Обрядовий та звичаєвий діалектний текст в українських східнослобожанських говірках

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Текстоцентризм, що стрімко ввійшов у практику діалектологічних студій, наразі певною мірою визначає особливості аналізу й методику вивчення лінгвістичних одиниць. У наш час учені студіюють питання методології дослідження діалектних текстів [1], вирішують проблеми тексту як джерела інформації про фонетичні, морфологічні, лексичні чи синтаксичні риси окремих говірок [2], оцінюють інформаційний потенціал згаданої діалектної субстанції [4, 5], розглядають текст у світлі когнітивно-дискурсивної парадигми в лінгвістиці [3] та ін. Актуальним залишається питання про риси діалектних текстів, у яких передано послідовність обрядових та звичаєвих дій певного ареалу, хоч цю проблематику порушено в працях В. Конобродської [6], М. Лесюка [7], Н. Хобзей [8], Т. Ястремської [10] та інших учених.

Діалектні тексти, у яких репрезентовано обряд, звичай чи їхні складники, привертають увагу вчених передусім своєю інформацією, зв'язком з духовною культурою ареалу, у якому записаний текст, здатністю до просторової варіативності. Сучасні тексти згаданої тематики це зазвичай спогади інформантів, які народилися у 20-их (30-их) рр. ХХ ст. (зрідка пізніше), про дитинство чи юність, коли респонденти були учасниками чи свідками зазначених обрядових чи звичаєвих дій. Окремі звичаї пізнані діалектоносіями пізніше. Загалом у спогадах оповідач апелює до батька, матері, частіше бабусі чи дідуся, які розповідали про аналізовані ритуальні дії чи привчали їх дотримуватися. Діалектний текст цієї тематики прийнято розглядати як культурний феномен, що репрезентує своєрідні лексичні одиниці, поширені в досліджуваному ареалі.

Мета статті описати мовне втілення окремих обрядів календарного циклу та звичаїв, пов'язаних із ними, у діалектних текстах українських східнослобожанських говірок.

Низкою магічних дій позначена підготовка до свята Великодня. Зокрема засвідчено сполучення відправляти страсті, випалювати хрест на сволоці: веч ером у церкв і в 'ідпрауЛ 'айуц ':а страст 'і // л'уди / їшоуши з церкви / намагалис' донести додому страсну сд'іч'ку так / шоб вода неи погасла // пламйам ц'ідейі сд'іч'ки виеПал'ували хрест у хат'і на сводоц'і / шоб неч 'іст ' дату миедала // (Записано від Іванієнко Варвари Яківни, 1919 р. н., с. Олексіївка, Перевальський р-н) [УСГ, с. 257].

Магічні дії, характерні для страсного тижня, розпочиналися зі свята Благовіщення, коли благовіщенську проскуру змішували із землею, сіяли по вуглах ниви, заривали в землю: тоуд'ену благов 'іш 'ч'е'н 'с'ку проскуру зМ 'ішуйут' з зеимдейу і с'ійат' по ч'отир'ох вугдах диви дл 'а того / ш'ч'об дожд ' неи обходиу диви // благо в 'іш 'ч'е'н 'с'ку прос куру зарие вайут ' у демл'у / ш'ч'об град неи побиу пос'еву // хворому на продасниц'у дадут ' йак л'ідарство // усе / ш'ч'о родиец':а у цеї ден' / буде подано родти // благод'існе йаї'це п'ід квоч'ку неи кладут' // Бог благослоуд'айе усе родти у цеї ден ' (Записано від Булаєнко Євгенії Іванівни, 1935 р. н., м. Попасна, Попаснянський р-н) [УСГ, с. 294].

Мікротема «Чистий Четвер» репрезентована етнофреземами свічка дванадцяти страстей, відправляти страсті, викидати дванадцять сухих полін: моійі батьки ів'іриели / шо оісобен:о вещлику ісилу імайе свіч'ка / йаіка гоір!ла дваЛад'цат' страстеі / з року у р'ік //у Ч'істиї Ч'е'т'вер / коіли у іцеркв`і в'ідпрауЛ'айуц':а страст'і / госпоідин'і викидали на гор'іш 'ч'е два надц'ат' суЛих поЛ'ін /шоб іпаска не заіпалас'а // у цеї ден' н'ііч'ого неи розбили (Записано від Іванієнко Варвари Яківни, 1919 р. н., с. Танюшівка, Новопсковський р-н) [УСГ, с. 257].

Духовне й тілесне очищення в Чистий Четвер лексикалізовано сполученнями варити навар, змивати гріхи та хвороби: у інашому сеиЛ'і йе обр'аідовиї празник йак Пасха // припаідайе воіна заужіди на неиЛ 'іл'у // з сеиреиІди на ч'еитівер треба усотати та умиіватис'а / та неи просто у воід'і / а варили з р'ізних трау наЛари // цим ісамим сеиЛ'ани змиЛали гр'іхи та хворобу // с'іл'ідуйуч'ії ден' буу пйатниец'а / це страшіна п'ійатниец'а //у цеї ден' неил'із'а н'ііч'ого роібити / н'гч'ім заматис'а // іпот'ім у суіботу гоітовиец:'а пеикіти іпасху /розскірашувати / йаійеч 'ка красити // уноіч'і ус 'і їшіли пасху поминати умерших во:бпш`іч'е проводи Пасхи // (Записано від Чумака Олексія Тимофійовича, 1935 р. н., с. Козарик, Троїцький р-н) [УСГ, с. 418].

Діалектні тексти відтворюють також послідовність приготування солі до великоднього столу: хаіз'аїки / разом з ііншої роіботої/готовили сол' до велиеКодн'ого стоЛа // воіни брали гірудку ісол'і / загорітали йіійі у тр 'апку ї лоіжили у п `іч' // коіли тр'апка згорит' / сол' збиерали ї береигіли до ВелиеІкодн'а // зранку на Веіликден' / коіли приїдут' ус'і з реркви ї іс'адут' за ст'іл розгоуіл 'атис' / госіподар лоіжиу ц'у с'іл' на хл'іібину ї усе це сітавиу п'ід обраізами // ц'у с'іл' зберігали ї даЛали хуідоб`і при хворобах шілунку // (Записано від Іванієнко Варвари Яківни, 1919 р. н., с. Танюшівка, Новопсковський р-н) [УСГ, с. 257].

Текстотека макротеми «свято Трійці» репрезентує послідовність обрядових дій у переддень цієї події та під час Зелених свят, що може бути підставою для виділення мікротем «переддень свята Трійці», «свято Трійці». Це засвідчено переліком дій, що були обов'язковими в суботу й неділю, зокрема: ходити 'босими по ро'с 'і, собиерат ' (збират) трави (зеиЛене), лаМати веточки (клеи/чала): 'бабушка нас ус'іда звала сутра у клеи/чмну суботу по роС'і походит ' /босиеми // то о'на ка'зала / шо ми здоровиеми по'том 'ц'ілиї год будеимо / обшчеМ то ми здороуйа набие/ралис'а т 'і'йейу ро'сойу / о'на 'наче йа'ка то цеи/л'ебна / то йа 'помн'у // ну ми по шпори'шу л'у'били хо'дит ' // у нас 'коло д'вору у'се ним зап'летеине бу'ло / 'т 'іки о'то дорожка од х'в'іртки то 'витоптана / а так у'се / то ми по шпорие/шу бос'а'ка воб'шче 'л 'ітом л'у'били ходит ' / так шо о/то йа хара'шо /помн 'у / йак у суботу /переид /троіцеї б'ігали по роСІ (Записано від Пронько Марії Трохимівни в с. Лисогорівка Новопсковського р-ну).

Оскільки назва ритуальної дії, крім того, що цей процес має магічні властивості, нічим не відрізняється від загальновживаного найменування дії, то члени такого сполучення слів можуть легко взаємозамінюватися, окремі складники вислову опускатися, напр.: ходити босими поро/с' 'бчгати поро/с 'і.

В аналізованих сполученнях слів субституюватися можуть не тільки дієслова, але й іменники, які відтворюють реалемний план свята Трійці. Це найчастіше загальновживані чи спеціалізовані найменування: шче ми ж хо/дили собиерат' уС'ак'і трави // то бабушка нас ус 'іда брала с:обої/ шоб ми /тоже у'ч'илис'; о/то на тройіцу /ми зеи/лене збирали ходили (Записано від Пронько Марії Трохимівни в с. Лисогорівка Новопсковського району). У говірках Черкащини помічаємо частіше вживання спеціалізованої назви к'л-еч-ін:а (к'л-еч-ін:у): А зе'л-ен' св-ат'ки// це ж нид'л'а зе'л-ена/ це ід-и'мо /пирид тим же о/ паси/мо корови / нал-а'майимо к'л-еч-ін'у в посадці ж [Говірки, с. 476].

Лексико-семантичне поле найменувань Кле'ч-ана нед іл 'а, Зе/лена нед 'іл 'а, Зе/лен і с 'в-а'та (с 'в-ат'ки) (пор.: зеи/леинійї с'в'ета [УГПЗН, с. 21], Ру'сал'а [УЗГ, с. 38]) відображають темпоральний план обрядових дій і акцентують увагу на тому, що в їхній основі лежить язичницький культ дерева та квітів [9, с. 87]. Суботній день напередодні Трійці має назву клеи'ч-ана (клеи'ч-ал на) субота (пор.: у середньонаддніпрянських говірках клеи'ч-ана субота [Говірки, с. 476], у закарпатських говірках зе'лена субота [УЗГ, с. 63], у говірках південно-західного наріччя задушна субота [УГПЗН, с. 30]).

Найменування дій кв'іч':ати хату, кв'іч':ати двір у текстах конкретизовано у зв'язку з описом послідовності збирання к'лечен': а чи окремих кле'чал, особливостей прикрашання хати та двору: по'том шо ми рвали // лаМали разн'і ваточаи; ну а по'том приеХодили додому / то украШали двчр тим ус 'ім і Хату // 'помн 'у / шо по Хат'і у'то по до'л'іуц'і розкладали кру'гом чабрец' / то ме'н'і тройіц'а ус'і'да чабри'ц'ом 'пахне // по'том дру'гими у'то 'ватками у дво'рч украШали / бнл'а 'хати 'тикали / 'коло хвлртки / 'коло дорожки / ну та'ке // (Записано від Пронько Марії Трохимівни в с. Лисогорівка Новопсковського р-ну). Лексико-семантичне поле дії зі значенням `розвішувати, розкладати в хаті, на подвір'ї, у господарських будівлях гілки дерев, спеціально зібране зілля з метою захисту від злих сил' репрезентоване в українських східнослобожанських говірках також такими сполученнями: 'тикати к-в-і'чало, зе'лен ' с'лати, траву стеи'лити, клеи'ч-ало покладати, клеи'чати леипеиХою [9, с. 88], у говірках південно-західного наріччя 1майіти ус о [УГПЗН, с. 21]. У говірках Черкащини зафіксовано сполучення зати'кати 'гілочки, за'копувати дериво: так це 'мати ходила нида'леко 'коло 'л ісу пр 'ам / 'ц 'іле 'дериво / ти'пер то у ворота зати'кайут ''гчлочки зи'лен 'і/ а 'мати бу'ло мойа пр 'амо дериво зрубуйе / і зако'пайе в город 'і/ стойіт ' зи'лене [Говірки 2013, с. 292], на Галичині ставити гілки берези, ставити березу [ГПЗН, с. 30].

Діалектний текст репрезентує спогади старожилів ареалу, у яких майже кожне дієслово має, крім загальномовного, зафіксованого в більшості лексикографічних праць значення, ще й додаткове, конотативне, пов'язане з магічними властивостями воб'шче 'ц'ілим кага'лом збие'ралис ' / са'ма пон 'і'майеш / йак о/но 'тихо полу'чмлос' / но 'ладно / о'то насмч'йемс'а / 'поки добеи'ремс'а до л'у'бистку / а тод 'і шче ї добавим / бо рвем / а вчн же во'н'учиї та'киї / йак рвеш / 'руки повие'мазуйем у тої сок / по'том шче 'ц'ілиї ден ' одми'вайем тої 'запах // но же'лан 'ійе ж хо'т 'ілос ' зага'дат ' (Записано від Пронько Марії Трохимівни в с. Лисогорівка Новопсковського р-ну).

При описі обрядів у переддень Трійці порушено тему охорони сім'ї від злих духів, зокрема: 'помн 'у шче / шо 'бабушка 'тикала квч'чала по глу'хим уг'лам д'вору / о'сину / бо шчі'талос' / шо то шоб 'вчд'ми не11 хо'дили // у'то та'койі 'зелеин 'і ми так і не11 ба'гато шоб / а це 'помн 'у (Записано від Пронько Марії Трохимівни в с. Лисогорівка Новопсковського району). Практикування окремих дій, спрямованих на боротьбу з відьмами, отримало в ареалі назву беиреиг'тис 'а в-ід 'ом: а шче у нас / з'найе'ш йак / од вч'д'ом беиреиг'лис' // з'начит ' у сарайі над од'вчрком вчшали пу'чюк кови'ли с'і'дойі // з'найеш / трава о'то та'ка /шо о'на йак цвч'те / то та'ка ста'новиец':а / йак воловина с'і'да / о'на то'нен'ка / то 'нада бу'ло тої пу'чок нарват' / і над од'вчрком у сарай приечч'пит' / то шоб 'вчд'ма корову 'ноч.у не добіла // о'то так йа 'помн'у // ну а так / обо ж не 'дуже прч'ветствовалос' / то не11 так у'же і сохра'н 'али // (Записано від Пронько Марії Трохимівни в с. Лисогорівка Новопсковського р-ну). У с. Горіхове Попаснянського району на Трійцю та на Івана Купала на вигоні закопували спеціально вирощений для цього будяк, через якого спочатку стрибали, а потім його спалювали. У Галичині зафіксований обряд відзначення Зелених свят на лоні природи Зеленівка [ГПЗН, с. 210].

Загалом діалектні обрядові та звичаєві тексти як спогади про минуле позначені темпоральним протиставленням «тепер раніше»: 'бабушка ко 'н'ешно у 'церкву ста'ралас' побаст' / бо о'на то 'веруйушча бу'ла / ну о'но ми то шчас / но 'саме ж о'бчдне те / шо шчас приХодиш / не11 'знайе'ш / шо де робит ' / а 'ран 'ше о'на ус 'і празниеки шос' робила / шос ' 'нада бу'ло так / і гЛауно / шо зНала / коЛи йа'киї празник там правосЛауниї (Записано від Пронько Марії Трохимівни в с. Лисогорівка Новопсковського р-ну).

Отже, в обрядових і звичаєвих діалектних текстах вербалізовано етнокультурну інформацію, характерну для певного ареалу. Центральними в цих текстах є номінації свят, реалій, характерних для окремих обрядів, магічних дій, що виконувалися всіма учасниками мовної спільноти чи родичами респондентів або самими оповідачами.

Оскільки свято Великодня й Трійці розглядали як час духовного та тілесного очищення людини, то ритуальні дії включали виготовлення оберегів від злих духів, проведення дій, спрямованих на охорону сім'ї від злих духів. Ритуальні дії зазвичай номіновано мотивованими, частково мотивованими та немотивованими сполученнями слів, більшість з яких у науковій літературі прийнято зараховувати до етнофразем, що акумулюють у собі давню народну культуру. Темпоральне протиставлення «тепер раніше» позначене схвальними відгуками на адресу своїх предків і засудженням тих часів, коли відзначати Трійцю та Великдень заборонялося, що стало наслідком загального зниження знань про народну культуру і християнську віру.

Література

лінгвістичний діалектний текстоцентризм обрядовий

1. Аркушин Г.Л. Українські діалектні тексти (до питання методології) / Г.Л. Аркушин // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Філологічні науки: мовознавство. Луцьк, 2011. № 1. С. 3-10.

2. Бігусяк М.В. Тексти як джерело дослідження говірок Івано-Франківщини: історіографія та перспективи розвитку / М.В. Бігусяк // Діалекти в синхронії та діахронії: текст як джерело лінгвістичних студій. К., 2015. С. 17-29.

3. Гороф'янюк І.В. Життєвий шлях подільського селянина в мовному втіленні / І.В. Гороф'янюк (на матеріалі автобіографічних текстів) // Діалекти в синхронії та діахронії: текст як джерело лінгвістичних студій. К., 2015. С. 83-92.

4. Гриценко П.Ю. Ідіолект і текст / П.Ю. Гриценко // Лінгвістика: об'єкт стиль, мета оцінка ; збірник наукових праць, присвячених 70-річчю від дня народження проф. С.Я. Єрмоленко. К., 2007. С. 21-41.

5. Гриценко П.Ю. Інформаційний простір діалектного тексту / П.Ю. Гриценко // Діалекти в синхронії та діахронії: текст як джерело лінгвістичних студій. К., 2015. С. 100-119.

6. Конобродська В.Л. Поліський поховальний і поминальний обряди: етнолінгвістичні студії / В.Л. Конобродська. Житомир: Полісся, 2007. Т. І. 356 с.

7. Лесюк М.П. Мовний світ сучасного галицького села (Ковалівка Коломийського району): [монографія / М.П. Лесюк. Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2008 328 с.

8. Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник / Наталя Хобзей. Л., 2002. 213 с.

9. Царьова І.В. Етнокультурна семантика в обрядовій фразеології східнослобожанських говірок: [монографія / І.В. Царьова. Дніпропетровськ: Інновація, 2015. 258 с.

10. Ястремська Т. Традиції гуцульського пастухування / Т. Ястремська. Львів, 2008. 424 с.

11. Говірки 2013 Говірки Черкащини: збірник діалектних текстів / упор. Г.І. Мартинова, Т.В. Щербина, А.А. Таран. Черкаси, 2013. 878 с.

12. УГПЗН Українські говірки південно-західного наріччя: тексти / упор. і автор передм. Н.М. Глібчук. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 238 с.

13. УЗГ Українські закарпатські говірки: тексти / упор. та передм. О.Ф. Миголинець, О.Д. Пискач. Ужгород: Ліра, 2004. 400 с.

14. УСГ Українські східнослобожанські говірки: сучасні діалектні тексти: навч. посіб. / упоряд.: К.Д. Глуховцева, В.В. Лєснова, І.О. Ніколаєнко; за ред. К.Д. Глуховцевої. Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2011. 424 с.

Размещено на Allbest.ru