Формування навичок диференціації звуків при фонематичній дизграфії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування навичок диференціації звуків при фонематичній дизграфії

В.О. Бойко

Анотації

У статті розглянуто поетапність у роботі з розвитку акустичних диференційовок під час подолання фонематичних дизграфій в учнів молодших класів. Запропоновано зразки корекційно-розвивальних вправ відповідно до кожного з етапів.

Ключові слова: порушення письма, фонематична дизграфія, акустичні ознаки фонем, диференціація фонем.

В статье рассматривается поэтапность в работе касательно развития акустических дифференцировок во время преодоления фонематических дисграфий у младших школьников. Предложено образцы заданий к каждому из этапов.

Ключевые слова: нарушения письма, фонематическая дисграфия, акустические признаки фонем, дифференциация фонем.

Серед учнів початкових класів є діти, які з труднощами набувають навичок письма. Деякі вчителі і батьки вважають, що такі труднощі викликані невмінням учнів слухати пояснення вчителя, неуважністю під час письма, недбайливим ставленням до навчання. Проте ретельний аналіз цих помилок у порівнянні з усним мовленням дитини може свідчити про специфічні порушення письма - дизграфію.

З урахуванням несформованості фонетико-фонематичної сторони мовлення, порушень операцій фонемного розпізнавання, мовного аналізу і синтезу виокремлюють фонематичну дизграфію (Л.С. Волкова). Р.І. Лалаєва вважає її акустичною дизграфією. Її істотною ознакою є незавершеність процесу формування сприйняття вимови та відтворення звуків, що відрізняються тонкими артикуляційними чи акустичними ознаками.

Фонематична дизграфія є поширеною серед дітей молодшого шкільного віку. Типовими для учнів з фонетико-фонематичним недорозвитком є стійкі заміни та змішування фонем, подібних за звучанням та артикуляцією. Для таких учнів є характерними помилки щодо пропусків голосних і приголосних букв на письмі, переставляння букв і складів, дописування зайвих букв і складів. Зазвичай, такі помилки є стійкими і важко піддаються корекції. акустичний фонематичний дизграфія

Формування диференціації звуків проводиться з опорою на різні аналізатори: мовно-слуховий, мовно-руховий, зоровий. Особливості використання аналізаторів визначаються типом порушення диференціювань. У більшості випадків за фонематичної дизграфії заміни букв на письмі зумовлені нечіткістю слухового сприймання і слухових уявлень про звуки. Основним порушенням при цьому є недостатність слухової диференціації. Тому роботу з диференціації звуків, які змішуються, слід почати з опори на більш збережене зорове сприймання, тактильні й кінестетичні відчуття органів артикуляції (губ, язика, голосових зв'язок) під час вимови звуків.

Т.Й. Блінова вказує, що основна мета диференціації звуків - це попарне зіставлення звуків (букв) і визначення їх відмінностей в артикуляційному і слуховому сприйманні тактильному відчутті, графічному зображенні. У корекційній роботі з диференціації звуків потрібно враховувати, що вдосконалення слухомовленнєвих диференціювань буде успішнішим, якщо водночас формувати навички фонематичного аналізу та синтезу. Що точніше уявлятиме дитина звукову структуру слова, місце кожного звука в ньому, то правильніше диференціюватиме звуки.

Найчастіше під час фонематичної дизграфії в дітей порушується диференціація опозиційних звуків. Відповідно, етапи слухової диференціації опозиційних пар звуків наступні: попередня робота над кожним звуком; слухова та вимовна диференціація звуків. Під час попередньої роботи над кожним звуком послідовно уточнюється вимовний і слуховий образ кожного зі звуків, що змішуються.

Корекційна робота проводиться у такій послідовності: уточнення артикуляції звука з опорою на звукове, слухове, дотикове сприйняття, кінестетичні відчуття; виділення звука на фоні складу; визначення наявності звука у слові та його місця (початок, середина, кінець); виділення слова з певним звуком із речення; виділення слова зі звуком із тексту.

Під час виконання слухових та артикуляційних вправ з потрібним звуком у дитини встановлюється тісний зв'язок між мовнослуховими і мовноруховими кінестезіями. Учень навчається свідомо визначати артикуляційні та акустичні особливості звука. Потім цей звук співвідноситься з відповідною буквою.

При усуненні фонематичної дизграфії кожен із звуків у процесі роботи співвідноситься із певною буквою, тому велике значення мають вправи для читання та письмові вправи, які закріплюють диференціацію звуків.

Наступний етап корекційної роботи спрямований на формування тісного зв'язку виділеного звука з буквою. З цією метою використовуються вправи для читання і письма складів і слів з даною буквою, під час виконання яких відбувається закріплення в учня уявлень про звук і правильне використання на письмі відповідної букви. Спочатку всі вправи проводяться з попереднім звуковим і звуко-буквеним аналізом. Пізніше попередній звуковий аналіз слова можна не проводити, а давати учневі завдання проаналізувати вже записане слово, виділити кольоровим олівцем відповідну букву. При цьому слід враховувати твердження М.А. Савченко, що диференціація звуків розглядається не як протиставлення у вимові певної пари звуків, а як опрацювання певних диференціальних ознак, за якими протиставляються всі однотипні пари.

Наступним кроком є порівняння звуків, що змішуються, у вимові й на слух. Диференціація проводиться в тій самій послідовності, що й робота по уточненню слухової та вимовної характеристик кожного звука. Однак головна мета цього етапу - розрізнення звуків, тому учням пропонуються склади, слова, словосполучення, речення і тексти, які містять звуки, що змішуються.

Етапи корекційної роботи з диференціації свистячих та шиплячих звуків:

I. Диференціація окремих звуків [с] і [ш], [ж] і [з], [ч] і [ц].

Повторюємо артикуляцію звуків. Можна показати профілі артикуляції для їхнього порівняння й використати графічні умовні позначення положень кінчика язика, губ, які широко використовуються у логопедичній роботі.

Аналіз логопедичної літератури показав, що звукові відносини в системі мовлення різноманітні і часто не обмежуються відношеннями за якоюсь однією ознакою. Даний звук може виявляти зв'язок за однією ознакою з яким-небудь одним звуком і за іншою ознакою з іншим. Так, наприклад, звук [с] може співвідноситися із звуком [ш] як свистячий і той же звук [с] співвідноситься зі звуком [з] за ознакою дзвінкості і глухості. Те ж можна сказати і про звук [ж] по відношенню до [з] і [ш], про звук [з] по відношенню до [с] і [ж] і в ряді інших випадків, коли звук володіє подвійними зв'язками у відповідності до акустичної ознаки, яка відрізняє його від того чи іншого парного звука.

Ступінь володіння різними ознаками відображається і на письмі. Діти змішують на письмі відповідні букви. Так, у помилках типу "лижточки" замість "листочки" літера ж замінює не дзвінкий свистячий звук [з], а глухий свистячий [с].

Тому дітям можна запропонувати визначати диференційні характеристики ізольованих свистячих та шиплячих за двома ознаками: спосіб творення, дзвінкість та глухість.

II. Диференціація звуків [с] і [ш] у складах.

Для більш усвідомленого й чіткого розпізнавання свистячих і шиплячих звуків на слух і на письмі пропонуємо дітям різні види завдань з використанням умовних позначень. (Завдання з подвійною підказкою: | - буква С (при вимові звука [с] кінчик язика внизу біля нижніх зубів, губи у посмішці); | О - буква Ш (при вимові звука [ш] кінчик язика вгорі - за верхніми зубами, губи округлені та витягнуті вперед).

1. На картці під позначками написати відповідну букву.

2. Написати склади з відповідними буквами.

3. Написати склади з відповідними буквами: и, а, у, е, о, а

4. Записати звуки [с], [з], [ц]; [ш], [ж], [ч] за подвійною характеристикою (шиплячі - свистячі, дзвінкі - глухі):

5. Прочитати склади та слова і записати їх.

Са - ша, со - шо, си - ши, су - шу, ас - аш, ос - ош, ус - уш, ис - иш.

Миска - мишка, коса - груша, каса - каша, сапка - шапка, мостик - кошик, косити - ворушити, бас - ваш, сумувати - шукати, пісок - мішок.

6. Додати склад у слові. Для зорових опор дітям пропонуються склади на картках, з яких вони вибирають потрібні.

Ка(ша), ка(са), ми(ша), ко(са), ву(са), ча(ша), гру(ша), но(ша), ро(са), Са(ша).

7. Забрати зайвий склад, прочитати і записати слова.

Кі-брись-шка, ми-три-шка, гру-тра-ша, шо-бо-фер, шко-да-ла, се-ка-ло, са-ба-док, со-зо-кіл, го-то-лос, ста-ке-кан.

8. Із складів утворити слова, записати у зошиті. Букви ш і с підкреслити зеленим кольором.

По-ка-душ, лош-ка-во, ве-лий-се, лю-ки-мас, со-ма-ло, му-шка- ра, шип-на-ши, ка-чаш, ка-ста-пу, ре-ка-дис.

ІІІ. Диференціація звуків [с] і [ш] у словах. Ця робота проводиться на фоні уточнення звукової структури слова. Використовуються різні завдання для закріплення навичок фонематичного аналізу, словникові, графічні диктанти, ігри.

1. Послухати слова, виділити звуки [с] і [ш], записати відповідну букву та її графічну схему (|_,|О):

а) на початку слова: Сад, школа, сини, високий, веселий, шоколад, солома, шепіт, шукати, ситий

б) у середині слова: Мишка, весна, кішка, рясний, весло, дешевий, ромашка, миска, косинка, ворушити

в) у кінці слова: Автобус, квас, комиш, парус, аркуш, товариш, вус, береш, насос, компрес

2. Прослухати слова і визначити місце звуків [с] і [ш], піднявши відповідну картку із цифрою: Сани, сніг, клас, веселий, колиска, космонавт, автобус, сумний, весло, струмок; Шапка, машина, шинель, дешевий, широкий, марш, кидаєш, подушка, комиш, кошик

3. Записати слова зі звуками [с] і [ш] у два стовпчики. Виділити букви с і ш різним кольором: Сонечко, час, січень, собачка, гуска, куліш, салат, вушко, пошта, рушник, сито, груша, косити, стіл.

4. Записати слова, вставивши замість пропусків букви с чи ш: Пі...ок, кра...ивий, горі...ок, .. .ильний, ...обака, ли...иця, малина, па...ту...ок, .оня.ник, рудник, .лива.

5. Замінити звук на інший (опозиційний):

Сум - (ш)ум вас - ва(ш)

Каска - ка(ш)ка нас -на(ш)

Шапка - (с)апка мишка - ми(с)ка

Каша - ка(с)а кішка - кі(с)ка

6. Прочитати слова і записати, у яких із них зустрілись обидва звуки [с] і [ш]: Слово, страшно, шосе, машина, соняшник, пастушок, Сашко, смородина, листоноша, сильний, сорока, старший, шелест, усмішка, смерека, колесо, сушити.

IV. Диференціація звуків [с] і [ш] у реченнях.

1. Прочитати, списати речення. Замість крапок поставити пропущені букви с, ш. Визначити місце звуків у слові та накреслити графічні схеми.

У на... ому... адочку ро... те ви... ока чере... ня.

Во... ениу лі. і ми назбирали ко.ик опеньок.

2. Доповнити речення словами, в яких є звуки [с] і [ш].

Мир дорогий народам усього (світу). Ми посадили біля школи (каштан).

3. Скласти речення із запропонованими словами. Записати їх. Букви с, ш підкреслити різними кольорами: На, збудували, вулиці, будинок, нашій, високий. Спілих, товаришу, Тарас, груш, дав.

4. Об'єднати частини речення, щоб прочитати прислів'я. Вставити пропущені букви с, ш. Записати їх у зошити та запам'ятати. Пояснити значення прислів'їв.

V. Диференціація звуків [с] і [ш] у текстах.

На логопедичних заняттях діти виконують завдання:

1. Послухати і запам'ятати скоромовки. Промовити їх кілька разів та записати у зошити: Сокіл - з місця, сова - на місце.

На ложку та покуштуй горошку.

2. Написати слуховий диктант. Виділити різними кольорами слова із звуками [с[ і [ш]: "До хвойних дерев належать сосна, ялина, смерека. Листя у них подібне до голок, вкриває їх, мов шуба. Не страшні їм морози. Таке листя називають хвоєю. Листяні дерева - це дуб, клен, граб, осика, черешня. Всі вони високі та пишні. Шумлять під вітром".

3. Прочитати подані слова. Скласти з ними маленьке оповідання. Придумати заголовок. Записати, підкреслити слова з буквами с, ш: Блискавка, шум, тріск, сосна, мишка, принишкнути.

Особливу роль у подоланні різних видів дизграфій, зокрема фонематичної, відіграють дидактичні ігри. Для зручності використання ігор на різних ступенях подолання дизграфії їх класифікуємо відповідно до етапів роботи по корекції недоліку. Дидактичні ігри та ігрові вправи дають можливість цікавіше проводити групові логопедичні заняття з подолання дизграфії. Крім того, вони розвивають зорову та слухову пам'ять, увагу, мислення, процеси аналізу і синтезу.

Раціональне застосовування наочності, використання схем, таблиць, умовних позначень, предметних, сюжетних малюнків, карток, орфографічних словників, шкільних підручників, а також вдале поєднання різних видів роботи допомагає досягти значного корекційного ефекту на заняттях.

Корекційна робота із запобігання та подолання дизграфії копітка, тривала, вимагає системності та послідовності, тісної співпраці логопеда із вчителями початкових класів. Вона повинна проводитися чітко за етапами, бути цікавою для дітей і не припинятися за будь-яких умов.

Список використаних джерел