Українські і чеські фразеологічні одиниці з колоративним компонентом "білий"

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКІ І ЧЕСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ З КОЛОРАТИВНИМ КОМПОНЕНТОМ “БІЛИЙ”

Ващенко О.О., Степанюк О.В.

Київський національний лінгвістичний університет

У статті розглянуто функціонування прикметника “білий” як складника фразеологічних одиниць української і чеської мов. З'ясовано, що творення фразем в обох мовах пов'язане з участю прикметника у формуванні їхньої семантики. Виявлено спільні й відмінні риси в уживанні прикметника “білий” у складі ФО української і чеської мов. Описано особливості перекладу українських фразеологічних одиниць чеською мовою.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, українська мова, чеська мова, символіка кольору, особливості перекладу.

The article is devoted to the functioning of an adjective “white” as a part of phraseological units in Ukrainian and Czech languages. It is written that the creation of Ukrainian and Czech idioms connected with using the adjective in a formation of the meanings of phraseological units in both languages. It is determine d similarities and differences in the semantics of the adjective “white” in translation of the idioms from Ukrainian into Czech.

Key words: phraseological unit, Ukrainian, Czech, symbols color, features translation. фразеологічний український чеський прикметник

Майже впродовж усього існування світу людину супроводжували колоративні позначення явищ дійсності, що певною мірою відбивало зв'язки людини з природою і суспільством. На думку Н.Д. Арутюнової, “світоглядні поняття є особистісними і соціальними, національно специфічними і загальнолюдськими. Вони живуть у контекстах різних типів свідомості - побутової, художньої і наукової” [1, с. 3].

Запропоноване дослідження зумовлене загальним спрямуванням сучасної фразеології на комплексне вивчення фразеологічних одиниць (ФО), які, відображаючи особливості світосприймання, способи осмислення певних явищ дійсності, є засобом створення мовних образів. Нові аспекти взаємодії лінгвістики, когнітології, культурології, філософії розширили межі аналізу мовних явищ у згорнутих текстах із різними типами лінгвокультурної інформації.

Сьогодні фразеологічна наука має цілу низку спеціальних досліджень, де описано чинники, що впливають на творення й розуміння ФО представниками різних культур. Колоративні компоненти “як вербальні знаки культури та релікти культурної інформації виконують як власне мовну, так і культурну функцію (образно відтворюють інформацію про навколишній світ, транслюючи культурні смисли)” [3, с. 15].

Історію функціонування колоративних компонентів у ФО різних мов вивчали лінгвісти А.І. Альохіна, Н.Ф. Алефіренко, Р.В. Алімпієва, М.М. Атоєва. Серед чеських лінгвістів слід згадати Д Фонтану, М. Длоугу, Ї. Черного та ін. Однак функціонування й семантичне вираження колоративних компонентів чеських і українських фразеологізмів не були об'єктом дослідження. Тому викликає зацікавлення ідентифікація етимологічних і структурно-семантичних особливостей чеських і українських фразем із компонентами кольоронайменування.

Метою статті є дослідження тенденції відтворення або зміщення семантики кольору у фразеологізмах із компонентом “білий” у чеській та українській мовах.

Об'єктом дослідження стали фразеологічні одиниці, що виявляють найбільший ступінь значущості, універсальність в українській і чеській мовах. ФО дібрані з фразеологічних словників за редакцією Фр. Чермака “Slovmk ceske frazeologie a idiomatiky'' (Prirovnam (1983), Фр. Челаковського “Mudroslov narodu slovanskeho ve prslovcИ',, електронних варіантів тлумачних словників “PHrucm slovnik jazyka ceskeho” (1935-1957), “Slovnik spisovneho jazyka ceskeho” (1960-1971), “Чесько-українського словника” (1988-1989), а також “Фразеологічного словника української мови” (1993).

Здавна різні народи надавали великого значення символіці кольору. Сприйняття світу через колір знайшло своє відображення в лексичній і фразеологічній системах мов. Виникнення ФО безпосередньо пов'язане з формуванням метафоричних значень кольоронайменувань, а на виникнення метафоричних значень прикметників-кольоронайменувань вирішальний вплив мала символіка кольору. “У символіці народів кольори відіграють надзвичайно важливу роль. Різниця їхніх оптичних ефектів, що чуттєво позначається на настрої, незаперечний вплив кольорів на психічну сферу людини, контраст між світлими і темними кольорами... усі ці моменти ... людина використовувала для символізування й метафоричного пожвавлення своїх споглядань, відчуттів і уявлень” [4, с. 60].

Еволюцію уявлень про колір можна схематично звести до етапів розвитку культури: первісне суспільство міфологізувало й ототожнювало колір з суттєвими речами (кров, молоко, насіння, земля), стихіями (вогонь, сонце, земля) - білий, червоний (жовтий), чорний. Триколірна символіка знаходила відображення в релігійних і магічних обрядах, монументальних розписах, предметах побуту, у вираженні ставлення до таких явищ, як життя, смерть, народження, світло тощо.

Тлумачення кольору було полісемантичним і амбівалентним (полярним). Так, у ранній історії (Єгипет, Китай) кольори канонізувалися до будови космосу (світу богів і людей). В античні часи міфологізувалися кольорові поєднання, сформувалися теорія мімезису (наслідування природи) та гармонії як перші психофізіологічні системи об'єднання зовнішнього світу й інтелекту. Кольорова естетика стала фундаментом для європейського мистецтва, в основу якого був покладений критерій гармонії - зв'язність, міра, пропорції, доцільність, протиставлення та ін.

Велику роль кольоропозначень у формуванні мовної картини світу відзначає Н.Н. Амосова, оскільки з відповідним кольором у різних лінгвокультурних спільностей пов'язані певні асоціації, ті чи інші кольорові переваги [5, с. 13]. Ї. Черни та Я. Голеш у розділі “Типологія знаків та символів” зазначають, що колір завжди був пов'язаний із традиціями і правилами кожного народу. Його використання пов'язане з певною символікою, яка більш-менш є стабільною для конкретної культурної чи етнічної групи [6, с. 173-174]. М. Длоуга у статті “Символіка кольорів у середньовіччі” зазначає, що певний колір також мав і певний статус у суспільстві. Так, у середньовіччі ні шляхтич, ні член королівського двору, ні придворна дама, навіть сам володар не могли самостійно приймати рішення щодо кольору в одязі: “Heraldicky system a odev nebyly individual realitou, ale realitou institucionalm, ndrn sepevnymi normami a kody” [7, с. 31].

Використання значень кольорів у фразеології не можна вважати довільним. Зв'язок із дійсністю може бути суперечливим і складним, але він завжди існує. Переважання назв певних кольорів у ФО різних мов зумовлене тим, що це головні, необхідні для спілкування кольори.

Семантична структура назв кольорів виступає як “сукупність значень, неоднорідних за ступенем абстрактності і ступенем семантичної значущості, характером зв'язків і залежності, які встановлюються між основним (кольоровим) значенням і переносним” [8, с. 4].

Слова-кольороназви, відірвавшись від предметних зв'язків, почали виражати життєво необхідні поняття, стали стрижневими компонентами ряду ФО української і чеської мов. Вони відзначаються багатозначністю, значним потенціалом сполучуваності, широкою сферою використання, що пов'язане з безпосереднім переосмисленням самого поняття кольору, з його символічним значенням.

Прикметники-назви кольорів, що беруть участь у формуванні українських і чеських ФО, - це якісні прикметники, основним значенням яких є саме колір, що сприймається органами чуттів. Таке значення - єдиний нейтральний засіб вираження поняття [9, с. 93]. Прикметники- кольоронайменування мають давнє походження, виявляють семантичне багатство і здатність до створення експресивно-образних значень.

“Етимологічний словник української мови” Ярослава Б. Рудницького коментує походження прикметника білий так [11]: білий `white', MUk. билого Gsg. (1583), б-Ьлый (XVII с.), б-Ьлъ (XVIII с.) ; OES. бкло, б-Ьлы. (XI с. Остр, ев); BRu. белы, Ru. белый, OCS. Ъё1г, Ви. бял, Ма. бел, SC. Ыо, Sin. bel, Cz. Ы1у, Slk. biely, Ро. ЪйзХу, UpSo., LoSo Ъё1у, Ca. bjely, Sli. bjaidi, Plb. b'ol. -- Deriv. біле- [се]нький, білісенький, білюсінький, білясінький, біляв[еньк]ий, біластий, білястий, білуватий, білан, білений, [по]білити, білизна, білизна, білизняний, білязнярка, білик, білило, білильний, -ик, -иця, білильня, білина, білйця, біління, білість, [ по ]біліти, [по ]білішати, білля, біл[ оч ]ка, білковий, білок, білковина, білуга, білуха, білявець, біля- в[оч]ка, біляк, біль, etc.; several compounds with біло- : білобородий, біловидий, білоголова, білогвардієць, бі-логрудий, білозір, білокорий, білокрилий, -лець, біло- крутка, білосніжний, білотурка, білоус, etc.; FN. Білий, Біленький, Білецький, Білйнський, Білднь, Біль- ський, Білак, Білаш, Білан[ич], Білик, Біляк, Біляш, Біленко, Білокрйл[ий], Білоус[ий], Білошйцький, Білянський, Білодгд, MUk. БЬлёй (1634), Билый (1649), БЪлецъ (1618), БЬлка (1654), БЬликъ (1545), БЬ- лобородъ (1622), Б-Ьловерхъ (1530), БЬлокунъ (1672), БЪлоусъ (1654), БЬлоусый (1618), Б-кляченко (1692), а. о. (Тупиков 76 - 77, 498), OES. БЬловоло-дъ (Кримський 2, 16); GN. Біла, Білашів, Білагиівка, Білагики, Біле, Білейки, Біленьке, Біленченківка, Білецьке, Бглгород Дністровський, Білгородка, Білів[ці], Білка, Білків- ці, Біляівка, Біляки, Білянський, Біляни, Бглобережка, Білобджниця, Біловгдське, Білогорбдка, Білокернйця., -криниця, Білопілля, Білозір'я, Білостдк, Білогорща (f/e. from orig. Білогдща, cf. Худаш 157), etc. -- Syn.

Етимологію прикметника btty з'ясовуємо у “Старочеському словнику” Я. Гебауера : biely, adj., Ы1у, weiss; psl. Ье1ъ. Nejedna (pani) svych slez unori a lomieci byele гисё AlxV 1892, lomiece byele гисё AlxH. 5, 1; s jejie byele sj AlxV 1877; - byely chleb Mast. 287; rucho byele stola byssina Mus. Gen. 41, 42, byele rucho AnsOp. 8, Alb. 42b, byele rucho femorale BohFl. 528; jakoz od bijeloty bude co bijelee sluti Strt. r. 48a; bijele pivo Pr. pr. 256, calta bijela t. 258, koruhev bijelu t. 228, strt bijely t. 257, lev bijely t. 256; svёc bijelaych Lobk. 35a; pak-li jest okolek (rany) byel a tenek LekB. 17lb; lo) jako sniezek bielo Hrad. 22a; (havrani) donidz su jeske mladi a su byely AlbC. 34b. Umyjes mё a budu snёha bielegy super nivem dealbabor ZWittb. 50, 9; bielegi nez snieh budes Pass. 469. (Licci) ktviechu v-byele Kat. v. 2308. - biely den, biel den a adv. bieled v. den. - biely potok, biela vis, biele platno atp. v. potok, vis, platno atd. - Jm. mstn: in Bielem DeskDE. - Jm. reky: Bela Reg. IV, 1337. - V pnjmernch: Matёj Biely Bё1. 1447; Jan byela hlawa z Poresma Por. 1444 (50); Venceslaus Biele piwo TomZ. 1425 st 190; Katherina Biela rzit t. 1445 m 44 [15].

У культурі та релігії слов'ян білий колір означає повітря, сонце, чистоту, прозріння, святість, спасіння, священство, духовну владу. У християнстві цей колір завжди означав безвинність душі, чистоту і святість життя. Біблійне значення білого кольору - чистота і невинність, а одяг білого кольору - тріумф духу над плоттю.

Старочеський вірш “Barvy vsecky”, датований XIV ст., демонструє, як використання певних кольорів впливало на статут того чи іншого шляхтича і означало його належність до певного рангу.

В українській культурі білий колір вважали як кольором ангелів, святих, так і кольором нечистої сили, котра розгулювала в так звані білі дні - від Різдва до Водохреща [2].

Давнє походження прикметника-кольоронайменування білий є причиною частого вживання його у ФО української і чеської мов. Він виявляє полісемічність у питомих українських і чеських ФО, пов'язаних із традиціями і звичаями обох народів, певними реаліями.

Сприйняття кольору зазвичай формується думками й спогадами, асоціаціями, що виникають уявно між кольором і сприйняттям предметів, явищ на основі ознак подібності або відмінності: однозначними є фізичні асоціації - вагові, температурні, фактурні, акустичні, просторові; індивідуальними - емоційні (позитивні, негативні, нейтральні тощо). За багатством асоціацій сприйняття кольору пов'язане зі слухом, смаком, нюхом, дотиком. Людина - носій і виразник видової пам'яті етносу, нації, роду. Колір в українській і чеській традиціях - барва (давньоінд. vaira - зовнішній вигляд, гідність, якість).

Порівняльне вивчення українських і чеських ФО з компонентом білий свідчить, що не лише лінгвістичні чинники є визначальними у кольоропозначенні. Семантика кольору залежить від ряду екстралінгвістичних чинників, культурних традицій, звичаїв народів, особливостей ментальності, а також від різних подій, фактів об'єктивної дійсності. Тут простежується розвиток спектра значень у слова від конкретного до абстрактного, від ознак, властивих предмету, що має білий колір, до оцінних характеристик реалій, які можуть бути несумісними з поняттям кольору.

Отже, порівняльний аналіз ФО із компонентом білий чеської та української мов засвідчив, що вказаний прикметник-кольороназва є семантичним ядром ряду фразеологізмів й широко використовується для позначення явищ дійсності в їхній якісній репрезентації.

Українські ФО з компонентом білий можуть бути передані чеськими фраземами, у яких актуалізована або нейтралізована сема кольору. Такі ФО відображають схожість семантики українських та чеських фразем.

Водночас прикметник білий не має конкретного колоративного вираження у деяких ФО чеської мови у зв'язку з тим, що втратив у них якісне значення і вживається на позначення характеристик, трансформується в інші контексти, реалізує у смисловій структурі поняття оцінки певних явищ.

Результати дослідження фразеологічних одиниць із колоративним компонентом “білий” в українській та чеській мовах дають підстави для віднесення прикметника білий до поняттєвого поля з конкретною або уявною семою ознаки, яка є символічним знаком для пізнання якісних відношень, розуміння кореляції лінгвальних і екстралінгвістичних чинників у загальному процесі сприймання соціально-історичної, інтелектуальної та емоційної інформації національного характеру ФО української та чеської мов.

ЛІТЕРАТУРА

1. Арутюнова Н.Д. Логический анализ языка: Культурные концепты / Н.Д. Арутюнова. - М. : Наука, 1991. - 204 с.

2. Войтович В.М. Українська міфологія / В.М. Войтович. - К. : Либідь, 2002. - 664 с.

3. Галинська О.М. Лінгвокультурна інформація англійських та українських інтертекстуальних фразеологізмів : автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.17 “Порівняльно-історичне і типологічне мовознавство” / О.М. Галинська. - К., 2012. - 20 с.

4. Арбекова Г.И. Лексикология английского языка / Г.И. Арбекова. - М. : Высш. шк., 1977. - 240 с.

5. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии / Н.Н. Амосова. - Л. : ЛГУ, 1963. - 267 с.

6. Алимпиева РВ. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы (на материале прилагательных-цветообозначений русского языка) / Р.В. Алимпиева. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. - 182 с.

7. Алимпиева Р.В. Семантическая структура слова белый / Р.В. Алимпиева // Вопросы семантики. - Л., 1976. - Вып. 2. - С. 13-25.

8. Dlouha M. Symbolika barev ve stredoveku / Marketa Dlouha // Kudej: casopis pro kulturm dejiny. - Roc. 3, c. 1-2.(2001). - Praha : Scriptorium, 2001. - S. 14-38.

9. Fontana D. Tajemny jazyk symbol: nazorny klic k symbolhm a jejich vyznamhm / David Fontana; z angl. prel. Ivan Nemecek; ilust. Hannah Firminova. - 1. vyd. - Praha : Paseka, 1994 (Praha: TOT). - 192 s.: barev. il.

10. Semiotika / Jin Eerny, Jan Holes. - Vyd. 1. - Praha : Portal, 2004. - S. 173-189 (363 s. : il.). СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ

11. An Etymological Dictionary of the Ukrainian Language: 2 Vols. / By Jaroslav B. Rudnyc'kyj. - Winnipeg-Ottawa, 1962-82. / Етимологічний словник української мови: У 2-х т. / Укл. Ярослав Рудницький. - Вінніпеґ-Оттава, 1962-82. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litopys. org.ua/djvu/rudnycky_slovnyk.htm.

12. Словник української мови / ред. І. К. Білодід [та ін.]. В 11 томах [Електронний ресурс]; Акад. наук Української РСР, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; за ред. І.К. Білодіда. - К., 1970-1980. - Том 11, 1980. - С. 352. - Режим доступу : http://sum.in.ua/p/11/352/1.

13. Фразеологічний словник української мови [у 2-х тт.] / В.М. Білоноженко, В.О. Винник, І.С. Гнатюк, В.Й. Горобець та ін. - К. : Наук. думка, 1993.

14. Чесько-український словник : у двох томах / ред. В.М. Русанівський [та ін.]; Академія наук Української РСР, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні, Чехословацька академія наук, Інститут чеської мови. - К. : Наукова думка, 1988-1989. - Т. 1. - 481 с.; Т. 2. - 711 с.

15. Celakovsky Fr. L. Mudroslovi narodu slovanskeho ve prislovich: pripojena je tez sbirka prostonarodmch ceskych porekadel / usporadal F.L. Celakovsky; [upravil, rejstnkem, poznamkami a doslovem opatril Karel Dvorak]. - V Praze : Lika klub, 2000. - 917 s.

16. Gebauer J. Slovnik starocesky. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://vokabular.ujc.cas.cz/informace.aspx?t=GbSlov&o=slovniky.

17. Slovnik ceske frazeologie a idiomatiky. [Sv. 1], Prirovnam / [autorsky kolektiv Frantisek Cermak ... et al.]. - Vyd. 1. - Praha : Academia, 1983 (Brno : Tisk 1). - 492 s.

Размещено на Allbest.ru