Комунікативні структури німецькомовного критичного дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 811.112.2'42

КОМУНІКАТИВНІ СТРУКТУРИ НІМЕЦЬКОМОВНОГО КРИТИЧНОГО ДИСКУРСУ

Пєшкова Т.В.

Хмельницький національний університет

Анотація

німецькомовний дискурс ілокутивний пропозиція

У статті розглядаються дві структури німецькомовного критичного дискурсу: пропозиційна та ілокутивна; виокреслюються відношення між ілокуціями, що встановлює прагматичну валентність, розкривається характер відношень між ілокуціями та пропозиціями, аналізується прагматична стратегія та підтверджуються логічні відносини між пропозиціями.

Ключові слова: прагматична стратегія, комунікативна структура, ілокуція, ілокутивний акт, пропозиція.

PESHKOVA T. V.

Khmelnytsky National University

COMMUNICATIVE STRUCTURES OF GERMAN CRITICAL DISCOURSE

Summary

The article has been examined two structures of German critical discourse: propositional and ilocative. It has also been determined correlations between ilocations which establish pragmatical valency; it has been discovered the nature of correlations between ilocation and proposition; it has been analysed pragmatical strategy and confirmed logical correlations between propositions.

Key words: pragmatical strategy, communicative structure, ilocation, ilocative act, proposition.

Процес комунікативної діяльності та її змісту обумовлені предметом діяльності, що став об'єктом в системі міжсуб'єктних відносин. Саме він визначає тему спілкування, що розуміється, по-перше, як безпосередній матеріал, який підлягає обговоренню, як його концептуальне ядро та в той же час - як пропозиційний зміст [1, с. 223-224; 5, с. 221]. Комунікативний зміст тексту багаторівневий, неоднорідний та рухомий, тому що він залежить від багатьох змінних компонентів, що належать до акту спілкування. Пропозиційний зміст, відображаючи референційний аспект значення тексту та взаємодію з контекстом, в своїй функціональності є структурою ілокутивною, діяльнісною, а відношення ілокуції та пропозиції далеко неоднорідні.

Основу семантики тексту, як знакового предмета, утворює пропозиційна структура. Основу прагматики тексту, як діяльності, утворює ілокутивна структура, тобто структура мовленнєвих актів чи мовленнєвих дій, що реалізуються завдяки контекстній актуалізації даних пропозицій [7; 8]. Виділення двох структур - пропозиційної та ілокутивної - має швидше методологічну зумовленість, ніж онтологічну, тому що в реальності пропозиції та мовленнєві акти не відокремлюються одна від одної, таке розщеплення, як відомо, є умовним і можливе тільки в науковому аналізі. Кожна пропозиція пов'язана горизонтально та вертикально з багатьма іншими, причому ілокуції вступають відповідно у лінійні та вертикальні зв'язки. Згідно з теорією зв'язності, речення тексту є зв'язаними як локально (тобто лінійно), так і глобально (тематично) [2, с. 13]. Основна умова лінійної зв'язності полягає в тому, що речення, які є складовими тексту, означають факти якогось можливого світу. Таким чином, стратегія встановлення локальної зв'язності вимагає, щоб адресат по можливості ефективно проводив пошук потенційних зв'язків між фактами, які визначені пропозиціями. Глобально (вертикально) пов'язаними вважаються пропозиції тексту, які спроектовані на загальну для них тему. Виявлення значущих зв'язків між пропозиціями (горизонтальні відносини) в тексті здійснюється під контролем глобальної зв'язності. Основний принцип вертикальних відносин може бути виражений на семантичному та прагматичному рівнях таким чином, що в тексті може виділитися одна глобальна ілокуція чи одна глобальна пропозиція (макротема).

Пропозиція, доповнена модальним наповненням, актуалізується в реченні, яке функціонує у вигляді висловлювання, і яке, окрім пропозиційного (семантичного компоненту), містить прагматичний компонент: висловлювання є дія і, як кожна дія, має свою комунікативну мету, яка безпосередньо пов'язана з наміром мовця щось повідомити, довідатися, попросити тощо, в традиційній граматиці цьому відповідає розповідне, питальне та спонукальне речення. Однак реальна мовленнєва дія може переслідувати інші цілі. Таким чином, висловлювання, мовленнєвий акт наділяється ілокутивною силою, яка спроможна досягти заданої мети, використовуючи вкладену пропозицію [4; 6; 8].

Комунікативний зміст дискурсу або тексту напротязі декількох десятиліть вивчало багато науковців як в Україні так і закордоном Є. І. Шендельс, О. І. Вороб'єва, И. Е. Блауберг, И. П. Гальперин, Й. Дитце, Г. Фритц. Категорію пропозицій розглядали у своїх дослідженнях А. А. Мецлер, Н. Д. Арутюнова, С. П. Рибачок, А. Линке, В. Моч.

Підкреслимо, що емоційна реакція мовця (критика) відображає перехід від семантичного аспекту до прагматичного. Це твердження може бути основою для визначення мовленнєвого акту як функції (ілокуції) пропозиції. Таким чином, ілокуція визначається функціональністю, цілеспрямованістю висловлювання як мовленнєвої дії. Були запропоновані різні класифікації ілокутивних типів висловлювання. Узагальнюючи дані класифікації, можемо виділити наступні ілокутивні типи висловлювань: констативи - це судження, що стосуються цінностей, оцінка того чи іншого факту (ствердження, констатації, опис, оцінка); директиви, зміст цих висловлювань полягає в тому, щоб спонукати адресата до дії (накази, прохання, вимоги, дозволи, заборони, поради, розпорядження; часто сюди відносять питання); комісиви мають за мету покласти на мовця обов'язок виконання певної дії (пропозиція, обіцянка, погроза, оголошення); експресиви призначені до висловлювання почуттів (вдячність, вибачення, співчуття, поздоровлення, вітання та т. п.); декларації - це інституціональні мовленнєві акти (призначення, вироки, відкриття засідань, оголошення чоловіком та дружиною). Професор В.І. Карабан стверджує, що між ілокутивними типами простих мовленнєвих актів та їхніми об'єктами спостерігається певна кореляція:: експресиви типово впливають на емоції, почуття та свідомість адресата; директиви - на свідомість, мислення та почуття адресата; комісиви - на мислення та свідомість адресата, а репрезентативи - на свідомість [3, с. 37]. Таким чином, ілокуція пов'язана як з формальною лінгвістичною стороною висловлювання, так із прагматичним впливом - з іншого боку.

Мету дослідження ми вбачаємо у вивченні відношень між ілокуціями критичного німецькомовного дискурсу. В такому ракурсі для дослідження прагматичних зв'язків корисним є поняття прагматичної валентності. Але вважаємо за потрібне розглянути підпорядкування декількох пропозицій одній ілокуції, що вказує на комунікативну стратегію дискурсу.

Відношення між ілокуціями в текстах критичного німецькомовного дискурсу утворюються за трьома схемами: констатив - директив (питання) - констатив; констатив - директив (порада); констатив - комісив (обіцянка). Отже, наша теза зводиться до того, що під прагматичною валентністю потрібно розуміти здатність одного ілокутивного типу вступати у функціональний зв'язок з іншим. Найбільшу прагматичну валентність можемо спостерігати в тій ілокуції, яка може пов'язуватися зі всіма іншими типами ілокуції, найменшу, де є зв'язок одного типу ілокуції з іншим. В текстах критичного німецькомовного дискурсу найбільшу прагматичну валентність має констатив. Наприклад, зв'язок із директивом-порадою: Es gehort zu den groBen Schwachen des ersten Bandes, dass der Prozess kaum historisch erfasst und differenziert beschrieben wird. Eineneigenen Artikel hatte der Terminus schon verdient.

So muss man sich mit Auskunften etwa unter dem Stichwort "Asthetik" behelfen. Da erfahrt man dann, dass Asthetisierung positiv und negativ gewertet wird, je nachdem, ob man darunter die "Ausstattung der Wirklichkeit mit asthetischen Elementen".

Sie geben mehr Einfalle als Einsichten wieder, und sie dekretieren oftmals apodiktisch, was einer seriosen wissenschaftlichen Untersuchung verborgen bleibt. Darum muss man jenem Leser zur Vorsicht raten, der nach dem vorliegenden Band greift, weil er in ihm bequem und in bemerkenswerter Vollstandigkeit die fruhchristliche Kleinliteratur auBerhalb des Neuen Testaments findet; selbst die Fragmente des sonst unbekannten "Berliner Evangeliums", die nach ihrer Auffindung im Agyptischen Museum vor zwei Jahren fur Aufsehen sorgten, fehlen bei Berger nicht.

Констатив-комісив(обіцянка)-констатив: Wenn der Insel Verlag in einem ansehnlichen Band - auf fast anderthalbtausend Seiten feinsten Papiers und in Leinen gebunden - eine Ausgabe sowohl der neutestamentlichen als auch vieler anderer fruhchristlicher Schriften in deutscher Ubersetzung publiziert, wendet er sich offenbar an gebildete, aber insoweit nicht vorgebildete Leser. Solche Leser werden vermutlich zunachst, wenn sie den Band zur Hand nehmen, uberrascht feststellen, wie viel einzelne Stucke an Kleinliteratur aus fruhchristlicher Zeit erhalten geblieben sind, die sich nach Form und Inhalt neben die Evangelien und Briefe, die Apostelgeschichte und die Johannesoffenbarung des Neuen Testaments stellen lassen.

Констатив-директив(питання)-констатив: Nach ihrem politischen Gehalt befragt, auf der von Braun selbst gelegten Fahrte, legen diese ratselhaften Geschichten es nahe, die kriminelle Energie der hereinbrechenden Jugend als Kapitalismus pur zu interpretieren, als emotionalen Rohstoff der Geschichte, als das "Wirklichgewollte". Sieht so anarchisch die ideologiefreie Zukunft aus? Das mag, politologisch gesehen, ein wenig dunn sein, aber in diesen Erzahlungen sind es die Ideen des 20. Jahrhunderts selbst, die wie halbgebaute Brucken ins neue Jahrhundert ragen.

Literarisch sind sie mit groBer Wucht gebaut (und doch bloB angedeutet), weil man sie von zwei Perspektiven aus sehen kann: von oben, vom Fragment aus, und von unten.

Досліджені ілокутивні типи висловлювань - це найбільш загальні цільові класи мовленнєвих дій, реалізація яких в тексті тягне за собою конкретизацію чи специфікацію прагматичної спрямованості, це потребує позначення в дужках специфічної функції, тому що однієї загальної категорії недостатньо. Отже, констативи критичного дискурсу також мають свої специфічні риси та співвідносяться між собою: констатив (констатація) - констатив (твердження): Der Debutroman „Meine nachtblaue Hose“ des 1971 geborenen David Wagner hat viel mit der wohlfeilen und ausgestellten Tristesse zu tun, wie sie die Pop-Fraktion in der Literatur seit einiger Zeit so sehr liebt. Sie ist ahnlich desillusioniert, ahnlich solipsistisch, ahnlich mude, ahnlich resignat; констатив (твердження) - констатив (заперечення): Dabei verzichtet er sogar auf die Erleichterungen, die manche seiner Vorlaufer sich gonnten: die griechische Literatur in der romischen Kaiserzeit, als der Strom sehr breit wurde, nur abgekurzt darzustellen oder gar die griechisch-christliche Literatur ganz wegzulassen. Im Gegenteil: Diesen oft vernachlassigten Gebieten wendet Martin Hose besonders groBe Aufmerksamkeit zu.; констатив (припущення) - констатив (згода): Sie kann auch deshalb uberzeugen, weil die Bilanz nicht geschont wird: Defizite der Theoriebildung, der Beziehung zur Offentlichkeit und der interdisziplinaren Vernetzung werden offen angesprochen.

Пропозиції важливі самі собою вже тому, що вони є змістом ілокутивних актів та пропозиційних установок. Відношення між ілокуціями та пропозиціями ґрунтуються не тільки на лінійній супідрядності, але й на смисловій та функціональній підпорядкованості. Так, ми можемо впевнено стверджувати, що одна ілокуція підпорядковує собі декілька пропозицій. Розкриємо характер таких відношень на прикладі одного з досліджених текстів критичного німецькомовного дискурсу:

Після проведеного аналізу робимо висновок: досліджений критичний дискурс носить більш описовий характер, ніж оціночний, тому його прагматичну стратегію можна визначити як констатив-опис.

Такий підсумок підтверджують логічні відношення між пропозиціями, а саме: причинно-наслідкові відношення знаходяться в однаковому процентному співвідношенні із пропозиціями суміжності та подібності. В критичних текстах, прагматична стратегія яких визначається як констатив-твердження, причинно-наслідкові відношення переважають у процентному співвідношенні. Подальші розвідки стосуватимуться інших типів дискурсу.

Список використаної літератури

1. Беляева А. В. Монолог, диалог, полилог в ситуациях общения / А. В. Беляева, С. Майклз // Психологические исследования общения. - М., 1985. - С. 219-244.

2. Бокова П. М. Когнітивний та комунікативний аспекти дослідження складнопідрядного речення (з підрядним часу в сучасній іспанській мові) // Проблеми семантики, слова, речення та тексту : зб. наук. статей. Вип. 6 / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - Київ : КНЛУ, 2001. - С. 13-17.

3. Карабан В. И. Сложные речевые еденицы. Прагматика английских асидентических полипредикативных образований / В. И. Карабан. - Київ : Высшая школа, 1989. - 139 с.

4. Austin J. L. Zur Theorie der Sprechakte (How to do things with words) / J. L. Austin. - Stuttgart : Reclam, 1994. - 217 s.

5. Ftitz G. Koharenz / G. Ftitz. - Tubingen : Nimeyer, 1982. - 211 s.

6. Motsch W. Propositionale und illokutionare Struktur von Texten / W. Motsch // Semantik und Ubersetzungwissenschaft. - Leipzig, 1983. - S. 111-116.

7. Oh Jang-Geun. Das Strategische Textverstehen: Theoretische Grundlagen, Methode u. Anwendung des strategischen Textverstehens : Diss. / Westfalischen Wilhelms - Universitat. Philos. Fak. [Munster], 1999. - 239 s.

8. Searl J. R. Speech Acts: An Essez in the Philosophz of Language / J. R. Searl. - London : Cambridge University Press, 1969. - 208 p.

Размещено на Allbest.ru