Особливості модальної організації звертання до Бога як окремого жанру мовлення (на матеріалі російської та польської епістолярії)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості модальної організації звертання до Бога як окремого жанру мовлення (на матеріалі російської та польської епістолярії)

Summary

щоденник листування модальність бог

Незважаючи на той факт, що лінгвопрагматика як розділ мовознавства функціонує давно, текстоцентричний напрям сформувався лише в другій половині минулого століття. На сучасному рівні досліджень учені беруть до уваги загальну семантику тексту, його структуру, внутрішній контекст і підтекст, ситуацію мовного спілкування [9]. Крім аналітичного підходу набуває популярності стратегічний напрям досліджень, який дозволяє вивчати мовні явища у функціональному розрізі, розглядати питання виявлення специфіки мовної репрезентації [11].

Проте важко говорити, що в теоретичному чи практичному аспекті вивчення цих проблем має достатній рівень. І пов'язано це, у першу чергу, із розмаїтістю мовленнєвих жанрів, які залишаються невивченими саме з таких теоретичних позицій. Тому запропоновані у статті матеріали є актуальними.

Метою роботи є розгляд текстотвірних функцій модальності на матеріалі текстів, що містять звернення до Бога і водночас є складовими щоденника як окремого, своєрідного жанру мовлення.

Л.І. Мацько зазначає, що «розуміння тексту як одиниці найвищого рівня мови тривалий час спиралося на такі основні його ознаки, як послідовність мовних знаків, лінійність структури, семантична зв'язність (когезія) та змістова цілісність, або завершеність» [7]. Слід зауважити, що у звичайному листуванні беруть участь принаймні дві особи. При цьому маємо певний тип конситуації - розірваність у часі і просторі між учасниками комунікативного акту, яким є листування. Щоправда, сучасний рівень розвитку технологій дозволяє звести до мінімуму часову розірваність у ситуації, коли використовується електронна пошта. Крім того, для «електронного» листування характерними є такі ознаки, як можливість хоча б на електронному рівні використовувати додаткові засоби переказування емоційного стану. Маємо на увазі використання так званих смайлів та інших символів. При «старій» системі листування емоційний стан учасники комунікативного стану могли передавати лише словесно.

Незважаючи на те, що проблеми «електронної» комунікації також є надзвичайно актуальним для осмислення з боку лінгвістів, вважаємо за доцільне почати свою роботу саме з інтерпретації так званих класичних (неелектронних) текстів.

У зв'язку із цим спробуємо розглянути щоденник як окремий, специфічний тип листування.

Слід звернути увагу на тлумачення поняття щоденник - форма оповіді від першої особи у вигляді щоденних нотаток. Зазвичай такі записи не ретроспективні - вони є актуальними щодо подій, про які йде мова. Найбільш визначено щоденники виступають у ролі жанрового різновиду художньої прози і автобіографічних нотаток реальних осіб [3]. За даними історичних розвідок форма записів у вигляді щоденника існувала вже за часів дохристиянської Русі, на Русі з Х ст., а поняття щоденник сформувалося у ХУШ - на початку XIX ст. [2].

Щоденник - це листування переважно з собою і для себе. Мовець не розраховує на відповідь, хоча зустрічаються щоденники у вигляді листа до уявного адресата. Це пов'язано з певними психологічними особливостями, а саме з тим, що людина, незважаючи на розвиток критичного мислення, боїться залишатися самотньою, без спілкування і має потребу в аналізі подій у своєму житті, власних вчинків і міркувань. У зв'язку із цим Л. Лосева наголошує на наявності в тексті суб'єктивного чинника організації - ставлення автора. На її думку, текст - це «повідомлення у письмовій формі, що характеризується смисловою і структурною завершеністю і певним ставленням автора до повідомлення» [6]. Ведення щоденника передбачає циклічність процесу та умовну завершеність думки автора.

Як було зазначено вище, нашу увагу привернула наявність у щоденниках звертань до Бога як елемента власної оповіді. Проблемність опису цього явища полягає в тому, що воно розглядається у художньому тексті, а отже, є продуктом мислення письменників. При цьому позиція автора не виступає обов'язковою умовою закритого листування, проте, воно може бути відбитком певного періоду з життя автора твору.

Ці особливості можна тлумачити як явище синкретизму молитви й епістолярію. У «Новій філософській енциклопедії» зазначається, що «на відміну від магічних заклинань у теїстичних релігіях, що сповідують особистого Бога-Творця, який любить своє творіння, молитва є способом встановити контакт із Богом із метою спілкування». Молитва - найважливіший аспект суспільного та релігійного життя, його внутрішній таємний зміст, виражений у словесній або уявній формі [4]. Таким чином, молитва - текст, цілеспрямований і має свого адресата. М.М. Бахтін, характеризуючи розмаїття можливих адресатів висловлення, зазначає, що адресат може бути абсолютно невизначеним, неконкретизованим іншим (при різних монологічних висловлюваннях емоційного типу) [1]. Бог - це вищі сили, звертання до яких є риторичним, а відповідь може виявлятися в іншій формі та в іншому хронологічному проміжку. На нашу думку, занурення у поняття молитви дає можливість говорити, що вона в якомусь сенсі теж має риси епістолярного жанру мовлення.

Існують різні погляди щодо правильності сповіді, виконання молитви. Святитель Феофан Затворник пише: «У кого немає розумної молитви, в того немає ніякої, бо тільки розумна молитва і є справжньою, богоугодною і приємною. Вона має являти собою душу домашнього та церковного молитвослову, в іншому випадку він має лише вигляд молитви, але не є нею» [13]. Отже, молитва не обов'язково повинна організовуватися за чітко усталеною формулою. У православній традиції прийнято цінувати внутрішню молитву, тобто інші її атрибути є другорядними.

Відомо, що модальні судження містять оцінку інформації і можуть виражати конкретну думку або мати лише підтекст. Цікавим є той факт, що звертання до Бога - це сповідь, а отже, повинно мати вищий рівень об'єктивності, ніж інша частина оповіді у щоденнику, бо може містити елементи каяття залежно від мети виконання молитви. Інша частина щоденника є більш суб'єктивною через те, що мовець пише про власні переживання і частіше несвідомо виправдовує себе. У подальшому спробуємо визначити правильність такого припущення.

Відомий англійський письменник Олександр Поуп висловив думку, що «наші погляди як наші годинники: усі вони показують різний час, проте кожен довіряє тільки своєму» [10]. Ці слова говорять про те, що кожна людина довіряє власному світосприйняттю.

У зв'язку з тим, що розглянуті нами приклади є зразками закритого листування з художніх текстів, контекст, що супроводжує ці елементи, тобто розповідь автора, дає змогу зрозуміти психологію героя, адресанта. Йорун Йогансен у «Таємниці водоспаду» [12] так описує стан і дії своєї героїні, коли та збирається написати листа до Бога: «Коханий Боже». Перервала, бо не знала, про що просити. Не вимовляла «Отче наш» з дитинства. Тоді мати сиділа коло неї на ліжку і казала їй повторювати слова молитви. У молоді роки однак Карі не виявляла бажання молитися. Тепер батько потребує її, а вона потребує його. Протягом останніх днів сильно змарнів, якби вже не зараз віддав Богові душу. Ні! Карі не може на це погодитись. Мусила щось зробити. Знову склала руки і прикрила очі».

Згідно мети дослідження слід розглянути модальну рамку листа, що передбачений далі за текстом твору. Для виконання цього завдання використана концепція семантичних примітивів Анни Вєжбіцької [8], теорія якої відповідає потребам сучасного мовознавства, оскільки починаючи з 80-х років минулого століття теоретично утвердилася думка про можливість і доцільність інтерпретації мови з антропоцентричних позицій [2].

Лист розпочинається зі звертання: «Kochany Panie Boze». Попередній контекст засвідчує той факт, що мовець не знає, як правильно слід звертатися до Бога, тобто не знає традицій, а отже, виконує внутрішню молитву за власним баченням. Приклад 1 (2). Proszp, wybacz mi,ze nie wierzyiam i nie dopusz- czaiamCip doswojegozycia. Експлікація 1: `Я хочу, щоб Ти вибачив мені, що я не вірила в Тебе'. Зі слів жінки стає зрозуміло, що вона раніше не вірила в допомогу Бога, не вбачала Його присутності у своєму житті. Особливо це простежується у другій частині першого прикладу й у двох наступних, що змістовно поєднані між собою. Приклад 2 (3). Teraz jestes mi potrzebny. Експлікація 2: `Я вважаю (переконана), що настав час, коли я можу довіритися Тобі'. `Я думаю, що тепер я можу впустити Тебе у своє життя'. Приклад 3 (4). Musiszpomoc mojemu ojcu, ktoregopoznaiam tak niedawno. Експлікація 3: `Я хочу, щоб Ти допоміг моєму батькові, якого, на жаль, я ще так мало знаю'. У третьому прикладі можна побачити звертання з елементом наказу «мусиш». Це зразок деонтичної модальності судження, що є нетиповим для молитви. Таке формулювання може бути розтлумачене так: `Я думаю, що Ти мусиш допомогти, бо раніше я не сподівалася на Твою допомогу'. Звідси можна припускати, що адресант у розпачі, бо не вистачило власних зусиль, що призвело до звернення до вищих сил, у які героїня не вірила.

Далі бачимо, що у зверненні до Бога героїня виправдовує людину, яку ледве знає. Приклад 4 (5). Widziaiam w nim surowego cziowieka, ale wiem, ze w gipbi duszy ojciec jest dobry. Експлікація 4: `Я думаю, що мій батько - в душі добра людина. Я вважаю, що помилялася у своїх попередніх оцінках'. Приклад 5 (6). Kochai mojq matkp,pozwolii jej odejsc, chocprzez wiele lat cierpiai z zalu. Експлікація 5: `Я думаю, що батько любив мою маму, бо мав почуття жалю за нею протягом багатьох років'. Героїня намагається переконати і саму себе в тому, що її батько - добра людина. Приклад 6 (7). I moim zdaniem nadal za niq tpskni. Експлікація 6: `Я думаю (переконана), що він тужить за матір'ю дотепер'.

Нехарактерним для молитви є риторичне запитання, але люди нерідко використовують його у стані відчаю, що, можливо, створює відчуття полегшення. Приклад 7 (8). Moze spotka jq u Cie- bie? Експлікація 7: `Я сподіваюся, що у Тебе вони зустрінуться. ^ Я думаю, що від віри у це мені буде легше пережити його втрату'.

Далі бачимо спробу героїні випросити у Бога життя для батька шляхом «компромісу» - я знаю, що щось має відбутися я погоджуюся з цим але я прошу, щоб те, що має статися, сталося пізніше. Приклад 8 (9). Ale jeszcze nie teraz. Експлікація 8: `Я не хочу, щоб він зараз ішов із земного життя'. Жінка не готова відпустити батька до Бога, її міркування схожі на самопере- конання. Приклад 9 (10-11). On nie jest jeszcze gotow. Ma wiele do zrobienia tutaj. Експлікація 9: `Я переконана, що в батька ще є сенс жити'. Приклад 10 (12). Nie chciaiabymgo stracic,potrzebujp wipcej czasu z nim. Експлікація 10: `Я не хочу його втратити зараз. Я хочу краще його впізнати'. Карі водночас жаліє себе, бо в іншому випадку залишиться сиротою, так і не пізнавши свого батька, єдину рідну людину, що залишилася ще на цьому світі. Приклад 11 (13). Proszp Cip, zwroc ті go. Експлікація 11: `Я хочу, щоб Ти залишив батька зі мною'. Останнє речення у звертанні виконує роль підсилення значення попереднього. Приклад 12 (14).

Можна припускати, що молитву більшість людей промовляє у критичні моменти життя, які супроводжуються станом відчаю. Певна кількість людей молиться постійно, тобто процес моління є регулярним і, частіше, за певним каноном, а отже, за писаними текстами. Такі тексти вміщуються в конкретну формулу, що залежить від мети і адресата звертання (Божої Матері, апостола, святого покровителя тощо).

Для визначення певних особливостей таких текстів далі звернемося до щоденників П'єра Безухова - одного з головних героїв роману Лева Толстого «Війна і мир». Особливим для цього щоденника є те, що автор пише оповідь подій свого життя і аналізує власні вчинки з позиції вчень Святого Письма, а завершує оповідь кожного разу молитвою. Тому можна припускати, що щоденник П'єра Безухова - це сповідь Богу і аналіз власного життя за законами віровчення. Цей факт яскраво відображений, наприклад, у такому записі: «30 ноября. Встал поздно и, проснувшись, долго лежал на постели, предаваясь лени. Боже мой! Помоги мне и укрепи меня, дабы я мог ходить по путям Твоим. Читал Священное писание без надлежащего чувства. Потом пришел брат Урусов, беседовали о суетах мира. Рассказывал о новых предначертаниях государя. Я начал было осуждать, но вспомнил о своих правилах и слова Благодетеля нашего о том, что истинный масон должен быть усердным деятелем в государстве, когда требуется его участие, и спокойным созерцателем того, к чему он не призван. Язык мой - враг мой [...]».

Розглянуті нами елементи щоденника П'єра Безухова, в які вплетені молитви, дають підстави говорити, що його молитва відрізняється від попередньої. У даному випадку молитва - це, швидше, не прохання про допомогу, не висловлення власних бажань, а своєрідна форма переконати самого себе у правильності й доцільності власних дій і переконань. Молитва П'єра Безухова - це спосіб зрозуміти самого себе, піддати свої вчинки критичному аналізу і «матеріалізувати» власні погляди на світ, що його оточує. Приклад 13 (1/1). Господи великий, помоги мне ходить по стезям твоим: 1) побеждать часть гневну - тихостью, медлением, 2) похоть - воздержанием и отвращением, 3) удаляться от суеты, [...]. Експлікація 13: `Я думаю, що я повинен перемагати гнів смиренністю, хіть - стриманістю і відразою, віддалятися від метушні'. Приклад 14 (1/2) [...] но не отучать себя от: а) государственных дел - службы, Ь) от забот семейных, с) от дружеских отношений и й) экономических занятий. Експлікація 14: `Я думаю, що мені не слід відмовлятися від державних справ, від сімейних турбот, від товариських стосунків і захоплення справами економіки'.

Приклад 15 (1). Господи, Великий Архитектор природы, помоги мне оторвать от себя собак - страстей моих, и последнюю из них, совокупляющую в себе силы всех прежних, и помоги мне вступить в тот храм добродетели, какого я во сне достигнул лицезрения. Експлікація 15: `Я думаю, що мої пристрасті - мої вороги. Я думаю, що я повинен знайти в собі сили для того, щоб позбавитися моїх пристрастей'.

Приклад 16 (1). Великий Архитектор природы, помоги мне находить истинные пути, выводящие из лабиринта лжи. Експлікація 16: `Я думаю, що я повинен знайти істинні шляхи, що виведуть з лабіринту брехні'.

Специфіка молитви полягає ще й у тому, як вона розпочинається і як завершується. Можна помітити, що автор звертання ставиться до Бога з особливою пошаною: «Господи великий», «Господи, Великий Архитектор природы». Зважаючи на те, що молитви за призначенням бувають хвалебні, прохальні та молитви-подяки [4], в ініціальному звертанні вже міститься уславлення адресата. У лінгвістиці існують поняття маніпулятивної стратегії позитиву та компліментарних висловлювань [11]. Теоретично схема звертання зводиться до того, що мовець розмірковує і просить, ланцюжок семантичних примітивів виглядає так: «Я думаю Я хочу» або «Я хочу». Можна припускати, що спрацьовує підсвідоме бажання «задобрити» особу або сили, до яких звертаються. Слід звернути увагу на той факт, що мовець повністю довіряє адресату, в такому разі довіра є, на нашу думку, ключовим поясненням схеми.

Цікавим за структурою є запис із щоденника, що, відповідно, виконаний в інший день. Приклад 17 (1). Господи, помоги мне. Боже мой, ежели это оставление меня Тобою есть действие Твое, то да будет воля Твоя, но ежели же я сам причинил сие, то научи меня, что мне делать. Я погибну от своей развратности, буде Ты меня вовсе оставишь. Експлікація 17: `Я думаю, що Ти (Господь Бог) мене покинув. Я хочу, щоб Ти мені допоміг. Я думаю, що без Твоєї допомоги я загину'.

Проведений аналіз текстів дає можливість зробити деякі висновки. Перший текст є зразком внутрішньої, до того ж, писемної молитви у вигляді закритого, риторичного листування. Автор тексту (умовно погоджуємося з тим, що це текст героїні твору, а не текст автора твору) висловлює свої бажання і сподівання, таким чином розкриваючи внутрішній світ емоцій, якими вона живе. Саме тому більшість елементів її тексту експлікуються за схемами типу: «Я хочу, щоб.», «Я вважаю, що.», «Я переконана в тому, що.», «Я не хочу, щоб.».

Натомість, герой роману Л. Толстого «Війна і мир» П'єр Безухов «будує» свої молитви за іншими модальними типами. В його текстах суттєво переважають схеми типу: «Я думаю, що...». Окремі типу «Я вважаю, що.» або «Я хочу, щоб.» представлені тут мінімально.

Цей факт, а також результати попередніх досліджень [див.: 8] дають підстави припускати, що у слов'янських мовах поступово сформувалося два типи модальної організації тексту - «чоловічий» і «жіночий». У термінології, запропонованій професором В.М. Бріциним, це визначається як відцентровий та доцентровий типи модальності відповідно [див.: 2].

Крім того, можна припускати і той факт, що ці типи модальної організації тексту закріпилися і чітко усталилися у свідомості носіїв слов'янських мов.

У зв'язку із тим, що проблеми вивчення модальності є на порядку денному актуальними, запропоноване дослідження може допомогти у розв'язанні багатьох питань лінгвістики, літературознавства, психології, філософії, вивченні взаємодії мови і мислення тощо.

Список використаних джерел

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества/ М.М. Бахтин. - M., 1979. - С. 275.

2. Бріцин В.М. Когнітивні аспекти теорії модальності (на матеріалі східнослов'янського художнього дискурсу) / В.М. Бріцин, В.В. Мозгунов// Мовознавство, 2013. - №2-3. - С. 128-148.

3. История дореволюционной России в дневниках и воспоминаниях. - Том 1. - М.: Книга, 1976.

4. Кырлежев А.И. Молитва / А.И. Кырлежев// Новая философская энциклопедия, 2003.

5. Литературный энциклопедический словарь. - М., 1987.

6. Лосева Л. Как строится текст. - М., 1998. - С. 7.

7. Мацько Л.І. Стилістика української мови: підручник / Текст як категорія лінгвостилістики / за ред. Л.І. Мацько. - К.: Вища шк., 2003. - 462 с.

8. Мозгунов В.В. Особливості вияву категорії модальності в епістолярному жанрі мовлення / В.В. Мозгунов // Лінгвістичні студії: [зб. наук. праць]. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Вип. 17. - С. 231-236.

9. Соболева С.М. Перспективы лингвистической прагматики / С.М. Соболева. - Дальневосточный гос. ун-т: Лавка языков, 2000.

10. Толстой Л.Н. Полн. собр. соч.: В 12-ти т. / под ред. С.А. Макашина, Л.Д. Опульской. Т. 4-6. - М.: Правда, 1987.

11. Шкіцька І.Ю. Аргументація як засіб посилення маніпулятивного впливу / І.Ю. Шкіцька// Вісник Запорізького національного університету. - 2011, № 1.

12. Jorunn Johansen. Tajemnica wodospadu. Trudny wybor / Przeklad Anny Marciniakowny. - Warszawa: RASP, 2013.

Размещено на Allbest.ru