Ревербалізація біблійної концептосфери любов в українських та англомовних перекладах Старого і Нового Завітів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 27-23:811.111'42=161.2

Ревербалізація біблійної концептосфери любов в українських та англомовних перекладах Старого і Нового Завітів

О. Дзера

кандидат філологічних наук, доцент кафедри перекладознаестеа і контрастиеноїлінгеістики імені Григорія Кочура Львівського національного університету імені Івана Франка

У статті досліджується варіативність ревербалізацій біблійної концептосфери ЛЮБОВ в українських та ан-гломовних перекладах Святого Письма. Простежується суттєва смислова відмінність між складовими концеп-тосфери ЛЮБОВ у Старому та Новому Завітах і всередині Нового Завіту. У перекладах відтворення ускладненої структури вербалізованих концептів, зокрема побудованої на ній гри грецьких слів ayomam і фЛєш, часто межує з неперекладністю. Однак І. Огієнку, який дотримувався принципу дослівності відтворення всіх смислових нюансів оригіналу, вдалося віднайти ресурси для адекватної ревербалізації проблемних концептів. вербалізований любов завіт переклад

Ключові слова: біблійна концептосфера, ревербалізація концепту, національні переклади Святого Письма, інтертекстуальність.

В статье исследуется вариативность ревербализаций библейской концептосферы ЛЮБОВЬ в украинских и англоязычных переводах Священного Писания. Прослеживается существенная смысловая разница мещду составляющими концептосферы ЛЮБОВЬ в Старом и Новом Заветах и внутри Нового Завета. В переводах воспроизведение сложной структуры вербализованных концептов, в частности построенной на ней игры грецких слов ayomam и фЛєш, часто граничит с непереводимостью. Однако И. Огиенку, который придерживался принципа дословности воспроизведения всех смысловых нюансов оригинала, удалось найти ресурсы для адекватной ревербализации проблемных концептов.

Ключевые слова: библейская концептосфера, ревербализация концепта, национальные переводы Священного Писания, интертекстуальность.

The article sets out to research variants of the reverbalized biblical conceptual sphere LOVE in Ukrainian and Anglophone translations of the Holy Scripture. The author elucidates a considerable difference between components of the biblical conceptual sphere LOVE in the Old and New Testaments and within the New Testament. The reproduction of the complex structure of the verbalized concepts, in particular its punning actualization in the play on the Greek words ayomarn and фЛєш, often borders on untranslatability. However, I. Oghijenko, whose strategy was based on the principles of literalism, i. e. rendering thoroughly all the sense intricacies of the original, managed to find resources for adequate reverbalization of the problematic concepts.

Key words: biblical conceptual sphere, reverbalization of the concept, national translations of the Holy Scripture, intertextuality.

Першим і унікальним перекладом - перекладом з мови божественного одкровення стала Біблія, а її проекція в сучасність, минуле й майбутнє є ідеальним виявом інтертекстуальності, суть якої полягає не в пошуку джерел, а в їхньому взаємозв'язку, своєрідному переплетенні на синхронному зрізі. Текст Біблії в аспекті типологічних і текстологічних перегуків Старого і Нового Завітів (т. зв. внутрішньобіблійний інтертекст) від кінця 1980-х і дотепер є об'єктом наукових пошуків Р. Гейза, С. Кісмаат, 3. Лановик, Дж. Міллера, С. Мойза, Ж. ван Рітена, М. Фішбейна, Д. Юна.

Історії та теорії англомовних перекладів Святого Письма присвячено розвідки Е. Гірша, Д. Ловтона, Дж. Міллера, Ю. Найди, Дж. Ньюмана, А. Томаса, Ґ. Фрейзера, Ґ. Кемпбела, а українські переклади досліджували Т. Барщевський, С. Головащенко, А. Даниленко, М. Жукалюк, В. Любащенко, Ю. Мороз, Д. Степовик. Однак актуальною проблемою на перетині біблієзнавства і перекладознавства залишається формування біблійної кон- цептосфери, унікального способу омовлення сакральних істин та особливості її ревербалізації в національних перекладах Святого Письма.

Термін концепт розуміємо згідно з інтегративним підходом, що уможливлює вивчення цього поняття в лінг-вістичній, логічній, психологічній та культурологічній площинах: «концепт - це елементарна складова частина (смисл концептосфери), що становить багатомірне культурно значуще соціопсихічне утворення у колективній свідомості та опредмечується у тій або іншій мовній формі» [7, с. 41]. Проблема перекладу полягає у тому, що вербалізанти біблійних концептів у першоджерелі часто мають настільки семантично ускладнену структуру, що її неможливо охопити одним перекладним відповідником.

Об'єктом цього дослідження є біблійна концептосфера ЛЮБОВ, ускладнена структура якої по-різному кон- цептуалізуєгься й вербалізується у Старому та Новому Завітах. У Старому Завіті одна з частин Господнього заповіту людям актуалізується як hesed, що переважно вживається у парі зі словом Smet (вірність, правда, істи-на). Давньогебрейське hesed є неперекладним у сенсі пошуку одно лексемного еквівалента; «Біблійна енциклопе-дія Брокгауза» визначає його як «учинок, який винагороджує когось за відданість і вірність, за допомогу, <...>, а також є свідченням любові» (переклад авт. -- О.Д.) [10, с. 580]. На думку св. Августина, істинна віра чинить діла любові в Дусі Святому [8, с. 580]. Поєднання концептів HESED і ЁМЕТ дуже часто вербалізується у псалмах, де прославляється спілка Господа і людей; цими словами Господь називає себе, звертаючись до Мойсея, дослівно: «<...> Бог милосердний і милостивий, довготерпеливий» [2, М2 34: 6], [щедрий на hesed та Hmet (О. Д.)\. Усі українські перекладачі Біблії в цьому контексті обрали однаковий відповідник до виразу «щедрий на hesed»'. «щедрий на милість, многомилостивый, багатомилостивий». Як наслідок, виникає певна тавтологія, адже Господь двічі називає себе милостивим.

Єрусалимська Біблія, французький переклад 1956 року, що вважається одним із найадекватніших і водночас найпоетичніших, інтерпретує фразу hesed і 6metwK amour etverite (любов і правда)', див.: “Yahve, dans les cieux ton amour,jusqu'auxbnues, ta veriti' [20, Ps. 36(5): 6].

Hesed у сучасних англомовних перекладах інтерпретують вже не як mercy (милість), а як love. Таке тракту-вання підтримують філологи-біблієзнавці, зокрема А. Свідеркувна вважає, що любов - найкращий варіант hesed, проте це любов дієва, вольова настанова, а не почуття: «hesed здійснюють, а не відчувають!» [11, с. 174]. У цьому сенсі вдалим видається вираз shows great love як відповідник до виразу (щедрий на hesed) в англомовній Біблії 1976 року «Радісна новина» [18, Ps. 36(5): 6]. Таке тлумачення Старого Заповіту прокладає внутрішньобіблійний інтертекстуальний місток до відомої новозавітної номінації Господа з Першого Соборного Послання св. Апостола Івана «Бог-толюбов» [2, 1 Ів. 4: 8, 4: 16].

Усі українські перекладачі відповідником до hesed обрали лексему милість (інколи милосердя), що сягає корінням церковнослов'янського перекладу, укорінялася в літературній традиції та в мовній системі («з Божою милістю»), однак не охоплює всього комплексу значень оригіналу, його синергетики, тобто духовної сутності; порівн.: «До неба милость твоя, Господи, и истина твоя до хмар» [9, Пс. 35: 6]; «Господи, милість твоя сягає на небеса, вірність твоя під хмари» [13, Пс. 36: 6.]; «Господи, - аж до небес милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність» [2, Пс. 35(36): 6]; «Милість твоя, Господи, небес сягає, вірність твоя по хмари» [12, Пс. 36: 6].

Б. Грінченко виділив у слові милость два значення: 1) милосердя, 2) любов. Ілюстрацією до другого значення в словнику Б. Грінченка слугує народна пісня, що є своєрідною фольклорною інтерпретацією біблійного концепту HESED і ЁМЕТ як милість і віра: «О Боже мій несконченний! що ся тепер стало! Як то віра, так то віра, а милости мало» [14, т. 2, с. 424]. “Словник української мови” вії томах уже фіксує любов, кохання як зна-чення слова милість з ремаркою застаріле, що свідчить про втрату словом цього значення в сучасному узусі [15, т. 4, с. 564]. Проте в біблійному контексті Божа милість позначає Божу любов, хоч, вочевидь, це значення дещо затерлося через конвенційне і часто неосмислене повторення фрази.

У Новому Завіті концептосфера ЛЮБОВ розщеплюється на два концепти, що вербалізуються як ayornp або фіХєш. За спостереженням Івана Корсунського, іменник ayornp грецькі класики взагалі не вживають. Уперше його використано в Септуагінті, грецькому перекладі Біблії III ст. до н.е. Відповідне дієслово ауажаа, хоч і відоме класичним авторам, починаючи від Гомера, у Святому Письмі набуває нового богословського сенсу духовної любові [6, с. 469-470]. Як уточнив С. Аверинцев, «йшлося про жертовну, «таку, що все пробачає», невмотивовану любов до «ближнього» - не до «близького» за родом або особистою прихильністю, не до «свого», а до того, хто раптом опиниться поруч, аж до ворога та кривдника» [1, с. 134]. Натомість фЦєш описує дружні почуття, а також глибоку особисту симпатію [16]. С. Зарін пояснив, що ауажц позначає вільну і свідому любов, що завжди супроводжується самопожертвою і самозреченням, а фіХєш - природну схильність, незалежну від людського волевиявлення [4, с. 371]. У Новому Завіті любов Бога до людини лише один раз позначена як фіХєш, а любов людини до Бога, зокрема й заповідь про любов до Бога і до ближнього, завжди виражається через ауажц [4, с. 371].

«Бог - то любов» [2,1 Ів. 4: 8,4: 16], - говорить апостол Іван, «учень, якого любив Ісус» [2, Ів. 21: 20]. Не лише в його Першому Соборному Посланні, але й у Євангелії від Івана чи не найбільше в Новому Завіті роздумів про любов Бога Отця до Сина, Господа до людей, людини до Господа та до ближнього.

Концептуально складний діалог про любов завершує Іванове Євангеліє в післямові, де йдеться про з'яву Ісуса перед учнями над морем Тиверіадським. Ісус тричі запитує апостола Петра: «Симоне, сину Йонин, чи любиш ти мене?» і тричі отримує ствердну відповідь, проте «<...> засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене?» [12, Йоан 21: 17]. В українських та англійських перекладах губиться гра дієсловами аусоташ і фЛєш: Ісус перші два рази вживає аусоташ, а втретє - фЛєш. Петро в усіх трьох відповідях промовляє фЛєш.

Існують різні тлумачення такої варіативності вербалізантів концептосфери ЛЮБОВ. М. Генрі справедливо стверджував, що потрійний повтор запитання та звертання до Петра його мирським іменем «Симоне, сину Ио-нин» нагадує про потрійне відступництво Петра «ще до того, як півень проспіває тричі» [19]. Імовірно, Петро, який колись красномовно присягався в найвищій жертовній присвяті Господеві («За тебе я душу свою покладу!» [2, Ів. 13: 37]), цього разу обирає просте душевне фЛєш.

Ісус утретє теж замінює ауооташ на фЛєш, оскільки, як вважають деякі богослови, не очікує від Петра, як і від будь-якого вірянина, чиїм пастирем його призначено, повного самозречення, а сподівається хоча б на дружню відданість [5, с. 121]. Смуток Петра після третього запитання Ісуса пояснюють тим, що фЛєш все ж описує нижче почуття, ніж ауоташ [22]. Утім саме слово фЛєш Ісус уживає в Євангелії від Івана, щоб виявити себе як сина Божого і розповісти про почуття Отця до Сина: «Бо Отець любить (фЛєш) Сина, і показує все, що Сам робить, Йому» [2, Ів. 5: 20].

Існує й інше пояснення: слово ауооташ видається надто холодним для Петра, який палає від любові до Господа [17]. Утретє Петро досягає бажаного: Господь знову приймає його в лоно Своїх близьких і призначає пастирем Своєї Церкви.

Гру слів ауоташ і фЛєш і, відповідно, глибинний сенс Господнього діалогу з Петром утрачено майже в усіх англійських та українських перекладах, де знаходимо лише один гіперонімічний відповідник любити/love.

Серед англійських перекладів можна виділити Нову Міжнародну Версію, де два перші запитання дещо під-силено: “Doyou truly love me?” [21, John 21: 15-16]. Так імплікуєгься сумнів Ісуса в любові Петра, а, можливо, сенс ауажц як вищої, істинної любові.

«Вічне Євангеліє» В. Громова репрезентує примітку, що пояснює відмінність між грецькими словами оригіна-лу, проте в самому тексті вжито лише гіперонімлюбити [3, Йоанн 21:15-17].

І. Огієнко - єдиний український перекладач, який відтворив гру слів за допомогою синонімічної пари любити (аусоташ) і кохати (фЛєш): «Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: «Симоне, сину Ионин - чи ти любиш Мене більше цих?» Той каже Йому: «Так, Господи, - відаєш Ти, що кохаю Тебе!» Промовляє йому: «Паси ягнята мої!» І говорить йому він удруге: «Симоне, сину Йонин - чи ти любиш Мене?» Той каже Йому: «Так, Господи, - відаєш Ти, що кохаю Тебе!» Промовляє йому: «Паси вівці мої!» Утретє Він каже йому: «Симоне, сину Йонин, - чи кохаєш Мене?» Засмутився Петро, що спитав його втретє: «Чи кохаєш Мене?» І він каже йому: «Ти все відаєш, Господи, - відаєш Ти, що кохаю тебе!» Промовляє до нього Ісус: «Паси вівці мої!» [2, Ів. 21: 15-17].

Перекладачеві вдалося передати інтимні, душевні почуття покаянного апостола Петра, що знайшли відгук у серці Ісуса. Зазначимо, що в класичній українській літературі XIX століття дієслово кохати часто вжито в кон-тексті любові до батьків; див. ілюстрації зі «Словаря» Б. Грінченка та СУМ 11: «Батько й мати твої живуть при тобі і дякують... що ти їх при старости й кохаєш і поважаєш. Кв.» [14, т. 2, с. 294]; «Добра донька дуже кохала свого батька (Коцюб., III, 1956, 8)!» [15, т. 4, с. 313]. Саме таке ніжне почуття до Ісуса як до найрідні- шої людини, хоч і Господа Бога, висловлює апостол Петро через дієслово фЛєш. Крім того, українське кохати означає «дбайливо вирощувати, плекати що-небуть» [15, т. 4, с. 313], те ж [14, т. 2, с. 294], що акцентує увагу на душпастирській місії Петра.

Деякі богослови заявляють про неможливість розкрити глибокий сенс запитань Христа та відповідей Петра в українському перекладі [5, с. 121], проте варіант, що його запропонував І. Огієнко, повністю заперечує цю тезу і свідчить про вдумливе ставлення перекладача до кожного слова божественного першотвору.

Ключову стратегію свого перекладу І. Огієнко визначив уже на титульній сторінці Біблії - «із мови давньоєв-рейської й грецької на українську дослівно перекладена» (виокремлення шрифтом. - О. Д). І. Огієнко ретельно виділяв усі доповнення до оригіналу, навіть сполучники, що цілком слушно, оскільки роль дискурсивних слів у тексті дуже важлива.

Вочевидь, це «очужена» Біблія з численними примітками, де пояснюються «темні місця» оригіналу, а саме незвична гебрейська метафорика і майже неперекладна етимологічна гра. Заради відтворення цієї гри І. Огієнко навіть удався до, на перший погляд, дивних новотворів, як-от: чоловікова, чоловічищ в значенні «жінка», щоб по-казати етимологічний ланцюг давньогебрейських слів issa (жінка) - is (чоловік), порівняймо: «І промовив Адам: «Оце тепер вона - кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоло-віка» [2, ЇМ. 2:23]. Проте наведений вище приклад ревербалізації парних концептів аусоташ і фікєш є свідченням вдалого намагання відтворити стиль біблійного прототексту та його глибинний смисл.

Як бачимо, біблійна концептосфера ЛЮБОВ у Старому і Новому Завітах актуалізується через суттєво відмінні концепти. У Старому Завіті це HESED, любов в дії, що є частиною заповіту, договору між Господом і його народом. У Новому Завіті ЛЮБОВ вербалізується як ауа%ц, вища духовна жертовна любов, або фікєш, природна схильність, що йде від серця. Відповідні концепти характеризують одну біблійну концептосферу, проте мають суттєві смислові відмінності. У вихідній мові відсутні відповідники, які відображали б варіативність у межах концептосфери, відповідно у перекладах часто відбувається гіперонімічне злиття вербалі- зантів окремих концептів.

Перспективність дослідження полягає у можливості простежити концептуальні відмінності в національних перекладах Святого Письма, що суттєво впливають на формування національних біблійних концептосфер.

Література

1. Аверинцев С. Софія-Логос: словник. 3-є вид. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2007. 650 с.

2. Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту / пер. І. Огієнко. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2002. 1375 с.

3. Вічне Євангеліє. Український і російський паралельні переклади / пер. В. Громов. Київ: Есфір, 2012. 858 с.

4. Зарин С. Аскетизмь по православно-христіанскому ученію. Санкг-Петербургь: Типографія В. Киршбаума, 1907. Т. І.Кн. 2.715 с.

5. Иларий, епископ Макаровский. Писание и предание в контексте переводческой проблематики. Предание и перевод: Успенские чтения/сост. К. Сигов. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА, 2014. С. 112-122.

6. Корсунский И. Перевод LXX. Его значение в истории греческого языка и словесности. Сергиев Посад: Типография Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1897. 644 с.

7. Космеда Т., Плотнікова Н.В. Лінгвоконцептологія: мікроконцептосфера СВЯТКИ в українському мовному просторі. Львів: ПАЇС, 2010. 408 с.

8. Міжнародний біблійний коментар, католицький та екуменічний коментар на XXI століття: у 6-ти т. / відп. ред. В.Р. Фармер. Львів: Свічадо, 2017. Т. 1. 450 с.

9. Псалтир: переклад новою українською літературною мовою П.С. Морачевського (1865) / підг. вид. Л.А. Гнатенко; дослід. Л.А. Гнатенко, В.В. Німчукя; відп. ред. Л.А. Дубровіна; НАН України, Український комітет славістів, Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Ін-тукраїнської мови. Київ: НБУВ, 2015. 200 с.

10. Ринекер Ф., Майер Г. Библейская энциклопедия Брокгауза. Paderbom: Christliche Verlagsbuchhandlung Paderborn, 1999. 1088 c.

11. Свідеркувна А. Розмови про Біблію: Старий Завіт / пер. Т. Різуна. Львів: Свічадо, 2008. 427 с.

12. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / пер. І. Хоменко. Ватикан: Editorial Verbo Divino, 1990. 1422 c.

13. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / пер. П. Куліш, І. Левицький та І. Пулюй. Київ: Укр. Біблійне Товариство, 2003. 1164 с.

14. Словарь української мови: у 4 т, /упоряд. з додат. Б. Грінченко. Репринт, 1907. Київ: Вид-во Довіра - УНВЦ «Ріднамова», 1997. Т. 1-4.

15. Словникукраїнської мови: вііт. /редкол.: І.К. Білодід (голова) та ін. Київ: Наук, думка, 1970-1980. Т. 1-11.

16. Biblesoft's New Exhaustive Strong's Numbers and Concordance with Expanded Greek-Hebrew Dictionary. Biblesoft and International Bible Translators, Inc. 1994.

17. Fausset's Bible Dictionary. Electronic Database. Biblesoft and International Bible Translators, Inc. 1998.

18. Good News Bible. The Bible in today's English version. New York: American Bible Society, 1976. 1449 p.

19. Henry M. Commentary on the Whole Bible: New Modern Edition, Electronic Database. Hendrickson Publishers, Inc. Biblesoft and International Bible Translators, Inc. 1991.

20. La Bible de Jerusalem. URL: http://studybible.info/version/Geneva (дата зверення: 12.05.2014)

21. TheHolyBible.NewInternational Version.New York: AmericanBibleSociety, 1978. 1210 p.

22. The Wycliffe Bible Commentary //PC Study Bible: Electronic Database. Chicago, Illinois: Moody Press, 1962. Biblesoft and International Bible Translators, Inc. 1994.

Размещено на Allbest.ru