Формування професійної мовленнєвої культури студентів-будівельників

The theoretical basis of the culture of speech is the knowledge and comprehension of linguistic norms, the peculiarities of the functioning of the literary language styles, the awareness of the interconnections of the language system, the structure of speech and extra-linguistic structures; practical - the systematic attention of the speaker to the language and level of his own speech, the desire to achieve speech skills. It is impossible to achieve a high level of the culture of speech without the high linguistic consciousness of the native speaker, the love of language, the constant need to analyze, refine, and grind their own speech. It is necessary to think carefully to read works of masters of different styles, to master language norms, to follow their changes, to avoid mixing of speech phenomena, manifestations of interference (use of elements of different languages); to critically treat the written and spoken word, not to follow "trendy" tendencies in the use of foreign language words, slang-cliches (stable combinations used in certain situations), terminology, telegraphic style of speech, deliberate simplicity, etc.

Key words: language culture, speech culture, jargon, slengizms, Ukrainian language in professional orientation

Постановка проблеми. Прагнучи набути статусу розвиненої країни, Україна підтримує розвиток багатоступеневої системи освіти, зростання інтелектуального потенціалу суспільства: адже, за прогнозами ЮНЕСКО, рівня національного добробуту, що відповідає світовим стандартам, досягнуть лише ті країни, працездатне населення яких на 40 - 60 відсотків будуть становити особи з вищою освітою.

Вектор сучасної політики і стратегії держави в розвитку національної системи освіти спрямований на її подальшу адаптацію до умов соціально орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське й світове співтовариство.

Освіта є могутнім чинником розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил суспільства. Ця гуманітарна сфера спрямована на забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, професійної підготовки особистості, формування інтелектуального потенціалу нації і всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. У цьому важливому процесі мабуть найголовніша роль відведена мовній підготовці, бо як справедливо зазначав М. В. Ломоносов: «Тупа оратория, косноязычная поэзия, неосновательна философия, неприятна история, сомнительна юриспруденция без знания языка». Отже, на нашу думку, піднесення мовної/мовленнєвої культури української технічної еліти, озброєння знаннями стилістичних багатств рідної мови насамперед молоді, яка здобуває вищу освіту й використовуватиме слово як знаряддя праці, носій інформації, професійну вербальну зброю та засіб духовного впливу є найважливішим завданням.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор показав, що проблема формування культури мовлення у майбутньої технічної еліти знайшла відображення у дослідженнях відомих науковців (Н. Бабич, С. Єрмоленко, С. Караванський, А. Коваль та ін.).

Мета статті. Поділитися власним досвідом роботи зі студентами інженерних спеціальностей, зокрема інженерами-будівельниками, щодо удосконалення культури власного мовлення.

Виклад основного матеріалу. Висока культура мови - це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність. Тому мова спеціаліста, на нашу думку, має свідчити про його високу культуру, освіченість. Тож плекання культури мови студентів - обов'язок кожного викладача. Наше завдання - берегти,як скарб, рідну мову, поглиблювати знання студентів з основ української мови, вчити їх свідомо ставитися до своєї мови, постійно відчувати відповідальність за рідне слово. Інакше, як писав К.Паустовський: «Людина, байдужа до рідної мови, - дикун... Байдужість до мови пояснюється цілковитою байдужістю до минулого, теперішнього і майбутнього народу».

Мова - лише дзеркало нас самих. Зазирнімо до нього, як у власну душу. Що побачимо? Що почуємо?

Розповсюджувати чутки - поширювати чутки

Теплитась надія - жевріла надія

Чисельний натовп - численний натовп

Приватні причини- особисті причини

В мою адресу - на мою адресу

Включити мікрофон - увімкнути мікрофон

Комісія настоює замість комісія наполягає

Поступили кошти в об 'ємі - надійшли кошти в обсязі

Закон виглядав би наступним чином - закон був би таким

В противному випадку - у протилежному випадку

Слідуюче питання - таке питання

Поставити відмітку - поставити позначку

В пункті 5 говориться - у пункті 5 йдеться

Приділити увагу - звернути увагу

Заборгованість порядка 20 тис. - заборгованість близько 20 тис.

Погляди співпадають - погляди збігаються

Мова - одне з найнебезпечніших благ: вона нещадно викриває кожного і відображає загальну тенденцію суспільного безладу. Мова завжди буде лише копією людини і держави. Влада - це сила закону. Внормована мова - одна з базових сил цієї влади.

Мова - не тільки засіб державного спілкування, а феномен, дотичний до культури, духовності, самовизначення нації. Українська мова є високо розвиненою, європейською, пов'язаною з глибокими і багатими традиціями прадавньої цивілізації. На думку академіка Д.Гродзинського, лихо, що переслідує Україну, зумовлене руйнацією ментальності української людини. У Східній Україні під російським впливом значно послабилися такі типово українські риси менталітету, як висока мораль, охайність, чистота, культ краси, толерантність.

Викладання курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» у вищому навчальному закладі негуманітарного профілю дає підстави зробити невтішний висновок щодо культури індивідуального мовлення студентів. Стрімке та постійне прискорення й оновлення сучасного життя перетворюють спілкування в молодіжному середовищі на динамічну систему, що стимулює зміни комунікативних форм і являє для молоді самостійну цінність. Наслідком своєрідного бажання переінакшити світ на свій лад є молодіжний сленг та жаргон - певна динамічна частина мови, що спирається на її систему й розвивається за законами цієї мови. Плануючи курсу, слід вирізнити окрему тему присвячену чистоті мови, зробивши акценти підчас викладу теми на відсутності у мовленні студентської молоді сленгу та жаргону. Пояснюючи цю тему на практичних заняттях, слід зазначити, що у фаховій літературі [1; 2; 3] визначені деякі соціально-психічні механізми розвитку молодіжного сленгу та жаргону:

1) безсвідоме входження особи в мовленнєве середовище певного колективу;

2) результат самопізнання особистості та її самовизначення в суспільстві;

3) мовний відбиток сприйняття та оцінки зовнішнього світу особистістю, а отже - засіб її самовираження та самоствердження;

4) іронічне сприйняття навколишнього світу.

Основний принцип молодіжного сленгу - виклик суспільству, неприйняття його норм, зразків, що призводить до низької мовної культури молоді. Недостатнє теоретичне та лексикографічне опрацювання молодіжної лексики, яка останнім часом серед студентства є найактивнішим прошарком лексики та основним засобом комунікації,

За результатами анкетного опитування на думку студентів сленгізми та жаргонізми становлять 42% їх активної лексики. Жаргонізми та сленгізми допомагають студентській молоді самоствердитись (30%), використовуються для повноти вираження емоцій (22%), служать інструментом точної передачі думки (38%), дозволяють виокремитись серед собі подібних мовців (10%).

Найчастіше сленгове мовлення студенти застосовують з одногрупниками (80%) та незнайомими людьми - однолітками (20%), що сприяє, на їх погляд, успішному спілкуванню.

Сленгова, жаргонна лексика в основному складається із запозичень з російської та англійської мов, що найчастіше контактують з українською в Придніпровському регіоні.

Основний спосіб творення молодіжної лексики фонетична адаптація лексем російської мови:

Поширення інформаційних технологій в навчальному процесі, застосування персональних комп'ютерів серед студентської молоді спричинює виникнення молодіжного сленгу котрий пов'язаний з комп'ютерною лексикою:

Серед цікавих способів творення сленгізмів та жаргонізмів можна відзначити розвиток - полісемії:

Для студентського сленгу характерне використання фразеологізмів, переважно емоційно забарвлених, стилістично знижених, наприклад:

- брехати, говорити неправду;

- вести пусті розмови, розмовляти; Привертає увагу винахідливість студентів, з якою вони утворюють цілі синтаксичні групи на означення певних лексичних понять:

1) Назви осіб:

- людина з особливим, нестерпним характером;

- людина малого зросту;

- неординарна людина;

- хитра людина;

- про повну людину;

- людина спокійного характеру;

- людина емоційно збуджена;

- про людину нечемну, невиховану;

- про людину високого зросту ти великої (повної) статури;

- про скупу людину;

- про людину, що повільно сприймає інформацію,

- погано її розуміє;

- про людину повної статури;

- про вредну, примхливу людину;

піковий - про людину кавказької національності;

зима, мороз - людина, яка не розуміє інших.

2) Частини людського тіла:

руки - граблі;

рот - ящик, піддувало;

ніс - дзьоб;

голова - диня, тиква, куб, ріпа, дах;

ноги - коньки.

Заслуговують на увагу вигуки, якими передає молодь своє захоплення, не тільки великою їх різнозмістовною кількістю (клас, кайф, супер, круто, кльово, чумово, йо, вау, ок!), але й тим, що всі вони можуть передавати, залежно від ситуації, зовсім протилежні емоції - радість, розчарування, захоплення, подив, роздратування. Тому зрозумілі вони можуть бути тільки в контексті та з урахуванням міміки, жестів та інтонації.

Детально проаналізувавши мовлення студентів доводиться констатувати зниження рівня культури мовлення. Більше того, в постійному спілкуванні з молодіжним оточенням ми спостерігаємо запозичення лексики молодіжного сленгу і старшим поколінням мовців, що взагалі не допустимо. Збідніле, неохайне молодіжне мовлення має свої причини. Перша і основна причина, на наш погляд, відсутність високої культури читання художньої літератури. Наразі можна запропонувати студентам самостійну роботу, яка полягає у самоаналізі власного мовлення: Складіть таблицю вживаних Вами жаргонізмів та сленгізмів, укладаючи таблицю перевірте за словником первинне значення слова. Складіть з ними словосполучення. Приклад такої роботи поданий у таблиці 1.

Таблиця 1

Така робота зі словниками надасть можливість розширити активну лексику мовця, допоможе уточнити значення слів, які вживає мовець.

Висновки. Ознаками освіченості, інтелігентності, особливо фахівців з вищою освітою, мають стати досконале володіння мовою та висока культура спілкування на різних рівнях, у різних сферах, зокрема в науковій, офіційно-діловій, виробничо-професійній, оскільки, як твердить академік В. Русанівський, «людина реалізовується в культурі думки, культурі праці й культурі мови». Культура і мова, зазначає вчений, об'єднані в царині духовних цінностей кожної людини, всього суспільства, і незаперечним є той факт, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності.

Культура мови - показник загальної культури людини. Згадаймо крилату фразу Сократа «Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив», якою давньогрецький філософ образно визначив роль мови в характеристиці людини. Теоретичною основою культури мовлення є пізнання й осмислення мовних норм, особливостей функціонування стилів літературної мови, усвідомлення взаємозв'язків системи мови, структури мовлення й екстралінгвістичних структур; практичною -- систематична увага мовця до мови і рівня власного мовлення, прагнення досягти мовленнєвої майстерності. Досягти високого рівня культури мовлення неможливо без високої лінгвістичної свідомості носія мови, любові до мови, постійної потреби аналізувати, удосконалювати, шліфувати власне мовлення. Необхідно вдумливо читати твори майстрів різних стилів, добре оволодіти мовними нормами, стежити за їх змінами, не допускати змішування мовних явищ, проявів інтерференції (використання елементів різних мов); критично ставитися до написаного і мовленого слова, не йти за “модними” тенденціями у вживанні іншомовних слів, жаргонізмів-кліше (стійких сполучень, що використовуються в певних ситуаціях), термінологізмів, «телеграфного» стилю мовлення, нарочитої спрощеності тощо.