Метатекст редуктивної говірки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Метатекст редуктивної говірки

Ткачук Марина Миколаївна

Останнім часом в українській діалектології посилюється увага до комунікації та мовленнєвої особистості, важливим джерелом пізнання якої є метамовні рефлексії діалектоносіїв, або метатекст. Під останнім розуміють “прагматичне, функ- ційно-семантичне явище, притаманне будь-якому письмовому чи усному тексту і якому властивий текстотвірний потенціал <...>. Метатекст коментує мовленнєву діяльність мовця і допомагає адресатові адекватно декодувати інформацію” [2, 29]. Спробуємо з'ясувати, що для пізнання діалектів загалом і ре- дуктивних говірок зокрема (материнський ареал функціонування яких зруйновано) дає дослідження метатексту. мовленнєвий метатекст переселенський діалект

За умови зміни звичного простору побутування носіїв діалектів відбувається динаміка говірок, що, зокрема, актуалізує вивчення метамовної свідомості носіїв переселенських діалектів. Об'єктом нашого дослідження стали говірки Чорнобильської зони (далі - ГЧЗ), які нині є переселенськими та редуктивними за своїми структурними ознаками, тобто такими діалектними системами, які “внаслідок транслокалізації діалектоносіїв у нове середовище стрімко втрачають чимало первинних ознак, набуваючи рис нового контактного гетерогенного діалекту; зміна структури пов'язана зі зміною величини і структури соціуму, звуженням сфер й інтенсивності використання вихідного діалекту” [3, 21; також див.: 6, 567]. Динаміка самого локусу ГЧЗ спричинила трансформації як на рівні репертуару мовних одиниць (втрата старих, засвоєння нових лексем), так і на рівні семантики, системних зв'язків, функ- ційних особливостей елементів у мовній системі ГЧЗ. Можна було б очікувати, що зміни відбуваються і в мовній картині світу поліщуків-переселенців, що потребує докладнішого аналізу з добором відповідних методик і прийомів дослідження.

З огляду на розширення кола завдань сучасної діалектології й екології мови (насамперед як реконструкції мовного образу зруйнованого ареалу, так і потреби вивчення трансформацій у переселенських говірках), обов'язковим є удокладнення дослідницької бази, яка забезпечуватиме достатнім і надійним матеріалом. Важливим джерелом вивчення метамовної свідомості носіїв переселенських чорнобильських говірок є діалектні тексти, що відбивають усне мовлення [ГЧЗТ, ГСМ], та зразки мовлення переселенців із зони відчуження, записані автором упродовж 2008-2012 рр. Корпус таких текстів не лише дає змогу проаналізувати структурні особливості говірок на основі емпіричного матеріалу, а й реконструювати мовний образ втраченого діалектного континууму та відтворити мовну картину світу переселенців, їхнє ставлення до власної говірки. Ці інтенції реалізовано у формі метатекстових коментарів.

Зауважимо, що метамовні рефлексії, які виявляються в мовленні носіїв ГЧЗ, не відрізняються від метатексту говірок інших діалектів. Серед них виокремлюються: т. зв. метатекстові оператори, які організовують текст; рефлексиви, які розкривають семантику, мотивацію лексем тощо; оцінні рефлексиви, що стосуються структурних елементів і явищ говірки на тлі інших мовних систем. Метамовні елементи в діалектних текстах усіх типів є важливим джерелом пізнання структури редуктивних ГЧЗ.

Серед мовних елементів, які дозволяють організовувати текст як цілість у мовленні носіїв ГЧЗ, виявлено: маркери, що вказують на джерело повідомлюваної інформації (1 сан 'і но 'хату зо ' воз 'іл 'іи // ко 'зала 'матка ко'л 'іис ' / шо^ї ' воза у 3 'ал 'іи до зо 1 т 'еагл 'іи // 1 воза но 'хату // (Мш) [ГМ 2, 386]); її повторюваність, усталеність у діалекті ( ' кажут ' вер'ба бйе / йа не бйу ... (Стч) [ГЧЗТ, 286]); вставно-модальні елементи, які передають впевненість, невпевненість, алюзії мовців тощо (мо' йе' но д 'е там по^б 'ер 'е'гоух і йе //(Ссл)); мовні одиниці, що зумовлюють синтаксичну організацію тексту (напр., відтворюють діалогічність оповіді (о 1 це пр 'іш'ла о'до с 'о'годн 'і ку'ма / ' каже / а шо в 'іи по^гр і 1 би не У дете ? // ка 'жу / у^ме ' не ба ' гато ро' боти / (Гс)). Метатекстових операторів зазвичай у текстах трапляється чимало, типологічно і функційно вони не однакові, виокремлюють ГЧЗ на тлі інших говірок.

Водночас тексти, записані від переселенців із зони відчуження, мають свою специфіку, оскільки збирання матеріалу відбувалося з метою заповнення інформаційної лакуни про ареал попереднього функціонування говірок Нижньої Прип'яті. Саме тому експлоратор спрямовує інформантів до минулого, рідного мовного середовища: Говоріть по-своєму; А як у вас раніше казали? тощо . Звідси - часте вживання в текстах ГЧЗ, записаних у нових місцях локалізації, вербальних маркерів, які детермінують часову і просторову віднесеність змісту оповіді, зв'язок теперішнього з минулим, коли мовці проживали на своїй рідній території: а ко'лис'/ота'ке шче йарозска'жу (ЗП); ну ка'л'іс' жежш ' беднаст 'бу'ла/це не те шо т'е'перу'с 'о//(Бр); у^нас там ус 'ак 'іх трау бу'ло // от^тут не' ма та'к 'іх // там і чеб р 'ец / там і мате'р 'інка / там і золото ' тис 'ачн 'ік // а тут йа не У бачу чебре ' цу / йа йо 'го н 'і ' де не У бачу // мате 'р 'інк 'і ' тоже о 'тут дар'ма шоуї на^луг пуї деш / йак у йіх ' кажут ' / да наубо^ло ' та // ну не'майе та'кого / йек у^нас бу' ло // у^нас на^лу'гах шчау'л 'у хва'тало поУлуз 'і // (Іл).

При цьому відбувається протиставлення не лише кількох часових площин, а й мовних одиниць (реалізація опозиції “своє” : “чуже”), що допомагає досліднику виокремити елементи автохтонні та засвоєні переселенською говіркою пізніше, тобто залучити релятивну хронологію для дослідження структурних елементів, зокрема лексики, редуктивної говірки. Урахування метатекстових коментарів інформантів, наприклад, щодо появи в говірці окремої лексеми, виявляються надзвичайно цінними для “відсіювання” інформації, “зняття з останньої вторинних нашарувань, породжених функціонуванням об'єкта дослідження в нових (переселенських) умовах” [5, 57], що є визначальним завданням реконструкції образу ГЧЗ. Так, серед флорономенів ГЧЗ зафіксовано давні й нові назви з метатекстовими коментарями респондентів: за' йечійе [гриби] / наз 1 вал 'і це у^с'таре шче в'ремйе // наз'вал 'і шо 'горк 'і чи хто йо'го з'найе мо'йа ' к 'ії// (Бр).

Протиставлення “свого” і “чужого” мовлення в діалектних текстах із ГЧЗ дуже поширене, виражається як у коментарях щодо окремих мовних елементів, констатації якихось характеристик, ознак, так і загальними експлікованими оцінками мовлення.

Як зазначає П.Ю. Гриценко, “поняття своє мовлення тісно пов'язане з культурним кодом - колективною пам'яттю, традиціями, досвідом свого соціуму, зовнішніми природними умовами життя, подієвим рядом, колом відомих у своєму мікросоціумі осіб; діалект не лише вербалізує все, що оточує кожного члена соціуму, а і водночас є засобом його соціалізації у цій спільноті” [4, 33]. Такий зв'язок із материнським континуумом у носіїв ГЧЗ ще досить сильний, що полегшує лінгвістові збирання й аналіз матеріалу. У діалектних текстах часто виявляємо коментарі інформантів: ко'лодец буу 'тоже у^нас /у вас кажут' кр і'н 'іца а у^нас каозал 'і ко' лод 'ец // (Іл). Чисельність метатекстових коментарів (за О.Ю. Крючковою, метамовні оцінки-висловлювання [7]) при інтерв'юванні носіїв ГЧЗ свідчить про відчутну тенденцію до відштовхування від “чужого” мовного коду. Дистанціювання від мовлення контактних говірок місцевого населення, вочевидь, підтримане і збереженням окремішності в побуті.

Загалом носії редуктивних ГЧЗ чітко усвідомлюють відмінність свого мовлення на тлі інших мовно-територіальних одиниць - навіть у нових умовах побутування. Так, на підтвердження цього засвідчуємо мікротекст: йак же с'е'Ло / так... / йак с 'е' ло йак то ка ' йак ' горад / так д'руг'і ' норад ' кажут ' / от /а йак с 'е'ло /йак дру'ге с 'е'ло /так і звут 'і'нач е /і га'ворет ' і'наче // (Бр); також див.: [ГМ 1, 266-269 та ін.]. Приказка свідчить про закріпленість цієї тези у свідомості діалектоносіїв, її архетиповість, а мікротекст у цілому - про характер збереження мовного образу досліджуваних говірок, спротив мовній асиміляції з носіями контактних говірок: 1 в 'ісел 'ил и нас / йа не з'найу йак у'же 'в 'ісел 'ил и // йа гово'ру п'рауда / по ^Свойому / по чор' нобил'с'ки/'мови йа незми' н'айу/ у^'мене чор'нобил 'с'ка 'мова//(Стч) [ГЧЗТ, 328]; також див. [ГМ 1, 308-309].

Носії ГЧЗ нерідко слушно наголошують на наявності білоруських мовних рис у своєму мовленні, що виказує їхню мовну компетенцію та здатність до первісного лінгвоаналізу:

І. - (1) Ну по^на'ушному мо по^дру' гому // пона'п 'ісуйе шо ' нашої га' ворк 'і н 'е^розб 'е'рут '// - (2) Там с 'кажут це йа'к'ес' ма' д'ар'і го' вор'ет' //- (1) Н'е ма 1 д 'ар 'і /а ' наша го' ворка до то'го / до б'ело'рус'оу // (Кпч); ІІ. У нас разгоувор та'к 'і / бо у нас^же б л из 'ко там за шиіст ' к 'і' л ометроу Бел о'русійа бу'л а / дак у нас та' к 'і разго1'' вор не розб'е'ри_б 'е'риі / йа'к 'і / дак м 'і так і го'вориім / йак го'вориім так і 'п 'ішем і усе // (Б) [ГЧЗТ, 228] та ін.; ІІІ. У^нас 'зоус 'ім... /у нас б'іл'ш іде так/ до Б'іло'рус'ійі /у... / і... і до то'го ота'киї 'нач е з'м'ішани [розго ' вор - М.Т.] / так шо м 'і посе'редин 'і /ПоЛ 'іс ':а т' рохи краї д1ругиї/ в 'ідт то ' го / с ' тепу // (Гс).

Іноді натрапляємо на судження, яке засвідчує самоусвідомлення поліщуків як окремої етнічної групи за мовними ознаками: нур тут^же / це ж Ук 'ратна ' тоже / ну м'і пол 'іеш' чани / м 'і не насто ' йашчийе ук'райінци /у нас^же й^го ' вуорка от не ук'райінска / ' бачте /м 'і пол 'іеш'чани // (Стч) [ГЧЗТ, 284].

Незважаючи на те, що дослідники метамовних рефлек- сивів, що стосуються оцінок мовлення, наголошують на протиставленні “свого” мовлення як позитивно оцінюваного та “чужого” як негативно оцінюваного, у ГЧЗ фіксуємо, що іноді розбіжності з літературним стандартом у мовленні дістають негативну самооцінку діалектоносіїв - відзначається “нечисте” мовлення, його “неправильність”, про що також свідчать наведені вище приклади (І, ІІ). Аналогічні експліцитно-оцінні висловлювання поширені й у інших українських говірках (не лише переселенських), що вочевидь, зумовлено менталітетом українців - небажанням видатися неосвіченими в розмові з експлоратором як носієм іншого мовного коду - літературної мови, що стереотипно визнається вищою від діалектівПро подібні оцінки в російському континуумі див. статтю І.А. Букрин- ської і О.Є. Кармакової в цьому ж виданні.; напр., зафіксовано: меи'н 'і так зда ' валос 'а / шо йа ' думайу / ну йаґ же це / чо'го у нас та'койу / ну неи'гарнойу / меи'н 'і то'д 'і зда' валос ''мовойу /розмоу'л 'айут '/ йак'шо йе та'ка с п 'і'вуча укра'йінс'ка 'мова // (Мш) [ГСМ 1, 366].

Про відмінність мовлення чорнобильців на тлі інших контактних говірок свідчать і метатекстові коментарі: дак о там ми прога 1 н 'айемо [кота] прс^прс! //а тут 1 чуйу 1 баби нап'рот 'ів жи'вут ' ако'ту! / а... / дак м 'і уже так см 'ійе' мос 'а / ако... / ' т 'та нас зда'йец 'а шо / а ко' ту ти нерда' ла там 'йісти? // (НКрд)Записано від переселенки з Черкащини у с. Новий Корогод, Боро- дянськ. р-н, Київськ. обл., де живуть переважно носії середньополіської чорнобильської говірки с. Корогод, Чорнобильськ. р-н, Київськ. обл.. Іноді такі комунікативні невдачі (непорозуміння між комунікантами) зумовлені віддаленістю фонетичних і граматичних структур контактних говірок й експліковані як ме- тамовні коментарі. Фонетичні протиставлення виконують смислорозрізнювальну функцію; напр. у с. ЛукашіС. Лукаші Баришівсього р-ну Київська обл., куди компактно переселено вихідців із с. Машеве Чорнобильського р-ну після катастрофи 1986 р. ми зафіксували непорозуміння між носієм чорнобильської переселенської говірки із виразним гіперичним “оканням” (с. Машеве) і носієм місцевої говірки, яка належить до східнополіських, через поплутання лексем ко' л 'іна `калина' // ка' л 'іна `т. с.': (1) ...ко' л 'іна / ' йагоди ' купкойу // (2) да йа з ' найу ка 'лину // ко' л 'іна / ви ж ' кажете ко' л 'іна / дак йа на' [...] йа ' кес'ко' л 'іно /А

Комунікація діалектоносія з носієм “не-свого” мовного коду накладає відбиток на кінцеву якість тексту - вияв / не- вияв окремих рис у структурі говірки, наявність надлишкових метамовних коментарів, які були б відсутні у спілкуванні з односельцямиДе (1) - носій говірки с. Машеве, (2) - носій говірки с. Лукаші. Про спілкування носіїв різних мовних кодів див.: [4, 33].. Наведені вище приклади переважно ілюструють комунікацію носія чорнобильської говірки і носія “чужого” мовного коду (структурно віддаленої говірки / літературної мови). Водночас інформативними також є і рефлексиви, зафіксовані у спілкуванні носіїв говірок структурно близьких - наприклад, різних говірок ГЧЗ, які після переселення контактують у межах одного населеного пункту, або ж носіїв однієї чорнобильської говірки. У таких випадках комунікативні невдачі неможливі, а метамовні рефлексиви зазвичай зумовлені іншими комунікативними настановами - потребою уточнення мовного факту задля виключення його різного потрактування або ж актуалізацією мовної пам'яті співрозмовника:

Е.: А на Трійцю хату чим прикрашали?Мікродіалог поліщуків-переселенців, де І.1 - носій говірки с. Буря- ківка Чорнобильського р-ну, І.2 - носій говірки с.Чистогалівка Чорнобильського р-ну.

- Ч'ім //га'л ':ем //

- Кл 'онам 'і і та ' таркайу //

- У нас ка'зал 'і царУз 'ел ':е 'Марйе // те уууас у Бура ' ковц 'і //

- У нас ка 'зал 'і та' тарка //

- Та'тарка / у^нас цар У з 'ел ':е ка'зал 'і па'хушче //

Зауважимо, що в зафіксованих діалектних текстах ГЧЗ т. зв. “лексикографічні коментарі” (із вербалізацією опозиції “своє” : “чуже” або ж без неї) є поширеними порівняно з іншими типами метамовних рефлексивів.

Метамовні коментарі діалектоносіїв також дозволяють коригувати дані (як у наведеному вище прикладі), отримані

лінгвістом-дослідником традиційними лінгвістичними методами - насамперед інформацію (про структурні особливості редуктивної говірки), одержану як відповідь на питання програми або зафіксовану в спонтанному тексті. Йдеться про випадки, коли мовна одиниця (будь-якого рівня) зазнає динаміки в говірці, і часто навіть у наративах чи діалогах (зазвичай - з експлоратором, який репрезентує інший ідіом) виявляються модифікати вихідної одиниці. Факти самокорекції мовців, коли експлоратор провокує респондентів на відтворення вихідного стану говірки, дозволяють не лише виявити питомі елементи її структури, а й простежити напрямки її динаміки, іноді - джерело засвоєння (літературна мова, контактна говірка в новому локусі), відносну хронологізацію слова, його реальні функцій- ні характеристики.

Записування за спеціально укладеною програмою лексики флори, ширше - лексики, пов'язаної з цим лексико-семантич- ним полем [9], дозволило виявити безліч лексичних елементів, які функційно поступаються іншим мовним одиницям, виявленим у діалектних текстах. Подібні ситуації звичайні і для інших тематичних груп лексики. Одиниці, засвідчені у відповідях на питання на перший погляд рівноцінні за своїм функційним навантаженням (частотністю вживання в говірці). Залучення метатекстових коментарів до аналізу лексики дозволяє диференціювати синоніми, які насправді мають різні семантичні відтінки чи функційно не тотожні. Наприклад, у говірці с. Корогод (як і в багатьох інших ГЧЗ) фіксуємо паралельне вживання в мовленні лексем кор1 зина // ко 'робка `плетений з лози кошик'; водночас інформанти коментують їх уживання: а о ' п 'ен 'ок / так вобше / 1 йесл 'і ' дерево по'ломате / то в 'і ш 'е по ' бач 'ілиі настом / на ц 'ом^же^ш 'можеш йа' к 'і з 'разу наб'рат' там д'в'е кор 1 зиіни ч'і ко'робк'і у^нас назиі 1 вайеце пан 'і'майете та'к е здо'ров е /наб'і'райе 'в 'ірвеш і вс 'о//(Крд).

Т. зв. “лексикологічні коментарі” мовців можна оцінювати позитивно з погляду одержання нової або ж уточню- вальної інформації щодо семантики, мотивації лексичних одиниць тощо. Наприклад, у [ГЧЗТ] натрапляємо на безліч т. зв. лексикологічних коментарів, якими не варто нехтувати при укладанні словників, написанні дескриптивних робіт із діалектної лексикології тощо; здебільшого інформанти дають доволі точний “лексикологічний” коментар щодо семантики слова, напр. так пояснюють слово хме'реча: 'меншен'к'іиї ' л 'ес / Л 'іств 'ени / ' ток і шо ' куст 'ік 'іи та'к 'і у ' с 'ак 'ійе (В) (пор. хемереча, хмереча `гущавина, зарість на місці зрубаного старого лісу' [ЛСПГ, 223]); або ж дають визначення кільком діалектним лексемам, оскільки усвідомлюють ситуацію спілкування із “не-своїм” співрозмовником: ну о ' це^ш так / пуол / на' зи... /то пол/hjдошчок^же 'ложени/а то та'к'і йак о 1 це ас'вал 'т /бу'ла до'ловочка нази'валос'// ' в'іб'іта г'лиінойу / і так // пр 'і' шоу п 'разник із 'мазали / п 'е' сочку ' б 'елого набралиі по' сипали красо'та //те'пермат'раси/а то ко'ли'с'нази'вали со'лом'еник'і // со'ломкойу нап'хали /'ж'іитн'ойу / і ло'жи і с'пали1 так // (Крд); часом тлумачення лексеми переростає в повноцінний текст-оповідь (див. докладне тлумачення лексеми 'луч 'н 'ік 'і із поясненням про спосіб виготовлення цього приладдя [ГМ 2, 344] тощо).

Коментарі щодо мотивації лексем дозволяють дослідникові глибше проаналізувати лексико-семантичну систему говірки, ґрунтуючись на реальних системних зв'язках в окремій говірці, відтворюваних мовцем; до того ж іноді вдається зафіксувати переосмислення мотиваційних відношень, відбите в мікротекстах різних жанрів (переказах, легендах тощо): це йа спом 'і' найу спом 'і' найу шо ме' н 'і 'мама ко 'лис'ка 'зала шо во' но так рос'те // про'чиісн 'ік бо проа' чиста 'мати їш'ла іуу^йе'йе буу жи'в 'іт бол 'еу / і^ва 1 на 1 в 'іирвала кар 'ен'ца йа'когос ' / йа'кус ' тра'ву ' в 'іирвала / отку'сиіла і^зноу застр 'ек'нула ту'да уУ земл 'у // і^во' но та' к е / во' на ме' н 'і ко 'лис ' і^по ' казувала // йак ' в 'іит 'ан 'еш /ко'р 'енч 'іик'ім 'ен:о пр 'ім 'е'н 'али одт^к 'і'шечн 'іка у'нутр 'ен 'е / дик та'к 'е то^о'но 'наче од'кусане ко'п 'іит 'ачко // та'к'е 'наче о 'но од'кусаниї кар'е'нец (Ус). Цінну інформацію містять наративи про мотиви виникнення топонімів:

- 'Наше се 'ло Зе'лена По' л 'ана // а ко 'лис 'з' валос 'Ца'рі //

- А чому так називалось?

- Ну ме'н 'і 'тоже о'це так / про су'с 'едн 'ійе 'села дак і^у^га 'зету п 'і' сали взна' вали / а про це се 'ло Ца 'р і дак міи так ' самій ' думайемо шо то ' в 'ідно цар пода'р 'іу ко 'мус ' // і л 'ес / там скроз ' бу'ло та'ка зем' л 'а боло'тиіста о'р 'ешн 'ак і б ер 'езн 'а'к і / і там у ' л 'ес 'е посе'лилис ' / наз'вали Ца'р 'і / а вже йак колектив 'і' зац 'ійа дак наз'вали Неза'можни / шо неза'можниейе ' л 'уде не цар 'і // а' ле і хваМ 'іл 'ійі Царе ' нок // ' саме на та ' кої 1 горц 'і жи'ли Цар ен ' к 'і і мо ' йа ' д 'ев 'іча Цар е'нок / фа'м 'іл 'ійа // а то ' д 'е вже йак от 'посл 'е воїни дак у'же ска'зали шо це Неза'можне // с'талиі додот'ков 'те за л 'он за хм 'ел 'за все полу'чат / до'ма ст' роіт / так ба'гато ж 'іит // да' вате з 'роб 'ім йа 1 кус ' і 1 накшу 1 назву / 1 нашо це шоб бу'ло Неза'можне / йак за'йед ' у се' ло / а се'ло п'рамо та'ка кра'са / і не'гарно з'веце / і наз'вали зоб'рали соб'ран 'ійе Зе'лена По' л 'ана / бо пр 'і ' л 'есу пр 'і 'лугу / і це уже і с 'о' годн 'і Зе 'лена По' л 'ана / це уже пйаде'с 'ат 'рокіу / ну це 'посл 'е воїниі'дес 'а о'там у п 'еди'с 'атихро'ках // (ЗП); пор. [8, 192].

Отже, метамовні рефлексиви в діалектних текстах не лише беруть участь в організації тексту як складного цілого, а й дають змогу досліднику удокладнити наявну інформацію про репертуар мовних одиниць, структуру говірки (коментарі щодо семантики, мотивації тощо) та коректно й глибше кваліфікувати мовні одиниці під час реконструкції діалектного ареалу, з'ясувати динаміку редуктивних переселенських говірок. Крім того, вони є матеріалом для дослідження мовної картини світу діалектоносіїв, їх самоусвідомлення як носіїв окремого мовного коду. Зокрема, аналіз метатексту редуктивних ГЧЗ дозволяє говорити про прагнення діалектоносіїв підкреслити свою мовно-культурну окремішність від контактного населення - носіїв інших говірок, що виявляється у вербалізації опозиції “своє” : “чуже”, і відповідно - про переважання тенденції збереження їх мовного образу, а також, що підтверджує доцільність вивчення переселенських ГЧЗ й актуалізує завдання розширення їх фонотеки та текстового корпусу з метою реконструкції їх вихідного мовного образу (у материнському ареалі). З огляду на значний інформаційний потенціал метатекст як явище заслуговує на докладне вивчення.

Література

1. С. Лукаші Баришівсього р-ну Київська обл., куди компактно переселено вихідців із с. Машеве Чорнобильського р-ну після катастрофи 1986 р.

2. Де (1) - носій говірки с. Машеве, (2) - носій говірки с. Лукаші.

3. Про спілкування носіїв різних мовних кодів див.: [4, 33].

4. Мікродіалог поліщуків-переселенців, де І.1 - носій говірки с. Буря- ківка Чорнобильського р-ну, І.2 - носій говірки с.Чистогалівка Чорнобильського р-ну.

5. Вежбицка А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII. М. 1978.

6. Гилева А.А. Аспекты изучения метатекста в лингвистике // Известия Волгоградского государственного педагогического университета. № 10 (т 44). 2009.

7. Гриценко П.Е. Диалекты в современной языковой ситуации Украины // Исследования по славянской диалектологии. 15. Особенности сосуществования диалектной и литературной форм языка в славяноязычной среде. М. 2012.

8. Гриценко П.Е. Феномен диалектного явления // Исследования по славянской диалектологии. 17. Судьба славянских диалектов и перспективы славянской диалектологии в ХХІ веке. М. 2015.

9. Гриценко П.Ю. Науково-інформаційний Чорнобильський фонд: деякі питання структури // Матеріали науково-практичної конференції з питань виявлення, збереження та охорони історико-культурної спадщини населення, що потерпіло від аварії на Чорнобильській АЕС (м. Рівне, 15-16 травня 1992 р.). Львів. 1996.

10. Гриценко П.Ю. Редуктивна говірка // Українська мова. Енциклопедія. Вид. 3. К. 2007.

11. ТкачукМ.М. Ботанічна лексика говірок Чорнобильської зони: дис. ... канд. філол. наук. К. 2011.

12. ГСМ Говірка села Машеве Чорнобильського р-ну. Ч. 1 / Уклад. Ю.І. Бід-

13. ношия, Л.В. Дика; Ч. 2 / Уклад. Г.В. Воронич, Л.А. Москаленко, Л.Г. Пономар. К. 2003.

14. ГЧЗ Говірки Чорнобильської зони - умовна назва середньополіських говірок Нижнього Надприп'яття, які нині побутують як переселенські.

15. ГЧЗТ Говірки Чорнобильської зони. Тексти / За ред. П.Ю. Гриценка. К. 1996.

16. ЛСПГ Лисенко П.С. Словник поліських говорів. К. 1974.

Размещено на Allbest.ru