Динаміка вживання варіативних форм іменників-назв неістот у знахідному відмінку однини в літературних текстах регіонів України ХІХ-ХХІ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

9

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміка вживання варіативних форм іменників-назв неістот у знахідному відмінку однини в літературних текстах регіонів України ХІХ-ХХІ ст.

Лексична та граматична варіативність української літературної мови пов'язана зокрема з неоднорідністю її діалектної основи. З огляду на це І. Г. Матвіяс у 1998 р. виділив варіанти української літературної мови і показав їх реалізацію на прикладі українських літературних текстів ХІХ-початку ХХ ст. [2]. Методи корпусної лінгвістики дозволяють продовжити і розширити ці дослідження, охопивши більший корпус текстів, зокрема сучасних.

В українській літературній мові іменники-назви неістот кількох лексико-семантичних груп (назви частин тіла, зброї, грошей тощо [3, 2017/1958-1969; 4, 2018]) у знахідному відм. мають варіативні форми: схопити ніж/ножа, розкрити рот/рота, дістати орден/ордена, тощо. Основою цієї варіативності є діалектна різниця: форма знахідного відм., яка збігається з формою родового, широко вживається в говорах середньої Наддніпрянщини та Полісся і не вживається в говорах Галичини та Буковини (див. Атлас української мови: т. І, карта № 278, т. ІІ, карта № 262).

Було проведено дослідження вживання назв частин тіла (язик, рот, ніс, лоб, палець, живіт, хвіст, дзьоб) у формі знахідного/родового відм. (типу затулити рота) і знахідного/називного (типу затулити рот) у художніх текстах ХІХ-ХХІ ст., порівняно частотність цих форм у текстах різних регіонів у різні періоди, показано динаміку розвитку варіативних форм знахідного відм. в художніх текстах.

Текстова база дослідження - Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК - uacorpus.org), загальний обсяг якого понад 190 млн словоформ. У корпусі представлені оригінальні українські тексти і переклади, всі тексти датовані роком написання оригіналу або українського перекладу (для перекладних творів), частка художніх текстів складає приблизно 60% корпусу (113 млн сл.). Особливістю корпусу ГРАК є регіональна анотація: кожному тексту приписано один або кілька регіонів (за місцем, де народився, вчився, жив тривалий час автор або перекладач), отже є можливість укладати регіональні підкорпуси текстів і порівнювати їх. В основу регіональної анотації покладено сучасний адміністративний поділ України.

Для дослідження вживання двох форм знахідного відмінка ми порівнювали результати пошуку в корпусі за двома запитами: 1) сполучення дієслова (перед яким немає частки не) або прийменника (в, у, на, за, перед, над, під, по, через, крізь, попід, поза, повз) з формами язика, рота, носа, лоба, пальця, живота, хвоста, дзьоба; 2) сполучення дієслова або прийменника (в, у, на, за, перед, над, під, по, через, крізь, попід, поза, повз) з формами язик, рот, ніс, лоб, палець, живіт, хвіст, дзьоб.

У підкорпусі 1819-1917 рр., який має загальний обсяг 5,91 млн словоформ, було знайдено 238 прикладів форм знахідного/родового відм. і 621 приклад знахідного/називного.

1. Обидві форми знахідного відм. широко вживають письменники з Полтавщини і Наддніпрянщини (Панас Мирний, Архип Тесленко, Володимир Самійленко, Олена Пчілка, Іван Нечуй-Левицький, Михайло Старицький, Марко Кропивницький, Іван Карпенко-Карий, Володимир Винниченко, Адріан Кащенко, Микола Аркас). Приклади варіативної форми знахідного відм. в текстах цього регіону: Чижик понюхав табаки, чхнув, приставив пальця до лоба, подумав хвилин з п'ять та й поліз у шафу з старими ділами (Панас Мирний, Хіба ревуть воли як ясла повні, 1875); [Михайло]. От каторжна! Я їй утну язика! (Михайло Старицький, Не судилось, 1881). ...А як довідаюсь, що скажеш ще кому, то з дозволу вельможного пана старости одріжу язика, єй-богу (Іван Карпенко-Карий, Бондарівна, 1884); Саібів кінь розпустив хвоста по вітру, роздув ноздрі, насторочив вуха й покатав, як стріла (Іван Нечуй-Левицький, Скривджені й нескривджені, 1886); [Старшина] (грізно) Тобі давно вже пора замазати рота! (Марко Кропивницький, Де зерно, там і полова, 1888); - Людей - хмурить лоба й думає прикажчик - Та чоловік з тридцять буде (Володимир Винниченко, Суд, 1903); Пишучи фельєтони, я ніколи не розмовляю голосно, щоб часом не вирвалося яке недозволене слово. Щоб краще цього досягти, я зав'язую рота хусткою (Володимир Самійленко, Як я перейшов од слова до думки, 1905); ...Вийняв хусточку, утирає лоба, мокрий-мокрий (Архип Тесленко, Свій брат, 1910); ...Стріла пробила йому обидві щоки, пройшла крізь рота й зачепила язика (Адріан Кащенко, Борці за правду, 1913).

2. Переважно форму знахідного/наз. відм. вживають письменники Чернігівщини та Слобожанщини (Олекса Стороженко, Степан Васильченко, Олександр Кониський, Пантелеймон Куліш, Марко Вовчок, Борис Грінченко, Гнат Хоткевич), хоча є приклади і з варіативною формою: ...В нього все вже підобрано, на все брехня готова, і хоч ти як хоч його розпитуй, а він відбрешеться, і не просунеш пальця між його речі (Григорій Квітка- Основ'яненко, Козир дівка, 1838); А се як тобі здасться, що всі значні люде, що понаїжджали на раду у Ніжень, бояться носа за ворота виткнути (Пантелеймон Куліш, Чорна рада, 1845); Налетіли на чорта [гемонське гайвороння] - дід і не схаменувсь, не вспів руки піднять - перехреститься, роззявить рота, щоб благослова заспівать, як вони вже й пошарпали Трутика на шматочки (Олекса Стороженко, Закоханий чорт, 1863); У бійці Денисові розбито носа, а він поплямив кров'ю й інших (Борис Грінченко, Серед темної ночі, 1900); ...Предсідатель суду, незважаючи на глупі тисячолітні традиції юриспруденції, звелів попросту фізично затулити рота обжалуваній (Гнат Хоткевич, Так мусило бути, 1908). Олександр Кониський вживає обидві форми: втерти носа, роззявити рота, але держати язик (за зубами), висолопити язик: ...Мізкую собі, що б його таке сказати, щоб втерти носа Мукосієві (Олександр Кониський, І ми - люди, 1882); ...Хоч той судовичок і з аби-яких, а все- ж воно панським милом вмивалося, то й ліпше держати язик на зашморозі, не розв'язувати (Олександр Кониський, Отак були вскочили, 1884). У прозі Степана Васильченка було знайдено тільки форму знахідного/наз. відм.: Умовились затуляти рот, кому припаде сміятись, і почали лагодити ліру (Степан Васильченко, Циганка, 1910); Василько зліз з полу, взяв палець у рот, боком виходить на середину хати (Степан Васильченко, Свекор, 1911).

3. Практично тільки форма знахідного/наз. відм. зафіксована в творах письменників Галичини та Буковини (Микола Устиянович, Іван Франко, Михайло Яцків, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович, Тимофій Бордуляк, Андрій Чайковський, Ольга Кобилянська, Юрій Федькович). Форма знахідного/род. відм. є лише в творах Івана Франка як факультативна (2 приклади), основною в нього також була форма знахідного/наз. відм. (51 приклад): - Бачите мій хвіст - це буде у нас бойовий прапор <...> Як я запримічу якусь засідку, то зараз схилю хвоста трохи нижче (Іван Франко, Коли ще звірі говорили, 1899).

У ХХ-ХХІ ст. форма знахідного/род. відмінка для неістот поширюється в художніх текстах по всій території України, проте частотність цієї форми різна на різних територіях.

У художніх текстах авторів з Полтавської, Черкаської та Кіровоградської областей в радянський період частка форм знахідного/род. відм. неістот (форм язика, рота, носа, лоба, пальця, живота, хвоста, дзьоба), стабільно складає 35-37% від загальної кількості випадків вживання цих слів у знахідному відм. після прийменника або дієслова. В сучасний період (1991-2018 рр.) спостерігаємо зростання цієї частки до 51,74% (Таб. 1).

Форми знахідного відм. слів язик, рот, ніс, лоб, палець, живіт, хвіст, дзьоб у текстах Полтавської, Черкаської, Кіровоградської обл.

Таблиця 1.

У корпусі текстів Харківської та Сумської областей частка форм знахідного/род. відм. була трохи вищою у період активного розвитку літературної мови 1917-1932 рр., середньою в радянські роки після 1933 р. У сучасний період (1991-2018 рр.) частка цих форм і на території Харківської та Сумської обл. також зростає (Таб. 2).

Таблиця 2. Форми знахідного відм. слів язик, рот, ніс, лоб, палець, живіт, хвіст, дзьобу текстах Харківської, Сумської обл.

Протягом ХХ-ХХІ ст. форма знахідного/род. відм. поширюється також і в текстах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської обл. Після 1946 р. частка форм знахідного/род. відм. складає в текстах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської обл. в середньому 37% (Таб. 3).

Таблиця 3. Форми знахідного відм. слів язик, рот, ніс, лоб, палець, живіт, хвіст, дзьоб у текстах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської обл.

Таке різке збільшення в текстах Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської обл. кількості форм знахідного/род. відм. частково пов'язане із міграцією людей. У період 19451969 рр. значна частина текстів, де було знайдено форму знахідного/род. відм., належить авторам, які приїхали з центральних та східних регіонів України (Геннадій Вовк, Григорій Тютюнник, Олекса Гай-Головко, Ростислав Самбук, Ніна Бічуя). У подальші роки зростає частка місцевих мешканців серед авторів і перекладачів, які вживають варіативну форму знахідного. В результатах пошуку за 1991-2018 рр. місцеві автори переважають; таку форму вживають Юрій Андрухович, Галина Пагутяк, Юрій Винничук, Анатолій Дністровий, Любко Дереш, Юрій Іздрик, Олександр Ірванець та ін. (Таб. 4).

Таблиця 4. Автори і перекладачі з Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської обл., які вживають варіативні форми знахідного відм. слів язик, рот, ніс, лоб, палець, живіт, хвіст, дзьоб, за місцем народження

З території Волинської та Рівненської обл. до 1970 р. маємо недостатній обсяг текстів для висновків щодо вживання варіантних форм у знахідному відмінку. З 1970 до 1990 р. відношення цих форм приблизно таке, як на решті території України, а після 1991 р. спостерігаємо зростання частки знахідного/род. відм. (Таб. 5).

Таблиця 5. Форми знахідного відм. слів язик, рот, ніс, лоб, палець, живіт, хвіст, дзьоб у текстах Волинської, Рівненської обл.