Одоративна оцінка в семантиці германських і слов’янських фітонімів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Одним із фрагментів національно-мовної картини світу, який усе частіше стає предметом розвідок у руслі когнітивної лінгвістики, є назви рослин, зокрема, назви лікарських рослин. Зближення лінгвокультурологічного напряму вивчення мовних явищ та етноботаніки, напряму, що виник у 80-х роках минулого століття і метою якого є вивчення широкого спектру способів взаємодії людини та рослинного світу, що охоплює сфери біології, медицини, економіки, культури та суспільства, виявився досить плідним і в плані лінгвістичних досліджень.

Зростання наукового інтересу до аналізу фітонімів зумовлене тривалим і постійним контактом людини з природою, у ході якого людина пізнавала властивості рослин, можливості та способи їх використання та фіксувала у процесі номінації їхні найважливіші ознаки: канали отримання інформації про довкілля (зорові, нюхові, смакові, тактильні); практичний досвід застосування; і, нарешті, оцінки, базовані на колективній психології різних етносів. Отже, актуальність нашого дослідження полягає в його зорієнтованості на вивчення когнітивної діяльності людини у процесах номінації явищ навколишнього світу, одним із складників якої є оцінна діяльність та її відображення в семантиці мовних одиниць, зокрема фітонімів.

Мета статті - когнітивно-ономасіологічна реконструкція мотиваторів одоративної оцінки як компонента семантики німецьких, англійських, російських і українських фітонімів. Основна мета реалізується через розв'язання конкретних завдань: стисло окреслити засади когнітивно- ономасіологічної реконструкції фітонімів з оцінним компонентом; виділити мотиватори сенсорної оцінки одоративного підтипу в німецьких, англійських, російських та українських фітонімах і з'ясувати їхнє мотиваційне підґрунтя; реконструювати рівні когнітивної діяльності людини в процесі номінації, відображені у виділених мотиваторах; а також зіставити отримані дані в мовах дослідження.

Матеріалом дослідження послугували 476 назв лікарських рослин у двох мовах германської групи (німецькій та англійській) і двох мовах слов'янської групи (російській та українській), у семантиці яких виявлено оцінний компонент.

Реалізація поставлених завдань передбачає застосування методики когнітивно-ономасіологічної реконструкції, що є особливо ефективною для пояснення процесів і механізмів номінації та мотивації й поєднує процедури класичної лінгвокомпаративістики із методиками, генерованими когнітивною лінгвістикою, що, у свою чергу, значно розширює експланаторну базу обох наук та забезпечує взаємну верифікацію висновків і результатів дослідження [3]. Мовний матеріал проаналізовано за допомогою порівняльно-історичного методу, зокрема елементів прийому внутрішньої реконструкції для виявлення споріднених оцінних мотиваторів у семантиці фітонімів усередині мовних груп (германської і слов'янської) та зовнішньої реконструкції - для пошуку паралелей між групами мов, а також прийому семантичної реконструкції, яка розкриває первісний мотив найменування рослин та зміни в їхній семантичній структурі на всіх етапах розвитку кожної з мов. Також залучено когнітивно-ономасіологічний аналіз, що в результаті встановлює мотиваційний тип номінації та статус оцінного мотиватора в її ономасіологічній структурі. Згадані методики уможливлюють проведення когнітивної реконструкції для відновлення етапів когнітивної діяльності людини в процесі номінації назв лікарських рослин і ономасіологічної реконструкції для пошуку закономірностей семантичних переходів в оцінних значеннях мотиваторів у досліджуваних мовах та мовних групах. Зіставлення результатів, отриманих у мовах дослідження на вказаних тут етапах аналізу, передбачатиме обрання основи зіставлення - оцінного компонента в семантиці фітонімів з метою виявлення ступеня його актуалізації в німецькій, англійській, російській та українській мовах; а також встановлення спільних і відмінних механізмів формування оцінного значення та його мотиваційного підґрунтя.

З урахуванням напрацьованих сучасною когнітивною лінгвістикою різноманітних підходів до визначення поняття мотивація та пояснення її механізму, робочим для цього дослідження обрано розуміння мотивації як наскрізної в процесі творення номінативної одиниці лінгвопсихоментальної операції встановлення семантичної й формальної залежності між мотиватором і похідною номінативною одиницею (мотивованим знаком) на підставі зв'язків різних компонентів структури знань про позначене в етнічній свідомості (за О.О. Селівановою [9, с. 401]). При цьому критерієм класифікації мотиваційних типів номінацій є концептуальне місце мотиватора в ментально-психонетичному комплексі, який виступає моделлю знань про позначене (див. [8, с. 165]), відповідно до чого авторка виокремила 5 мотиваційних типів: пропозиційно-диктумну, асоціативно-термінальну, модусну, змішану та концептуально-інтеграційну.

Оцінний компонент семантики німецьких, англійських, російських та українських фітонімів можна реконструювати в мотиваторах двох різновидів: модусного (який формує модусний тип мотивації номінації) та метафоричного (що утворює асоціативно-термінальний тип мотивації), крім того, обидва різновиди мотиваторів можуть актуалізувати оцінну семантику в складі змішаного типу мотивації (пропозиційно-модусного, пропозиційно-асоціативного та асоціативно-модусного). Як показали наші попередні дослідження, модусна мотивація не є пріоритетним механізмом творення номінацій лікарських рослин у жодній із досліджених мов, радше, найбільш продуктивним типом мотивації є змішаний [10, с. 41]. Тому, беручи до уваги мету та обсяг цього дослідження, доцільніше зосередитися на з'ясуванні оцінного підґрунтя мотиваторів безвідносно до мотиваційних типів фітонімів, у яких вони представлені, - власне модусного чи змішаного.

Модус як мотиваційна база найменування ґрунтується на різних пізнавальних функціях: сенсорних механізмах інтеріоризації світу, емоційному сприйнятті, мисленнєвій раціональній обробці, образно-метафоричному уподібненні з опертям на стереотипи, культурну символіку, архетипи колективного позасвідомого [8, с. 166]. Оцінка, що виступає мотиваційною базою творення номінативних одиниць мови, зберігає таким чином нормативну картину світу етносу, транслюючи її від покоління до покоління.

Спираючись на класифікацію оцінних прикметників Н.Д. Арутюнової, у цьому дослідженні розрізняємо в семантиці оцінного компонента фітонімів сенсорний, психологічний, сублімований та раціональний підтипи [2, с. 198-200]. Модусна мотивація сенсорного типу (що передбачає сенсорно-смакові оцінки) відповідно до загального механізму є здебільшого метонімічною, адже на позначення цілого за суміжністю враховується лише його буквальне оцінно-сенсорне сприйняття [8, с. 166]. У процесі номінації лікарських рослин оцінний компонент семантики кожного з типів залучається на відповідному йому етапі когнітивної діяльності людини та фіксується в зоні ознаки ономасіологічних структур фітонімів.

Когнітивна діяльність людини передбачає ряд спеціальних процедур аналізу, головною з яких вважають побудову фрейму з певною кількістю заповнених та пойменованих слотів [5, с. 227]. Щоб вичерпно схарактеризувати рослину, необхідно знати ареал її поширення, час та тривалість цвітіння, ефективність лікування тощо, тому в семантиці фітонімів відображені канали отримання інформації та стадії її подальшої переробки свідомістю. Ці слоти, висвітлені у назві рослини, дають змогу реконструювати той чи інший етап когнітивної діяльності людини, який постає найбільш значущим у процесі інтеріоризації' нею дійсності. Сприймання певної рослини органами чуття відповідає першому етапу когнітивної діяльності людини в процесі пізнання об'єктів довколишнього світу, коли людина отримує первинну інформацію про рослину. На другому етапі відбувається подальша обробка свідомістю чуттєвого досвіду після безпосереднього контакту з рослиною та в ході її вживання. На третьому етапі когнітивний досвід людини виходить за межі сенсорних відчуттів і залучає осмислення факторів, які зумовлюють формування специфічних культурологічних концептів. Четвертий етап передбачає найвищий рівень генералізації знань про об'єкти навколишнього світу та інтериоризує результати наукового пізнання [там само].

Отже, як зазначено вище, сенсорні оцінки корелюють із першим етапом когнітивної діяльності людини в процесі номінації, який найтісніше пов'язаний із каналами сприймання інформації, яких традиційно в психології виділяють п'ять (зором, слухом, нюхом, смаком і дотиком). У наукових студіях Н. Панасенко проаналізовано види інформації, отримуваної через органи чуття, та докладно описано мовні засоби її фіксації у сфері номінацій рослин [5; 14]. Оскільки канал зору та слухові відчуття не продукують оцінного ставлення, сенсорні оцінки в семантиці фітонімів поділяються на три підтипи: одоративний (оцінки запаху), густативний (оцінки смаку) і тактильний (оцінки дотику).

Прикметно, що сенсорні оцінки вважають найбільш індивідуалізованими, проте в масиві номінативних одиниць мови мотиватори сенсорного типу ґрунтуються на стереотипних аксіологічних антиноміях свідомості, що передають позитивні та негативні наслідки відчуттів людини. Сенсорні процеси забезпечують найтісніший пізнавальний контакт людини з об'єктивним світом і слугують підґрунтям для подальшої ментальної обробки й мовного позначення. У будь-якому разі оцінка випливає з того відчуття, яке переживає людина незалежно від волі й самоконтролю [8, с. 166].

Особливості сприймання запахів досліджували Б.Г Ананьєв, О.В. Костюченко, О.М. Леонтьєв, О.Р Лурія, В.Ф. Петренко. Зокрема, О.В. Костюченко встановив, що специфіка сприймання запахів полягає в інтенсивному емоційному забарвленні, а також у тому, що більшість одоративних характеристик побудована у всіх мовах за смаковими властивостями, що, у свою чергу, робить словесне вираження цієї інформації надто різноманітним і глибоко суб'єктивним [4, с. 149]. Б.Г. Ананьєв визначив такі параметри нюхових відчуттів: 1) якість, залежна від складу хімічної сполуки, та предметність, пов'язана із якістю, бо відчування запахів є нюховими відчуттями предметів зовнішнього світу; 2) інтенсивність, або сила нюхового відчуття, залежна від сили хімічного подразнення, що діє на нюховий рецептор; 3) тривалість; 4) просторова локалізація джерела запаху й напрям руху летких частинок. На думку Б. Г. Ананьєва, вагомість нюхових відчуттів зумовлена тим, що для людини вони є одним із засобів орієнтації в навколишньому середовищі [1, с. 356]. Дослідник також констатує більш виражене (порівняно з іншими видами перцепції) переживання задоволення чи незадоволення від відчування приємних або ж неприємних запахів.

Під час аналізу нюхових відчуттів у зоні ознаки фітонімів Н.І. Панасенко рекомендує керуватися такими принципами: враховувати наявність чи відсутність запаху, його інтенсивність, оцінний компонент (приємний, неприємний), суміжні якості (солодкий, кислий), наявність еталона перцепції рослинного, тваринного чи іншого походження [14, с. 36]. Один і той самий мотиватор зазвичай позначає не окремий, а щонайменше два параметри запаху одночасно, наприклад, інтенсивність і оцінний компонент, тому під час аналізу того чи того прикладу буде вказано, з якими конкретно показниками запаху рослини пов'язаний вибір мотиватора з мотиваційної бази.

Щодо першого параметру, тобто ознаки наявності чи відсутності запаху, то у всіх прикладах назв лікарських рослин із оцінним компонентом, пов'язаних із каналом нюху, уже закладена інформація про відчутний запах рослини або її окремих частин (найчастіше квітів чи листя). Ця характеристика є об'єктивною на відміну від власне оцінки запаху (приємний / неприємний), яка маркована суб'єктивністю.

Вимір інтенсивності запаху виявляє значення квантитативної оцінки в зоні ознаки німецьких, англійських, російських та українських фітонімів, яка поєднує істинну інформацію про об'єкт номінації (сила хімічного подразнення, що діє на нюховий рецептор і залежить від хімічного складу ароматичної сполуки) і суб'єктивний фактор (індивідуальна чутливість нюхового рецептора). Ознака інтенсивності запаху в нашому мовному матеріалі завжди супроводжується ознакою якісної оцінки, отже, обмежимося тут лише деякими прикладами, що ілюструють мотиватори інтенсивності запаху, вказуючи також і на орієнтованість (позитивну чи негативну), що супроводжує основну ознаку. Основну увагу зосередимо на мотиваторах якості запаху в ономасіологічних структурах назв лікарських рослин. модус лексема мовний мотиваційний

У німецьких фітонімах інтенсивний запах пояснює мотивацію німецької народної назви Аврану лікарського - Niesenkraut /Nieskraut - чхальна трава/: сильний неприємний запах викликає чхання. Менш вираженою є градація інтенсивності оцінок у прикладах назв лікарських рослин, де запах позначають мотиватори приємного запаху, тому ці приклади проаналізуємо нижче.

В англійських фітонімах на інтенсивність запаху вказують мотиватори aromatic, scented. Походження прикметника aromatic [23] пов'язують зі с.-фр. aromatique, лат. агатайсш та гр. aromatikos (aroma - приправа, прянощі з солодким запахом): англ. Aromatic weed, Aromatic plant - Гаультерія лежача (рослина не має запаху, проте під час замочування листя в теплій воді утворюється ефірна олія з характерним гостро-солодкуватим запахом). Прикметник scented, що позначає інтенсивність запаху рослини в англійській народній назві Пижма звичайного (Scented fern), походить від лат. sentire “відчувати, сприймати, розрізняти, чути, бачити” та в англійській мові завжди належить до приємних запахів. Значення “просочений запахом, ароматом” вперше зафіксоване в англійській мові близько 1690 р. [там само]. В англійських фітонімах градація інтенсивності запахів не виражена в мотиваторах неприємного запаху.

Модусними мотиваторами на позначення інтенсивності запаху в російській та українській мовах є лексеми зі значенням “пахнути”: рос. Маренка пахучая, Ясменник пахучий; рос. Марена пахучая, Пахучка - Маренка запашна; Пахучка, Пахучка болотная - Багно звичайне; Пахучая трава - Деревій звичайний; укр. Маренка запашна, Маренка пахуча; Пахуча лепеха, Пахучка - Аїр тростинний, Пахнючка, Пахнючок, Пахнюшка - Дика груша.

“Словник української мови” визначає пахнути як “видавати, виділяти який-небудь запах” без конкретної вказівки на позитивну чи негативну оцінку [21, c. 100]. Але, враховуючи словникові дефініції та отриману з ботанічних довідників інформацію про властивості й особливості застосування вище згаданих рослин, можемо стверджувати, що, крім інтенсивності, в основу наведених назв покладена позитивна оцінка запаху.

Що ж до російської мови, то оцінки запахів різної інтенсивності спостерігаються в прикладах із мотиваторами неприємних запахів. Приміром, народна назва Вонючка позначає кілька рослин із характерним запахом: Болиголов плямистий, Аїр тростинний, Цикуту отруйну, Клопогін смердючий та Валеріану лікарську. Інтенсивний неприємний запах послугував мотиваційною основою для назви Клопогон вонючий - Клопогін смердючий; також мотиватори інтенсивності запаху вдалося виявити в народних назвах Пасльону чорного Бздюха, Бздюжник.

В українській мові, як і російській, можна виокремити мотиватори, що позначають квантитативну оцінку. Інтенсивність є більш вираженою в назвах з мотиваторами неприємного запаху: укр. Смородина (народні назви цієї рослини Сморода, Смородух), Клопогін смердючий, укр. Запридух - Белладонна звичайна.

Під час аналізу мотиваторів квалітативної оцінки запаху найбільше складнощів викликає інтерпретація зорієнтованості оцінки, оскільки у віднесенні запахів до приємних чи неприємних значну роль відіграє суб'єктивний фактор. Як зазначають деякі дослідники, на відміну від смаку, більшість атрибутів запахів не є еталонними: важко підібрати еталон для смердючого, духмяного чи стійкого запаху [7]. Оскільки наш мовний матеріал містить оцінні значення, уже закріплені в ономасіологічній структурі номінації, встановити вектор оцінки можна шляхом реконструкції первісного значення мотиватора.

Так, мотиватором негативної оцінки запаху в німецькій мові є лексема stink- (“stinken” - смердіти, виділяти неприємний запах [25]), приміром: Stinkkresse - Хрінниця смердюча, Stinkendes Wanzenkraut /смердюче блошине дерево/ - Актея смердюча, Stinksbaum /смердюче дерево/ - Терен степовий та інші. Згідно з “Етимологічним словником німецької мови” дієслово stinken (а також англійське stink) походить від с.-в.-н. stinken та д.-в.-н. stinchan, де воно мало значення “виділяти запах, пахнути”, навіть “виділяти приємний запах” [24]; отже, спостерігаємо трансформацію значення мотиватора в ході історичного розвитку німецької мови, а саме перехід від квантитативної до квалітативної оцінки.

Мотиватор неприємного запаху faul (тухлий, затхлий) не має паралелей у зіставлюваних мовах: Faulbaum /тухле дерево/ - Жостір проносний, Faule Juden - Пізньоцвіт осінній.

Компонент позитивної одоративної оцінки в німецьких фітонімах є експліцитним: Wohlriechendes Berggras - Пахуча трава звичайна, Wohlriechende Veilchen - Фіалка запашна.

В англійській мові більшість лексем-мотиваторів позначає позитивну оцінку запаху. Зосібна, таким мотиватором є прикметник sweet: англ. Sweet smelling grass, Sweet flag root, Sweet cane - Аїр тростинний; Sweet milfoil /запашний деревій/ - Деревій польовий, Sweet violet, Sweet-scented violet - Фіалка запашна; Sweetroot - Аралія безколючкова. Запропоновані приклади потребують детальнішого аналізу, оскільки прикметник sweet тут є показником супутньої якості запаху та ілюструє синкретизм відчуттів смаку й запаху. Оскільки більшість згаданих рослин, що використовуються в медицині, мають гіркий смак, то прикметник sweet передусім має відношення до їхнього запаху, що загалом сприймається як приємний.

Використання супровідної якості (смакових відчуттів) на позначення запаху позиціонують як синестезію: йдеться про психологічний феномен, суть якого полягає у виникненні відчуття однієї модальності під дією подразника іншої модальності [11, с. 496]. Фізіологічні механізми синестезії, що забезпечують крос-модальні переходи, спричинені тим, що стимуляція певної модальності надходить не лише в специфічні для неї проекційні зони мозку, а й по колатералях - бокових відгалудженнях аксонів - у неспецифічні для неї проекційні зони інших модальностей. Таким чином, на основі рецепції однієї модальності у сприйнятті реконструюється цілісний інтермодальний образ [6, с. 63]. Зарубіжні психологи визначають синестезію як універсальну форму домовної катетеризації, що забезпечує узагальнення на рівні організму [13]. У номінаціях лікарських рослин з оцінним компонентом можна реконструювати лише два види синестезії, одним із яких є перенесення одоративних відчуттів на смакові.

Мотиватором модусного типу в семантиці фітонімів є також прикметник fragrant, що сягає лат. fragrantem “запашний” та і.-є. *bhrag- зі значенням “пахнути”, проте відповідних лексем- мотиваторів не виявлено в ономасіологічних структурах фітонімів в інших мовах дослідження: англ. Fragrant sumac - Сумах ароматичний.

Мотиватор на позначення неприємного запаху виявлений у народних назвах Блекоти чорної (Stinking nightshade, Stinking Roger), Жовтозілля лучного (Stinking-Alexander, Stinking-Willie), Жостеру проносного (Stink-berry), Сумаха ароматичного (Stink bush) та інших. Лексема stink- в англійській мові споріднена з відповідною німецькою лексемою, етимологію якої розглянуто вище, та так само набула значення якісної (у якій переважає суб'єктивний фактор) оцінки, на відміну від первісного значення кількісної (у якій переважає об'єктивний чинник) [23]. Аналогічна трансформація виявлена В. Хольманом у ході семантичної реконструкції англійських прикметників та прислівників, значення яких набуло суб'єктивної складової (оцінного значення), не зафіксованої в первісних формах. Такий семантичний зсув автор називає терміном subjectification (суб'єктивацією) і висловлює припущення про його універсальність [12, с. 533]. Авторство цього терміна приписують Е. Траугот, яка простежила семантичні зміни, які полягали в підсиленні або появі оцінного компонента значення в лексичних одиницях зі значенням модальності [15, с. 31-55]. Видається вірогідним припущення авторів про універсальність вищезгаданого явища, оскільки в лексемах неприємного запаху (вонь, воняти) у слов'янських мовах також виявлено зсув від квалітативної оцінки до квантитативної, хоча ці лексеми не є спорідненими з відповідними лексемами германських мов (див. далі).

Підсумовуючи дані, отримані в результаті аналізу мотиваторів оцінки запаху в германських мовах, зазначимо, що, попри близьку спорідненість мов, наявність в обох мовах корелятивних ключових лексем на позначення приємних і неприємних запахів та спільне походження цих лексем, ознаки запаху, що слугують базою номінації рослини, відрізняються.

Слов'янські фітоніми, мотиваторами (чи одним із мотиваторів) яких є лексема на позначення приємного або неприємного запаху, кількісно переважують германські, крім того, їм притаманний ширший спектр добору мотиваторів.

У російській мові мотиватором приємного запаху є лексема душистый, що означає “той, який має сильний, приємний запах” [19, с. 184]: рос. Подмаренник душистый, Ясменник душистый, рос. Душистая акация - Робінія звичайна; Душистая астера, Астера душистая, Шерошница душистая - Маренка запашна; рос. Душица, Душмянка - Розхідник звичайний (листя цієї рослини містить ефірні олії і має різкий запах [26, с. 37]); рос. Душистый багун, рос. Душица, Душница - Багно звичайне. В українській літературній мові лексема душистий не нормативна, проте вона слугує мотиватором народних назв лікарських рослин, що зумовлено генетичною спорідненістю української мови з російською: укр. Багун душистий - Багно звичайне; Мандра душиста - Котяча м'ята справжня (пряно-смакова рослина з ароматом герані, троянди й лимона: використовується в кулінарії, кондитерському виробництві й парфумерній промисловості [там само, с. 122]).

Мотивація наступних прикладів вимагає ретельного студіювання: рос. Дурман вонючий - Дурман звичайний, рос. Вонючка (Аїр тростинний, Болиголов плямистий, Клопогін смердючий та Цикута отруйна); укр. Вонючка - Хрінниця смердюча, Дурман вонючий - Дурман звичайний.

“Словник української мови” пояснює воняти як “смердіти”, тобто “мати, виділяти неприємний запах, погано пахнути” [20, c. 397]. Тлумачні словники російської мови пов'язують рос. вонь, вонять із “відразливим, поганим запахом” [16, с. 244], а вонючка визначається як “назва деяких смердючих рослин” [19, с. 96]. Утім, у давньоруській мові відповідна лексема- прашур мала значення “пахощі” (російською “благоухание”, тобто приємні пахощі) [22, с. 349]. Етимологічні словники прописують воняти як “приємно пахнути”, походження лексеми пов'язують із псл. *vonjati, похідне від *vonja “запах” [17, с. 425]. З огляду на такі інтерпретаційні відмінності, тлумачити оцінне значення в зоні ознаки (негативне чи позитивне) потрібно для кожної рослини окремо. Так, якщо порівняти назву Аїру тростинного Вонючка з іншими народними назвами цієї рослини в російській мові (Трость благовонная та Пахучка), стає очевидною позитивна спрямованість оцінки в мотиваторі. Запах Болиголова плямистого (однією із народних назв у російській мові є Вонючка) навпаки може викликати запаморочення та нудоту, навіть випадки тяжкого отруєння, отже, у його назві ознака запаху, хоч і заявлена аналогічною лексемою, має негативну оцінну орієнтацію. Отже, той самий мотиватор може породжувати як негативну (у назвах отруйних лікарських рослин), так і позитивну (у назвах безпечних лікарських рослин) оцінки запаху.

Ознака негативної оцінки запаху зафіксована в російських та українських назвах із компонентом смердіти та спорідненим із ним сморід (у російській мові смердеть): укр. Клопогін смердючий, Лобода смердюча, Хрінниця смердюча, Дурман смердючий; Смердюха - народна назва кількох рослин в українській мові - Бруслини бородавчастої, Валеріани лікарської та Чорнобривців розлогих; Смердячка - Лобода смердюча. Витоки слова можна простежити до псл. *smbti “смердіти”, *smordb “сморід”, спорідненого із лит. “smirdeti”, лтс. “smirdet” та лат. “merda” (фекалії, нечистоти) [18, с. 317]. У цих прикладах зміни первісного значення мотиватора не відбулося.

Назви Смородини чорної в українській та російській мовах мають спільну етимологію та сягають псл. *smorda, пов'язаного із *smordb (сильний запах). Згідно з “Етимологічним словником української мови” назва зумовлена сильним, різким запахом рослини [там само]: рос. Черная смородина, Смород, Сморода, Смородина, Смородон; укр. Смородина чорна, Порічка сморода, Порічка смородух, Смород, Смородух, Смородон, Смородина, Самородина та ін.

Останнім, четвертим, параметром аналізу сприйняття запахів, що зафіксовані в назвах лікарських рослин, є наявність еталона запаху. Використання того чи іншого еталона запаху в зоні ознаки фітонімів є метафоричним за природою, позаяк інформація, отримана органами чуття з довколишньої дійсності, та емоції, пережиті у зв'язку з цим, зіставляються з інформацією про емоції, пережиті раніше, - та на цій основі обирається мотиватор.

У назвах лікарських рослин виокремлено три класи об'єктів, що є мотиваторами-еталонами приємних і неприємних запахів: 1) еталони рослинного походження; 2) еталони тваринного походження; 3) неживі об'єкти.

У німецькій мові виявлені мотиватори-еталони запаху тваринного походження з негативною конотацією: нім. Lausekraut /вошина трава/, Mottenkraut /трава для молі/ - Багно звичайне (сушене листя своїм різким запахом відлякує комах), Bocksbeere /козлина ягода/, Wanzenbeere /клопова ягода/ - Смородина чорна, Ziegenkraut /козлина трава/ - Болиголов плямистий.

Еталони запаху рослинного походження пов'язані з позитивною оцінкою запаху: нім. Gichttanne /ялинка/, Kienporst /смолистий, сосновий/, Moorosmarin /болотний розмарин/ - Багно звичайне, Flieder /бузок/ - Бузина чорна. Щодо кількісної характеристики цієї групи прикладів, то найчастіше еталоном приємного запаху в німецькій мові стає розмарин, тоді як усі інші еталони запаху представлені не більше, ніж двома прикладами.

Мотиватори-еталони запаху, артикульовані назвами неживих об'єктів, можуть мати негативну конотацію: нім. нар. Scheifibeer, Scheifilorbeer /лайно+ягода/ - Вовче лико звичайне (один із видів

Вовчого лика - за описом Червоної книги України - є декоративною і запашною рослиною [27]; вочевидь ознака інтенсивності запаху трансформувалася в ознаку негативної оцінки, підґрунтям можуть слугувати ще й отруйні властивості рослини).

Однією з народних назв Калини звичайної є Kalkenbeerenbaum /дерево з ягодами, що пахнуть вапном/. У цьому прикладі зорієнтованість оцінки нейтральна.

Що ж до англійської мови, рослинні еталони сприймання запаху є більш частотними та різноманітними в семантиці фітонімів: англ. Sweet cinnamon /солодка кориця/, Wild rosemary, Marsh rosemary /дикий розмарин/ - Андромеда багатолиста та Багно звичайне, Carolina jessamine, Wild jasmine, Yellow jasmine root - Гельземіум вічнозелений (асоціація з жасмином пов'язана із сильним солодким запахом квітів).

У слов'янських мовах також можна простежити тенденцію до використання еталонів- мотиваторів: якщо еталони рослинного походження передають здебільшого позитивну оцінку в зоні ознаки, то еталони тваринного походження - негативну.

Застосування назви запашної рослини як мотиватора в назві іншої є досить продуктивним засобом номінації в російській мові. Функцію мотиваторів-еталонів приємних запахів виконують назви мигдалю (Миндальная трава - Березка польова: запах квітів березки нагадує мигдаль і вважається приємним, хоча не дуже відчутний), м'яти (Дикая мята, Степная мята, Кошачья мята - Розхідник звичайний), розмарину (Дикий розмарин - Андромеда багатолиста, Розмарин лесной - Багно звичайне), хмелю (Дикий хмель - Буркун лікарський: трава та листя містять ефірні олії; сухі розтерті квітки буркуна додавалися для аромату до тютюну), шавлії: Шалфей - Розхідник звичайний; жасмину: Жасмин - Цмин пісковий. Менш продуктивними у творенні номінацій фітонімів є мотиватори-еталони, що позначають неприємний запах. В українській мові група прикладів назв лікарських рослин, мотиватором яких є еталон запаху, кількісно значно бідніша. Як і в інших мовах нашого дослідження, еталони перцепції рослинного походження в зоні ознаки тут позначають позитивну оцінку: Розмарин дикий, Дикий розмарин - Багно звичайне. Зафіксовано два еталони тваринного походження на позначення неприємного запаху: Блошинник, Блошичник - Багно звичайне; Клопогін смердючий. Інших еталонів одоративного сприймання в семантиці українських фітонімів не зафіксовано.

Результати зіставлення мотиваторів фокусування оцінки одоративних відчуттів суб'єкта в процесі номінації певної рослини в досліджених мовах наводять на такі висновки. В англійській та російській мовах спостерігається асиметрія модусу оцінки запаху: позитивні оцінки переважують негативні і кількісно (у плані прикладів), і якісно (у площині кількості мотиваторів, що фіксують цей тип оцінки в назві). У німецькій та українській мовах кількісні відмінності між позитивною та негативною оцінками є несуттєвими (Таблиця 1).

Таблиця 1. Кількісно-якісні характеристики прикладів назв лікарських рослин із оцінним компонентом сенсорної оцінки одоративного підтипу

Незважаючи на однаковий ступінь спорідненості між мовами в кожній із двох груп, виявлено більше спільних механізмів формування зони ознаки в мовах слов'янської групи - російській та українській, тоді як у германських мовах зафіксована лише часткова відповідність. Мотиватори-лексеми на позначення приємного запаху є менш частотними в німецькій, проте більш продуктивними в англійській мові та навпаки, в англійській мові менш частотні мотиватори модусного різновиду на позначення запаху з негативною конотацією, більше їх виявлено в прикладах німецьких назв рослин. Перспективи подальших досліджень полягають передусім у залученні до аналізу фітонімів з оцінним компонентом, у мотиваторах яких відображені інші модуси перцепції (смак і дотик). Уважаємо доцільним у майбутньому розширити групи зіставлюваних мов, а також дослідити специфіку оцінного компонента фітонімів інших мовних груп чи навіть мовних сімей.

Література

1. Ананьев Б.Г. Теория ощущений / Борис Герасимович Ананьев. - Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1961. - 456 с.

2. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова. - [2-е изд., испр.]. - М.: Языки русской культуры, 1999. - 896 с.

3. Корольова А.В. Нові виклики сьогоденної компаративістики і контрастивістики / А.В. Корольова // Проблеми зіставної семантики: [зб. наук. статей] / [відп. ред. А.В. Корольова]. - Вип. 11. - К.: ВЦ КИЛУ, 2013. - С. 9-15.

4. Костюченко Е.В. Особенности перцептивной репрезентации одоративной составляющей образа мира / Елена Викторовна Костюченко // Вестник Челябинского государственного педагогического университета. - 2014. - Вып. 1. - С. 146-151.

5. Панасенко И.И. Фитонимическая лексика в системе романских, германских и славянских языков (опыт ономасиологического и когнитивного анализа) / И.И. Панасенко. - Черкассы: Брама-Украина, 2010. - 452 с.

6. Петренко В.Ф. Основы психосемантики / В.Ф. Петренко. - 3-е изд. - М.: Эксмо, 2010. - 480 с.

7. Рузин И.Г. Модусы перцепции (зрение, слух, осязание, обоняние, вкус) и их выражение в языке: дисс. ... канд. филол. наук: 10.02.19 / Рузин Игорь Геннадьевич. - М., 1995. - 199 с.

8. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика: напрями та проблеми: [підручник] / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2008. - 712 с.

9. Селіванова О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

10. Усик Л.М. Модусний тип мотивації фітонімів у германських і слов'янських мовах / Л.М. Усик // Proceedings of the III International Scientific and Practical Conference “Topical Problems of Modern Science and Possible Solutions” (September 28 - 29, 2016, Dubai, UAE). - Ajman: Scientific and Educational Consulting Group “World Science”, 2016. - № 10(14), Vol.4 (October 2016). - P. 38-41.

11. Allan K. Concise Encyclopedia of Semantics / Keith Allan. - Oxford: Elsevier, 2009. - 1102 p.

12. Hollmann W.B. Semantic Change / William B. Hollmann // English Language: Description, Variation and Context / J. Culpeper, F. Katamba, P. Kerswill, R. Wodak, T. McEnery [ed.] ; Lancaster University, Department of Linguistics and English Language. - Palgrave Macmillan, 2009. - P. 301-313.

13. Marks L. The Unity of the Senses: Interellations Among the Modalities / Lawrence E. Marks. - New York: Academic Press, 2014. - 302 p.

14. Panasenko N. Olfactory information processing channel in medicinal plants' names (based on Germanic and Western Slavic languages) // Proceedings of the II International Scientific and Practical Conference “Science and Education - Our Future”, November 22-23, 2015, Ajman, UAE. - № 4(4), Vol. 3 (Dec 2015). - P. 34-42.

15. Traugott E.C. On the Rise of Epistemic Meaning in English: an Example of Subjectification in Semantic Change / Elizabeth Closs Traugott // Language. - Vol. 65, No. 1 (Mar., 1989). - Linguistic Society of America, 1989. - P. 31-55.

Размещено на Allbest.ru