Вимова звукосполук респондентами-українцями полілінгвального простору: норма та девіації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вимова звукосполук респондентами-українцями полілінгвального простору: норма та девіації

Проблема мовної норми - одна з найактуальніших і найскладніших у сучасній лінгвістиці. Це історично сформований, вироблений літературною традицією i суспільно усвідомлений стандарт, який регулює мовленнєву діяльність у її типових функціонально-комунікативних різновидах (Matwijas 65). Безперечно, норма має важливе суспільне значення: вона захищає національну мову від того, що привнесло в неї все випадкове, відсіває приватне, залишаючи загальне та головне (Plyusch 113). Для досягнення комунікативної мети - порозуміння - С. Я. Єрмоленко виділяє прагматичну мовну норму, з поняттям якої корелюють поняття слабкої та сильної мовної норми (“Literaturna norma i movna praktyka” 265-266). Слабка чи нестійка мовна норма, безперечно, пов'язана з регулярними відхиленнями від кодифікованих правил і найбільше простежується в усному мовленні.

Мовні норми порушують мовні помилки. Помилка або девіація за М. Горбаневським - це відхилення від загальноприйнятих, рекомендованих нормами літературної мови, правил використання слів, словосполучень та речень. Правила ці формуються історично під впливом двох умов - системних закономірностей мовного устрою та деякого набору умовностей, що стосуються утворення і вимови окремих форм, слів та цілих виразів (Gorbanevskij, Karaulov, Shaklein 112).

Одним із результатів функційно-комунікативної зорієнтованості сучасної лінгвістики є підвищення інтересу дослідників до особливостей процесу спілкування, породження й сприйняття мовлення, зокрема до різноманітних помилок, відхилень від норм, тобто так званого “негативного мовного матеріалу” [ Batsevych 5]. Проблему мовних девіацій, помилок та їх прагматичну сутність сьогодні розробляють такі відомі науковці, як Ю. Апресян, Ф. Бацевич, Т. Булигіна, І. Кобозева, Т. Космеда, О. Кубрякова, О. Кукушкіна, Н. Лауфер. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної думки створено концепції, за якими помилки досліджуються задля удосконалення мовлення, підвищення рівня грамотності мовців (Н. Бабич, М. Волощак, Н. Непийвода) (Babych; Voloshchak; Nepyivoda).

Сьогодні існує багато праць, спрямованих на підвищення культури спілкування й культури української мови, наприклад праці О. Пономарева, О. Сербенської, Н. Бабич, С. Єрмоленко, С. Караванського, М. Пентилюк, Г. Волкотруб, О. Горбул, О. Кубрак, Т. Чмут, С. Шевчук та ін. Українську школу орфоепії представляють Н. Тоцька, М. Жовтобрюх, М. Наконечний, М. Фащенко.

Фіксація випадків порушення кодифікованої норми дає змогу бачити доцільну кодифікацію тих чи інших мовних одиниць та вплив різних чинників на обґрунтоване нормування. Так, порушення норм орфоепії можуть зумовлюватися впливом правопису на вимову, своєрідним тиском діалектних фонетичних систем, взаємонакладанням орфоепічних норм за умов білінгвізму тощо. Навчання правильної вимови необхідне такою ж мірою, як орфографії та граматики. Передусім це стосується мовленнєвої практики молоді в різних сферах діяльності, адже, як відомо, носії української мови порушують орфоепічні норми, ігнорують їх, тому опис мовлення сучасної молоді, зокрема особливостей її вимови - проблема центральна і надактуальна.

Мета нашого дослідження - проаналізувати типові помилки вимови звукосполук у мовленні студентів Придністровського державного університету імені Т. Г. Шевченка, обґрунтувавши у відсотках рівень володіння кодифікованими нормами респондентами-українцями, та показати історичні корені норми на основі першодруків писемних пам'яток. Наше завдання - виявити помилки при вимові звукосполук у мовленні студентів Придністров'я, порівняти рівень володіння нормами вимови звукокомплексів студентами ПДУ імені Т. Г. Шевченка (Придністров'я) та ОНУ імені І. І. Мечникова (Україна), провести паралелі між сучасною українською вимовою та пам'ятками, у яких зафіксовано ті зміни. Об'єкт дослідження: українське усне мовлення молоді, зокрема його орфоепічна нормативність. Предметом дослідження є володіння орфоепічними нормами сучасної української мови, зокрема орфоепією звукосполук (спрощення в групах приголосних, вимова свистячих перед шиплячими та навпаки, а також передньоязикових [д], [т] перед свистячими та шиплячими). Попередниками у дослідженні окремих питань проблеми - передусім соціофонетичного опису українського мовлення - можна назвати Н. І. Тоцьку, Л. І. Прокопову (Prokopova, Totska), М. М. Фащенко (Fashchenko).

Норми вимови сьогодні, на жаль, ігноровані, про що свідчать численні мовленнєві девіації респондентів. Опитування проводилося серед студентів різних курсів та різних факультетів Придністровського

О Дружинець М.Л., 2017державного університету імені Т. Г. Шевченка. Респондентами стали 50 (таку кількість обирали й для соцопитування в різних регіонах України) студентів-українців міста Тирасполь, які спілкуються в сім'ї українською мовою. Придністров'я - це полілінгвальний простір, де функціонують три офіційні мови - українська, російська та молдавська, згідно з переписом 2009 року українці становлять 33 % національного складу.

У мовному потоці звуки виступають не відокремлено, а разом, тому вони взаємодіють один із одним й уподібнюються. Шиплячі приголосні перед свистячими внаслідок регресивної асиміляції за місцем творення змінюються на свистячі: бачишся [бачис':а], запорожці [запороз'ц'і], водичці [водиц':і], качці [кац':і]. Свистячий приголосний перед шиплячим є слабким і зазнає змін - звучить як шиплячий: безжалісний [бе^иж:ал'існий], розжарений [рож:аре^иний], віднісши [в'ідн'іш:и]. Передньоязиковий приголосний [д] перед свистячими внаслідок регресивної асиміляції за способом творення змінюється на свистячий [дз], а за способом і місцем творення - на шиплячий африкат [дж]: [д] + [с] -- [дзс]; [д] +[ц] -- [дзц]; [д] +] ---- [д^^сш-]; [д]+[ч] -- [джч]; [д] + [ж] ---- [джж]; [д] + [з] -- [дзз]; [д] + [дз] ---- [дз:] (Bondar, Karpenko, Mykytyn- Druzhynets 125).

У мовленні студентів Придністров'я простежується уподібнення свистячих шиплячим: 74 % респондентів підтверджують загальноприйняті кодифіковані норми при вимові слова зшити [ш:ити] (але [сшити] - 12%, [зшити] - 14%); 62% - при вимові слова зчарувати [шчарул>ати] (але [счарул>ати] - 12%, [зчарул>ати] - 26%); 86 % - при вимові слова зжитися [ж:ити^ес/а] (але 14% - [зжити^ес/а]), 64% - при вимові слова з джерела [ждже^ире^ила](але [здже^ире^ила] - 12%, [здже^ире^ила] - 10%, [зджере^ила] - 14%, простежуються й акцентні проблеми); 90% - при вимові слова розжитися [рож:ити^ес^/а](але [розжитис'а] - 10%). У мовленні студентів України (соцопитування було проведено серед студентів філологічного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова) спостерігається асиміляція свистячих шиплячими: 80% респондентів підтверджують загальноприйняті кодифіковані норми: принісши [прин'іш:и], Парасчин [парашчи^ен], вивізши [ут'іжши], мотузчин [мо^утужчи^ен], зжувати [ж:^ати] (Druzhynets', “Sotsiofonetychnyy opys” 116). Як бачимо, рівень володіння цією нормою дещо вищий у студентів українського вишу.

Кодифіковані норми вимови, які формувалися у тісному зв'язку з орфографічними, простежуються ще в рукописах, першодруках старої та давньоукраїнської літературної мови. Можемо провести паралелі між сучасною українською вимовою та пам'ятками, у яких зафіксовано ті зміни, які відбувалися в мовленні і які становлять тепер орфоепічну норму. Наслідки асиміляції свистячого перед шиплячим засвідчують писемні пам'ятки XII-XIV ст.: ижьжєнуть (Єв. 1270, 20). Асиміляція свистячого перед наступним шиплячим відбита й у літописі С. Величка: рожжаковало (187), у фразеологічній збірці К. Зиновієва: ро(ш)чину (235) (Mykytyn, --Kodyfikovana vymova zvukospoluk” 183). Асиміляція свистячого перед шиплячим майже не фіксується Т. Шевченком: несчулась (90,I), близченько (170, II), розчиняють (170, II), але ближченько (61, I), Волощині (26, II). Частково передавалась вимова свистячого перед шиплячим як шиплячого: у граматиці О. Павловського: рожжалувався (83), у словнику П. Білецького-Носенка: дзижчати (115). Послідовно фіксується асиміляція свистячого приголосного перед шиплячим у «Марусі» Г. Квітки-Основ'яненка: прынишы (37); у «Кобзарі» Є. Гребінки : пидьижжае (97), зъижжае (98) (Druzhynets', Usne movlennya” 50). Отже, у писемних пам'ятках переважає закріплена на письмі асиміляція свистячого перед шиплячим.

Соцопитування в Придністров'ї показало, що дотримуються норм вимови шиплячих перед свистячими і правильно вимовляють слово книжці [книз'ц':і] 66% студентів, інші допустили помилки: [книжц'і] - 16%, [книшц'і] - 18%. Крім відсутності уподібнення внаслідок асиміляції, можемо спостерігати оглушення дзвінкого, що також є грубим порушенням норми. 85 % студентів українського відділення ОНУ імені І. І. Мечникова вимовляють правильно шиплячі перед свистячими в усіх запропонованих словах, а саме: дивуєшся [ди^ем>у]е'с':а], милуєшся [ми^елу]е'с':а], зважся [зм>аз'с'а], морочся [мороц'с'а], дошці [дос'ц'і], смужці [смуз'ц'і], хусточці [хустоц':і]. У слові дошці допускали регресивну асиміляцію за дзвінкістю без уподібнення до свистячого: [дожц'і] замість [ дос'ц'і]. В інших прикладах слів спостерігаємо наступне: [жс'] замість [з'с'], [чс] замість [ц'с], [ж ц'] замість [з'ц], [чц] замість [ц':] (Druzhynets', “SotsMonetychnyy opys” 117). Дещо краще цією нормою володіють студенти Півдня України.

Зрідка фіксується у писемних пам'ятках вимова шиплячого [ж] перед свистячим як свистячого: у рукописах Т. Г. Шевченка - Запорожци (33, I; 16, II), запорозци (45, II; 47, II). Яскраво представлена ця особливість у П. Куліша: запорозці (3), запорозцямъ (5), книзці (157, II). Абсолютно послідовно передається у Т. Шевченка асиміляція шиплячого [ш] наступним м'яким свистячим [с']: сміесся (393, I), радися (393, I), вимова [чц'] як [ц']: вкупоци (33, I), хатиноци (73, I). Асиміляція шиплячого перед свистячим фіксується в граматиці О. Павловського: печуроцьці (82), у творах П. Куліша: ріцці (2), довідаесся (57). Асиміляція шиплячого [ш] наступним м'яким свистячим [с'] передається послідовно в «Марусі» Г. Квітки-Основ'яненка: неоглядысся (29), незчуесся (29) та в «Кобзарі» П. Гулака-Артемовського: товчесся (18), повернеся (22) (Druzhynets', “Usne movlennya” 51).

Асиміляцію передньоязикового приголосного [д] перед свистячим продемонстрували правильно як [д з] лише 16% студентів Придністровського державного університету імені Т. Г. Шевченка - від дзвінка ^'ідз'^'інка], 54% оглушують кінцевий дзвінкий префікса - [v'ітдз^'інка], 20% вимовляють відповідно до орфографічних норм - [v'іддз'інка]; зі словом відзнака [v'дзнака] теж виникли проблеми: тільки 20% респондентів прочитали його правильно, 65% студентів оглушили кінцевий приголосний префікса - [v'ітзнака],15% інформантів врахували правописні норми - [v'ідзнака]. У слові відсвяткувати [v'id3'c'w 'аткул>ати] 14% молоді дотримались рамок правильної вимови, а 86% допустили помилку - [v'idcw 'amKywamu]. Зі словом [у'ідз'ц'у'істи] виникло менше труднощів: дотримуються норм вимови - 36% респондентів, хоч 15% опираються на норми орфографії, а 49% підкреслюють неволодіння орфоепічною нормою.

Африкатизація [т'], [д] засвідчується в літературній мові порівняно пізно, і то зрідка з початку XVIII століття: людзского (250), вернеця (240), людзскості в фразеологічній збірці Климентія Зіновієва (Mykytyn, --Vidbyttia narodnoho movlennia” 158). Значно переважають традиційні написання. Африкатизація [д] перед наступним свистячим приголосним у досліджуваних історичних джерелах не передається: у П. Куліша - громадську, людцями; у словнику П. Білецького-Носенка - людськость. У рукописах Т. Шевченка відповідна мовна норма теж не відбита: людьского, людського (Mykytyn, --Kodyfikovana vymova zvukospoluk” 183), отже, цю норму відносимо до нестійкої.

За свідченням М. Фащенко, із 15 студентів першого курсу набору 1998 року правильну вимову слів порадься та підживити не зафіксував ніхто, в основному вимова ототожнювалась з написанням (Fashchenko 375). Такі девіації можемо спостерігати й зараз, однак після вивчення орфоепії студенти 1 курсу ОНУ імені І. І. Мечникова асиміляцію передньоязикового приголосного [д] перед свистячим продемонстрували правильно як [дз] лише 50% студентів філологічного факультету, асиміляцію передньоязикового приголосного [д] перед шиплячим - як [дж] - лише 30% (Druzhynets', “Sotsiofonetychnyy opys” 119). Слово відчистити в ПДУ ім. Т. Г. Шевченка [v'іджчйсти^ети] вимовили правильно 14% респондентів, 70% ототожнюють вимову з написанням - [у'ідчйсти^ети], 16% оглушують кінцевий префікса - [у'ітчйсти^ети]. Зі словом віджати [v'ідЖжати] справились студенти краще: 18% прочитали правильно, 32% допустили помилку [у'ідЖ:ати], а 50% оглушили кінцевий приголосний префікса - [v'ітжати]. Найкращі результати студенти показали при вимові слова відшукати [у'іджшукати] - 22%, 78% прочитали неправильно [у'ідшукати], [у'ітшукати]. Оглушення дзвінких, які мають уподібнюватися, є типовою помилкою для всіх учасників опитування. Африкатизація [т], [д] загалом є найменш засвоєним орфоепічним явищем (Horpynych 31), оскільки вона відноситься до слабких норм української літературної мови.

Приголосний [т] перед [с], [ц], [ч], [ш] за нормами орфоепії вимовляється відповідно як [ц], [ц:], [ч:], [чш]: [ку'іч:ати], [корщ:е], а [т'] [с'] як [ц':]: [см'і]е'ц':а], [у'іта]г^гц':а]. 80% студентів філологічного факультету ОНУ імені І. І. Мечникова вимовляють правильно, тоді як майже всі школярі демонструють наступну вимову: [браmсmwо], [коритце], відповідно до написаного (Druzhynets', “Sotsiofonetychnyy opys” 118). У мовленні студентів Придністров'я спостерігається уподібнення [т] перед наступним шиплячим: 84% респондентів підтверджують загальноприйняті кодифіковані норми при вимові слова [с'іч:атка], 92% - при вимові слова [корочшш], 84% - при вимові слова [багачшиї]. Однак у слові отже ([оджже^и]) асиміляцію за місцем творення і способом не відтворив ніхто, 22% респондентів відбивають асиміляцію за дзвінкістю [одже], решта інформантів опираються на правописні норми. Написання типу квічати зустрічається в рукописах Т. Г. Шевченка і спирається на діалектну основу, сучасна українська літературна мова теж знає асиміляцію в групі приголосних [тч], але орфоепічною нормою є для неї вимова нестягненого, а подовженого [ч]: [ку'іч:ати] (Druzhynets', “Usne movlennya” 52).

Слово студентський [студен'с'киї] правильно вимовили - 88% студентів, 12% все ж таки не відбивають спрощення в групах приголосних і допустили помилку при вимові: студентський [студен'ц'киї]. У писемних пам'ятках спрощення передається непослідовно: у рукописах Т. Шевченка - серце (4, I), але щастливымъ (238, I), у П. Бшецького-Носенка - пидвластный (279), але серце (32, 5), у П. Кулша - чесне (34, 1862), але користне (83), у повісті «Маруся» Г. Квики-Основ'яненка - чесныи (67), але счастлива (44) (Druzhynets', “Usne movlennya” 53).

Отже, сучасна молодь Придністров'я переважно відбиває спрощення в групах приголосних, дотримується двох законів орфоепії - вимови свистячих перед шиплячими та навпаки, зокрема 74% студентів Придністровського державного університету імені Т. Г. Шевченка володіють нормами вимови свистячих перед шиплячими, 66% - шиплячих перед свистячим, однак найбільше труднощі виникають при вимові [д] перед свистячими та шиплячими. Останньою нормою володіють тільки студенти-філологи спеціальності українська мова та література, та й то не всі, тому її відносимо до нестійких, найчастіше порушуваних. Рівень володіння нестійкими нормами орфоепії, як бачимо на основі соцопитування, дещо вищий у студентів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.

Ті ж вимовні особливості звукосполук, що не фіксувалися в пам'ятках або фіксувалися зрідка, хоча й стали нині орфоепічними, належать до нестійких, найчастіше порушуваних.

Перспектива подальших досліджень - вивчення девіацій в інших нестійких нормах орфоепії, зокрема при вимові приголосних, голосних та звукосполук, що не війшли в репрезентоване дослідження.

References

орфоепія вимова девіація

1. Babych, Nadija. Osnovy kultury movlennia (The basis of cultural Speech). Lviv: Svit, 1990. Print.

2. Batsevych, Florij. Osnovy komunikatyvnoi deviatolohii: [monohr.] (Basics of communicative deviatology: [monogr.]).Lviv: Vydavnychyi tsentr Lvivskoho natsion. universytetu, 2000. Print.

3. Bondar, Oleksandr, and Yurij Karpenko, and Marija Mykytyn-Druzhynets. Suchasna ukrainska mova: Fonetyka. Fonolohija. Orfoepija. Hrafika. Orfohrafija. Leksykolohija. Leksykohrafja (Contemporary Ukrainian language: Phonetics. Phonemics. Orthoepy. Graphics. Spelling. Lexicology. Lexicography). Kyiv: VTs « Akademiia», 2006. Print.

4. Voloshchak, Marija. Nepravylno -pravylno: dovidnyk z ukrainskoho slovovzhyvannia: za materialamy zasobiv masovoi informatsii (Wrong-right: a reference book on Ukrainian usage of vocabulary: on the materials of the media). Kyiv: VTs «Prosvita», 2000. Print.

5. Gorbanevskij, Mihail, and Jurij Karaulov, and Viktor Shaklein. Ne govori shershavym jazykom. O narushenijah norm literaturnoj rechi v jelektronnyh i pechatnyh SMI (Do not speak a rough language. About violations of the norms of literary speech in the electronic and print media). Moskva: Galerija, 2000. Print.

6. Gorpinich, Vladimir. Russko-ukrainskij orfojepicheskij slovar'(Russian-Ukrainian spelling dictionary). Kyiv: Osvita, 1992. Print.

7. Druzhynets', Marija. “Sotsiofonetychnyy opys ukrayins'koho movlennya suchasnoyi molodi ( shyplyachi - svystyachi, yikh pre- ta postpozytsiya) (Social and phonetic description of Ukrainian pronuntiation of modern youth (sizzling - whisting sounds, their pre- and post-position) ”. Zapysky z ukrainskoho movoznavstva (Notes on Ukrainian Linguistics). Odesa, 2016 (23): 114-121. Print.

8. Druzhynets', Marija. “Usne movlennya za rukopysamy ta pershodrukamy T.H.Shevchenka (Oral speech for manuscripts and T.Shevchenkos first-hand printers).” Suchasna movna sytuatsiya v Prydnistrov"yi (Modern linguistic situation in Transdniestria). Tyraspol', 2015. 45-55. Print.

9. Literaturna norma i movna praktyka: [monohrafiya] (Literaturna rate and language practice [monograph]) / S. Ya. Yermolenko, S. P. Bybyk, T. A. Kots', H. M. Syuta, S. H. Chemerkin / [za red. S. Ya. Yermolenko]. Nizhyn: Vydavnytstvo «Aspekt-Polihraf», 2013. Print.

10. Matvias, Ivan. Ukrayins'ka mova i yiyi hovory (Ukranian Language I speak it). Kyiv: Nauk. dumka,1990.

Размещено на Allbest.ru