Ботанічна лексика крізь призму антропометричності (на матеріалі центральноподільських говірок)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ботанічна лексика крізь призму антропометричності (на матеріалі Центральноподільських говірок)

І.В. Гороф'янюк

Анотація

Стаття продовжує серію публікацій, присвячених аналізу назв рослин центрально-подільських говірок крізь призму антропометричності як одного з основних виявів людського чинника в мові. Докладно проаналізовано семантико-словотворчу модель номінативної транспозиції «назва частини організму людини флорономен».

Ключові слова: антропометричність, соматична лексика, назви рослин, центрально-подільські говірки.

Для сучасної антропологічної парадигми характерне вивчення мовних явищ та їх функціонування у зв'язку із виявами людського чинника в мові. Попри це феномен антропометричності у флорономінації не став предметом вивчення мовознавців¹. Мета нашої розвідки - продовжити дослідження механізму реалізації принципу антропометричності в ботанічній лексиці. Задля цього ми виділили 4 семантико-словотвірні моделі флорономінації, які формують феномен антропометричності, та простежуємо їхнє лінгвальне наповнення на фактичному матеріалі - 5252 номінативних одиницях на позначення рослин, їх сортів, частин та масивів, які вони утворюють, зафіксовані автором у говірках 94 населених пунктів (далі - н.пп.) Вінницької області. Слід гадати, що факти, спостережені, зокрема, у центральноподільських говірках, не позбавлені типових рис, які властиві загальнонародній мові. Зрозуміло також, що без характеристики основних семантичних процесів, характерних для говорів, не можна осягнути й мовних явищ у літературному ідіомі.

Антропометрична орієнтація семантики зафіксованих флорономенів реалізується в чотирьох моделях номінативних транспозицій: 1) назва людини флорономен, 2) назва частини тіла людини флорономен; 3) назва ознаки людинифлорономен; 4) назва здатності людини флорономен.

Предметом нашої розвідки наразі є друга семантико-словотворча модель - назва частини тіла людини флорономен. Ії похідними є флороназви двох груп: 1) форономени, що постали на ґрунті зовнішньої подібності окремих частин рослини і частин тіла людини, 2) флороназви, що мотивовані назвами частин тіла людини, при лікуванні яких застосовують ці рослини.

Першу групу формують флорономени, похідні від соматизмів.

Голова. Назви рослинам або їх частинам з компонентом голова зазвичай дають флорооб'єктам кулеподібної форми, що асоціюються з головою людини: голова `чорна головка стрілки цибулі, у якій міститься насіння', `шапинка гриба', йак голова `великий гриб', голови `молода порхавка бородавчаста, Lycoperdon perlatum Pers.', гвлоука `часник дикий, Allium angulosum', `головка маку', `головка часнику', `головка капусти', `головка соняшника', `чорна головка стрілки цибулі, у якій міститься насіння', `шапинка гриба', головки `насінна верхівка конопель', головочка `головка маку', `насінна верхівка конопель', `чорна головка стрілки цибулі, у якій міститься насіння', головатш мак `мак дикий, Papaver rhoeas L.', голоучастий чавник `часник городній, що не поділився на зубці', безгвлоул'а `потворний, звироднілий гриб', `синяк звичайний, Echium vulgare', `часник городній, що не поділився на зубці', , красноголовець, красноголовик, червоногвловец', красногвлов'і `підосичник, Leccuinum aurantiacum S.F. Gray', червоногвлов'і сиройіжки `сироїжка їстівна, Russula vesca Fr., яка має червону шапинку', зеленоголов'і сиройіжки `сироїжка зелена, Russula aeruginea Lindbl.', білоголової сиройіжки `сироїжка біла, Russula delica Fr.', `капуста, що не склалася в головку'.

Як зауважує А.М. Шамота, «використання назви частини тіла - голови як словотвірної мотивуючої основи похідних найменувань рослин - характерна риса всіх слов'янських та інших індоєвропейських мов» [6, 57].

Волосся. Волосяний покрив качана кукурудзи в говірках номінують коски, волос, волос'а. Найменування воси, волос'а вживають на позначення тонких корінців цибулі, волос'а `ости у злакових'. Лексеми борова, волос'а фіксуємо для номінації видів коренів у різних трав. Складений номен д'ідова борова у центральноподільських говірках засвідчено для найменування сорту квасолі, пижма звичайного, Tanacetum vulgare L. та космосу роздільнолистого, Cosmos bi-pinnatus Cav. Номінативний ряд `космос роздільнолистий, Cosmos bipinnatus Cav.' містить також назви, що постали на основі зіставлення розгалужених тонких стебел рослини з волоссям дівчини: кучер'ав'і д'ірчата, патілат'і д'ірчата, нвчесан'і д'ірчата, задрипана Пан'і, роздрипана Пан:а, ростр'іпана Пан'і, п'ідр'іпана Пан'і, нвчесана Пан'і, ростр'іпана баришн'а, рострапана баришн'а, стравата баришн'а.

Семантично близькими до волос виступають номени вус, вусик, домінантною семою яких є тоненьке ниткоподібне утворення: вуса `колосок проса', `колосок вівса', `ости у злакових', `вусики на стеблі гарбуза', `маленькі вусики огірків', `бокова тоненька ниточка на морквині', `тонкі корінці цибулі', вусика, вусики, рсики `вусики на стеблі гарбуза', `маленькі вусики огірків', `бокова тоненька ниточка на морквині', ву'сата, вувтиста, з вусами `вид пшениці звичайної, Triticum aestivum L.', свербиус, свербиуз, свербивус , свербеус `шипшина собача, Rosa canina L.'.

Очі. Мають виразну семантичну мотивацію назви рослин, словотворчо пов'язані назвами органа зору людини: повов'і вч'і `бруслина європейська, Euonymus europaeus L.', гав'утин'і вч'і, вн'утин'і гвазки, гвн'утин'і Глазки `фіалка триколірна, Viola tricolor L.', д'івоч'і вч'і `космос роздільнолистий, Cosmos bipinnatus Cav.'.

Переконані, що в цьому контексті необхідно розглядати і флороназви маку дикого, Papaver rhoeas L. з'іркач, з'іркатиїмак, які пов'язані із зіркий, здріти, у зв'язку з наявністю у верхній частині головки невеликих отворів - очей, через які висипається насіння [2, 265].

Зовнішня подібність реалій відбита і в народному терміні вічко/очко, що репрезентує поняття `невеликі заглиблення на морквині' - очки, гочки, вочка, в'ічка, `неликі заглиблення на картоплині' - око, очко, вочко, в'ічко. Відповідно зафіксовано широкий ряд назв видів картоплі, яка має великі вічки: отката, оката, овката, Точками, багато в'ічок, майе бавато вчок, гл'ібок'і вчка, з глибокими вочками, вам'і вчка, з в'ічками, з вчками, з вочками, з гочима. Засвідчено також диференціацію сортів картоплі за кольором вічок: син'оочка, син'ог'лазка, син'ег'лазка, синог'лазка, сінеглазка, червон'іочки, красн'і вочки, червоноглазка, червоновочка.

Зуби. Схожість форми морфологічної частини рослини з людськими зубами відображена в таких назвах, як зубок, зуб `зернина кукурудзи', р'ідкобубиї кабан `качан з рідким зерном', зуб, Зубчик, зубок, зубец', зубец `зубок часнику', к'ін'с'киї зуб, кол'ачиї зуб, зуб кукуруза, зубата ~, зубаста ~, зубиста `вид кукурудзи звичайної, Zea mays L.', зубкатиї, зубатиї горох `вид гороху посівного, Pisum sativum L.', многозубковиї, однбзубец', однбзубиї, однбзубчик, однобуб, йіднобуб `види часнику городнього, Allium sativum L.', сорокбзубка `вид цибулі, Allium cepa L.'.

Губи. Подільський говір (54 н.пп.) й до сьогодні зберігає номінативну опозицію гриби `білий гриб, Boletus edulis' - Зуби `загальна назва всіх інших грибів', засвідчену в пам'ятках XVI ст. [3, 166]. Етимологи переконані, що за лексеми Зуба `гриб' та Зуба `частина обличчя' розвинулися з первісного значення `наріст, виступ, край' [3, 168].

Язик. Соматизм язик також засвідчений у народній ботанічній номенклатурі: йазиПи в'ір'і `гливачка звичайна, Pleurotus ostreatus Kumm.', красн'і `глива правдива, fistulina hepatica schaeff.', тешчин йвзик,¹т'ошчин йвзик `алоє деревовидне, Aloe arborescens'.

Руки. Пижмо звичайне, Tanacetum vulgare L. завдяки формі свого суцвіття одержало назву Ланс'ка ручка. З анатомічним поняттям пов'язана і назва корінця гарбуза ручка.

Пальці. Дією фактору аналогії спричинена поява найменувань Чал'чики, дамс'к'і Пал'чики `сорти помідорів, Lycopersicom esculentum L.', пйатоЛерстен', пйатиПал `перстач випрямлений, Potentilla erecta L.'. Відомий і компаратив йак Палец' р'ірниїзі значенням `різновид коріння'.

Нігті. Ця частина тіла людини закріплена у номінації рослини нагідки лікарські, Calendula officinalis L.: наг'ідки, наз'ідки, наг'ітіки, наз'ідка, наготи, а також пан'істка, пан'істки, пан'істки, пагн'істки, пал'істики, похідні від діал. пагність `ніготь'. Прикметно, що цей мотив номінації рослини зберігся, за спостереженнями І.В. Сабадоша, майже в усіх східно- і західнослов'янських мовах [5, 55].

Вухо. Флороназви, мотивовані назвою вухо фіксують зовнішні ознаки рослин і відображають у метафоричній формі особливості будови флорооб'єкта: вуха, вушка, б'іле вушко, вушка `лисичка справжня, Cantharellus cibarius Fr., жоут'і вуха, жоутовуха `сорт дині звичайної, Melo sativus L.', синевухи `сорт картоплі, Solanum tuberosum L.'.

Пуп. Похідними утвореннями від пуп є назви частин рослин Пупчик, пупец' `огірочок з квіткою', пупок, лупчик, пупец' `квітка, яка ще не розпустилася', пупчик `чашечка квітки', а також їх різновидів - с пупцем, з пувцом `сорти помідорів, Lycopersicom esculentum L.'.

Нога. Флорономени, похідні від нога, постали внаслідок зовнішньої та функціональної подібності ноги людини до довгої частини рослини, яка тримає останню: ножка, п'іжка `стебло квітів, трав', одноги `частини стовбура, з якої відходить декілька верхівок', пошка, п'ішка, литка `корінь гриба'. Відповідно результат такого метафоричного перенесення маємо в композитах груболожка `білий гриб, Boletus edulis Bull.', тонко^ножки `лисичка справжня, Cantharellus cibarius Fr.', тонкол'іжки `сироїжка, Russula', тонкол'іг `очерет звичайний, Phragmites australis L.'.

Коліно. Невелике потовщення (переходи) на стеблі різних трав і злаків номінують кол'іно, кул'іно, кбл'інце, кул'інце.

Шкіра. Похідні від шкіра, кожа в ботанічній лексиці фіксуємо на позначення шкірки гарбуза - шпура, шпурка, шпурочка, шкурки, шк'ірка, шк'іра, пожа, твердої шкаралупи горіха - шпура, шпурка, верхньої м'якої шкаралупи горіха - шкура, шкурка, шкурочка, шп'ірка та кори дерева - пожа, шкура.

Флорономени можуть бути мотивовані назвами внутрішніх органів людини: кишки -- кишки, к'ішк'і, `волокниста частина гарбуза, де знаходиться насіння', м'ясо -- м'асо, мйасо `м'ясиста частина гарбуза', `м'якоть гриба', дике мл'асо `наріст на стовбурі дерева', дике мл'асо, дубове м'асо `глива правдива, fistulina hepatica schaeff.', ребра -- ребрак, ребрик `сорти яблук', сухоребрик `сухоребрик лікарський, Sisymbrium officinale L.', серце -- розбите верце `розрив-трава звичайна, Impatiens nolihangere L.', серцевина, серцовина `серцевина морквини', `м'ясиста частина гарбуза', `середина розрізаного кавуна', `зерно горіха', берце, серцевина, серцовина `серцевина дерева', серцоЛиста Липа `вид липи', жила - жил'ниї граб `вид граба', жилавиі йасен `вид ясена'.

Як відзначив М.М. Покровський, «людська фантазія досить часто не так творить, як рухається готовим, колись уже окресленим шляхом... Оскільки в мові усталилось... загальне зіставлення, то воно згодом може поширитися і на окремі елементи зіставлюваних предметів» [4, 28]. Асоціація голови як частини тіла людини з наслідками окремих захворювань рослини психологічно зумовила використання назв захворювань людини для позначення хвороб рослин: голоу'н'а, голоун'а, голиул'а `головня на зернових', `головня кукурудзи, Ustilago maydis Tul.'. У подільських говірках фіксуємо й архаїчне вірування слов'ян позбуватися або ж набувати якихось властивостей через контакт з рослиною [докл. див.: 1]: інф.: йак в'ідрубайеш голоу'н'у (І. Г. - на кукурудзі) / то голова буде боЛ'іти // (с.Велика Кісниця Ямпільський р-н Вінницької обл.).

У досліджуваних говірках засвідчено низку назв наросту на стовбурі дерева, мотивованих назвами захворювань людини: Кракова Парос'т', Кракова Пар'іст', дерерйаниірак,рак, бородаука, боп'ачка, хвороба, дике Мн'асо `наріст на стовбурі дерева'.

Другу групу назв рослин, що сигналізують про реалізацію принципу антропоцентризму у флорономінації, формують флороназви, мотивовані назвами частин тіла людини, при лікуванні яких застосовують ці рослини. Це флорономени, похідні від іменників голова - болиголоу, бол'іголоу, болиголова, бол'голова на позначення отруйної рослини болиголова плямистого, Conium maculatum L., кістка - живок'іст, живокост, живо¹'іс'т', живок'іс'т', жиеопос'т', живоп'іс'ц', живок'іс'ц' `живокіст лікарський, Symphytum officinalis L.', серце - сер<sup>1</sup> цева крбпива, крбпива в'ід <sup>1</sup> серц'а `собача кропива звичайна, Leonurus cardiaca L.', матка - Маточник `васильки справжні, Ocimum basilicum L.', тіло - чистбт'іл, чистбт'ел `чистотіл звичайний, Chelidonium majus L.', срака - стулисрака `звіробій, Hypericum perforatum L.'.

Окремі флорономени мотивовані назвами хвороб, які рослини лікують: сл'іпбта, сл'іпота, сл'іпак, сл'іппки, сл'іпоти `жовтець їдкий, Ranunculus acris L.', інф.: не бер'іт'ррками / бо вч'і затрете / таї буде сл'ьпота //, бородарник `вероніка дібровна, Veronica chamaedrys L.', бвшишник `розхідник звичайний, Glechoma hederacea L.', кривауник, кровауник, кроваун'ік, крпватник, крпваучик, крпвалник `деревій звичайний, Achillea millefolium L.' та кровауник, кровауник `звіробій, Hypericum perforatum L.': йак кривавий попос у теп'ат / у д'ьтеї / то треба брати йодо //.

Ясна річ, що використання рослин в народній медицині та їхня відповідна номінація не завжди зумовлені реальними властивостями рослин. Для застосування їх з лікувальною метою іноді достатньо було зовнішньої подібності морфологічної частини рослини з хворим органом чи симптомами хвороби. От і фіксуємо в одному номінативному ряді флорономени, мотивовані різними функціональними властивостями рослини. Так, в с. Мурафа Шаргородського р-ну Вінницької обл. очиток їдкий, Sedum acre L. використовують в'ід бчеї, відповідно й називають бчак. Натомість у Рахнах Лісових цього ж району фіксуємо номен крижник `очиток їдкий, Sedum acre L.': йодо заливати гор'ілкойу / і тод'і натиран':а / це йак бол'ат криж'і //.

Уявлення про єдність, своєрідну спорідненість рослин з людиною становлять логічну основу перенесення найменувань зовнішніх характеристик, стану і поведінки людини на рослини. Проте метафоричні перенесення назв задля уникнення полісемії досить часто підкріплюються формальними маркерами. У ботанічній лексиці таку роль виконують зменшувальні суфікси [6, 42]: голова - голоука, головочка, зуб - дубчик, зубок, зубец', пуп - Пупок, Пупчик, пупец' тощо.

Отож флорономінація віддзеркалює архаїчні уявлення наших предків про ототожнення рослини і людини, їхньої морфології. Це зумовлено значною мірою екстралінгвальними чинниками: по-перше, об'єктивними характеристиками рослин, наділених окремими властивостями живих органімів, по-друге, чіткий характер світосприйняття з усталеними антропоморфічними уявленнями наших пращурів-землеробів. Як результат, назва кожної частини тіла людини функціонує як семантичний дериват або твірна основа формального деривата в ботанічній лексиці. Залежно від ознаки, покладеної в основу такого порівняння, соматизм у складі флорономена може вказувати на особливості розташування (серцевина, серцовина `серцевина морквини', `м'ясиста частина гарбуза', `середина розрізаного кавуна', `зерно горіха', `серцевина дерева'), будови (картопля з гбчима, пйатдперстен', пйатппал `перстач випрямлений, Potentilla erecta L.'), форми (голова `чорна головка стрілки цибулі, в якій міститься насіння', `шапинка гриба'), розмір (Ітешчин йавик, т'ошчин йавик `алоє деревовидне, Aloe arborescens') стебла, листка чи плоду рослини, її лікувальну спроможність (крижник `очиток їдкий, Sedum acre L.').

Отже, структурування репертуару зафіксованих флорономенів дозволило наблизитись до моделювання семантичної структури флоролексем, яка демонструє спільність або суміжність різних сегментів лексичної системи у свідомості носіїв мови. Проаналізовані лексико-семантичні спільності ботанічної та антропонімічної лексики не вичерпують усього арсеналу міжтематичних сходжень, проте засвідчують регулярність моделі вторинної номінації флорооб'єктів. Дослідження ж регулярних моделей вторинної номінації у різних тематичних групах діалектної лексики дозволить у перспективі розкрити ті тенденції й закономірності, які детермінували сучасний стан лексики, як діалектного, так і літературного ідіому.

рослина говірка флорономен антропометричність

Список використаних джерел

1. Агапкина Т.А. Южнославянские поверья и обряды, связанные с плодовыми деревьями, в общеславянской перспективе / Т.А. Агапкина // Славянский и балканский фольклор. Верования. Текст. Ритуал. - М., 1994. - С. 84-110.

2. Етимологічний словник української мови: в 7 т. / [заг. ред. О.С. Мельничук]. - Т. 2: Д - К. - К.: Наук. думка, 1985. - 571 с.

3. Меркулова В.А. Очерки по русской народной номенклатуре растений (Травы. Грибы. Ягоды) / В.А. Меркулова. - М.: Наука, 1967. - 258 с.

4. Покровский М.М. Избранные работы по языкознанию / М.М. Покровский. - М.: Изд-во АН СССР, 1959. - 382 с.

5. Сабадош І.В. Формування української ботанічної номенклатури / І.В. Сабадош. - Ужгород: Ужгород. держ. ун-т, 1996. - 192 с.

6. Шамота А.М. Назви рослин в українській мові / А.М. Шамота. - К. : Наук. думка, 1985. - 162 с.

Размещено на Allbest.ru