Статус абревіації в сучасній українській мові

Размещено на http://allbest.ru

10

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

УДК 811.161.2'373.61

Статус абревіації в сучасній українській мові

Жарко С. - кандидат філологічних наук,

доцент кафедри видавничої справи

та міжкультурної комунікації

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими чи практичними завданнями. Питання визначення статусу та місця явища абревіації в сучасній українській мові постає на сьогодні досить актуальним, оскільки неоднозначно тлумачиться в сучасному мовознавстві.

Абревіацію кваліфікують як один з найбільш активних компресійних словотвірних процесів у слов'янських - і не лише - мовах. Представники традиційної теоретичної лінгвістики надають перевагу суто словотвірній складовій зазначеного явища. На нашу думку, абревіація не є дериваційним феноменом, принаймні не всі її випадки.

Абревіаційні процеси сягають ще IX ст., їх виникнення пов'язують з розвитком християнської писемності. Вони також розвивалися і в ділової писемності перших століть після Різдва Христового. «Найбільш давніми і такими, що стихійно виникли, можна вважати ініціальні скорочення «буквеного» типу, оскільки живильним середовищем для них слугувала сама писемність» [5, с. 66].

Утворення скорочених найменувань активізувалося на межі ХІХ - ХХ ст. у галузі найменувань політичних партій та установ. Лінгвіст С. І. Ожегов зазначав, що «практику абревіатур було поширено у партійному середовищі..., хоча сам репертуар абревіатур на зразок эсдэ (звідки эсдек), эсер, кадэ (звідки кадет), ЦК тощо був незначним» [4, с. 12].

Аналіз основних досліджень і публікацій. Вважають, що саме у писемному мовленні тієї чи іншої мови неминуче виникають графічні скорочення, лексикалізація яких теж «є неминучою, тому що обов'язковою є дія опрощення на складні одиниці будь-якого типу» [5, с. 66].

Аж дотепер лінгвісти були переконані в тому, що прочитання графічних скорочень за назвами букв є поступовим перетворенням цих скорочень на самостійне слово.

Зазвичай абревіація розглядається як спосіб словотвору, що веде до виникнення, закріплення у мові графічних ініціальних скорочень (М. В. Панов); як процес продукування абревіатур - «скорочених складних слів (іменників), утворених з початкових звуків, назв початкових букв або початкових частин слів, на базі яких формується скорочення. До складу абревіатури може входити і ціле слово» [1, с. 7].

Також науковці переконані, що ця дефініція недостатньо повна без таких суттєвих ознак абревіатур, як «стабільна вимова за назвами літер (рідше - звуків) і - як результат її - лексикалізація графічних скорочень, яку відчувають на собі найбільш вживані. перевірені часом абревіатури». І продовжують: «Абревіація спрямована на створення більш коротких порівняно з вихідними структурами синонімічних їм номінацій» [3, с. 33]. Абревіацію трактують і як наймолодший спосіб словотвору, проте досить продуктивний в сучасних мовах, який спрямований на все більшу регламентацію і впорядкованість [2, с. 9].

О. О. Селіванова зазначає: абревіатура - «зазвичай іменник, який утворено шляхом скорочення простого слова, або компонентів складного слова, або елементів виробляє словосполучення до рівня звуків або букв, складів або інших фрагментів слів» [6, с. 5-6].

Досить слушною й цікавою є думка лінгвіста щодо визначення абревіатур, які можна зіставити на базі, звичайно, семантичної тотожності не зі словосполученням, а з простим словом. Адже такі скорочення, як, наприклад, зав (завідувач), викл (викладач) тощо, мають посісти релевантне місце серед результатів певного способу слово- або формотворення.

Пропонуючи дещо традиційне трактування результату процесу абревіації, лінгвіст, проте, зазначає: «Дискусії точаться також навколо питань про віднесення до абревіатур телескопізмов, про статус слів- абревіатур (вони розглядаються як окремі слова, результати лексикалізації, або як дублети, варіанти розгорнутих поєднань із загальним значенням, результати конденсації, прямої універбалізаціі)» [6, с. 6].

Майже всі лінгвісти мають єдину думку щодо дериваційного характеру процесу абревіації. Отже, будь-яка абревіатура вважалася результатом лексикалізації, тобто окремим самостійним словом. Лише О. О. Селіванова припускає (що також збігається з гіпотезою В. І. Теркулова стосовно досліджуваних одиниць) інші відношення між питомим словосполученням та абревіатурою.

Формування цілей статті (постановка завдання). У праці ми ставимо за мету визначення статусу явища абревіації у сучасній українській мові. Досягнення мети визначають завдання, що полягають в описі видів мотивації, трактуванні інваріанту (абстрактної мовної одиниці) та її мовленнєвих та / або текстових реалізацій (дублетів).

Виклад основного матеріалу дослідження

Традиційною є думка, що між вихідним словосполученням та абревіатурою, утвореною від нього, між так званими твірним словом і похідним скороченим словом існують відношення похідності, тобто зовнішньої вмотивованості.

Ми вважаємо, що зовнішня вмотивованість послідовно пов'язує між собою дві мовні одиниці - номінатеми, значення однієї з яких (похідної) формується значенням іншої (твірної), але не збігається з ним. Це дає підстави зрозуміти, що у контексті нашого дослідження між твірною й похідною одиницями не існує відношень зовнішньої словотвірної мотивації.

Порушуються такі її критерії:

1) значення слова в цьому випадку не визначається через значення словосполучення, а повністю збігається з ним (Київський національний університет і КНУ, Державна автомобільна інспекція і ДАІ, Міносвіти і Міністерство освіти, ВВС і Відділ внутрішніх справ тощо);

2) за модифікації цього типу не відбувається й жодних граматичних змін (зазвичай спостерігаємо граматичну - родову - тотожність головного слова питомого словосполучення й відповідної абревіатури: антитерористична операція - АТО, завідувач складом і завскладом, запасні частини і запчастини тощо).

Будь-які словотвірні відношення передбачають мотиваційні відношення. Але не будь-які мотиваційні відношення збігаються зі словотвірними. Тому можна стверджувати, що між словосполученням і його моновербальним (словесним) еквівалентом - словом і його відповідною глосою реалізуються словотвірні, але не зовнішні, дериваційні, а внутрішні, формальні мотиваційні відношення.

Проте мовленнєві словотвірні процеси, які за своєю сутністю збігаються з формотвірними, мають той самий ресурсний арсенал, що й традиційні словотвірні процеси сучасної української мови.

Вищезазначене провокує визначення окремого термінологічного еквівалента наведеним актуальним і водночас активним мовленнєвим процесам і тим одиницям, що є їхніми результатами. Загальновідомо, що кожна мовленнєва реалізація має відношення до відповідної мовної абстрактної одиниці.

Абстрактну одиницю називають інваріантом і вважають інтерпретованим фактом мови - основним варіантом. Він не може бути формально тотожним варіанту: його ототожнення з мовленнєвою реалізацією є умовним з причин існування можливої низки інших модифікацій цього інваріанта. абревіатура словосполучення мова український

Такий інваріант можна назвати, наприклад, номінатемою.

Номінатеми доцільно розподіляти за домінантною складовою (за структурною ознакою первинного найменування).

Отже, в сучасній українській мові визначаємо номінатеми з домінантою-словом (словесною, моновербальною домінантою) і з домінантою- словосполученням (полівербальною домінантою).

Структурними різновидами номінатеми зі словесною домінантою є всі семантично тотожні одиниці, що ототожнюються на рівні слова. Надто нас цікавить слово в усіх його контекстах, де його семантика є еквівалентною йому самому.

До цього розряду глос увійдуть і результати так званої абревіації на базі слова. Наприклад: викладач - викл, професор - проф, академік - акад, видання - вид тощо.

Структурними різновидами номінатеми з домінантою- словосполученням є всі семантично тотожні одиниці, що ототожнюються на рівні словосполучення.

Цікавим є один з випадків, коли словесний дублет номінатеми з колокативною домінантою створено шляхом композитної компресії словосполучення, а саме шляхом абревіації, наприклад: засоби масової інформації - ЗМІ, Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет» - ДВНЗ ««ДДПУ», кондитерські вироби - кондвироби, педагогічний факультет - педфак тощо.

Тотожність семантики (яку тут позначено нами знаком =) словосполучення і відповідної йому абревіатури дає підстави для припущення, що між словосполученням і абревіатурою реалізуються відношення зовсім не словотвірні, наприклад: Бюро технічної інвентаризації = БТІ, Дніпровський національний університет = ДНУ, завідувач = зав тощо.

Таке бачення не стосується випадків порушення семантичної тотожності словосполучення та абревіатури регістрація актів цивільного стану (назва процесу) Ф РАЦС (назва установи), адже це є свідченням факту деривації.

Отже, вважаємо за необхідне визначити релевантні наведеним процесам та одиницям терміни. В. І. Теркулов пропонує кваліфікувати абревіатури, що корелюють зі словосполученням, як універбалізований (вербальний) еквівалент словосполучення.

Це слово, яке «виникло в результаті словесної інтерпретації словосполучення, має абсолютно тотожні словосполученню лексичне і граматичне значення і синтаксичну функцію» [7, с. 134], а така вербальна інтерпретація виникла завдяки процесу абревіації.

Кожну конкретно досліджувану абстрактну мовну одиницю, яка об'єднує за семантичним критерієм мовленнєві чи текстові реалізації, називають номінатемою типу «словосполучення + абревіатура».

Вони входять до розрядів структурних різновидів номінатеми з домінантою-словосполученням, тобто є такими одиницями, що ототожнюються на рівні словосполучення. На думку В. І. Теркулова, абревіатура - дублет номінатеми з колокативною домінантою - створюється шляхом композитної компресії словосполучення.

Кожну абревіатуру, що, відповідно, корелює зі словом, можна визначити як слово в усіх контекстах, де його семантика є йому еквівалентною.

Це мовленнєва моновербальна одиниця, яка виникла в результаті інтерпретації слова, має абсолютно тотожні слову лексичне і граматичне значення і синтаксичну функцію. Така вербальна інтерпретація виникла завдяки процесу абревіації.

Абстрактна мовна одиниця, яка об'єднує також за семантичною складовою мовленнєві чи текстові реалізації, потрактовується як номінатема типу «слово + абревіатура», входить до розряду структурних різновидів номінатеми з домінантою-словом, тобто є такою одиницею, що ототожнюється на рівні слова.

Висновки

Номінатема є певною абстрактною мовною одиницею, що реалізується у вербальних формах (глосах, дублетах), причому у конкретних випадках дублетами кожної номінатеми постають

1) словосполучення і семантично і граматично тотожне цьому словосполученню слово-абревіатура, що стилістично відрізняється від еквівалентного словосполучення подекуди мовленнєвими рисами, подекуди - рисами документальності, офіційності;

2) слово і семантично і граматично тотожне цьому слову слово-абревіатура, що стилістично відрізняється від еквівалентного словосполучення мовленнєвими рисами.

Тому явище абревіації у двох його виявах є синкретичним, що визначається на межі дериваційних та реляційних відношень між одиницями.

Література

1. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. Київ, 1985. 360 с.

2. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. В. Н. Ярцева. Москва: Сов. энциклопедия, 1990. 688 с.

3. Мацько О. М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах. Мовознавство. 2000. № 1. С. 31-36.

4. Ожегов С. И. Лексика. Русский язык и советское общество. Проспект: Материалы Всесоюзной конференции, посвященной закономерностям развития литературных языков народов СССР в советскую эпоху. Алма-Ата, 1962. С. 522.

5. Русский язык и советское общество / Под. ред. М. В. Панова. Москва: Наука, 1968. 185 с.

6. Селіванова О. О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава: Довкілля-К, 2010. 844 с.

7. Теркулов В. И. Еще раз об основной единице языка. Вісник Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Луганськ, 2006. №11 (106). С. 127-136.

Анотація

УДК 811.161.2'373.61

Статус абревіації в сучасній українській мові. Жарко С. - кандидат філологічних наук, доцент кафедри видавничої справи та міжкультурної комунікації Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара

Статтю присвячено аналізу статусу абревіатур у сучасній українській мові. Запропоновано визначення поняття абревіації з ономасіологічної точки зору. Продемонстровано залежність статусу досліджуваного явища від виду вмотивованості. Описано роль абревіації у процесі збагачення лексичної системи мови. Сформульовано висновки про особливості формування абревіатур.

Ключові слова:номінатема, абревіатура, абревіація, слово, словосполучення.

Аннотация

Статус аббревиации в современном украинском языке. Жарко С.кандидат филологических наук, доцент кафедры издательского дела и межкультурной коммуникации Днепропетровского национального университета имени Олеся Гончара

The article is about analysis of abbreviations' status in Modern Ukrainian language. The onomasiological definition of abbreviation is given. The dependence of this process on motivation is proposed. Role of abbreviation in enlarging process of lexical language system is described. The conclusions about abbreviations' forming peculiarities are done.

Key words: nominatheam, abbreviation, word, word-combination.

Размещено на Allbest.ru