Дисертація присвячена виявленню магістральних та факультативних тенденцій перекладу інтерв'ю як типу тексту в рамках дискурсу масової культури, а також окресленню адаптаційних стратегій у перекладі, зумовлених прагматичним та/або лінгвокультурним аспектами.

Аналітичний огляд наукового доробку щодо феномену масової культури свідчить, що це поняття здебільшого розглядається з позицій філософської (Д. Дайер, Ф. Левіс, Т. Модлески, Ф. Ніцше, О. Русакова, Р. Хоггарт,) та культурологічної (О. Асєєва, Р. Барт, В. Буряковська, П. Горн) парадигм. З огляду на філологічний підхід, його текстова реалізація набуває найрізноманітніших форм та об'єктивується у такому специфічному дискурсі, як дискурс масової культури. Занурене у цей дискурс інтерв'ю набуває певних інваріантних та варіативних ознак, зумовлених як власне типом дискурса, так і лінгвокультурним та прагматичним аспектами, які становлять певні труднощі для відтворення у перекладі.

Особливості інтерв'ю як типу тексту привертали увагу дослідників гуманітарної царини знань: мовознавчий аспект розкрито у розвідках Є. Голанової, Л. Єрьоміної, С. Ожегова, О. Саламатіна, з позицій журналістики та комунікативістики їх вивчали Л. Дускаєва, М. Лукіна, Д. Туманов, М. Шостак, R. Anderson, G. Killenberg. Зазначені наукові доробки демонструють результати різнобічного аналізу досліджуваного поняття: від текст-типологічних ознак до принципів побудови комунікації, на якій засноване інтерв'ю, та ментальних особливостей учасників такої комунікації.

Попри наявність низки досліджень як феномену масової культури, так і інтерв'ю як типу тексту, саме специфіка інтерв'ю у дискурсі масової культури поряд із проблематикою, пов'язаною із його відтворенням у перекладі, не отримали належного висвітлення у науковому дискурсі.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена загальним спрямуванням перекладознавчих досліджень на вивчення прагматичних і лінгвокультурних аспектів тексту оригіналу та їх реконструкції у перекладі. За таких умов особливої значущості набуває вивчення текст-типологічних особливостей інтерв'ю, що реалізується у дискурсі масової культури, його функціональної та лінгвокультурної специфіки, а також загальних тенденцій відображення всіх цих аспектів тексту оригіналу в перекладі.

Мета дослідження полягає у визначенні текст-типологічної специфіки інтерв'ю дискурсу масової культури, виокремленні магістральних та факультативних тенденцій відтворення цієї специфіки у перекладі.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1. систематизувати наукові підходи до вивчення феномену масової культури та інтерв'ю як типу тексту в таких наукових галузях, як лінгвістика, комунікативістика, журналістика, дискурсологія;

2. окреслити текст-типологічну та функціональну специфіку інтерв'ю в рамках дискурсу масової культури;

3. виявити способи реалізації у текстах інтерв'ю лінгвокультурних особливостей, зумовлених як власне дискурсом, так і етноспецифікою вихідної та цільової культур;

4. розробити комплексну методику аналізу оригіналів та перекладів текстів інтерв'ю популярних міжнародних видань на основі зіставного перекладознавчого, концептуального та контекстуального методів аналізу;

5. схарактеризувати текст-типологічні інваріантні / варіативні особливості інтерв'ю в текстах оригіналу та способи їх відтворення у перекладі;

6. виявити форми об'єктивації функціональної та лінгвокультурної специфіки у текстах англомовних інтерв'ю, а також окреслити способи її реконструкції під час перекладу російською мовою;

7. установити причини використання у процесі перекладу різного рівня адаптацій та окреслити наслідки залучення такої перекладацької стратегії для тексту перекладу, зокрема його семантики та прагматики.

Об'єктом дослідження постає прагматична та лінгвокультурна специфіка інтерв'ю як типу тексту дискурсу масової культури.

Предмет вивчення становлять засоби та прийоми перекладу інтерв'ю маскульту, що віддзеркалюють магістральні та факультативні перекладацькі тенденції у відтворенні цього типу тексту.

Матеріалом дослідження слугують представлені інтерв'ю рубрики у міжнародних популярних журналах, зорієнтованих на масового читача, та їх переклади російською мовою в українських та російських представництвах зазначених видань. Наголошуємо, що матеріалом дослідження виступають саме російськомовні переклади іншомовних інтерв'ю в популярних виданнях, адже прикладів україномовних перекладів цього типу тексту виявлено не було, що однак не спростовує той факт, що такі російськомовні переклади зорієнтовані на українського читача та мають свої характерні для української лінгвокультури риси. Проаналізовано 232 інтерв`ю, що складає 1570 сторінок журнальних текстів оригіналів та перекладів.

Методика роботи має комплексний характер, який полягає у використанні загальнонаукових, лінгвістичних і власне перекладознавчих методів, що зумовлено метою та конкретними завданнями дослідження. Загальнонаукові методи аналізу та синтезу залучаються у дослідженні різноманітних підходів до вивчення та класифікації інтерв'ю як типу тексту. Метод дефінітивного аналізу допомагає окреслити принциповий для нашої розвідки термінологічний апарат. Шляхом лінгвостилістичного аналізу окреслюються лінгвостилістичні інтегральні варіативні та інваріантні ознаки інтерв'ю, притаманні вихідній та цільовій лінгвокультурам. Метод жанрового моделювання, запропонований О. Селівановою в рамках створення когнітивної мапи тексту, застосовується з метою окреслення особливостей інтерв'ю у вихідній та цільовій лінгвокультурах, зумовлених сферою його використання та таких, що є відхиленнями від жанрового канону. За допомогою концептуального, контекстуального та культурно-історичного методів проводиться всебічний аналіз тематичного наповнення тексту, характеристика його змістових осередків в оригінальному та перекладеному варіантах. Тезаурусний аналіз застосовується для виокремлення базових значень слів-символів, словосполучень та фраз, що характеризуються яскравою лінгвокультурною та стилістичною специфікою і слугують для об'єктивації номінативного поля концепту у тексті оригіналу. Перекладознавчий зіставний, компаративний та контрастивний методи аналізу спрямовані на порівняння оригінального тексту та тексту перекладу, пошук спільних і відмінних рис як на лексичному та синтаксичному рівнях організації тексту, так і на контекстуальному, концептуальному, аксіологічному, прагматичному рівнях, а також задля окреслення основних тенденцій у відтворенні одного або всіх цих рівнів під час перекладу.

Новизна дослідження полягає у застосуванні функціонального перекладознавчого підходу до дослідження інтерв'ю як типу тексту саме у рамках дискурсу масової культури, що спирається на необхідність виявлення шляхів реконструкції у перекладі домінантних функцій мови та лінгвокультурної специфіки, притаманних оригіналу. Такий підхід передбачає комплексний перекладознавчий аналіз вихідних текстів та текстів перекладу через залучення концептуального, культурно-історичного та контекстуального методів дослідження. Новим є системний підхід до вивчення інваріантних/варіативних ознак інтерв'ю на структурно-композиційному, лексико-семантичному, а також тематично-смисловому та прагматичному рівнях.

Новизна отриманих результатів узагальнена в положеннях, що виносяться на захист:

1. Феномен масової культури, як спосіб глобалізації культурних цінностей та водночас насадження суспільної думки й оцінних стереотипів, слугує базою для формування особливого дискурсу. Такий дискурс об'єктивується у тому числі у друкованій періодиці та становить особливий інтерес для досліджень у галузі перекладознавства з огляду на проблему досягнення адекватності відтворення його текстів для цільової аудиторії.

2. Інтерв'ю, що функціонує у дискурсі масової культури, характеризується наявністю варіативних та інваріантних ознак, зумовлених сферою використання цього типу тексту, особливим прагматичним потенціалом, та зрештою потребує застосування низки перекладацьких способів та прийомів, спрямованих на відтворення прагматичного та культурного аспектів оригіналу з огляду на асиметрію вихідної та цільової лінгвокультур.

3. Досягнення адекватності у перекладі пов'язане зі збереженням прагматичного потенціалу інтерв'ю, що на текстуальному рівні об'єктивується за допомогою його домінантних текст-типологічних ознак, до яких належать:

діалогічність;

подвоєння змістового центру, що включає тему - "предмет бесіди" та тему - "портрет респондента";

жорстко детермінована композиційна структура;

стилістична мінливість на лексико-семантичному рівні.

4. Найбільш поширеною проблемою у процесі перекладу інтерв'ю дискурсу масової культури є неадекватне відтворення, або й тотальне нівелювання його лінгвокультурної специфіки, реалізованої в об'єктивації концептів, як ментальних утворень етноспецифічного характеру, та слів-символів. На текстуальному рівні концепт реалізується переважно через елементи лексико-семантичного рівня, що виступає асоціативним полем його номінації. Тож, у процесі перекладу це явище потребує детального аналізу та ретельного добору способів реконструкції не тільки фактуального, але й асоціативно-образного та валоративного компонентів концепту.

5. Магістральною тенденцією відтворення інтерв'ю як типу тексту дискурсу масової культури російською мовою в українських виданнях постає часткова або й тотальна адаптація, що реалізується у редукції, еквівалентних замінах, компенсації, повній заміні висловлювання. Ці трансформації можуть стосуватися як лексичного, стилістичного або змістового аспектів тексту оригіналу, так і його композиційної структури та форми текстуальної реалізації.

6. До негативних наслідків з огляду на адекватність сприйняття інтерв'ю цільовою аудиторією призводить нівелювання його лінгвокультурної та функціональної специфіки в популярному виданні у процесі перекладу, адже за умов його актуалізації у межах дискурсу масової культури ці аспекти виявляються детермінуючими для формування прагматичного потенціалу тексту. Такі зміни можуть бути зумовлені як недостатньою лінгвокультурною компетенцією перекладача, так і прагматикою перекладу.

Теоретична значущість дослідження визначається його внеском у загальну теорію перекладу (вивчення проблем адекватного відтворення прагматики оригінального тексту в перекладі), лінгвопрагматику (визначення принципів реалізації прагматичного потенціалу в рамках тексту, що належить до дискурсу масової культури), стилістику тексту (окреслення стилістичних особливостей інтерв'ю як типу тексту в межах дискурсу масової культури), а також інтерпретацію тексту (потрактування як асоціативно-образних та аксіологічних компонентів значення окремих лексем та фраз, так і смислової та емоційної інформації всього тексту). Методика комплексного аналізу тексту, у тому числі на концептуальному, контекстуальному, аксіологічному рівнях його реалізації, розроблена й втілена у роботі, може бути задіяною для інтерпретації та перекладознавчого аналізу різноманітних типів тексту, що належать до дискурсу масової культури.

Практична значущість роботи вбачається у тому, що її висновки можуть бути використані для визначення критеріїв якості оцінки перекладу, а також принципів реконструкції лінгвокультурної специфіки та прагматики вихідного тексту та тексту перекладу. Результати дослідження можуть бути застосовані у процесі перекладу публіцистичних текстів, що функціонують у дискурсі масової культури, а також у викладанні курсів з теорії та практики перекладу (розділ “Актуальні проблеми перекладознавства”), стилістики (розділи “Стилістика тексту”, “Мовні засоби експресивності”), інтерпретації тексту (розділ “Прагматика тексту”), у спецкурсах з лінгвокультурології, у написанні курсових, дипломних та магістерських робіт.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на чотирьох міжнародних конференціях: “Лінгвокогнітивні та соціокультурні аспекти комунікації" (Острог, 2012 р.), “Мова і культура” (Київ, 2013 р.), “Міжнародна комунікація: мова - культура - особистість" (Острог, 2014 р.), “Мова і соціум: етнокультурний аспект” (Бердянськ, 2014 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 5 одноосібних статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 статтях міжнародних видань, що входять до бази INDEX COPERNICUS, РИНЦ, WorldCat.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, довідкової літератури і джерел ілюстративного матеріалу.

Загальний обсяг дисертації із бібліографією становить 207 стор., обсяг основного тексту - 174 стор. Список використаних джерел складається з 492 позицій, із них 239 позицій наукової літератури (у тому числі 38 іноземними мовами), 29 позицій лексикографічних джерел, 232 позиції ілюстративного матеріалу.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, окреслено предмет та об'єкт, визначено мету, завдання та методику роботи, висвітлено новизну, теоретичне та практичне значення, а також сформульовано основні положення, що виносяться на захист.

Перший розділ “Прагматичні та лінгвокультурологічні аспекти перекладу інтерв'ю дискурсу масової культури” містить критичний огляд наукового доробку з проблематики дослідження інтерв'ю, основних різногалузевих підходів до осмислення цього типу тексту з метою виявлення інваріантних та варіативних ознак інтерв'ю, а також принципів його інтерпретації у рамках дискурсу масової культури. З огляду на особливості реалізації цього типу тексту у сфері масової культури предметом аналізу виступили як його композиція, семантика та прагматичний потенціал, так і лінгвокультурна специфіка, що у тексті об'єктивується за допомогою окремих лексем, фраз, слів-символів, та ширше - концептів.

Експансія масової культури у другій половині ХХ - на початку ХХІ століття стала одним із способів “стандартизації" суспільства та вплинула на конструювання певних аксіологічних критеріїв, зокрема таких, як норма. Явище масової культури, ядерною ознакою якого виступає комерційна орієнтація, будучи вибудуваним на основі традиційних здобутків культури, пристосовує свій вміст до потреб споживача. Водночас цей феномен продукує певний спосіб життя, що нівелює особливості окремого етносу, та нав'язує його споживачеві.

Матеріалом нашого дослідження обрано інтерв'ю як тип тексту, а саме портретне інтерв'ю, опубліковане у популярних виданнях, що мають представництва у багатьох країнах та відповідно перекладаються різними мовами. Такі видання виступають одним із каналів розповсюдження дискурсу, що сформувався на теренах масової культури як феномену. Обраний вид інтерв'ю якнайяскравіше розкриває таку важливу особливість дискурсу маскульту, як популяризація певної продукції за допомогою образу відомої медійної персони. Окрім універсальних для цього типу тексту диференційних ознак, сфера масової культури, у якій він функціонує, зумовлює появу окремих факультативних особливостей, що актуальні саме для нашого матеріалу дослідження. Так, однією з універсальних інваріантних ознак інтерв'ю виступає діалогічність, яка зумовлює специфіку реалізації будь-якої представленої у ньому інформації крізь призму взаємодії комунікантів, на підставі якої і побудований означений текст.

З іншого боку, особливою рисою цього типу тексту в рамках дискурсу масової культури виступає можливість подвоєння змістового центру, що передбачає наявність двох провідних тем у ньому: власне тема бесіди між інтерв'юером і респондентом та особистість респондента. Послуговуючись класифікацією Л. Майданової та М. Лукіної, ми досліджуємо інтерв'ю, яке зорієнтоване саме на знайомство читача із відомою особистістю, як-от актор, співак, письменник тощо. Такий вид інтерв'ю автори називають портретним, та з огляду на специфіку його створення, зазначені тут обидва змістових центри нерозривно пов'язані, адже образ респондента, що в обов'язковому порядку представлений у тексті інтерв'ю, частково розкривається саме завдяки проблемі, яка обговорюється у рамках бесіди між ним та інтерв'юером. При цьому питання, порушені у тексті, набувають певних суб'єктивних рис, оскільки, насамперед, адресата повідомлення, тобто читача журналу, цікавить власне думка відомої персони, яка дає інтерв'ю. Ці два чинники - особистість респондента та предмет бесіди - впливають на формування стилістичних особливостей тексту, які можуть діаметрально різнитися в оригіналі та перекладі. Більш того, одне й те саме інтерв'ю може містити ознаки різних функціональних стилів залежно від актуальної комунікативної ситуації.

Специфіка інтерв'ю на рівні змісту та лексико-семантики, а також його належність до дискурсу масової культури привертають увагу до функціональних особливостей такого тексту, а також до способів реконструкції цих особливостей у процесі перекладу. Принагідно зауважимо, що основа досліджуваного нами типу тексту ? комунікація між інтерв'юером та респондентом, а тому принциповими складовими позатекстуального рівня реалізації інтерв'ю виступають мета спілкування, способи її актуалізації та засоби налаштування контакту між співрозмовниками. Іншими словами, прагматична та фактична функції мови набувають особливого значення у межах обраного матеріалу дослідження. Якщо йдеться про вже перекладений текст інтерв'ю, до загальної схеми комунікації додаються перекладач та редколегія, адже саме керівництво того чи іншого видання визначає акцентуацію на певній проблемі, а тому їх інтенція може бути вирішальною. З урахуванням означеного, а також асиметрії вихідної та цільової культур, невідповідності ментальних особливостей адресатів оригіналу та перекладу у процесі перекладу у тлумача може виникнути потреба вдаватися до різного роду експлікацій та компенсацій, користуючись адаптивною стратегією перекладу. З'ясувати принципи, якими керується перекладач, обираючи той чи інший перекладацький прийом, тактику чи стратегію може допомогти аналіз поняття, що включає як лексико-семантичний та функціональний рівні тексту, так і явища позатекстуального характеру такі, як свідомість кожної окремої особистості, а також лінгвокультурні та аксіологічні стереотипи та уявлення. Усі ці чинники охоплює поняття концепту.

Як ментальне утворення і результат колективного мислення, концепт уособлює віддзеркалення культури у мові. Оскільки вербальна презентація є лише номінацією концепту, у позатекстуальній площині залишається значний обсяг конотативних компонентів його значення та аксіологічних характеристик, на яких наголошує автор оригіналу, актуалізуючи його у межах тексту. Добір лексичного еквівалента, або навіть контекстуальної заміни у процесі перекладу можуть гарантувати певний рівень еквівалентності на семантичному рівні, однак щодо концептуальної структури вихідного тексту і вихідної культури, переклад може виявитися неадекватним. У нашому дослідженні були розглянуті зокрема такі концепти як ДІМ, БУНТАР, ЗІРКА, АРИСТОКРАТ, тощо.

У свідомості носія мови та культури концепт реалізується у трьох аспектах: фактуальному, образному та аксіологічному, причому два останніх відображають саме етноспецифічні особливості аналізованого поняття. Пошук шляхів текстуальної об'єктивації асоціативно-образного компонента концепту привернули нашу увагу до системи символів, яка по суті часто використовується для акценту на певних проблемах, адресації до того чи іншого явища на рівні загальноприйнятого сприйняття, апеляції до позитивного чи негативного ставлення суспільства на рівні символіки. При цьому зауважимо, що денотативні значення слова-символу можуть бути реалізовані у перекладі за допомогою відповідних еквівалентів у цільовій культурі, натомість увесь спектр конотативних значень вимагає особливого підходу з боку перекладача, адже навіть символи позанаціонального характеру в різних лінгвокультурах можуть набувати діаметрально протилежного оцінного вектора через певні додаткові нашарування значень. Тому важливим елементом перекладознавчого дослідження інтерв'ю дискурсу масової культури виявляється вивчення оцінних структур та диференціація всіх їх елементів як імпліцитних, так і експліцитних.

Резюмуючи аналіз теоретичного матеріалу доходимо висновку, що портретне інтерв'ю в дискурсі масової культури становить тип тексту, який відображає специфіку феномену масової культури, а саме його універсальність для різних національних спільнот, орієнтацію на образ відомої та популярної медійної персони як приклад “ідеального способу життя”, та звідси маніпулятивний характер, зумовлений комерційною спрямованістю. Водночас такий тип тексту має чітко окреслені особливості етноспецифічного та культурно детермінованого характеру, що у руслі перекладознавчого пошуку спричиняє необхідність глибинного дослідження лінгвокультурологічного та прагматичного аспектів.

У другому розділі “Методологія дослідження текстів інтерв'ю дискурсу масової культури та їх перекладу" розроблена методика, релевантна у контексті перекладознавчого підходу до вивчення інтерв'ю як типу тексту в дискурсі масової культури, яка має комплексний характер, а також висвітлено загальні тенденції аналізу нехудожніх типів текстів, а саме публіцистичних. Інваріантні та варіативні ознаки інтерв'ю зумовлюють особливий підхід до вибору методологічного інструментарію, яким ми послуговуємось у рамках розвідки.

З одного боку, інтерв'ю традиційно вважається публіцистичним, тобто нехудожнім типом тексту, дослідження якого передбачає залучення відповідних методів аналізу. З іншого - дискурс масової культури, у якому реалізується інтерв'ю, має свої структурні та функціональні параметри, що зумовлює наявність у цьому типі тексту унікальних щодо канонічних випадків його вживання характеристик. Іншими словами, спектр позамовних чинників, а саме таких, як лінгвокультурна та прагматична специфіка, асоціативно-образні та аксіологічні ознаки, вимагає залучення низки специфічних методів аналізу, як от лінгвостилістичний, або метод жанрового моделювання.

Зважаючи на необхідність окреслення принципів реконструкції текстів інтерв'ю і їх компонентів та адаптації до умов цільової лінгвокультури зі збереженням комунікативного ефекту оригіналу, наукова розвідка проводиться у три етапи.

На першому етапі виокремлюються засадничі підходи до визначення та розробки принципових для нашого дослідження понять у працях вітчизняних і зарубіжних науковців. Тут залучається дефінітивний метод аналізу задля визначення ключових понять дисертації. Контрастивний та компаративний методи аналізу уможливлюють окреслення домінантних інваріантних та варіативних ознак інтерв'ю у порівнянні із двома іншими типами тексту, що є суміжними, а саме журналістським звітом та репортажем. Водночас запропонований О. Селівановою у рамках когнітивного мапування тексту метод жанрового моделювання дозволяє виокремити ознаки інтерв'ю, що обумовлені дискурсом масової культури, у якому функціонує матеріал нашого дослідження. Такі ознаки зазвичай є нехарактерними для традиційного використання цього типу тексту та реалізуються у формі презентації тексту інтерв'ю, а також особливостях композиційної структури.

Другий етап передбачає доперекладознавчий аналіз оригіналу, що включає акцентуацію не тільки на його текстових особливостях, але й на його екстралінгвальній специфіці з урахуванням культурологічного, історичного, контекстуального підходів. Залучення лінгвостилістичного аналізу уможливлює окреслення інтегральних інваріантних та варіативних текстуальних ознак інтерв'ю. Тезаурусний метод аналізу залучається з метою встановлення базових значень окремих лексем та фраз, що мають яскраво виражену лінгвокультурну специфіку, до яких зокрема, належать слова-символи. Водночас контекстуальний метод дозволяє розглянути спектр конотативних та ситуативних значень цих одиниць, а саме тих значень, що актуальні у рамках певної соціальної чи побутової сфери, або у межах окремої комунікативної ситуації. З цією ж метою застосовуються культурно-історичний аналіз, за допомогою якого виявляється можливим віднайти конотативні значення лексем або фраз, зумовлених власне етноспецифічними уявленнями соціокультурних груп, лінгвокультури яких вивчаються. У рамках досліджуваного матеріалу основні принципи відтворення змісту повідомлення, а також реконструкції образу респондента аналізуються за допомогою таких понять, як символ та концепт, а тому у рамках дисертації залучається концептуальний метод аналізу, що передбачає розмежування базових складових концепту. Оскільки ми розглядаємо концепт на основі тих даних, що їх пропонує текст, а саме окремих номінацій концепту у межах інтерв'ю, актуальним виявляється застосування описового аналізу концепту, що сприяє його вивченню за допомогою асоціативного поля номінації.

На третьому етапі проводиться власне перекладознавчий аналіз, спрямований на виявлення магістральних та факультативних тенденцій у перекладі інтерв'ю та реконструкції його прагматичного, лінгвокультурного, образного та аксіологічного аспектів. Тут компаративний, контрастивний, а також перекладознавчий зіставний методи аналізу уможливлюють порівняння оригіналу та перекладу як на текстуальному рівні, так і контекстуальному, а також в аспекті відтворення прагматичного потенціалу вихідного тексту, репродукції його функціональної специфіки, так само як і концептів та символів, що реалізуються у ньому. Такий підхід дозволяє окреслити основні принципи, тактики та стратегії, що залучаються у процесі перекладу досліджуваного типу тексту, а також охарактеризувати наслідки для тексту перекладу, до яких веде те чи інше перекладацьке рішення.

Отож, констатуємо, що дослідження інтерв'ю має комплексний характер, що передбачає детальний аналіз усіх рівнів цього типу тексту як поверхневого (текстуального), так і глибинних (контекстуального, концептуального, асоціативно-образного, прагматичного), а також принципів відтворення цих рівнів у перекладі.

Третій розділ “Проблема відтворення у перекладі інтерв'ю як типу тексту: прагматичний та лінгвокультурологічний аспекти" охоплює визначення особливостей функціонування інтерв'ю як типу тексту в дискурсі масової культури, виявлення загальних тенденцій у перекладі цього типу тексту російською мовою для українських та російських представництв журналу. У розділі окреслено способи об'єктивації у вихідних текстах та механізми реконструкції у текстах перекладу концепту, символу, а також аксіологічних компонентів значення як окремих лексем чи фраз, так і усього тексту загалом.

Об'єктивація інтерв'ю у рамках дискурсу масової культури дозволяє висновувати про наявність у такому виді інтерв'ю інваріантних та варіативних ознак, що окреслюють з одного боку його належність до обраного типу тексту, а з іншого - особливості сфери та дискурсу, у якому він функціонує. У рамках нашої розвідки детальному аналізу підлягають насамперед текстові ознаки, що реалізуються у доборі лексичних засобів вираження, так само як і в унікальних особливостях смислового наповнення, композиційної структури і навіть формального текстового оформлення.

Саме наявність такої варіативної ознаки, як заміна діалогічної форми маркування тексту на наративну виявляється такою, що виокремлює досліджуваний вид інтерв'ю із канонів цього типу тексту. Результати методу жанрового моделювання, що залучається на першому етапі дослідження, дозволяють висновувати про унікальність цієї ознаки для інтерв'ю, що публікуються для популярних журналів. Задля запобігання ризику жанрового зсуву в перекладі виявлено інваріантну ознаку діалогічності, що дозволяє відмежувати власне інтерв'ю, хоч і з наративною формою текстової реалізації, від журналістського звіту або репортажу.

Важливою текст-типологічною ознакою інтерв'ю дискурсу масової культури, що належить до композиційного рівня, було окреслено наявність у ньому двох провідних тем, а саме - предмету бесіди співрозмовників та власне особистості респондента. Балансування між цими двома змістовими центрами створює особливий прагматичний потенціал тексту інтерв'ю.

Одним із способів акцентуації образу респондента виявляється невідповідність мовного регістру не тільки в оригіналі, але й у перекладі. За результатами лінгвостилістичного аналізу, який запроваджується на другому етапі дослідження, встановлено що у рамках портретного інтерв'ю американської та британської лінгвокультур частота використання стилістично маркованої лексики є високою.

Зіставний перекладознавчий аналіз, використаний на третьому етапі нашої розвідки, засвідчує, що у перекладі інтерв'ю простежується загальна тенденція до пошуку замін для стилістично маркованої лексики. Найчастіше перекладач добирає загальновживану лексику нейтрального характеру, що спричиняє як спотворення образу респондента, так і зміщення оцінних акцентів та смислових наголосів у плані розкриття базової теми інтерв'ю. Як результат таких трансформацій текст, залишаючись загалом еквівалентним, стає неадекватним щодо реалізації фатичної та прагматичної функцій: How does she deal with her Twitter haters then? “Oh, they're evil as hell! ” she chuckles. “I don't even block them anymore, because I feel like it's giving them negativity in return. So I just let it happen and forgive them and move on. Those people are fighting their own battles." [Cosmo (USA), 2014, № 3. c.185.]

Как Ариана реагирует на комментаторов, которые поливают ее грязью в “Твиттере”? “Они ужасно злые, - смеется девушка. - Я их даже не блокирую, это все равно что отвечать негативом на негатив. Я даю злобе вылиться, прощаю их и двигаюсь дальше. Это их войны, а не мои. ” [Cosmo (Украина), 2014, № 3. c.65.] В оригіналі фраза they're evil as hell! має яскраво виражену стилістичну маркованість завдяки використанню розмовного виразу as hell, що привертає увагу читача. У тексті перекладу ужито еквівалентну заміну ужасно, що з одного боку, повністю передає семантичне наповнення фрази, а з іншого - зменшує оцінний аспект значення. При цьому в російській мові можна знайти повний еквівалент на кшталт чертовски або дьявольски, однак перекладач пропонує нейтральну лексему ужасно, що веде до спотворення як стилістичного маркування, так і оцінного забарвлення цієї лексеми. Разом із тим слово haters у тексті перекладу передано як комментаторы, которые поливают грязью, що демонструє застосування контекстуальної заміни у поєднанні з експлікацією, адже перекладач не залучає прямий словниковий відповідник ненавистник, або неологізм хейтери. Таким чином, зазначені сегменти тексту та способи їх перекладу засвідчують часткове нівелювання стилістичної маркованості та аксіологічного компонента значення окремих лексем.

У досліджуваних текстах обидва змістових центри інтерв'ю, образ респондента та предмет бесіди між ним та інтерв'юером, представлені у широкому контексті, а тому доцільним виявляється їх аналіз крізь призму поняття, яке акумулює різнорідні лексичні, образні засоби, використані у тексті, оцінні ознаки, що його характеризують, а також лінгвокультурологічну специфіку. У рамках нашої розвідки таким поняттям виступив концепт, який у більшості розглянутих текстів інтерв'ю так чи інакше розкриває образ респондента під певним кутом зору. Для реконструкції концепту в російськомовних виданнях найчастіше застосовується його підміна на більш-менш еквівалентний, відповідний картині світу цільової лінгвокультури. Яскравим прикладом такого явища слугує інтерв'ю з актором Морганом Фріманом, проведене сучасним письменником-новелістом Томом К'ярелла. Інтерв'ю було опубліковане у міжнародному чоловічому виданні “Esquire”, а пізніше перекладене в його російськомовній версії. Побудований у формі невеликої новели, у якій автор виступає одночасно і письменником, і інтерв'юером, текст є розповіддю про зустріч Тома К'ярелла з відомим актором, де він не тільки методично виписує поставлені респонденту запитання та відповіді на них, але й яскраво змальовує умови проведення інтерв'ю. Неабияку увагу тут приділено будинку Моргана Фрімана та всьому, що його оточує. Автор ніби паралельно із знайомством зі своїм персонажем створює образ його будинку:. the spread of Morgan Friman`s bucolic estate outside the tiny hamlet of Charleston, Mississippi, the vast tumble of his house with its seven gabled roofs [Esquire (USA), 2012, № 8. c.79.]. Автор тексту акцентує на деталях зображення будинку, а саме підкреслює архітектурний стиль (bucolic estate), звертає увагу на деталі конструкції дому (with its seven gabled roofs), вказує на адресу (outside the tiny hamlet of Charleston, Mississippi). У перекладі така деталізація дещо втрачена: За пределами этого буколистического поместья на окраине крошечной деревушки Чарльстон, штат Миссисипи, вдали от стен огромного дома. [Esquire (Украина), 2013, № 6. c.85.] У перекладі спостерігається елімінація деталей, що стосуються семи гостроверхих дахів, адже цей сегмент генералізується словосполученням огромного дома. Натомість словосполучення bucolic estate, яке фігурує в оригіналі, відтворено іншомовним словом буколистический без експлікації, тоді як відповідником для цього терміну в російській мові слугує лексема сельский.

Таке нехтування деталями опису будинку може бути виправдане потребою створити відповідний літературний ефект та реалізувати естетичну функцію, що звісно виступає принциповим завданням для цього випадку. Однак письменник Том К'ярелла підкреслено демонструє зв'язок свого персонажа (респондента) з власне будинком, уводячи кілька разів поспіль невимушено кинуту Морганом Фріманом фразу Well, everyone lives somewhere [Esquire (USA), 2012, № 8. c.79.]., при чому автор оригіналу наголошує, що саме в цих обставинах вона несе особливе семантичне навантаження: Not a particularly meaningful line, not by itself [Esquire (USA), 2012, № 8. c.79.]. У перекладі цей акцент дещо втрачений: Пустая, казалось бы, фраза. [Esquire (Украина), 2013, № 6. c.85.] Таким чином автор оригіналу вказує на те, що без урахування актуальної комунікативної ситуації фраза звучить нарочито, тоді як перекладач розкриває її як по суті пусту, що призводить до того, що у перекладі конотативне значення фрази дещо корегується: із доленосної та такої, що відбиває життєву філософію респондента, вона стає пустою, що зрештою спричиняє часткову втрату глибинного зв'язку між образом будинку та характером актора Моргана Фрімана. Після декількох повторів зазначеної фрази автор оригіналу переходить до детального опису будинку, повсякчас указуючи на значення, яких набуває кожна окрема деталь для респондента. Будинок слугує ніби відображенням душевного стану та деякою мірою особистості персонажа, а автор описує все нові елементи його як зовнішнього, так і внутрішнього антуражу, що характеризують будівлю як дім у стилі кантрі: білий невисокий паркан, плетені стільці, табун коней на полях тощо.

Відповідником стилю кантрі для російськомовного читача певною мірою слугує сільський стиль. Підкреслимо, саме сільський, а не заміський, і переклад це активно демонструє, пропонуючи наступні еквіваленти:

1) … regarded his ever-growed inventory of farm equipment - . оценил поголовье сельскохозяйственной техники;

2) white, white rails - белой огранки;

3) band of horses - табун лошадей. Наведені приклади підтверджують, що перекладач відтворює образ саме сільського будинку, імовірно навіть ферми, ігноруючи разом із тим деякі деталі, що можуть бути важливими для формування загального враження та оцінки. Так, фразу ever-growed inventory of farm equipment він передає словосполученням поголовье сельскохозяйственной техники, де нам би хотілося підкреслити модуляцію значення, яке перекладач дозволяє собі, вводячи еквівалентом до лексеми inventory лексему поголовье. Тут привертає увагу помилка щодо сполучуваності слів, адже еквівалент поголовье може мати стосунок лише до тварин. Однак з огляду на актуалізацію у тексті перекладу концепту ДІМ на прикладі образу саме сільського будинку такий стилістичний прийом цілком виправданий. З іншого боку у цій фразі спостерігається нівелювання лексеми ever-growed, яка в оригіналі викликає асоціацію з безмежністю, різнорідністю тощо. У другому прикладі пропущено повтор, наявний в оригіналі, а у третьому - лексема band представлена лексемою табун, що загалом виправдано з урахування побудови перекладачем образу сільського будинку. Одначе Том К'ярелла не використовує лексему herd, для якої запропонований варіант слугував би точним відповідником. Ці приклади засвідчують, що автор поступово будує образ просторого заміського кантрі будинку, який перекладач підмінює образом сільського будинку.