Активізація розвитку антропоніміки як наукової галузі, посилений інтерес до дослідження сучасних та історичних особових назв, вивчення загальнотеоретичних питань - явища не випадкові, а продиктовані насамперед науковими та практичними проблемами, свідчення значимості антропоніміки не лише для мовознавства, а й для гуманітарних наук загалом [6, с.3]. Антропонімія - це своєрідна скарбниця давньої лексики, яка відображає всі сфери життя праукраїнців.

Аналіз досліджень. Прізвища історичної Волині досліджено в кількох аспектах. Опрацьовано антропонімію давньої Волині XVI-XVIII ст. (І. Митнік), в окремих розвідках науковців розглянуто прізвищеві назви XVI ст. (А. Білорус, A.М. Матвієнко), кінця XVIII ст. - початку XIX ст. (М. Корнилович), м. Луцька (І.Д. Скорук), ґрунтовно проаналізовано прізвища півдня сучасної Волинської області (Л.О. Лісова). Аналіз прізвищ жителів м. Нововолинська доповнить загальне уявлення про українську, зокрема й волинську, антропонімну систему на сучасному етапі та в її історичному розвитку.

Мета статті - зафіксувати сучасні нововолинські антропоніми з суфіксом - ин / - ін (-їн), зробити їх лексико-семантичний і структурно - словотвірний аналізи.

Виклад основного матеріалу. Патронімно-посесивний суфікс - ин / - ін (-їн) утворився шляхом наростання *-no на */“-основи. За його допомогою в українській мові утворено присвійні прикметники. Так само виникли й родові прізвища на - ин, що, як правило, походили від імен, а також від первісних прізвиськ, які мали закінчення - а (-я) [3, с.90-93]. Формант - ин указував на належність однієї особи іншій, така патронімна форма була додатковою до особового імені [1, с.59]. Прізвища з суфіксами - ин / - ін, як зауважує Ю.К. Редько, утворено від жіночих (такі прізвища одержували в основному нешлюбні діти), а також від варіантів чоловічих імен із флексією - а [3, с. 19].

М.Л. Худаш зауважує, що в історичних пам'ятках української мови антропонімів із афіксами - ин, - ов / - ев серед двочленних і тричленних іменувань зафіксовано мало, за винятком Галичини XVIII ст. Патроніми на - овъ, - евъ, - инъ починають активно використовувати в документах після возз'єднання України з Росією [6, с.136].

Прізвища на - ин / - ін, як і антропоніми на - ов / - ев, на думку Ю.К. Редька, часом важко відрізнити від аналогічних російських. Тому критерії для визначення належності прізвища до українських - це насамперед національність його носія та лексична база передсуфіксальної частини [2, с.81].

В основах нововолинських прізвищ цієї моделі виявлено:

а) чоловічі та жіночі християнські імена різної структури:

Абакумкін < Абакумко < Абакум (СУІ, 15); Аксеніна < Аксен/я < Авксентій (СУІ, 257), Ак - сенія (СУІ, 259); Амеліна, Омеліна < Омелія < Омеляна (СУІ, 270); Алікіна < Алик < Олександр (СУІ, 261) і Олексій (СУІ, 265); Альохін < Альоха

< Алексій < Олексій (СУІ, 264); Альошин < Альо - ша < Алексій < Олексій (СУІ, 264) або Альошин

< Альоша < Олена (СУІ, 265); Анікіна < Анікей

< Аникій (СУІ, 271); Афоніна < Афон (СУІ, 48); Вакулін < Вакула (СУІ, 54); Ваніна < Ваня < Іван (СУІ, 143); Ванюшин < Ванюша < Ванюха

< Іван (СУІ, 143);

Вісин. Гіпотетично можливі версії:

1) < Віс (СУІ, 70);

2) < Вися < Віссаріон (СУІ, 70);

3) < Віся < Вікторія (Редько, І, 155);

4) < Вісьо < Віктор, Віссаріон (Редько, І, 155);

нововолинське прізвище антропонім

Володін < Володя < Володимир (СУІ, 74), пор. ще діал. апелятив волод `волога' (ЕСУМ, І, 418); Вульчин < Вулька < Уля < Уляна (СУІ, 368), пор. ще діал. вуль-вуль `вигук для підкликання гусей, качок, індиків' (ЕСУМ, І, 439); Галкіна < Галка < Галя < Галина (СУІ, 80), Ганна (СУІ, 80), якщо не Галкіна < Галка (пор. прізвисько Галка `темна на вигляд' (Арк.1, І, 221)) < галка `назва птаха' (Редько, І, 187), відповідно `*так могли називати людину за кольором волосся'; Гащина < Гаська

< Гася < Агафія (СУІ, 20), якщо не Гащина < Гашко < діал. гашко `гарно одягнений парубок' (Чуч., 141); Дронякіна < Дроняк/а < Дрон < Ан - дрон (СУІ, 35), якщо не Дронякіна < Дроняк/а < Дрон < Андрон < Андрій, Андріан (СУІ, 33; 35); Дьомін < Дьома < Дем'ян (СУІ, 103); Єрьоміна < *Єр (ь) ома < *Яр (ь) ома < Ярема (СУІ, 417); Євсті - фейкін < *Євстіфейко < *Євстіфей < Євтіхій < Євтихій (СУІ, 127); Захаркін < Захарко < Захар (СУІ, 138); Зоткіна < Зотко < Зот < Зотик (СУІ, 142) або Зоткіна < Зотко < Зот (СУІ, 142); Зорін < Зоря (СУІ, 141) або Зорін < Зоря < Зорина, Зорян, Зоряна (СУІ, 141); Івашкіна < Івашко < Іваш < Івах < Іван (СУІ, 145); Ігнашкін < Ігнашко

< Ігнаша < Ігнат (СУІ, 91); Ігнашина < Ігнаш

< Ігнат (СУІ, 91); Ігошина < *Ігоша < Гоша < Георгій (СУІ, 87); Ільїн < Ілья < Ілля (СУІ, 152); Іллюшин < Іллюша < Іллюха < Ілля (СУІ, 152); Ілюхін < Іллюха < Ілля (СУІ, 152); Калінін < Калина (СУІ, 163); Кареліна < чеськ. Karel < Карл (Редько, І, 440), пор. ще рос. діал. апелятив карела `залізне ліжко' (СРНГ, 13, 86); Кириліна < Кирило (СУІ, 173); Кирюхин, Кирюхін < Кирюха

< Кирило (СУІ, 174); Климкін < Климко < Клим (СУІ, 178) або ж Климкін < Климка < Клима < Клементина (СУІ, 177); Костіцина < Костік < Костя < Костянтин (СУІ, 182); Кузін < Кузя < Кузьма (СУІ, 185); Лаврушкіна < Лавруша < Лав - руха < Лавр < Лаврентій (СУІ, 188); Ларін < Ла - ріон (СУІ, 150); Логвін < Логвин (СУІ, 197); Льов - кин, Льовкіна < Льовка < Льова < Лев (СУІ, 191); Льовушкін < Льовушка < Льова < Лев (СУІ, 191); Любчин < Любка/о < Любов (СУІ, 201), Любомир і Любомира (СУІ, 201-202); Люшин < Люша

< Ілля (СУІ, 152) або Люшин < Люша < Люся

< Людмила (СУІ, 202); Матюхін < Матюх < Матій < Матвій (СУІ, 221); Мирінін < Мирін

< Мирон (СУІ, 233); Мішин < Міша < Михайло (СУІ, 238); Мітяйкіна < Мітяй < Мітя < Дмитро (СУІ, 108);

Мінін. Можливі різні версії:

1) < Мина (СУІ, 233);

2) < Ми/ін (н) а < Михайло (СУІ, 237), Митрофан (СУІ, 236);

3) < Міня < Марія (СУІ, 214);

4) пор. ще апелятиви міна `вираз обличчя; гримаса', можливо, `*так могли називати людину зі своєрідним виразом обличчя'; діал. міна `обмін; оплата при міновій торгівлі; перетворення' тощо, а також дієсл. міняти, мінити `змінювати', `діал. комусь щось визначати, обіцяти' (ЕСУМ, ІІІ, 477-479);

Мойсина < Мойса < Мойсей (СУІ, 243); Мо - тін < Мотій (СУІ, 242) чи Мотін < Мотя < Мотря (СУІ, 242); Назаркін < Назарко < Назар (СУІ, 245); Натальїна < Наталья (Наталія) (СУІ, 246); Нікітін < Нікита < Микита (СУІ, 228); Олексин < Олекса (СУІ, 264), якщо не Олексин < Олекса/я < Олександр (СУІ, 261) і Олександра (СУІ, 263); Павлухіна < Павлуха < Павло (СУІ, 279); Палухін < Палуха < Пальо < Павло (СУІ, 279); Петрухина, Петрухіна < Пе - труха < Петро (СУІ, 293); Петунін < Петуня Петя < Петро (СУІ, 293-294); Родіна < Рода < Родіон (СУІ, 313); Савін < Сава (СУІ, 319) чи Са - він < Сава < Савелій (СУІ, 320), Варсава (СУІ, 58), якщо не Савін < Савин (СУІ, 321); Самохін < Самох/а < Самойло < Самійло (СУІ, 323); Свидина < Свид < Свирид (СУІ, 326); Семикін < Семик < Сем/а < Семен (СУІ, 331); Сехіна < Сех

Семен (Редько, ІІ, 949); Серьогін, Сєрьогін < Се/єрьога < Сергій (СУ І, 335); Таскіна < Таська/о < Тасьо/я < Таїсій і Таїса (СУІ, 354), Станіслава (СУІ, 347); Тімошкіна < Тимошка/о

< Тимош < Тимофій (СУІ, 361); Томін < Тома

< Хома (СУІ, 400) і Тамара (Суі, 354); Федина < Фед/а/ь/ьо/я < Федора (СУІ, 378), Федот (СУІ, 379), Феодул (СУІ, 383); Федорціна < Федорця < Федорка < Федора (СУІ, 378); Фо - кін < Фока (СУІ, 393); Фомін < Фома < Хома (СУІ, 400); Фомкін < Фомка < Фома < Хома (СУІ, 400); Юдин, Юдіна < Юда (СУІ, 159); Янін

< Ян і Яна (СУІ, 416; 417).

Значна частина прізвищ із формантом - ин походить від андронімів, які були особливим типом іменування жінки за іменем чоловіка.С.М. Пахомова зауважує, що їх поява могла бути зумовлена не лише першорядністю в сім'ї чоловіка, а й існуванням у первісному суспільстві табу на ім'я жінки [4, с. 205]. У таких найменуваннях в основах відбувається чергування приголосних [х] / [ш]. Структурно-суфіксальний засіб вираження андронімності - формант - их-а, сполучаючись із присвійним афіксом - ин, трансформується в складний словотвірний засіб - иш-ин [5, с.51]: Андрусишин < Андрусиха < Андрусь < Андрій (СУІ, 33), Андріан (СУІ, 35); Ващишин < *Ващи - ха < Вашко (Івашко) < Іван (СУІ, 145) чи Ващишин < *Ващиха < Васько < Василь (СУІ, 61); Галашина < Галаш/а < Галах/а < Галактіон (СУІ, 79), пор. ще діал. апелятив ґалах `зневажл. телепень' (Корзонюк, 94); Гнатишен, Гнатишин Гнатиха < Гнат < Ігнатій (СУІ, 90); Грини - шин, Гринішин < Гриниха < Грин/ь < Григорій (СУІ, 94); Гринчишин < Гринчиха < Гринко < Грин/ь < Григорій (СУІ, 94); Грицишіна < Гри - циха < Гриц/а/ь < Григорій (СУІ, 94); Дани - лишина, Данилішина, Данілішина, Данілишина

< Данилиха < Данило (СУІ, 99); Дем'янишина

< Дем'яниха < Дем'ян (СУІ, 103); Демчишин < Демчиха < Демко < Дементій, Демид (СУІ, 102), Дем'ян (СУІ, 103); Дмитришена, Дмитришин < Дмитриха < Дмитро (СУІ, 107); Карпишин < Карпиха < Карпо (СУІ, 167); Кащишин < Ка - щиха < Каська/о < Кася < Касян (СУІ, 168), Катерина (СУІ, 169); Лавришин < Лавриха < Лавр < Лаврентій (СУІ, 187); Луцишин < Лу - циха < Луць/я < Лука (СУІ, 198), Лукера (СУІ, 199); Матвейшин < *Матвей (ї) ха < Матвей < Матвій (СУІ, 221); Михайлишин < Михай - лиха < Михайло (СУІ, 237); Павлишин < Пав - лиха < Павло (СУІ, 279); Панчишин < Панчиха

< Панч < Панко < Пантелеймон (СУІ, 285-286); Романашина, Романишин < Романиха < Роман (СУІ, 315); Сапрошина < *Сапроха < Сапрон

< Сопрон (СУІ, 345); Семенихина < Семениха

< Семен (СУІ, 331); Семенишена, Семенишина

< Семениха < Семен (СУІ, 331); Семчишина < Семчиха < Семко < Сем/а < Семен (СУІ, 331); Сидоришин < Сидориха < Сидор < Сидір (СУІ, 336) або Сидоришин < Сидориха < Сидора

< Ісидора (СУІ, 158); Стащишин < Стащиха < Сташко/а < Стахій (СУІ, 347), Євстахій і Єв - стахія (СУІ, 125-126), Остап (СУІ, 276), Станіслав і Станіслава (СУІ, 347); Степанишина < Степаниха < Степан (СУІ, 348); Тимчишин < Тимчиха < Тимко < Тимофій (СУІ, 361); Федчи - шин < Федчиха < Федька/о < Фед/а/ь/ьо/я <

Федір (СУІ, 375-376), Федора (СУІ, 378), Федот (СУІ, 379), Феодул (СУІ, 383); Яцишина < Яциха

< Яць < Яків (СУІ, 413).

б) відапелятивні імена та прізвиська:

Баландін < Баланда (пор. ОН ст. - рос. Баланда, 1492 р. (Веселовський, 22)) < баланда. Спектр мотивації досить широкий:

1) `повільна, неповоротка, неспритна людина', `дурний, нудний балакун' (Гр., І, 24);

2) `баламут, балагур', `жартівник' (Чуч., 45);

3) `дуже рідка пісна юшка' та ін. (ЕСУМ, І, 124);

4) пор. ще діал. дієсл. бал? ндати `хитати сюди й туди, гойдати' (ЕСУМ. І, 124);

Баскіна. Теоретично можливі версії:

1) < Басько < Василь (СУІ, 60);

2) < Баска/о (пор. ОН ст. - рос. Баско, 1624 р. (Веселовський, 27))

< діал. апелятиви баска `довга кофта з оборками; жіночий жакет, пошитий у талію', правдоподібно, `*вказівка на зовнішній вигляд носія', баско `завзятий працівник' (ЕСУМ, І, 148-149);

< 3) < Баский (пор. прізвисько Басько `хто багато та швидко говорив' (Арк.1, І, 81)) < баский `гарячий, прудкий, жвавий' (Гр., І, 32), імовірно, `*із вказівкою на психічні особливості носія';

< 4)

< Баска/о < Бас/а (пор. САІ Басъ (Дем., 134), прізвиська Бас `людина з сильним голосом', `про людину з великим животом' та ін., Баса `хто в дитинстві так називав ковбасу' (Арк.1, І, 80)). Спектр мотивації досить широкий: а) < рідкісне церк. ім. Басс (Осташ, 528); б) < полісемантичний апелятив бас: `низький чоловічий голос' (СУМ, І, 108), очевидно, `*так могли називати людину з грубим голосом'; `музичний інструмент' (Гр., І, 31), правдоподібно, `*про того, хто грав на басовій трубі'; діал. `зневаж. живіт' (Арк., 12), імовірно, `*вказівка на фізичні особливості носія'; пор. ще апелятив баса `басом' (ЕСУМ, І, 146), а також дієсл. басити `видавати звуки баса', діал. басувати `мурчати; підтакувати' (Гр., І, 32), діал. басувать `співати низьким голосом або басом' (Лисенко, 30);

Бахін < Бах < бах. Спектр мотивації досить широкий:

1) `вигук для передачі звуку від падіння, удару, пострілу, сильного тріску' (ЕСУМ, І, 152), можливо, `про людину, яка часто використовувала у своєму мовленні це слово';

2) діал. `бахур ("волоцюга, розпусник", "байстрюк", "хлопчисько", "єврейська дитина") ' (ЕСУМ, і, 153);

Бутинін < *Бутин (пор. ОН ст. - рос. Бутень, 1490 р. (Веселовський, 57)). Гіпотетично можливі різні версії:

1) < Бут (пор. ОН ст. - укр. Бут, 1483 р. (ССМ, І, 132), ОН ст. - рос. Бут, 1485 р. (Веселовський, 57), детальніше про різні версії походження ОН Бут див. (Чуч.1, 91)). Спектр мотивації широкий: а) < бут `перекладач' (Осташ, 532); б) < діал. бута `гордість, пиха', `розбещеність, розкіш' (ЕСУМ, І, 307); в) пор. ще діал. дієсл. бутати `чванитися', `грати в бути', а також бутіти `гудіти, глухо кричати' та ін. (ЕСУМ, І, 309-310);

2) < діал. бутин `очищений від кори стовбур', пор. ще діал. бутина `ліс, призначений для рубання' (ЕСУМ, І, 309);

Буторін (пор. діал. апелятиви бутор `бите скло, цегла, каміння' (Чуч., 102), `харчі', бутора `вантаж' (ЕСУМ, І, 309), хоча, можливо, Буторін

< *Бутор/а < Бут < бут (див. Бутинін 1);

Бучукіна. Теоретично можливі версії:

1) < Бучо/ук < бучок діал. `букова палка' та ін. (ЕСУМ, І, 284);

2) < Бучук < Бучъ < Бучай <

ОН Богучай (Худ., 52);

3) < Бучук < Бучо < ОН Будимиръ чи Жизнебудъ (Чуч.1, 92);

4) < Бучук

< Буч/а (пор. прізвисько Буча `дуже сварлива людина', `чий батько був товстим' (Арк.1, І, 165))

< буча `шум, крик, гармидер' (Гр., І, 118), діал. `дитяче бешкетування'; `сварка' (Арк., 40), пор. ще діал. дієсл. бучати `шуміти' (ЕСУМ, І, 285), очевидно, `*так могли називати дуже галасливих непосидливих людей';

< 5) < Бучук < Буч/а

< Бук (пор. антропоніми Букъ (Худ., 52), Бук (Шульгач, 20), ОН ст. - рос. Бука, 1498 р. (Весе - ловський, 53)) < бук. Спектр мотивації широкий: а) `назва дерева' (СУМ, І, 251); б) діал. `перен. силач, здоровань' і інші (Редько, І, 109); в) діал. `бик' (Лисенко, 36); г) діал. `ціпок, палиця, кий' (СУМ, І, 251); ґ) пор. ще ст. - рос. бука `пугало', `відлюдник' (Веселовський, 53), а також рос. діал. бука `про грізну, люту людину'; `товста людина'; `несміливий чоловік' та ін. (СРНГ, 3, 262);

Вдовин, Вдовін < Вдова < вдова `жінка, яка після смерті чоловіка не одружилася вдруге' (СУМ, І, 312), якщо не Вдовин, Вдовін < вдовин `вдовій (*вдовець) ' (Гр., І, 130);

Верещагіна < Верещага (пор. ОН ст. - рос. Ве - рещага, кінець XV ст. (Веселовський, 65)) < рос. діал. верещага. Спектр мотивації досить широкий: а) `балакун'; б) `плакса (про дитину) ';

в) `буркотун'; г) `клопотун' та ін. (СРНГ, 4, 144);

Височкін (пор. ОН Височко, яку, на думку П.П. Чучки, надавали батьки своїй дитині, зичивши зростати у висоту (Чуч.1, 99), пор. ще великий);

Волін. Гіпотетично можливі версії:

1) < Воля (яке, на думку П.П. Чучки, співвідносне з Во - лодислав (Чуч., 124)) (СУІ, 75);

2) < Воля < Володимир (СУІ, 74);

3) < Воля < воля (Р.І. Осташ припускав, що цей часто вживаний у українців апелятив міг бути пов'язаний і з топонімом (докл. див. (Осташ, 534))), очевидно, `* про вільну, вольову, рішучу людину';

Воронін < Ворон/а (пор. ОН ст. - укр. Ворона, 1458 р. (ССМ, І, 197), сАі Ворона, Воронъ (докл. про походження див. (Дем., 122, 124; Чуч.1, 117)), прізвиська Ворон, Ворона `темноволосі люди', `люди, які часто одягають чорний одяг', `із довгим носом жителі', `люди, які багато говорять, часто кричать; пліткарки', `лінивий чоловік', `жінка, яка передбачала біду', `хто не вимовляв звук [р] ', `хто ходив із відкритим ротом', `злодійкуваті люди' та ін. (Арк.1, І, 205)) < ворон `крук' (ЕСУМ, І, 427), `рід дитячої гри' (Гр., І, 255), ворона `назва птаха', `перен., зневажл. про неуважну людину; ґава, роззява' (СУМ, І, 740);

Ворожейкіна < *Ворожейко < *Ворожей < Ворож < діал. ворож `ворожбит' (ЕСУМ, І, 427), пор. ще дієсл. ворожити `перен., жарт. поратися біля кого-, чого-небудь' та ін. (СУМ, І, 740), якщо не Ворожейкіна < *Ворожейко < *Ворожей

< Ворож < Ворог < ворог `недруг', діал. `злодій', пор. також ворожий (ЕСУМ, І, 426);

Воротіліна < Воротило < воротило `заст. дрючок, яким повертають вітряк' (СУМ, І, 741), імовірно, `*так могли називати дуже рухливу людину', пор. ще дієсл. вертіти `перен., розм. верховодити, розпоряджатися на свій розсуд', `перен., діал. бентежити, непокоїти' (СУМ, І, 333);

Ворошилін (пор. ОН ст. - рос. Ворошило, 1516 р. (Веселовський, 72-73), а також дієсл. Ворушити `торкаючись кого-, чого-небудь, злегка рухати'; `перевертати що-небудь легке (сіно, солому і т. ін.) '; `спонукати до діяльності, виводити зі стану байдужості; збуджувати' (СУМ, І, 743));

Гаківник (пор. апелятив гаківниця `довга та важка рушниця, із гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVH ст. ' (СУМ, ІІ, 18), можливо, `*гаківником могли називати людину, яка володіла такою зброєю');

Гірін < Гира/я (пор. САІ Гира (Дем., 134), ОН Гиря (Чуч.1, 123-124), прізвисько Гира `дуже повна людина' (Арк.1, І, 239)). Спектр мотивації досить широкий:

1) < гира, гиря `коротко обстрижена людина' (Осташ, 535);

2) < гир діал. `чутка, слава, репутація', ґир діал. `вигук, що імітує незрозумілу мову', гира `вигук, яким підганяють коня' тощо (ЕСУМ, І, 508);

3) < гиря діал. `набряк, гуля', `чуприна', очевидно, `*вказівка на зовнішній вигляд носія'; діал. `слуга', (Чуч., 143);

4) пор. також дієсл. діал. гирити `нести, тягти насилу', `занапащати, втрачати, розтринькувати' та ін. (ЕСУМ, І, 508);

Глибіна, Глібіна (пор. апелятив глибина `пе - рен. те, що становить собою основу, у чому зосереджена суть чого-небудь', `перен. про значущість, змістовність чого-небудь' (СУМ, ІІ, 82), можливо, `*так могли називати людину, яка завжди говорила змістовно, по суті, чиї слова підтверджувалися конкретними вчинками');

Гнєдін (пор. гнідий `темно-коричневий', можливо, `*вказівка на певні фізична особливості носія (колір волосся, очей тощо) ');

Горіна. Можливі різні версії:

1) < Гора < Георгій (СУІ, 86);

2) пор. прізвисько Горе `людина, яка казала, що їй завжди горе' (Арк.1, І, 255), апеля - тив горе;

3) пор. ОН Гора, докл. про походження див. (Чуч.1, 131; Худ., 79), САІ Гора (Дем., 71), прізвисько Гора `дуже повна людина', `високої статури людина, яка живе на пагорбі', `висока та міцна людина' (Арк.1, І, 253), апелятив гора;

Древін < Древо < древо діал. `бук, дрючок, кий, дерево' (ЕСУМ, ІІ, 124);

Дробіна < Дроб (пор. оН Дроб (Чуч.1, 175)) < дроб `свійська птиця', `недійні вівці', `дрібні мисливські кульки' та ін. (Гр., І, 443), пор. корінь дріб - `малий, дрібний', правдоподібно, `*про невисокого зросту людину', а також дієсл. дробити, можливо, `*про того, хто дробить', якщо не Дробіна < дробина `малі діти та ін. ' (ЕСУМ, ІІ, 129), `дрібниця, дріб'язок', `дрібна худоба', `надвірне птаство' (Тимченко, ІІ, 826);

Жибчин (пор. діал. жеб `щоб' (ЕСУМ, ІІ, 190), правдоподібно, `*про людину, яка відрізнялася від оточення тим, що говорила жеб / жиб замість щоб', пор. також діал. шибко `швидко' (Арк., 619));

Живчин. Теоретично можливі версії:

1) < ОН *Живко < Живъ < Живибудъ, Живиславъ, ЖивитЪхъ, Дабиживъ (Худ., 103) (про походження цієї ОН див. ще (Чуч.1, 186);

2) < Живко < діал. живкей `гіркий' (ЕСУМ, ІІ, 191), пор. ще живець `життєва сила' та ін. (Гр., І, 480), живий, імовірно, `*про жваву, енергійну, живучу людину';

Жлудкін < Жлудка/о < Жлуд/а < рос. діал. жлуда `скупа людина' (СРНГ, 9, 201), якщо не Жлудкін < рос. діал. жлудка `карта трефової масті' (СРНГ, 9, 202), можливо, `*так називали людину, яка добре грала в карти';

Забеліна (пор. ОН ст. - рос. Забела, перша половина XVI ст., (Веселовський, 117)) < рос. діал. апеля - тив забела `перен. про людину, яка є достоїнством сім'ї, суспільства' (СРНГ, 9, 251); Закабуніна (пор. рос. діал. апелятив закабунька `перешкода, перепона, трудність'; `завзятість' (СРНГ, 10, 111)); За - лунін (пор. дієсл. залунати `почати лупати, стати чутним', `видавати дзвінкі звуки' (СУМ, ІІІ, 195), можливо, `*так називали людину, яка дуже голосно говорила'); Заходякін (пор. дієсл. заходити, очевидно, `*той, хто часто заходив');

Зеленіна < Зелений (пор. прізвисько Зелений `хто носив зелений піджак, модні зелені штани та куртку', `працював агрономом із захисту рослин' та ін. (Арк.1, І, 389)) < зелений `хворобливо блідий', перен. `недосвідчений' (ВТССУМ, 456);

Злобін < Злоба (пор. ОН ст. - рос. Злоба, кінець XV ст. (Веселовський, 123), САІ Злоба, яке дане носієві за певною рисою характеру, поведінки, темпераменту. Дослідниця зауважує, що виникнення та вживання таких ОН із негативним значенням пов'язане з певними забобонами древніх слов'ян із їх вірою в профілактичну та захисну магічну силу імені (Дем., 119).) < злоба `почуття недоброзичливості, ворожнечі до кого-небудь; роздратування, гніву, досади; розлюченість' (СУМ, ІІІ, 597);

Золотавін (пор. ОН ст. - рос. Золотавин, 1660 р. (Веселовський, 124)) < Золотавий < золотавий `золотистий', `золотий' (СУМ, ІІІ, 681), можливо, `*так називали носіїв за кольором волосся'; `*вартих поваги; здібних, обдарованих людей';

Золотухін (пор. ОН ст. - рос. Золотухин, 1567 р. (Веселовський, 124)) < Золотуха < золотуха `застарілий термін, яким позначали прояви діатезу, що поєднується з туберкульозним ураженням шкіри, очей і лімфатичних вузлів (перев. у дітей) ' (СУМ, ІІІ, 683), очевидно, `*про людину, яка хворіла цією недугою';

Істомін (пор. ОН ст. - рос. Истома, XV ст. (Веселовський, 129), а також рос. діал. апелятив истома `довготривале очікування', `втомлена, виснажена людина' (СРНГ, 12, 258));

Казюлін (очевидно, здеформоване, пор. козуля `дика коза; сарна' (СУМ,! V, 213), `назва комахи', `назва подвійного гачка для ловлення риби' тощо (Редько, І, 491));

Калугіна (пор. рос. діал. апелятив калуга `калюжа', `болото, драговина' тощо (СРНГ, 12, 366-367)); Калюга < калюга діал. `калюжа' (Арк., 207), пор. ще прізвисько Калуга `хто приїхав із цього російського міста' (Арк.1, ІІ, 25);

Каманіна (пор. діал. апелятив каман `вид прянощів' (ЕСУМ, ІІ, 356));

Карабін < карабін `гвинтівка полегшеної ваги, із коротким дулом' (СУМ, W, 99), можливо, `*так називали людину, яка володіла цією зброєю', `гачок у ланцюгах, повідках' (ЕСУМ, ІІ, 381);

Каритовкіна (пор. апелятив карита `карета' (Гр., ІІ, 222));

Карюкіна < Карюк/а < карюк `столярський клей' (Гр., ІІ, 224, пор. також корюка `невелика промислова риба', діал. корюки `назва рослини' (ЕСУМ, ІІІ, 47); Касаткін (пор. діал. косатка `назва рослини' (ЕСУМ, ІІІ, 49), а також рос. діал. касатка `про дівчину-неборака' та ін. (СРНГ, 13, 115));

Кишкін (пор. ОН ст. - рос. Кишкин, кінець XV ст., Кишка, початок XV ст. (Веселовський, 142), ОН ст. - укр. Киш, 1499 р. (ССМ, І, 475), прізвисько Кишка `дуже худий чоловік; висока худорлява жінка', `зла, погана жінка' (Арк.1, ІІ, 53)) < кишка в одному з його значень, зокрема анатомічному чи кулінарному (Гр., ІІ, 242), пор. ще дієсл. кишкати `розм. кричати "киш", відганяючи свійську птицю, птахів' (СУМ,! V, 157) і діал. дієсл. кішкати `дбайливо виховувати' (ЕСУМ, ІІ, 450));

Клешнін, Клєшнін (пор. ОН ст. - рос. Клеш - нин,1559 р. (Веселовський, 142), апелятив клешня, а діал. клиша `клишонога людина' (ЕСУМ, ІІ, 459; 461)); Кленіна < Клен < клен `назва дерева'; `діал. назва риби'; пор. ще діал. дієсл. кленити `давити' (ЕСУМ, ІІ, 458), очевидно, `*про того, хто давить';

в) апелятивні характеристики осіб:

Дячишина < Дячиха < дячиха `дружина дяка' (Гр., І, 463); Карбовнічин (пор. апеля - тив карбівничий `діал. таврувальник'; `лісник' (ЕСУМ, ІІ, 387-388)); Ковалишин; Кожемякін (пор. ОН ст. - рос. Кожемякин, 1564 р. (Веселовський, 147)) < кожум'яка `заст. майстер, що виробляв сирицю; мнець' (СУМ,! V, 208); Шев - чишин. Деякі прізвища тотожні етнонімам: Волошин, Русин, Турчин, Черкашин.

Висновки та перспективи подальших досліджень

1. Железняк И. M. К истории сербохорватских патронимических форм XII-XV вв. / И.М. Железняк // Желєзняк I.М. Слов'янська антропоніміка (вибрані статті) / І.М. Желєзняк. - К.: Кий, 2011. - С.48-72.

2. Редько Ю.К. Географія основних типів українських прізвищ / Ю.К. Редько // Питання ономастики / відп. ред.К. К. Цілуйко. - К.: Наук. думка, 1965. - С.77-84.

3. Редько Ю.К. Сучасні українські прізвища / Ю.К. Редько. - К.: Наук. думка, 1966. - 216 с.

4. Пахомова С.М. Реконструкція світогляду язичників за даними слов'янської антропонімії / С.М. Пахомова // Вісник Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Філологія. - Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту, 2011. - Вип. xXlX-ХХХІ. - С. 204-207.

5. Фаріон І.Д. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII - початку XIX століття (з етимологічним словником) / І.Д. Фаріон - Львів: Літопис, 2001. - 371 с.

6. Худаш М.Л. З історії української антропонімії / М.Л. Худаш; Д.Г. Гринчишин (відп. ред. ). - К.: Наук. думка, 1977. - 236 с.

Список умовних скорочень назв джерел