Українське термінознавство сьогодні

1992 р. -- за наказом Міносвіти та Держстандарту України було створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології на базі Львівського політехнічного інституту.

1994 р. -- Український мовно-інформаційний фонд започаткував і координує програму зі створення серії україномовних словників нового покоління -- «Словники України», яка вже налічує понад 60 праць.

У Харкові сьогодні активно діє Термінологічний центр в інституті НДПІАСУтрансгаз.

1995 р. -- Термінологічний центр, укладаючи тримовні тлумачні словники для потреб галузі, створив Єдину термінологічну базу даних (ЄТБД), яка містить близько 26 000 українських термінів, їх російські та англійські відповідники (вибір цих мов зумовлено тим, що саме англійською та російською в Україну надходить основний потік науково-технічної інформації).

2000 р. -- Українське термінознавче товариство, яке заснували українські спеціалісти-термінологи.

Найважливіша роль припадає на Комітет наукової термінології НАН України, Інститут мовознавства імені О.О. Потебні, Інститут української мови НАНУ.

Конференція -- це своєрідна форма наукової діяльності, при якій дослідники представляють і обговорюють свої доповіді, присвячені певній проблемі. На термінологічних конференціях основну проблему виносять в її назву, а супровідні -- у назви її секцій. У період з 1990-х до 2017 років в Україні відбулися термінологічні конференції на таку тематику:

-- Питання стандартизації, інтернаціоналізації та автоматизації перекладу термінологічних одиниць (Чернівці, 1991);

-- Проблеми української термінології (Львів, 1992, 1993, 1996, 1998, 2000, 2002, 2004, 2006, 2008, 2010, 2012, 2014, 2016);

-- Українська термінологія і сучасність (Київ, 1997, 1999, 2001, 2003, 2005, 2007, 2009, 2011, 2013, 2015, 2017);

-- Наукова термінологія нового століття: теоретичні і прикладні виміри (Рівне, 2016);

-- Лінгвістика фахових мов, термінознавство, переклад (Київ, 2017, КНУ імені Т. Шевченка);

-- Слов'янська термінологія: сьогодні й завтра (Варшава, 2017).

Нарада -- спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя.

У травні 2009 р. Міністерство освіти і науки України провело Всеукраїнську нараду «Сучасний стан термінознавства в Україні та шляхи розроблення стандартів наукової термінології», учасники якої намагалися визначити сучасні проблеми термінології та способи 'їх розв'язання.

На семінарах, на відміну від нарад, йде жваве обговорення конкретних проблем українського термінознавства. У 1990-х роках на базі Національного університету «Львівська політехніка» відбувалися постійні засідання термінологічного семінару, на якому розглядали найактуальніші питання щодо українських термінів. термінознавство словник лексикографічний

2012 р. у Київському національному університеті культури і мистецтв проведено Міжнародний науково-теоретичний семінар з термінології документознавства.

Сьогодні на базі Харківського національного університету імені В. Каразіна відбуваються засідання Всеукраїнського наукового термінознавчого семінару, на який запрошують провідних термінологів України та всіх, кому не байдужа доля української наукової мови.

Міжнародна співпраця. Україна представлена у 9 міжнародних, європейських і регіональних організаціях зі стандартизації, метрології та сертифікації:

-- Міжнародній організації зі стандартизації (ISO);

-- Міжнародній електротехнічній комісії (IEC);

-- Європейському комітеті зі стандартизації (CEN);

-- Європейському комітеті зі стандартизації в електротехніці (CENELEC);

-- Міжнародній організації законодавчої метрології (OIML);

-- Генеральній конференції з мір і ваги (CGPM);

-- Організації Євразійського співробітництва державних метрологічних установ (СООМЕТ);

-- Європейській асоціації національних метрологічних інститутів (EURАMET);

-- Міждержавній раді зі стандартизації, метрології та сертифікації (МДР).

Україна є повноправним членом ISO з 1993 р. Як національний комітет-член входить до складу комітетів: CASCO, STACO, DEVCO, REMCO, CAPOLCO. 25 Технічних комітетів Держспоживстандарту України співпрацюють з 96 ТК та ПК ISO. Україна бере активну участь у роботі спільного ТК ISO/IEC СТК1 «Інформаційні технології», створеного у 1987 р.

У своїй роботі ISO підтримує зв'язки з майже 400 міжнародними організаціями, які працюють над питаннями стандартизації. Автономною організацією в складі ISO є Міжнародна електротехнічна комісія (ІЕС). ISO й ІЕС здійснюють тісне співробітництво з питань стандартизації з різними міжнародними та регіональними організаціями, які займаються економічною і науково-технічною діяльністю. Торговельно-правовий законодавчий зв'язок стандартизації з міжнародною торгівлею й економічним співробітництвом країн перебуває у центрі уваги таких міжнародних організацій, як Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН), Європейське товариство (ЄС), GATT, WTO тощо.

Україна набула членства у Європейському комітеті зі стандартизації (CEN) у 1997 р. у статусі члена-кореспондента (статус було передбачено спеціально для країн, що мають наміри інтегруватися до ЄС).

1 січня 2005 р. український національний орган у сфері технічного регулювання отримав у CEN статус Партнерського органу зі стандартизації (PSB). Такий статус надав право українським фахівцям брати участь у роботі трьох технічних комітетів CEN.

З 1 січня 2008 р. Україна представлена в CEN як афілійований член.

Кандидатські дисертації термінологічного спрямування до 2000 року

Міжнародні термінологічні організації та центри:

-- Міжнародний термінологічний інформаційний центр (International Information Centre for Terminology (InfoTerm)) http://www.infoterm.info;

-- Термінологічний центр (Centre de Terminologia (TERMCAT)) http://www.termcat.cat;

-- Міжнародна термінологічна мережа (International Network for Terminology (TermNet)) http://www.termnet.org.

Науково-навчальні матеріали. Як відомо, науковий стиль має низку підстилів, пов'язаних зі сферою застосування. Окрім того, невід'ємною ознакою останніх є наявність термінів. Власне науковий підстиль характерний для таких жанрів, як монографія, дисертація, наукова доповідь тощо.

Монографія -- це наукова праця, у якій детально розглянуто якесь наукове питання. Монографії з термінознавства -- окремий шар наукових видань. Вони можуть бути колективними й індивідуальними. У колективних зазвичай автори торкаються якихось глобальних проблем. В індивідуальних, як правило, детально описано терміносистему конкретної галузі знань або глибоко висвітлено одну наукову тему чи проблему.

У зазначений період світ побачили такі наукові праці.

1991 р. Симоненко Л. Формування української біологічної термінології.

1993 р. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах / Л.О. Симоненко, С.О. Соколова, І.В. Короненко та ін.; АН України, Ін-т укр. мови. -- К. : Наук. думка, 1993. -- 237 с.

1995р. Перхач В. Роздуми про український науково-технічний стиль. -- Львів, 1995.

1997р. Непийвода Н. Мова української науково-технічної літератури.

2000р. Дяков А., Кияк Т., Куделько З. Основи термінотворення.

2004р. Кочан І.М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові. -- Львів, 2004. -- 519 с.; Процик І. Українська фізична термінологія на зламі століть (Львів).

2005 р. Туровська Л.В. Військові звання та посади в Україні: історико-генетичний аспект вивчення української військової термінології. -- К. ; Ірпінь : Перун, 2005. -- 158 с.

2006р. Куньч З.Й. Українська риторична термінологія: Історія і сучасність : монографія. -- Львів, 2006. -- 215 с.

2007р. Матвієнко П.В., Розпутенко І.В. Українська інтерпретація фінансово-банківських англомовних термінів. -- К. : Наук. думка, 2007. -- 208 с.

2008 р. Ляшук А.М. Семантична структура лексики на позначення понять права української та англійської мов. -- Кіровоград : КОД, 2008. -- 188 с.;

Цимбал Н. Сучасна українська термінологія органічної хімії (Умань).

2009р. Яценко Н.О. Формування назв військового одягу в українській мові : монографія. -- К. : Вид. дім Дмитра Бураго, 2009. -- 181с.

2010 р. Солоіденко Г. Українська бібліотечна термінологія: становлення та основні етапи розвитку : монографія.

2011 р. Комова М.В., Симоненко А.О. Документознавча термінологія: шляхи творення та функційні особливості : монографія. -- Львів : Вид-во Львівської політехніки, 2011. -- 316 с.

2012 р. Руденко С.М. Специфіка термінотворення в українській підмові ресторанного господарства (Харків);

Яремко Я.П. Нариси з історії української військової термінології. -- Дрогобич : Посвіт, 2012. -- 403 c.

2013 р. Дорошенко С. Українська термінологія нафтогазової промисловості: становлення і розвиток (Полтава).

2015 р. Вакуленко М.О. Українська термінологія: комплексний лінгвістичний аналіз (Івано-Франківськ);

Томіленко Л.М. Термінологічна лексика в сучасній лексикографії сучасної української мови (Івано-Франківськ);

Туркевич О.В. Становлення термінолексики методики викладання української мови як іноземної (Львів);

Яремко Я.П. Сучасна політична термінологія: на перетині когніції та комунікації. -- Дрогобич : Посвіт, 2015. -- 434 с.

2016р. Селігей П.О. Світло і тіні наукового стилю.

До 2000 р. було захищено близько 80 дисертацій термінологічного спрямування. У них розглянуто біологічні, юридичні, економічні, військові, спортивні, фізичні, мистецькі, радіотехнічні, видавничі, будівельні терміни, а також спеціальну лексику в українських говірках (табл. 1).

Протягом 2000-2016 рр. було захищено близько 200 кандидатських дисертацій термінологічного спрямування (україністика) (табл. 2).

Кандидатські дисертації термінологічного спрямування за період 2000-2016 рр.

Це, зокрема, дисертації термінологічного спрямування за такими профілями:

— економічна галузь (15) (Барвінська Г.К., Винник С.П., Жданова Н.О., Зеніна А.В., Коваленко В.В., Кришталь О.М., Курмар Л.В., Михайлевич О.М., Навальна М.І., Олійник А.Д., Рудякова Г.М., Чорновол Г.В., Чорна О.В., Чуєшкова О.В., Шапран Д.П.);

— правнича галузь (18) (Атаманчук В.М., Баланаєва О.В., Білоусова О.І., Вербенець М.Б., Винник О.П., Гапонова Л.Є., Каленюк О.М., Луньо П.Є., Любченко М.Л., Лящук А.М., Монастирська Р.Л., Паночко М.М., Руколянська Н.В., Сергеєва Г.А., Смуаниця Л.І., Толста С.А., Трач Н.С., Шпильківська О.В.);

— медична галузь (16) (Вікторіна О.М., Гимер Н.О., Дидик-Меущ Г.М., Дмитрук М.В., Іваненко І.М., Калько В.В., Лепеха Т.В., Луковенко Т.О., Місник Н.В, Морозова Г.О., Омелькович О.С., Перхач Р., Стрижаковський О.С., Ткач Л.В., Файчук Т.Г., Цісар Н.З.);

— науково-технічна (10) (Гавриш І.В., Гаращенко А.Б., Кухарєва В.І., Мартиняк О.А., Михайлова Т.В., Радченко О.І., Ракшанова Г.Ф., Скорейко-Сіверський І.П., Теглівець Ю.В., Чернишова Л.І.);

— лінгвістична (7) (Жирик А.С., Лящук Н.А., Медведь О.В., Рогач Л.В., Якимович-Чапран Д.Б., Ярошевич І.А., Циганок Г.М.);

— програмування і комп'ютерна галузь (6) (Дерба С.М., Лабезна Н.В., Ніколаєва А.О., Сліпецька В.Д., Філюк Л.М., Щур І.І.);

— сакральна галузь (5) (Ворона І.І., Ковтун А.А., Осінчук Ю.В., Піддубна Н.В., Пуряєва Н.В.);

— мистецька галузь (5) (Булик-Вархола С.З., Гриджук О.Є., Гурко О.В., Марянко Я.Г., Рисич Ю.Й.);

— спортивна галузь (4) (Боровська О.В., Карпець Л.А., Струганець Ю.Б., Янків І.Т.);

— сільськогосподарська (4) (Голіченко Л.М., Ємельянова Є.С., Любарський С.Б., Тцур О.М.);

— фізична галузь (3) (Волкова І.В., Микульчик Р.Б., Процик І.Р.);

— військова галузь (3) (Андріянова О.А., Литовченко І.О., Яценко Н.О.).

Інші галузі мають по 2 або й менше досліджень: астрономічна (Богущ О.М., Соломахін А.Ф.), видавнича (Медведь М.М., Процик М.Р.), географічна (Данилюк О.К., Потапчук І.М.), журналістики (Гонтар М.О., Польщикова О.М.) тощо.

Також у полі зору науковців перебували такі сфери: авіаційна (Халіновська Л.), автомобільна (Нікуліна Н.В.), адміністративно-територіальна (Жила Т.І.), археологічна (Локайчук С.М.), архівна (Зозуля С.М.), будівельно-дорожня (Книшенко Н.П.), гірнича (Колган О.В.), гідромеліоративна (Малевич Л.Д.), городництва (Марченко Т.А.), громадського харчування (Руденко С.М.), державного управління (Коцюба Н.Й.), екологічна (Овсейчик С.В.), машинобудівна (Литвин О.Г.), металургійна (Ктитарова Н.К.), митної справи (Дейнека В.М.), музейництва (Фецко І.М.), нафтогазова (Дорошенко С.М.), педагогічна (Зелінська О.Ю.), садівництва (Костенко Л.М.), соціолінгвістики (Бутковська О.С.), торгівлі (Мороз А.В.), хімічна (Цимбал Н.А.), хореографічна (Федькова Л.А.) тощо.

За 2017 рік уже захищено 3 дисертації термінологічного спрямування.

Навчальні книжки (підручники, посібники, інші навчальні видання). Завданням вищої школи сьогодні є виховання висококваліфікованих спеціалістів, які не лише набувають певних професійних знань і навичок, а й розуміють закономірності творення назв наукових понять, вміють грамотно застосовувати термінолексику в усіх сферах професійної діяльності. Тому в навчальні плани вищих навчальних закладів уведено дисципліну «Українське термінознавство», де вона посідає чільне місце як серед нормативних, так і вибіркових дисциплін (у кожному виші по-своєму). Так, спеціальності «видавнича справа та редагування» вимагають читати цей курс у переліку нормативних дисциплін (два предмети: «Сучасна українська термінологія» та «Термінологічне редагування»), на факультетах гуманітарного профілю -- як вибіркова дисципліна «Основи термінознавства» чи «Українське термінознавство», на факультетах технічного спрямування -- у курсі «Українська мова (за професійним спрямуванням)», а на юридичних -- як частина курсу «Юридична лінгвістика». У Київській національній академії керівних кадрів культури і мистецтв ця обов'язкова дисципліна має назву «Термінологічна культура фахівця».

Термінологія (через навчальний процес) стає для студента основою його професійних навичок на рівні фахової комунікації. У результаті вивчення дисципліни студенти повинні навчитися диференціювати нормативне і ненормативне словота терміновживання, вибрати із низки дублетних форм ту, яка відповідає не лише вимогам семантичної точності, але й стилістичної доречності, граматичної та стилістично правильної сполучуваності

Викладання термінознавства вимагає навчального забезпечення у вигляді навчальних підручників, посібників, практикумів та інших видів навчально-методичної літератури. Вона покликана забезпечити комплексне знання термінології обраного фаху, допомогти зорієнтуватися у змінах, що сталися за останні роки в термінології.

У 1990-2016 рр. вийшло чимало підручників, посібників та інших навчальних книжок із загальних питань термінознавства та суто фахових (табл. 3).

Видання навчальних джерел за період 1990-2015 рр.

Серед аналізованих навчальних видань виявлено такі:

— книжки загального спрямування (19). Сюди належать такі підручники: Т.І. Панько, І.М. Кочан, Г.П. Мацюк «Українське термінознавство». (1994), М. Зарицький «Актуальні проблеми українського термінознавства» (2004); посібники:

О.В. Бондарець, Л.Я. Терещенко, В.В. Дубічинський, Г.Д. Павлова «Основи українського термінознавства та перекладу науково-технічної літератури» (2002), О.Г. Михайлова, А.А. Сидоренко, В.Ф. Сухопара «Українська наукова термінологія» (2002), Л.А. Васенко, В.В. Дубічинського й ін. «Прикладне термінознавство» (Х., 2003), О.І. Павлова «Основи термінознавства» (2011), С.З. Булик-Верхола, Г.В. Наконечна, Ю.В. Теглівець «Основи термінознавства» (2013);

— фахові посібники вузької спеціалізації. Проблеми правничої термінології розглянуто в посібниках «Правова термінологія» (укл. Л.В. Наумовська) (2001), Н.В. Артикуци «Мова права і юридична термінологія» (2002), М.І. Скригонюка «Криміналістична термінологія» (2003), Л.І. Чулінди «Українська правнича термінологія» (2011) та ін.

Привертає увагу й посібник «Документознавча термінологія», який підготувала М.В. Комова (2003). Сюди належать і праці Н. Нікуліної «Термінознавство: лінгвістичний опис української термінологічної системи автомобілебудування» та «Термінознавство: лінгвістичний опис української термінологічної системи автомобілебудування» (2006).

Медичним терміносистемам присвячено такі навчальні посібники: «Анатомічна термінологія» (уклад. К.А. Дюбенко, К., 2001); Н.П. Литвиненко, Н.В. Місник «Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря» (К., 2001).

Серед посібників спортивного спрямування вийшли друком такі навчальні книжки: І.В. Пущина, В.М. Зайцева «Сучасна українська спортивна термінологія» (Запоріжжя, 2003); Зайцева В.І. «Сучасна спортивна термінологія» (К., 2004); «Гімнастична термінологія (з елементами музично-ритмічного виховання)» / упор.: В.І. Малець, М.М. Желізний, Т.І. Харченко, В.В. Черняков. (Чернігів, 2006), Салямін Ю.М, Терещенко І.А., Прокопюк С.П., Левчук Т.М. «Гімнастична термінологія», Р.П. Карпюк, Л.П. Сущенко «Термінологія вищої фізкультурної освіти з напряму «Адаптивне фізичне виховання» (К., 2011), Л.П. Сергієнко «Терміни і поняття у фізичній культурі» (Т., 2011). У 2012 р. видавництво Львівської комерційної академії випустило у світ навчальний посібник «Гімнастична термінологія», яку підготували Райтер Р.І., Завійська В.М., Іваночко В.В., Блащак І.М., Лукасевич Л.В. У книзі автори намагалися максимально адаптувати українську гімнастичну термінологію до вимог сьогодення, враховуючи лексичне та фразеологічне багатство української мови, характер і форми гімнастичних вправ тощо. Терміни й термінологію вміщують окремі параграфи у підручниках і посібниках «Українська мова за професійним спрямуванням».

Лексикографічний напрям (термінографія).