Роль внутрішнього мовлення у французькій мінімалістичній інтрагетеродієгетичній оповіді

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Роль внутрішнього мовлення у французькій мінімалістичній інтрагетеродієгетичній оповіді

Дегтярьова Є. О.

У статті досліджено специфіку французької мінімалістичної інтрагетеродієгетичної оповіді. Особливу увагу приділено внутрішньому мовленню персонажів та мовленнєвим способам його відтворення. Роботу виконано на матеріалі роману Крістіана Гайї “Un soir аи club”.

Ключові слова: внутрішнє мовлення, інтрагетеродієгетична оповідь, текстовий концепт, французький мінімалістичнийроман.

Дегтярёва Е. А. Роль внутренней речи во французском минималистическом интрагетеродиегетиче- ском повествовании. В статье рассматривается специфика французского минималистического интрагете- родиегетического повествования. Особое внимание уделено внутренней речи персонажей и речевым способам её воспроизведения. Работа выполнена на материалеромана Кристиана Гайи “Un soir аи club”.

Ключевые слова: внутренняя речь, интрагетеродиегетическое повествование, текстовый концепт, французский минималистическийроман.

Dehtiarova Ye. О. Inner speech role in the French minimalist intra-heterodiegetic novel. The article highlights the specifics of the french minimalist intra-heterodiegetic novel of the late XX-early XX! centuries. Special attention is drawn to the characters 'inner speech and to the linguistic means of it's reproduction. The research is conducted on the material ofthe French minimalist novel ofCristian Gailly “Un soir au club”.

Key words: French minimalist novel, inner speech, intra-heterodiegetic novel, text concept.

Постановка проблеми та обґрунтування актуальності її розгляду

У сучасному мовознавстві традиційно зберігається інтерес до розгляду оповідного простору художньої прози. Праці вітчизняних і зарубіжних дослідників І. А. Бехти [2], О. М. Кагановської [4], Р. І. Савчук [6], І. В. Смущинської [8], D. Maingue- neau [9] свідчать про те, що розуміння оповідної структури художнього тексту є суперечливим і складним. Особливого значення набуває питання розгляду різних типів оповіді в постмодерністському дискурсі, який став найкращим середовищем для вияву потенційних можливостей тексту, оскільки в постмодернізмі світ мислиться як текст, як незкінченне перекодування і гра знаків, поза межами яких неможливо уявити істину такою, якою вона є [1, 5]. До постмодерністських текстів відносимо і французький мінімалістичний роман, де важливу роль відіграє внутрішнє мовлення (далі - ВМ), яке завдяки широкому спектру зображувальних можливостей відтворює складні процеси мовомислення персонажів і віддзеркалює взаємодію суб'єктно- мовленнєвих планів оповідача й персонажа, наявних в оповідному просторі художнього тексту.

Незважаючи на достатню кількість розвідок, спрямованих на вивчення проблематики ВМ в оповідному просторі художніх творів (Н. Є. Буцикіна [3], Р. І. Савчук [6], С. Puech [10], A. Rabatel [11] та інші), досі не до кінця з'ясованою залишається специфіка ВМ саме у французькій мінімалістичній інтрагетеродієгетичній оповіді, що й зумовлює актуальність нашої розвідки.

Отже, метою статті є висвітлення ролі ВМ персонажів у французькій мінімалістичній інтрагетеродієгетичній оповіді. Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання: уточнити визначення інтрагомодієгетичної оповіді; виокремити різновиди ВМ персонажів у французькій мінімалістичній інтрагомодієгетичній оповіді; установити способи відтворення ВМ персонажів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Концептуальний простір інтрагетеродієгетичної оповіді вводиться оповідачем, який перебуває в романному світі, але не бере безпосередньої участі в оповіданих подіях [6, 112]. Гетеродієгетичний оповідач проникає до підсвідомості персонажів та представляє їхній внутрішній світ, переживання і думки за допомогою ВМ. Проілюструємо відтворення ВМ з позиції інтраіетеро- дієгетичного оповідача на матеріалі уривка з роману К. Гайї “Un soir au club”, герой якого, колишній музикант, сумує за облишеною улюбленою справою.

“Simon la regarda s 'en aller puis revint sur les trois musiciens. Bien qu'attentif au visage, aux levres, a la voix de Debbie, il n'avait pas cesse de les ecouter. Sur un tempo assez rapide ils etaient en train de carburer sur Milestone. Simon pensa sur ce theme-la, on ne peut pas s'en empecher. II se rappela comment lui-meme carburait sur ce theme” (1, 65).

Представлений фрагмент починається невласне- прямим мовленням (далі - НПМ), яке формується внаслідок «зазирання» оповідача у роздуми головного героя роману - Сімона. Контамінація свідомості персонажа й оповідача експліцитно отримує вираження в оповідному просторі твору через займенник 3-ої особи однини /7. Суб'єктно-мовленнєвий план оповідача формує візуальну частину фрагмента: “Simon la regarda s 'en aller puis revint sur les trois musiciens. Bien qu 'attentif au visage, aux levres”. яка змінюється ментальною: “Simon pensa sur ce theme-la, on ne peut pas s 'еп empecher. II se rappela comment lui-тёте carburait sur ce theme”. Оповідь ведеться з позиції «він», але оповідач не просто представляє те, що бачить та знає про персонажа, - він опосередковує його почуття. Позиція інтрагетеродієгетичного оповідача розширяє межі сприйняття головного героя роману, що вможливлюється завдяки нульовій фокалізації або всезнанню оповідача. Дієслова мислення penser v.i., se rappeler v.pr. та сприйняття se sentir v.pr. вказують на процеси, які виникають у свідомості Сімона. Сигналом суб'єктно- мовленнєвого плану персонажа виступає конструкція “іі se sentit de nouveau le moral a zero”, синонімічна ідіомі avoir le moral a zero - “aller tres mal, etre deprme” [12, c.1087], яка вербалізує текстовий концепт (далі ТК) СУМ TRISTESSE. Прислівниковий вираз de nouveau loc.adv. - “une fois de plus” [12, 695] підкреслює, що герой не вперше перебуває у пригніченому стані, що імплікує ТК ЗАНЕПАД ДУХУ / DEPRESSION.

«Вливання» думок героя до мовної свідомості гетеродієгетичного оповідача в його внутрішньому монолозі (далі ВМ) відбувається плавно, без руйнації логіко-семантичних зв'язків між суб'єктно- мовленнєвими планами оповідача та персонажа. У межах інтрагетеродієгетичної оповіді має місце наближення та взаємопроникнення двох різних текстових конструктів: оповідача як самостійної оповідної інстанції та героя як головного актанта інтрагетеродієгетичної оповіді [6, 117].

Вкраплення внутрішніх рефлексій (далі - ВРф) Сімона до НПМ свідчать, що оповідач дійсно представляє те, що відбувається в його свідомості. Репрезентативним компонентом, який уводить ВРф персонажа, є дієслово мислення^еи^ег v.i., що міститься в інтерпозиції по відношенню до мовлення героя, яке постає його внутрішнім прямим мовленням (далі ВПМ): “La musique п'а plus besoin de moi, pensa-t-il, lesjeunes lafont tres bien, et moije n'aiplus besoin d'elle” (1, 66). Оповідач, зазирнувши у свідомість персонажа, на цьому відрізку твору не виявляє себе як оповідна інстанція, він залишається в оповіді, проте «дозволяє» Сімону говорити самому, його ВРф відзначаються зверненістю до себе, до своєї підсвідомості, виступають формою моральних пошуків персонажа [7, 76], є засобом самопізнання та переосмислення життєвих позицій і питань. Така позиція оповідача дозволяє не лише більш яскраво, але й більш правдиво показати все те, що відбувається в емоційно-чуттєвій площині героя.

Відтворення роздумів Сімона подано в нульово- внутрішній фокалізації, де фокалізованим виступає персонаж, а фокалізатором - оповідач, який занурюється в його свідомість. У межах своєї гетеродієге- тичності оповідна інстанція не переходить у категорію актанта оповіді, а залишається в площині власної функціональної ролі. Маркерами інтрагетеродієгетичної позиції оповідача, тобто його всезнання всіх деталей романного світу твору, слугують вказівні займенники celui; сесі, да та присвійні і вказівні прикметники son verre', се theme-la, які локалізують героїв роману в просторі та часі, створюючи ефект присутності оповідача в тому самому, зумовленому текстовими межами просторі, що й персонажі оповіді.

Фраза “II те disait s'etre soudainement rendu compte de ceci: et gafait mal: Je n'aimeplus leiazz. plus autant qu'avant. peut-etre тёте plus du tout, en tout cas comme on doit Vaimer pour v passer sa vie” (1, 66) демонструє злиття мовних свідомостей оповідача та героя в цьому фрагменті оповіді, де ВПМ героя уводиться двокрапкою. Градація в поєднанні з антитезою «я більше не люблю джаз, не настільки як раніше, можливо, навіть зовсім не так, як потрібно його любити, щоб жити ним» відтворюють внутрішнє сум'яття Сімона, його невизначеність щодо музики, імплікую- ючи ТК РОЗЧАРУВАННЯ / DECEPTION. Спостерігаємо протиріччя у ВМ персонажа, який підсвідомо обожнює музику, але в реальному житті не може собі дозволити займатися нею. Прислівникова конструкція ^емі-еіге loc.adv. на позначення проміжного між ствердженням та запереченням ступеня алетичної модальності містить семантичний компонент «можливість», передаючи суперечливі відчуття героя. Далі відбувається розгортання внутрішнього діалогу (далі ВД), який найяскравіше представляє суб'єктно- мовленнєвий план Сімона:

“C'est bien de да qu'il s'agit, de та vz'e. Je cherchais quoi en venant ici? Je voulais ddmontrer quoi enpiratant ce piano? Je рейх repondre, se dit-il. Alors rdponds. Je vais repondre, se dit-il. Je t'attends. Oui, oui.ie viens. Je_ voulais savoir si та 'vie etaitfinie. Et alors?Maintenant je sais qu'elle Vest. Aufiond.je n'avaispas envie dejazz. encore moins de musique, i'avais juste envie de vivre, une minablepetite envie de vivre” (1, 66).

Передумовою такої форми ВМ є співіснування в той самий момент різних смислових позицій у межах свідомості одного персонажа [5, 40]. Формально ВД не передбачає присутності безпосереднього реального партнера і не розрахований на стороннє сприйняття. Реципієнтом власного розумового висловлення є сам суб'єкт мовлення [3,171]. Розумове висловлення героя спрямоване «всередину», він звертається до самого себе, свого ідеального «Я» як об'єктивної свідомості, з якою можна розпочати діалог. Ознакою діалогічності ВМ є серія риторичних запитань, поставлених Сімоном самому собі, та відповідь на них: “Je cherchais quoi en venant ici? Je voulais demontrer quoi enpiratant cepiano? Jepeux repondre, se dit-iF (1,66).

ВД персонажа є вираженням емоційної сфери особистості та передає негативний прояв його психологічного стану, завдяки використанню риторичних запитань: “Je cherchais quoi en venant ici? Je voulais demontrer quoi enpiratant cepiano?” (1, 66), що надають експресивності ВМ. Для наведеного ВД характерна сильна імплікація власних почуттів та емоцій героя, експлікованих у тексті розчаруванням (“Ям fond, je n'avais pas envie de jazz”), бажаннями (“j'avaisjuste envie de vivre, une minablepetite envie de vivre”), сумнівами (“Je voulais savoir si та vie etaitfinie”).

Цілісне «Я» Сімона психологічно розщеплюється на двох партнерів - «Я»1 і «Я»2. Присутність партнера відображається в прономінальній системі мовленнєвого акту протиставленням форм “je - tu”, уживанням наказового способу і запитань:

“Je рейх repondre, se dit-il. Alors rdponds. Je vais repondre, se dit-il. Je_ t'attends. Oui, oui, je viens. Je_ voulais savoir si та 'vie etaitfinie. Et alors?” (1, 66)

Голос «Я»1 каже собі, що може пояснити, навіщо він сів грати на піаніно, голос «Я»2 вимагає відповіді. BM відображає динаміку взаємодії двох голосів і поглядів, джерелами яких є суб'єкт ВД та його внутрішній партнер. Щораз більше емоційне напруження інтрагетеродієгетичної оповіді формується внаслідок представлення у ВД переживань головного героя. Тричі повторений іменник envie n.m. - “besoin organique qu'on desire satisfaire” [12, 375] надає BM персонажа інтимізованого звучання при відтворенні його душевних переживань. Номінативна конструкція “миє minable petite envie de vivre” ілюструє емоції та розпач Сімона і отримує вираження в його суб'єктно-мовленнєвому плані.

Герой зізнається собі, що, почавши грати після довгої перерви, він зрозумів, що без музики його життя вже скінчилось, адже вона була для нього смислом існування. Бажання грати він ототожнює з бажанням жити. Таким чином, відмова від музики призвела до його моральної смерті. Відтак з думок персонажа в його ВД вичленовується ТК ПОРОЖНЕЧА / VIDE, який виконує функцію інтенсифікатора змісту та структурує концептуальний простір ВМ героя в інтрагетеродієгетичнній оповіді.

У ВД спостерігаємо внутрішній рівень фокаліза- ції, адже розвиток тексту скерований свідомістю персонажа. Розщеплення мовної свідомості Сімона на два голоси надає оповіді поліфонічності внаслідок «звучання» в ній голосу «Я»2. За рахунок концентрації експресивно забарвленої лексики (carburer sur; la force du swing', vautre sur sa basse enlacee; une oreille nee', le moral a zero', да fait mal; en piratant; minable petite envie', se massacrait le coeuf) у BM Сімона формується емоційно-перцептивна площина головного героя. Він надає оцінку сам собі та власній життєвій ситуації, про що свідчить використання номінативних модальних одиниць: assez rapide; tres inspire', vraiment tres bons; tres melodique et surtout tres veloce', capable dejouer aussi vite qu'un guitariste, pas toujours tHsjuste mais inventif tres inspirefouent de mieux en mieux et de plus enplus tot', tres bien',plus autant qu'avant, peut-etre memeplus du tout, en tout cas comme on doit I'aimer.

Інтрагетеродієгетичний оповідач виявляє себе як оповідна інстанція, послуговуючись вставними конструкціями: commeje І'аі deja dit; те disait Simon', il me disait.

Висновки та перспективи подальших досліджень у цьому напрямі

інтрагетеродієгетичний оповідь рефлексія мовлення

Суб'єктно-мовленнєвий план персонажа французької мінімалістичної інтрагетеродієгетичної оповіді виражено в таких різновидах ВМ: НПМ, ВПМ, ВРф та ВД, де простежується поліфонія голосів, що складається з голосу оповідача у ВМг, його коментарях до НПМ, голосу героя, який звучить у його НПМ, ВПМ, ВРф, ВД, та голосу «Я»2 у ВД. Ці голоси є носіями різних поглядів, організованих варіабельною нульово-внутрішньою фокалізацією. Мовними засобами відтворення ВПМ є градації та вказівні займенники, НПМ - еліпсиси, паралелізми і вказівні прикметники, ВРф - повтори, ВМг - інверсії, ВД - риторичні запитання, вказівні прикметники, наказовий спосіб, протиставлення займенникових форм fe - tu”. Отже, інтрадієге- тична позиція дозволяє оповідачеві більш повно відтворити психологічний та емоційний стани персонажів роману. Припускаємо, що за словами оповідача стоїть сам автор твору, події якого є аналогічні деяким фактам з життя письменника, що також колись відмовився від музики. Таким чином, у концептуальному просторі інтрагетеродієгетичної оповіді простежується його іконічність завдяки семантизаії елементів авторської свідомості.

Перспективою досліджень уважаємо подальше вивчення ролі ВМ персонажів у інших типах французької мінімалістичної оповіді.

Література

Бабелюк О. А. Принципи постмодерністського текстотворення сучасної американської прози малої форми : [монографія] / О. А. Бабелюк. - Дрогобич : ТзОВ «Вимір», 2009. - 296 с.

Бехта І. А. Дискурс наратора а англомовній прозі /1. А. Бехта.- К. : Грамота, 2004. - 304 с.

Буцикіна Н. Є. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф. Моріака): дис. ... кандидата філол. наук : спец. 10.02.05 «Романські мови» / Надія Євгенівна Буцикіна. - К., 2004. - 256 с.

Кагановська О. М. Текстові концепти художньої прози : когнітивна та комунікативна динаміка (на матеріалі французької романістики середини XX сторіччя): дис.... доктора філол. наук : спец. 10.02.05 «Романські мови» / Олена Марківна Кагановська. - К., 2003. - 502 с.

Кучинский Г. М. Диалог и мышление / Г. М. Кучинский. - Минск : Изд-во Белорусск. гос. ун-та, 1983. - 189 с.

Савчук Р. І. Оповідний простір художньої прози Ф. Саган: лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти : дис.... кандидата філол. наук : спец. 10.02.05 «Романські мови»/Руслана Іванівна Савчук. - К., 2009. - 295 с.

Сєнічева О. А. Засоби вираження внутрішнього мовлення в художньому тексті: [монографія] / О. А. Сєнічева. - Донецьк : Юго-Восток, 2007. - 187 с.

Смущинська І. В. Суб'єктивна модальність французької прози : [монографія] / Ірина Вікторівна Смущинська. - К. : Вид.-поліграф. центр «Київськийун-т», 2001. - 256 с.

Maingueneau D. Pragraatique pour le discours litteraire. L'enonciation litteraire / Dorainique Maingueneau. - P. : Hachette, 1994. - 188 p.

Puech C. Language interieur et ontologie linguistique a la fin du XIX siecle /

Размещено на Allbest.ru