VOSI-конструкція у функції комплемента перехідних дієслів на матеріалі пам’яток ранньоновоанглійського періоду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

VOSI-конструкція у функції комплемента перехідних дієслів на матеріалі пам'яток ранньоновоанглійського періоду

Уявлення про речення можливе тільки за умови комплексного вивчення його структури, семантики та функціонування в синхронії й діахронії. У граматичних студіях інтерес викликають синтаксичні структури вторинної предикації, а саме VOSI-конструкція, як комплемент перехідних дієслів.

Виникнення та розвиток синтаксичних одиниць неодноразово висвітлювалися відомими науковцями (К. Крікау, Я. Цайтлін, Є. Єсперсен, О. Фішер). Однак існує певна лакуна в дослідженні VOSI-конструкцій у ранньоновоанглійській мові.

Метою статті є дослідити VOSI-конструкцію у функції комплемента перехідних дієслів і визначити частотність уживання VOSI-конструкцій у ранньоновоанглійській мові.

Нефінітні предикативні конструкції чітко виявляють свої дієслівні/не дієслівні характеристики й займають певні синтаксичні позиції. Щодо функціонального навантаження такої конструкції, то воно повинно узгоджуватись з природою самого інфінітива. Комплементами є облігаторні поствербальні конституенти. Суб'єкт дії дієслова й об'єкт, на який спрямовано дію, доповнюють семантику дієслова, яке обирає певний тип комплемента [3, с. 42]. Цей вибір диктується семантикою головного дієслова, яке накладає обмеження на залежні від нього елементи. Структурно комплемент складається з комплементайзера та підрядного (embedded) речення [1, с. 417] і виконує загальну функцію в реченні.

Термін VOSI (Verb - Object/Subject - Infinitive) об'єднує всі інфінітивні комплементарні конструкції з іменною групою в препозиції. VOSI - конструкції вживаються після одинадцяти категорій дієслів (серед них - дієслова причини, дозволу, команди, заборони, перешкоди, спонукання тощо), різних за своєю дистрибуцією [2, с. 149].

Перехідні (транзитивні) дієслова поділяються на одноперехідні (монотранзитивні) (відкривають позицію для одного комплемента); двоперехідні (дитранзитивні) (відкривають позицію для двох комплементів); комплексно перехідні (комплексно транзитивні) (доповнюються комплексним комплементом) [4, с. 53].

Одноперехідні дієслова відкривають позицію прямого додатку як свого єдиного комплемента, який може бути виражений іменною групою (NP), фінітним (that-clause) або нефінітним (конструкції Accusative and Infinitive) реченням. Щодо нефінітної клаузи у функції одноперехідних дієслів зазначимо, що тільки два типи не фінітних клауз уживаються в номінативній функції: інфінітивна клауза з часткою to та - ing дієприкметникова клауза.

Приклад (1) демонструє одноперехідну комплементацію, де головне дієслово має прямий об'єкт. Розглянемо критерії, які підтверджують, що об'єкт у прикладі (1) є не фінітною клаузою у функції прямого додатку:

(1) When I was with him, I have heard him swear (Shakespeare, The Merhant of Venice, p. 59).

а) нефінітну клаузу можна замінити займенником it, який є рівноцінним клаузі, або іменною групою, що номіналізує значення клаузи: When I was with him, I have heard it: When I was with him, I have heard his swear.

б) нефінітна клауза може бути центром псевдо - розщепленого речення: What I heard was to hear him swear; Whatlheard wasfor him to hear his swear.

в) суб'єктний займенник в об'єктному відмінку може бути заміненим присвійним займенником, наприклад: When I was with him, I have heard his swearing.

У мові ранньоновоанглійського періоду VOSI-конструкція вживається у функції комплемента одноперехідних дієслів з контролюючим суб'єктом дії. Цей тип комплементації експлікує відносно невелика група дієслів, що позначають уподобання чи бажання (або навпаки): (can't) bear, desire, hate, like, love, prefer, want та wish. У ран - ньоновоанглійській мові після цих дієслів уживається to-infinitive й bare infinitive. Наприклад:

(2) I will not wish thy fortunes thrive: whoever wins, on that side shall I lose assured loss before the match beplay'd (Shakespeare, King John, p. 571).

Приклад (3) демонструє вживання VOSI-кон - струкції з to-infinitive\

(3) Iwantmore uncles to 'welcome me (Shakespeare, Richard III, p. 417).

Зауважимо, що після дієслів, що входять до цієї групи, іменна група, яка передує інфінітиву, не може функціонувати суб'єктом пасивної головної клаузи [5, с. 1193]:

(4) Thy fortunes 'will not be iwished to thrive (by me).

Необхідно підкреслити, що існує альтернативна конструкція, у якій є іменна група з передуючим комплементайзером for. Завдяки цьому комплементайзеру ця група є скоріше суб'єктом інфінітивної клаузи, ніж об'єктом головного речення. Проте варто розмежовувати ydr, який є частиною прийменникових дієслів: arrange for, ask for, care for, plan for, hope for тощо. У таких випадках інфінітивна клауза виступає у функції прийменникового додатка. Наприклад:

(5) She planned for the doctor to come the next day.

Характерною рисою комплексно транзитивної комплементації є те, що два елемента в постпозиції щодо дієслова (наприклад, об'єкт та об'єктний комплемент) умовно прирівнюються до суб'єкта і предиката номінативної клаузи [5, с. 1195].

Здатність поділятися на два елементи семантично каузальної конструкції, що слідує за дієсловом, є визначальною характеристикою комплексно транзитивної комплементації.

Розглянемо варіанти комплексно перехідної комплементації, у яких представлений прямий об'єкт з наступною нефінітною клаузою, що функціонує як предикатний ад'юнкт:

1. Інфінітив без частки to: (6) What heard you him say else (Shakespeare, Titus Andronicus, p. 20)?

2. Інфінітив з часткою to: (7) Good Ursula, wake my cousin Beatrice, and desire her to rise (Shakespeare, Much Ado aboutNothing, p. 245).

3. - ing дієприкметник: (8) To be brief, the very truth is that the Jew, having done me wrong, doth cause me being an old man (Shakespeare, Merchant of Venice, p. 695).

4. - ed дієприкметник: (9) We saw him beaten by them (Shakespeare, Titus Andronicus, p. 25).

Розглянувши приклади (6) - (9) зауважимо, що не фінітні клаузи не мають свого суб'єкта, однак передуюча іменна група, що є об'єктом головної клаузи, є суб'єктом нефінітної клаузи. Ця іменна група (виражена особовим займенником в об'єктному відмінку) є «піднятим» об'єктом. Семантично вона функціонує як суб'єкт нефініт - ного дієслова, але синтаксично вона «піднімається» з нефінітної клаузи, щоб функціонувати як об'єкт головного дієслова.

Загалом іменна фраза, що є об'єктом головного речення, може стати суб'єктом відповідного пасивного варіанта:

(10) I heard him swear his affection (Shakespeare, Coriolanus, p. 652).

(10') He was heard to swear his affection.

У прикладі (10') ми спостерігаємо вживання to-інфінітива замість інфінітива без частки to. Саме здатність іменної фрази, що передує нефі - нітному дієслову, функціонувати як суб'єкт пасивного еквівалента є характеристикою, яка розмежовує одноперехідну комплементацію від комплексно перехідної.

Якщо говорити про комплексно транзитивну комплементацію зі структурою об'єкт + to-infinitive, варто зауважити, що дієслова цієї групи є досить чисельними й семантично поділяються на групи.

Дієслова, що входять до першої та другої груп, належать до фактичних дієслів. Перша група включає дієслова, що належать до акту мовлення, а другу групу становлять дієслова, які виражають вірування. Наприклад:

(11) … and many other evidences proclaim her with all certainty to be the king's daughter (Shakespeare, Winter's Tale, p. 306).

(12) … but I cannot believe this crack to be in my dread mistress (Shakespeare, Winter's Tale, p. 313).

He фінітні конструкції, що слідують за ними, часто можуть замінюватися that-клаузою:

(13) … and many other evidences proclaim that she is the king's daughter.

(14) I cannot believe that this crack is in my head mistress.

Зауважимо, що нефінітні клаузи з фактичними дієсловами зазвичай мають у своїй структурі дієслово be або відмінне дієслово. Коли нефінітне дієслово інше, краще вживати фінітну клаузу, окрім речень у пасивному стані, коли перевага надається нефінітній клаузі:

(15) She was proclaimed to be the king's daughter.

(16) This crack cannot be believed to be in my dread mistress.

Третя група включає дієслова наміру, наприклад:

(17) What meanes the Bird, to talke thus of eating the greatEele (Breton, Grimellos Fortumes).

Четверта й п'ята групи включають каузативні дієслова, наприклад:

(18) If wrongs be evils and enforce us to kill, what folly `tis to hazard lifefor ill (Shakespeare, Timon of Athens, p. 532)!

До шостої групи належать дієслова модального характеру, що виражають неспроможність, дозвіл, обов'язок, наприклад:

(19) And strange it is, that nature must compel us to lament our most persisted deeds (Shakespeare, Antony and Cleopatra, p. 409).

Сьома група включає дієслова впливу, завдяки яким нефінітна клауза набуває цілеспрямованого значення, наприклад:

(20) I dare him therefore to lay his gay comparisons apart, and answer me declined, sword against sword, ourselves alone (Shakespeare, Antony and Cleopatra, p. 484).

Якщо говорити про комплексно транзитивну комплементацію зі структурою об'єкт + bare infinitive, зауважимо, що до цієї групи належить відносно невелика кількість дієслів.

Першу групу формують дієслова примусового характеру, наприклад:

(21) Keep in Tunis, and let Sebastian wake (Shakespeare, The Tempest).

Друга група включає дієслова бачення та слухання, що належать до перцептивих дієслів, наприклад:

(22) Then hear те speak in indifferently for all (Shakespeare, Titus Andronicus, p. 48).

До третьої групи належать дієслова залишку (residual) (у цьому випадку можливе вживання інфінітива з часткою to), наприклад:

(23) О, that I knew thy heart… to ease my mind (Shakespeare, Titus Andronicus, p. 67)!

Двоперехідна комплементація має у своїй структурі дві об'єктні іменні фрази: непрямий об'єкт, який зазвичай є істотою й розташований першим, і прямий об'єкт, який є чимось конкретним (concrete). VOSI-конструкції у функції дво - перехідного комплемента мають таку структуру: непрямий об'єкт + об'єкт інфінітивної клаузи з часткою to. До цього класу належать дієслова, що позначають непрямі директиви, а саме: advise, ask, beg, beseech, challenge¹, command, counsel, detail¹, direct, enjoin¹, entreat, exhort, forbid, implore, incite¹, instruct, invite¹, order, persuade, pray¹, remind, request¹, recommend, teach, tell, urge (дієслова, позначеніне мають еквівалентної that конструкції з модальним чи subjunctive дієсловом) [5, с. 1196]. Наприклад:

(24) Most gentle and most valiant Hector, welcome: after the general, I beseech you next to feast with me and see me at my tent (Shakespeare, Troiles and Cressida, p. 106).

(25) I do beg a little challenging boy to be my henchman (Shakespeare, A Midsummer Night's Dream, p. 589).

На перший погляд здається, що цей тип комплементації не відрізняється від попередніх типів комплементації, адже має подібну структуру, а саме іменна фраза + інфінітивна конструкція. Однак різниця полягає в тому, що у двоперехід - ній комплементації іменна фраза, що слідує за дієсловом, є непрямим об'єктом. Коли йдеться про непряму мову, суб'єкт належить до мовця, а непрямий об'єкт - до адресата. Зазначимо, що дієслова цієї групи дозволяють тільки перший тип пасивізації. Другий тип буде неграматичним.

Нас цікавить аналіз дистрибуції Н9б7-конструк - цій, що виконують функцію комплемента монотранзитивних, дитранзитивних і комплексно транзитивних дієслів на матеріалі пам'яток ранньоновоанглійского періоду, оскільки комплементація вказаних дієслів становить левову частку поміж інших типів інфінітивної комплементації в зазначений період.

У ході дослідження зафіксовано, що вживання VOSI-конструкцій у пам'ятках ранньоновоанглійської мови найчастіше спостерігається після дієслова let «дозволяти», яке належить до комплексно транзитивних дієслів, що становить 56% вибірки. Наприклад:

(26) Zet те have audience for a word or two (Shakespeare, As You Like It, p. 420).

Досить часто VOSI-конструкції зустрічаються після дієслова спонукання - таке «змушувати» (11%), яке теж представлене в групі комплексно транзитивних дієслів. Наприклад:

(27) I'll таке him find him (Shakespeare, As You Like It, p. 346).

Наступним за частотністю вживання є дитранзитивне дієслово прохання:_ргау «просити» (8%). Наприклад:

(28) Ipravyou tell те your remedy (Shakespeare, As You Like It, p. 377).

Зафіксовані випадки ЕОбГ-конструкцій з дієсловом наказу bid «наказувати», яке також входить до групи дитранзитивних дієслів і становить 6,6%:

(29) I remember, when I was in love I broke my sword upon a stone and hid him take that for coming a - night to Jane Smile… (Shakespeare, As You Like It, p. 351).

ЕОбГ-конструкції спостерігаються після дієслова чуттєвого сприйняття - hear «чути» (5%), яке представлене в групі комплексно транзитивних дієслів. Наприклад:

(30) I have heard him read many lectures against it (Shakespeare, As You Like It, p. 377).

Також ЕОбГ-конструкції зафіксовані після дитранзитивного дієслова beseech «благати» (3,3%). Наприклад:

(31) 7 now beseech 'you, for your daughter's sake, to grand one boon that I shall ask of you (Shakespeare, The Two Gentlemen of Verona, p. 275).

ЕОбГ-конструкції вживаються після дієслова чуттєвого сприйняття - see «бачити» (2,5%), яке належить до комплексно транзитивних дієслів. Наприклад:

(32) I am sure I saw her wear it (Shakespeare, All's Well That Ends Well, p. 638).

У ході дослідження зафіксовані приклади з дієсловом desire «бажати» (1,5%):

(33) But Mistress Page would desire you to send her your little page… (Shakespeare, The Merry Wivesof Windsor, p. 141).

Ми можемо спостерігати VOSI-конструкції після дієслів charge «звинувачувати» (1%), entreat «благати» (0,7%), teach «навчати» (0,5%), please «догоджати» (0,5%), know «знати» (0,5%). Наприклад:

(34) Never speak: we charge you let us obey you to go with us (Shakespeare, Much Ado about Nothing, 249).

(35) I entreat you to bring but five-and-twent (Shakespeare, King Lear, 334).

(36) I will but teach them to sing, and restore them to the owner (Shakespeare, Much Ado about Nothing, 313).

(37) If it would please him come and marry her! (Shakespeare, Taming ofthe Shrew, 134).

(38) You know the character to be your brother's (Shakespeare, King Lear, p. 302)?

Також ЕОбГ-конструкції зустрічаються після таких дієслів, як to persuade «переконувати», to get «одержувати», to fear «боятися», to counsel «рекомендувати» тощо, однак ці випадки поодинокі.

Отже, одноперехідна комплементація представлена відносно невеликою групою дієслів, що позначають уподобання чи бажання або ж навпаки. У ранньоновоанглійській мові після цих дієслів уживаються VOSI - конструкції з to-infinitive й bare infinitive, однак форма to-infinitive превалює над bare infinitive. Комплексно транзитивна комплементація зі структурою об'єкт + to-infinitive є досить чисельною. Комплексно транзитивна комплементація зі структурою об'єкт + bare infinitive спостерігається після відносно невеликої кількості дієслів. У двоперехідній комплементації іменна фраза, що знаходиться в постпозиції до дієслова, є непрямим об'єктом. Коли йдеться про непряму мову, суб'єкт відноситься до мовця, а непрямий об'єкт - до адресата. Фактичний матеріал свідчить, що функціонування VOSI-конструкцій в ранньоновоанглійській мові є неоднорідним. Найчастотніше вживання ЕОбГ-конструкції спостерігається після комплексно транзитивних дієслів, зокрема дієслова to let, і становить 56% усієї вибірки.

Список літератури

vosi комплемент дієслово ранньоновоанглійський

1. Bresnan J. Theory of Complementation in English Syntax: Ph.D. Dissertation. MIT, 1972. 321 p.

2. Fischer O. The Origin and Spread of the Accusative and Infinitive Construction in English. Folia Linguistica Historica. 1989. Vol. VIII. №1-2. P. 143-217.

3. Freidin R. Foundations of Generative Syntax. Cambridge, London: MIT Press, 1992. 359 p.

4. Pollar C. Head-Driven Phrase Structure Grammar. Chicago: CSLI and University of Chicago Press, 1993.458 p.

5. Quirk R. A Comprehensive Grammar of the English Language. Longman, 1985. 1779 p.

Размещено на Allbest.ru