Використання аналітичного способу для творення хореографічних термінів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Використання аналітичного способу для творення хореографічних термінів

І.А. Федькова

У статті йдеться про аналітичний (або ж синтаксичний) спосіб термінотворення в українській хореографічній термінології. Розглянуто та проаналізовано терміни- словосполучення таких видів: двокомпонентні, трикомпонентні, чотирикомпонентні та багатокомпонентні.

Ключові слова: термін-словосполучення, хореографічна термінологія, аналітичний спосіб, термінна лексика.

Summary

The article deals with syntax (or analytical) method of forming terms in Ukrainian choreographic terminology. Term-phrases are considered and analyzed. The following types of term- phrases are analyzed: two-, three-, four- and multi-component structures.

Key words: term-phrase, choreographic terminology, analytical method of forming terms.

Мета статті - окреслити основні погляди мовознавців на багатокомпонентні терміни; з'ясувати основні причини появи термінів-словосполучень; виокремити основні види термінологічних сполучень; навести приклади багатокомпонентних хореографічних термінів.

Синтаксичний спосіб термінологічного словотворення, при якому нові терміни виникають шляхом створення словосполучень у межах хореографічної термінології до цього часу не поставав предметом окремого дослідження, що зумовило новизну нашої розвідки.

Поряд із семантичним і морфологічним способами в терміносистемі танцю продуктивним є синтаксичний спосіб термінотворення (або ж аналітичний), який полягає у використанні термінологічних словосполучень для називання наукових понять. Проблема синтаксичного способу термінологічного словотворення виокремлювалася у працях як вітчизняних (Т. Панько, І. Кочан, Г. Мацюк [5], О. Павлова [4], А. Д'яков, Т. Кияк, З. Куделько [2], А. Ткач, В. Шинкарук [9]), так і російських мовознавців (В. Лейчик [4], А. Суперанская, Н. Подольская, Н. Васильева [8], В. Прохорова [7], В. Даниленко [1]) та ін. Опираючись на дослідження вищеназваних авторів, варто зазначити, що «багатокомпонентні утворення є результатом опосередкованої вторинної номінації, оскільки термін змінює свою дено- тативно-сигніфікативну віднесеність, відзначається вмотивованістю, реалізуючи своє нове значення з натяком на сигніфікат конкретизуючого слова» [9, 144]. Саме внаслідок такої номінації з'являється термін-словосполучення. На думку І. Кочан, «термінологічні словосполучення - це терміни, які позначають науково-технічне поняття, містять у собі чітке наукове визначення, мають стійкість до семантичної цілісності, що базується на цілісності означуваного поняття» [3, 14].

Погоджуємось, що «на номінативному рівні немає принципової різниці між синтетичними та аналітичними термінами. Усі вимоги, які науковці висувають до термінів узагалі, стосуються й термінологічних словосполучень» [10, 5]. Продуктивність багатокомпонентних термінів над-звичайно висока, що пояснюють їхньою здатністю до різноманітного комбінування та збільшенням складу компонентів. Термінам-словосполученням надають перевагу тому, що вони можуть найповніше відобразити характерні риси названого поняття. Терміни-словосполучення здатні якнайповніше відбити необхідні розпізнавальні ознаки поняття, яке називається; порівняно з іншими словотворчими засобами, якнайкраще передають належність до класифікаційного ряду, який утворений на родо-видовому співвідношенні понять [1, 132]. Особливо це стосується термі- носистеми танцю, оскільки часто виникають нові поняття, які вимагають багатокомпонентних структур для кращого тлумачення.

Серед причин появи великої кількості термінів-словосполучень, створених за допомогою синтаксичного способу виділяють такі чинники:

- екстралінгвістичний (нові галузі знань, що швидко розвиваються, відображаючи складні предмети та явища дійсності, потребують мовного вираження у складних лексичних струк-турах);

- соціолінгвістичний (нові складні термінологічні одиниці, які постійно з'являються в мовах, відображають загальний прогрес суспільства, а також науки та культури);

- інтралінгвістичний (термінологічні словосполучення мають ряд характерних мовних осо-бливостей, які й обумовлюють перевагу словосполучень у багатьох галузевих термінологіях різних мов) [5, 156].

За кількістю компонентів терміни-словосполучення поділяють (за класифікацією Т. Пань- ко, І. Кочан, Г. Мацюк [6, 172]) на кілька видів: двокомпонентні, трикомпонентні, чотириком- понентні та багатокомпонентні (у складі словосполучень може бути п'ять компонентів і більше). Залежно від належності складників до певної частини мови та їх розташування, серед двокомпонентних терміносполук у танцювальній термінології виокремлюємо такі найпродуктивніші структурні моделі з вихідним словом іменником:

1) іменник + іменник (артист балету, запис танцю, композиція танцю, лінія танцю, кидок ноги, танець живота, біг з підскоком, тури на присядці, постановка танцю, лінія кордебалету, крок польки, крок галопу);

2) прикметник + іменник (античний танець, бальний танець, сценічний танець, характерний танець, соціальний танець, спортивний танець, вальсова доріжка, віденський вальс, високий кабріоль, зовнішній свівл, лівий поворот, права переміна, проста доріжка, основний крок, танцювальний жанр, танцювальний етюд, аргентинське танго, балетна драматургія, барочний танець, боковий хід, закритий променад, художній керівник, провідний соліст, генеральна репетиція, бокова підбивка, високий кабріоль, динамічний брейк, мазурковий крок, хореографічний образ);

3) дієприкметник + іменник (синкопований крок, перемінний крок, приставний крок, біговий крок, комбіноване кружляння, ковзний рух, працююча нога, опорна нога, закрита позиція, вихідна позиція);

4) порядковий числівник + іменник (перша позиція, друга позиція, шоста позиція, перша партія, другий вихід, восьме положення, перший соліст, перша солістка);

5) іменник + прислівник (поворот ліворуч, поворот праворуч, оберт ліворуч, стрибок вгору, баунс уперед, баунс назад, перекат уперед, перекат назад).

Перевага іменниковим словосполученням у термінології надається тому, що головною функцією термінів є номінативна, репрезентативна; в ролі ж назви (імені) об'єкта, головно, є іменники [4, 59].

До термінологічних сполук дотична й термінна лексика, у межах якої трапляються сло-восполучення, що можуть вживатися і в розмовній мові, однак у танцювальній терміносистемі вони набувають вузької специфіки. Це структурні моделі, вихідним словом для творення яких є дієслово:

1) дієслово + іменник (танцювати танго, вибивати гопака, вдаряти у закаблуки, зачинати танець, запрошувати до танцю, водити танок, ставити танець, напрацьовувати майстерність, кружляти вальсом, ударити гайдука);

2) прислівник + дієслово (віртуозно виконувати, емоційно передавати, легко танцювати, плавно вальсувати, темпераментно витанцьовувати, дружньо хороводити).

Вибір тієї чи тієї частини мови для використання у функції терміна визначається системою понять, зокрема тим, які об'єкти, ознаки чи дії є домінантними. В терміносистемі опису танцювального мистецтва важливо відобразити особливості дій танцівників, тому в цій терміносистемі так багато дієслів. термінологія словосполучення синтаксичний

Серед трикомпонентних переважають моделі таких типів:

1) іменник + прикметник + іменник (танці первинного існування, танці вторинного існування, танці латиноамериканської групи);

2) прикметник + іменник + прислівник (закритий поворот ліворуч, відкритий поворот праворуч, права переміна вперед, права переміна назад), вихідним словом для творення такої структурної моделі є іменник;

3) прикметник + прикметник + іменник (простий танцювальний крок, буковинський перемінний крок, урочистий танцювальний хід, прогресивний боковий хід, відкритий лівий поворот, сучасні бальні танці), основним елементом для творення термінів за цією структурою слугує «прикметник + іменник»;

4) прикметник + іменник + іменник (великі кидки з поворотами, великі кидки з розтяжкою, повний поворот із дрібушкою), ці терміни утворено на основі моделі «прикметник + іменник»;

5) порядковий числівник + прикметник + іменник (друга паралельна позиція, перша зворотна позиція, четверта паралельна позиція), вихідним для утворення цієї моделі є словосполучення «числівник + іменник».

Отже, трикомпонентні терміни утворені переважно або на базі одного слова, або на основі двокомпонентного словосполучення.

Чотири- та більше компонентні структурні моделі представлені такими зразками: великі кидки робочої ноги, відкривання ноги на 90 градусів, вихиляс на глибокому присіданні, присядка та зіскок на одну ногу, тур-де-форс у дві сторони, кружальце з подвійною дрібушкою, відкидання ніг назад з ударами півпальців, флік у повороті й оберті, тинок на присядці з кабріолем та з упором на руку, хід польки з акцентом на каблук, стрибок у повороті з падінням на закладку тощо.

У лінгвістиці існують критичні погляди на багатокомпонентні терміни, які часто сприймають як концептуальні об'єднання. Так, на думку В. Даниленко, більш ускладнені за своєю структурою терміни-словосполучення не можна кваліфікувати як нормальне явище, як типові терміни; це швидше аномалія, яку необхідно уникати [1, 133]. Варто зазначити, що терміносис- тема танцю перебуває в постійному русі й оновленні. Часто використання багатокомпонентних структурних моделей зумовлене відсутністю лаконічнішого відповідника в цій системі, а також прагненням якомога точніше передати те чи те поняття танцювального мистецтва.

На нашу думку, компонентна структура не має особливого значення, якщо термін відповідає всім універсальним вимогам до нього. Погоджуємося з тезою В. Лейчика про те, що ідеальну довжину терміна потрібно визначати як таку його довжину, за якої кожен терміноелемент означає одне поняття із системи понять цієї галузі і зв'язки між терміноелементами однозначно відображають логічні зв'язки між поняттями [4, 51]. Прагнення передати якомога точніше ті чи ті поняття танцювальної практики, що постійно поповнюються, спонукає до використання аналітичного способу для творення танцювальних термінів. Саме тому у складі хореографічної лексики такими продуктивними є багатокомпонентні структурні моделі.

Перспективним дослідженням є унормування хореографічних термінів-словосполучень, а також розрізнення термінологічних словосполучень та фразеологічних одиниць у мовній системі відповідно до відмінності їх природи та онтологічного змісту.

Список використаних джерел

1. Даниленко В. П. Русская терминология: опыт лингвистического описания / В. П. Даниленко. - М. : Наука, 1977. - 247 с.

2. Д'яков А. С. та ін. Основи термінотворення: семантичні та соціолінґвістичні аспекти / А. С. Д'яков, Т. P. Кияк, 3. Б. Куделько. - К. : Вид. дім KM Academia, 2000. - 218 с. - Бібліогр.: с. 198-208.

3. Кочан И. Н. Именное словообразование в системе украинской терминологии (на материале терминологии радиотехники): автореф. дис. на соискание учёной степени канд. филол. наук: спец. 10.02.02 «Языки народов СССР (украинский язык)» / Кочан Ирина Николаевна. - К., 1987. - 17 с.

4. Лейчик В. М. Терминоведение: предмет, методы и структура / В.М. Лейчик. - Изд. 3-е. - М.: ЛКИ, 2007. - 256 с.

5. Павлова О. І. Основи термінознавства : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / О. І. Павлова. - Рівне : Волинські обереги, 2011. - 200 с.

6. Панько Т. І. Українське термінознавство : підручник / Т. І. Панько, І. М. Кочан, Г. П. Ма- цюк. - Львів : Світ, 1994. - 216 с.

7. Прохорова В. Н. Русская терминология (лексико-семантическое образование) / В. Н. Прохорова. - М.: филологический факультет, 1996. - 125 с.

8. Суперанская А. В. Общая терминология: Терминологическая деятельность / А. В. Суперан- ская, Н. В. Подольская, Н. В. Васильева - Изд. 3-е. - М. : ЛКИ, 2008. - 288 с.

9. Ткач А. В. Словотвірна ідентичність української термінології : монографія / Алла Ткач, Василь Шинкарук. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. - 200 с.

10. Чуєшкова О. В.Аналітичні номінації в економічній терміносистемі (структурно-типологічний аспект) : автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.01 Українська мова / Чуєшкова Оксана Володимирівна. - Х., 2003. - 18 с.

Размещено на Allbest.ru