Паремії як відображення менталітету німецького та українського народів

Пріоритетним напрямком сучасних філологічних досліджень є вивчення національних та етнокультурних компонентів мови, які є потужним джерелом енергетичного коду народу. Найбільш яскраво представлений національний спосіб світосприйняття, система моральних цінностей та ментальність певного народу у пареміях, які трапляються у різних сферах людської комунікації. Саме тому паремійний корпус викликає інтерес учених, адже ці дослідження сприяють реконструюванню етнокогнітивних моделей мислення і знання, поглибленню фонових знань комунікантів шляхом виявлення паремійних аналогів та етнокультурних лакун, розкриттю найважливіших стереотипів.

Особливого поширення в сучасній лінгвістиці набула антропоцентрична модель дослідження, яка передбачає переорієнтацію наукового інтересу з об'єкта пізнання на суб'єкт, з мікроодиниць на складні й об'ємні макроодиниці. За такого наукового підходу особлива увага приділяється дослідженню семантичних, когнітивних і комунікативних чинників, які впливають на мову, і комунікація розглядається як лінгвопсихоментальний процес, що має два основні етапи - «породження й сприйняття макрознакового простору тексту, виходячи з когнітивних стратегій і діалогу людської свідомості зі світом дійсності, соціумом, культурою» [3, с. 3].

Актуальність досліджень паремій визначається перш за все тим, що в них фіксується не лише національна самосвідомість, а й ціннісні пріоритети сучасного життя суспільства.

Мета статті - розглянути паремії як засіб відображення менталітету німецького та українського народів, визначити основні риси менталітету цих народів.

Паремії як об'єкт наукового дослідження у вітчизняному та зарубіжному мовознавстві розглядались такими вченими, як О. Потебня, М. Пазяк, Н. Барлі, В. Жуков, Г. Пермяков, В. Жайворонок, О. Мерзликіна, М. Алефіренко, Т. Бочина, В. Мокієнко, Л. Савенкова, І.Голубовська, Л. Скрипник, В. Калашник, З. Тарланов, Н. Шарманова, Н. Малюга, Ж. Колоїз та інші. Останнім часом з'явилась також велика кількість наукових публікацій, в яких досліджуються паремії, зокрема такі, як: В. Гаврилова «Теоретичні засади вивчення паремій» (2015), В. Рудий «Німецькі паремії з компонентом - «орнітонім»» (2013), Ж. Колоїз «Українсько-німецькі пареміологічні паралелі» (2012), І. Гоштанар «Етнокультурна інформація нумерологем у німецьких пареміях» (2015), Т. Капітан «Специфіка прислів'їв та приказок в українській та німецькій мові», Богдана Юськів «Паремійна картина світу: проблеми дослідження» (2013). Проте, незважаючи на значні досягнення в цій царині, залишається ціла низка проблемних питань при дослідженні паремій. На разі не існує єдиної думки щодо визначення терміну паремії, чітко окреслених критеріїв дослідження паремій, визначення статусу в мовній системі, співвідношення універсального й національного в різних типах паремій. У сучасній лінгвістиці навіть постає питання про виокремлення паремійного рівня, який містить власне паремії та афоризми [4, с. 61]. Такі науковці, як В. Архангельський, Л. Булаховський, Л. Скрипник, І. Чернишова відносять паремії до складу фразеології завдяки таким їхнім властивостям як цілісність, відтворюваність, стійкість та експресивність. Противниками розгляду паремій на фразеологічному рівні виступали В. Жуков, В. Телія, М. Тагієв, Є. Іванникова, наголошуючи на близькості паремій до речення, їхній комунікативній та синтаксичній членованості [7].

Найбільш повне визначення терміну паремії, на наш погляд, подається у науковій праці «Українська пареміологія» Ж. Колоїз, Н. Малюги, Н. Шарманової як «одиниці пареміології, що вирізняється афористичністю, усталеністю, відтворюваністю, переосмисленим чи буквальним узагальненим значенням, здебільшого повчальним змістом, мовний знак, який передає специфічну інформацію про традиційні цінності та погляди, ґрунтовані на життєвому досвіді народу, позначає типову життєву ситуацію» [3, с. 16].

Паремії можуть виникати двома шляхами: а) комплікативним (специфічне ускладнення семантичної структури, смислова конденсація вислову, за допомогою якої у мовній одиниці закріплюються результати ланцюжка умовиводів); б) імплікативним (згортання тексту до одного кінцевого вислову або семантичне стискування байки до прислів'я зі збереженням змісту і наявним натяком на первинний текст [3, с. 19].

У пареміях відображається не тільки реальний світ, що оточує людину, не тільки реальні умови її життя, але й суспільна самосвідомість народу, національний характер, спосіб життя, традиції, звичаї, мораль, система цінностей, менталітет.

Менталітет (від латинського mens, mentis - розум, інтелект) - це спосіб світобачення людини, як представника певної нації та національно-культурної спільноти. На думку В. фон Гумбольдта, менталітет - це не тільки свідомість, а більшою мірою народна душа, або «дух народу». Він об'єднує людей не на зовнішньому, а на духовному рівні і робить їх носіями єдиної національної культури, членами однієї спільноти [6, с. 28].

У пареміях можна простежити вплив мови на формування менталітету народу та навіть визначити провідні риси українського менталітету:

— перевага емоційно-чуттєвого над раціональним (Багато я маю - аж три клуні хліба: в одній вітер, в другій мак, а третя стоїть так; Хоч чоловік убогий, та слово чисте);

— одухотвореність, піднесеність, благородство (Не дай, ненько, в скрині нічого, а дай доленьку щасливу);

— релігійність (Без Бога не до порога; Усі під Богом ходимо; Кому Бог поможе, той все переможе);

— сентиментальність (Не жалко й плакать, коли є за чим; Плаче твоя доля, та не зна чого);

— ліризм (Без води сохне трава, а без любові - душа; Невесело в світі жити, коли нема кого любити);

— тяжіння до витонченої естетики, гармонії (Життя біжить, як музика дзвенить);

— працьовитість (Без роботи день роком стає; Добрий чоловік без роботи, що бджола без меду);

— романтичне світосприйняття, що спричиняє політичну пасивність (У чужу хату свій віник не неси);

— незламність у рішеннях (Хоч кременем вухо ріж, так затявся);

— схильність до взаєморозуміння й злагоди (Де мир, там і лад, там в хаті благодать);

— повага до особистісних інтересів, до свободи (В своїй хаті своя правда , і сила, і воля; Воля пташці краща від золотої клітки);

— індивідуалізм, який стає основою для вияву анархічного начала (Моя хата скраю - я нічого не знаю; Що село, то й сотник);

— комплекс раба (Покірне телятко дві матки ссе, а непокірне - ні одної; На чиїм возі їдеш, тому й ласку твори) [3, с. 63-65].

Спробуємо виокремити характерні риси німецького менталітету, які знайшли своє відображення в пареміях:

— любов до порядку, педантизм (Ordnung erhдlt die Welt - Світ на порядку тримається; Ordnung ist das halbe Leben - Порядок - основа життя; Ordnung hilft haushalten - Порядок допомагає вести господарство; Ordnungsliebe fьhrt zu strenger Gerechtigkeitsliebe - Любов до порядку веде до надмірної любові до справедливості);

— заощадливість (Sparsamkeit erhдlt das Haus - Заощадливість тримає будинок; Sparen ist verdienen - Заощаджене - як зароблене; Spare in der Zeit, so hast du in der Not - Хто заощаджує, поки вдосталь має, той матиме, коли потребуватиме);

— пунктуальність (Bester Beweis einer guten Erziehung ist die Pьnktlichkeit - Найкращий доказ гарного виховання - це пунктуальність; Besser eine Stunde zu frьh, als eine Minute zu spдt - Краще на годину раніше, ніж на хвилину пізніше) ;

— працьовитість (Ohne FleiЯ kein Preis - Без труда нема плода; FleiЯ bringt Brot, Faulheit Not - Праця годує, лінь марнує);

— релігійність (Der Mensch denkt, der Gott lenkt - Людина мислить, а Бог рядить; Gott sieht alles - Бог все бачить; Arm oder reich, vor Gott sind alle gleich - Багаті чи бідні - перед Богом всі рівні);

— небагатослівність та урівноваженість (Kurze Rede, gute Rede - Лаконічність сестра таланту; Reden ist Silber, Schweigen ist Gold - Мова - срібло, мовчання золото; Erst besinnen, dann beginnen - Спочатку подумай, а потім починай);

— привітність та ввічливість: Hцflichkeit tut nichts weh - Від чемних слів язик не відсохне; Freundlich grьЯen kostet nicht viel - Дружнє вітання недорого коштує.

Паремії, представлені в кожній з мов - це своєрідні мікросвіти, які містять у собі моральний закон, і здоровий смисл, допомагають ідентифікувати національну свідомість. Вони є специфічною ознакою будь-якої національної мови, де неповторним чином передають дух та своєрідність нації [4, с. 73]. Оскільки паремії є частиною духовної культури народу, то вони часто демонструють близькість в оцінках певних життєвих ситуацій, про що свідчать так звані повні еквіваленти в обох мовах: Geld regiert die Welt - Гроші правлять світом; Zeit ist Geld - Час - гроші; Gesagt -- getan - Сказано - зроблено. Проте, досить часто паремії свідчать про відмінності у світосприйнятті та демонструють специфічні національні риси. Так, наприклад, у німецьких пареміях «Wer nicht heiratet, genieЯt sein Leben nur halb» (дослівно: «Хто не одружується, той тільки наполовину насолоджується життям»); «Mann ohne Weib, Haupt ohne Leib» (дослівно: «Чоловік без жінки, як голова без тіла») ми можемо спостерігати відношення німецького народу до шлюбу як дуже важливого та необхідного кроку в житті кожної людини, який засвідчує, що людина знайшла споріднену душу, яка її розуміє та допомагає по життю. В українських пареміях шлюб сприймається як тяжке випробування, яке часто створює труднощі людині та не завжди гарантує щасливе майбутнє: «Не мав лиха, так оженився»; «Як одружився, так і зажурився»; «В дівках сиділа - плакала, заміж пішла - вити стала».

Образне наповнення німецьких та українських паремій може як збігатися, так і відрізнятися, що можна спостерігати в пареміях із зоонімами. Прикладом співпадіння зооморфних компонентів в обох мовах можуть бути паремії: Wenn man vom Wolfe spricht, ist er nicht weit - Про вовка промовка, а він тут як тут; Wer zwei Hasen zugleich hetzt, fдngt keinen - За двома зайцями поженешся - жодного не спіймаєш. Інколи закодована в пареміях німецької та української мов інформація настільки відрізняється, що використовуються різні зооніми для відображення однієї і тієї ситуації: Arbeit ist kein Hase, lдuft nicht in den Wald - Робота не вовк, в ліс не втече. Трапляються навіть випадки, коли зоокомпонент наявний лише в одній з мов: GroЯer Vogel, groЯes Nest - Великому кораблю - велике плавання.

Пареміологічний фонд мови схильний до зменшення, оскільки представлені в ньому соціальні відносини окремих історичних періодів змінюються або зникають, що робить неможливим застосування паремій в нових історичних умовах, як наприклад: Mit einem Handwerk kommt man weiter als mit tausend Gulden - Ремесло надійніше, ніж тисяча гульденів [2, с. 229]. паремія світосприйняття менталітет мова

Висновки

Пареміологічний фонд мови можна назвати енциклопедією життя народу, адже в них знаходять своє відображення пізнавальний та загальнолюдський національний досвід, який передається від одного покоління до іншого. Універсальні загальнолюдські цінності зумовлюють схожість паремій у двох мовах, про що свідчать повні відповідники. Проте, у пареміологічному фонді існують і такі мовні одиниці, які виражають національний колорит та самобутність певного народу, а тому при перекладі інколи буває неможливо підібрати еквівалент, в основі якого був би ідентичний образ. Паремії також можна назвати виразниками менталітету народу, проблема вивчення якого на разі є дуже актуальною, оскільки досить складно виокремити, виміряти та обґрунтувати будь-яке явище духовного життя народу. З іншого боку, менталітет неможливо приховати, адже він виявляє себе в культурі, матеріалізується у способі життя, традиціях, цінностях, нормах поведінки та у мові.

Література

1. Байер Х. Немецкие пословицы и поговорки: Сборник/ Х. Байер, А. Байер. - М.: Высш. шк., 1989. - 392 с.

2. Колоїз Ж.В. Українська пареміологія: навчальний посібник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ Ж. В. Колоїз, Н. М. Малюга, Н. М. Шарманова; за ред. Ж. В. Колоїз. - Кривий Ріг: КПІ ДВНЗ «КНУ», 2014. - 349 с.

3. Кудіна О.Ф. Перлини народної мудрості. Посібник для студентів та викладачів вищих навчальних закладів/ О. Ф. Кудіна, О. П. Пророченко. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2005. - 320 с.

4. Манакін В.М. Мова і міжкультурна комунікація: навч. посіб./ В. М. Манакін. - К.: ВЦ «Академія», 2012. - 288 с.

Анотація

У статті досліджуються паремії, в яких найбільш яскраво представлений національний спосіб світосприйняття, система моральних цінностей та менталітет народу. Визначаються провідні риси українського та німецького менталітету, що знайшли своє відображення в пареміях. До основних рис українського менталітету віднесено: одухотвореність, піднесеність, благородство, релігійність, сентиментальність, ліризм, тяжіння до витонченої естетики та гармонії, працьовитість, політична пасивність, незламність у рішеннях, схильність до взаєморозуміння й злагоди, повага до особистісних інтересів, індивідуалізм, комплекс раба. Характерні риси німецького менталітету - це любов до порядку, педантизм, заощадливість, пунктуальність, працьовитість, релігійність, небагатослівність, урівноваженість, привітність та ввічливість. Оскільки паремії є частиною духовної культури народу, то вони часто демонструють близькість в оцінках певних життєвих ситуацій, про що свідчать так звані повні еквіваленти в обох мовах.

Проте, досить часто паремії репрезентують відмінності у світосприйнятті та демонструють специфічні національні риси, що простежується на відношенні українського та німецького народу до шлюбу. У німецькій культурі шлюб розглядається як важливий та необхідний крок у житті людини, а в українській - як тяжке випробування. Образне наповнення німецьких та українських паремій може як збігатися, так і відрізнятися, що розглядається на прикладі паремій із зооморфним компонентом, саме на це слід звертати особливу увагу при підборі еквіваленту під час перекладу. Паремії можуть утворюватися комплікативним та імплікативним шляхами. Пареміологічний фонд мови схильний до зменшення, оскільки соціальні відносини окремих історичних періодів, представлені в пареміях, змінюються або зникають, що унеможливлює їхнє вживання в нових історичних умовах.

Ключові слова: паремія, менталітет, провідні риси менталітету, зооморфний компонент.

The given article investigates paremiae in which the national worldview, system of moral values as well as national mentality is most vividly represented. The main traits of Ukrainian and German mentalities which are embodied in paremiae have been analyzed. The main features of Ukrainian mentality are following: spirituality, sublime, nobility, religiosity, sentimentality, lyricism, attraction to elegant aesthetics and harmony, diligence, political passivity, invulnerability in decisions, propensity for mutual understanding and agreement, respect for personal interests, individualism, complex of slave. Characteristics of German mentality are: love for order, pedantry, savings, punctuality, productivity, religiosity, wordlessness, egality, affability and courtesy.

As paremiae are an inseparable part of the spiritual culture of any nation they frequently demonstrate overlaps in life situations assessment and witness about the existence of full equivalents in both languages. But more often paremiae prove the differences in worldviews and show off certain national traits which are traced in relation of Ukrainian and German people to marriage. In German culture marriage is seen as an important and necessary step in human life, but in Ukrainian as a difficult trial.

Figurative meaning of Ukrainian and German paremiae may either coincide or differ. This is particularly evident in terms of paremiaewith zoomorphic components. It is precisely that we should pay particular attention to when selecting the equivalent in translation. Paremiae can be formed in a complicated and implicit way. The amount of paremiae in any language tends to shorten over time, as social relations during some historic periods which are reflected in paremiae may alter or disappear, and thus it is impossible to use the paremiae under different historic conditions.

Key words: paremiae, mentality, national traits, zoomorphic component.

В статье исследуются паремии, в которых наиболее ярко представлен национальный способ мировосприятия, система моральных ценностей и менталитет народа. Определяются основные черты украинского и немецкого менталитета, которые нашли своё отражение в паремиях. К основным чертам украинского менталитета отнесены: одухотворённость, возвышенность, благородство, религиозность, сентиментальность, лиризм, тяготение к утончённой эстетике и гармонии, трудолюбие, политическая пассивность, несокрушимость в решениях, склонность к взаимопониманию и согласию, уважение личностных интересов, индивидуализм, комплекс раба. Характерные черты немецкого менталитета - это любовь к порядку, педантизм, экономность, пунктуальность, трудолюбие, религиозность, немногословность, уравновешенность, приветливость, вежливость. Поскольку паремии являются частью духовной культуры народа, то они часто демонстрируют близость в оценках определённых жизненных ситуаций, о чём свидетельствуют так называемые полные эквиваленты в обоих языках.

Однако довольно часто паремии представляют отличия в мировосприятии и демонстрируют специфические национальные черты, что прослеживается в отношении украинского и немецкого народа к браку. В немецкой культуре брак рассматривается как важный и необходимый шаг в жизни человека, а в украинской культуре - как тяжёлое испытание. Образное наполнение немецких и украинских паремий может как совпадать, так и отличаться, что рассматривается на примере паремий с зооморфным компонентом, именно на это следует обращать особое внимание при выборе эквивалента во время перевода.

Паремии могут образовываться компликативным и импликативным путями. Паремиологический фонд склонен к уменьшению, поскольку социальные отношения некоторых исторических периодов, которые представлены в паремиях, изменяются или исчезают, что делает невозможным их употребление в новых исторических условиях.

Ключевые слова: паремия, менталитет, основные черты менталитета, зооморфный компонент.

Размещено на Allbest.ru