Слов’янські лексичні запозичення в німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Слов'янські лексичні запозичення в німецькій мові

В сучасній науці про мову усталилася думка про те, що одним із найважливіших чинників історичного розвитку мови, її еволюції є мовні контакти, взаємодія мов. Ця проблема перемістилася в наше сьогодення в центр лінгвістичних досліджень у зв'язку з багатовимірними та складними контактами між народами світу, які раніше зумовлювали і продовжують зумовлювати в наш час взаємодію мов цих народів. Мовні контакти є рушійною силою, яка зумовлює зміни в мовних підсистемах (перш за все в лексичному складі мови) і відповідно зумовлює різні типи взаємодії мов, зокрема: запозичення, калькування, інтерференцію та мовну асиміляцію.

Вплив на німецьку мову був широким і складним. Він охоплював різні сфери німецької мови, але найбільш значним виявився в галузі лексики, бо лексика дуже чутлива до різних змін, які відбуваються в суспільному житті. Актуальність теми зумовлена необхідністю подальшого дослідження причин запозичень та шляхів історичних змін в лексиці німецької мови, важливістю вивчення специфіки слов'янсько-німецьких мовних контактів та різних типів класифікацій слов'янських лексичних запозичень в німецькій мові.

Питання про причини запозичень однієї мови іншою цікавить мовознавців вже давно. Цією проблемою займались як вітчизняні, так і зарубіжні науковці Л.П. Крисін, М.Д. Степанова, I.I. Чернишова, Н.В. Марченко, Ю.О. Жлуктечко, Е.В. Опельбаум, В.М. Христова, Р. Вінтер, П. Лессяк, С. Скаліцька, Н. Шонфельд, К. Мюллер, В.Уілс, Д.С. Лотте, Е. Айхлер, Г Бельман, K. Геллер, K. Хенкст, С. Кольс, ГГ Райх, Г. Леманн, І. Крафт.

Метою статті є дослідження зовнішніх і внутрішніх причин взаємодії німецької та слов'янських мов, а також вивчення різних шляхів входження слов'янських лексичних запозичень в німецьку мову

Поповнення лексики - історично неминучий процес, необхідний для того, щоб на кожному етапі свого розвитку мова відповідала потребам суспільства у спілкуванні, у закріпленні результатів пізнання дійсності, розвитку і збагачення культури народу. Одні слова зникають із мови, інші - з'являються. Змінюються і значення слів. Ці лексико - семантичні зміни відображені в таких поняттях, архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.

Запозичена лексика обумовлена цілим комплексом причин, серед яких є мовні, психологічні, соціальні, логічні і т.д. Якщо їх розглядати з точки зору обумовленості мовних змін внутрішніми закономірностями розвитку мови і різними зовнішніми факторами, то всі ці причини, на думку Л.П. Крисіна, можна поділити на зовнішні, немовні (екстралінгвістичні) та внутрішні, власне мовні (інтралінгвістичні).

Однією із зовнішніх причин мовних змін є контактування мов. Розглядаючи німецько-слов'янську мовну взаємодію, розрізняють культурні та стихійні мовні контакти.

Незаперечним є також німецько-український мовний контакт. Потік українських запозичень проникав до німецької переважно через письмову мову, при перекладі літературних творів. Тому ці запозичення й мають здебільшого побутово - етнографічний характер або залишені в перекладі для створення місцевого колориту: Duma, Dumka, Hopak, Tschaike, Kosak, Steppe, Kobsa, Kobsar, Baidak, Hetman, Haluschka, Sotnik, Starost, Tschumak, Lulke, Borstsch, Bandura, Kindak (вид тканини).

Лексичні запозичення ввійшли в німецьку мову як усним, так і писемним шляхом. Перший є найдавнішим і полягає в безпосередній передачі слів від одного мовця до іншого. Писемні запозичення ще називають літературними. Адже при виникненні інтересу певного народу до культури та звичаїв іншого, починається активний процес перекладу зарубіжної літератури.

Шляхи запозичень можна розглянути з іншої точки зору, залежно від того, яким чином іноземне слово потрапило в іншу мову, тобто безпосередньо чи опосередковано [5, 24]. В результаті чого розрізняють:

1. Прямі запозичення: «Chaussee» (фр.), «Leader» (англ.), «Kolchos» (рос.);

2. Опосередковані запозичення. Наприклад, через посередництво латинської мови в німецьку запозичено багато грецьких слів: Bibliothek, Chor, а через французьку - значна кількість латинських слів, наприклад, Plan, Fabrik;

3. Зворотні запозичення. Слово «Boulevard» (eine breite RingstraЯe) ввійшло в німецьку мову з французької. Свого часу воно було запозичене з німецької у французьку мову

Асиміляція запозичень є багатоплановим процесом і може бути представлена у вигляді комплексу окремих аспектів одного процесу У зв'язку з цим під асиміляцією можна розуміти засвоєння мовою лексичної матеріальної форми (оригінального запозичення), що запозичується шляхом максимального наближення її фонетичних, графічних, граматичних і лексико - семантичних характеристик до відповідних норм мови, що запозичує.

Кожна фонема і фонемна група слов'янської мови заміщається через найбільш схожу фонему і фонемну групу німецької мови. У випадку із словом «Sowjet» це означає, що мовець німецької мови російську фонему /s/ замінить німецькою /z/, оскільки він не походить з області діалекту, де відбувається збіг /s/ і /z/ із /s/ [6].

На заміну російським деривативним морфемам виступають німецькі: Kulakentum (рос. kulacestvo), Komsomolzin (рос. komsomolka). За певних умов контакту численні слов «янські флексійні морфеми заміняються німецькими, що дослідив Білфельд в 1965 році: Grenze (пол. granica), Jauche (сор. пол. Jucha), Jause (словенс. juzina), Datsche (рос. daca), Steppe (рос. step), Droschke (рос. drozki).

Як інтегровані одиниці слов'янізми мають здатність утворювати із німецькими компонентами так звані гібридні композити, тобто складені слова: Grenzbahnhof, Steppengras, Kraftdroschke. При інтеграції лексичних одиниць виникає явище зміни роду іменника або наявність кількох його варіантів: der Wodka (рос. ж.р.; der, das Kolchos, die Kolchose (рос. Kolchos ч.р.).

Значна частина запозичень є вже не функціональною, оскільки вийшла з лексики вжитку і є невідомою для сучасного носія німецької мови (наприклад, Powoz, Stroza, Zaude, Powednik, Supan, Starost, Temnitze). На сьогодні в результаті розвитку нових торгівельних відносин з східнослов'янськими народами в німецьку мову входять нові, характерні для торгівлі слова, наприклад, Zobel, Nerz, Lastke, Prahm, Besemer, Tolk [11, 15].

Запозичення екзотизмів з російської мови тривало з давніх часів і триває сьогодні. Основною ознакою екзотизмів є можливість їх вживання виключно в рамках єдиної специфічної ситуації, що пов'язана з країною їх постійного вжитку. Сюди належать: назви іноземної валюти, одиниць вимірювання (Kopeke, Pud, Werst) та інших, характерних для певного краю, реалій та інституцій (Taiga, Balalaika, Byline, Bojar). Екзотизми займають в лексиконі мови, на яку здійснюється вплив, периферійне місце. Їх границі відкриті: Subbotnik, добровільне і безоплатне колективне виконання суспільно корисної роботи в позаробочий час (спершу лише по суботах)., а також Datsche, дім відпочинку на окраїні міста. Екзотизми займають в лексиконі мови, на яку

здійснюється вплив, периферійне місце. Їх границі відкриті: Subbotnik, добровільне і безоплатне колективне виконання суспільно корисної роботи в позаробочий час (спершу лише по суботах)., а також Datsche, дім відпочинку на окраїні міста.

І нколи слов'янські інтегровані лексичні одиниці можуть виконувати периферійну функцію конотованої лексеми. Наприклад, dalli, Halunke, Kammorke «маленька кімнатка», Kaluppe «хижа», Nusche «ніж», Plauze, «легені». Вихідні форми сем слов'янської мови є неконотовані.

До архаїзмів належать переважно інтегровані лексичні одиниці з сфери лісництва, домогосподарства та сільського господарства, наприклад, Maline «малина», Schischke «шишка хвойного дерева», Sдhe «жаба», Lusche «калюжа», Grude «груда землі», Kosch «корзина», Petsche «засушена груша» [12, 25].

Дуже часто одні й ті ж слов'янізми, як пережитки різних слов'янських мов, при стихійному мовному контакті запозичувались різними, віддаленими один від одного, німецькими діалектами. Наприклад, Knute, це слово спочатку ввійшло в німецьку мову з східнослов'янської, а пізніше через посередництво польської мови.

Слов'янські запозичені назви населених пунктів представляють серед лексичних інтеграт окрему велику групу топонімів. Топоніми - це не мовчазні знакові символи, а живе свідчення про народи, про міжмовні інтерферативні процеси, за якими стоять долі різних мовних колективів та їх мовних контактів.

Сучасна північнонімецька топонімна система сформувалася у процесі взаємопроникнення різних мов, різних культур, що мали спільні індоєвропейські корені. Тому, спираючись на археологічні, етнографічні, етнонімічні, історичні, лінгвістичні дані, можна виділити п'ять етапів мовної взаємодії між слов'яно-германськими мовно-етнічними групами - праіндоєвропейський етап, етап «праконтактів», етап «прямих контактів», етап «постконтактів», інтеграційний етап.

Кожен етап слов'яно-германської взаємодії відіграв свою роль у формуванні сучасної північнонімецької топонімної системи, але для сучасного стану існування топонімних одиниць у топонімії краю важливим був п'ятий етап - інтеграційний, оскільки саме тоді топоніми з чітко вираженими топоформантами слов'янського походження змогли спочатку адаптуватися, а згодом інтегруватися та зберегтися у системі іншої мови.

Північнонімецькі топоніми слов'янського походження можна поділити з погляду словотвірного аспекту на чотири групи:

1. Топоніми, утворені за допомогою семантичного словотворення (лексико-семантичним способом) (Damm, Lest, Breetz, Boor Klthel, Reecke, Wizok, Tramm, Sahms і т.і.);

2. Топоніми, утворені за допомогою афіксального способу (морфологічним способом) (Buckow, Letschow, Mechow, Teterow, Eutin, Schwerin, Luckow, Bresahn, Kollow, Trammnitz, Basedow, Klenau, Rцmnitz і т.і.);

3. Гібридні топоніми, утворені шляхом словоскладання (морфолого-синтаксичним способом) (Schalentiner Mьhle, P^ner See, Salemer Moor, Klein Molzahn, Neu Duvenstadt, Gдldenitzer Weeden, Ratzeburger See, Kleine Pinnow See; Kirch Kogel);

4. Мішані топоніми, утворені шляхом словосполучення (лексико-синтаксичним способом) (Strecknitz, Duvensee).

За номінативно-семантичним аспектом північнонімецькі топоніми слов'янського походження можна поділити на три основні групи:

- топоніми, які описують місцевий ландшафт;

- топоніми, мотивацією для яких послужив фіто-зоологічний світ;

- топоніми, які були пов'язані з діяльністю людини.

Висновки. Запозичення - це багатоплановий процес, і його результатом є не лише поповнення лексичного складу, але й певні зміни в структурі словникового фонду, які полягають у кількісному та якісному складі різних угруповань слів, у характері їх мовних взаємозв'язків. Він сприяє також розширенню варіантності лексичних одиниць і значною мірою зумовлює її, що призводить до формування багатозначності, омонімічних, синонімічних та антонімічних відношень в німецькій лексиці.

Література

німецький слов'янський запозичення лексика

1. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики. - К.: Видавництво Київського університету, 1966. -136 с.

2. Крысин Л.П. О причинах лексического заимствования // Русский язык в школе. -1965. - №3. - C. 11 - 15.

3. Мартине А. Основы общей лингвистики // Новое в лингвистике. - М., 1963. - Вып. 3. - C. 83.

4. Марченко Н.В. Відапелятивні топоніми слов'янського походження у північно німецькій топоніміці // Мовні і концептуальні картини світу. - К.: ЛОГОС, 2004. - Вип. 10. - C. 413 - 418.

5. Марченко Н.В. Особливості лексико-семантичної адаптації топонімів слов'янського походження на Півночі Німеччини як наслідок слов «яно-германської мовної взаємодії // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Іноземна філологія. - 2004. - №37 - 38. - C. 78 - 81.

Размещено на Allbest.ru