Комбінаторика в українській мові XVI-XVIII ст.: ад’єктивно-субстантивні словосполучення і шкала композиційної семантики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.161.2'0'36

Комбінаторика в українській мові XVI-XVIII ст.: ад'єктивно-субстантивні словосполучення і шкала композиційної семантики

Анотація

лінгвістика писемний словосполучення композиційний

У пропонованій статті розглянуто актуальне для лінгвістики питання сполучуваності на матеріалі українських писемних пам'яток XVI-XVIII от. Вказано на природу словосполучень за традиційною граматикою і за функціонально-комунікативною граматикою. Це одна із важливих проблем комбінаторної лінгвістики -- комбінаторної лексикології та комбінаторної лексикографії. Основну увагу звернено на ад'єктивно-субстантивні словосполучення перехідного типу, на особливості їх функціювання та на важливість побудови шкали композиційної семантики.

Ключові слова: комбінаторна лінгвістика, писемні пам'ятки, ад'єктивно-субстантивне словосполучення перехідного типу, шкала композиційної семантики.

Annotation

Dydyk-Meush A. The Combinatorics in the Ukrainian Language of the XVI--ХУШ Centuries in the Field of Combinatorial Linguistics: Adjectival-Substantive Phrases and a Scale of Compositional Semantics. The proposed article considers the issue of compatibility on the material of Ukrainian written sources of the 16th-18th centuries, actual for modern linguistics. It is indicated on the nature of word-combinations following traditional grammar and functional- communicative grammar. This is one of the important problems of combinatorial linguistics -- combinatorial lexicology and combinatorial lexicography. It is necessary to solve the following tasks: some moments from the history of studying adjective-substantive phrases in synchrony and diachrony, the problem of adjective-substantive collocations of a transitional type, the construction of a scale of compositional semantics, and the location of adjectival-substantive phrases of the Ukrainian language of the 16th-18th centuries, relative to the scale.

Keywords: combinatorial linguistics, written monuments, adjectival-substantive phrases of the transitional type, scale of compositional semantics, decompositional and compositional adjective-substantive phrases.

Комбінаторна лінгвістика сьогодні переживає особливе зацікавлення з боку вчених-мовознавців; пильну увагу звертають, зокрема, на теорію ком- позиційності в межах комбінаторно-когнітивного напрямку, яку розроблено на всіх мовних рівнях: лексико-семантичний [1; 4; 5; 13], словотвір [11], морфологія [16], синтаксис [17]. Теорія композиційності також пов'язана з теорією концептуальної інтеграції («злиття», «змішування») ментальних площин і різних когнітивних утворень [23; 24; 25].

Мета статті -- розвинути теорію композиційності в площині комбінаторної лінгвістики, залучивши матеріал пам'яток української мови XVT--XVTII ст. для характеристики атрибутивно-субстантивних словосполучень перехідного типу.

Дослідження ад'єктивно-субстантивних словосполучень (далі -- АСС), які здійснюються і в синхронії, і в діахронії, стосуються переважно двох основних і чітко протиставлених груп словосполучень «прикметник + іменник»: вільних (відтворюваних) і невільних (стійких). Проте, як доводить зібраний матеріал і корпус АСС (приблизно 30000), вибраних із текстів українських пам'яток XVT--XVIII ст., складність опису словосполучень іменника з прикметником насамперед у тому, що більшість таких виразів розташована в проміжній (перехідній) зоні -- між повністю вільними і повністю зв'язаними словосполученнями. Така «серединна» позиція зумовлена тим, що, з одного боку, АСС функціюють як вільні словосполучення, з іншого -- мають тенденцію до аналітизму в силу синтезованості і холістичності (цілісності) загальних значень АСС, які складені зі семантики двох окремих компонентів -- іменника і прикметника. По-друге, вже в природі цих конструкцій (походять від одного «дифузного», неподільного імені) закладена деяка суперечність між граматичними і лексичними особливостями компонентів АСС.

Окрім цього, постійне зацікавлення АСС зумовлене тим, що його частини (прикметник та іменник), попри прозору, на перший погляд, структуру і простоту своєї семантики, насправді «є одиницями різного ступеня поєднання та семантичної цілісності, які ілюструють численні семантико-ком- позиційні можливості компонентів словосполучення» [15, с. 15]. Вивчення АСС здійснюється в кількох напрямах: власне лінгвістичний, психолінгвістичний, лінгвокультурологічний та лінгвокогнітивний. На наше переконання, основні напрями дослідження АСС у синхронії (див. Схема 1) можна застосовувати і під час вивчення українських пам'яток XVI--XVIII ст.

Так звані перехідні синтаксичні одиниці вже були предметом мовознавчих студій, проте переважно стосовно словосполучень «дієслово + (абстрактний) іменник»: описові дієслівно-іменні звороти [10]; описові фразеологічні звороти [3], аналітичні лексичні колокації [12] та ін., які хоч і аналітичні, все ж легко подільні, що і дало підстави кваліфікувати їх як мовні одиниці перехідного (проміжного) типу.

Такий же перехідний статус мають і АСС: з одного боку, це підрядні й легко подільні словосполучення, з другого -- вони тяжіють до аналітизму, що, на думку лінгвістів, можна пояснити історично, тобто у зв'язку з виникненням іменника та прикметника від одного синкретичного (дифузного, синтезованого) імені. Зауважмо, що в сучасній лінгвістиці атрибутивний зв'язок кваліфікують як один із найтісніших видів зв'язку, коли «два елементи максимально зливаються, утворюючи цілісну одиницю всередині речення» [11] і «утворюють один комплекс, що входить до речення як одне ціле» [1].

Аналіз АСС в українській мові XVI--XVIII ст. доводить їхній проміжний статус у тому розумінні, що більшість АСС не функціює ані як абсолютно вільне, ані як абсолютно невільне словосполучення, отож перебувають у перехідній зоні, або в проміжній сфері. Вони неоднорідно представлені в розряді фразеологічних одиниць: аналізовані АСС не є фразеологічними зрощеннями, ще рідше їх можна кваліфікувати як фразеологічні єдності, проте слугують основою для фразеологічних словосполучень і фразеологічних виразів, компонентам яких не притаманне абсолютне злиття частин, навпаки, вони тяжіють до самостійності, зберігаючи власні лексичні значення та живі семантико-синтаксичні зв'язки [15, с. 19]. Стійкі АСС не є фразеологізмами, з якими їх зближує обмежена сполучуваність компонентів, що зумовлює в результаті стійку форму самого АСС. З другого боку, такі АСС поєднують семантичну та функційну цілісність, характерну для слова, і синтаксичну членованість словосполучення, що дає змогу кваліфікувати їх як проміжне явище мовної системи [9].

Схема 1 Напрямки дослідження АСС

Чималий пласт проміжних одиниць із різним ступенем «несвободи», які в українському мовознавстві привертали та привертають увагу дослідників, не мають, однак, навіть усталеної терміноназви: лексикалізоване словосполучення, стійке словосполучення, складне найменування, словосполучення, комплексне найменування, номінативне словосполучення, стійке словосполучення [14]; цілісне словосполучення [2]; аналітичні номени, синтагми, синтаксичні конструкції спеціального значення [7]; полікомпонентний термін [14]. Проте особливий статус таких АСС привертав увагу і спонукав до порушення низки питань. Т. Крехно, зокрема, описуючи староукраїнські назви податків (на кшталт дикая вира `штраф за чужу вину (вбивство) при відмові сприяти пошукам справжнього вбивці', правая вира `плата за вбивство, яке є незаперечним, доведеним', творимая вира `штраф за недоведене вбивство' та багато ін.), слушно зауважує: «Подібні синтаксичні конструкції в лексико-семан- тичній групі кваліфіковано як аналітичні номени на означення смислової єдності, що постали в результаті складних семантичних процесів -- звуження значення, спеціалізації, лексикалізації -- та змін на синтаксичному рівні. Аналітичні номени граматично зіставні з вільними словосполученнями слів, на базі яких розвинулося нове спеціальне значення. Головним чином, структуру синтагм становили загальновживані слова, іноді з дещо звуженою семантикою. Цілісне значення синтаксичних конструкцій формально мотивоване сумою значень компонентів (робити на млинахъ = робити + на млинахъ), однак семантика подібних синтагм набувала спеціального номенклатурного відтінку (`робити на млинах, виконуючи трудову повинність')» [7, с. 8]. Про спеціалізацію таких АСС, на думку дослідниці, свідчить: а) «обмеження кола лексичної сполучуваності»; б) «стабільність компонентного складу»; в) «чітка закріпленість за відповідною сферою в писаних пам'ятках», г) «перехід до іншої парадигми»; ґ) «своєрідність синтагматичних параметрів»; д) «формування специфічних дериваційних властивостей: синтагми становили лексичну основу для творення однокомпонентних номенів із високим ступенем спеціалізації, із якими вступали в дублетні відношення й різнилися лише структурою: дань медовая -- медовое, гроши покуховные -- покуховщина, дяклы осипные -- осипщина та ін.; пор. також: робити на млинахъ -- млин, плата з лану -- ланове та ін. Ідея створення шкали перехідності не є новою: шкала перехідності В. Бабайце- вої, шкала атрибутивної валентності субстантивів В. Фурашова, шкала фразеологічної перехідності А. Жукова. [7, с. 8].

Т. Лапаєва пропонує вважати такі стійкі АСС окремим класом -- «неоднослівні позначення», зараховуючи до них: 1) складені терміни з вільним значенням компонентів, а також стійкі АСС з реліктовими компонентами, що мають вузькоспеціальну сферу застосування, 2) термінологічні словосполучення з переносним значенням прикметника чи іменника, 3) стійкі АСС, у яких значення прикметника пов'язане зі значеннями відповідного слова на рівні потенційних сем, 4) традиційні складені позначення (найменування) явищ культури та історії, суспільної і політичної сфери [9].

На думку Т. Лапаєвої, такі АСС проміжного типу -- «це різновид словосполучень, які синтаксично вільні, проте лексично обмежені. Лексичні обмеження компонентів таких АСС зумовлені не їхніми лексико-семантичними властивостями, а застосування і використанням усього словосполучення як єдиної цілісної номінаційної одиниці в певній сфері мовлення». Диференційними ознаками стійких АСС є: а) відтворюваність; б) цілісність номінації за умови семантичної роздільності компонентів; в) семантична членованість, яка відповідає двочленній природі денотата; г) наявність у їхньому складі компонента, що має різний ступінь ідіоматизації -- від повної несумісності зі словниковим значенням того ж слова до наявності потенційних сем у значенні компонентів. Інтегральними ознаками АСС стійких словосполучень є: а) обмеження сполучуваності компонентів, навіть до одиничної сполучуваності, б) семантика, пов'язана із родовидовими відношеними, в) номінативна цілісність, зумовлена участю компонентів у створенні класифікаційної характеристики предмета, г) суспільне усвідомлення ознаки, переданої прикметником (ця ознака не існує самостійно, не є об'єктивною, а її відкрила і збагнула людина).

Лексична сполучуваність одиниць, об'єднаних в рамках однакових, на перший погляд, конструкцій, спричинює різні семантичні явища. Результати залежать не стільки від лексичних значень слів у АСС, скільки від концептуальної взаємодії і взаємовпливу елементів конструкції. Тож важливим результатом і підсумком такого дослідження є шкала композиційної семантики² (далі -- ШКС) проміжних типів АСС, побудована на підставі когнітивно-комбінаторного (або когнітивно-композиційного) принципу інтеграції «змістів» -- залежно від ступеня вивідності / невивідності композиційної семантики із суми значень частин словосполучення [15, с. 26]. На одному кінці ШКС розміщені вільні (вивідні) ад'єктивно-субстантивні словосполучення: начиньє деревдноє (серед. XVII ст. Хрон. 84 зв.), вода весняна (1700 Прот. Полт.С. ІІ, 302^б), камень великый (XVII ст. Єв.Реш. 220^б // КТ), галузистоє дерево (XVII ст. Тр.пост. 472); левъ велезубный (1592 АЗР IV, 62 // КТ); истлініє верхоземноє (XVIII ст. Вел.Сказ. 64), яроватоє містце (XVIII ст. Літ.Вел. IV, 24 // КТ) `вкритий ярами', колода ясеновая (1670 КТ); сорочка фалендишовая (ЛРК 145) -- фалендишовый `зроблений з тонкого сукна', скура велблюдовад (XVIII ст. Пам.укр.м. ІІІ, 186); цєсарі рьімскиє... місто с^кні шкарлатной лвов^ скоур^ носили на рамєнах, жєбьі так гєрк^лєса наслідовали (поч. XVII ст. Проп.р. 255зв.); манна з нба солодкад падаючаїа (поч. XVII ст. Проп.р. 272); Справъ [Ішанє крестителю] абысмы.. ,ш(т) гріхо(в) оутікали іа(к) ш(т) пса смродливого (поч. XVII ст. Проп.р. 259); Члкь маєть пд(т) двєрїй, пдтъ... змысловъ позвръховны(х) (поч. XVII ст. Проп.р. 160); іакь прьшїй ч^кь з дєрєва заказаного заказаный швощь иддчи нась всіхь заразилъ (поч. XVII ст. Проп.р. 296); голоубица вєрноувшисд принєсла... зєлєнавоую шноую шливн^ю роузкоу (поч. XVII ст. Проп.р. 294зв.); Єсть бовім иФсопь зілд іакоєсь нєвєликоє, на оулічєнд хоробь згожєє (поч. XVII ст. Проп.р. 174 зв.). А на другому кінці ШКС -- повністю ідіоматичні та абсолютно немотивовані одиниці, традиційно кваліфіковані як фразеологічні одиниці, для яких характерна невивідність значень цілого із суми значень його частин: оучиниль такоую драбиноу прєзь которою справєдливыи до вічного штходдть покою и живота (поч. XVII ст. Проп.р. 295 зв.); шнь [Ісус] до- броволнє смртной косі поддалсд (поч. XVII ст. Проп.р. 276 зв.); кды остатндд година прїйдє(т) (поч. XVII ст. Проп.р. 213); прєдотєча соуд^ шстатнєго покажєтсд (поч. XVII ст. Проп.р. 264).

Зауважмо, проте, що фразеологічні одиниці, побудовані за моделлю «прикм. + ім.», фактично не зазнають можливості опущення компонента (пор: біла ворона, стріляний горобець), оскільки еліпсис одного з компонентів зумовить зникнення фразеологізму. З другого боку, не надто часто можна натрапити і на вільні словосполучення АСС: чимало таких словосполучень Ідея створення шкали перехідності не є новою: шкала перехідності В. Бабайце- вої, шкала атрибутивної валентності субстантивів В. Фурашова, шкала фразеологічної перехідності А. Жукова. зберігаються у свідомості мовця як єдине ціле і використовуються як один номінативний знак із неподільним значенням, до того ж семантико-синтаксичні зв'язки компонентів залишаються «живими».

Із-поміж таких проміжних типів можна виокремити композиційні та декомпозиційні АСС.

Декомпозиційні АСС -- такі словосполучення, композиційна семантика яких вимагає декомпозиції семантичних структур і які пов'язані з поняттям «заперечення». До таких АСС належать, зокрема, словосполученя-імітації, словосполучення-фальсифікації, словосполучення-перифрази, словоспо- лучення-оксюморони, словосполучення-анулювання. Через обмежений обсяг статті подамо приклади словосполучень-фальсифікацій, які описують не стільки імітацію об'єкта, скільки його фальсифікацію, підробку, тобто те, що пов'язане з умисним обманом:

гамЪшный `фальшивий, неправдивий': учинили собі боги фалшивьє, поганьїє, гамішньїє (ХУЛІ ст. Пам.укр.м. І, 258)

лжеименный `фальшивий, лукавий'

• лжєимєнньїє пастьірє: Y латинь лжєимє(н)ньіє Пастьірє, цєльі(м) бє(р)вєно(м) вымысло(в) новьі(х), зіниці сПсєнЇА лю(д)ского завалили (1598 Виш.Кн. 284)

лживый `фальшивий, несправжній'

• пророки лживьіє: пророки лживьіє... которьіи приході(т) к ва(м) въ шдєж²да(х) шв²чихь (1556-1561 ПЄ 40)

ложный¹ `фальшивий, неправдивий'³

• ложньїє учителі: ложньїє учитєлі [ухопленьїє мудростію рьімскою] (Львів, 1605--1606 Перест. 56)

омилный `помилковий, несправжній':

• світь шмилний: rY 6Y поко(р)нє дїак^є(м) за вси ла(с)ки є(г) ш(т) то(г) час^ та(к) жє поко(л) на(с) гь бь вьсхощє(т) на ти(м) шми(л)ни(м) світє имати служити tomY ctmY храмY пови(н)ни бYдє(м) (Ясси, 1601 ЛСБ 307, 1)

фальшивый `фальшивий, несправжній'

• боги фалшивьіє: Бгь... заказYєть подобєнства и рьітд болванш(в), богш(в) фалшивьі(х) (Київ, 1619 О обр. 3)

• оучитєлїє фал^хшивїє (ХУІ ст. УИ 1911/ 2, 74)

• вира фалшивая <геретицкая> (Житомир, 1643 АрхЮЗР 1/УІ, 778)

• литери фалшивьє <рYскиє> (Львів, 1593 ЛСЬ 225)

• листь фалшивьіе [бо дей тутъ ни машь подпису руки короля] (Луцьк, 1565 АрхЮЗР 1/І, 14)

• рада фалшивад: єдньї шатьі з сєбє знимаючи пш(д) ноги слали: дрYгїи. га^зки. простирали. алє то тьілко с похлібства чинили. бо лєдві минYло два дни по віханю вь Ієрслимь, внєть ихь фалшивад рада ш(т)міниласіа (поч. ХУІІ ст. Пчела 54 зв.)

• свідки фалшивьє (Устріки, І пол. ХУІІ ст. УЄ № 29515, 67 зв.)

• свідоцтва фалшивьє [в² сYдєхъ прїимовати] (Львів, 1646 Зобр.н. 89 зв.)

• апостоль фалшивьє [которїи християнь зводили] (Вільна, 1600 Катех. ЧИОНЛ ІУ-3, 61) ложный² `призначений для ліжка, ліжковий': порфира ложнад (1596 ЛЗ 68).

• пророци фалшивьіє: Фалшивьіє пррци валаамовы, жєбьі были выслоуханы ш(т) бри(т)ки(х) боговъ свои(х), різали(с) // ножами доброволнє (поч. XVII ст. Проп.р. 184 зв.--185)

• писмо фалшивоє: то не есть писмо отца моего, але потвар на имене мое и фалшивое писмо, бо дей отецъ мой писати не учился (Володимир, 1570 АрхЮЗР 8/VI, 293)

штучный¹ 1. штучний, вигаданий, неправдивий, вдаваний штучный² `мистецький, художній': секира, или пила... січеть, треть, штуч ^ноє и красноє діло вироблдєть (1772 Сімя Сл.Б. 40 // КТ)

• аркгументы штучный (Київ, 1619 Гр.Сл. 202)

• ошуканє штучноє (Київ, 1632 Євх. 295)

• ошуканїна штучная (поч. XVII ст. Поп.р. 234)

• мова штучная (Київ, 1619 Гр.Сл. 212)

• мовленє штучноє (извитїє словесъ) (1596 ЛЗ 50)

• приповісти штучныи (Київ, 1627 ЛБ 45)

• робота штучная (поч. XVII ст. Проп.р. 248)

• хитрости штучный <дідволскиє> (Київ, 1625 Кіз.Ходк.Акаф. 5)

2. штучний, безпідставний, незаконний, неправомірний

• способь штучный: ? штучнымъ способомь `незаконно' (XVIII ст. Вел.Сказ. 51 // КТ)

3. штучний, удаваний, нещирий

• покора штучная (XVIII ст. Літ.Вел. IV, 1^б // КТ)

Значення декомпозиційних АСС не можна вивести із суми значень їхніх частин, але вони мотивовані ними. Тож такі конструкції -- потенційні стійкі структури в силу своєї семантичної унікальності та одиничності [15, с. 26].

Складність опису таких проміжних/ напіввільних словосполучень, статус яких не визначений і до сьогодні, у тому, що вони не вкладаються в традиційну класифікацію, а тому необхідно залучати і суто мовні, і позамовні особливості появи та вживання АСС, зокрема наголошуємо на важливості вияву лінгвокогнітивних особливостей АСС: термін «лінгвістичний» стосується відомостей про мову, а термін «когнітивний» -- уявлень людини про світ. Адже щоб одна і та сама з погляду мови номінативна конструкція була правильно «прочитана», необхідні особливі механізми стратегії такого прочитання.

Література

1. Ахманова О. С. Современные синтаксические теории. Москва, 2003.

2. Балко М. В. Семантико-синтаксичні і структурні аспекти цілісних словосполучень сучасної української мови: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Донецьк, 2004. 20 с.

3. Виноградов В. В. Очерки по истори русского языка XVII--ХІХ вв. Москва: Высшая школа, 1982. 528 с.

4. Дидик-Меуш Г. Скрушене серце, чиста душа і побожный умиселъ. Атрибутивна панорама староукраїнського тексту. 1. Писемні пам 'ятки: сучасне прочитання / Відпов. ред. Г. Дидик-Меуш. -- Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2011. С. 40--68.

5. Дидик-Меуш Г. Жива віра, досконала надія і любовъ взаємна. Атрибутивна панорама староукраїнського тексту. 2. Писемні пам'ятки: від картотеки до словника / Відпов. ред. Г. Дидик-Меуш. -- Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2013. С. 7--28.

6. Дидик-Меуш Г. Всемогучий Богъ, доброчинный чоловккъ і жива церковъ. Атрибутивна панорама староукраїнського тексту. 3. // Писемні пам 'ятки: текст і контекст /Відпов. ред. Г. Дидик-Меуш. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2015. С. 41--70.

7. Крехно Т. І. Історія лексико-семантичної групи «плати -- податки - повинності» в українській мові XV--XVIII століть (на матеріалі українських пам'яток): Автореф. дис. ... канд. філол. Наук/ Харків, 2005. 19 с.

8. Лагузова Е. Н. Описательный глагольноименной оборот как единица номинации: монография. Москва, 2003. 245 с.

9. Лапа- ева Т. А. Проблема интерпретации устойчивых субстантивно-адъективных словосочетаний в толковых словарях: дисс... канд.фил.наук. Великий Новгород, 2011. 249 с.

10. Лекант П. А. К вопросу о синтаксическом субъекте. Вопросы филологии. -- Москва, 1969. -- С. 197--204.

11. Смирницкий А. И. Синтаксис английского язика. Москва: Изд-во иностранной литературы, 1957.

12. Телия В. Н. Русская фразеология. Москва, 1996. 288 с.

13. Тимофеева Г. Е. Типы атрибутивных конструкций в структуре простого предложения: автореф. дис. ... канд. филол. наук. Москва, 1971.

14. Чікало М.І. Назви кольорів у пам'ятках української мови XIV--XVIII ст.: Дис. ... канд. філол. Наук. Львів, 1994. 210 с.

15. Юдина Н. В. Лексическая сочетаемость в когнитивном аспекте (на материале конструкции «прилагательное + существительное»). Москва, 2006.

Дидик-Меуш Ганна -- кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української мови, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, вул. Козельницька, 4, м. Львів, 79000, Україна.

E-mail : hannadydyk@ukr.net Tel.: +38 050 37 050 42 http://orcid.org/0000-0001-7384-5782

Hanna Dydyk-Meush -- Ph.D. in Philology, Senior Research Fellow, Department of Ukrainian Language Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kozelnytska Str., 4, Lviv, 79000, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru