Податкові найменування в середньоукраїнській мові XIV–XV ст. (назви загальних податків та зборів)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Податкові найменування в середньоукраїнській мові XIV-XV ст. (назви загальних податків та зборів)

На склад лексико-семантичної групи «податкові найменування» у періодХІУ-ХУ ст. впливають суспільно-політичні процеси, котрі відбуваються на теренах, де поширена середньоукраїнська мова. У цей час більшість українських земель перебуває під владою іноземних держав, що позначилося на змісті податкової системи та мовних реаліях, що її відображають.

З першої половини XIV ст. землі України перебувають у складі Великого Князівства Литовського, де «зберігалася податкова система періоду Київської Русі та діяли закони «Руської правди» аж до другої половини XVI ст., коли ці землі після Люблінської унії Литви з Польщею 1569 р. увійшли до складу Речі Посполитої» [14, 83]. Тому податкові найменування у середньоукраїнській мові XIV-XV ст. за своєю структурою, походженням і територіальним поширенням представлені строкатим складом. їхній комплексний аналіз сприятиме розумінню динаміки функціонування найменувань податкової сфери в історії української мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історію податків Литовсько-Польської доби (початок XIV - початок XVI ст.) в Україні у зв'язку з процесами державотворення розкрито в праці Ф. Ярошенка, В.В. Павленка, В.Л. Павленка [14, 78-83], лексику на означення митних зборів і податків у торговельних актах Волині й Наддніпрянщини XIV - середини XVII століття досліджено Л. Бойко [2, 3], історію лексико-семантичної групи «плати - пoдaтки-пoвиннocтi» вyкpaїнcькiймoвiXV-XVIIIcт. проаналізовано Т. Крехно [6], еволюцію поняття «податок» розкрито Т. Цимбал [12], структуру, функціонування та формування української термінології податкової сфери досліджено О. Чорною [13].

Окремі податкові найменування проаналізовано в роботах [1; 4; 5; 7; 9; 10], що розкривають різні площини вивчення тих чи інших лінгвістичних явищ на прикладах зазначеної лексичної групи слів. Однак залишається низка нерозв'язаних питань, пов'язаних із потребою виділити й описати історію формування податкових найменувань у ранній середньоукраїнській мові XIV-XV ст., оскільки опис функціонування окремої лексико-семантичної групи на певному етапі розвитку є важливим завданням історичної лексикології та сприятиме вивченню мовної системи в цілому.

Мета дослідження - здійснити всебічний опис податкових найменувань у ранній середньоукраїнській мові XIV-XV ст. у зв'язку із суспільно-економічними та історичними впливами на розвиток лексико - семантичної системи в цілому. Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань: 1) з'ясувати лінгвальну природу найменувань податкової сфери; 2) виявити склад лексико-семантичної групи «податкові найменування»; 3) дослідити історію формування та семантику вказаної групи слів; 4) окреслити місце й роль податкових найменувань у лексичній системі української мови.

Для аналізу певної групи слів «у сучасній лінгвістичній практиці конкретних лексико-семантичних описів активно застосовується теорія тематичних і лексико - семантичних груп» [8, 2]. Очевидно, саме такий підхід дає змогу не лише розкрити значення конкретної лексичної групи, але й проаналізувати особливості її формування.

Лексику податкової сфери представлено назвами податків та зборів (грошові й натуральні збори; податки від загального прибутку в селянському господарстві; судові збори; податки за виконання певних послуг; податки, пов'язані з поселенням; митний збір), найменуваннями учасників процесу оподаткування, місць збору податків, найменуваннями грамот тощо.

Загальні податки з населення - ті найменування, що вказують на види обов'язкового збору, які сплачуються платниками податків на користь держави із чітко визначеною системністю та регульованим процесом оподаткування.

1.1. Грошові й натуральні збори з платників - група лексем, що позначає назви податкової сфери, які вказують на спосіб сплати грошима, або їхня назва мотивується відповідним видом господарського майна, яке збирали як податок.

Найменування яловица (1349 Розов 4) `вид феодальної повинності', вжито в дарованій грамоті польського короля Казимира: не надобп - ни воина ни АловицЪ платити- а и поЪздъниства-; пор. прасл. (j) alovb `безплідний', похідне від jah> та споріднене із лтс. alava `ялівка' (ЕСУМ VI, 544-545) та д.-р.-укр. яловь `безплідний', очевидно, назва мотивується об'єктом сплати податку, котрий платили «з 25 пар волів - ялова корова, кабан, чотири вівці, кадь меду і півбочки соленої риби» [14, 91]. У грамоті короля Казимира також виявлено й інший різновид зборів - поЬздьниство (1349 Розов 4) `вид податку, повинність перевозити продукти княжого господарства і давати підводи для перевезення княжих урядників', пов'язане із д.-р.-укр. поїздь (1137 Ср II, 1338) `об'їзд для збору податків'.

До цієї ж групи також належить номен дань (1375 П 50) `податок': зємлжнє. ймуть давати, дань, оу татары', дань (XV Пов 98), пор. прасл. *danb (ЭССЯ IV, 188) та д.-р.-укр. дань (ИЗО СДЯ II, 426-427) `податок'. Зафіксовано ряд інших давніх однокореневих найменувань із подібним значенням, зокрема: данїє (1403 ССУМ І, 279), данина (1322 П 22; 1444 АрхЮЗР I/VI 8; 1495 УГ, 54), данье (XV Тимч І, 664-665). У джерелах XIV-XV ст. зафіксовані субстантивно-ад'єктивні словосполучення даны медовїе (1301 П 14), дани медовое (1478 УГ 68), дань медом (1499 УГ 31) `медова данина', тобто об'єктом сплати був мед. Назва дань серебренал (1387 П 76), очевидно, пов'язана із срібними виробами чи монетами, якими сплачували податок.

На позначення грошового податку вживається номен плать (1378 ССУМ II, 151) `грошова данина, грошовий податок', можливо, слово утворене лек - сико-семантичним способом від плат (Ф III, 274) `шматки тканини', які використовуватись як засіб платежу, проте М. Фас мер подає ще значення плата (Ф III, 274-275), вказуючи на спорідненість плать та плата, дотримуючи думки, що останнє походить від плать, частина дослідників схильна вважати, що слово співвідносне з платити [7, 159]; пор. прасл. platb `частина, шматок' та plata `ціна, плата'. Протягом XV ст. документуються і поплатокь (1408 АрхЮЗР І, 6), утворене суфіксальним способом від поплатити (ССУМ II, 195), інші похідні: оплать (1421 Cost. 1,142) та поплать (1450 ССУМ II, 195), а також плата (1487 ССУМ II, 150-151) з афіксом - а.

Найменування подимъе (1386-1418 Розов 35) `одиниця оподаткування' утворене конфіксальним способом від дим (ЕІУ II, 384) `господарство широкої нерозділеної або окремої малої родини, яке охоплювало двір, будинок, господарські будівлі, а також орні землі та угіддя й платило данину «від диму» тощо'. Відзначається тенденція «до зростання кількості односімейних димів в Україні. Податок, який збирався з диму, називався подимщиною, або подимним» [Там само]. Саме слово дымъ (1444 АрхЮЗР І, 17) теж вживається зі значенням `одиниця оподаткування'. Згодом зафіксовані й варіанти подымъщина (бл. 1471 ССУМ II, 171), подымщина (1468 АЛМII, 15) `вид податку від двору як господарської одиниці оподаткування', які утворені від дымь за допомогою конфікса по - …-щина. Синонімом до слова дымь вживаються назви дворъ (дворь, двор) (1411 ССУМ І, 289-290) `господарство селянської сім'ї, що було одиницею оподаткування'.

Назва повинность (1389 ССУМ II, 159-160) `грошова данина господареві-землевласнику з його орних земель, які обробляли вільні селянини-дан - ники', очевидно, походить від повинен у значенні `зобов'язаний' і утворена суфіксальним способом. Однокореневе слово вина (1439 Cost. II, 712; ЕСУМ І, 376-377) `повинність' вживається в значенні податкового зобов'язання.

Певні податки етимологічно пов'язані із процесом віддавання чого-небудь: номен податокъ (1389 П 102) `грошові й натуральні збори з тяглих людей' співвідносне з подати (ССУМ II, 163) із суфіксом - окь, пор. прасл. *datbkb (ЭССЯ IV, 196) та д.-р.-укр. подать (XIII-XIV СДЯ VI, 515); подать (1492 AS III, 23) `грошові й натуральні збори з тяглих людей' утворене від подати', найменування дача (XV СГЧА 20 а) `данина', згідно з М. Фасмером (Ф 1,486), `принесення в дар' є суфіксальним утворенням від дати. Зафіксований дериват подачка (1489 ССУМ II, 163) `натуральна данина' із суфіксом - ка.

Назви, пов'язані із процесом збирання: поборъ (1301 П 12; 1443-1446 Розов 147) `грошова данина' співвідносне з побрати (XV ССУМ II, 157) `заволодіти чимось, забрати, взяти'; найменування успадковане з д.-р.-укр. дериват поборь (1288 Ср II, 987). Також документується однокореневе похідне выборъ (XVIII Тимч І, 371) `податок', співвідносне з еыбрати.

У середньоукраїнській мові зафіксовано найменування полюдиє / полюдье (1401 ССУМ II, 189) та полюдче (бл. 1471 ССУМ II, 189) `вид натуральної данини старостам або намісникам-державцям', успадковані з давньоруськоукраїнської, пор. полюдик (ИЪО СлРЯ XVI, 288), пов'язане із висловом по людъхъ (Ф III, 321-322).

Найменування оброкь (1411 ССУМ II, 70) `натуральна або грошова данина феодалові' постало від ректи за допомогою конфікса об - …-ъ (див. ЕСУМ IV, 143; Ф III, 108). У тому ж значенні вживається дериват врокь (бл. 1471 ССУМ І, 200), утворене від ректи конфіксальним способом. Задокументоване також субстантивно-ад'єктивне словосполучення врочныи гроши (бл. 1471 ССУМ І, 200) `феодальна грошова повинність'.

Давня назва деслтина (Ізб 1076, 143-143 об. 387-388) `вид податку, десята частина чогось' продовжує функціонувати і в середньоукраїнській мові у варіантах: десятина (1301 П 13), десятина (1431 Cost. II, 325), десятина (1458 УГ 109), деслтина (XV Пов 53), длсєтина (XV ССУМ 1,342) `данина господарю Молдавського князівства, церковна десятина', десята частина доходу, віддавана на користь церкви і духівництва; податок у розмірі десятої частини доходу'. Назви також мотивуються не лише розміром, але й періодичністю їх збирання: у XV ст. зафіксоване найменування щомісячного податку м^слчина (1425 СУМ IV, 754) `натуральна плата продуктами і одягом за місяць, що видавалась поміщиком кріпакові, який не мав власної землі й працював на полях поміщика', лексема відіменнико - вого походження.

Ряд найменувань податкової сфери отримали назви від предметів чи назв дій, які виконувались ними у процесі оподаткування, наприклад: коса (1301 П 12; 1443-1446 Розов 147) `вид феодальної повинності, назва якої мотивується різновидом знаряддя, яким її виконували'; найменування подвода (1444 Cost. II, 207) `рід повинності, обов'язок тяглих людей давати підводу на вимогу правителя або фео - дала-землевласника', співвідносне з водити, утворене за допомогою конфікса подъ - …-a, слово часто вживається із дієсловами:^ подводахь хоживати / водыти подводу (1444 ССУМ II, 163) у тому ж значенні; топоръ (бл. 1471 II 438) `феодальна повинність селян' вживається на позначення податку за видом знаряддя, котрим виконувалась така повинність; повозъ (1497 ССУМ II, 160) `повинність доставляти натуральну данину у двір феодала', успадковане із джерел попереднього періоду, пор. д.-р.-укр. повозъ (1118/1377 ПВЛ 84), похідне утворення від повезти; верховщина (1495 Тимч І, 219) `податок від дому', дослідники вказують на такі дефініції: «міський податок з городів; митний збір за право торгівлі городиною» [11, 358]. Назва верховщина (АЛМ 1/2 111) використовувалась також для позначення `мита із зернового хліба, який привозили на торги'. Очевидно, податок міг стягуватись з частини, що виходила за межі певної ємності, вершок, який відсипали.

До грошових та натуральних зборів з платників також належать найменування стратба (1444 АрхЮЗР I/VI, 8) `вид феодальної повинності' з не зовсім зрозумілою словотвірною структурою, можливо, це віддієслівний іменник від стратити, истратїть (ССУМ II, 393) `втратити, розтрати' із суфіксом - б(а); тивоунъщина (бл. 1471 ССУМ II, 430) `данина, яка стягувалася на користь тивуна, службової особи у Великому князівстві Литовському', а також єсакь (1484 ССУМ І, 349) `податок натурою', запозичення з тур.jasaq `данина, податок' та ін.

1.2. Податки від загального прибутку в селянському господарстві - група слів, що вказують на ті назви видів податків та зборів, які вимушені були платити селяни із власного доходу в господарстві. Наприклад, попри існування назви коуна / кша (1301 П 10) `грошова одиниця', у джерелах на позначення податку зафіксовані найменування коуница (1322 АрхЮЗР 1/VI, 3), куница (1460 УГ 113), які вважають похідними від хутра куниці. Існує й інший погляд на їхнє походження: від араб. 3jl)» купа «ікона, образ», тобто назва мотивується зображенням божеств на монеті, пор. рос. икуна (СлРЯ VI, 223) `ікона, зображення' як еквівалент слова ікона. Найменування лисица (1378 Розов 26) `шкурка лисиці як товар і рід податку' утворене від лиса із суфіксом - иця, пор. прасл. *lisica та д.-р.-укр. лисица (XIII-XIV СДЯIV, 404). Згодом зафіксоване й найменування податку за іншим видом тварин - ласица (XV ССУМ І, 539) `шкурка ласиці як товар і рід податі'.

Назви натуральної данини утворилися від найменувань розміру продукту, яким сплачували податок, а також його видом, наприклад: плечковое (1389 ССУМ II, 153) `натуральна данина м'ясом, яку сплачували різники', де об'єкт сплати податку - шматок м'яса певної величини за торгівлю ним. Очевидно, етимологія пов'язана із плечко (СУМ IV, 442) `лопатка (у забитих тварин)', яку, можливо, і віддавали як податок. Найменування илишъ (1444 Cost. II, 207; ССУМ І, 431) `данина зерном' запозичене із молд., мад. Eles з не зовсім зрозумілою етимологією. Дяколъ (XV Тимч І, 866) `данина збіжжям', дякло (1444 МатТимч І, 241; 1495 ССУМ І, 342) `податок натурою від урожаю і загального прибутку в селянському господарстві, крім худоби', М. Фасмер подає різні думки вчених щодо етимології найменування, серед них: із лит. *deklas від *dekle `оподаткування, податок' чи із лит. duokle `податок' від duoti `дати' (Ф І, 561). Для позначення поняття збору з жита задокументовано найменування житщина (1444 МатТимч 1,253) `податок від збіжжя' (жито > житщина). Назва горщина (1453 Cost. II, 492) `данина від свиней': да не даду(т) да(н)… ни гор - щину о(т) свини да не дадоу(т). Можливо, назва мотивується розміром податку й етимологічно пов'язане із пригорща (СУМ VII, 598) `кількість чого-небудь, що вміщається між обома напівзігнутими й складеними кистями', тобто шматок свинини, що вміщається на обох кистях рук, який сплачували як податок, або ж найменування пов'язане із горсть (ЕСУМ І, 572) `жменя'. Найменування болкоунов - щина (бл. 1471 ССУМ І, 110) / болкуновщина (1471 Тимч І, 120) `данина від бовкуна (вола)' пов'язане із об'єктом повинності - бовкуном, за утримування якого селяни мали сплачувати податок.

На українських землях у складі Великого князівства Литовського побутувала так звана воловщина (1487 ССУМ І, 190; ЕІУ VIII, 284) `назва податку від волового плуга', яка збиралася від наявності та кількості робочої худоби («від волів»), а її розмір міг коливатися від кількох грошей до однієї копи (ціна одного вола становила 2-4 копи грошей). Назви помєрноє (1489 УГ 47), померное (1496 АЛРГ 71) `торговий податок, який стягали при перемірюванні зерна та інших товарів' мотивуються способом отримання податку - мірою. Найменування земельного податку посощина (1499 ССУМ II, 204) співвідносне із соха (ЕСУМ V, 362) `одиниця вимірювання землі', пор. посошьныи (1285-1291 СДЯ VII, 275) тощо.

Отже, податкові найменування в середньоукраїнській мові кін. XIV-XV ст. тісно пов'язані із реаліями суспільно-економічного життя українців. На формуванні назв позначились зовнішні чинники: відсутність державності протягом кількох століть, перебування під чужими економічними та політичними впливами. Для історично сформованої системи слів «податкові найменування» характерне багатство семантики та активність вживання.

В опрацьованих джерелах виявлено найменування податкової сфери відповідно до функції в процесі оподаткування: назви грошових і натуральних зборів із платників та найменування податків від загального прибутку в селянському господарстві. У функціонуванні податкових найменувань спостерігається тенденція до збереження давнього лексичного фонду, проте не виключене використання запозичень.

Результати дослідження дають змогу стверджувати про системну організованість тематичної групи «податкові найменування» та її лексико-словотвірну неоднорідність. У пам'ятках вказаного періоду задокументовані інші види податкових найменувань, зокрема: судові збори, податки за виконання певних послуг, податки, пов'язані зі вступом чи виходом із певної території чи населеного пункту, митні збори, найменування суб'єктів процесу оподаткування, назви місць збору податків, найменування грамот та прав, які засвідчують статус суб'єктів оподаткування та ін., що потребують комплексного аналізу і складають подальші перспективи досліджень.

Література

податковий тематичний мова середньоукраїнський

1. Білоусенко П.І. Нариси з історії українського словотворення (суфікс - ина) /П.І. Білоусенко, В.В. Німчук. - Запо - ріжжя-Ялта-Київ: ЛІПС, 2009. -251 с.

2. Бойко Л.П. Лексика на означення митних зборів і податків у торговельних актах Волині й Наддніпрянщини XIV - середини XVII століття / Л.П. Бойко // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки. - 2012, - №1.-С. 67-72.

3. Бойко Л.П. Торговельна лексика запорозького козацького вжитку: автореф. дис…. канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова»/Л.П. Бойко. - Дніпропетровськ, 1997. - 18 с.

4. Історія української мови: Лексика і фразеологія / В.М. Русанівський, В.О. Винник, В.Й. Горобець та ін. - К.: Наук, думка, 1983. - 743 с.

5. Керницький І.М. Судово-адміністративна і суспільно-економічна лексика «Війтівських книг «XVI-XVII ст. с. Одрехови, кол. Солоцького повіту на Лемківщині /І.М. Керницький // Дослідження і матеріали з української мови. - К., 1964.-Т. 6.-С. 91-108.

6. Нариси з історії українського словотворення (іменникові конфікси) /П. І. Білоусенко, І. О. Іншакова, К.А. Качайло, О.В. Меркулова, Л.М. Стовбур. - Запоріжжя - Кривий Ріг: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010, - 480 с.

7. П'ястН. Й. Формування тематичної групи «назви посуду» всучаснійукраїнськійлітературніймові: автореф. дис…. канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українськамова» /Н.Й. П'яст. - К., 2003. - 19 с.

8. Полюга Л.М. Українська абстрактна лексика XIV - першої половини XVII ст. / [відп. ред. Л.С. Паламарчук]. - К.: Наук, думка, 1991, - 249 с.

9. Поляков Б. Розвиток податкової системи України/Б. Поляков // Підприємництво, господарство і право. -2003. - №12. - С. 135-136.

10. Торгівля на Україні, XIV - середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / упор. В.М. Кравченко, Н.М. Яковенко; редкол.: М.Ф. Котляр (відп. ред.) та ін. - К.: Наук, думка, 1990. - 408 с.

11. Цимбал Т.Я. Еволюція поняття «податок» / Т.Я. Цимбал // Науковий вісник Національної академії ДПС України. - Ірпінь, 2004. - №2 (24). - С. 141-145.

12. Чорна О.В. Українська термінологія податкової сфери: структура, функціонування, формування: автореф. дис…. канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українськамова» / О.В. Чорна. - К., 2009. - 18 с.

13. Ярошенко Ф.О. Історія податків та оподаткування в Україні / Ф.О. Ярошенко, В.В. Павленко, В.П. Павленко. - К.: ДП «Вид. дім «Персонал», 2012. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru