Дисертація присвячена дослідженню засобів актуального членування складнопідрядного речення в сучасній німецькій мові у семантико - прагматичному аспекті.

Під актуальним членуванням речення в роботі розуміється розмежування інформації в реченні (висловленні) на дві частини (тему та рему), що зумовлено комунікативним завданням, регульованим контекстом або конкретним моментом мовленнєвої взаємодії (В.Г. Адмоні, В.А. Бєлошапкова, А.П. Загнітко, Ф. Данеш, В. Матезіус, Я. Фірбас). Оперування моделями актуального членування як тактико-операційними комунікативними засобами сприяє правильному оформленню думки, розподілу інформації повідомлення між темою та ремою відповідно до мети мовця.

Витоки досліджень актуального членування речення сягають античних часів (Діонісій, Платон Галікарнаський). Аналіз сучасних праць, присвячених цій темі, засвідчує існування таких підходів до її вивчення: логічного (К. Беккер), психологічного (К. Боост, Г. Штейнталь) та лінгвістичного (А. Вейль, В. Матезіус). Сьогодні є підстави говорити про ґрунтовну теоретичну базу з цього питання, наявність проблем (напр., розмежування власне мовного й логічного в реченні, ототожнення психологічних та мовних одиниць), а також про інтерес лінгвістів до подальшого дослідження цієї теми. Насамперед, це - питання, пов'язані з розкриттям взаємодії мислення і мови, психології і граматики, інтерпретацією відношень між конкретною формою (знаком), значенням і смислом, встановленням лінгвістичних моделей як операційних одиниць у мовленні для правильного вираження задуманого, у тому числі поділу інформації на тему і рему.

Зв'язок між мовою та мисленням виявляє себе на стадії зародження ідеї (думки), її організації й далі - реалізації у межах речення (висловлення). Сам процес реалізації ідеї відбувається у відповідності з регламентом взаємодії формальних (структурних) елементів мови, підпорядкованих внутрішнім законам мови. Отже, побудова речення включає в себе розумову операцію та дії людини з елементами мови (як формальними одиницями речення). Такі комунікативні складові речення, як мета, вид мовленнєвої дії, її ефективність мають відповідні засоби вираження. Зміни у комунікативних складових речення призводять до зміни засобів вираження.

Процес членування речення на смислові частини відбиває рух думки від того, що є відомим учасникам взаємодії, до того, що є ще невідомим. Така структура думки відображена у побудові речення. У висловленні, яке правильно організовано, говориться про предмет і про те, що пов'язано з цим предметом. Проблема виникає, однак, у правильному виборі елементів мови, вмінні їх правильно (відповідно до правил граматики) розташувати в реченні, щоб смислові складові речення за законами логіки відбивали задумане.

Сприяти цьому мають лінгвістичні моделі-схеми. Використовуючи типові моделі-схеми актуального членування, мовець здатний так розташовувати у своєму повідомленні інформацію, щоб вона відбивала задумане, здійснювала вплив на співрозмовника, сприяла досягненню мети.

Актуальність дослідження зумовлена пріоритетністю структурно - семантичних і комунікативно-прагматичних студій, спрямованих на подальше дослідження лінгвістичних механізмів актуального членування речення в літературній мові, а також науковою доцільністю поглибленого вивчення питання взаємозв'язку між людиною і мовою, формою і значенням у площині структури, семантики і прагматики, розробкою методики дослідження засобів актуального членування складнопідрядного речення на матеріалі сучасної німецької мови.

Реконструкція та опис моделей актуального членування речення в дисертації ґрунтується на здобутках структурно-семантичної та семантико - прагматичної парадигм у лінгвістиці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету "Взаємодія мовних одиниць різних рівнів: лінгвокультурологічний, семантико-когнітивний та функціонально-прагматичний аспекти" (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 4 від 27.10.2014 р.).

Тему дисертації було затверджено на засіданні вченої ради КНЛУ (протокол № 4 від 26 листопада 2007 р.).

Метою дисертації є реконструкція та інтерпретація моделей актуального членування німецького складнопідрядного речення як комунікативних тактичних засобів побудови та актуалізації інформації. Досягнення мети зумовлює розв'язання таких завдань:

1) обґрунтувати теоретико-методологічну базу дослідження лінгвістичних засобів актуального членування речення в сучасній німецькій мові;

2) розробити та застосувати методику реконструювання моделей актуального членування складнопідрядного речення в сучасній німецькій мові;

3) на основі аналізу структури та семантики складнопідрядних речень встановити групу речень-схем, які можуть бути класифіковані як структурно - семантичні моделі актуального членування;

4) на основі семантико-прагматичного аналізу структурно-семантичних ознак складнопідрядних речень визначити моделі актуального членування, дослідити мету й мотиви мовця та можливі види іллокутивної дії, а також взаємозв'язки між реченням-моделлю, метою мовця та видом мовленнєвої дії;

5) визначити лінгвопрагматичні ознаки німецького складнопідрядного речення на основі моделі його актуального членування.

Об'єктом дослідження є складнопідрядне речення в сучасній німецькій мові; предметом - моделі складнопідрядних речень як комунікативні тактико - операційні засоби актуального членування.

Матеріалом дослідження слугувала мова персонажів з художніх текстів сучасних німецьких письменників XX-XXI-го століть. Вибірку (3800 складнопідрядних речень) здійснено на матеріалі 8 романів, однієї новели та 12 оповідань загальним обсягом 2878 сторінок.

Досягнення мети та розв'язання поставлених завдань зумовили вибір наукових методів і прийомів. Описовий метод був застосований для інвентаризації реконструйованих одиниць та інтерпретації моделей-схем актуального членування; для виявлення ступеня репрезентативності моделей актуального членування використано метод лінгвістичного спостереження та елементи кількісного аналізу; контекстуальний аналіз став у нагоді для ідентифікації даного й нового, для визначення складу теми та реми; експериментальний матеріал був отриманий методом суцільної вибірки. Метод синтактико-семантичного аналізу формальних одиниць речення був необхідний для визначення типу речення та можливої перспективи його класифікації як структурно-семантичної моделі. Встановлення структурного мінімуму моделі стало можливим за допомогою методу логіко-семантичного та структурно-семантичного моделювання. Цей метод сприяв визначенню блока моделей актуального членування складнопідрядного речення та окресленню предмету дослідження. Визначенню структурної, семантичної або іллокутивної облігаторності підрядної частини сприяв метод елімінації. Розмежування компонентів змістового плану речення було пов'язано із застосуванням семантико-прагматичного методу та комунікативного. Визначення виду іллокутивного акту та його інтенційної спрямованості було проведено за допомогою прагматичного аналізу, прийому врахування семантичних і прагматичних показників речень-моделей та конкретної ситуації спілкування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше на матеріалі сучасного німецького художнього мовлення реконструйовано моделі актуального членування складнопідрядного речення як комунікативні тактико-операційні засоби; структурно-семантичні схеми складнопідрядних речень доповнено прагматичним аспектом - показниками, що вказують на мету мовця та іллокутивну силу і мають комунікативну спрямованість у моделях актуального членування складнопідрядних речень. Визначено лінгвопрагматичний статус цих моделей, взаємозв'язок між конкретною моделлю, метою мовця та відповідною мовленнєвою дією.

Теоретичне значення роботи полягає у тому, що основні положення дисертації та висновки є внеском у розвиток структурної та комунікативної лінгвістики. Запропоновані структурно-семантичний та семантико - прагматичний підходи до моделювання німецького складнопідрядного речення, визначення синтаксичних, семантичних та прагматичних характеристик моделей актуального членування німецького складнопідрядного речення поглиблюють знання з теорії речення німецької мови.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання матеріалів дисертації під час викладання теоретичних курсів з "Теоретичної граматики німецької мови" (розділ "Синтаксис"), "Лінгвістичної прагматики" (розділ "Типи мовленнєвих актів"), "Функціональної граматики" (розділ "Комунікативна перспектива висловлення"), "Стилістики тексту" (розділ "Функціональні стилі"), а також на практичних заняттях з німецької мови, при написання курсових, дипломних та магістерських робіт.

Апробацію основних положень та результатів дослідження здійснено на шести міжнародних науково-практичних конференціях: "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2008), "Творчий спадок А.О. Бiлецького в новiтнiх парадигмах наукового знання: до 100-рiччя вiд дня народження" (Київ, 2011), "Україна і світ: діалог мов та культур" (Київ, 2012), "Нова лінгвістична парадигма: теоретичні та прикладні аспекти" (Одеса, 2012), "Україна і світ: діалог мов та культур" (Київ, 2013), "Actual Problems of Science and Education" (Будапешт, 2018); на одній всеукраїнській науково-практичній конференції "Іноземні мови у вищому навчальному закладі: теоретичні засади та прикладні аспекти" (Вінниця, 2013).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10 одноосібних публікаціях, 5 з яких - статті у фахових наукових виданнях України, 2 - у закордонних виданнях (обсяг публікацій - 2,7 др. арк.), 3 - тези доповідей на наукових конференціях (обсяг публікацій - 0,66 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 3,36 др. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація (212 сторінок, з них 185 сторінок основного тексту) складається зі вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (274 позицій, з них 56 іноземними мовами), лексикографічних та довідкових джерел (8 позицій) і списку джерел ілюстративного матеріалу (11 найменувань). У дисертації представлено 6 таблиць, загальним обсягом 4 сторінки.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт та предмет дослідження, сформульовано мету й завдання, наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи; подано опис матеріалу, методики дослідження, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У Розділі 1 "Теоретичні засади дослідження актуального членування речення у сучасній німецькій мові" подано наукові розвідки дослідження, схарактеризовано бінарний та багатоступеневий принципи актуального членування речення.

У сучасному мовознавстві більшість науковців дотримується думки, згідно з якою актуальне членування є органічною частиною синтаксису. При цьому зазначається, що це питання належить до граматичного аспекту речення, виникає у процесі здійснення комунікативного завдання одночасно з граматичним членуванням і розуміється як комунікативне навантаження членів речення (А.І. Волокітіна, Г.О. Золотова, К.Г. Крушельницька, К.Н. Ramers, М. Schreiber, K-E. Sommerfeld, G. Starke).

Актуальне членування речення як метод лінгвістичного аналізу пов'язане з розкриттям логіки побудови думки та її граматичним оформленням у межах речення (висловлення). У той же час актуальне членування речення відображує закони мови, які впродовж її розвитку виробили усталені конструкції (мовленнєві формули, схеми-моделі), що уживаються у конкретних сферах спілкування та ситуаціях взаємодії. У свою чергу, ці схеми-моделі відбивають типові (і одночасно відносні) зв'язки між конкретною моделлю і метою, намірами мовця, видом мовленнєвої дії, її ефективністю. У відповідності з цим таке речення (речення-модель) набуває статусу засобу мови як тактико-операційної одиниці у комунікації. Важливо зазначити те, що процес реконструювання речень-моделей актуального членування враховує одиниці мови різного рівня - синтаксичні, граматико-стилістичні, лексико-граматичні, граматико-фонетичні, які також є лінгвістичними засобами - засобами побудови речення-моделі. Логіко - граматична функція цих засобів полягає в оформленні структури і семантики речення-моделі. Отже, якщо сам процес пошуку і визначення моделей актуального членування слугує для дослідника лінгвістичним методом (у тому числі методом моделювання), то самі моделі стають лінгвістичними засобами, операційними одиницями побудови речення-висловлення.

Теорія функціональної перспективи речення розглядає актуальне членування на тлі висловлення. Дослідники єдині в тому, що актуальне членування є сукупністю змісту (поділ на тему та рему) і форми (лінгвістичні засоби, що визначають цей поділ). Речення, відображаючи дійсність, обов'язково виражає ставлення мовця до повідомлення, його оцінку реальних подій. Одним із найважливіших складників цієї оцінки є формування та реалізація комунікативного завдання. Розрізняючи у змістовій структурі речення семантичний та прагматичний аспекти, слід визнати домінантну роль останнього.

Слід підкреслити, що деяка термінологія одиниць актуального членування залишається дискусійною. Дослідники не мають одностайної думки щодо номінації теми та реми, послуговуються різними термінами: дане - нове (К.Г. Крушельницька), логічний суб'єкт - логічний предикат, смисловий суб'єкт - смисловий предикат (А.Б. Ільїш), основа - предикативна частина (І.П. Распопов), лексичний підмет - лексичний присудок (О.І. Смирницький).В. Матезіус пропонував терміни основа - ядро, а Ш. Баллі диктум - модус. У деяких нових наукових працях замість дихотомії тема - рема використовують подвійну дихотомію фокус (те, що важливе й виділено) - фон (те, що неважливе) і топік (предмет повідомлення) - коментар (інша, залишкова частина повідомлення). Послуговуючись поняттями топік - коментар (предмет - висловлення), фокус - фон (важливе - неважливе), тема - рема (відоме - нове), В. Мольнар вказує на можливість існування в комунікативному навантаженні трьох складників: топік - коментар (предмет - висловлення), фокус - фон (важливе - неважливе), тема - рема (відоме - нове). Лінгвістична практика доводить, що таку диференціацію можна використовувати, наприклад, для початкових речень, до яких неможливо застосувати традиційний темо-рематичний підхід. Т.А. Синіцина вважає, що терміни "тема" та "рема" найповніше відображають природу комунікативного членування, а різниця між компонентами висловлення полягає в різних установках мовця та слухача. Поняття дане - нове, відоме - невідоме, тема - рема постають одиницями різного характеру членування: на дане - нове поділяється висловлення за вербальним контекстом або конститутивною базою знань, відоме - невідоме підкреслюється у висловленні за критерієм культури, за загальною інтелектуальною базою знань мовців, а вже тема й рема є одиницями поділу на основі комунікативного (актуального) навантаження висловлення. Отже, певний елемент висловлення може бути даним - відомим - темою й новим - невідомим - ремою, а також комбінувати в собі різні елементи цих структур (Н.О. Мєркулова).

Існують певні розбіжності у трактуванні одних з ключових термінів теорії актуального членування речення: бінарний характер та багатоярусність. Акцентуючи увагу на бінарному характері (поділ на тему та рему), доцільно виділити його два рівні (Н.П. Брильова). Поняття "бінарність" уведено у працях В.Г. Адмоні, а у сучасних наукових джерелах зафіксовано такий дворівневий характер актуального членування: актуальне членування ізольованого речення - висловлення та актуальне членування речення, включеного в ситуацію, унаслідок чого воно отримує комунікативне завдання (Л.А. Черняховська). Таке розмежування сприяє єдності синтаксичної й інформативної організації речення. Під багатоярусністю актуального членування речення розуміють певну ієрархію тема-рематичних відносин. Ця ієрархія виявляє себе у підкресленні теми та реми як головної, так і підрядної предикативної частини складного речення (О.І. Таюпова, Г.П. Перепеченко, Н.О. Слюсарева).

У контексті нашого дослідження ми послуговувалися науковими доробками Празької лінгвістичної школи, зокрема вченням про актуальне членування речення як багатоярусної структури. Такий підхід сприяв реконструюванню та інтерпретації структурно-семантичних моделей як комунікативних тактико-операційних засобів побудови та актуального членування речення.

Розділі 2 "Методика дослідження актуального членування речення та прагматичної інтерпретації моделей актуального членування речення" присвячений обґрунтуванню комплексного підходу до дослідження об'єкта.

Методом дослідження прикладів з художньої літератури виступає індуктивний метод: у роботі він спрямований на спостереження, фіксування та аналіз матеріалу з метою встановлення закономірностей між конкретною моделлю розподілу в реченні інформації на тему та рему і компонентами прагматики речення (інтенцією мовця, видом мовленнєвою дії, ефективністю). Методика дослідження об'єкта складається з п'яти етапів.

Перший етап - вибірка складнопідрядних речень. Методом суцільної вибірки нами вилучено 3800 прикладів складнопідрядних речень (пряма мова персонажів) з художніх прозаїчних текстів.

На другому етапі за допомогою лексико-семантичного аналізу з'ясовано засоби комунікативного членування речення, розподілено моделі актуального членування на три групи за місцем розташування залежної предикативної частини: у пост-, пре-, та інтерпозиції. Для визначення в інформаційній структурі речення теми та реми було звернено увагу на вербальне наповнення речення-моделі.

У роботі зазначаються наявні показники теми та реми в німецькій мові (наявність/відсутність артикля, частки, сполучники, трансформації часу, стану, способу, відмінкове варіювання, порядок слів), також відповідні показники у відібраних складнопідрядних реченнях (зазначене вище плюс місце розташування підрядного речення). Встановлення показників теми та реми було необхідне для визначення релевантності та перспективи речення для побудови моделей актуального членування. Ці показники сприяли подальшій прагматичній інтерпретації моделей, визначенню їхньої іллокутивної сили.

Метою третього етапу було реконструювання структурного мінімуму речення. Застосовуючи структурний метод (при аналізі безпосередніх складників), визначено склад речення, члени речення, якими частинами мови вони виражені. Також за допомогою аналізу безпосередніх складників визначено склад теми та реми. Контекстуальний аналіз став необхідний для ідентифікації даного й нового, правильного визначення приналежності членів речення до складу теми чи реми. За допомогою методів логіко-семантичного та структурно-семантичного моделювання встановлено структурний мінімум, семантичну основу речення-моделі.

Для пояснення структурних схем використано такі позначення: підмет - S, присудок - P, модальне дієслово - MV, допоміжне дієслово - HV, перший ступінь порівняння - Komp, сполучник - Konj. Головне речення позначається як […], а підрядне - як (.):

(Керівник фірми, Ройс, звертається до Мічча як претендента на одну з посад): "Sie mьssen verstehen, was es mit unserer Firma auf sich hat. Wir sind anders und wir sind stolz darauf. Wir haben einundvierzig Anwдlte,

sind also klein im Vergleich zu anderen Firmen. Wir stellen nicht sonderlich viele Mitarbeiter ein, ungefдhr einen pro Jahr. Wir offerieren die hцchsten Gehдlter und Zulagen im ganzen Land und das ist keine Ьbertreibung. Deshalb sind wir sehr wдhlerisch. Wir haben Sie ausgewдhlt, nachdem wir mehr als zweitausend Jurastudenten an den besten Universitдten ьberprьft hatten. Es wurde nur ein Brief versandt." (J. Grisham, Die Firma: 8)

Розглянемо складнопідрядне речення Wir haben Sie ausgewдhlt, nachdem wir mehr als zweitausend Jurastudenten an den besten Universitдten ьberprьft hatten. Для виявлення особливостей синтаксичної побудови усього речення записуємо його структурну схему. Отже, в головній препозиційній частині у ролі підмета S виступає особовий займенник wir. У ролі присудка - допоміжне дієслово HV, представлене формою дієслова haben у першій особі множини, та форма дієслова auswдhlen у Partizip II (ausgewдhlt). Другорядний член речення представлений додатком, вираженим ввічливою формою особового займенника Sie. У підрядному реченні часу підмет S - це особовий займенник у першій особі множини wir, другорядні члени речення представлені іменниками Jurastudenten, Universitдten, числівником zweitausend, найвищим ступенем порівняння прикметників Superlativ an den besten, порівнянням mehr als. Структурну схему записуємо так: [S + HV + другорядні члени речення + P], (nachdem + S + другорядні члени речення P + HV), де S - підмет, HV - допоміжне слово, P - друга частина присудка, Partizip II.

Структурно-семантична модель дає можливість встановити синтаксичні особливості побудови складнопідрядного німецького речення, завдяки яким існують певні обмеження розподілу інформації (теми та реми) у реченні. Встановлення структурно-семантичних схем було необхідним для подальшого їх доповнення прагматичним аспектом: виявлення показників комунікативної спрямованості у моделях актуального членування складнопідрядного німецького речення.

Основним методом скорочення складу речення до структурного мінімуму, обрано метод "викреслення", який Г. Хельбіг називав "трансформацією елімінації". Суть цього методу можна виразити за допомогою дефініції поняття "модель" за Л.Т. Ломтєвим: модель речення є залишком після відкидання його непостійних складників або індивідуальних елементів як з погляду звучання, так і з погляду конкретного значення. Для встановлення основних елементів структурно-семантичної моделі було використано класифікацію О.В. Гулиги. Метод елімінації підрядного речення застосовано для визначення його структурної, семантичної або іллокутивної обов'язковості.

У дослідженні визначено три блоки моделей актуального членування німецького складнопідрядного речення. Структурні моделі проілюстровано літературними зразками.

Структурна модель: [S + P + / другорядні члени речення], (Prдp / Konj. + S + другорядні члени речення + P / MV / HV).

Літературний приклад:

Ihre Ellbogen sind so schwarz wie der Teer an meinen FьЯen. "Das ist die Frau, von der ich das erste Mal in meinem Leben das Wort bodymilk gehцrt habe". "Komm her", schreit sie. "Was ist das? Was ihr da sprecht? Kroatisch?" (T. Mora, Seltsame Materie: 121)

Для пояснення моделей актуального членування ми використовуємо такі символи: основна тема - T, додаткова тема - Т1, основна рема - R, додаткова рема - R1, друга, додаткова рема - R2.

Розподіл інформації у даному реченні відбувається за такою схемою актуального членування: [T], (R).

Тема (Т) у наведеному вище реченні представлена Das ist die Frau, а рема

(R) - von der ich das erste Mal in meinem Leben das Wort bodymilk gehцrt habe.

Тематичну спрямованість головної частини речення встановлено за допомогою контексту: у попередньому реченні мова вже йшла про згадувану жінку, отже die Frau - це повтор. Використання означеного артикля (die) як лінгвістичного засобу актуального членування речення також вказує на наявність теми. Друга частина речення рематична, оскільки містить нову інформацію, яка не повторюється в наступній частині надфразної єдності. У цьому складнопідрядному реченні прямий порядок слів. Найчастіше при такому розташуванні членів речення інформація в синтаксичній структурі розподіляється від теми до реми; остання у підрядному реченні виражена прямим додатком, присудком та обставиною. Постпозиційне розташування підрядної ланки також сприяє розумінню її як нової, найважливішої інформації. Це найпростіша модель, вона характерна для складнопідрядних речень з усіма типами підрядних речень. Комунікативне напруження, що створилося в межах головного речення, знімається підрядним реченням у постпозиції. Наведена найпростіша модель актуального членування речення властива усім типам складнопідрядних речень.

Визначення смислу повідомлення та його інтерпретація є завданням четвертого етапу дослідження. Комунікативно-прагматичний підхід до мовних явищ сприяв додатковим можливостям інтерпретації моделей актуального членування. Між структурою та семантикою речення, а також змістом його прагматичних компонентів (інтенції, іллокуції, перлокуції) встановлюються відповідні зв'язки. Моделі актуального членування співвідносяться з тим чи іншим типом іллокутивного акту. У той же час, певний тип ілокутивного акту може співвідноситися з декількома моделями. Наприклад, для об'єктивації здивування застосовуються моделі: (R1), [T-R] або (T), [R] (див. фрагмент таблиці 4.3.1.). Аналіз фактичного матеріалу уможливив здійснити таку класифікацію іллокутивних актів:

Фрагмент таблиці 4.3.1. Вираження типів іллокутивного акту реченнями-моделями актуального членування із підрядним у препозиції

Пояснімо модель (R1), [T-R] - іллокутивний акт здивування:

"Im Bus treffe ich Mutter. Sie haben sie entlassen. Sie sitzt mit dem Rьcken zu mir, ьber den Rдdern. Die Haare kastanienbraun gefдrbt. "Ein Wunder, dass ich sie ьberhaupt erkennt habe. Vielleicht ist mir das Kleid aufgefallen!" (T. Mora. Seltsame Materie: 72)

Додаткова рема (R1) у наведеному вище реченні представлена Ein Wunder, тема (Т) dass ich sie, а основна рема (R) - ьberhaupt erkennt habe. Інтерпретації цього іллокутивного акту як здивування сприяли лексичні одиниці, в значенні яких відображений подив - Ein Wunder (диво, дивно) та ьberhaupt erkennen (взагалі впізнати).

Приклад до іншої моделі - (R), [T]:

"Fantastisch. Wie kommt es, dass nichts ьber diesen Ort bekannt ist. "

(Th. Tiemeyer. Medusa: 19)

Рема (R) у наведеному прикладі виражена Wie kommt es, а тема (Т) - dass nichts ьber diesen Ort bekannt ist.

Цей іллокутивний акт розуміється також як здивування - завдяки поєднанню у реченні лексичного маркера (сполучника) wie з семантикою слова fantastisch.

Шляхом використання структурного методу, а саме його прийомів трансформації, перефразування та порівняння визначаються умови функціонування речення (моделі) та з'ясовується прагматика вживання речення в умовах конкретної ситуації.

П'ятий етап дослідження спрямований на синтез отриманих результатів. Визначення типу іллокутивного акту та його інтенційної спрямованості здійснюється за допомогою прагматичного аналізу, прийому врахування семантичних (смислових) показників речень-моделей та конкретної ситуації спілкування. До уваги береться зміст речення та контекст. Для унаочнення результатів методом систематизації було укладено три таблиці типів іллокутивних актів, які можуть бути репрезентовані реченнями-моделями актуального членування (відповідно до трьох блоків моделей). Аналіз прикладів дозволяє зазначити, що в першому блоці із підрядною постпозиційною предикативною частиною вони можуть мати 2 основні моделі і 10 варіантів; у другому блоці з препозиційною предикативною частиною - 2 основні моделі і 7 варіантів; у третьому блоці з підрядною інтерпозиційною предикативною частиною - 5 основних моделей.

У Розділі 3 "Структурно-семантичне моделювання складнопідрядного речення з огляду на його актуальне членування" досліджено синтаксичні особливості організації німецького складнопідрядного речення, реконструйовано структурно-семантичні моделі німецького складнопідрядного речення.

Структурно-семантичне моделювання речення є лінгвістичною операцією, методом визначення властивості об'єкта і предмета дослідження.

У дисертації ми послуговувалися теоретичними здобутками як синтаксичного (О.І. Москальська), так і комплексного (О.В. Гулига) підходів до моделювання речення. Було встановлено три групи мовних засобів, які у межах контексту формують зміст і смисл речення: лексичні, морфологічні, синтаксичні. До лексичних засобів відносяться слова-дейктики, підсилювальні частки; морфологічних - артиклі, трансформації стану дієслова, часу і способу, відмінкове варіювання іменника. Із трансформацією стану тісно пов'язаний такий синтаксичний засіб актуального членування, як порядок слів. Разом з іншими мовними засобами порядок слів зумовлює структуру моделі, визначає особливість її семантики, а у подальшому - у межах контексту визначає її комунікативно-прагматичну спрямованість.

Постійними елементами структурно-семантичних моделей виступають:

1) синтаксичні (порядок слів головної та підрядної предикативних частин, порядок речень);

2) лексико-синтаксичні (сполучні слова, сполучники, відносні займенники та прислівники, кореляти);

3) лексико-морфологічні (модальні слова, слова вказівного поля);

4) морфологічні (спосіб, часові форми). Обов'язковими елементами складного речення є мінімум дві предикативні лінії.

Відповідно до місця розташування підрядної ланки виокремлено три блоки структурно-семантичних моделей як операційних одиниць актуального членування речення.

Перший блок. Підрядна предикативна частина в постпозиції (12 моделей, серед яких 2 основні (вихідні) варіанти і 10 - можливі варіанти): [T], (R); [R], (T); [T-R], (R); [R-T], (R); [R], (T-R); [R1], (T-R); [R1-T], (R); [T1-R1], (T-R);

[T-R1], (R); [R-T-R], (T-R); [T-R2-R1], (T-R); [R-T-R], (R).

Між структурною схемою складнопідрядного речення та моделлю актуального членування існує взаємозв'язок. Зокрема структурній схемі

[S + P / HV / MV + P], (als / wenn / bis / wie / + S + P / HV / MV) відповідає модель актуального членування [T-R], (R).

Наприклад: "Er ist nicht zufrieden, daв sie in der Zelle zu rauchen anfдngt."

(T. Mora, Seltsame Materie: 37)

T - Er, R - ist nicht zufrieden, daв sie in der Zelle zu rauchen anfдngt.

Такі речення звертають на себе увагу тим, що головна частина містить лексику психічного стану (наприклад, zufrieden sein, ungehalten sein, bцse sein, erregen, hetzen, spьren, ahnen). Препозитивна головна частина речень такого типу позбавлена смислової завершеності. У цьому випадку вона потребує пояснення (чим незадоволений?), яке розгортається у підрядній ланці і також входить до складу реми (daв sie in der Zelle zu rauchen anfдngt).

Другий блок. Підрядна предикативна частина в препозиції (9 моделей, серед яких 2 - основні варіанти та 7 можливих варіантів): (R), [T]; (T), [R]; (T-R), [R]; (T1-R1), [T-R]; (T1-R2), [T-R1, R]; (T-R1), [R]; (T), [R1-R]; (T-R3-R2 - R1), [R]; (R1), [T-R].

Структурна схема моделі актуального членування (T), [R1-R] є такою: (wenn / als + S + другорядні члени речення + P / MV / HV), [P / MV / HV + S + другорядні члени речення + P + другорядні члени речення]. Наприклад:

"Wenn ich mich recht erinnere, hat hier das reinste Chaos geherrscht, das schrecklichste und furchtsamste." (B. Vanderbeke, Fehlende Teile: 9)

T - Wenn ich mich recht erinnere, R1 - hat hier das reinste Chaos geherrscht, R - das schrecklichste und das furchtsamste.

Така модель зазначає підрядну тематичну частину в препозиції та головну частину, яка розпадається на два склади реми завдяки відокремленій конструкції. На ремний характер головного речення вказує не тільки його постпозиція, але й контекст (повідомлення про жахливий безлад). Наявність відокремлення das schrecklichste und das furchtsamste в постпозиційній підрядній частині сприяє утворенню нового додаткового складу реми, унаслідок чого вся конструкція стає комунікативно-насиченим реченням - реченням зі складною ремою, яка утворюється із двох рем і являє собою розширену реалізацію одного комунікативного акту.

Третій блок. Підрядна предикативна частина в інтерпозиції (5 основних моделей): [T, (T1), R]; [R, (R), T-R]; [T, (R1), R]; [T, (T), R1], (R); [R1, (T), R].

Структурна схема [S + P + другорядні члени речення / другорядні члени речення, (сполучник / займенник + S / другорядні члени речення + P), S / P /MV

/ HV+ P / S + другорядні члени речення] відповідає моделі актуального членування [T, (T1) R]. Наприклад:

"Ich meine die Mдdchen, die mir in Berlin ьber den Weg liefen, die meisten waren tatsдchlich unfassbar. Jedoch atmeten sie keinen Goldstaub. "

(B. Lebert, Der Vogel ist ein Rabe: 10)

T - Ich meine die Mдdchen, T1 - die mir in Berlin ьber den Weg liefen, R - die meisten waren tatsдchlich unfassbar.

У препозиційній частині головного речення фіксується тема ich meine die Mдdchen. Підрядна частина в інтерпозиції не повідомляє суттєвої інформації, вона пов'язана з додатковим складом теми die mir in Berlin ьber den Weg liefen. Основна, нова інформація, зосереджена в останньому постпозиційному компоненті головної предикативної частини die meisten waren tatsдchlich unfassbar.

Структурно-семантична модель складнопідрядного речення набуває у контексті інформативності, актуалізує потенційні іллокутивні сили відповідно до мети та мотивів мовця.

Мета Розділу 4 "Прагматична інтерпретація моделей актуального членування складнопідрядного речення" полягає у визначенні прагматичного змісту моделей актуального членування сучасного німецького складнопідрядного речення. Прагматичний зміст висловлення акумульований у таких компонентах мовленнєвого акту: інтенція мовця, вид мовленнєвої дії, її ефективність.

Актуальне членування речення є важливим моментом побудови думки адресанта. В залежності від того, як мовець побудує речення, буде зрозумілим його смисл, прагматика. Думка мовця набуває знакової форми - форми речення з експліцитними синтактико-семантичними зв'язками та експліцитними/імпліцитними прагматичними відношеннями. Мовець розташовує у своєму висловленні тема-рема компоненти, застосовуючи для цього певну конвенційну схему, у якій для розподілу комунікативного навантаження використовуються лінгвістичні засоби (лексичні, морфологічні, синтаксичні) та яка у конкретній ситуації співвідносна з конкретною метою мовця та конкретною мовленнєвою дією. Це означає, що мовець для реалізації мети може застосувати одну із схем (моделей) актуального членування.

Наприклад: Модель актуального членування (T), [R1-R]:

"Wenn sie mir weiter so folgen, zeige ich ihnen Abschnitt drei, den hintersten und interessantesten Teil der Schlucht." (T. Thiemeyer, Medusa: 46)

T - Wenn sie mir weiter so folgen, R1 - zeige ich ihnen Abschnitt drei,

R - den hintersten und interessantesten Teil der Schlucht.

Використання у препозиційному підрядному реченні сполучника умови "wenn" (якщо) дає змогу ідентифікувати цей іллокутивний акт як умову. Інтенційна спрямованість речення - за певних умов здійснити дію. Керівник археологічного дослідження Ханна погоджується показати місце розкопок zeige ich ihnen Abschnitt drei, den hintersten und interessantesten Teil der Schlucht за умови, що всі будуть і надалі спокійно й тихо йти за нею, не здіймаючи галасу Wenn sie mir weiter so folgen. Відособлення den hintersten und interessantesten Teil der Schlucht використовується для підсилення значення того, що знаходиться в найцікавішій частині ущелини.

Як показує практика, одна і та сама модель може мати різну прагматичну інтерпретації. Зокрема, для реалізації іллокутивних актів прохання, бажання або настанови може бути використана модель [T1-R1], (T-R). (Див. таблицю 4.2.1.)

Відмінність між конкретними її виявами полягає в компонентах змісту. Наприклад:

Фрагмент таблиці 4.2.1. Моделі актуального членування синтаксичних структур із підрядним у постпозиції для вираження типів іллокутивних актів

Іллокутивний акт прохання: модель - [T1-R1], (T-R):

"Aber ich mцchte diesen Ort noch in Ruhe genieЯen, wenn du erlaubst. "

(T. Thiemeyer, Medusa: 36)

T1 - Aber ich… diesen Ort, R1 - mцchte… noch in Ruhe genieЯen, T -

wenn du, R - erlaubst.

Підрядна предикативна частина виявляє тему wenn du та рему erlaubst. Тлумаченню іллокутивного акту прохання сприяє використання сполучника умови wenn та вживання в головній препозиційній частині модального дієслова mцchte. Тема - ich… diesen Ort та рема - mцchte. noch in Ruhe genieЯen у постпозиційній підрядній частині пояснюють, за яких умов можна було б оглянути місцевість wenn du erlaubst.

Іллокутивний акт бажання: модель - [T1-R1], (T-R):

"Esistangenehm, kьhl,leicht. Ichwьnschemir,dortniewieder wegzugehen." (T. Mora, Seltsame Materie, 87)

T1 - Ich, R1 - wьnsche mir, T - dort, R - nie wieder wegzugehen.

Додаткові тема та рема зосереджені в головній предикативній частині складнопідрядного речення, основні - у підрядній. Додатковою темою в наведеному нижче прикладі виступає підмет, виражений особовим займенником ich, додатковою ремою - група присудка wьnsche ich mir.

Важлива інформація зосереджена в підрядній ланці, де основна тема представлена вказівним займенником dort, а основна рема - групою присудка nie wieder wegzugehen.

Використання в головній частині дієслова wьnsche вказує у контексті на іллокутивну спрямованість речення - бажання. У підрядному реченні додається, чого саме хоче матір головного героя. Розташування залежної частини в постпозиції створює додаткові умови для сприйняття інформації у ній як найважливішої: пояснення, чого саме хоче жінка nie wieder wegzugehen.

Іллокутивний акт настанова: модель - [T1-R1], (T-R):

"Immerhin habe ich hier Jahre mit mьhseliger Kleinarbeit verbracht. Sie sollen ruhig mal von den Strapazen erleben, die wir auf uns genommen haben." (T. Thiemeyer, Medusa: 25)

T1 - Sie, R1 - sollen ruhig mal von den Strapazen erleben, T - die wir, R -

auf uns genommen haben.

Значення модального дієслова sollen в головній препозиційній частині забезпечує розуміння цього іллокутивного акту як настанову. Саме у формі настанови sollen ruhig mal von den Strapazen erleben виражена необхідність самостійно подолати всі труднощі, з якими головні герої зіткнулися (die wir auf uns genommen haben). Компонент прагматичного змісту іллокуція надає певного спрямування й дієвості висловленню.

Встановлені моделі можна вважати тактичними засобами актуального членування речення (з розподілом інформації в синтаксичній структурі), організації змісту і смислу речення. Прагматична інтерпретація дає змогу визначити, яку модель актуального членування речення можна застосувати тій чи іншій ситуації взаємодії.

Висновки