Асиметричні антоніми в мовотворчості Ж. Куяви

Размещено на http://www.allbest.ru/

Асиметричні антоніми в мовотворчості Ж. Куяви

Стаття присвячена дослідженню явища антонімічної асиметрії на матеріалі художньо-літературного дискурсу Жанни Куяви. Проаналізовані типи антонімічної асиметрії - структурна, граматична та логічна, визначені їхні стилістичні функції. Схарактеризовані вияви логічної асиметрії антонімів - асиметричні члени градуальних опозицій, квазіантоніми, прагматичні антоніми.

Для сучасного мовознавства характерна посилена увага до лексичної семантики, дослідження якої дає змогу глибше усвідомити сутність мовних категорій. Антонімія, або протилежність за значенням, уже давно визнана одним з найважливіших типів семантичних відношень, що спостерігаються між мовними одиницями. Це явище має парадоксальну природу: з одного боку, значення лексичних одиниць ґрунтуються на абсолютній протилежності, а з іншого - це найтісніші семантичні зближення в лексиці, доконечною умовою яких є співвіднесення протиставлюваних слів. Строкату палітру антонімів як експресивних засобів вислову використовує в межах художньо-літературного дискурсу сучасна письменниця Жанна Куява. Її проза неодноразово отримувала спеціальну відзнаку за психологічну глибину та розкриття міжособистісних стосунків. Саме антонімія як система описово-оцінних засобів дає змогу письменниці схарактеризувати предмет чи явище дійсності з полярних сторін, передати протиставлення внутрішнього та зовнішнього світу, описати досить суперечливу сутність людських почуттів.

Антонімія як лексико-семантична категорія була в центрі уваги відомих українських мовознавців: Н. Бобух [3], Л. Лисиченко [8], Л. Полюги [9], О. Тараненка [13] та ін. Лексичні опозиції у творчості українських письменників досліджували Н. Бобух [3; 4; 5], В. Василенко [6], В. Кажан [7], К. Тараненко [12; 13] та ін. Відомий французький лінгвіст Ш. Баллі вважав протиставлення логічних понять природним нахилом людського розуму. Він зауважував, що у свідомості людини такі «абстрактні поняття закладені парами, до того ж кожне зі слів такої пари завжди так чи інакше викликає уявлення про інше» [4, с. 139]. Ш. Баллі вбачав в антонімічних відношеннях вияв природної властивості людського розуму. Він указував на легкість, з якою свідомість мовця викликає логічний антонім. На його думку, це «один з виявів тієї відносності, що визначає (і обмежує) всю діяльність розуму. Отже, у нашій свідомості абстрактні поняття закладені парами, цікаво те, що кожне слово завжди викликає уявлення про інше» [4, c. 139].

Будучи категорією лексико-семантичною, антонімія являє собою одну з мовних універсалій: вона властива всім мовам, а її одиниці виявляють спільну структуру протилежних значень і велику схожість у структурі й семантичній класифікації антонімів. Установлено, що не завжди між загальномовними антонімами в спільному контексті реалізуються потенційні антонімічні відношення, однак, антонімічність може виникати під час логічного чи оцінного порівняння, у такий спосіб створюючи асиметрію антонімії в мовленні, комунікації. Антонімічні відношення актуалізуються лише за умови називання полярних ознак певного предмета (об'єкта, явища) тощо [11, с. 322]. Метою статті є дослідження явища антонімічної асиметрії на матеріалі художньо-літературного дискурсу Жанни Куяви, аналіз типів антонімічної асиметрії та визначення їхніх стилістичних функцій.

Симетрію визначено як розмірне, пропорційне розміщення частин якогось цілого щодо центру, середини [10, с. 176]. Наявна думка, що симетрія характерна структурному поглядові на мову, тому що представляє неживу природу, є явищем статичним, а асиметрія репрезентує мовлення, життя, представляє різноманіття форм того самого явища. Симетрія й асиметрія в лінгвістиці є в граматичних конструкціях, стилістичних прийомах, семантиці. Явище антонімічної асиметрії в українській мові досліджено в працях Л. Лисиченко, де проаналізовані проблеми антонімії на матеріалі багатозначних слів, виокремлено два структурні типи антонімів. Перший тип антонімічних протиставлень має симетричне антонімічне значення в кожному лексико-семантичному варіанті, другий тип, що є поширенішим для української мови, характеризується тим, що не всім лексико-семантичним варіантам одного із членів антонімічної пари відповідають антонімічні значення в другому [8, с. 28].

О. Тараненко в статті «Розвиток антонімічних відношень у багатозначних словах» пояснює причини виникнення двох структурних типів антонімів, що полягають, на його думку, у предметно-поняттєвій співвіднесеності багатозначних антонімів, а також у їх внутрішньомовних властивостях [14, с. 36]. У сучасній науці виділено три типи асиметрії антонімів: морфемна, граматична та логічна.

1. Морфемна (структурна) асиметрія антонімів, що реалізується афіксальними антонімами, які різняться наявністю і відсутністю негативного афікса (доля - недоля, революція - контрреволюція, свіжий - несвіжий).

2. Граматична антонімічна асиметрія представлена антонімами різних частин мови, наприклад: свій - чужий, є - немає.

3. Логічна (семантична) асиметрія представлена антонімами, протиставлення в яких відбувається під час логічного порівняння, отже, виникає оцінна асиметрія, формальним маркером якої є слова, що мають оцінне значення. До логічної асиметрії антонімів належать також асиметричні члени градуальних опозицій, квазіантоніми, прагматичні та контекстуальні антоніми.

Морфемна (структурна) асиметрія з антонімічними префіксами має потужний прагматичний вплив на адресата, оскільки для її розуміння йому достатньо лише одного лексичного значення, що міститься в корені, а, отже, не потрібно порівнювати й протиставляти всі лексичні значення членів антонімічної пари. У творах Жанни Куяви такий тип морфемної асиметрії антонімів є засобом досягнення прагматичної мети переконання: Коріння - то підземний світ, стовбур - надземний, а крона - небесний. Ото тобі й минуле, і теперішнє, і майбутнє - така собі триєдність світу, розумієш? (2, с. 66). Із цією самою метою авторка використовує асиметричну опозицію, що складається з лексем із двома коренями, протиставляючи лише другі: Світ плодить не для самозгуби. Світ плодить для самовдосконалення (2, с. 84). Асиметричну морфемну антонімію спостерігаємо також у назвах розділів до роману «Дерево, що росте в мені»: розчаровані в собі; зачаровані іншими.

Серед асиметричних опозицій мовотворчості Жанни Куяви яскраво представлена й граматична асиметрія, до якої належать опозити різних частин мови. Ми поділяємо погляди тих дослідників, які допускають антонімічне протиставлення слів, що мають різне морфологічне вираження. Уважаємо міжчастиномовну антонімію можливою через те, що протилежність як основна умова антонімічності виявляється передусім у лексичному значенні, а не в граматичному, тому протилежні значення можуть утілюватися в різних граматичних класах слів, наприклад, антонімічна пара свій (займенник) - чужий (прикметник): Чеслава вийшла з будинку. Того, який вважала своїм і який, проте, весь цей час був для неї чужим (2, с. 199). Граматичну асиметричну антонімію ілюструє опозиція перший (числівник) - останній (прикметник): Не я - перша, не я - остання... така розчарована... (2, с. 11). Граматична асиметрія антонімів у діалогах персонажів набуває особливого поширення, оскільки протиставлення, побудоване на основі лексичного значення, у комунікації не завжди збігається в значенні граматичному. Антонімічна пара жартома - серйозно в комунікації представлена лексемами жартуєш (дієслово) та серйозно (прислівник), однак не втрачає протилежності значень для комунікантів: - Матвію, ти жартуєш? - перепитала Чеся, стоячи біля святково накритого столу. - Ні, я серйозно, - спокійно відповів, набираючи в чайник води (2, с. 189).

Помічаємо також логічну асиметрію, що вперше виділив Ю. Апресян та назвав семантичною асиметрією [1, с. 76]. До неї належать пари антонімів, протиставлення в яких відбувається під час логічного порівняння. Антонімічна парадигма досить часто ґрунтується на оцінному протиставленні, наприклад, опозиції імен-оцінок особи на зразок альтруїст - егоїст, ворог - друг, геній - бездарність, герой - боягуз, грішник - праведник, дурень - розумник, красень - потвора, визволитель - поневолювач, соратник - противник, поборник - противник, трудівник - нероба репрезентують зміст оцінного (позитивного чи негативного) ставлення комунікантів до різних осіб. Логічна асиметрія антонімів виникає тому, що смисловий обсяг антонімів ширший, ніж в інших лексичних одиниць, а межі смислового варіювання рухливіші. І саме цей установлений факт робить їхню семантику значно глибшою й схильною до численних коливань та перетворень. Антоніми виражають не окреме поняття, а є лінгвістичною універсалією, породженою суб'єктивними мовотворчими зусиллями мовця в його пошуках експресивних засобів вислову. До антонімів з логічною асиметрією належать передусім квазіантоніми, або контекстуальні антоніми, що вживаються в переносному, образному значенні й поза контекстом можуть не мати протилежного значення: Як берегтимеш її в серці і помислах, то ніде не почуватимешся покинутою. А для кожної людини головне - бути потрібною (1, с. 68). Логічна асиметрія яскраво виявлена в контекстуальних антонімах, що протиставлені лише за оцінним значенням «позитивно» - «негативно», «щиро» - «нещиро» тощо. Наприклад: Він їй - душу, а вона йому - насміхи. Він їй - серце, а вона йому - побрехеньки (2, с. 31). Або: Комусь купляли іграшки, а я отримував стусани. Когось обіймали і цілували, а мене принижували (2, с. 117).

Утім, нерідко трапляються слова, що вступають в антонімічні відношення лише в мовленні, у визначеній ситуації спілкування. Їхня протилежність не викликає сумнівів навіть поза контекстом, але ці опозиції не представлені в сучасних антонімічних словниках, тому їх досі вважають асиметричними. Серед них у творах Жанни Куяви є такі опозити: земля - небо: Мусить у людини бути хтось, хто тримав би її на землі, як ото Господь тримається за небо. Так і нам тре хтось, хоб не падати, а стояти (2, с. 205); душа - тіло: Нехай я кривилася тілом. Зате душею цвіла (2, с. 86); реальність - казка: То не реальність, а справжнісінька казка, героїнею якої обрано саме її (2, с. 146). Такі асиметрічні антоніми ґрунтуються на протиставленні не семантики, а прагматики, прагматичних смислів, що позначають ставлення до змісту повідомлення, а також оцінне, суб'єктивне ставлення до самої об'єктивної дійсності. У структурі лексичного значення цих антонімів чітко виявляються прагматичні смисли, оскільки вони виникли внаслідок суб'єктивного ставлення мовців до певної особи, поняття, явища, події, факту тощо.

У романах Жанни Куяви лексичні опозиції часто ґрунтуються не на протиставленні основних, первинних значень багатозначних слів, а на переносних, зневажливих або й застарілих значеннях. Наприклад: А на селі люди з освітою - то вам не абихто чи темнота якась, а всезнаюча і ясна голова! (2, с. 13). Лексему темнота зі зневажливим значенням «неосвічена, необізнана з чим-небудь, відстала людина» [10, с. 69] протиставлено усталеному виразу ясна голова - «хтось здатний логічно мислити, розумно висловлювати свої думки» [10, с. 655]. Це надає слову нового життя, закликає читача до глибшого розуміння мови та пошуку прихованих смислів не лише в сюжеті твору, а й у його мові. Не оминає письменниця й використання евфемізмів як одного із членів антонімічної пари: - Як не сумно те визнавати, але ніхто не знає, що в даний момент є ліпшим і кориснішим для кожного з нас - жити чи ... піти за світи й не мучитися, - закінчив Сава (2, с. 21).

До характерних рис мовотворчості Жанни Куяви належить прийом нанизування антонімічних пар, що зумовлене бажанням зобразити суперечність між реальним світом та душевною організацією своїх героїнь, наприклад: Вона силкувалася зрозуміти, що перед нею: краса чи потворність? Як на побачене реагувати: лякатися чи милуватися, гудити чи захоплюватися? (3, с.14). Ці суперечності, що опиняють її героїнь у замкненому колі, Ж. Куява описує рефреном антонімічних пар: Чеслава говорила тоді, коли варто було мовчати... Чеслава мовчала тоді, коли варто було говорити... Вона сміялася так само недоречно, як і сумувала... Вона думала не так, як мала би... (2, с. 135).

До виявів логічної асиметрії зараховуємо також творення нового типу протилежності - прихованого, що не може бути окреслений за допомогою антонімічної пари, однак яскраво вирізняється опозиційністю значень. Зазвичай авторка вживає лише перший член антонімічної пари, а другий, за його відсутності в мові, подає описово, наприклад: А здоров'я наразі - найбільш жадана манна небесна кожного, хто щойно в цій незатишній їдальні вдавав, ніби смакує лікарняною іжею, а насправді неохоче и пережовував (2, с. 12). Або: І то не зважала на те, чи чорнявий був глава сімейства, чи русявий, чи високий, чи низький, чи з твердими біцепсами, чи худорлявий (2, с.135).

Отже, у мовотворчості Жанни Куяви широко представлені опозиційні лексеми, які дають змогу передати суперечності між реальним та внутрішнім світом персонажів творів, контрастність психічного стану людини, суперечність людських думок та почуттів. Окрім повних словникових антонімів, проза Жанни Куяви рясніє асиметричними антонімами (структурна та граматична асиметрія, асиметричні члени градуальних опозицій, квазіантоніми, прагматичні та контекстуальні антоніми, прихована протилежність тощо), що репрезентує мовлення, життя, представляє різноманіття форм того самого явища. Наукова проблема асиметричної антонімії потребує подальшого вивчення її стилістичних функцій у межах художньо-літературного дискурсу.

антонімічний асиметрія граматичний

Бібліографічні посилання

антонімічний асиметрія граматичний

1.Апресян Ю. Д. Лексическая семантика (синонимические средства языка) / Ю. Д. Апресян. - М. : Наука, 1974. - 367 с.

2.Балли Ш. Французская стилістика / Ш. Балли. - М. : Изд-во иностр. л-ра, 1961. - 394 с.

3.Бобух Н. М. Антоніми в українській поетичній мові / H. М. Бобух. - Полтава : РВЦ ПУСКУ, 2007. - 321 с.

4.Бобух Н. М. Лексичні опозиції в поетичному словнику Ганни Чубач / Н. М. Бобух // Український смисл : наук. зб. / за ред. I. С. Попової. - Дніпропетровськ : Ліра, 2016. - С. 95-103.

5.Бобух Н. М. Оксиморонні синтагми в мовотворчості Івана Драча / Н. М. Бобух // Український смисл : наук. зб. / за ред. І. С. Попової. - Дніпропетровськ : Ліра, 2015. - С. 135-143.

6.Василенко В. А. Функціонування синонімів і антонімів у поезіях Ігоря Муратова : дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / В. А. Василенко. - Харків, 1999. - 217 с.

Размещено на Allbest.ru