У статті зазначено, що О.О. Потебня зробив вагомий внесок у розв'язання проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов. Проаналізовано низку капітальних праць ученого, що увійшли в золотий фонд вітчизняного мовознавства. Доведено, що пріоритетним джерелом вивчення історії мови в студіях О.О. Потебні виступали сучасні діалектні дані; матеріал давніх писемних пам'яток було кваліфіковано як найважливіше серед допоміжних джерел.

Ключові слова: джерела вивчення історії мови, давні писемні пам'ятки, сучасні говори.

Відомо, що завдяки О.О. Потебні сучасна лінгвістика отримала низку капітальних праць, що ввійшли в золотий фонд вітчизняного мовознавства. Важливими є його погляди на джерела вивчення історії східнослов'янських мов. Без сумніву, відомий мовознавець зробив вагомий внесок у розробку порушеної проблеми. Саме тому наукові здобутки вченого достатньо часто виступають об'єктом дослідження сучасних лінгвоісторіографів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зазначимо, що стисло про джерела вивчення історії східнослов'янських мов у працях О.О. Потебні писали В.А. Глущенко, І.М. Рябініна, Е.Р. Брагіна [2, 3, 14]. Цими авторами було проаналізовано й відповідні погляди О.О. Потебні. Проте спеціальних праць, присвячених ґрунтовному вивченню тверджень ученого щодо проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов, у лінгвістиці немає. Сподіваємося, пропонована стаття заповнить цю прогалину.

Метою розвідки є розкриття поглядів О.О. Потебні на джерела вивчення історії східнослов'янських мов, установлення його внеску в дослідження зазначеної проблеми.

Досягнення цієї мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) розкрити погляди на джерела вивчення історії мови попередників і сучасників О.О. Потебні;

2) установити внесок ученого в дослідження проблеми кола джерел вивчення історії східнослов'янських мов;

3) виявити, які твердження Потебні зберегли свою цінність для мовознавства ХХ ст. - початку ХХІ ст.

історія східнослов'янська мова потебня

Виклад основного матеріалу. Як показав В.В. Колесов, саме в працях О.О. Потебні порівняльне та історичне вивчення мов уперше виступає у своїй діалектичній єдності як наукова теорія дослідження [6].

Зроблений В.А. Глущенком аналіз [3: 49] дозволяє зробити висновок, що це було пов'язане з новим підходом до джерел вивчення історії мови: у студіях О.О. Потебні на передній план висунуто сучасні мовні (діалектні) дані як пріоритетне джерело вивчення історії мови, а матеріалу давніх писемних пам'яток відведено роль найважливішого серед допоміжних за умови широкого використання різноманітних джерел.

На синтез у працях О.О. Потебні найважливіших джерел вивчення історії мови - сучасних діалектних даних і матеріалу давніх писемних пам'яток - вказував П.В. Владимиров: "Перший, хто наважився злити сучасні народні говори. з фактами пам'яток давньоруської писемності в усьому їхньому обсязі, був Потебня" [1: 13]. Цей висновок було зроблено в результаті аналізу праць О.О. Потебні "Два исследования о звуках русского языка" і "Заметки о малорусском наречи".

До цих праць звернувся й О.О. Шахматов, який відзначив, що в них сучасні діалектні дані виступають як пріоритетне джерело вивчення історії мови: "Потебня зробив першу спробу такого історичного дослідження руської мови, в основу якого покладено живу сучасну мову; спроба визначна для того часу, і вона аж ніяк не втратила свого значення ще й тепер." [16: 94-95].

Необхідно взяти до уваги, що О.О. Шахматов підкреслює тут велике значення використання О.О. Потебнею сучасних діалектних даних як пріоритетного джерела вивчення історії мови для подальшого розвитку порівняльно-історичного мовознавства. Такий висновок О.О. Шахматова є, звичайно, закономірним: твердження про пріоритетність сучасних діалектних даних як джерела вивчення історії мови стало принциповою настановою та набуло завершеного характеру в працях учених Московської школи, перш за все О.О. Шахматова [3: 116-119; 14: 60-61].

Дані сучасних східнослов'янських мов виступають як пріоритетне джерело, наприклад, у дослідженні О.О. Потебнею історії українських африкат дж і дз шляхом звернення до систематизованого вченим значного матеріалу тогочасної української мови в сукупності її говорів.

Аналіз цього матеріалу дав О.О. Потебні можливість зробити висновок, що в різних словах зазначені африкати мають різне походження. На думку вченого, вони виникали двома різними шляхами і є наслідком двох діаметрально протилежних фонетичних процесів: "ослаблення" приголосних і їх "підсилення".

До "ослаблень" О.О. Потебня відносив, зокрема, виникнення м'яких приголосних у результаті праслов'янських йотацій приголосних різного місця творення (пов'язуючи це з фрикативним способом творення j), а також палаталізацій задньоязикових [10: 69, 132]. Учений навів переконливі аргументи на користь того, що за першою та другою палаталізаціями дзвінкий проривний задньоязиковий приголосний змінився у дзвінкі африкати дж і дз; звук дж виникав також унаслідок йотації приголосного d (так само, як ч є наслідком взаємодії t з подальшим j). Наявність африкати дж < dj О.О. Потебня відзначав в укр. ходжу, півд. - зах. укр. меджа тощо [10: 124]. Щодо укр. джерело, дзвін, півд. - зах. укр. джаворонок, дзерно, то тут дзвінкі африкати мають інше походження: вони виникли в результаті "підсилення" фрикативних ж і з [10: 124-125, 136].

Для підтвердження своїх висновків О.О. Потебня звертається до матеріалу давніх пам'яток. Учений відзначає, що африката дз позначалася в писемності кириличною літерою s [12: 31], і зосереджує свою увагу на відбитті в давніх рукописах звука дж.О. О. Потебня писав: "Панування звука ж із dj (= Ст. Сл. жд) у найдавніших пам'ятках руської писемності є доказом, що відмінністю між дж (Мр.) і ж (Вр.) був намічений поділ руської мови на наріччя не пізніше Х-XI ст. ст." [10: 124.]. На думку вченого, у російській мові перехід дж > ж відбувся раніше, ніж в українській [там же]. Підтвердження О.О. Потебня знаходив у свідченнях південних давньоруських пам'яток, де диграф жч, на думку дослідника, передає сполучення африкати дж з попереднім приголосним ж. Крім того, О.О. Потебня вважав не зовсім точною тезу П.Г. Житецького про те, що в південній східнослов'янській писемності безпосереднє відбиття африкати дж засвідчено не раніше ХVI ст. [5: 239-240], і наводив приклад мечибожье (Іпатіївський літопис під 1147 р.), у якому літера ч позначає звук дж [15: 74-75].

Отже, тезу про пріоритетність сучасних діалектних даних як джерела вивчення історії мови О.О. Потебня стверджував самою практикою своїх мовознавчих досліджень. Ігнорування цього джерела вчений оцінював як істотний недолік сучасних йому студій з історії мови. Так, О.О. Потебня першим відзначив (і ця оцінка згодом стала загальноприйнятою) такі вади книжки М.О. Колосова "Очерк истории звуков и форм русского языка с XI по XVI столетие" [9: 74-75], як брак посилань на матеріал сучасних говорів східнослов'янських мов і порівняльного вивчення мовного минулого та сучасного [11: 4-6].

Необхідно відзначити, що М.О. Колосов задумав свою книжку як історичний огляд мовних особливостей давніх писемних пам'яток; вона, з погляду М.О. Колосова, має значною мірою попередній характер. У зв'язку з цим учений підкреслював, що для здійснення мети саме цього дослідження матеріал сучасних говорів непотрібний [8: IV].

Щодо принципових настанов М.О. Колосова, то його позиція в питанні використання сучасних діалектних даних як джерела вивчення історії мови збігалася з позицією О.О. Потебні. Більше того: М.О. Колосов обґрунтовував твердження про пріоритетність сучасних діалектних даних як джерела вивчення історії мови й теоретично. Це базувалося на критичному ставленні до іншого джерела - давніх писемних пам'яток. На думку М.О. Колосова, давні пам'ятки, навіть якщо в них є змішання певних літер, не дають можливості визначити характер того або іншого звука, бо для цього треба розкрити його відношення до інших звуків давньої епохи. Отже, давню фонетичну систему не витримано в жодній з пам'яток. Для її реконструкції й необхідно використовувати сучасні діалектні дані [7: 35].

Істотний недолік книжки П.Г. Житецького "Очерк звуковой истории малорусского наречия" [5] М.О. Колосов убачав у тому, що для П.Г. Житецького особливості графіки та орфографії давніх писемних пам'яток більш важливі, ніж свідчення сучасних говорів [7: 7, 1417]. Щодо праці П.Г. Житецького в цілому (вона побудована, головним чином, на матеріалі тогочасних українських говорів [3: 91; 14: 94]) така оцінка є хибною. У даному випадку нас цікавить принципова орієнтація М.О. Колосова на пріоритетне використання сучасних діалектних даних.

Висновки. Проведене дослідження показало, що значення тез О.О. Потебні для розв'язання проблеми джерел вивчення історії східнослов'янських мов важко переоцінити. Наші спостереження свідчать про те, що вчений критикував давні писемні пам'ятки як джерело вивчення історії. Пріоритетним джерелом вивчення історії мови в працях О.О. Потебні виступали сучасні діалектні дані; матеріал давніх писемних пам'яток було кваліфіковано як найважливіше серед допоміжних джерел.

Перспективи подальших розвідок ми вбачаємо у фронтальному поглибленому вивченні студій О.О. Потебні, присвячених історії східнослов'янських мов на різних рівнях.

Література

1. Владимиров П.В. Пятидесятилетие "Мыслей об истории русского языка" (Очерк трудов за 50 лет и нове материалы) / П.В. Владимиров - К., 1899. - 45 с.

2. Глущенко В.А. Джерела вивчення історії мови в концепції О.О. Потебні / В.А. Глущенко, І.М. Рябініна, Е.Р. Брагіна // Словознавчі студії: науково-метод. зб. / відп. ред.В.А. Глущенко. - Слов'янськ: СДШ, 2001. - С.77-83.

3. Глущенко В.А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. - 20-і рр. XX ст.) / В.А. Глущенко // НАН України, Ін-т мовознавства ім.О. О. Потебні; Відп. ред.О.Б. Ткаченко. - Донецьк, 1998. - 222 с.

4. Глущенко В.А. А.А. Шахматов и проблемы русской исторической фонетики / В.А. Глущенко // Филол. науки. - 1987. - № 3. - С.38-45.

5. Житецкий П.И. Очерк звуковой истории малорусского наречия / П.И. Житецкий. - К., 1876. - IV, 376 с.

6. Колесов В.В. Становление идеи развития в русском языкознании первой половины XIX в. / В.В. Колесов // Понимание историзма и развития в языкознании первой половины XIX века / отв. ред. А.В. Десницкая. - Л.: Наука, 1984. - С.163-199.

7. Колосов М.А. Загадочные звуки в истории русского языка / М.А. Колосов. - Варшава, 1877. - 45 с.

8. Колосов М.А. Очерк истории звуков и форм русского языка с XI по XVI столетие / М.А. Колосов. - Варшава, 1872. - 192 с.

9. Німчук В.В. Історія дзвінких африкат і засобів їх позначення в українській мові (до 60-річчя "Українського правопису") / В.В. Німчук // Мовознавство. - 1992. - № 2. - С.7-14.

10. Потебня А.А. Два исследования о звуках русского языка: I. О полногласии, II. О звуковых особенностях русских наречий / А.А. Потебня. - Воронеж, 1866. - 156, III с.

11. Потебня А.А. К истории звуков русского языка / А.А. Потебня. - Воронеж, 1876. - Ч.1. - VI, 243 c.

12. Потебня А.А. К истории звуков русского языка: Этимологические и другие заметки / А.А. Потебня. - Варшава, 1880. - Ч.2. - II, 31, 70, 25 с.

13. Потебня А.А. Разбор сочинения П. Житецкого "Очерк звуковой истории малоруського наречия" / А.А. Потебня. - К., 1876. - СПб, 1878. - 76 с.

14. Рябініна І.М. Джерела вивчення історії мови в українському та російському мовознавстві ХІХ ст. - 30х рр. ХХ ст. / І.М. Рябініна - Слов'янськ: Видавець Маторін Б.І., 2011. - 174 с.

15. Франчук В.Ю. Харьковская лингвистическая школа / В.Ю. Франчук, Ю.В. Рождественский // Лингвистический энциклопедический словарь / гл. ред.В.Н. Ярцева. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С.569-570.

16. Шахматов А.А. Русский язык: лекции, читанные в Моск. ун-те.1890-91 ак. г. / А.А. Шахматов. [ - Литограф. изд. - М., 1890-91]. - 179 с.

Размещено на Allbest.ru