Динаміка діалектних явищ у тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Динаміка діалектних явищ у тексті

Ястремська Тетяна Олександрівна

Львів, Україна

Переваги дослідження діалектного мовлення на основі тексту очевидні, адже, з одного боку, текст дає змогу зберегти для нащадків унікальне мовлення наших прабатьків, почути з їхніх уст історію, а з іншого - проаналізувати всі мовні рівні, зокрема морфологію та синтаксис, які потребують широкого контексту, аби виявити “поведінку” діалектних явищ. Як зазначив П.Ю. Гриценко, саме тексти “можуть забезпечити дослідника достатнім матеріалом для моделювання говірки як системи чи ідіолекту” [7, 3-4].

Аналізуючи діалектні явища, важливо не тільки зафіксувати їх сучасний стан, а намагатися простежити їхню динаміку. Щодо виявлення та відтворення діалектних рис важливими є історичні тексти, писемні пам'ятки різних хронологічних зрізів, етнографічні та фольклорні матеріали, які можуть “відкрити не зауважені раніше дослідниками структурні елементи мови, важливі характерні риси динаміки”, а також подають “цінні коментарі діалектоносіїв або експлораторів стосовно окремих елементів говірки” [8, 151].

Дослідження діалектних явищ у динаміці демонструють тісний зв'язок діалектології та історії мови, адже історичні джерела дають змогу сформувати систему мови конкретного періоду, з'ясувати час найраніших фіксацій чи “приблизно реконструювати діялектну історичну вертикаль” [12, 15]. Водночас діалектні матеріали можуть допомогти локалізувати пам'ятку [13], а також засвідчити збереження давніх рис української мови.

Праці з історичної діалектології мають важливе значення “для виявлення діалектних особливостей української мови, показу їхньої живучості в мові, визначення діалектної основи давньої української літературної мови, а також діалектного поділу в минулому” [6, 76; див.: ЄЄ; 2; 3; 5-6; 9-11; 15-19].

Об'єктом нашого дослідження є наддністрянські говірки південно-західного наріччя, мовленню носіїв яких притаманні давні риси, зафіксовані в історичних джерелах. На підставі діалектних текстів початку ХХ ст. [К], середини ХХ ст. [ШТ; ГУМ], кінця ХХ - початку ХХІ ст. [ЗТ1; зТ2; ЗР] та історичних текстів (переважно з теренів Західної України) [ЄЄ; СУМ14-15; КСУМ16-17; СУМ16-17] зроблено спробу окреслити основні фонетичні та морфологічні риси, які репрезентують динаміку діалектних явищ. Більшість зафіксованих рис демонструє давність української мови. Як свідчать опрацьовані джерела, їх можна датувати ХШ-ХГУ століттями.

Фонетичний рівень

перехід [а] в [е], [і], рідше [и] після м'яких і шиплячих [АУМ, кк. 41-47, 49, 183]:

ІТ ГТ - історичний текст, ДТ - діалектний текст. и всєкь ижє шставить братью; не шсоужеить да не шсоужени боудєгє; землА потрєсє са [ЄЄ, 10]; дєвєть слоу(г); твердость памєгщ дали за єго дшоу и памє(т) и за наше здравїє; на здорове [СУМ14-15 1, 291; 2, 122, 337, 557]; є(ст) дла вась на Кр(с)ті повішєньїй, на памєгь ВознєсєниА; робленого в мисахь и в тарєлєхь; и бы тоть свешченикь до целлине впаль [КСУМ16-17]; злато прєстщ нє в жєртахь говорил; нє лиший єі [3, 40-41];

ДТ взьила жінка дитину на руки; шчасьцьи, шо йі ни забило; памйитка сьвідчит [К, 19, 23]; йак суха зимл 'е / с 'тали зарас / йак мокра зимл 'Є / ждали трохи; виросте пйет ' цинтиметріу / дес'іт [ШТ, 213]; ажимс'і тр'ісла; дес'іт' к[ласіу; двам'іс'іц'і; аби Мала на то жи[т'е; про с'М'ето [ГУМ, 222, 224, 225, 236]; друш[к'и за[ч'ели с'п'ідати; пу'чалос'і веи[с'іл'і; наї вас Бог благоуслоу[вит ш'[ч'ес'с'тем; сер[пами [ж'еили; поу зеи[лених с'М'етах їде с'М'ето І'вана [ЗТ1, 98, 102, 131]; приїшоу гсРсдодар наїмати 1ж'ети; то йак чийе шМ'ес"т'е [ЗТ2, 40, 41, 54]; св'аш[ченик ... в'ідмов[л'ейе за здо'ровйе; мо[нах 'іу поувига[н 'ели; на Стр 'ітен 'е; йа поу[йіхала доу Жоукви на Св 'і[ту Гоу[дину [ЗР];

реалізація ненаголошеного [о] як [у] ([оу]) [АУМ, кк. 55-56]:

ІТ аплстоульмь [ЄЄ, 13-14]; чєрє(с) тую дорІЇгІЇ[СУМ16-17 8, 140]; посадив єі оуднУ[3, 41];

ДТ дуо вуоди; ми майім убл 'іх; йдем дудому [ШТ, 215, 216, 217]; у [нашуму [л'іс'і; ту[б'і прауду гувору [ГУМ, 214, 222, 223]; худила чу[тири к[л 'аси; на добру дурогу; виХоде мулуда на пур'іх [ЗТ1, 94, 97, 105]; 1мала_м гу[рох та[к'иї; веи[зут мулу[ко на здачу; ^моло^д' с"і мудила; мулуда [мус"іла [мати балеиц [ЗТ2, 36, 39, 45, 104]; Пасли курови; там мо^дебени правили; [руку дугори йа ни [можу п 'ідвести [ЗР];

зближення звуків [е] та [и] [АУМ, кк. 37, 225]:

ІТ родитили ... и дроугы; рєкоша к нємоу оучитилю; [ослаблень жєлами, правы творєть [ЄЄ, 12-13]; шдного дна ... планити ро(с)топатіса; чи(р)вони(ми) золотыми [СУМ16-17 11, 226; КСУМ16-17]; во истєнІЇ; въсєдръжитил [3, 40];

ДТ на виликодньі сьвита; плачи жінка [К, 19]; плачу було ц 'іле сило [ШТ, 213]; у серидин 'і; тай [кажи; йаї того ни пиричитайу; Чути креик там; так де[тино [ГУМ, 213, 223, 231]; Імама спик[ла / шо [мала [ЗТ1, 112]; три ни[д'іли; пир'іх буу фаїниїзверху; с[туд 'н 'а беи[тоунова /глеи[бока [ЗТ2, 38, 40, 49]; зйавила ту ПриЧиста Д'іва; то дв'і ни[д'іл'і тривало; там була дирив[л 'ана Церква; у си[л 'і; аї / шчо ро[биетие; бал[кон за[б 'ели [ЗР];

відсутність заміни етимологічного [о] на [а] [АУМ, кк. 59, 395]:

ІТ богатыми и оубогими; при томъ были ... па(н) лютикъ небогатый [СУМ14-15 1, 103; 2, 32]; црковь ... хотячи богатити; богато зло(т)о(м) ни(т)ковы(м) ... гафтованые; съ Ьмилєнїем слєз горАчихъ; на богатство са здобывают1; вода гаси(т) горАчїй огєнь; єго ... горячую милость; колачо(в) свтити нє каза(л) [СУМ16-17 2, 134; 7, 45; 14, 173; КСУМ16-17]; горячим [3, 42];

ДТ а йаґ бугач і майе зв 'ітки / купуйе бл 'еху [ШТ, 212]; сув'іди / хЧопц'і таї бога[т'іш:і [ГУМ, 238]; кла'дут 1подушку ... шчоб була бу[гата [ЗТ1, 63]; нас бувато їшло; ву[ни та[к'і бугаЧ'і; беирут зи соу[бойу колаЧ'і ... оуб[м'ін'уйуц”с”і кола[чами [ЗТ2, 37, 49, 67]; бо[гато вил'ічилос'; йа пйу ту воду /а во[на ме[н 'і йак го[р 'ача [ЗР];

наявність протетичних приголосних [в], [г] [АУМ, кк. 124-126, 402]:

ІТ своимъ воуч(є)никомь; трєпєть ивоужасъ [ЄЄ, 14]; дали єсми имь та села у віки... и с лісом, и с вокном и с ріками; а також вочы [СУМ14-15 1, 189; 2, 78]; два ло(к)ті гатла(с)у чи(р) воного; до ІЇю(р) по га(н)кры є(з)ди(л) на цє(р)ков; єслибьі хто з нинешни(х) гєрєтїко(в) до цркви Каволичєско(є) навєрнІЇльсА; в прирожоной своей гисторїи; а також воко, воколица, вокьно, восень [СУМ16-17 1, 144; 6, 190, 205; КСУМ16-17]; не воставиль, воловлный, гєретик [3, 43];

ДТ даун 'іше вуралиідиривйеними плугами ... п 'ідворували/ скуродили; воур'іхи добри родит [ШТ, 212-213, 215]; [тутка уже тидер годен'к'і госид'і; Зарас на н'у воком; л'іхтар'іу вос^в'ічиних [ГУМ, 213, 249, 251];ус"і стоУІйали вор'іх'и Лускали; продавали мо^литвеник'и / вобраздд [ЗТ1, 111, 121]; грош 'і дали на всРбраЗи; спрауЛ 'али воубІжинк 'иі [ЗТ2, 46-47]; меде боЛ 'іли вочи фест; на воч 'і ни витко було н 'іЧого; йа уже на йідде доко була; буу доу другОйі восен 'і; пришви ... з йадимос'вобразом [ЗР];

відсутність лабіалізації [е] в [о] [АУМ, кк. 38, 401]:

ІТ от оусєго хотара... шестая часть; по шести коп; индикта семого; положили полшеста ста копъ грошей [СУМ14-15 1, 357, 395]; полмисковъ шесть; на шесть штринъ; по семой ОУботе; семого дня; желиза ши(н) сто семъдеслтъ и шесть [КСУМ16-17];

ДТ придіхала п іу ^^шес^нуйі [ГУ^^М, 222]; ^^шес^та гд^^дина уставали; то було ворок вемого року [ЗТ2, 56, 106]; вема година, Шеста година, доу вечера [ЗР];

відсутність заміни початкового [йе] ([йі]) на [о] в числівникові один [АУМ, к. 225]:

ІТ едноу землю; една част; едного бога; за единъ волосъ; ни за единъ нитъ [СУМ14-15 1, 344-345]; едно село; е(д)но телл е(д)ну яловицу тоі сироты [СУМ16-17 9, 69]; еденъ ліс, еден аглъ [3, 40];

ДТ єден .., як вимірив, тай забив Турка башу; йидного разу узьиу собі стрільбу [К, 18, 21]; йіден учіїтел' [ШТ, 215]; йідді ваут доуник [ГУМ, 213]; веив”іл 'а було йіден ден ' [ЗТ1, 110]; то^ди йеден д 'імеиц с”і битайе; йідду неид 'іл 'у /другу / трету [ЗТ2, 38, 63]; ус'о бедно Бох подазуйе нам [ЗР];

реалізація давніх сполук ръ (рь), лъ (ль) як -ер-, -ел- [АУМ, кк. 68, 71, 397]:

ІТ кырница [СУМ14-15 1, 519]; кырниця, што течетъ у пожитокъ (вічньїй); не плачъ, ш нєвісто, потамІЇу слезы ... пєреестань плакати, штры слезы; з1 слезъ и з1 крви оубогихъ людій на богатство сл здобывают1 [СУМ16-17 15, 120; КСУМ16- 17]; истекала кирница [3, 41];

ДТ хоудили по кеирниЦ 'ах / до трох / бирали воду / но1усили диском [ЗТ1, 116]; тада була дама /йак киер1ниц"а /шо воду с"і бере; Зробим хрестиек'0 ... на киердици [ЗТ2, 58, 89]; п 'ішЛи \мама у сув 'ідну кердиц 'у; вови ту кердичку п 'ішЛи вичистили; вода сто^вала над кирдицейу; визивайеш у соб'і длези [ЗР];

відсутність подовження приголосних у формах іменників середнього роду [АУМ, к. 94]:

ІТ нєдавномоу захованю; здєржаню чистои, явной вірьі ... коу дєржаню зоуполна чести; на своємъ збожю [СУМ14-15 1, 388, 389]; бе(з) ве(р)ху и трасє(н)я; шафа до схованл; єсть ошУка(н)є такоє барзо бри(д)коє БгУ [КСУМ16-17];

ДТ пішоу на польованьи [К, 21]; на весну бадил 'і забрати; вз 'ети з него нас 'ін 'і [ШТ, 215] ; то жи'т'е; з'б'іж'а на Поли; 'доуги во'лос'і [ГУМ, 225, 231, 232]; пу'чалос 'і веи'с 'іл 'і; 'через дурене 'в'ішан'е буу бим с'а утопиу [ЗТ1, 98, 100]; с к'лоч'ем уз"ау тої пИр 'іх; 'нашеи жие'т 'а та 'к 'е; п 'іш'ли на в 'ін'чан 'е [ЗТ2, 40, 59, 63]; то йе с'ц 'ілен 'а в'іт 1Господа; йа прошу про оздо'роулен 'а; зан 'і'маус 'а ''виселен 'ам 1того се'ла; Подложен 'а 'пойаса; Благо'в 'ішчен 'а [ЗР];

диспалаталізація [с], [ц] у суфіксах -с 'к- (-ис 'к-), -ц 'к- [АУМ, кк. 102]:

ІТ євріискьш [ЄЄ, 16]; воиско єго мл(с)ти на помо(ч) давати; воєвода молдавскы и ... пань шандрь німєцкьі... королю польскому [СУМ14-15 1, 38, 188]; пристУпиль Хмєлніцкїй гєрШть Корацкий, и Тогай Бєй водзь Тата(р)скїй з вєликими войсками своими ... ЛвУвь штормовали, пятдесят копь грошей литовских; нас погодили з обох рукь попріятелску; до волоскихь границь [СУМ16-17 4, 194; КСУМ16-17];

ДТ пиристали бути напади татарск'і [ШТ, 221]; і 'войска 'дуже 'було; ту'во/ н'і'мецки си'ло; ше до аустр'іїскойі в'іїни [ГУМ, 231, 232, 254]; доу 'того 'нашоуго укра'йінского христи'йанского ш'л'убу сотати [ЗТ1, 104]; ту йе н'і'мецка ку'л 'он 'ійа; руск 'і то уже ни 'дали з веир'тепоум ху'дити; п'і'шоу на 'пол'ску 'воїну; то йе 'мудра д'іучи'ниско [ЗТ2, 39, 40, 108]; 'наша К'рех'іус'ка чудот'ворна 'Мати 'Божа; Папа 'Римскиї; ту бу'ло тр'а'совиско; оуд'аг'нула плаш'чиско та'киї ста'риї; 'в'іїско то'д'і уже спо'лохалос'а [ЗР];

диспалаталізація [р'] [АУМ, кк. 115-116, 184]:

ІТ лазороу грлди; прєдьі дверми, входли дверми [ЄЄ, 14]; ігоумень и архимандрить Бистричьскаго монастира; насто- ягель того монастыра [СУМ14-15 1, 122; 2, 58]; на(с) вєликаа бура змєтовала; пришла боура и вітрьі на морє; Иван бУракь; тайную вечеру господню змінили; прє(д) шсвчєнє(м) цркви вєчєрУ да(л); на вєчєрУ запрошують; во(и)ду до него и буду з ни(м)вєчєрати[СУМ16-17 3, 96-97, 102-103; 4, 8-9; КСУМ16-17];

ДТ фтворайи сьи гора; сїякось виратували; давай, жінко, вичеру [К, 19, 20, 21]; ворали на цукровий бурак [ШТ, 220];

1бачиу /йак з ц[винтару виходила; туб'і прауду гу'вору; і бурак і л'он / шо дау [ГУМ, 215, 223, 224]; зи д[вору на діверах; на другу веи[черу; ти м'іїрат'іу[ник [ЗТ1, 103, 110, 131];рО[били рад[но // дали йед[но мед 'і накритис”і; на пуд[в 'іру стОдала бочка [ЗТ2, 40, 49]; три буради курмо'в 'і; де ти йідеш / даже до монастира; Мат 'інка Божа так нас ус 'іхра^туйе; хаї в 'ін пу под[в 'іру б 'ігайе [ЗР].

Морфологічний рівень

закінчення -и “як рефлекс давнього фонетично зміненого закінчення -и (-і)” [4, 322] у Р., Д., М.в. одн. в іменниках І відміни [АУМ, кк. 172, 182, 401]:

ІТ посадять на церковной земли; маршалку Волынское земли; оу понєділнико пєрвоі нєділи поста [СУМ14-15 1, 395; 2, 35 (пор.: то са діяло ... оу плтокъ плтоі неділі)]; соль земли; нє было на земли жадного члвка; шф^овалъ ... на вєчєри шстатнєй [СУМ16-17 4, 8; 11, 224-226; КСУМ16-17];

ДТ на в'іу[ци так йе с[кручини [ГУМ, 273]; ми Маруси в'і[нок уШили; було дв'і доли; Поралис'і на 1кухни [ЗТ1, 103, 104]; напекди пиру'г'іу на [кухни; Зробим хрестиек'д ... у с[таїни / ... на киер[ници; к[лан'елас”і по вулици; варила свисни; ходила по стеир[ни [ЗТ2, 37, 89, 104, 110, 111]; закрила у с[таїни; йе у кап[лици; сид'іли ... таково на зем[ли; вода у р 'і[ци / [мила х[лопчика [ЗР];

закінчення -и в іменниках ІІ відміни [АУМ, кк. 182, 400]:

ІТ в поли; на поли жита ... досы(т); на конци чєтвєртато лєта [СУМ14-15 1, 493; 2, 181]; ста(л) на полы; У поли; стеречи кони [КСУМ16-17];

ДТ на тім самім місци; зібрали сї на поли на єднїм місци; по тьім таньци [К, 19, 20, 22]; на к 'інци найл 'іпший виноград; на тім м 'ісци ... р'іу [ШТ, 215, 218]; на свойім [поли; на [сон- ци пие[чи; на [камини ни оставили [ГУМ, 224, 236, 264]; ву[на у тому в 'ін[ци [ЗТ1, 104]; на [м 'ісци кус[телу; на кри[вим [танци; хл 'ібп духу[диу на [поли [ЗТ2, 53, 55, 69]; при к 'ін[ци [с 'ічн 'а; на т 'ім [м 'ісци; на т 'імво [м 'ісци поставили; Ж 'інка до [н 'ого і так по пледи йо[го [ЗР]; Д. Гринчишин зазначає, що: “переконливим свідченням того, що голосний переднього ряду [и (і)] вимовляється як голосний переднього ряду [и], є їх сплутування; пор.: милости і милосты, милостию і милостью” [4, 34].

закінчення -и в іменниках ІІІ відміни [АУМ, кк. 174-175]:

ІТ господарь рускоі землі ... пєрємьіскоі волости; безъхитрости [СУМ14-15 1, 396]; відає(ш) заповіди; преступлены заловіди Божей; помочи шукати; смакъ щасливості; любовъ К лорАдковой власности міла; начнєть Бгъ оу совісти строфова- ти; которьіі милости не чинАть [СУМ16-17 10, 154; КСуМ16-17];

ДТ п 'іу Першуйі... ночи; с 'і[рак то буу з'і Шерсти; ни Мала таКойі сШ'ілости [ГУМ, 222, 235, 249]; д'екуйе ж'ібкам / шчо неипоушкуду[вали с[войі [ночи; неи[сут на бпов 'іди ... кс'ондз ті [опоув 'іди забисуйе; триїц 'іт ' санШимеитр 'іу Грубости; за Мойі Пам'іти [ЗТ1, 104, 118, 119, 129]; неи було н'і[йакоуйі веи[селоусти; до другойі гоу[дини [ночи [ЗТ2, 101, 109];

закінчення -ови, -еви в іменниках ІІ відміни в Д., М.в. одн. [АУМ, кк. 177, 178]:

ІТ слово ... кь королеви польскому; па(н) своємоу владарєви алюбо своємоу слоузє; а еще есмы дали оброкъ тому монастирєви [СУМ14-15 1, 122, 178, 291]; Осипови котьлярови, Иванови сницирови; Миколаєви; папежови лаяти; за шцє(т) ко- нєвина ноги [КСУМ16-17];

ДТ чим би сьи ґаздови віддьіічити [К, 22]; ву[на кла[н 'алас 'і Шатови / [мам 'і; с 'п 'ібайут так [само Шатови / баб 'і / д 'ідови; п[сови зауйазуйут [оч'і [ЗТ1, 97, 106, 115]; братови буу р'ік; с”п'і[вайе д[рушка дружбови; було по руб[леви йід[но йі^це [ЗТ2, 36, 69, 109]; поу[казувала [тому [монахови; в'ін [вир'ішиу [тому [туркови помс[тити; с 'і зйа[вила к[н 'аз 'ови [ЗР];

закінчення -ийу в іменниках ІІІ відміни в О.в. [АУМ, к. 176]:

ІТ м(и)л(о)стию жаловали; пор.: из божїєю помощїю [СУМ14-15 1, 188, 494]; жебы есте діти свои хитростию и ересию латинскою не отравили [СУМ16-17 8, 22]; пор.: ходить нощєю, лєстєю имоуть [ЄЄ, 15];

ДТ [ночийу вишбвала бол'амби [були [ЗР];

закінчення -ий у Р.в. мн. іменників на зразок люди, діти, гуси, гроші [АУМ, кк. 197, 395]:

ІТ женъ и дітии, на исхожища поутии, прінєснє мощии [ЄЄ, 15]; дітій своихь на доброе не учили; и заповідїй єгш стережи, ты(х) рєчи(и) коториє збираємо або до пєрєхованА; да(л) є(м) ... на масло и на сы(р) та(т) гроши(и); пор.: оубогихъ людій [СУМ16-17 7, 96-97; 8, 21-22; 10, 154; КСУМ16-17];

ДТ с тих гроший чирипки стали [К, 19]; майімо ... курий і гусеий; призначили ду мене трййц 'іт л 'удий; а мати ду д 'ітий [ШТ, 212, 213]; і нима л'удиї; тройи д'і[тий [ГУМ, 223, 224]; шо там л'удиї п'іш[ло; грошиї ни[ма [ЗТ1, 63, 103]; у л'уд[иї забиерали худобу; ни в 'ідга[н 'ала д 'і[тиї в 'іт [церкеи; бу[гато с[еойіх грошиї дОлО[жиу; звоЗиели л 'удиї / хто за Украйіну бороус'ї [ЗТ2, 37, 44, 45, 54]; ни пускали тут л удиї [ЗР];

збереження давніх форм двоїни [АУМ, к. 257]:

ІТ чотыри жонъки а двє девъцс, кона двє нєділи хова(т) [СУМ14-15 1, 335; 2, 36]; по дві копі яє(ц); дві ньірці [КСУМ16-17];

ДТ д 'ілилас 'а зимл 'а на три руц 'і; нас було де 'і ж 'інц 'і [ШТ, 207, 219]; ш[тири [лауц"і ту було; було ш[тири х[лопц"і / ш[тири д'іучиен'і; було нас три д'іучин'і [ЗТ2, 47, 56, 101]; йа за де 'і неид 'іли усотала; де 'і нед 'іл 'і водо тривало; де 'і неид 'іл 'іу л 'іКарни була; де 'і д 'іучин 'і Пасли худобу; у [мене ... три брат 'і; три ст 'і[н 'і Падайе а йа п 'ід оуд[нойу сто[йу [ЗР];

прикметники здебільшого мають тверду основу:

ІТ старыми и давными хотарьми; подлугъ давного обычая; ны^шнимъ и потым будущимъ; до нинішноіо часі [СУМ14-15 1, 276; 2, 58]; давного віка; давного обычаю; з1 давны(х) іг(т)цігв; в то1жє ча(с) в де(н) с^ботны(и) [СУМ16-17 7, 160; КСУМ16-17];

ДТ ез'ети дуо еуоди л'ітнойі [ШТ, 215]; е затишним м'ісци [ШТ, 221]; приїш[ла су[с'ідна [д'іучина [ГУМ, 234]; то ни с"[е'ето [було / то буу [будниї ден' [ЗТ1, 113]; у оус[татну су[боту [переидт Веи[лик'им [постом; с тих су[с"ідних [селіу; йа рОсдажу стародауниї Обр'ад™ [ЗТ2, 48, 90]; уже [п'ізна година бу[ла; то у[писуйут 'у к[нигах [дауних; йа їду до Церкеи у Вели[кодниїпоне[д 'ілок; [поуно йе/у [будниїден '/ і у не[д 'іл 'у і моло[д 'і і с[тарші [ЗР];

енклітичні форми особових та зворотного займенників у Р., Д.в. одн. [АУМ, к. 207]:

ІТ віроуя воу ма нє оумрть [ЄЄ, 14]; тот маєт на са видіти вєликую казнь; чєрє(с) са; оучини ми право; ты ми первей примовилъ... ты мя первей назвалъ татемъ [СУМ14-15 2, 331]; причастника ма прїйми; такъ мя будешъ оучити [СУМ16-17 4, 8; КСУМ16-17];

ДТ набрала си гроший; хоць му ни у смак [К, 19, 22]; ну / [думайу си; [с"іла йа си п 'іт пілотом; напиш 'ідми; ни дас'ц'ми йісти; [л'ітноу ео[доу [ГУМ, 222, 234, 273]; ше си нага[дала /брат м 'ії пас корови [ЗТ2, 56]; снит ми с 'і шчо йа /удома; так си з дами фаїно пОговориу; так си з дами фаїно пОговориу [ЗР];

залишки давніх форм займенника він у непрямих відмінках [АУМ, к. 208]:

ІТ єго діти; наступьники его; ему самому; дали єсмьі ємоу ... два сєл(а) ... гдємоу є(ст) до(м) [СУМ14-15 2, 85]; во(и) ду до нєго; нє пойдІЇ ш(т) нєгіс; вкусила єго за руку, молитися и кланятися ему [СУМ16-17 4, 9; 8, 22; КСУМ16-17];

ДТ просит йиго, аби го додньа вїтровадиу на дорогу [К, 22]; тратити доло дего [ГУМ, 236]; запроупоудуйут йіму ... деис 'ат ' Л 'ітр 'іу гОр 'іук 'и; в 'інчудали йіЛо чим хто м 'іх [ЗТ1, 108, 111]; йідо с" корови сЛухали; с”і сотали с”м 'ідати з дего [ЗТ2, 57]; йа до дего ка'зала; завадило йіго і ус 'о; тої чулод 'ік шо жиу там йіму сдиус 'а сон [ЗР];

у дієслівних формах 3 ос. однини І дієвідміни (зворотні дієслова) відсутній кінцевий т:

ІТ ш(т)вєржє са [ЄЄ, 15-16]; я(к)сл боудє могль остати добрьі(и) [СУМ16-17 3, 134], проте у пам'ятках ХУІ-ХУІІ ст. домінують форми із т: роускїи краині замьікаю(т)сА горами ш(т) полІЇдна; хто ся на початьку поткнеть [СУМ16-17 10, 108-109; КСУМ16-17]

ДТ поле, називає ся Бакаїха; фтворайи сьи гора і двері утворили сьи [К, 18, 19]; п 'іу дершуйіздайес"і ночи [ГУМ, 222]; р'іба назидайес"і Д'н'іЛтер; уклад'ейес'і дерша друшка; пес йак с"а дивеи [ЗТ1, 63, 105, 131]; наї вода с"і диспи; 1зерно дипеис"і; паску неиІсес"а с"Ів'ітити; Лочеис"і ходити кОл 'аду'вати [ЗТ2, 36, 48, 56]; назидайес 'іПоЛожен 'а йойаса; с Лимос'с'і здибайе / здайеш / йадогос' ко'ханка / здибайес 'і; пдтайес 'і Ж 'інки [ЗР];

давні форми інфінітива на -чи [АУМ, кк. 234, 395]:

ІТ казал сіна насічи; ни стеречи, служити ему; имают нам помочи [СУМ14-15 2, 27, 191, 386]; стеречи кони; постєрєчи жє тьіхь црквєй; яко будєтємочизьє(д)нати [КСУМ16-17];

ДТ у тих бЛ'ахах мОЛли пеиди кОрОваді [ЗТ1, 123]; дах задау теиІчи [ЗТ2, 67]; хл 'іп пиди [ЗР];

дієслівні форми майбутнього часу утворено за моделлю “бути + форми минулого часу дієслова” [АУМ, к. 244]:

ІТ казали єсмо ... воротити, кто що будє(т) бра(л); єго буду(т) нєгора(з)до судили [СУМ14-15 1, 143]; будеть войгь побудовалъ; бІЇдет кнжзь ... засєлл жить; я(к)сА боудє моглъ остати добры(и) [СУМ16-17 3, 134];

ДТ не ку[да буду шу[кала; чо[го ти будеш там ху[диу [ГУМ, 213, 222, 249]; моулоу[д'і ... ни будут бостили [ц”ілиї ден'; гор'іук'и н'іОдба д'іучина ни била ... бо будут б'іти неи здоров 'і / йак будут робили; там с 'і пОтОрЛуйут / і уже 1 будут жеи[нили [ЗТ1, 109, 114-115, 118]; ми будем т 'і[кали / ту б[лис”ко брама йе; йа вас неи буду зач'ібау; нам [колоу мОскбл'іу неи будеи с”і [в'ічно Жило [ЗТ2, 38, 112]; йа бумайу буду ходила /моЛилас '/ бирала ту воду [ЗР];

давні форми минулого часу з особовими енклітиками3 [АУМ, к. 245]:

ІТ миколаю стрыхарХ задалє(м) на цє(г)лІЇ бг 130 а сто(р) говалє(м) кожъдЮ тисачІЇ; далє(м) гро(ш)9 да(л)єм... мацоу пшениці; до пєрєхованА того що смо ... зоставили [КСУМ16-17]; пор. у пам'ятках ХІУ-ХУ ст.: помирили сі єсми; и присАглъ єсмь; казали єсмо оуси(м) людє(м) воротити [СУМ14-15 1, 143; 2, 190-191];

ДТ мітла, казауйис, жи йак добри піде, то буде два нових [К, 23]; зложилис 'мо і ввечеир 'і йдем дудому; пот 'ім пристутлисмо до цукрового бурака; булам три дни [ШТ, 217, 220]; ажимс'і тр'ісла; п'ід'ішлам / в'ін м'ін'і наговориу; ду в'іїни рубилисмо на свойім боли; хобилисмо / полу'чалисмо до шболи шо потр'ібно [ГУМ, 222, 223, 224, 225]; доу Л 'ісу т 'ібали смо; хо[т 'ілис 'те 3 'ат 'а [мати; вид 'іла_м у[чора фуд[бол грали [наш'і і поЛ'ак'и [ЗТ1, 63, 105, 116]; [мала_м шкарла[тиену; хувала_м_с”е то по [селах / то у ц”отк'ие; та_ї_с”мо їшли / їшли /приїшли [ЗТ2, 37, 39]; п 'іш[ла поумо[лила_м с 'і і мив 'і на дуШі [лекше сотало; уже_м то[то ус 'о пере[жила; а [шо-с 'те робили; [жили_с 'мо йак надлежит '; тоу[д 'іїка уже смо правили/ на Івана; таксмо т[роха і /пр 'італи у Церкв 'і [ЗР].

Аналіз діалектних та історичних текстів (у цій статті порівняно тільки деякі фонетичні та морфологічні особливості) дав змогу не тільки провести паралелі між минулим і сучасним, а й дійти цікавих висновків.

Зазначмо, що дотепер у діалектологічних працях не усталено написання таких форм: разом, через дефіс, із апострофом чи з дужкою, що вказує на нероздільну вимову двох слів (у прикладах передаємо її за допомогою нижньої риски).

Виразною ознакою діалектних текстів є усічення слів, зокрема випадіння одного або кількох звуків. Окрім згаданих вище прикладів енклітичних форм займенників (ти, си, ми), пам'ятки ХУІІ ст. фіксують, зокрема, приклади синкопи, наприклад: в тіли слтомъ. слтІЇю милость, висхнєт море, хтіли, пришла боурата ін. [3, 44; СУМ16-17 3, 96], які значною мірою властиві сучасним діалектним текстам (с'Є'тиї `святий', |хт'іти `хотіти', 1каут `кажуть', е'ічу'еайу `відчуваю', при'н'ати `прийняти', Ьан'ати `зайняти', всх'нец'а `засохне', п'ід'ісх'ла `підсохла'). На нашу думку, усічення є важливою ознакою тексту, адже свідчать про живе мовлення, на яке впливають не тільки фонетичні процеси, історичні зміни, а й екс- тралінгвальні чинники (зокрема швидкість та виразність мовлення, ситуація та учасники діалогу) [див. також: 4, 255].

Ще одна особливість аналізованих текстів - паралельні форми, які фіксуємо не тільки в текстах одного періоду (ІТ) чи населеного пункту (ДТ), а в межах одного джерела (ІТ) чи ідіолекту (ДТ). Наприклад, у пам'ятках ХУІ-ХУІІ ст.: межи ныхъ - мєжє собою, мєжє люде; тітки Єлисаведи - до Єлисавиди [3, 40]; єдно - ш(д)но; нє было на земли - ш(т) землі, дітій - дітей, люди(и) - людє(и), грошей - гроши(и); задалє(м) - проси(л) ємь та ін. [КСУМ16-17]. Діалектні тексти рясніють дублетними формами, зокрема в межах того ж тексту: л 'уди зачали /за 'чели ... добре жити [ШТ, 212], нас було де'і ж'інц'і (ж'інки - другий раз) [коментар Г. Шила. - Т.Я] [ШТ, 219], та'ка була йама / йак киер'ниц"а / шо воду с"і ''бере - у крие'ниц"у упау [ЗТ2, 58]; йе у кап'лици - йе ... у т 'ії кап'лиц 'і; си'д 'іли ... таково на зем'ли - во'на 'булау зем'л 'і [ЗР] та ін. На нашу думку, саме така внутрішньотекстова варіантність указує на те, що тексти не є штучно створеними чи уніфікованими відповідно до певних стандартів, це особливий, унікальний вияв комунікації; вони свідчать не про законсервованість мови, а про її постійний поступ і пошук. Матеріали дослідження також підтверджують, що “саме тексти здатні зберегти й відтворити реальне розмаїття варіантів формальної структури говірки, неоднорідність функцій її елементів, стратифікацію носіїв діалекту з їхніми мовними особливостями” [8, 153]. Варіанти в діалектних текстах поєднують архаїку (давні форми) та сучасність (сучасні форми, часто спричинені нівеляцією діалектних явищ під впливом літературної мови), адже “багатогранність діалектних відмінностей - це жива історія, розпластана у просторі, - це немов просторова проекція пережитих історичних процесів” [1, 213].

Отже, у статті на прикладі архаїчних рис української мови (на матеріалі староукраїнських джерел та діалектних текстів) представлено діалектні явища в динаміці, адже саме текст дає змогу показати багатство та багатогранність мови.

Література

діалектний мовлення текст

1. Аванесов Р.И. Вопросы фонетической системы русских говоров и литературного языка // Известия АН СССР. ОЛЯ. Т. УІ. Вып. 3. 1947 (май-июнь).

2. Багнюк Н. Поліські живомовні елементи в середньошрифтовому Євангелії // Волинь - Житомирщина. № 22(1). 2010.

3. Бичкова Т. Південно-західні діалектні риси в апокрифах у контексті становлення української літературної мови // Діалектологічні студії. 5: Фонетика. Морфологія, словотвір. Львів. 2005.

4. Герман К.Ф. Українські говірки Північної Буковини в історичному та лінгвогеографічному аспекті: Фонетика, фонологія. Чернівці. 1995.

5. Гринчишин Д. Давньоукраїнські фонетичні й морфологічні риси в говірці села Потік Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. // Діалектологічні студії. 5: Фонетика. Морфологія, словотвір. Львів. 2005.

6. Гринчишин Д. Фіксація діалектних рис у документах з Гуцульщини // Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Львів. 2000.

7. Гриценко П.Ю. Кроки до інформаційної повноти // Говірки Південної Київщини. Збірник діалектних текстів / За ред. Г Мартинової. Черкаси. 2008.

8. Гриценко П.Ю. Про один тип джерел сучасних діалектологічних студій // Діалекти в синхронії та діахронії: загальнослов'янський контекст. К. 2014.

9. Дидик-Меуш Г.М. Бойківські риси в мовній тканині неканонічного євангельського тексту ХУІ століття // Діалектологічні студії. 8: Говори південно-західного наріччя. Львів. 2009.

10. Дидик-Меуш Г.М. Лемківські риси в мовній тканині староукраїнського неканонічного євангельського тексту // Діалекти в синхронії та діахронії: загальнослов'янський контекст. К. 2014.

11. Добосевич У. Українська мова в учительному Євангелії середини ХУІІ століття // Діалектологічні студії. 1: Мова в часі і просторі. Львів. 2003.

12. Коць-Григорчук Л. Вступне слово // Лінгвістично-географічне дослідження українського діялектного простору. Нью-Йорк; Львів. 2002.

13. Коць-Григорчук Л. Діялектні риси “Лексикону...” Памва Беринди - свідки походження автора // Лінгвістично-географічне дослідження українського діялектного простору. Нью-Йорк; Львів. 2002.

14. Коць-Григорчук Л. Походження автора пам'ятки і метод накладання ареалів // Українська та діалектна лексика: Збірник наукових праць. Вип. 5. Львів. 2007.

15. Макович Х. Діалектні фонетичні риси в мові рукописних Учительних Євангелій ХУІ-ХУП ст. // Мовознавство. 2013.

16. Макович Х. Писемна пам'ятка: між минулим і сучасним українських діалектів // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 56. Ч. 1. 2012.

Размещено на Allbest.ru