Зміни оцінності, пасивізація та реактуалізація лексичних одиниць у мові друкованих ЗМІ Тернопільщини в період суспільних змін (1989-1991 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміни оцінності, пасивізація та реактуалізація лексичних одиниць у мові друкованих ЗМІ Тернопільщини в період суспільних змін (1989-1991 рр.)

О.К. Вільчинський

Анотація

Статтю присвячено розгляду лексики газетних текстів, зміни оцінності, пасивізації та реактуалізації лексичних одиниць у мовній практиці друкованих ЗМІ Тернопільщини кінця 1980-х - початку 1990 років.

Ключові слова: категорія оцінності, пасивізація, реактуалізація, стилістична маркованість слова, інтертекстуальні елементи.

Summary

Key words: category evaluation, passivation, reaktualizatsiya, stylistic marking of words, intertextual elements.

лексичний преса газетний пасивізація

Дослідження закономірностей та особливостей функціонування оцінних засобів у газетних текстах становить значний інтерес як у плані теорії ефективної соціальної комунікації, так і з погляду поглибленого розуміння оцінної семантики. Важливим аспектом аналізу лексичних одиниць як засобів посилення експресивності висловлювань у друкованих ЗМІ Тернопільщини періоду кінця 1980-х - початку 1990-х рр. є невіддільність оцінки від прагматики газетних текстів, від соціально орієнтованої функції їх впливу на адресатів. Привертає увагу дослідників і насиченість цих публікацій словесними символами - виразниками української національної ментальності, а також усування назв-ідеологем радянської доби чи наповнення їх негативною конотацією, вживання позалітературної лексики - жаргонізмів, лайливих слів, діалектизмів тощо.

Метою запропонованої статті є аналіз зміни оцінності, пасивізації та реактуалізації лексичних одиниць у мовній практиці друкованих ЗМІ Тернопільщини кінця 1980-х - початку 1990 років.

Широко розповсюджене розуміння оцінки як суспільно закріпленого ставлення носіїв мови до позамовного об'єкта й до мовних фактів і тексту виявляється недостатньо аргументованим при вивченні оцінних засобів у пресі. Оцінність, яка реалізується в газеті, спрямована на розміщення певних об'єктів, ознак у “картині світу” на оцінній шкалі відповідно до оцінних орієнтацій комунікатів, об'єднаних національною чи соціально-груповою належністю. Водночас прагматична оцінка пов'язується із конотацією, що розглядається як семантичний елемент, який виражає емоційно-оцінне і стилістично марковане ставлення суб'єкта мовлення до дійсності.

Відомо, що типологічно оцінки поділяються на раціональні (інтелектуальні) і емоційні, причому лише останні безпосередньо пов'язані з прагматикою. Іноді як проміжний вид вводиться емоційно-інтелектуальна оцінка. У друкованих ЗМІ Тернопільщини досліджуваного періоду, особливо, починаючи з 1989 року, коли після появи на політичній арені Народного Руху України та виборів до місцевих рад компартія почала втрачати монополію на владу, а відтак і на пресу, підстави для оцінок дещо інші. Так, раціональна оцінка базується на судженні про відповідність/ невідповідність комуністичним або національно-демократичним, соціально-груповим нормам, стандартам, уявленням. У той же час в основі емоційної оцінки лежать суб'єктивні почуття й емоції, які супроводжують певні прояви індивідуальної свідомості.

Необхідно наголосити, що “різке розмежування позитивного та негативного, світла і тіні, відповідний поділ мовних засобів на позитивно і негативно оцінні, закріплення їх у цій функції є диференційною ознакою певних стилів” [5, 10]. Це значною мірою стосується саме мови преси, адже газета гостро потребує експресивних засобів, але ця експресія має соціальний характер, вона цілеспрямована, оцінна: метафори, епітети, порівняння виконують тут особливу роль, що дозволяє говорити про їх газетно-публіцистичний тип.

До таких ефективних експресивних засобів належить насамперед лексика. Індикаторами оцінності, яка виявляється при функціонуванні лексичних одиниць у друкованих ЗМІ Тернопільщини кінця 1980-х - початку 1990 рр., часто виступають прикметники, які називають ознаки, що викликають певне суспільно вмотивоване ставлення до того, про що повідомляється. До них передусім належать ад'єктиви, що вказують на невідповідність етичним, естетичним та іншим нормам, стандартам, характерним для певного мовного колективу (брутальний, злочинний, підступний, рабський, совковий, безпринципний, потворний, жорстокий, нечесний) або стосуються емоцій та переживань (ганебний, огидний, осоружний, ненависний, нещасний).

Осмислення минулого історичного досвіду, зокрема й у тернопільській пресі на межі 1980-1990-х рр., привело до того, що значення певних номінативних одиниць почали інтерпретувати по-новому. Це засвідчує функціонування назв на зразок: бандерівці, націоналісти, оунівці, рухівці та ін., які, втрачаючи негативну конотованість, поширену в радянській пресі, змінили своє оцінне забарвлення на протилежне.

Процес перерозподілу структурних одиниць у суспільно-політичному словнику відбувався внаслідок дії таких механізмів: архаїзації (пасивізації), переорієнтації, актуалізації (відновлення) певних лексем. Зміни в соціумі й оцінці впливають на формування семантичної структури слова, зумовлюють появу негативно конотованих лексико-семантичних варіантів у ній. Наприклад, номен система є еліптичним утворенням на базі номінативного сполучення радянська система, яке здатне конотувати негативну оцінність. Відбувається або пропуск, або заміна атрибутивного члена цієї синтаксичної конструкції (радянська) іншим складником (адміністративно-командна), який у відповідних контекстах частіше виражає негативне забарвлення. У такий спосіб слово система, яке не має експліцитно вираженої оцінності, розвиває аксіологічні конотації. Відбувається певна структурно-семантична трансформація, “наповнення загальновідомої словосполуки новим суспільно-політичним змістом” [3, 12].

Паралельно зі зміною оцінності газетних текстів у мовній практиці друкованих ЗМІ Тернопільщини досліджуваного періоду простежується переосмислення цілої низки ідеологічно навантажених антропонімів, яке залежить від суспільно-політичних асоціацій, що вони викликають. Так, у компартійній пресі ці оніми чітко поділялися на дві групи: всі назви зачинателів і діячів комунізму належали до антропонімів емоційно-позитивного плану, натомість націоналістів - до номінацій негативного плану. Поступово демократизація всіх форм суспільного життя на Тернопіллі повністю змінила окреслену ситуацію стосовно поціновування у пресі згаданих постатей. Якщо початках трансформаційних процесів (1987-1989 рр.) частина ідеологічно навантажених антропонімів емоційно-позитивного плану набуває протилежного оцінного забарвлення лише у поодиноких випадках, то у 1990-1991 рр. подібне явище простежується в усіх без винятку тернопільських газетах і набуває системного характеру.

Зазначені процеси стимулювали індивідуально-авторську словотворчість. Прикладом цього є поява соціально вмотивованих неологізмів, які тепер увійшли до широкого вжитку (чорнобилець, рухівець, базарник, крутелик), чи вживання історизмів (упівець, січовик, петлюрівець), що викликають у читача прозорі асоціації і соціально зумовлені почуття. Експресивність газетних текстів посилюють модифіковані фраземи. При цьому, за словами О. Мітчук, “загальновідомі вислови, закарбовані в пам'яті читацької аудиторії під впливом досвіду, будуються як нові за старими зразками, але у той же час відображають сьогодення” [4, 100]. Подібну функцію виконують і діалектизми.

Пасивізація слів суспільно-політичного змісту є процесом цілком закономірним: певна кількість реалій і понять потрапляє на периферію суспільного життя чи повністю зникає, а разом із цим набуває пасивного статусу лексика на їх позначення. До основних тематичних груп, навколо яких концентруються історизми, належать: 1) політико-ідеологічна лексика на позначення політичних доктрин, концепцій, рухів, течій: гласність, перебудова, комунізм, соціалізм, соціалістична система та ін.; 2) номени світоглядних понять: інтернаціоналізм, колективізм та ін.; 3) соціально-економічна лексика, у тому числі й та, що стосується аграрної політики: колгосп, п'ятирічка, планова економіка, радгосп, соціалістичне змагання та ін.

У досліджуваний період відбувається також повернення до активного вжитку значної кількості лексичних одиниць, що актуалізувалися у зв'язку зі зростанням інтересу до української історії, національної і культурної ідентичності, зі створенням власної держави, пошануванням її атрибутів. Прикладом реактуалізації (реактивації, відновлення) лексичних одиниць може служити повернення в категорію загальновживаних таких історизмів, як пан, пані, добродій, добродійка, гривня, що на початку 1990-х із витіснили із мовної практики тернопільської преси запроваджені у радянський період номени товариш, товаришка, карбованець. Також поширилось новоутворення на позначення жителів міста Тернополя - тернополяни, що певний час співіснувало з назвами тернопільчани, тернопільці, але в процесі трансформації друкованих ЗМІ цілковито витіснило їх із газетних текстів.

Отже, ядро словника газети становить суспільно-політична, концептуальна лексика, яка відображає її ідеологію й безпосередньо пов'язана із функцією впливу. Інтенсифікована виразність, стилістична маркованість слова практично завжди соціально вмотивована та передає здебільшого настрої всього суспільства. Проте варто зважати на те, що згадана інтенсифікована виразність завжди ґрунтується на соціально-психологічних оцінках мовців, тобто авторів газетних текстів. Вона також зумовлена тим, що Н. Шумарова називає “семантико-стильовою особливістю сучасного моменту” [6, 13], коли газетна лексика збагачується словами та виразами як із більш низьких за соціальним статусом субкодів - просторіччя, діалектної лексики, жаргонів та сленгів, так і більш високих, коли йдеться про інтелектуалізацію, термінологізацію мовлення, використання запозиченої лексики.

Ще одним із яскравих мовних засобів оцінювання є вкраплення інтертекстуальних елементів. Цей стильовий прийом використання “чужого” слова популярний і в текстах тернопільських газет досліджуваного періоду. Загалом мас-медіа в процесі трансформації цієї найбільш динамічної комунікативної сфери нейтралізують протистояння не тільки “чужого” й “свого”, але й певною мірою нівелюють розмежування книжних та розмовних лексичних елементів, усуваючи тим самим певні обмеження у використанні еспресивних лексичних засобів.

Характерною ознакою газетних текстів є функціонування вторинних номінацій - перифрастичних структур, що утворюють розгалужені синонімні ряди, зокрема назв осіб. За словами О. Андрейченко, “комунікативно-прагматичний оцінний зміст вторинних номінацій пов'язаний з некоректним ставленням до особи, оскільки акцентується увага реципієнта здебільшого на негативних рисах і якостях” [1, 19]. Перифрази на позначення осіб створюють відповідний імідж, виконують у дискусіях ідентифікаційну чи емотивну функцію, створюють іронічну конотацію.

Відкритим на сьогодні залишається питання про ієрархічне співвіднесення публіцистичного та інформаційного стилів. Якщо проаналізувати лексичні одиниці та їх сполучення у газетних текстах, зокрема й у друкованих ЗМІ Тернопільщини кінця 1980-х - початку 1990-х рр., то відповідні мовностильові ознаки цих двох різновидів мовлення, їх стильова специфіка дають змогу розглядати інформаційний стиль як підвид публіцистичного. Такі характерні для інформаційного стилю риси, як “організація інформаційного тексту за стандартизованими схемами, висока частотність оцінної лексики, функціонування форм персональності, використання експресивних засобів тропів та синтаксичних конструкцій у поєднанні зі звичними, стандартними для цього стилю засобами мовного вираження” [2, 7], визначають принцип поєднання у газетних текстах стандарту й експресії. Саме це значною мірою зумовлює поширеність у них такого явища, як вторинна номінація. Її перший тип представлений повнозначними лексичними одиницями та їх сполученнями, а другий - образними (оцінними) комунікативними структурами, які завдяки набутим конотаціям увиразнюють соціалізований зміст висловлень.

Із конкретних лінгвальних процесів, характерних для друкованих ЗМІ Тернопільщини кінця 1980-х - початку 1990-х років, що репрезентують тогочасну важливу сферу масової комунікації, складається загальна об'єктивна картина лексичного складу, простежується зв'язок мови із соціально-політичними явищами, увиразнюються її функції як важливого суспільного феномена.

Дослідження лексичного наповнення газетних текстів показує, що у тернопільській пресі вказаного періоду представлені різноманітні шари і нейтральної, і стилістично забарвленої лексики, наповненої експресією, що сприяє ефективному сприйняттю інформації. Загалом в аналізованих газетних текстах на різних етапах трансформаційних процесів під впливом позамовних і певних мовних чинників відбуваються різні зміни, зокрема й перерозподіл меж стилістичної диференціації лексичних одиниць. Остання полягає у зміні стилістичної і стильової маркованості лексем, розширенні діапазону їх уживання, пом'якшенні вимог щодо стильової обмеженості, тобто відбувається органічне поєднання стандартизованих й експресивних вербальних засобів, притаманне газетним текстам.

Розгляд лексики газетних текстів досліджуваного періоду на прикладі тернопільської преси в умовах трансформації медіасистем засвідчує інтенсивні пошуки необхідних номінацій, виникнення нових лексем, використання актуалізованих і переорієнтованих, а також стильово і стилістично перегрупованих та модифікованих лексико-семантичних елементів, поступове витіснення застарілих лексичних одиниць. Зафіксовано два протилежні процеси: активне пересування великого масиву слів з периферії лексико-семантичної системи (неологізми, застарілі, розмовні елементи) до її ядра і водночас витіснення на периферію значної частини лексичних елементів (радянізмів, деяких застарілих слів, неологізмів-одноденок та ін.).

Отже, зі зміною оцінності газетних текстів у мовній практиці друкованих ЗМІ Тернопільщини окресленого періоду зазнала переосмислення низка ідеологічно навантажених антропонімів. Так, позитивно навантажені власні назви осіб стали негативно маркованими і навпаки. Зазначені процеси стимулювали також індивідуально-авторську словотворчість. Виявлено окремі новотвори, які у процесі трансформації поширилися в тернопільській пресі. Випадки повернення до активного вжитку значної кількості лексичних одиниць спричинені певними екстралінгвальними чинниками, зокрема поширенням інтересу до вітчизняної історії та національної й культурної ідентичності українців, створенням власної держави та пошануванням її атрибутів.

Список використаних джерел

1. Андрейченко О.І. Лексико-фразеологічна основа текстів політичних дискусій (на матеріалі української преси кінця ХХ - початку ХХІ століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / О.І. Андрейченко. - К., 2006. - 23 с.

2. Зайцева В.В. Метонімія як спосіб вторинної номінації у мові друкованих засобів інформації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / В.В. Зайцева. - Дніпропетровськ, 2009. - 20с.

3. Кочукова Н.І. Експресивно-виражальні можливості трансформованих стійких сполучень слів (на матеріалі української преси кінця ХХ - початку ХХІ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / Н.І. Кочукова. - К., 2004. - 19 с.

4. Мітчук О.А. Нові слова та їх значення у мові мас-медіа Рівненщини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 “Українська мова” / О.А. Мітчук. - Львів, 2009. - 20 с.

5. Солганик Г.Я. Лексика газеты / Г.Я. Солганик. - М.: Высшая школа, 1981. - 112 с.

6. Шумарова Н. Мовні процеси в сучасних мас-медіа / Н. Шумарова // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіа просторі: матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції з проблем функціонування і розвитку української мови “Мовні процеси в сучасному медіа- просторі” / [за ред. В.В. Різуна]. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 2006. - С. 7-15.

Размещено на Allbest.ru