Концепт компетентність у сучасному англійському освітньому дискурсі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепт компетентність у сучасному англійському освітньому дискурсі

У статті розглядаються особливості концепту компетентність у сучасному англійському освітньому дискурсі. Вивчається історична семантика лексеми компетентність, аналізуються синонімічні одиниці, що репрезентують концепт, аналізується вербалізація концепту в індивідуальних авторських номінаціях. На основі дефініційного та лексико-семантичного методів робиться висновок про структуру та зміст концепту.

Процеси глобалізації, інтеграції, модернізації освіти і зміни світоглядної та освітньої парадигм постійно породжують появу нових концептів у сучасній мовній картині світу, які знаходять своє відображення в загальноєвропейському та українському освітніх дискурсах. Одним із таких новітніх концептів є концепт компетентність, який постійно перебуває в колі інтересів багатьох науковців і дослідників різних сфер освіти, психології, соціології, лінгвістики. Проте, незважаючи на достатню розробленість педагогічних і методичних питань з проблеми формування професійної компетентності різних фахівців у вищих навчальних закладах, донині існує проблема універсального визначення та загальноприйнятого розуміння концепту компетентність у сучасному англійському освітньому дискурсі.

У когнітивній лінгвістиці дослідженням концептів займалися такі науковці як Н. Арутянова, Г. Буткова, А. Вербицька, С. Жаботинська, Т. Космеда, Д. Лихачов, А. Малявін, С. Мартинек, Т. Радзієвська, О. Селіванова, Н. Уфімцев. У дискурсивному аспекті концепти розглядалися у дослідженнях В. Іваненко, Л. Науменко, Г. Огаркової. Лексико-семантичні особливості концептів вивчали Т. Братусь, К. Данілов, Т. Луньов. Основні підходи до розуміння концептів як лінгвокогнітивного явища розробляли О. Бабушкін, О. Кубрякова, З. Попов, Й. Стернін. Лінгвокультурологічне осмислення концептів відображене в роботах С. Воркачова, В. Карасика, Ю. Степанова, Г. Слишкіна.

Різні аспекти породження та функціонування дискурсу висвітлюються у працях таких відомих лінгвістів, як Ш. Баллі, Е. Бенвеніст, Р. Годель, Т. Ван Дейк, Р. Крейд; H. Арутюнова, М. Бахтін, О. Богданова, В. Борботько, Ільїн, С. Крестинський, М. Миронова, В. Петров та ін. В Україні проблемою дискурсу займалися М. Бартун, Ф. Бацевич, І. Безкровна, О. Боровицька, В. Бурбело, Н. Волкогон, О. Галапчук, С. Коновець, Д. Мамалиґа, Н. Непийвода, Л. Павлюк, Г. Почепцов, Т. Радзієвська, В. Різун, Л. Рябополова, Т. Скуратовська, І. Соболева, М. Феллер, О. Фоменко, В. Шинкарук, І. Штерн, Г. Яворська.

Проблема професійної компетентності у вітчизняній психолого-педагогічній літературі розглядається в різних аспектах: педагогічна компетентність як складова професійної майстерності вчителя досліджується О. Абдуліною, Ю. Бабанським, І. Зязюном, В. Кан-Каликом, Н. Кузьміною, Н. Мойсеюк; компетентність у спілкуванні та комунікативні вміння - Л. Петровською, І. Ридановою; психологічні основи питання формування компетентності майбутнього фахівця - Л. Виготським, А. Леонтьєвим, О. Матюшкіним, С. Рубінштейном.

Проте, незважаючи на існуючі доробки у різних галузях наукових знань, донині триває дискусія про сутність та значення концепту компетентність у сучасному освітньому дискурсі. Невирішеність цього питання пояснює конкуренцію у різноманітних підходах до проблеми формування компетентності як професійної якості фахівця в освітній галузі. Усі ці проблеми зумовлюють потребу з'ясування змісту та структури концепту, що досліджується.

Отже, метою нашої статті є спроба розглянути особливості концепту компетентність у сучасному англійському освітньому дискурсі та з'ясувати структуру і зміст концепту.

Як відомо, концепт є вербальним оформленням процесів світосприйняття, категоризації та концептуалізації дійсності у різних мовах [6, с. 123]. Концепт є мисленнєвим утворенням, образною схемою, вербальною структурою або різносубстантною одиницею свідомості, що служить для пояснення одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості й тієї інформаційної структури, що відображає знання та досвід людини [2, с. 90]. Концептуалізація - є процесом усвідомлення інформації, конструювання предметів і явищ подумки, яке спричиняє утворення певних уявлень про навколишній світ у вигляді концептів [3, с. 10].

Термін концепт корелює з терміном поняття, оскільки концепт у певному сенсі представляє собою зміст поняття [5]. Проте концепт є не тільки «пучком смислів», а й обов'язково відображає світ національного сприйняття, що відбивається національною мовою [1, с. 220], отже несе етнокультурну інформацію. Ю. Степанов визначає концепт як згусток культури у свідомості людини, це те, у вигляді чого культура входить до ментального світу людини [4, с. 43]. Таким чином, наявність етнокультурної складової відрізняє концепт від поняття, яке носить інваріантний характер.

Концепт компетентність є новим для європейської свідомості. Хоча вперше його номен competence було зафіксовано у словнику Webster у 1596 році, який мав семантичне значення: стан здатності, спроможності. У цьому значенні competence зустрічається у творах В. Шекспіра: For competence of life I will allow you, That lack of means enforce you not to evils (King Henry IV. Part II).

Згодом competence набуває значення доход, статок, що забезпечує необхідні для життя потреби та скромне комфортне існування. Your competence and my wealth are very much alike, I dare say; and without them, as the world goes now, we shall both agree that every kind of external comfort must be wanting (Jane Austen. Sense and Sensibility).

Поступово семантичне значення лексеми competence змінюється і наближується до етимологічного. Етимологічно лексема компетентність походить від латинського competentia - належність за правом, є похідною від латинського competo - добиваюсь, відповідаю, підходжу, чи від латинського competere - вимагати, відповідати, або competentis - бути придатним, здібним до чогось.

У значенні пов'язаному з виконанням професійних обов'язків, або якості чи кваліфікації, що є необхідною для певного виду діяльності ми знаходимо competence у широкому вжитку з другої половини XIX століття. I had never heard of your existence; but I had known your father; and from matters in my competence (to be touched upon hereafter) I was disposed to fear the worst (Robert Louis Stevenson. Kidnapped).

У цьому значенні компетентність уживається в юриспруденції як якість або умова, яка дозволяє легально кваліфіковано виконувати певні дії.

Отже, значення лексеми компетентність змінювалось з часом від грошового статку, доходу до набору вмінь і навичок, необхідних для виконання певного виду діяльності.

Концепт компетентність в англійській мові має наступні значення, які закріплені у широкому вжитку:

1. Достатній для проживання прибуток. Доход, статок, що забезпечує необхідні для життя потреби та скромне комфортне існування. Warren, and having made a competence she now lived the quiet life of the bourgeoise (Of human Bondage. Maugham W. Somerset).

2. Стан здатності, спроможності. For competence of life I will allow you, That lack of means enforce you not to evils (Wiliam Shakespeare. King Henry IV. Part II).

3. Специфічний набір умінь, знань, необхідних для виконання певної роботи, завдання, обов'язку. When I remarked on her competence, she told me with that pleasant little smile of hers thatfor a while she had worked in a hospital (Moon and Sixpence. Maugham W. Somerset).

4. Стан або якість відповідності та кваліфікованості, здатність до професійної діяльності. I had half a mind to save my dignity by telling him that if it was my seamanship he was alluding to I wanted him to understand that a fellow who had survived being turned inside out for an hour and a half by Captain R-was equal to any demand his old ship was likely to make on his competence (Josef Conrad. Chance).

У сучасному освітньому дискурсі як концепт компетентність починає формуватися у другій половині XX століття. Компетенцію, як один з номенів концепту компетентність, уперше вживає в рамках свого дослідження відомий американський дослідник Н. Хомський (Массачусетський університет 1965 р.). Дослідник сформулював поняття компетенції з погляду трансформаційної граматики: «the form of the human language faculty, independent of its psychological embodiment in actual human beings [8]». Згодом, у 1970 роках, в Америці виник напрямок компетентнісно орієнтованої освіти. Водночас концепт компетентність з'являється у доробках Д. МакКлеланда, С. Спенсер і Л. Спенсер, які вважаються засновниками компетентнісного підходу в галузі бізнесу, HR-менеджменту і розвитку персоналу.

Отже, існує два основних напрями в дослідженні компетентності: у HR-менеджменті і в освіті. Обидва напрями тісно пов'язані між собою, проте вони різняться поглядами на розуміння змісту поняття компетентність.

У HR-менеджменті фокус досліджень спрямований на відбір, оцінку і розвиток персоналу у певній бізнес організації, тому, компетентність пов'язується з певною людиною - її носієм. Освітній же напрямок концентрує свою увагу на питаннях формування компетентності, різниці між компетентністю випускника вишу і досвідченого фахівця.

У номінативному полі концепту компетентність знаходяться такі одиниці, як fitness, proficiency, ability, skill, suitability, talent, capacity, adequacy, expertise, appropriateness, capability, experience, knowledge. Ядро номінативного поля становлять дві лексеми competence та competency, які мають синонімічне значення в англійському освітньому дискурсі. За структурою концепт компетентність є фреймом, оскільки його зміст складається з деталей, що перераховуються у вигляді ієрархічно розташованих субфреймів, які взаємодіють між собою [7].

У структурі концепту компетентність можна виокремити наступні субфрейми: key /general competencies (ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів), professional competence (Д. Алі, Ш. Деррі, Дж. Камлазана, Л. Кларка, Д. Корбі, Д. Бріттелл, Т. Кроул, С. Камінські, Д. Поделл), social competence (Дж. Равен, Е. Шорт), communicative competence (Л. Бахман, Д. Хаймз).

Субфрейм key competencies досить багатогранний, його зміст є предметом постійного обговорення. Більшість науковців намагаються виокремити та ідентифікувати обмежений набір компетентностей, які на їх думку є найважливішими, інтегрованими, ключовими, тому що вони сприяють досягненню успіхів у житті, підвищенню якості суспільних інститутів, відповідають різноманітним сферам життя.

Подальший змістовний аналіз субфрейму key competencie дозволив виокремити варіанти значень:

- базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, кроснавчальні вміння або навички, ключові уявлення, «опори» або опорні знання, які передбачають: здатність особистості відповідати індивідуальним і соціальним потребам, комплекс цінностей, відношень, знань і навичок (Definition and Selection of Competencies. Theoretical and Conceptual Foundation (DESECO). Strategy Paper on Key Competencies / An Overarching Frame of Reference for an Assessment and Research Program. - OESD (Draft);

-здатність застосовувати знання й уміння, що забезпечують активне застосування навчальних досягнень у нових ситуаціях (Key Competencies. A Developing Concept in General Compulsory Education. Eurodice. - 2002. The Information Network on Education in Europe);

-поєднання знань, умінь, цінностей і ставлень, які застосовуються у повсякденному житті (Dominic S. Rychen. Key Competencies for a Successful Life and a Well-Functioning Society. - 2003. Hogrefe and Huber Publishers, Germany);

-поняття, що логічно розвивається від ставлень до цінностей, від умінь до знань, як здатність застосовувати знання та вміння у побутових і професійних ситуаціях (Quality Education and Competencies for Life. Workshop 3. Background Paper - 2004).

Отже, ми можемо зробити висновок, що key competencies - це такі компетентності, які мають реалізуватися у різних ситуаціях і контекстах, а також дають змогу особистості ефективно діяти в соціальній сфері і сприяють особистому успіхові, можуть застосовуватися в більшості життєвих сфер.

Субфрейм professional competence містить теж різноманітні варіанти значень, що відображені в сучасному освітньому дискурсі:

-ефективне використання здібностей, яке дозволяє плідно виконувати професійну діяльність згідно вимог фаху (Іспанія (INEM);

-оволодіння знаннями, уміннями і здібностями, необхідними для роботи за фахом; співробітництво з колегами у професійному і міжособистісному середовищі (Німеччина (BIBB);

-інтегрована єдність знань, здібностей і настанов, яка дозволяє людині виконувати певну діяльність (Швеція (LERNIA);

-конструкти проектування стандартів, які є елементами компетенцій до яких входять: критерії діяльності, зона застосування, потрібні знання (Великобританія (NCPQ);

-спроможність кваліфіковано діяти у певних ситуаціях; виконувати завдання або роботу, яка містить набір знань, навичок і ставлень, що дають змогу особистості здійснювати окремі функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у професійній діяльності (IBSTRI) (Spector, J.Michael-de la Teja, Ileana. ERIC Clearing-house on Information and Technology Syracuse NY. Competencies for Online Teaching. ERIC Digest. Competence, Competencies and Certification).

Субфрейм professional competence розуміється з позицій прагматичного і діяльнісного підходів і має діяльнісне, практико-орієнтоване наповнення. У його змісті виокремлюються такі основні компоненти як: знання, уміння, навички, здатність їх застосовувати у різних професійних сферах, відповідність індивідуальних показників певним стандартам у професійній і соціальній галузях.

Субфрейм social competence розумієтьмся як:

-специфічна здатність, яка необхідна для виконання конкретної дії у конкретній предметній галузі (Равен Джон);

-наперед задана, відчужена вимога до особистості, яка включає певний рівень оволодіння професійними та життєвими знаннями, уміннями, навичками (Едмунд Шорт);

-здатність успішно задовольнити індивідуальні та соціальні потреби, діяти й виконувати поставлені завдання (Definition and Selection of Competencies. Country Contribution

Process Summary and Country Report - Uri Peter Trier. - University of Neuchatel, October 2001).

Зміст субфрейму communicative competence тісно пов'язаний з попереднім субфреймом social competence, оскільки зміст обох субфреймів включає взаємодію на основі спілкування. Загалом communicative competence має наступні значення:

-здатність ефективно використовувати мову і символи у різноманітних формах і ситуаціях для досягнення цілей, розвитку знань і власних можливостей; уміння застосовувати знання, інформацію й інтерактивні технології (Л. Бахман);

-уміння функціонувати у соціально гетерогенних групах; здатність успішно взаємодіяти з іншими, співпрацювати і розв'язувати конфлікти (Д. Хаймз).

Зміст субфрейму communicative competence передбачає здатність до професійного спілкування та співпраці в колективі, уміння вирішувати міжособистісні конфлікти мирним шляхом, будувати взаємовідносини.

Таким чином, проаналізувавши значення окремих субфреймів концепту компетентність у сучасному англійському освітньому дискурсі, ми можемо зробити висновок, що, по-перше, - компетентність виступає як якість, характеристика особистості, яка дозволяє їй вирішувати питання у певній галузі. По-друге, - сутнісною ознакою компетентності є сукупність знань, умінь і досвіду, яка дозволяє ефективно виконувати професійну діяльність згідно з повноваженнями і обов'язками. Ми також зауважуємо, що компетентність реалізується у будь-якій професійній сфері діяльності. Означений концепт охоплює широке коло професійних галузей і цілком логічно набуває значення «професійна компетентність».

По-третє, наявність у номінативному полі концепту ability, skill, experience, knowledge, capability вказує на його складний інтегративний характер і засвідчує присутність у його значенні принаймні трьох компонентів: когнітивного (знання), процесуального (вміння) і поведінкового (досвід). Проте, цілком очевидно, що зміст компетентності не можна звести лише до цих компонентів. До того ж, знання, навички і вміння самі по собі не роблять людину компетентною, лише інтеграція цих компонентів в єдине ціле складає компетентність.

компетентність вербальний дискурс

Література

1.Коломієць З. Вираження концептів розум та дурість фразеологічними одиницями німецької та української мов / З. Коломієць // Наукові записки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - Вип. 75 (4). - Серія : Філологічні науки (мовознавство). - С. 219-222.

2.Краткий словарь когнитивных терминов / [Кубрякова Е.С., Демьянов В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г.]. - М. : Наука, 1996. - 245 с.

3.Кубрякова Е.С. Язык и знание / Кубрякова Е.С. - М. : Языки славянской культуры, 2004. - 261 с.

4.Степанов Ю.С. Константы: Словарь русской культуры / Степанов Ю.С. - М. : Академический проект, 2001. - 990 с.

5.Философский энциклопедический словарь / [ред.-сост. Е.Ф. Губский, Г.Ф. Кораблёва, В.А. Лутченко]. - М. : ИНФРА-М, 2000. - 576 с.

6.Цегельська М.В. Концепт толерантність в зіставному аспекті / М.В. Цегельська // Наукові записки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. - Вип. 75 (4). Серія : Філологічні науки (мовознавство) . - С. 123-126.

Размещено на Allbest.ru