Принципи лінгвокогнітивної інтерпретації міфологічної космології українських символістських текстів

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81.161.2:81'4:821.161.2'09:398'2

Принципи лінгвокогнітивної інтерпретації міфологічної космології українських символістських текстів

Чистяк Д.О., к. філол. н., доцент,

доцент кафедри романської філології

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

У статті аналізуються принципи лінгвокогнітивної інтерпретації міфологічної космології українських символіст-ських текстів. Виділяється матеріал дослідження, характеризується методологічна база та формуються гіпотези наукового пошуку.

Ключові слова: міф, символ, символізм, концепт, когнітивна лінгвістика.

В статье анализируются принципы лингвокогнитивной интерпретации мифологической космологии украинских символистских текстов. Выделяется материал исследования, характеризируются методологическая база и форми-руются гипотезы научного поиска.

Ключевые слова: миф, символ, символизм, концепт, когнитивнаялингвистика.

The article deals with the analysis ofthe principles ofthe interpretation of Ukrainian symbolist texts from the paradigm of cognitive linguistics. The material of study, the methodological basis and the hypotheses of the scientific research are delimitated and formulated.

Keywords: myth, symbol, symbolism, concept, cognitive linguistics.

Постановка проблеми. Проблеми худож-ньої концептуалізації набувають останнім часом у філології та суміжних наукових дисциплінах дедалі ширшого висвітлення. Лінгвокогнітивний аналіз дозволяє вивести проблему конструювання мовно-культурних зв'язків у динамічних процесах знакоутво- рення на новий рівень аналізу, прогнозований у працях тартурсько-московської школи семіотики, а також у дослідженнях інтертекстуальної семантики у французькому постструктуралізмі (школи Ю. Крістевої та Ф. Растьє). Таким чином, актуальність дослі-дження художньої концептосфери обумов-люється дедалі ширшою розробкою пробле-матики авторських картин світу як у межах когнітивної лінгвістики, так і суміжних наук з огляду на текстоцентричну парадигму сучасних постструктуралістських мовознавчих студій.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У вітчизняній філології вже наявні перспективні праці з делімітації дефініції, структури, семантики та методики аналізу концептів як мовно-культурної одиниці семі- озису (А. Приходько, О. Селіванова). Студії художньої концептуалізації (роботи І. Бехти, Л. Бєлєхової, Т. Вільчинської, О. Каганов- ської, В. Ніконової) характеризує широка дискретність аналітики. Водночас досі чітко не проявленим залишається процес образно-концептуального зіставлення у структурі художнього тексту українського символізму з позицій лінгвокогнітивного підходу в міфо- поетичному аспекті, аналізу чого й присвячена дана розвідка. постструктуралізм когнітивний лінгвістика

Постановка завдання. Метою статті є моделювання основних закономірностей лінгвокогнітивного підходу до аналізу мови міфологічної космогонії українського символізму, з урахуванням комплексного розгляду ментального та образного текстового семіозису.

Використовуючи в перебігу розроблення напрямків і гіпотез, теоретичної бази і мето-дологічної основи, методів і прийомів дослі-дження певних результатів інтерпретації символістської прози (праці С.Г. Денисової, С.Г. Шурми та ін.), ми все ж у розв'язанні магістральних завдань дослідження зосе-реджуємося на текстах поезії символізму (публікації Н.В. Авраменко, А.В. Виговської, Р. Камберової, Ю.І. Коваліва, О.М. Косінової, М. Костюк, О.Г. Крушинської, Н.О. Лисенко, Г.В. Осадко, Н.М. Сиромлі, І.В. Чернової, Ж. Янковської таін.), зважаючи нате, що поезія порівняно з прозою є, на наш погляд (скоор-динований, зокрема, із глотогоніч-ними спе-куляціями французької філософії XVIII ст.), значно ближчою до архаїчних магічно-міфо-логічних текстів за свою ритмікою, звуковими повторами та іншими фонетичними явищами, образно-символічним наповненням та іншими рисами. Так само, залучаючи в процесі фор-мування аналітичного апарату праці матеріал різних європейських традицій, ми виділяємо в ролі центрального завдання порівняльне вивчення міфопоетичних вербалізацій укра-їнського і бельгійського символізму.

Виклад основного матеріалу дослідження. Символізм як частина модерністського проекту оновлення художньої мови заслуговує особливої уваги, не в останню чергу через те, що мова української поезії рідко в яку епоху перебувала в такому тісному зв'язку з європейськими процесами мово- і літературотворення, як у часи формування та функціонування символістської течії в літературі. Через це представники старшої (відносно символістів) інтелігенції, вихованої на народницьких ідеалах, до яких входив й ідеал мови художнього твору як лише злегка удосконаленого зліпка мови народу [8], не сприйняли новаторських змін і деформацій мови. Однак саме завдяки таким деформаціям мова української поезії почала звучати по-новому, виходячи з кола утилітарно-про-світницького вжитку.

Символізм був на теренах України першою течією, що репрезентувала модерністську літературу. О. Ільницький, дослідник україн-ського літературного модернізму й авангарду, підкреслює, що тривалий час сам модернізм асоціювався із символізмом. Цим поняттям покривали великий спектр явищ, які з часової відстані виглядають менш гомогенними. Однак на тлі попередньої літературної традиції й на тлі її тематичного арсеналу і поетичних засобів нові літературні явища здавалися значно одноріднішими у своєму прагненні оновити виражальну мову творів, ніж вони здаються з перспективи сучасності [11].

Український символізм, його мовні вира-жальні засоби й ідейне налаштування текстів були наслідком творчого діалогу (шляхом засвоєння творчих технік у власних творах, а часто - в поетичних і прозових перекладах). Найбільш тісним був творчий діалог із фран-комовним символізмом (особливу роль для українських символістів відігравав Моріс Метерлінк, якого перекладали Леся Українка і Микола Вороний, а Олександр Олесь, імовірно, імітував [10, с. 24]), а також із польським і російським його відлуннями. Отож, мова українського символізму як матеріал якнайбільше підходить для контрастивного лінгвістичного дослідження, адже творчі інтенції авторів перебували в єдиному твор-чому руслі з франкомовними, польськомов- ними та російськомовними письменниками. Міжнаціональна природа символізму як стилю дає змогу природного зіставлення мовного матеріалу різних мов, дослідження їхніх контактів, задокументованих творами різних національних шкіл символізму.

Українські тексти, які репрезентують сим-волізм, поділяються на такі групи.

По-перше, тексти авторів, в яких окремі твори чи цикли творів можна співвіднести із символізмом. Слід ураховувати, що на момент існування символізму як літературного і мов-ного явища українська мова побутувала на території двох імперій - Австро-Угорської та Російської. Символізм як явище в українській наддніпрянській літературі впродовж нетривалого часу навіть був інституціона- лізований через публікацію періодичних видань - журналів «Хата», «Музагет» і «Літе-ратурно-критичний альманах». Авторів, які виступали б «чистими» символістами, не було, однак, як уважає О. Ільницький, поети, що друкувалися на сторінках цих журналів, і становлять ядро українського символізму, хоча потім деякі з них і відійшли у своїй творчості від принципів символістського письма: Павло Савченко, Павло Тичина, Яків Савченко, Олекса Слісаренко, Дмитро Загул, Володимир Ярошенко, Михайло Жук, Клим Поліщук, Микола Терещенко, Павло Фили- пович, Володимир Кобилянський, Михайль Семенко [11, с. 114], Василь Бобинський [10, с. 33]. «Передсимволізмом» можна вважати, на думку Б. Рубчака, творчість Олександра Олеся, цілковито символістськими - вірші Грицька Чупринки, а продовжувачами символізму і якоюсь мірою символістами - Євгена Маланюка і Олексу Стефановича [10, с. 39]. Еволюція виражальних засобів українського модернізму типологічно нагадує шлях, яким у той же час проходила, наприклад, російська літературна мова: вирісши як поступове освоєння і подальше заперечення символізму, на арені з'явилися такі несхожі явища, як футуризм (Михайль Семенко) і неокласицизм (Павло Филипович). У Галичині симво- лістськи зорієнтоване письмо плекали поети угруповання «Молода муза», до якого нале-жали Петро Карманський, Василь Пачов- ський, Богдан Лепкий, Степан Чарнецький, Сидір Твердохліб, Остап Луцький, Михайло Рудницький [10].

По-друге, тексти авторів, у творах яких можна знайти лише віддалене відлуння символістських мотивів. Окрім окресленого кола наддніпрянських і галицьких авторів, які безпосередньо і явно були пов'язані з модернізмом, слід урахувати тексти україн-ських письменників, які номінально не нале-жали до числа символістів, але тим не менш у своїх творах зазнали впливу цієї модерніст-ської течії. До таких текстів слід зарахувати «Зів'яле листя» І.Я. Франка [4, с. 9], окремі місця з листування і прози В.С. Стефаника, збірку віршів і перекладів А.Ю. Кримського «Пальмове гілля» тощо.

По-третє, літературно-критичні статті, в яких самі модерністи висловлювали своє творче кредо. Ідеться про висловлювання кри-тиків із числа символістів (чи, ширше, модер-ністів) про сутність символізму і символу, а саме - статей Лесі Українки, Миколи Вороного, Наталі Кобринської, Євгена Маланюка, Василя Щурата, Остапа Луцького, а також теоретиків символізму, що друкувалися в журналах «Світ», «Українська хата», «Музагет», «Літературно-критичний альманах».

По-четверте, літературно-критичні статті, в яких опоненти символізму виступали з кри-тикою цього явища. Одразу з появою перших помітних творів символістів представники старшого покоління українських письменників виступили з критичними відзивами. Вони цінні як джерела, що дають змогу відновити кут зору, під яким тексти символістів сприймала більшість сучасників. Такі відзиви належали С.О. Єфремову, І.С. Нечуй-Левиць- кому, І.Я. Франкові.

По-п'яте, літературно-критичні статті літе-ратурних критиків, найближчих у часі до сим-волістів, а саме М. Зерова, С. Гординського. Є. Маланюка, А. Ніковського: адже вони показові для дослідження того, як мовні експерименти символістів були сприйняті інтелектуалами, «незацікавленими» в безпосередній полеміці поколінь, але ще й доволі близькими в часовому і світоглядному плані до її учасників.

Також необхідно залучити тексти, які ство-рюють інформаційно-культурне тло для цен-тральних творів, що перебувають у головному фокусі нашої дослідницької уваги. Зважаючи на необхідність зусібіч розглянути феномен символістського поводження з мовними виражальними засобами, нам буде необхідно залучити і розгляд окремих прозових творів українського символізму чи їхніх фрагментів, позаяк у символістському напрямі межі між поезією і прозою істотно стерлися (безперечно, це пряме продовження і розвиток традиції романтизму). Тому іноді складно однозначно віднести твір до одного з родів літератури. «Поезіями в прозі» можна назвати багато сторінок суто, здавалося б, прозових творів О.Ю. Кобилянської, В.С. Стефаника, М. Яцкова, а подекуди навіть І.Я. Франка (до його символістських творів Б. Рубчак зараховує, поряд із «Зів'ялим листям», оповідання «Як Юра Шикманюк брів Черемош» [3, с. 9]). Також проза часто була матеріалом, на якому українські письменники випробовували свої сили перед тим, як втілити символістські тех-ніки в поезії (або залишаючи цей крок своїм наступникам чи сучасникам), як, наприклад, М. Коцюбинський, М. Черемшина [10, с. 33]. Урешті, це не суперечить традиціям поезії в прозі, що тягнеться від німецьких романтиків і французьких символістів: Ш. Бодлер, С. Маллярме, А. Рембо лишили численні зразки таких творів. Цілковито осторонь стоїть в українській прозі початку XX ст. роман А.Ю. Кримського «Андрій Лаговський», який безпосередньо продовжує символістські тен-денції поезії українського письменника й орі-єнталіста і є надзвичайно цінним і репрезен-тативним для символістської прози текстом.

Важливим фактором, що підготував готов-ність української письменницької і читацької громади до рецепції символізму, як уважає Б. Рубчак, були психолінгвістичні, як їх можна схарактеризувати сьогодні, дослідження О.О. Потебні [10, с. 31]. Тому їх слід розглядати не лише як факт наукового дискурсу, адже вони витікають із певного налаштування, що почало панувати в українській інтелектуальній спільноті кінця XIX ст. і підготувало шлях для перших проявів спершу символізму, а далі й інших модерністськи зорієнтованих сценаріїв оновлення поетичного дискурсу. Панівна ідея психолінгвістичних і лінгво- фольклористичних досліджень О.О. Потебні - виняткова роль фольклорного символу в роз-витку відчуття, мислення, світосприйняття, мови, народних й індивідуально-авторських текстів (у сучасних термінах - концептуальної і мовної картин світу). Фольклорна символіка, ідіоетнічна для кожної традиції, поєднуючись з античною греко-римською та біблійною символічною спадщиною, універсальними архетипними символами, формує систему прецедентних концептів індивідуально-авторського символістського тексту і системи символістських текстів у цілому.

Багатовекторність символізму як явища, його специфіка в кожній національній традиції й у кожного окремого представника змушують поставити проблему каталогізації українських символічних текстів, а передусім їхніх авторів. Не ставлячи собі за мету ство-рення повного корпусу текстів українського символізму, обмежимося, по-перше, коротким аналітичним оглядом основних позицій щодо ідентифікації текстотворців-символістів (від-повідно до завдань дослідження звертаючи першорядну увагу передусім на поезії) і, по-друге, розробленням критеріїв ідентифікації символістського тексту (перш за все, на рівні концептосфери).

З метою найбільш адекватної реалізації мети і завдань подальшої роботи був сфор-мульований комплекс гіпотез, перевірю- ваний у перебігу здійснення процедури дослідження. 1) Символістський спосіб кон- цептуалізації та вербалізації світогляду, що зовні видавався народникам відходом від народних джерел української літератури, вивільнив потужний пласт міфопоетичних уявлень, закорінених у національній фольклорно-міфічній традиції. Про це свідчить, зокрема, стаття Н.І. Кобринської «Символізм в народній пісні» [6, с. 369-370], в якій українська галицька письменниця намагається легітимізувати символізм як літературний напрям відсиланнями до фольклорних першоджерел символу. Не випадково і М. Яцків «поєднував фольклорний символ з модерною технікою письма» [4, с. 12]. 2) Міфопое- тичні уявлення реалізуються в низці концеп- тів-символів, що мають певну вербалізацію в поетичних текстах українських символістів. Це співвідноситься з ідеями М. Вороного про модерне мистецтво, українське за своєю глибинною суттю. 3) Крім поетичних текстів, міфопоетичні уявлення можуть несвідомо бути реалізовані в текстах, що задумувалися авторами як літературно-критичні, теоретичні, програмові для українського символізму. 4) У символах-реалізаціях міфопоетичних уявлень можна виокремити різні пласти образності і відповідної вербальної реалізації: універсально-світовий (шама- ністичний, тотемістичний, анімістичний); середземноморсько-європейський (образи, пов'язані з культурами і літературами Дав-нього Єгипту, Ханаану, Давньої Греції, Давнього Риму, християнством); спільнос-лов'янський (фольклорні архаїчні образи, пов'язані з дохристиянськими віруваннями слов'ян); власне український (образи, пов'язані з поступовим виокремленням українців із кола інших слов'янських народів на рівні мови, культури, політичної організації).

Не виключена й наявність спільноіндоєвро- пейських (праіндоєвропейських) концептів та відповідних вербалізаторів і результатів писемно-літературного впливу західноєвро-пейських традицій. 5) Символістське онов-лення поетичної мови надало змогу збагатити українські (етнонаціонально-фоль- клорні) міфопоетичні символи світовим (універсально-глобальним) змістом, фактично здійснити міфологічну ретроспективу шляхом пошуку в світовій літературі і культурі суголосних мотивів. 6) Символістське прагнення до збагачення символіки текстів вимагало збагачення і словника поетичної мови, що з часом дозволило значно розширити лексикон і загальнолітературної мови. 7) Український символізм, який, на думку дослідників і літературних критиків, не зумів остаточно оформитися як літературне явище з міжнародно значущими творами [10], зміг стати важливою віхою в історії еволюції української літературної мови не тільки у формальному, а й у концептуальному аспекті, сприяв дальшій інтелектуалізації української мови відповідно до концепції Л.І. Шевченко. Розроблений комплекс методів і прийомів дослідження дозволяє максимальною мірою комплексно і всебічно розглянути поетичні тексти на предмет виявлення універсальних, ідіоетнічних та індивідуально-авторських рис вербалізації в них міфопоетичних концептів.

Висновки з проведеного дослідження. Виробляючи інструментарій дослідження міфопоетичної мови символістських текстів в аспекті лінгвоконцептології, доцільно, на наш погляд, залучити (в більш або менш модифікованому вигляді відповідно до мети роботи) такі прийоми: ідентифікація архе- типів міфологічної свідомості та їхніх вер-балізаторів в індивідуально-авторській мові; установлення концептуальних опозицій, зокрема й в їх імпліцитній формі вияву, коли один із членів протиставлення має бути реконструйований; визначення послідовностей концептів як своєрідних концептуальних формул тексту в цілому або окремих його фрагментів; виділення прецедентних концептів і прецедентних текстів у відповідних просторово-часових і загальнокультурних контекстах; фоносемантична інтерпретація символістських поетичних текстів у контексті звукозображальної своєрідності української і французької мов, з одного боку, та у зв'язку зі способами вербалізації концептів МАГІЧНИЙ ЗВУК і МАГІЧНА МОВА (акцентованих у науковій школі М.Я. Марра й виділених у фольклорних і літературних текстах його ученицею О.М. Фрейденберг), з другого боку; ідентифікація компонентів символістського твору як синкретичної єдності, що на новому рівні (відповідно до ідеології естетичного синкретизму Р. Вагнера і принципу повторення М. Еліаде) відтворює архаїчний фольклорний синкретичний твір (сутність якого встановлена О.М. Веселовським). Цей прийом цілковито відповідає дослідженому С.В. Семчинським методологічному принципові діалектичної єдності внутрішньомовних, зовнішньо- мовних та позамовних чинників мовного розвитку; установлення специфіки верба- лізації мовної картини світу в символістській поезії на рівні фонетики, морфології, лексики та синтаксису відповідно до методологічної концепції І.О. Голубовської про втілення мовної картини світу на всіх рівнях мови; визначення (а мірою можливості й формалізація) пропорцій універсальних та ідіоетнічних рис мови символістської поезії кожної етнонаціональної традиції (в досліджуваному нами випадку - української і французької) відповідно до концепції С.М. Лучканина про діалектику універсального й ідіоетнічного в розвитку філологічних традицій.

Для повноцінного опрацювання всіх тек-стуальних джерел необхідно за допомогою прийому фронтальної вибірки виявити всі релевантні для міфопоетичної картини світу вербальні втілення ключових концептів. Клю-чові концепти треба класифікувати за тематич-ними групами, давши кожній із них необхідні коментарі мовного і міфопоетичного плану.

Література

1. Бехта І.А. Від модернізму до постмодернізму: художні концепти текстової епохи. Львів: Вид-во Львівського університету, 2012. 228 с.

2. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в істори- ко-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект. К.: Айлант, 2002. 368 с.

3. Вільчинська Т.П. Концептуалізація сакрального в українській поетичній мові XVII-XVIII от. Тернопіль: Джура, 2008. 424 с.

4. Ільницький М. Краси свічадо. Розсипані перли: Поети «Молодої Музи». К.: Дніпро, 1991. С. 5-17.

5. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини XX сторіччя). К.: ВЦ КНЛУ, 2002. 292 с.

6. Кобринська Н. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1980. 446 с.

7. Ніконова В.Г. Трагедійна картина світу у поетиці Шек- спіра. Дніпропетровськ: ДУЕП, 2008. 364 с.

8. Павличко С.Д. Дискурс модернізму в українській літе-ратурі. К.: Либідь, 1999. 447 с.

9. Приходько А. Концепты и концептосистемы. Дніпропетровськ: Вид. Белая І.А., 2013. 307 с.

10. Рубчак Б. Пробний лет. Розсипані перли: Поети «Молодої Музи». К.: Дніпро, 1991. С. 18-41.

11. Ilnytzkyj О. Ukrainian Symbolism and the Problem of Modernism. Revue Canadienne des Slavistes. Vol. 34. № 1/2. P. 113-130.

Размещено на Allbest.ru