Сучасний стан розвитку української літературної мови вимагає докорінного вивчення лексикологічних джерел різних періодів: словників, літературних творів, журнальних та газетних статей, епістолярного мовлення тощо. У цьому сенсі надзвичайно цікавим є дослідження української лексики у дорадянський та ранньорадянський періоди, коли власнеукраїнська лексика ще мала змогу функціонувати відносно вільно, зберігаючи свою автентичність.

У 30-ті роки ХХ століття українська інтелігенція все ще гуртувалася навколо ідеї розвитку української літературної мови, саме тому, можливо, останні її спроби перед тотальною радянізацією викликають неабиякий інтерес.

Перекладна російсько-українська література того періоду містить інформацію про тогочасне використання лексико-граматичного матеріалу, стилістичного оформлення тексту, тогочасні правописні норми.

Об'єктом дослідження цієї статті є перекладна українська література початку ХХ століття (30-ті роки).

Предметом дослідження є загальновживані та термінологічні лексичні одиниці української та російської мов, що досліджуються у діахронічному аспекті.

Актуальність статті полягає у потребі безперервного вивчення лексичного складу української мови для формування національної автентичної лексичної системи, здатної обслуговувати усі сфери спілкування.

Постановка проблеми. У 1931 році Микола Тихонов, російський поет та письменник, пише повість "Війна" і в 1933 її видає. Цього ж року за її переклад береться знаний в Україні літератор та перекладач, член "Гарту", Пролітфронту, спілки "ВАПЛІТЕ" Іван Дніпровський (Шевченко): "Репресій І. Дніпровському пощастило уникнути, але його твори одразу по смерті були вилучені з бібліотек, а історики літератури писали про них з осторогою" [1, с.720].

Таке ставлення до роботи перекладача зумовлене небажанням, а, можливо, побоюваннями тогочасних критиків, літературних діячів допустити до широкого загалу джерела, що містили власнеукраїнську лексику, ще незросійщену радянськими письменниками. Епоху створення української радянської літератури І. Дніпровський характеризував як "велику нудьгу нашої епохи", а революційний підйом сприймав так, "що радість завжди ховає в собі порожнечу" [5].

Дослідженню літературної творчості І. Дніпровського (Шевченка) присвячені роботи таких авторів: Ю. Голобородько (На землі Івана Дніпровського: / Про нашого земляка письменника І.Д. Дніпровського (Шевченка) // Літературна Україна, 1984. - 20 грудня), С. Сухопаров (А душа кричить негодованою дитиною: Рядки з листів І. Дніпровського до М. Пилинської: / Передм. та публ. С. Сухопарова // Слава праці, 1990. - (січень - жовтень)), Л. Баран (Іван Дніпровський: Невідомі сторінки творчості /До 100-річчя з дня народження // Наддніпрянська правда, 1995. - 11 лютого), Г. Немченко [4], О. Сирадоєва [5], Л. Куліш (Неспокійний і натхнений: /Про письменника-земляка І. Дніпровського. // Наддніпрянська правда, 1975. - 1 лютого), П. Параскевич (Іван Дніпровський і Микола Куліш: /До 100-річчя народження І. Дніпровського. // Наддніпрянська правда, 1995 - 21 березня), Л. Первозвана (Вони були друзями: /Про Івана Дніпровсього та Миколу Куліша // Слава праці, 1991 - 27 березня), Н. Федкевич (Вшануймо пам'ять земляка: / Івану Дніпровському - 100 // Слава праці, 1995 - 15 лютого), М. Ходоровський (Ґвалт заліза над душами: / Про Івана Дніпровського // Слава праці, 1990 - 18 жовтня) та ін., проте всі ці розвідки описують значною мірою літературну діяльність Івана Дніпровського, і зовсім мало, на жаль, приділяється уваги його перекладацькій діяльності.

Лексичний матеріал, представлений у повісті "Війна", - це джерело вивчення правопису 30-х років ХХ століття, військової термінологічної лексики, загальновживаних лексичних одиниць, які й можна вважати історизмами, хоча з тенденцією до відродження у сучасній мові.

Найбільшої трансформації при перекладі зазнала фонетична система мови, що є зрозумілим з огляду на відмінність української звукової системи від російської.

Оскільки літеру ґ було вилучено лише у 1933 році, то вживання цієї літери не обмежено у творі і представлено такими загальновживаними та власними назвами іншомовного походження: Агадир - Аґадір, багаж - баґаж, Бараге - Бараґе, бульдог - булдоґ, вагон - ваґон, вид - ґатунок, вульгарно - вульґарно, гвардия - ґвардія, гетры - ґетри, гильотина - ґильотина, гласис - ґлясис, готический - ґотичний, Грей - Ґрей, граната - ґраната, гримаса - ґримаса, дог - доґ, зигзаг - зиґзаґ, Зигфрид - Зіґфрід, изящество - елеґантність, индиго - індиґо, энергия - енерґія, эрцгерцог - ерцґерцог, Копенгаген - Копенґаген, краги - краґи, крючок - ґачок, легенда - леґенда, лигатура - ліґатура, магазин - маґазин, магистрат - маґистрат, Португалия - Портуґалія, резина - ґума, сигара - сиґара, сигнализировали - подавали сиґнал, фанг - фанґ, шланг - шлянґ, штейгер - штайґер: І ще вона звалась: ерцґерцог [3, с.18].

Серед інших фонетичних відмінностей вирізняється вживання голосної і замість и в корені слів: Він закам'янів і придержував бінти на лівій руці [3, с.132]; І ніяке містецтво в світі не дасть видовища, яке було б трагічніше і досконаліше за це [3, с. 209].

Для перекладу слів іншомовного походження характерна передача латинського буквосполучення - іа - українським буквосполученням - ія-: вариант - варіянт, вариация - варіяція, империалист - імперіяліст, материал - матеріял, специальный - спеціяльний, пролетариат - пролетаріят, социалист - соціяліст, социализм - соціялізм, фиалка - фіялка: Більшість згаданих досягнень викликала б тільки поблажливу усмішку у багатьох так званих спеціялістів [3, с.5].

У творі широко представлено пом'якшення приголосних - л-, - р - як наслідок впливу західноєвропейських мов (німецької): аэроплан - аероплян, балкон - балькон, баллон - бальон, долар - доляр, ирландец - ірляндець, исландский - ісляндський, записная книжка - бльокнот, эшелон - ешельон, клумба - клюмба, колорит - кольорит, Колумб - Колюмб, лабиринт - лябіринт, лавировать - лявірувать, лакей - льокай, Ламанш - Ляманш, лампа - лямпа, лейтенант - ляйтенант, ландштурмист - ляндштурмист, металл - металь, мотоцикл - мотоцикль, одеколон - одекольон, парламент - парлямент, парляментери, плакат - плякат, план - плян, плац - пляц, продекламировать - продеклямувати, рамка - рямця, реклама - рекляма, роль - роля, тащившие - силюети, флакон - флякон, фламинго - флямінґо, флот - фльот, циферблат - циферблят, шланг - шлянґ шоколадный - шоколядний,: Бабуся дивилась їм вслід недовго і оберталась на фею і розкішно зникала серед величезних, пишних клюмб [3; с.33]; І хто міг подумати, що індиго відограє таку ролю? [3; с.135].

Проте передача пом'якшення приголосних непослідовна, оскільки спостерігається її відсутність у таких лексемах: бронированный - бронований; фальшивый - фалшивий; відсутнє пом'якшення приголосного - л - у слові ґолф та булдоґ: Настали часи, про які ми мріяли, граючи у голф [3; c.75].

Замість іношомовного звука ф (давня літера 0) вживається літера т: кафедра - катедра, эфир - етер: Чоловік кричав у темряву, наче він стояв на катедрі баптистів [3, с.131].

Оскільки правописні норми ще не набули чітких форм, то при перекладі українською мовою І. Дніпровський подає такі форми лексичних одиниць, що підкреслює непослідовність: временами, кое-когда - коли-не-коли, вряди-годи, все - таки - все таки, друг к другу - один д'одного, в дни - день-при-дні, ежеминутно - раз - у-раз, когда-нибудь - колинебудь, кого-небудь - когонебудь; куда-нибудь - кудинебудь; подымай-ка - піднімай но, смотри-ка - диви но, что-либо - щонебудь, кто-либо - хтонебудь, как бы - немовби, наоборот - наввпаки, как-нибудь - якнебудь, вполголоса - в-півголоса: Потім заговорив він немовби надлюдською мовою [3, с.37], але будь-які: Облиште тільки будь-які вигадки [3, с.112]; деякі лексеми мають подвійні варіанти написання: кам'яно-вугляна смола - кам 'яновугляне масло.

Загальновідомо, що до 1933-1940-х років лексема хімія писалася як хемія (від лат. chemia, chymia, що від грец. chyma - лиття, chemeia (chymeia) - вміння топити метал), що підтверджується і в цьому перекладі: Я нагадаю тільки мого друга, професора Фабера, що його роботи в царині хемії можна назвати мандрівкою до нової Америки [3, с.31], а також похідні: Я - хемік, я була його помічниця [3, с.107]; Треба було нам почати першим цю хемічну війну [3, с.136]; Ми вживаємо хемічних гранат [3, с. 204].

Лексема курити має похідну недокурки, курилка - курильня: Я сидів до ранку і курив. Над ранок вся підлога була засіяна недокурками [3, с.39]; Кімната правила за smoking room, курильню [3, с.134].

У різних частинах мови помітно перевагу префікса од - над префіксом відмовлятися, одверто, одвертатися, одсувати, одбитий, одійти, одчай, одібрати, одразу, одсирілий, од, одмовлятися, одкинувшись, нестямні од гордощів: Його запроторили в штрафну роту, лишивши за ним право одвертої ненависти [3, с.88]; Хтось заплакав од страху [3, с.90]; Ми бо стоїмо на межі одчаю і поразки [3, с.139].

Приставний г - використано при перекладі лексеми истерическая - гістерична та азарт - газард: Маршале, ви не гістерична жінка [3, с.181].

У словах іншомовного походження, перекладених з російської мови, літери у та й замінено на в: аукцион - авкціон, нейтральный - невтральний, нейтральность - невтральність, маузер - мавзер, шлагбаум - шляґбавм, клоун - кльовн; фон-Троппау - фон-Троппав: Крім того, в нашому ділі поняття невтральність - суто умовне [3, с.119]; І труп професора Фабера буде вкритий плямами світлочервоного кольору, як вихідна одежа кльовна [3, с.152].

Користуючись фонематичним принципом при перекладі виникли такі форми лексичних одиниць: морковный - моркв'яний [3, с.87]; галстук - галстух [3, с.117]; тоннаж - тоннаж, швейцарский - швайцарській, вздохи - зідхання, Европа - Европа [3, с.181], бронза - брондза [3, с.161].

Відмінювання слів іншомовного походження відбувається згідно з нормами української літературної мови: Набережна Лаури проплыла повз нього, як картинка з кіна [3, с.98]; Стояв чоловік у вузькому пальті і фетровім капелюші [3, с.185]; От не думав, що буду вечеряти в поліційнім бюрі [3, с. 196].

Відчутні зміни на морфологічному рівні: родові форми іменника у перекладі з російської мови трансформуються: анекдот (ч. р.) - анекдота (ж. р.); холодный душ (ч. р.) - холодна душа (ж. р.); оркестр (ч. р.) - оркестра (ж. р.), посещение (с. р.) - візита (ж. р.), пламя (с. р.) - пломінь (ч. р.), легкая дрожь (ж. р.) - легкий дріж (ч. р.), глупость (ж. р.) - глупство (с. р.), счастливец (ч. р.) - щасниця (ж. р.), бензин (ч. р.) - бензина (ж. р.), бешенство (с. р.) - скаженина (ж. р.), картофельный салат (ч. р.) - картопляна салата (ж. р.): Читали через плече сусіда, кричали ура, хтось вимагав від оркестри гімн [3, с.103]; Він простяг листа ріжком, і пломінь легко побіг, наче по східцях [3, с.142].

Для перекладу І. Дніпровського характерне використання діалектизмів: видко, захорувати, хтіти, скорше, жадний (жодний), ріжниця (різниця), заздра (заздрісна), а також лексичних одиниць (росіянізмів), які можна було б замінити власнеукраїнськими: бутилка, лице, стакан, верьовка, в сторону, в ділі, город, городок (місто), огні: Лиця стали крейдяні [3, с.90]; Хто вас обидив? [3, с.105]. Таке використання лексичних одиниць, проте, може слугувати на користь стилістики твору: недолуге, кострубате, понівечене, як, власне, сама мова твору, зображення війни.

Давня форма яко також вживається автором перекладу замість російського как: Ви, смію сказати, яко художник, сповнений наукової сили [3, с. 204].

У царині відмінкових закінчень примітним є використання закінчення - и в родовому відмінку однини в таких іменниках (у називному відмінку із закінченнями - сть,): ніжности, спеціальности, слобости, смерти, крови, участи, величности, повільности, багровости, досконалости, жіночости, ненависти, молодости, білости, легкости, хижости, хоробрости, певности, гумманости (але: витривалості): Він сидів вище за всіх, і сірі брови його і загорілі до повної багровости щоки. робили його чимось богоподібним [3, с.73].

Переклад повісті також характеризується непослідовною передачею відмінкових закінчень: з власної волі став убивця [3, с.107]; під тягаром війни [3, с.109].

Транслітерація при передачі іншомовних прізвищ: Лейтенант Хитченс постарел за один день на десять лет. - Ляйтенант Гітченз постарів за один день на десять років [3, с.125], а також наявні неперекладні елементи: назва розділу англійською Smoking Room, що є спільним для двох мов.

Синтаксичне оформлення речень непослідовне при передачі прямої мови: "Дуже добре, ляйтенант Гітченз" _сказав він собі, і очі йому посоловіли, наче після трьох ночей пияцтва [3, с.124]; "Новини із Сербії, - прочитала вона заголовок статті, - з санітарним загоном од Бєлґраду до Ніша" [3, с.127]. Часто у перекладі відсутні коми перед однорідними членами речення, порівняльними зворотами, підрядними реченнями, вставними конструкціями: Він був або ідіот_або соціяліст [3, с.147]; Поліцаї йшли по бокахнемов конвоїри; В середині процесії хтось закричав, не можна було добратищо крикнули; Потім пройшов легкий рух_ наче в юрбу упав камінь [3, с.189].

Переклад також характеризується певною непослідовністю: у передмові до повісті І. Дніпровський присутні три авторських відступи, де перекладач подає своє бачення подій І Світової війни, чого не можна сказати про основну частину твору.

Для вивчення лексичного складу української мови початку 30-х років ХХ століття надзвичайно важливим є дослідження перекладу словосполучень, бо часто це сталі, ідіоматичні вирази, які потребують глибокого знання мови. У перекладі українські словосполучення мають такий вигляд (за порядком подання у тексті):

Таблиця 1

Переклад окремих слів підкреслює автентичність української мови, деякі з лексем є незрозумілими для сучасного носія мови (мусянжовий, масаковий, саєтовий, леліти, крутень тощо), деякі повернулися до активного вжитку (царина, обценьки, пересічний, нежить), що підтверджує думку про необхідність досконалого опису та вивчення літературних джерел (за порядком подання у тексті):

Таблиця 2

Оскільки основна тематика твору воєнна, тож військова лексика представлена такими лексичними одиницями (за порядком подання у тексті):

Таблиця 3

Переклад І. Дніпровського є невичерпним джерелом вивчення лексики багатьох груп. Наприклад, хімічна термінологія представлена такими лексичними одинцями: іприт, сірка, фосген, ціянідна кислота, дифініл-хлор-арсен, арсен-хлорид, кокодил, цина IV хлорид, арсен ІІІ хлорид, арсенітові сполуки, хлорна вапна, гельбоїн, калій - перманґанат, гірчичний газ, чотирихлоридциновий, хлор-пікрин тощо, які є ще однією з недосліджених частин цього художнього твору.

Звичайно, кожна перекладацька робота вимагає досконалого знання тих мов, які є інструментами для перекладу, адже навіть через століття така робота слугує для дослідників не тільки ілюстративним матеріалом, але й цінним джерелом вивчення лексики, удосконалення сучасної лексичної системи мови. Досліджений матеріал може бути використаний для написання наукових розвідок, укладання словників.

Список використаних джерел