Із спостережень над динамікою Східнополіського діалекту: фонетика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Із спостережень над динамікою Східнополіського діалекту: фонетика

Найменших змін зазнали фонетичні явища, які:

1) утворюють широкі ареали, спільні з іншими українськими діалектами, зокрема: уживання [а] (< [o]) перед складом із наголошеним [а] (у словоформі ха'л'ава (АУМ І: к. 73)); збереження групи [мн], відсутність її переходу в [вн] (АУМ І: к. 96); послідовна реалізація [хв] у словах типу хвіст, хворост, хвалити, хватати (АУМ І: к. 97); відсутність переходу [з] в [дз] (зе'лени, звон, зер ' но, зв'ер, зм'еї, зоїк) (АУМ І: к. 106); реалізація *dj в [ж] (¹ сажа) (АУМ І: к. 119); уживання [х] у слові колихати (АУМ І: к. 135); відсутність протези в слові орати (АУМ І: к. 143); збереження [г] у слові горох (АУМ І: к. 144);

2) є поліськими ядерними елементами:

— вживання [е] на місці ненаголошеного *е після губних: попри вплив української літературної мови та інших говорів, який виявляється в частішому функціонуванні [і] як рефлексу ненаголошеної фонеми /*е/, у багатьох східнополіських говірках вимова типу ведро, ме'шок, пе'сок, вет'ри зберігається. На відміну від слів із передньоязиковими перед не - наголошеною фонемою /*е/ (д'і(е)'док, д'і(е)'ла, д'і(е)'теї, т'і(е)'ла, у гн'і(е) - з'д'і), подібні форми меншою мірою зазнають фонетичних змін, ймовірно, через особливості артикуляції попередніх приголосних;

— уживання [у] в словоформах дуброва, 'замуж (АУМ І: к. 85, 86);

— вимова гу'рок `огірок'. Така форма (без початкового [о]) характерна також для більшості говорів білоруської мови та прилеглих російських говірок (АУМ І: к. 87; ІІ: к. 126; ЛАБНГ ІІ: к. 189; ДАРЯ І: к. 37);

3) поширені у наддеснянській східнополіській смузі, де був ослаблений вплив південно-східного наріччя: вимова початкового [у] на початку словоформ ус'л'ін, ук'р'іп, уч'кур (АУМ І: к. 59, 61, 88); акання (АУМ І: к. 71) - риса, що є частиною східнослов'янського масиву акання [14: 215] ('радаст'; 'золата, 'сала, ба'гата; ви'сокага) та не підтримується впливом української літературної мови, де опозиція /о/ ~ /а/ в ненаголоше - ній позиції не нейтралізується [14: 212]. Просування акання в окаючий ареал, як і окання в акаючий, наштовхується на перешкоди структурного характеру (докладніше [9: 122; 14: 257]);

4) утворювали густе пасмо ізоглос з іншими явищами фонетики й морфології, що зумовлено генезою говірок¹. Це, зокрема, притаманна крайнім північним та північно-західним східнополіським говіркам реалізація наголошеного *е в [і] в назві дірка (АУМ І: к. 4), м'якість [с], [з], [н] перед голосними переднього ряду (АУМ І: к. 102), уживання протетичного [в] перед наголошеним [о] ('воз'еро, 'вос'ен') (АУМ І: к. 140) тощо.

Повторне обстеження східнополіського діалекту підтверджує висновок Г.І. Мартинової про вплив середньонаддніпрянського діалекту на східнополіські говірки [12: 322].

Потрапляючи під тиск південно-східного наріччя, на півдні східно - поліського діалекту розширюється територія ікавізму (див. к. 1): у середині ХХ ст. тільки в 4 обстежуваних східнополіських говірках у ненаголо - шеному закритому складі на місці /*о/ виступав голосний [і], за нового обстеження мовного простору - у 46 говірках, більшість із яких знаходиться на півдні діалекту. Зауважимо, що аналіз просторової поведінки словоформ із голосним [і] на двох хронологічних зрізах, який походить з /*е/ (д'ід, 'д'іти, 'л'ізти, 'т'іло, 'с'іно, сн'іг, 'с'ітка, сл'ід, хл'іу, р'ічка, р'ідко, ог'р'іх, хр'ін, о'б'ід, ' в'ітер, 'в'іра, 'п'ішки, св'іт, зв'ір, см'іх, зм'ії, б'ілка, д'ідок, д'іла, д'і'теї, т'і'ла, 'поз'іхи, с'іно'к'іс, ц'і'пил'но, л'іси, хл'і'би, у хл'і'в'і, у гн'іЗд'і, 'пас'іка, ц'ілу'ват', сп'і'вайе, в'ідро, м'ішок, п'ісок, в'іт'ри), з /*е/ (т'ітка, л'ід, 'ж'ін - ка, Шч'ітка, до'п'ік, сл'із, ки'с'іл', ш'іст', с'ім, ку'р'ін', п'іч, йаЧм'ін', 'ос'ін, 'погр'іб, 'поп'іл), з /*о/ (в'із, р'іг, л'ії, т'ік, ос'л'ін, по'р'іг, во'р'іт, ок'р'іп, в'ін, р'і$чак, у к'ін'ц'і, 'рад'іст', п'ід'перти, п'ідож'ди) та з /*р/ (зам'іж, д'іброва), засвідчив, що в східнополіському діалекті реалізація /*е/, /*е/, /*о/, /*р/ в звукові [і] в різних словоформах та фонологічних позиціях відбувається неоднаково й залежить від попереднього приголосного, наголошеної чи ненаголошеної позиції, закритого чи відкритого складу.

У північних говірках східнополіського діалекту (зокрема в наддеснян - ських) найвідчутніші зміни відбулися в наголошеній позиції. Простежується скорочення дифтонгічних позицій: як видно, наприклад, з к. 1, у середині ХХ ст. дифтонги на місці /*о/ в наголошеному закритому складі було засвідчено в 82 говірках, а за нової експлорації - у 68, при цьому із 50 н.пп., у яких, згідно зі свідченнями АУМ, було виявлено [уо], у 13 говірках за сучасними спостереженнями безальтернативно вживається [о].

Припускаємо, що у північних східнополіських говірках [уо] (</*о/) нерідко переходить в [о], а [іе] (</*е/, /*е/) - в [«е] за підтримки російської мови та її говорів. Крім того, двозвук переходить у найбільш близький йому за артикуляцією монофтонг.

У тих говірках, де дифтонги збереглися, за частотою вживання вони поступаються монофтонгам. Загалом дифтонги в поліських говорах належать до зникаючих звуків [2: 46], що підтверджує думку про те, що упродовж історії відбувається «зменшення кількості голосних, які розрізняються в одній і тій же позиції в одному й тому ж артикуляційному просторі» [10: 132].

Давній [*і] реалізується в тих же алофонах, що і в середині ХХ ст.: як [і] та, частіше, [и]. У позиції після шиплячих приголосних спостережено часткове руйнування опозиції [і]: [и] внаслідок заміщення однієї фонеми іншою після деяких консонантів. Напр., у 4 сучасних аналізованих говірках можна почути при'ч'іна, ¹ ч'істи, але ¹ жито, ¹ ширши; в 1 н.п. [и] спостережено після [ч], [ш], а голосний [і] - після [ж] (див. к. 2.). У багатьох говірках на північному заході діалекту засвідчено варіативність [і]: [и] після одного із шиплячих, а в сполученні з іншими виступає або [і], або [и]. Зокрема, у 15 н.пп. фіксуємо сполуки [жи], [ши] і вживання [чи] // [ч'і], у 5 н.пп. - [чи], [ши] та [жи] // [ж'і], у 3 н.пп. - [ч'і], [ш'і] та [ж'і] // [жи].

Отже, сполука [ч'і] виявляється частіше за [ж'і] та [ш'і], оскільки [ж], [ш], можна припустити, більшою мірою зазнали депалаталізації, ніж [ч]. Учені вважають, що процес дисплаталізації шиплячих, що виник у дописемний період, спочатку охопив [ж], [ш], а пізніше - африкату [ч] [13: 49]. За спостереженнями А.М. Залеського, у мовленні з усіх шиплячих найчастіше пом'якшується [ч], що зумовлено як збереженням м'якості [ч'] у значній частині українських говорів, так і можливим впливом російської мови, у якій [ч] зберіг м'якість [8]. Приблизно на 33% збільшилася кількість говірок, у яких у позиції після всіх шиплячих співіснують голосні [і] та [и] (к. 2).

На відміну від середньополіських говірок, у яких майже повсюдно функціонують паралельні форми з [йа] - [йе] [15: 45], у східнополіських говірках ці сполуки можуть виявляти різний розвиток. Зокрема, у багатьох досліджуваних говірках низка словоформ починається переважно на [йа]: йа'дро, йач'м'ен'; порівняно з попереднім хронологічним зрізом, у сучасних східнополіських говірках словоформи йаї'це, йа'киї, 'гайатис', 'кайетис' та йеїце, йе'киї, 'гайетис', 'кайатис' співіснують частіше. Аналіз структури слів пам'ять та кип'яток засвідчує збільшення кількості говірок, у яких у цих словоформах паралельно уживається сполука [йа] та голосний [е]. У формі Явдоха ситуація інша: більшого поширення набув типово поліський варіант, який починається на [йе]. На сході досліджуваного діалекту активізувалися форми слів з голосними [і] та [и]: йіу'доха, йіїце, йікиї, 'гайітис', 'кайітис', йідро, йіч'м'ін', 'памит', 'пам'іт', кипи'ток, кип'і'ток.

Консонантизм у східнослов'янських мовах виявляє більшу тенденцію до збереження, аніж вокалізм, якщо порівняти їх із фонетикою давньоукраїнського стану [7: 3]. В аналізованому часовому проміжку більшу стійкість системи приголосних фонем порівняно із системою голосних виявлено й у досліджуваному мовному просторі, оскільки, як засвідчують матеріали досліджень, у переважній більшості говірок серед проаналізованих словоформ найстійкішим є склад приголосних фонем; лише щодо деяких із приголосних зміни є відчутними.

Заступлення приголосного [ф] через [х] (торх, хронт, хрукт) та консонантною сполукою [хв] (хва'м'іл'ійа, Хверма, 'шахва, ш'кахва, 'шихвер, канХвети) є типовим для сучасних східнополіських говірок. Однак зіставлення мовлення говірок носіїв різних генерацій засвідчує частіше використання приголосного [ф] особами середнього та молодшого поколінь, що, ймовірно, викликано впливом літературної мови.

Матеріали АУМ фіксують твердий [ч] у позиції перед рефлексами /*^/ у переважній більшості східнополіських говірок, окрім південної частини діалекту, яка утворює суцільний ареал палатальності [ч'] (во - 'лоч'ат', то'лоч'ат') із говірками суміжного південно-східного наріччя (АУМ І: к. 123). Просторово-часовий аналіз дистрибуції опозиції [ч]: [ч'] засвідчує частіше співіснування аналізованих приголосних у сучасних східнополіських говірках, порівняно із цими говірками в середині ХХ ст. Варіантність [ч] і [ч'] в говірках стає можливою, ймовірно, через співіснування двох протилежних тенденцій: до диспалаталізації всіх шиплячих, що впливає на втрату м'якості [ч'] [6: 175], та можливого впливу російської мови, у якій [ч'] м'який [1: 115-118]. Однак і в українській мові [ч] диспалаталізувався з-поміж інших шиплячих найменше і зберігає м'якість у багатьох говірках пд.-сх. наріччя та в деяких говірках пд. - зах. наріччя (АУМ ІІІ ч. 3, к. 17).

Відзначено функціональне ослаблення [дз] на користь [з] (звон, 'зеркало, 'кузик, кукуруза); заступлення африкати відповідним свистячим спостережено й у багатьох говорах південно-східного наріччя [2: 72].

Як і за попередньої експлорації (АУМ І: к. 112), у сучасних фіксаціях із північної частини говору диспалаталізований [ц] є безальтернативним у вживанні. Посиленню цієї риси на сході діалекту сприяють міжмовні та міждіалектні контакти (див. розвиток цього явища в суміжних російських говірках (ДАРЯ І: к. 46). У цій ділянці структури консонантів вплив південно-східного наріччя виявляється слабшим: за останні 60-70 років кінцевий [ц'] (х'лопец', удо'вец', 'зайец', 'м'ес'ец) майже не змінив ареалу уживання; це ж спостережено і в позиції перед наступним приголосним (¹ ц'ац'ка). Однак перед флексійними голосними заднього ряду ареал поширення [ц'] ('вулиц'а, зо'виц'а, на 'вулиц'у) дещо збільшився (к. 3). Ймовірно, через вплив літературної мови м'який [ц'] спорадично поширюється й у північні говірки досліджуваного діалекту.

Спостереження над діалектним мовленням демонструє диференціацію східнополіських говірок у відбитті опозиції /р/: /р'/, що зумовлено міждіалектними та міжмовними контактами, а також впливом української літературної мови. Матеріал засвідчує розширення ареалу розрізнення /р/: /р'/ перед наступним [а] (по(а)'р'адок, га'р'ачи(ї), зо(а)'р'а, «бур'а, бу'р'ак - 'разом, ра'д'іти), що характерно для багатьох говорів південно - східного наріччя (АУМ ІІІ ч. 3: к. 18). Зауважено, що у говірках, у яких співіснують словоформи з [р] і [р'], інформанти середнього та молодшого поколінь частіше вимовляють словоформи з [р'] (по(а)'р'адок, га'р'ачи(ї), зо(а)'р'а, 'бур'а, бу'р'ак), аніж особи старшої генерації. Перед рефлексами /*^/ ситуація подібна, проте не ідентична: при загальному зростанні кількості говірок з [р'] розвиток голосних [и], [е] з /*о/ після [р] (ре(и) ту» ват', ре(и)'биї) гальмує усталення словоформ з [р'].

Вимову типу аче'р'ет у середині ХХ ст. і на початку ХХІ ст. спостережено тільки у тих говірках, які зазнають впливу російських та білоруських говорів.

Взаємодія говірок зумовлює паралелізм (запре ¹ жу // запр'а'жу, трох // тр'ох, 'харк'іу // 'хар'к'іу). При цьому рефлекс [рі] перед голосними непереднього ряду поступово занепадає: вимову типу тріох, за'ріа спостережено насамперед у мовленні старшої генерації. На думку Г П. Півторака, витворення [й] після [р] - явище автохтонне, що виникло на периферії давнього ареалу послідовної диспалаталізації [р'] по сусідству з північними середньонаддніпрянськими говірками, в яких ствердіння [р'] спершу не було [16: 231]; [й] між [р] та наступним голосним [а] засвідчено також в окремих середньополіських, наддністрянських, покутсько-буковинських, волинських та бойківських говірках (АУМ І: к. 126-129; ІІ: к. 115-116). У східнополіських говірках виявлено гіперизм щодо вимови [р] (р'ама, гр'ад), які, очевидно, виникли за аналогією до р'ад, 'бур'а і под. [17: 26], що відомі говіркам південно-східного наріччя (АУМ І: к. 129; ІІІ ч. 1: к. 18; ІІІ ч. 2: к. 25). В обстежуваних говірках ця тенденція згасає. Прояви цього процесу відомі і в східнослобожанських говірках, однак у них, за спостереженнями К.Д. Глуховцевої, у кінці слова [р'] перед [а] в словах із кінцевим [р'] реалізується послідовно [3: 231]. У східнополіських говірках ареали з кінцевим [р'] та [р'] перед [а] здебільшого не накладаються.

До типових змін, що відчутно трансформують вихідну структуру слова, а відтак можуть впливати на його подальшу долю у говірках, належить поява протетичних приголосних звуків [4: 83]. Спільною рисою се - редньонаддніпрянських говірок та прилеглих до них східнополіських є відсутність протетичних приголосних перед [у] (АУМ І: к. 137-139). Повторне обстеження цього мовного простору засвідчило збільшення ареалу, у якому вживають 'вухо // 'ухо, ¹ вуса // 'уса, ¹ вулик // 'улик, вуж // уж. За умов міждіалектного та міжмовного контактування можливі різні прояви цього процесу, напр., словоформа вузол у сучасних східнополіських говірках фіксовано рідше на 34% порівняно із обстеженням у середині ХХ ст.; за аналізований період часу приблизно на стільки ж збільшилося поширення словоформи 'узел та 'узол (без протез); словоформа вузький у деяких говірках витіснила форму 'уз'киї (уз'киї).

Спостереження засвідчують диференціацію східнополіських говірок щодо розвитку колишньої сполуки *tort; так, щодо словоформи порося виявлено структури [оро], [ара], [оре], [аре], [ере], [ера]. Найуживанішими з них є перші дві, які маркують відповідно окаючі ([оро]) та акаючі ([ара]) говірки; інші варіанти словоформ постали, ймовірно, внаслідок накладання - оро-, - ара - та - ере- й трапляються у мовленні зрідка. Винятком є словоформа паре'с'а, яка в східнополіських говірках за обстежуваний проміжок часу збільшила уживання до 39 н.пп. Можливо, розвиток цієї словоформи спричинений ще й іншим фонетичним процесом: більш передня артикуляція кінцевого наголошеного [«а] унаслідок регресивної асиміляції зумовила заступлення голосного заднього ряду [а] голосним переднього ряду [е].

Складніша ситуація із словоформою горобець, оскільки динамізм її структури у східнополіських говірках полягає не тільки у різній реалізації *or у сполуці *tort в [оро], [аре], [ере], [ери], [ера], [ири], а й у варіюванні приголосного в анлауті - [в] або [г]. Вважається, що [г] в словоформі горобець замість первісного [в] виник під впливом сприйняття останнього як протетичного (типу [в] у вівця, вулиця, вогонь) і змінився в [г] (як у горіх, гострий) (ЕСУМ І: 570). На півночі східнополіського діалекту найуживанішою залишається словоформа з початковим приголосним [в] (вер'ебеї). Більшого поширення (із 6 н.пп. в середині ХХ ст. до 37 н.пп. за нового обстеження) набула словоформа вара'беї. За відносно тривалий проміжок часу інша форма - воро ' беї - розширила вживання до 11 н.пп. Інші словоформи з початковим [в] за обох обстежень представлені спорадично, вживаються в 1-6 говірках: варе'беї, в'ере'беї, вери'беї, в'ер'а ' беї, в'ера ' беї, вера ' беї та вири ' беї. У південній частині східнополіського діалекту найуживанішою є словоформа з початковим [г] горо ' бец'. Під впливом суміжних говірок південно-східного наріччя вона збільшила вживання вдвічі - до 40 н.пп. Умовною стабільністю у вживанні відзначається форма горо ' беї, яку виявлено в 10 говірках: на сучасному етапі це н.пп. 100, 117, 122, 127, 144, 145, 149, 150, 171, 324, раніше - н.пп. 122, 145, 147, 148, 149, 150, 289, 309, 322, 324. Отже, у 5 н.пп. вона продовжила функціонувати, у 5 н.пп. зникла й у 5 н.пп. з'явилася. У 10 сучасних східнополіських говірках, які знаходяться у наддеснянській східно - поліській смузі, засвідчено форму гара ' бец'.

Спостереження дають підстави стверджувати таке: а) однією з ознак динаміки системи голосних фонем східнополіського діалекту є звуження використання дифтонгів; б) на півдні східнополіського діалекту розширюється територія ікавізму; в) давній [і] реалізується в алофонах [і] та [и], однак в деяких позиціях, зокрема після шиплячих, опозиція [і]: [и] частково руйнується внаслідок заміщення однієї фонеми після [ж], або [ш], або [ч]; г) приголосний [ф], хоч і функціонує частіше, ніж це було в середині ХХ ст., однак і досі в східнополіських говірках замість нього вживається [х] або сполука [хв]; ґ) збільшилася кількість говірок, у яких [ч] і [ч'] вживають паралельно; д) зазнав функціонального ослаблення [дз] на користь [з] (звон, 'зеркало); е) використання [р] і [р'] виявляє тенденцію до вирівнювання за зразком літературної мови (по(а)'р'адок, га'р'а - чи(ї), зо(а)'р'а, 'бур'а, бу'р'ак); є) у мовленні носіїв північної частини говірок східнополіського діалекту [ц] послідовно зберігає твердість (X лопец, удо ' вец, ' зайец, М'ес'ец); ж) твердим цей звук виступає і на сході діалекту, що зумовлено впливом суміжних російських говірок; з) порівняно з попереднім часовим зрізом збільшилася територія співіснування протезованих і непротезованих словоформ: 'вухо // 'ухо, 'вуса // 'уса, 'вулик // 'улик, вуж // уж; и) лівобережнополіські говірки щодо відбиття сполуки *tort у словоформах поро'с'а та горо'бец' зберігають диференціацію.

Попри різну інтенсивність перебігу змін у реалізації голосних і приголосних фонем, деякі тенденції для них є спільними: скорочуються або зникають ті фонетичні варіанти слів, що раніше вживалися спорадично й не мали підтримки в суміжних говорах та в літературній практиці.

Бібліографія

фонетичний паралелізм приголосний говірка

1. Аванесов Р.И. Русское литературное произношение / Р.И. Аванесов. - М.: Просвещение, 1984. - 383 с.

2. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. - К.: Вища школа, 1980. - 246 с.

3. Глуховцева К.Д. Динаміка українських східнослобожанських говірок: монографія / К.Д. Глуховцева. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - 592 с.

4. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики / П.Ю. Гриценко / АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Відп. ред. І.Г Матвіяс. - К.: Наук. думка. 1990. - 272 с.

5. Дзендзелевский И.А. Некоторые вопросы интерпретации лингвистических карт / И.А. Дзендзелевский // Вопросы языкознания. - 1963. - №4. - С. 94-101.

6. Залесский А.Н. Специфика диспалатализации шипящих в юго-восточном наречии украинского языка / А.Н. Залесский // Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. 1982. - М.: Наука, 1985. - С. 152-176.

7. Залеський А.М. Вокалізм південно-західних говорів української мови / А.М. Залесь - кий. - К.: Наук. думка, 1973. - 156 с.

8. Залеський А.М. Як треба вимовляти шиплячі звуки? / А.М. Залеський // Рідне слово. - К.: Наук. думка, 1974. - С. 38-45.

9. Калнынь Л.Э. Русские диалекты в современной языковой ситуации и их динамика / Л.Э. Калнынь // Вопросы языкознания. - 1997. - №3. - С. 115-124.

10. Касаткин Л.Л. Современная русская диалектная и литературная фонетика как источник для истории русского языка / Л.Л. Касаткин. - М.: Наука, Школа «Языки русской культуры», 1999. - 528 с.

11. Соссюр Ф. Курс общей лингвистики / Редакция Ш. Балли и А. Сеше; Пер. с франц. А. Сухотина. Де Мауро Т Биографические и критические заметки о Ф. де Соссюре; Примечания / Пер. с франц. С.В. Чистяковой. Под общ. ред. М.Э. Рут. - Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 1999. - 432 с.

12. Мартинова Г.І. Середньонаддніпрянський діалект. Фонологія і фонетика: монографія / Г.І. Мартинова. - Черкаси: Тясмин, 2003. - 369 с.

13. Мойсієнко В. Історична діалектологія української мови. Північне (поліське) наріччя: підручник / В. Мойсієнко. - К.: ВЦ «Академія», 2016. - 284 с.

14. Назарова Т.В. Аканье в украинских говорах / ТВ. Назарова / Общеславянский лингвистический атлас. Материалы и исследования. 1975. - Москва: Наука, 1977. - С. 211-260.

15. Никончук М.В. Правобережнополіські говірки в лінгвогеографічному висвітленні: монографія / М.В. Никончук. - Житомир: вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. - 316 с.

16. Півторак Г.П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови: (Історико - фонетичний нарис): [АН УРСР. Ін-т мовознавства; Відп. ред. В.Г. Скляренко] / Г.П. Півторак. - К.: Наук. думка, 1988. - 280 с.

17. Шарпило Б.А. До питання про історичну природу деяких гіперичних явищ у говорах південно-східного наріччя української мови / Б.А. Шарпило // Шарпило Б.А. Вибрані праці / Б.А. Шарпило; [упоряд.: І.Я. Глуховцева, В.В. Лєснова, І.О. Ніколаєнко; за заг. ред. проф. Глуховцевої К.Д.]. - Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2013. - C. 16-31.

Размещено на Allbest.ru