Характеристика психологічної лексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРАКТЕРИСТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ

Ваврищук Ірина

Науковий керівник

доцент Варнавська І.В.

Систематизація і класифікація психологічної термінології потребує врахування всіх її особливостей. В умовах мовної інтерференції потрібно серйозно поставитися до цієї проблеми. На сьогодні відомі кілька класифікацій, особливість яких полягає у тому, щоб тематичну структуру української термінології об'єднувати за певними семантичними ознаками. Належність лексем до певної тематичної групи визначається методом компонентного аналізу дефініцій термінів за наявністю спільної архісеми (родової семи). психологічна термінологія семантичний

Тематичні групи психологічної лексики різні за кількісним складом (від одно- до багатокомпонетних), тобто вони можуть бути як структурно простими, так і складними.

Проаналізований фактичний матеріал дає підстави виділити такі основні лексико-тематичні групи психологічної термінології:

- тематична група, яка позначає назви психологічних станів, напр.: емоції, увага, тривожність, установки, задоволення, апатія, ейфорія, бадьорість, втома, натхнення, кохання, любов тощо;

- для термінів, що позначають поняття розділу «Особистість та її структура»: психіка, особистість, індивід, індивідуальність, суб'єкт, гештальтпсихологія, психоаналіз, біхевіоризм, біогенетичний напрям, теорія ролей, теорії діяльності, когнітивна психологія тощо;

- тематична група, яка позначає назви, які розглядаються у розділі «Психологічна структура особистості», наприклад: досвід, спрямованість особистості, переконання, світогляд, ідеал, прагнення, бажання, знання, відчуття, сприйняття, статеві ознаки, вікові особливості, біопсихологічні властивості тощо.

- терміни, які використовуються в галузі «Спрямованість особистості»: спрямованість, потреба, матеріальні потреби, соціальні потреби, світогляд, орієнтування, голод, спрага, сон, світогляд особистості, мотивація, мотиваційна сфера особистості, інтерес, схильність, потяг, ідеал, основні теорії мотивації, потреби самоактуалізації, задоволення, потреби самозбереження тощо;

- тематична група, яка позначає назви, які розглядаються у розділі «Темперамент», наприклад: емоційні прояви, природна особливість поведінки, темперамент, сила, рівновага, сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік, типи темпераменту, вразливість, тривожність, емоційність, вразливість та ін.;

- терміни, які використовуються під час аналізу понять розділу «Характер» представлені прикладами: характер, структура характеру, цілісність характеру, сила характеру, становлення характеру тощо;

- тематична група фахових термінів, що вживаються при розгляді галузі «Самосвідомість»: самосвідомість, психологічна сутність самосвідомості, механізми саморегуляції, феномен саморегуляції, самоаналіз, самопізнання, процес самоконцептуальності, ідентифікація, рефлексія та ін.

- терміни, які використовуються при аналізі понять розділу «Психологічний захист та його механізми» представлені прикладами: психологічний захист, феномен психологічного захисту, витіснення, заперечення реальності, деперсоналізація, раціоналізація, проекція, компенсація, сублімація, регресія тощо;

Перерахованими тематичними групами не вичерпується фахова термінологія, але вони є основними, які охоплюють найуживаніші терміни, утворені шляхом запозичення і переосмислення. Тематична класифікація свідчить про системну організацію технічної лексики: цей пласт професійної лексики української мови об'єднаний у певні мікрогрупи, що входять до складу відповідних тематичних груп.

Під час дослідження було проаналізовано 200 фахових термінів, за структурою переважають однокомпонентні (45%), часто використовуються двокомпонентні (36%), зрідка трикомпонентні (14%) і лише 5% - багатокомпонентних термінів.

За структурою вживаються однокомпонентні терміни, виражені іменником у називному відмінку, наприклад: амнезії, ампліфікація, аналіз, асинхронність, афект, впізнавання, вчинок, геніальність, гетерохронність, гра, емоція, агресивність, мислення, діагностика, депресія, збентеження, інтелект, ідентифікація, зосередженість, конфлікт, кураж, креатин, імпульс, натхнення, непритомність, пафос, психіка, манія, обдарованість, міміка, пристрасть, релаксація, смиренність, симпатія, творчість, талант, темперамент, характер, колектив, синтез, стрес тощо.

Двокомпонентні фахові терміни, які ми дослідили та які частіше всього вживаються у психологічній практиці поділили на такі словосполучення:

«іменник + іменник», напр.: психологія творчості, почуття провини, почуття причетності, принцип задоволення, гнучкість розуму, ефект присутності, диференціація психіки, інтеграція психіки, комплекс пожвавлення, режим дня тощо;

«прикметник + іменник», напр.: діалектичний метод, метафізичний метод, реактивні стани, позивні емоції, психопатологічні синдроми, патологічні сумниви, манікальне збудження, логічне мислення, нав'язливий стан, евристичні прийоми, екзистенційний аналіз, внутрішній конфлікт, психологічний бар'єр тощо.

Переважна кількість двокомпонентних термінологічних словосполучень утворюється від однослівних термінів шляхом додавання до них пояснювальних компонентів. Кількісна перевага таких утворень зумовлена ієрархічними відношеннями в системі психологічних понять, логічним підпорядкуванням видових категорій родовим, що на формальному рівні знаходить вираження у конкретизації іменника-терміна з родовим значенням за допомогою означення-прикметника (дієприкметника, іменника), яке надає всій терміносполуці видового значення. Наприклад: творчість - творча уява, творчі схильності, творчий потенціал, творча особистість тощо, почуття - почуття провини, почуття страху, почуття любові тощо.

Наведемо приклади три- та багатокомпонентних термінів, які найчастіше використовуються у галузі «Психологія особистості»:

Зона найближчого розвитку - одне з основних понять культурно-історичної концепції розвитку Л. С. Виготського, що охоплює ті способи діяльності, якими дитина не володіє самостійно, але може їх виконати при допомозі дорослого.

Методи психологічного дослідження - певні шляхи збору наукових психологічних фактів, які відображають специфіку психічних фактів або явищ і служать предметом теоретичного аналізу.

Рівень актуального розвитку - одне з основних понять культурно-історичної концепції розвитку Л. С. Виготського, що охоплює ті способи діяльності, якими дитина володіє самостійно, без допомоги дорослого (самостійно читає, пише, розв'язує задачі, відповідає на тестові запитання).

Рушійні сили психічного розвитку - внутрішні суперечності, що спонукають людину до активності, спрямованої на їх подолання.

Уявлення через дію - перші прояви уяви у дитини раннього віку, що виникають у процесі слухання дитячої літератури і полягають у тому, що дитина показує дії персонажів по ходу слухання; б'є ручкою об стіл, удавано плаче.

Вивчаючи психологію особистості, користуючись її термінами, треба звернути увагу на їх походження. Адже кожен термін має свою історію, яка тісно пов'язана з історією означуваного поняття.

19% психологічної термінології становлять власне українські слова (до речі, ця термінологія одна з небагатьох систем, які мають так мало власних термінів): витримка, вчинок, відповідальність, гумор, заощадження, зайнятість, збентеженість, зосередженість, натовп, послуги, розум, розгубленість тощо;

Слід зазначити сюди входять слова-гібриди, тобто такі, що складаються з двох коренів, один з яких є власне українським, інший - запозиченим: самоконтроль, життєдіяльності та ін.

в) решту 81% становить лексика, запозичена з різних мов світу.

Отже, за джерелом запозичення психологічні терміни можна поділити на групи:

- група латинських та грецьких запозичень є найчисленнішою - 51%: латинізми: імпульс, конфуз, конфлікт, мотивація,ідентифікація, інтелект, інтелігентність, ефект, агресивність, колектив, рефлексія, методологія, підготовленість,принцип, репродукція, релаксація тощо. Грецизми: міміка, психопатологія, психіка, манія, потяг, синтез, афект, онтогенез,аналіз, діагностика, депресія, евристика, талант, творчість тощо. Тут слід звернути увагу на те, що більшість слів цієї групи запозичені усним шляхом, вони майже повністю асимілювалися й увійшли до складу психологічної термінології;

- запозичення з французької мови - 19%: самоконтроль, інтерес, креатин, кураж, егоїзм, мотивація, почуття, пристрасть тощо.

- запозичення з англійської мови (5%): обдарованість, натхнення, стрес тощо.

- слова, які походять з інших мови (6%): вундеркінд.

Запозичення можна також поділити на основі того, який аспект слова є новим для мови-реципієнта. За цим принципом запозичення поділяються на фонетичні, кальки, семантичні та запозичення словотвірних елементів.

Класифікувати запозичення можна також за ступенем асиміляції: повністю асимільовані, частково асимільовані, тобто такі, що залишилися іншомовними за вимовою, написанням чи граматичними формами, а також частково асимільовані, що позначають поняття, пов'язані з культурно-історичними цінностями та географічними особливостями інших держав і такі, що не мають українського еквівалента.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Давыдов В.В. Психологический словарь / В.В. Давыдов, А.В. Запорожець. - М. : Педагогика, 1983. - 178 с.

2. Кусайкіна Н.Д. Сучасний тлумачний словник української мови / Н.Д. Кусайкіна, Ю.С. Цибульник. - К.: Школа, 2001. - 5000с.

3. Пономарев Я. А. Психология творчества / Я. А. Пономарев. - М.: Наука, 1980. - 303 с.

4. Психологічний словник / [за ред. B. I. Войтко]. - К. : Вища школа, 1982. - 389 с.

Размещено на Allbest.ru