У світлі сучасних лінгвістичних теорій мова як складна система характеризується наявністю окремих підсистем, що мають різне призначення і різний ступінь складності та визначають її рівневу організацію, що уможливлює існування особливих відношень між мовними одиницями, з-поміж яких визначальними є парадигматичні, синтагматичні та ієрархічні. Об'єктом свого дослідження ми свідомо обрали парадигматичні, в основі яких лежить подібність і водночас відмінність однорівневих одиниць, тут слів-семантем, які, маючи спільні компоненти в структурі свого лексичного значення, уміщують і диференційні, що є підґрунтям утворення найрізноманітніших угрупувань. Парадигматичні відношення, будучи нелінійними, виконують кваліфікувальну функцію, тобто упорядковують усю сукупність одиниць лексико-семантичного рівня. Типологія лексико-семантичних парадигм і на сьогодні є відкритою, оскільки відсутнє чітке визначення таких вихідних базових понять лексики, як семантичне поле, лексико-семантична група, синонімний ряд тощо. До переліку угрупувань, в основі яких лежать парадигматичні відношення, можна віднести і семантичні опозиції, і пари антонімів, і полісемантеми, структуровані сукупністю лексико-семантичних варіантів, і навіть омоніми. Характер зв'язків між названими типами парадигм і критерії їх розмежування, будучи предметом широкого наукового студіювання, не втілились у чіткій лінгвістичній теорії.

Хоча сучасне мовознавство найчастіше оперує термінами лексико-семантична група, семантичне поле, функціонально-семантичне поле і досліджує саме ці утворення, ми вважаємо за доцільне звернутись до словесних семантичних опозицій як мінімальної реалізації парадигматичних відношень.

Типологія опозицій уперше була розроблена М.С. Трубецьким в "Основах фонології" стосовно фонетичного рівня мови як найбільш закритого і стабільного, а згодом застосована до одиниць інших рівнів, у т. ч. і до лексико-семантичного, де на сьогодні виокремлюють чотири основні типи словесних семантичних опозицій. Під словесною опозицією розуміють пару слів, що подібні між собою тими чи іншими компонентами і водночас чимось різняться [5, с.43] Наразі звертаємось лише до семантичних опозицій, репрезентованих парами слів, що не мають спільних морфем, а містять у структурі свого лексичного значення ідентифікаційні та диференційні семи, співвідношенням яких і визначається різновид семантичної опозиції.

Опозиція, утворювана одиницями, семна структура яких уміщує ідентичні компоненти, семеми, дістала назву опозиції тотожності [5, с.17], чи нульової опозиції [3, с.58]. Якщо на формальному рівні репрезентантами такої опозиції постають омоніми, то на семантичному - це абсолютні синоніми та лексичні дублети, що стає зрозумілим при компонентному аналізі їх лексичного значення. Порівняймо:

Беладона/красавка - багаторічна отруйна трав'яниста рослина; красавка. (Тут і далі лексичні значення слів подаються за Великим тлумачним словником сучасної української мови.)

Як бачимо, семантичний обсяг слів-дублетів збігається, про що свідчить наявність лексем беладона і красавка в межах однієї словникової статті; у словах синонімах теж відбувається збіг лексичних значень, але лише за умови зіставлення окремих лексико-семантичних варіантів з усієї парадигми лексичних значень наведених полісемантем.

Словесна семантична опозиція тотожності виразно виявляє себе серед синонімів, уживаних у професійному мовленні, де досить часто на позначення об'єктів професійної діяльності використовують терміни власне українського походження та запозичені, більшість із яких є інтернаціоналізмами, напр.: анемія - недокрів'я, дезінфекція - знезаражування, епідемія - пошесть, дисперсія - розсіювання, епідерміс - надшкір'я.

Суміщення лексичних значень обох компонентів такої словесної семантичної опозиції тотожності можна схематично вибудувати таким чином: AB = AB. Семантичні множники обох компонентів опозиції повністю накладаються один на одного, таким чином уможливлюючи взаємозаміну в межах будь-якого контексту.

Варто застерегти від неправомірного розширення словесної семантичної опозиції тотожності через включення до неї пар синонімів чи синонімійних виразів зі спільними компонентами загального змісту, але різними відтінками значень. При порушенні умов побудови біномної опозиції і включенні до неї ідеографічних чи стилістичних синонімів відношення тотожності будуть зруйновані: смисловий обсяг компонентів опозиції не зазнаватиме повного збігу через наявність у структурі їхнього лексичного значення, окрім тотожних, ще й диференційних сем. Наразі ми матимемо справу з іншим типом словесної семантичної опозиції, а саме - з привативними відношеннями.

Мінімальні парадигми з привативними відношеннями мають місце тоді, коли одне зі слів повністю повторюється в іншому, входить у нього [5, с.44-45], точніше, не слово як формант, а семантика однієї одиниці включена у зміст іншої в повному обсязі. Тут теж варто бути обережним і не стати на позицію тих мовознавців, хто такі відношення в межах словесної пари називає гіпонімічними. Це видається нам не зовсім коректним, оскільки словесна семантична опозиція привативного типу аж ніяк не обмежується родо-видовими відношеннями, а виразніше представлена парами стилістичних та ідеографічних синонімів. Так, наприклад, кожна пара лексем в опозиціях семантичних синонімів страчувати - труїти, страчувати - розстрілювати, страчувати - рубати має загальну сему знищувати, позбавляти життя, а другий член такої опозиції вміщує змістові нюанси, що, власне, і визначають конкретний спосіб позбавлення життя:

страчувати - караючи, позбавляти кого-небудь життя;

труїти - знищувати, морити отрутою;

розстрілювати - піддавати смертній карі, що здійснюється пострілом із вогнепальної зброї;

рубати - бити, розтинати холодною зброєю.

Відношення між членами наведених опозицій характеризуються повним включенням семантичної структури лексем труїти, розстрілювати, рубати до змістового обсягу слова страчувати.

Ідентичну ситуацію спостерігаємо в словесних семантичних опозиціях, витворюваних стилістичними синонімами, де немаркований член поглинається семантикою стилістично маркованого, але не збігається з ним повністю. Наприклад, в опозиціях віддати - втелющити, віддати - відвалити стилістично нейтральне віддати означає дати комусь що-небудь, а кожен другий член наведених пар у структурі свого лексичного значення містить додаткові семи, що виводять семантичний обсяг стилістично маркованих слів за межі семантики лексеми віддати, яка позбавлена стилістичної маркованості:

втелющити - дати комусь що-небудь (звичайно не потрібне, не бажане для когось);

відвалити - розщедрившись, дати що-небудь у великій кількості.

У межах парадигматичних відношень виокремлюють такі, як гіпонімічні, партитивні та еквонімічні [1, с.223], що так само (окрім еквонімічних, що ґрунтуються на семантичному зв'язку між словами одного рівня узагальнення, підпорядкованими спільному гіпероніму) виявляють себе в словесних семантичних опозиціях привативності. Так, гіпонімічні відношення, ґрунтуючись на родо-видових зв'язках, визначають включення обсягу одного поняття, родового, до іншого, видового. Хоча гіперонім має ширше лексичне значення, бо називає цілі класи предметів, гіпонім поглинає його семантичний обсяг:

рослина - організм, який живиться неорганічними речовинами повітря й ґрунту, є однією з форм існування живої матерії на Землі та разом із тваринними організмами належить до живої природи;

ромашка - трав'яниста рослина родини складноцвітих з дуже розгалуженими стеблами й суцвіттями-кошиками, що складаються з білих пелюстків і жовтого осередку.

Гіпонімічні відношення в словесних опозиціях можуть мати ступінчастий характер, напр.: рослина - лікарська рослина - ромашка.

У межах привативних опозицій реалізуються також і партитивні відношення, що ґрунтуються на співвідношенні ціле - частина, система - елемент. Зокрема сутність таких відношень особливо вияскравлюється, коли корелюють назви лікарських рослин і назви їхніх частин, що стають лікарською сировиною для виробництва фармацевтичних препаратів: ромашка - квіти ромашки, алтея - листя алтеї, валеріана - корінь валеріани тощо. Партитивом у таких опозиціях можуть поставати різні частини однієї й тієї ж рослини: блекота - листя блекоти, блекота - трава блекоти, евкаліпт - листя евкаліпта, евкаліпт - пагони евкаліпта тощо.

Схематично привативні відношення у словесних опозиціях, де множинність елементів семантичної структури одного із членів опозиції входить до змісту іншого, не ототожнюючись із ним, виглядають так: AB - ABC.

Парадигматичні відношення лежать в основі і такого мовного явища як антонімія, де антонімійна пара постає лексичною інтерпретацією еквіполентних словесних опозицій. Характер зв'язків між членами такої опозиції є відношенням перехрещення і має вигляд ABC - ABD, де одна частина компонентів лексичного значення слів-антонімів тотожна, а інша власне і забезпечує протилежний зміст членів бінома. Тобто, еквіполентну опозицію витворює пара лексем, що у своїй семній структурі вміщують як спільні, однакові, так і диференційні семи. Так, репрезентантами еквіполентної опозиції постають антонімійні пари, членами яких є слова-семеми, зведені до найбільш загальних сем давати і брати, наділених полярною семантикою. Якщо слова із семою давати служать для номінації дій, пов'язаних із передачею об'єкта, то антоніми - із семою брати - із його отриманням. Так, в опозиціях давати - брати, продавати - купувати антонімійні лексеми містять як ідентифікаційні компоненти, що позначають об'єкт дії, спрямованої на адресата, так і диференційні на позначення характеру дії й самого адресата, що мисляться як конверсиви:

давати - передавати від однієї особи до іншої;

брати - набирати певну кількість чого-небудь;

продавати - віддавати який-небудь товар в обмін на гроші або на інший товар;

купувати - придбати за гроші.

Еквіполентні відношення можуть бути представлені паронімами, хоча маємо при цьому зауважити, що члени паронімійної групи здатні вибудовувати лише формально-семантичну опозицію, оскільки ідентифікаційні та диференційні компоненти в таких об'єднаннях простежуються як на формальному (наявність тотожних чи близьких морфем), так і на змістовому рівні. Так, в опозиції сусідній - сусідський на формальному рівні присутня коренева морфема сусід-, яка забезпечує смислову близькість лексем, і диференційні суфіксальні морфеми - н - і - ськ-, що спричиняють появу диференційних семем у структурі їхнього лексичного значення. На семантичному рівні частина змістового наповнення тотожна, а інша забезпечує наявність значеннєвих відтінків:

сусідній - розташований поруч, поблизу чого-, кого-небудь;

сусідський - належний сусідові; який мешкає поруч, поблизу кого-небудь.

Необачне послуговування паронімійними опозиціями у фаховому мовленні без урахування смислових нюансів і тих відношень, у які вступають між собою пароніми, може призвести до семантичних помилок, невиправданої заміни одного слова іншим, а тому варто вкрай обережно добирати з-поміж компонентів словесної семантичної опозиції необхідні одиниці: в'язи - м'язи, рецептний - рецептурний, сахароза - сахараза, селен - селін.

Словесні семантичні опозиції з еквіполентними відношеннями представлені також парами лексем, що є ідеографічними синонімами, при компонентному аналізі яких вичленовуються і тотожні, і диференційні семи. Так, у членів опозиції добувати - заробляти є ідентифікаційні семи на позначення отримуваного об'єкта, і диференційні, що визначають специфіку отримання цього об'єкта:

добувати - брати що-небудь у бою, зі зброєю в руках;

заробляти - здобувати що-небудь завдяки праці.

Синонімний ряд - структура багаточленна і відкрита, а тому в межах такого ряду можна сформувати достатньо велику кількість словесних семантичних опозицій, причому в різних варіаціях: ініціальним компонентом такої групи може бути слово-домінанта, а в опозиції до нього стоятимуть інші члени ряду; двочлен можуть утворювати будь-які одиниці ряду. Чим більше компонентів включає синонімне угрупування, тим більше опозицій вони здатні утворити. Наприклад, з-поміж одиниць ряду іти - крокувати, ступати, чимчикувати, шкандибати, прямувати, простувати, чесати, тюпати, дріботіти, дрібцювати, кульгати, дибати, плентатись, волоктись, шкутильгати можна утворити словесні семантичні опозиції з різними типами смислових відношень. Наприклад, у парах дріботіти - дрібцювати, плентатись - волоктись реалізуються відношення тотожності, а в двочлені іти - шкутильгати - привативності, оскільки стилістично нейтральне іти повністю входить до семантичної структури стилістично маркованого шкутильгати.

У парі чесати і волоктись простежуємо відношення еквіполентності, перехрещення, оскільки в структурі їхнього лексичного значення є і тотожні, і відмінні компоненти:

чесати - швидко рухатися, бігти щосили;

волоктися - іти, ходити дуже повільно (від старості, утоми і т. ін.).

Іноді як різновид словесних семантичних опозицій виокремлюють диз'юнкцію, або виключення, хоча погляди лінгвістів на такий тип відношень між лексичними одиницями не збігаються. Одні вважають існування такої опозиції суто теоретичним, інші припускають наявність диз'юнкції у семантичній опозиції слів-омонімів, що абсолютно позбавлені смислової близькості [3]. За умови визнання цього різновиду опозицій варто все ж акцентувати, що вона виявляє себе лише на семантичному рівні, оскільки на формальному відбувається повний збіг двох формативів при відсутності смислового зв'язку між ними:

1. косити - зрізувати, стинати траву, збіжжя й т. ін. косою, косаркою тощо;

2. косити - дивитися збоку, скоса; скошувати очі;

3. косити - жарг., удавати хворого чи неосудного, переважно з метою уникнути призову до армії чи відповідальності за скоєний злочин.

Умовно диз'юнкцію як різновид словесних семантичних опозицій можна позначити через AB - CD, де на семантичному рівні будь-які збіги відсутні.

Підсумовуючи, зауважимо, що повнозначні лексеми здатні виявляти себе у всіх типах словесних опозицій - семантичних, формальних, формально-семантичних, а в межах семантичних опозицій як мінімальних парадигматичних угрупувань загального лексикону мови репрезентативними є тотожні, привативні та еквіполентні.

Література