Життєвий шлях подільського селянина в мовному втіленні (на матеріалі автобіографічних текстів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Життєвий шлях подільського селянина в мовному втіленні (на матеріалі автобіографічних текстів)

Гороф'янюк Інна Валентинівна (Вінниця, Україна)

Когнітивно-дискурсивна парадигма сучасної лінгвістики актуалізує дослідження інформації, вербалізованої в тексті, а також сховані в ній ментальні одиниці і структури, з урахуванням прагматичної спрямованості тексту, інтенцій автора й особливого контексту комунікативного акту [5]. Відповідно автобіографічний текст як об'єкт аналізу активно привертає увагу лінгвістів. Сьогодні існує достатня кількість досліджень, здійснених науковцями на матеріалі автобіографічної літератури. У них, зокрема, розглянуто мовні особливості організації мемуарно- автобіографічних текстів (Н.А. Ніколіна, О.Г. Новікова), стилістичні прийоми (Є.А. Кованова), засоби вираження об'єктивного і суб'єктивного чинників у жанрі автобіографії (Т.І. Голубєва), лексичні особливості (І.В. Бєлобородова, Т.О. Іванова), специфіку функціонування категорій “простір” і “час” в автобіографічних текстах (О.В. Погодіна, І.В. Гороф'янюк), модальність як текстотвірну категорію (Т.В. Романова), жанрові характеристики та мовне втілення автобіографічної розповіді в діалектній комунікації (С.В. Волошина) [1].

С.В. Волошина виділяє низку особливостей автобіографічної розповіді в діалектній комунікації: оскільки інформантів просять розповісти про своє життя, ці тексти є усними, спровокованими та реактивними. Таку розповідь автор має презентувати за короткий проміжок часу і без тривалих роздумів. Обмеженість розповіді в часі сприяє актуалізації найбільш важливих життєвих подій і досягнень людини [2, 11]. Це спостереження дослідниці цілком підтверджено нашим досвідом запису розповідей подолян про своє життя. Більшість записаних нами подолян пережила голод у 30-х і повоєнних 40-х роках, а тому центральною темою автобіографічних розповідей є саме переживання і виживання в ті скрутні для українців часи.

Метою нашої розвідки є опис мовного втілення життя подолян в автобіографічних діалектних текстах. Джерельною базою слугували експедиційні записи - 37 автобіографічних текстів-спогадів очевидців Голодомору, отриманих упродовж 2007-2013 рр. методом польових досліджень у 30 населених пунктах Вінницької, 2 - Хмельницької та по 1 - Житомирської й Чернівецької областей [ППС]. Спостережено, що автобіографічні тексти подолян 20-30-х рр. народження мають відносно варіативну форму, проте сталий зміст: у фокус комунікації інформантів потрапляють події, що організовують сільське життя - робота, сім'я, звичаї. Щоправда, в аналізованих текстах ці мікротеми підпорядковані одній макротемі - виживання в умовах відсутності їжі. Крізь призму цієї макротеми сприймається все життя того періоду: робота полягає в пошуку харчів і способів прогодувати близьких. Сім' я постає в ракурсі хто вижив, а хто загинув від голоду, хто з членів родини у який спосіб добував їжу. Звичаї репрезентовані описом поховального обряду. Отож, типологічно аналізовані автобіографічні тексти мають низку схожих сюжетів та мотивів, що перетворює їх на один великий метатекст, у якому різними голосами озвучений один і той же сюжет - вимирання з голоду подільського селянина протягом 30-40-х років ХХ ст.

Переконані, що лінгвістичне розуміння інформації прямо- пропорційне її мовному втіленню. А тому аналіз автобіографічного метатексту подолян будуємо на дослідженні засобів мовного втілення диктумного змісту. Останній формують найтиповіші сюжети, пов'язані з конфіскацією майна та збіжжя й наступними спробами виживання, екстремальним харчуванням, описами смертей, способами поховання, випадками грабунку, божевілля й канібалізму. Часто оповідачі роблять спроби узагальнень із приводу причин Голодомору.

Основними засобами вербалізації диктумного змісту є переважно одиниці всіх мовних рівнів.

Спектр задіяних лексичних ресурсів охоплює назви побутових реалій, зокрема продуктів харчування і страв: хл 'іб, зерЧо, ґрис, мЧ'асо, молодко, сироватка, пшеЧиц'а, ґрис, трада, кЛ 'евер, блико^та, шчадел ' / шча'в 'ії, квасниЧок, лобода / либода, бурйан, бураЧин ':а, бураЧи, го'рох, Жолуд 'і, каштани, [липа, брос'т', цвіт з ва'кац'ії, Загоди, 1кол'за, фа'сул 'і, кар'топл 'і гнйл 'і, бара'бол 'а, кар'тошка, лушпайоч'ки, 'губи, риба, мо'л 'уски, 'раулики, ко'ти, пси, 'кон 'і, ворони, жом, пампуш'ки, млин'ц'і, блин'ц'і, бл'і'ни х'ронов'і, 'боршч, суп, ко'л 'іш, балан'да, 'каша з шчи'риц 'і, чуреки, 'боут 'анка: Було / та'ке шо у л 'удини у 'ж 'інки у'мерла ди'тина / і 'ж 'інка пору'бала йі'йі / пок'лала у 'д 'іжку і варила і йіла то мН'асо з дитини / бо ди'тина у'мерла // 'йіли 1 кон'і 'тоже / та'ки пси 'йіли / 'даже собак не 'було /ло'вили собаки / ворони ло'вили / 'тоже йіли 'лу'ди / пси йіли 'л'уди / не 'було нижчого і недород буу / і забирали ус 'о // 'л 'уди йіли тра 1 ву / бо голо'доука 'була / хто мау ш 'е трошки / клау фа 1 сул'і то хто ш 'е м'іг / то хо'диу у'ден ' і 'порпау фа'сул 'і і йіли сир 'і // 'дуже т 'аж'ке / т 'аж'ке 'дуже жит 'а 'було // [ППС, 133].

Лексико-семантичне поле “голод” репрезентовано лексемами 'голод (62 слововжитки), голодоМор (23), голо'доука (10), б'і'да (22), гено'цид (1) та їхніми прикметниковими й дієслівними дериватами: го'лодниї (10), голоду'вати (7), б'іду'вати (8), б'і'дити (2): це буу 'голод / 'холод / б'і'да /а'ле 'л'уди бу'ли 'мужн 'і /д'ружн 'і /допома'гали о'дин о'дному //ус 'ім хо'т 'ілос 'а 'жити // [ППС, 51]. Формують ці лексеми і вільні словосполучення: 'жити 'голодом; з'нати 'голод; з 'голоду 'пухли і умирали; з 'голоду спу'хали; 'мерти з 'голоду , по'мерти з 'голоду, з 'голоду за'гинути. Прикметно, що в корпусі вербалізаторів поняття “голод” не зафіксовано лексем лихо, горе. Функціонування в цьому номінативному ряді лексеми б і'да зумовлене тим, що основний вербалізатор поняття - лексема голод - у корпусі аналізованих текстів уживається здебільшого в другому з трьох лексичних значень, кодифікованих у літературному ідіомі: 1) гостре відчуття потреби в їжі, сильне бажання їсти; тривале недоїдання через відсутність їжі; 2) відсутність або гостра нестача хліба та інших продуктів харчування з певних причин у населеному пункті, районі, країні тощо; 3) перен. гостра нестача чого-небудь украй необхідного [7, 113-114]: вес'хл'іп у ус'іх позабирали / і йа'кис' йоло бабц 'і м 'і^шок два три бу'ло х}л 'іба / позабирали / з горшок 'іу повитрус 'ували / те ї Уолод // [ППС, 39]. В аналізованому корпусі текстів, що репрезентує буття українців у І пол. ХХ ст. - період Радянської України часів Голодомору 1932-1933 та голоду 1946-1947 рр., частовживаними є назви реалій, характерних для тієї епохи (т. зв. лексичні маркери епохи). Вони концептуально репрезентують час, а паралельно ще й характеризують дійсність - за політичним устроєм, за способом життя людей: піч, клуня, жорна, віз, плуг, підвода, пуд, хліб, горщик, коні, карточка, актівісти, куркуль, розкуркулити, колективізація, колгосп, емтеес, революція, радянська влада, репресірувати, трудодень, день уштруду, комуніст, комуняки-міліціонери, комісія, енкаве- де, бригада, комітети незаможніх, голодовка: Т'іі забирали ус 'о /паш[н 'у забирали /ше з груш 1 к'іу витруйували / і [мус 'іу [бути голодоМор // забирали гб'дежу / забирали ус 'о / та[к 'і т 'і / котр 'і уже бу[ли слу[жили при [цему і во[ни забирали / бо [нав 'іт 'і у нас [мого [тата бу[ло дв 'і дес'атин 'і земЛ 'і[ бат 'ко дау приданого [мам 'і // [тато не хт 'іу іти у колгосп / во[ни загинали кол[госпу і1вижали це [жито /забрали // [ППС, 32].

Опис життя неможливо створити без дієслів зі значенням життєдіяльності: люди 1жили, робили, б'ідували / б'ідили, пухли, голуду[вали, ішлб по [миру, ішби у колгосп, пропа[дали, помирали, умирали, спа[салис 'а, [вижили.

Натомість людей обдирали, роскурбул 'ували, р 'епр 'е[с 'іру- вали, забирали, налогами опкладали, гнидали, гнобили, гнуз[дали, с ха[т 'іу вига[н 'али, у кол[госп го[нили, арештували, в 'ідправили на буд 'іу[ництво Б 'іло[морс 'кого кабалу: ха[пали / брали на п 'ідводи /вбвозили і ки[дали прамо басипому ка[гати/ бо во[ни у[мерш 'і ли[жали там /і за[копували // [ППС, 59].

На морфологічному рівні традиційно спостерігаємо в кожному тексті вживання кількісних, порядкових числівників для позначення року, віку, кількості осіб у родині. Натомість сприймання навколишніх явищ у кількісному вияві мовці вербалізують почасти і за допомогою іменників, прислівників: а у нас тут Пачками народ пропа[дау // да // а то спец 'і[ал 'но бу[ло зроблено // йак недород / хаі буде недород / то [нашо гет 'у бу[тилку хто набите чи у горш[чок йа[киі там / то витра[сали / забирали до капйаус 'о /ус 'о забирали под чиСту! // [ППС, 17].

В описах пережитих бід інформанти активно послуговуються прислівниками, що позначають ступінь вияву ознаки, дії: дуже. У 'нашому си'л'і Горо'дишче / ко'лис' в'ін буу Вої'н 'ачин / бу'ла голо'доука у нас у т'риц 'іт ' трет 'ому 'роц 'і // дуже ба'гато л 'у'деї умирало // буЛи дуже ба'гато порожн 'іху 'нашому сиЛ 'і ха'т 'іу /гаЛе буЛи на'пухш 'і Л 'уди / умирали у хантах // [ППС, 59]; тяжко: Голо'доука йак буЛа // Л'уди Пухли т'ажко // [ППС, 93]; чуть: В'ін гет' / гет' з горшК 'іу вит'рушувау //хто сходайе у Лоршчик чут' паш'н 'і / води витрушували і забирали / т 'і актдв 'істи // і забирали гет ' та'ко с:кри'н 'іу /у дого буЛи / йа'ка годежа буЛа /ус 'о забирали [ППС, 34].

Більшість інформантів в автобіографічних текстах використовують прислівники тяжко, тяжело, страшно для оцінки свого життя: т'ажеЛо / дуже буЛо т'ажеЛо // ну ше вижили //ше жив 'і до йадих пор / Боже м 'ії //т'а'жоле у'рем 'а буЛо/таде т'а'жоле/шо не 'мона висказати//[ППС, 105]; дужи дуло т'ажде у'ремн'а / т'ажко' було жити дуже / дуже т'ажде у'рем'н'а було / невозможно було / т'ажко' жити було дуже [ППС, 132]; дужи страшно було каЛали / дуже буЛо страшно / то'му шо дуже буЛо т'ажко // [ППС, 56].

У діалектному дискурсі спостерігаємо накладання ситуації-теми і ситуації реального спілкування [3, 6], а тому, розповідаючи про колишнє життя, мовець паралельно з дієсловами минулого часу вживає дієслівні форми теперішнього або й майбутнього часів: То Л 'уди ц 'і ваЛ'алис' / то там уМерло / то там уМерло // то тод 'і д'ї'журили ц 'і п 'ідводи / тут по шл 'а'ху д'^журили //Писар 'іука /в 'ід Шч 'іток до Совиринец '/ а Со'киринц 'і до Комарова / о'так ді1журили / забирали ц 'іх л 'у'деї по сд'ш 'і // а Шч 'ітки до Хутор 'іу / а Хутор 'і до тих Хутор 'іу / до 'В 'інниц 'і / теї забирали // теї позабирайут / 'йаму дикопайут ту'то/ту'то ц'винтар буу/оз''до 'коло 'церкви / де 'зараз 'дач 'і пода'вали // теї так дикопайут 'йаму / теї привиЛут п 'ід'водойу / перёкинули / перёкинули / завипали / теї // [ППС, 42].

Прикметно, що план майбутнього часу не представлено в аналізованих текстах традиційними граматичними формами, натомість спостерігаємо вживання наказового або умовного способів дієслова в значенні майбутнього часу дійсного способу: Шоб ви йо'го / шоб вам у с 'н 'і не с'ниус 'а цеїголодо'мор // [ППС, 96]; І даї Боже / шоб 'цего не поуто'р 'алос 'а // буд 'те здоров 'і // [ППС, 123]; Йа не хт 'іу би / шоб 'ворог м'ії про'жиу так йак йа про'жиу сво'йі ди'т 'ач 'і роби / і шоби мо'йі у'нуки і п'раунуки не з'нали такбго /йак йа пере'жиу // [ППС, 131].

Автобіографічна розповідь засвідчує постійні перемикання часових зрізів, найчастіше від минулого до теперішнього. Із цією метою мовці активно вживають антонімічні пари прислівників часу колись-тепер. Жито буЛо на го'род 'і / по'с 'тали ку'сочок 1жита / а то // і ше / ше во'но не дос'п 'іло добре / і [мама це'во / п 'ідут нар 'іжут 1того ко'лос ':а / ко'лос ':а / і се бо^рш'чу / бо коЛис'/те'перки та'ке 'пан 'ство / шо не йі'д 'ат та'кого / о // і за'парат / і се 'боршч ми вариМо с:им // во'но / з'найете / програйе / о / а ше т'рохи 'ц 'ого квасни'чок / бо ше 'йаблук не бу'ло // квасни'чок / і се так ва'рили ми то 'боршч // страдали ус 'о на'род /ус 'о на'род // [ППС, 16]; перше-тепер: бо ''перше на го'р'і ус'о скла'дали / а теПер уже 'майут ... де с'тавити ус 'о // [ППС, 53]; тепер-тоді: п 'іш'ли до су'с 'ітки / во'на 'дала йім бура'ка / 'зам 'ісц ' йак темпер 'сахар / а то'д'і бу'рак та'киї 'б 'ілиї// во'ни трошки б 'іли і поуми'рали у 'нейі у 'хат 'і / о // [ППС, 68].

Виразною особливістю автобіографічних текстів на синтаксичному рівні є повтор - багаторазове відтворення різних лінгвістичних одиниць: слів, словосполучень, речень. Він бере участь у здійсненні локальної (зв'язність лінійних послідовностей у тексті, насамперед речень і більших одиниць, наприклад надфразної єдності, абзацу) та глобальної зв'язності (те, що забезпечує єдність тексту як цілого, його внутрішню цілісність) [6, 56]. Повтор, на думку І. А. Синиці, виконує дві основні функції - структурноорганізуючу, функцію зв'язку (нейтральне використання мовних одиниць): І це зро'биу голодо'мор Сталін // йа бу'ла у Пол'тав'і / йа пол'таука са'ма //у нас уро'жаїбуу /а в 'ін позаби'рау 'нав 'іт 'йа'ка 'баба бу'ла 'душча / пше'нички надсипала /схо'вала /то в 'ін повиси'пау //голодо'мор зро'биу С'тал 'ін // [ППС, 97] та стилістичну (емоційно-експресивне вживання): Дес' 'тато д'іс'тали му'ки куку'руу'анойі / та'койі / стара 'хата у'нас бу'ла // куку'руу 'анойі му'ки те 'там по'клали дес' // во'на проб'ралас 'а у в 'і'кно і забрала ту му'ку / ук'рала // 'голод не не да'вау ''жити // 'голод не да'вау ''жити //а портом уже ... задали /уже т'рохи сотало ''легше / уже завчали то'го /ми уже пост'ройілис '//уже портом Волошина С.В. Автобиографический рассказ как объект лингвисти-ческого исследования // Вестник Томского государственного университета. № 308. 2008.сорок 1с'омий 'р'ік / уже то б'іду'вали / бо с'тройіли кату / бо та стара бука ката // [ППС, 15].

Найчастіша теза автобіографічних текстів - спогадів подолян про голодомор - це аномальність цього явища, яка простежується в низці деталей. Головним порушенням норми є відсутність звичної їжі: Н'і'чого не бу'ло // бура'ки не уродили / ка'пуста і д'руг 'і там двоч 'і 1тоже / не бу'ло н 'і'чого // [ППС, 129], уживання в їжу недопустимих за звичних умов продуктів: 'Йіли 'липу / шча'в 'ії /хр 'ін // бл 'і'ни та'к 'і х'ронов 'і пек'ли / о //ли'пу 'терли /йак брун ''ки 'липов 'і // [ППС, 125], канібалізм: 'Йіли т'рупи / 'йіли л 'у'деї // [ППС, 128], спланованість цього явища через вилучення продуктів харчування: А прав 'іт 'ел 'і 'робл 'ат 'не'добре //у три'ц 'ат 'і ро'ки са'м 'і 'вин ':і 'тоже так 'само / Ро'с 'ійа 'вин:а / бо во'на х'т 'іла Укра'йіну з'нишчити // ус 'о зер'но завезли / у 'море пото'пили / а 'л 'уди ос'талис 'а го'лодн 'і // [ППС, 125].

Усі ці конститутивні елементи явища “голод” звучать розрізнено в кожному проаналізованому діалектному автобіографічному тексті, проте унікальні мовотворчі якості діалектоносія та мудра індивідуальна інтерпретація власного життєвого досвіду породжують мікротексти, у яких ословлено кожний зазначений вище фрагмент: б 'і'да 'дуже т 'аж'ке у'рем 'н 'а 'було / невоз'можно 'було / 'т 'ажко 'жити 'було 'дуже // 'було / та'ке шо у л'у'дини у 'ж'інки у'мерла ди'тина / і 'ж'інка пору'бала йі'йі / пок'лала у 'д 'іжку і ва'рила і 'йіла то м'н 'асо з ди'тини / бо ди'тина у'мерла // 'йіли 'кон 'і 'тоже / та'ки пси 'йіли / 'даже со'бак не 'було / ло'вили со'баки / ворони ло'вили / 'тоже 'йіли 'лу 'ди /пси йіли 'л 'уди /не 'було нижчого і недо'род буу /і забирали ус 'о // 'л 'уди 'йіли тра'ву / бо голо'доука 'була // [ППС, 133].

Екстремальність ситуації голоду зумовлює виправдання порушення усталених звичаїв і норм поведінки. Голод - це час, коли прощається невиконання релігійних звичаїв, зокрема поховальної обрядовості: Ви'возили у'мерших п 'ід'водами // набе'ре на п 'ід'воду чи д'войе / чи т'ройе там / за'йіде на 'вулиц 'у /хто там йо'го уже поп'росит '/ не з'найу // теї 'викопайут''йаму / теї за'копуйут ... / н'і'кого // так / викопали ї за'кидали // і н 'іх'то не п'лаче / і н 'іх'то не 'варе їм го'б 'ід 'іу / не спрау'л 'айе йім 'ц 'ого 'похорону // це так хо'вали у голодовку /л 'удеї// ве'зут 'уже / ве'зут ' ондо п 'ід'водойу! // таїприви'зут /таї 'йаму йід'ну 'викопайут /таїза'кидайут чи двох / чи трох у т'ії дам 'і // ни уби'райут йіх / н 'їчого // ої Господи! // [ППС, 86]. Біблійна заповідь “Не кради!” нівелювалася задля виживання: Ше 'помн 'у / шо не було шо ''йісти / а за се'лом буу ка'гат //ко'лис 'бара'бол 'а буЗа і вода по'мерзла / ну кул'госпна // і 3 'уди туди ходили і розкопували ц 'у // ну вода погдила та бара'бол'а // [ППС, 44]. Крадіжки виправдовувалися: не каралися, а, навпаки, прощалися: Во''ни хаз 'айу'вали /у них ше бу'ло шос'йісти / 'али уно'ч і приїш'ли раз та'к 'і 'вурки / бо то не 'л 'уди бу'ли / 'вит 'агнули те'л 'а / ї пот 'аг'нули йо'го у 'жито / подели ї там 'мама // со'с 'іди // ї там 'мама п 'іш'ли // і їдут / а'ле 'ж'інка йо'го та ї 'кажи / 'Ган 'а / не їди 'туди // ти ж бач / шо во'ни з об^р 'езви / во'ни ж теде убйут / не їди ту'ди // 'мама у'з 'али та ї вер'нулис 'а // а'ле проїш'ло / 'с 'іл 'ки там проїш'ло / дв 'і ни'д 'іл 'і / та їуже те м'н 'асо ми'нулос 'а / шо во'ни те ти'л 'а забрали / 3 'іли // при'ходе та ж 'інка та ї/ 'Ганечко / даї молода по'пити //уже у 'нейі /у 'тейі ж 'інки / 'ноги по^'пухли / 'руки // 'мама дажут / не 'варто 'дати / но ти ж не 'вин:а / ти ж не т 'аг'нула // 'мама 'дали / йі'йі над 'али / 'дали с:о'бойу 'того молодка / а'ле ус'о рамдо во'на та'ке ї не дижила / бо бо та'к і бу'ли ро'ки / шо не 'було шо 'йісти / та ї во'на по'мерла // [ППС, 56].

Отже, проаналізовані автобіографічні тексти подолян мають низку схожих сюжетів та мотивів, що перетворює їх на один великий метатекст, у якому різними голосами озвучений той самий сюжет - вимирання з голоду українського селянина протягом 30-х та повоєнних 40-х років. Основними засобами вербалізації диктумного змісту є переважно одиниці всіх мовних рівнів.

автобіографічний діалектний текст синтаксичний

Література

Волошина С.В. Автобиографический рассказ как объект лингвистического исследования // Вестник Томского государственного университета. № 308. 2008.

Волошина С.В. Речевой жанр автобиографического рассказа в диалектной коммуникации: автореф. дисс. ... канд. филол. наук. Томск. 2008.

Гольдин В.Е. Теоретические проблемы коммуникативной диалектологии: автореф. дисс. ... докт. филол. наук. Саратов. 1997.

Гороф'янюк І.В. Мовні засоби реалізації просторово-часового континууму в діалектному тексті // Мовознавчий вісник. Вип. 18. 2014.

Кубрякова Е.С. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века (опыт парадигмального анализа) // Язык и наука конца ХХ века. М. 1995.

Синиця І.А. Лексичний повтор як засіб реалізації семантичної зв'язності тексту // Мовознавство. № 2-3. 1994.

Словник української мови: в 11 т. Т. 2. К. 1971. ППС“Палає пам'яті свіча. Вогонь - не згас”: Хрестоматія діалект них текстів очевидців Голодоморів / Упоряд. І.В. Гороф'янюк. Вінниця. 2014.

Размещено на Allbest.ru