Мовна ситуація в мікросоціумі навчальних закладів Ширяївського району Одеської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

МОВНА СИТУАЦІЯ В МІКРОСОЦІУМІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ШИРЯЇВСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Антонюк О. В., доцент кафедри української мови

Одеського національного університету імені 1.1. Мечникова

Кришталь У. В., магістрант кафедри української мови

Анотація

соціолінгвістичний мова спілкування навчальний

Статтю присвячено особливостям соціолінгвістичної ситуації у навчальних закладах Ширяївського району Одеської області. Звертається увага на використання української мови в родині, побутовому середовищі, у спілкуванні з незнайомими та російськомовними людьми.

Ключові слова: мовна ситуація, анкетування, респондент, функціональна мова, українська мова.

Аннотация

Антонюк Е. В., Кришталь У. В. Языковая ситуация в микросоциуме учебных заведений Ширяевского района Одесской области.

Статья посвящена особенностям социолингвистической ситуации в учебных заведениях Ширяевского района Одесской области. Обращается внимание на использование украинского языка в семье, бытовой среде, в общении с незнакомыми и русскоговорящими людьми.

Ключевые слова: языковая ситуация, анкетирование, респондент, функциональный язык, украинский язык.

Summary

Antonyuk О. V., Kryshtal U. V. Language situation in the micro society of the educational institutions of Shyriaieve Raion of Odesa Oblast.

The purpose of the study is to conduct a comprehensive analysis of the language situation in secondary schools of the district and to determine the tendencies to the spread of the Ukrainian language as the primary means of communication in all areas of life of the district communities. The tasks: 1) to determine the language situation of the district; 2) to assess the conditions for the support of the full functioning of the Ukrainian language in one of the areas of communication (secondary schools of the district).

The subject of the research is a formation of the language competence of the students of the schools of Shyriaieve Raion of Odesa Oblast. The object is a sociolinguistic situation in the language consciousness of the students of the secondary schools.

General survey of the students showed that young people of the district prefer the Ukrainian language. The biggest impact has the Russian language through television and the Russian people who come to work to the settlements of the district.

The work is aimed at the solution of the practical tasks of the extension of the social base of the Ukrainian language and the return of its functional completeness, will contribute to the accumulation of the important material for the future theoretical generalizations, problems of bilingualism, diglossia, mixing of the languages.

Key words: language situation, questionnaire, respondent, functional language, Ukrainian language.

Виклад основного матеріалу

Мовний фактор є вкрай важливим у становленні національних держав. Із сорока семи європейських держав своя національна мова є державною в сорока одній країні, тобто у 85 % від загальної кількості. Утвердження української мови у статусі державної і, що не менш важливо, мови міжетнічного спілкування в Україні є єдиним шляхом гармонізації міжетнічних стосунків.

Відсутність в Україні адекватної державної мовної політики призвела до збереження домінування російської мови та масштабної двомовності. Польський дослідник Єжи Вєлюнський підкреслює, що немає двомовних народів так само, як немає дитини, у якої було би дві біологічні матері. Будівництво самостійної держави слід розпочинати з боротьби неприродним для держави білінгвізмом, адже мова є важливим чинником соборності нашої держави.

Ґрунтовними працями на ниві сучасної української соціолінгвістики є дослідження Г. М. Залізняк та Л. Т. Масенко [див.: 3; 4]. У цій статті використовуємо теоретичні напрацювання науковців Л. Біланюк, Г. П. Півторака, С. В. Форманової [1; 5; 6].

Одеська область є особливою не лише через своє розташування, а й через дуже різноманітний, у національному сенсі, склад населення; так, за даними Всеукраїнського перепису населення (2001 рік), на території області мешкали представники ста тридцяти трьох національностей і народностей. У національному складі населення переважна більшість українців, чисельність яких становила 1542,3 тис. осіб. Таким чином, станом на сьогодні в Одеській області мешкає 62,8 % українців, 20,7 % росіян, 6,1 % болгар, 5 % молдован, 0,5 % євреїв та 4,9 % представників інших національностей.

Мовний склад населення характеризується такими даними: українську мову вважали рідною 46,3 % населення області, що на 5,1 відсоткового пункту більше, ніж за даними перепису 1989 року. Російську мову кваліфікували як рідну 41,9 % населення, порівняно з минулим переписом цей показник зменшився на 5,2 відсоткового пункту.

Одещина є одним із найскладніших частин країни для соціолінгвістичних досліджень через багатонаціональність населення та довготривалий вплив сусідньої держави, зокрема і на мову.

2011 р. вийшла друком стаття А. Великої, в якій подано соціолінгвістичне опитування, що проводилося серед курсантів Одеського державного університету внутрішніх справ та працівників міліції м. Одеси щодо мовної ситуації в Україні. На одне з найсуттєвіших питань відповіді розподілилися таким чином: «На Вашу думку, скільки державних мов повинно бути в Україні?» - курсанти: одна мова - 62 %, дві - 38 % // працівники міліції: одна мова - 32 %, дві - 68 %. У ході цього дослідження було зроблено такі висновки: «...мовну поведінку курсантів ОДУВС та співробітників міліції ГУМВС України в Одеській області характеризує україно-російська двомовність з елементами диглосії. Двомовність респондентів потрібно визначити як асиметричну, з переважанням російської мови, оскільки кількісно група носіїв російської мови більша за групу носіїв української мови» [2, с. 76].

Неоднозначність мовної ситуації в м. Одесі поширилася і на одеський регіон. Це призвело до того, що основною мовою спілкування мешканців є не лише українська. Така аномальна картина спонукала нас з'ясувати стан мовного питання в навчальних закладах Одеської області.

Мета дослідження полягає у проведенні всебічного аналізу мовної ситуації у загальноосвітніх навчальних закладах Ширяївського району Одеської області та визначенні тенденцій поширення української мови як основного засобу комунікації в усіх сферах життя району. Мета зумовила розв'язання таких завдань: 1) з'ясувати мовну ситуацію в районі; 2) оцінити умови для забезпечення повноцінного функціонування української мови в одній зі сфер спілкування (загальноосвітніх навчальних закладах району).

Це комплексне дослідження проведене шляхом масового опитування мешканців за місцем їх проживання методом анкетування. Вибіркову сукупність репрезентує молодь шкільного віку. Обсяг вибірки становить 331 особи.

Опитування громадської думки школярів відбувалося у навчальних закладах Ширяївського району - Армашівському, Вікторівському, Катерино-Платонівському, Маркевичевському, Мар'янівському, Миколаївському, Новоєлизаветівському, Новосвітівському, Осинівському, Петровірівському, Преображенському, Старомаякському та Червонокутському.

В анкетах потрібно було вказати свою національну належність, національну належність батьків, місце народження та вік. Всього в анкетах респондентам було подано 19 питань з варіантами відповідей. Питання стосувалися всіх сфер життя респондентів: навчання, спілкування у родині, вільного часу, спілкування з однолітками, спілкування у різних життєвих ситуаціях, зокрема з носіями різних мов, деяких питань мовної політики України. В опитуванні брали участь учні віком від 14 років, бо, на нашу думку, саме старший шкільний вік можна характеризувати як час становлення особистості, зокрема мовної та національної.

Рідною мовою українську вважають 97,6 % респондентів; іншу - 1,5 %; російську - 0,9 %. 3,6 %, що зазначили рідною українську мову, мають або іншу національність, або батьків іншої національності, 0,6 % респондентів із поліетнічних сімей вважають рідною іншу мову. 1,5 % респондентів, що вказали рідною російську, - це вихідці з моноетнічних українських сімей. Слід зауважити, що в анкетах, де іншої національності не зазначено, фігурує «інша» мова (крім української та російської) у питаннях, що стосуються побуту. Тобто, можна дійти висновку, що не всі респонденти вважали за потрібне зазначити справжню національну належність в анкеті. З чим це пов'язано - однозначно сказати важко.

Щодо питання мови, якою спілкуються у родині, то респонденти подали такі результати: 69,9 % у сім'ї спілкуються українською мовою; 27,4 % спілкуються і українською, і російською; % російською; іншою - 1,5 %. Цікавим є той факт, що у спілкуванні з однокласниками опитані є більш прихильними до української мови - 72,2 %; українську та російську використовує 27,2 %; російську - 0,6 %.

Також в анкетах було зазначено, що за відсутності російськомовних людей мовою спілкування українську обирають 84,2 %; українську та російську - 13,4 %; російську - 2,4 %. У присутності російськомовних ці дані стрімко змінюються: українську обирають 56,2 %; українську та російську - %; російську - 21,6 %. Показник прихильності до української мови втрачає аж 28 %, а до російської, навпаки, додає 19,2 %. Можемо припустити, що причина тому - комплекс меншовартості україномовних громадян перед російськомовними.

У спілкуванні з незнайомими людьми 67,7 % респондентів обирають українську мову; 26,2 % - українську та російську; 5,2 % - російську; 0,9 % - іншу. А от у спілкуванні з незнайомими літніми людьми учні надають перевагу українській мові - 87 %; українську та російську використовують %; російську - 2,8 %. Що стосується мови спілкування у розважальних закладах, то тут результати такі: у кафе та магазинах респонденти спілкуються українською - 65,8 %; українською та російською - 29,8 %; російською - 4,4 %, а от відповідь отримують українською - 61,4 %; українською та російською - 35,8 %; російською - 2,8 %.

Абсолютною виною нашої недалекоглядної державної мовної політики є показник прихильності до української мови під час перегляду телепередач. 33 % обирають українську мову. Це найнижчий показник прихильності до української мови серед усіх питань анкети і є дійсно сигналом для держави, адже засоби масової інформації мають неабиякий вплив на населення, особливо молодь. Щодо питання вибору мови при читанні художньої літератури, то тут відсоток значно вищий - 74,3 %, але все одно недостатньо високий, зважаючи на те, що рідною вважають українську мову 97,6 %.

Одним із найважливіших в анкеті було питання про державну мову. Отже, державною обирають українську мову 95,5 % опитаних; українську та російську - 3,6 %; російську - 0,9 %. Важливим також є питання про мову освіти в Україні: українською мовою бажають навчатися 88,5 %; усіма мовами - 10,3 %; російською - 0,6 %; англійською - 0,3 %; українською та російською - 0,3 %.

Респонденти подають найвищий показник прихильності до української мови у питанні про рідну мову - 97,6 %, найнижчий - у питанні про мову перегляду телепередач - 33 %. Російська мова окремим варіантом фігурує у 100 % питань. Найвищий показник прихильності до неї зафіксований у питанні про мову спілкування у присутності російськомовних людей - 21,6 %. Інша мова окремим варіантом зазначається у 31,6 % питань.

У цілому мовна ситуація стабільна та однозначна. Переважає українська мова практично в усіх сферах життя. Рідною її вважають 97,6 % респондентів, а те, що державною має бути саме українська, вважають 95,5 % опитаних.

Загальне опитування школярів показало, що молодь району надає перевагу українській мові. Високими показниками української мови відзначені питання про спілкування із вчителями (91,5 %) та літніми людьми, що дає змогу зробити висновок, що вчителі та старше покоління сприяють збереженню мови. Найбільший вплив чинить російська мова через телебачення та російськомовних людей, які приїжджають працювати до населених пунктів району.

Для успішного розв'язання такого складного питання неприродної двомовності українських громадян та повернення функційної повноти саме державній мові необхідно провести соціолінгвістичне обстеження різних територій і на його основі визначити показники демографічної та комунікативної потужності української і російської мов, особливо у таких етнічно різнобарвних частинах України, як Одещина.

Список використаної літератури

1. Біланюк Л. Підсвідоме ставлення до мов: дзеркало мовної політики / Л. Біланюк // Урок української. 2001. № 7. С. 5-9.

2. Велика А. Соціолінгвістичне опитування курсантів та працівників міліції м. Одеси про мовну ситуацію в Україні / А. Велика // Мова і суспільство. 2011. № 2. С. 72-77.

3. Залізняк Г. М. Мовна ситуація Києва: день сьогоднішній та прийдешній / Г. М. Залізняк, Л. Т. Масенко. К.: Вид. дім «КМ Академія», 2001. 95 с.

4. Масенко Л. Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір / Л. Т. Масенко. К.: КМ Академія; т-во «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, 2004. 163 с.

5. Півторак Г. П. Українці: звідки ми і наша мова: дослідження, факти, документи / Г. П. Півторак. К.: Віпол, 2014. 279 с.

6. Форманова С. В. Змішування кодів як соціолінгвістична проблема / С. В. Форманова // Міжкультурна комунікація: проблеми та перспективи: зб. наук праць / відп. ред. М. Л. Дружинець. Вип. 2. Сер. Культура. Мовознавство. Літературознавство. Тирасполь, 2015. С. 263-269.

Размещено на Allbest.ru