До історії назв споруд та приміщень ув’язнення в писемності Київської Русі (тьмьница, погребъ, порубъ)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

До історії назв споруд та приміщень ув'язнення в писемності Київської Русі (тьмьница, погребъ, порубъ)

О.В. Прискока

У статті висвітлюється історія трьох найбільш уживаних у давньокиївській писемності назв споруд та приміщень ув'язнення - “тьмьница”, “погребъ”, “порубъ”. Ці слова обрані для розгляду з-понад вісімнадцяти лексичних одиниць даної тематичної групи, оскільки саме вони складають її ядро і знаходяться в центрі уваги багатьох дослідників. Дослідження виконано на матеріалі давніх писемних пам'яток з простеженням їх долі в східнослов'янських мовах.

Ключові слова: лексема, тематична група слів, етимологія, дериват, ув'язнення, тюрма, пам'ятка писемності.

Аннотация

В статье рассматривается история трех наиболее употребительных в древнекиевской письменности названий сооружений и помещений мест заключения - “тьмьница”, “ погревъ”, “порувъ”. Эти слова выбраны для рассмотрения из более восемнадцати лексических единиц данной тематической группы, поскольку именно они составляют ее ядро и находятся в центре внимания многих исследователей. Исследование выполнено на материале древних письменных памятников с прослеживанием их судьбы в восточнославянских языках.

Ключевые слова: лексема, тематическая группа слов, этимология, дериват, заключение, тюрьма, памятник письменности.

Annotation

The article deals with history of three most used names of the buildings and premises of confinement place in Old Kievan scripts, which are “тьмьница”, “погревъ”, “порувъ”. These words were chosen for review from more than 18 lexical items of current lexical set, since they comprise its core and are in the center of interest of different researchers. The study was conducted based on the materials of ancient manuscripts along with tracking their fate in East Slavic languages. Lexical item тьмьница shared the same fate as many Old Slavonic words and obtained the most general, bookish and even poetic nature of semantics. Lexical items погребъ и порубъ, formed by lexico-semantic method by similar word-building pattern, lose their special meanings and transfer to the passive lexical composition not because denotation change, but rather incomplete producing base intent.

Keywords: lexical item, lexical set, etymology, derivative, confinement, prison, ancient manuscript, denotation, intent.

Проблема дослідження історії лексичного складу східнослов'янських мов, незважаючи на існування великої кількості присвячених цьому питанню наукових праць, і сьогодні залишається актуальною. Особливої уваги вимагає вивчення лексики, відбитої пам'ятками писемності давньокиївської доби, оскільки її писемне функціонування найбільш віддалене у часі від наших днів, а тогочасна мовна ситуація достатньою мірою не з'ясована. Тому кожен новий крок у цьому напрямі наближає дослідників до вирішення таких важливих наукових проблем, як історія східнослов'янських літературних мов на ранньому етапі їх формування, мовна ситуація у Київській Русі, давньокиївська лексична спадщина у східнослов'янських мовах тощо.

Наше дослідження присвячене вивченню лексики будівництва та архітектури в писемності Київської Русі та її подальшої долі в східнослов'янських мовах. У даній публікації висвітлено історію деяких назв споруд та приміщень ув'язнення - тьмьница, погреБъ, порувъ. Слід зазначити, що окремі лексичні одиниці архітектурної та будівельної лексики давньокиївського періоду були предметом розгляду в працях Ф. П. Філіна [22], А. С. Львова [10], О. А. Барутчевої [1], Р. М. Хмелінської [23], В. С. Марченка [11], Л. А. Цицилкіної [24] та в колективній монографії “Історія української мови. Лексика і фразеологія” [7].

У зазначених працях ця лексика розглянута з позицій, які не збігаються з нашим підходом до вивчення лексики найдавнішого періоду становлення східнослов'янської писемності. Так, одні з них досліджують лексику літописів, або лише “Повісті временних літ” (Ф. П. Філін, А. С. Львов), інші обрали для дослідження надто широкі хронологічні межі XI-XVII ст. та ще з точки зору історії лише російської мови (О. А. Барутчева, Р. М. Хмелінська); у праці В. С. Марченка є лише історичні екскурси відносно окремих лексем, що збереглися в сучасній українській мові; дослідження Л. А. Цицилкіної присвячене вивченню лексики церковного дерев'яного зодчества Північної Русі XVI-XVII ст. В узагальнюючій академічній праці з історичної лексикології української мови в розділі “Лексика давньоруської мови” ці лексеми з огляду на необхідність інтерпретації численного за обсягом лексичного матеріалу описані дуже стисло, що не завжди дозволяє простежити окремі відтінки семантики, оказіональні явища тощо.

Мета нашої статті - висвітлити проведений нами комплексний системний аналіз назв споруд ув'язнення в писемності Київської Русі на прикладі дослідження історії лексем тьмьннца, погревъ, нор^еъ, прослідкувати їх семантичні перетворення від походження до сучасного стану в східнослов'янских мовах, функціонування в давніх писемних пам'ятках і таким чином виявити глибинні процеси в їх структурі та семантичні зв'язки. писемність ув'язнення східнослов'янський мова

У тематичній групі назв споруд ув'язнення дослідники розглядають переважно 2-3 іменники - тьмьннца, поруБъ, погревъ, що відбиті в найдавніших писемних памятках з відповідним значенням [10, с. 119 - 120; 7, с. 132]. Проте синонімічний ряд лексем зазначеної тематики був значно довший. До нього входять усі лексичні одиниці, що називають будівлі, котрі за певних обставин використовували з метою позбавлення волі, й оповіді про такі події потрапили до писемних пам'яток. Деякі з цих слів пізніше закріпилися як спеціальні назви. До цього ряду слід долучити також лексеми оузннца та влзннца, зафіксовані лише пізніми списками Пролога КДАП 1643 (пам'яткою клерикальної літератури Київської Русі), що дозволяє гіпотетично припускати існування цих слів в досліджуваному періоді. За нашими спостереженнями пам'ятки засвідчують такі слова, вжиті зі значенням “споруда для ув'язнення”: тьмьннца, поруБъ, погрееъ, затворъ, вежа, хрлмъ, домъ темннчнын, преградъ, твьрдь, столпъ, сынъ, стіньї, кліть, грндниц/а, дворъ, трінрга, оузница, влзннца. В даній публікації ми розглянемо детально історію трьох перших лексичних одиниць, які привертали увагу інших дослідників і не були достатньо глибоко інтерпретовані.

Тьмьиицл. Праслов'янський (пізній) суфіксальний відад'єктивний дериват із суфіксом *-ic(a) тьмьи+ іц(л) першопочатково, мабуть, “темне приміщення”; пізніше -“тюрма”. Корінь тьм(л) праслов'янський індоєвропейського характеру [21, 4, с. 133-134].

З аналізованою семантикою відбите старослов'янськими пам'ятками - ОЄ, Супр., Мр. [19, 3, с. 1083; 12, с. 1022]. У східних слов'ян перші фіксації - Ізб. 1076, Панд. Ант. XI [19, 3, с. 1083], а також Син. Пат.: “сь же прозвоутеръ оБлженъ Бысть оБлжепиемь лъжемь. Иже В^ДЫ. "же о н'емь кпспъ поустивъ приведе и ГО селл и пр^длсть И въ тьмьиицю идеже sh обымли съгрhшл\щеимъ клирикомъ злтвлрлкмь БЫТИ. И стр^омомъ и "же sh стл" недhл'A достиже въ тьмьници KMq ... "зъ ти ютвръз*^ тьмьиицю ... и веде и плкы. И послди въ тьмьннціГ (Син. Пат. XI-XII, с. 188, 189). Значення “тюрма” в цього слова основне (поодинокі випадки вживання з іншим значенням несуттєві), з ним воно широко відбите в писемності різних жанрів: “... л Мюрмюфлл бяшє выслдилъ нл тьмьинце Ислковиць ... л Ииколу яшл и ЖеHY его я Мюрмюфлъ и вслди я въ тьмьиицю ...”(ЛН1, XIII-XIV/1204, с. 47);“... Болящим ^лбы, иъовлны(м) рлзрhшенье. темннцл(м) ютверзенье ...” (ЛЛ, 1377/1014, с. 137); “... верховпыи лпостолъ Петръ ... егдл "тъ Бысть от Иродл и вслженъ в темницю ... изведен^ бо том^ бывшю лнгелом ис темннцл ... еще же и по вся CYБ0ТЫ. посыллше възь Х^БовЪ иже в темницах CYЩим и въ Yзлхь (вар. в погреБъ)” (К-П Пат XV~XII, с. 99, 43, 57); “... "ко Ирлклил видhвь л не "тъ кго, юдерти и повелh, слы же в темннцл(х) и великомY злобию юс<^ди л ...” (ГА, XIII-XIV, с. 434); “лнтигонл же, второго Брлтл, твор"шетс" ЛЮБ" и ллдьпл MЬCТВYЯ. л промне здръжлше въ Yзлх в темннціГ (Фл., XV~XI, с. 171); “Л оттолh есть дллhе 10 слжепь святля темннцл, идеже вслженъ Бысть Христос ... Л отъ темннци Христовы до м^тл, идеже святлл вленл нллhзлл местныи крестъ ... есть слжепь 20 и 5” (ІД, XV~XII, с. 38); “... и Yже желhзнь во двере(х) петровы темницы ...”(Соф. XV-XVII~XII, с. 348); “н^трїи OБрhтошл темницю <^твръжден@ злмкы. л Блженнлго внh сто#шл” (Прол. КДАП 1643-XII, л. 74: Василя Пресвітера).

Продовження відбите в староукраїнській писемності: “темннцл - Yзл, юзл, Yзницл, юзилище, стрлжБл, твержл, селеніе, твердий#” (СС XVII, с. 161).

Слово збереглося в східнослов'янських мовах: укр. темниця - “тюрма” [6, 2, с. 955]; “темница, тюрьма” [4, 4, с. 254]; застаріле, поетичне “в'язниця” [18, 10, с. 68]; блр. цемница - “тюрма”, цемничник “тюремник”, цемничный “тюремний” [13, с. 687]; рос. темница “тюрма, місце позбавлення волі під вартою” [14, 6, с. 689, ілюстрації з біблійних текстів]; темница - 1. Церк. “Місце позбавлення волі під вартою, тюрма” [17, 4, с. 577]; “тюрма, місце позбавлення волі, утримання когось під вартою, замкнутим” [5, 4, с. 398]; “тюрма” [16, 15, с. 245-246].

Виходячи з наявності фіксацій в старослов'янських пам'ятках, стилістики давньоруських текстів (різноманітність жанрів, проте переважне вживання в літературних творах християнського змісту), стилістичних позначок у словниках сучасних східнослов'янських мов (порівн. з болг. тъмница, тъвница “темниця”, тъмничар “тюремник” - [2, с. 669], можна зробити висновок про старослов'янське походження слова тьмьппца в давній писемності Київського періоду.

Порукъ “спеціальне приміщення для ув'язнення”. Неясного походження. Без сумніву, це східнослов'янске утворення від дієслова порукити (-атн) [7, с. 132]. Проте семантика твірної основи не дуже зрозуміла. Важко погодитися з А. С. Львовим, що порукъ походить від порукити (-атн) “захопити”, “набирати”, “ув'язнити” [10, с. 119], через відсутність мотивуючої основи цього дієслова. Мало того, порукити “ув'язнити” та ін. саме й мотивовані семантикою порукъ “тюрма”. А от порукъ “тюрма”, також “дерев'яна споруда з віконцем, але без дверей (в'язня всаджували згори через отвір, який потім закривали деревинами)” [7, с. 132] імовірно могло бути мотивоване дієсловом порукати з семантикою будівельного процесу, оскільки дієслова з коренем -рук- (рукнтн, срукнтн) мали тоді значення лише “побудувати” і були дуже поширені. Вразливе місце цієї гіпотези - відсутність у писемності дієслівного деривату з префіксом по- відповідної семантики.

Вживання цієї лексеми спостерігають винятково у літописах: “Вт л^то 6685 Преставися Гл^кт, князь Рязаньскыи, Володимири въ порукh” (ЛН1, XIII~XIV/1177, с. 35); “Игорь же слышавъ в порук^гЬ сын ... юже иде Изяславъ, на крата кго ...”; “повелh всадити нихъ в порукъ людии д^А. акы оутишилс# м#тежь” (ЛЛ, 1377/1146, с. 314; ЛЛ, 1377/1177, с. 385); “В се же ah^ всади ±рославъ Оудислава в порукъ крата своего во Пъскове. Оклеветанъ к нему ... Изяславъ же приведе Всеслава к Киеву, всади в порукъ со двема сыны ... и всадиша и в порукъ в монастыри у святаго Оиона и приставиша к нему сторожи” (РадЛ, XV-XII/1036, с. 65; РадЛ, XV~XII/ 1066, с. 71; РадЛ, XV-XII/1146, с.113); “Рогъволодъ же сто" юколо города ... и створи миръ с Ростиславомъ. по своей воли. и высто" Володшю ис порука и БрАчислава изъ желhзъ” (ЛІп, XV/1160, с. 505) [19, 2, с. 1215, 1216]. Є ще фіксація в словнику церковнослов'янської і російської мови з Четіїх Міней за 1 червня (редакція та список не наведені), текст прикладу літописного походження [17, 3, с. 796].

Далі слово існує в східнослов'янських мовах як історизм періоду Київської Русі, що добре видно з лексикографії. Так, поодиноке продовження поруБъ “темниця, тюрма, острог” зафіксоване Є. Тимченком в літописній цитаті, вміщеній у рукописній Хроніці XVII-XVIII ст.: “Оыны Ярославовы ... выпустили стрыя своего Оудислава з пор^БЙ" [20, 2, с. 178] (ЛЛ, 1377/1059, с. 162; РадЛ, XV-XII/1059, с. 70).

Подібне бачимо й в староросійській писемності XVII ст.: “Оегожь великого князя Ярослава Владимирича присныи кратъ ... Оудиславль, тогда за н^кую крамолу во Пскові сид^ въ поруБ^ (Гриб. Іст., 1669, с. 12) [15, 17, с.133].

Далі в українській мові поруб - застар. “в'язниця, тюрма”, “погріб, що служить в'язницею” [18, 7, с. 292]. У діалектах ця форма пов'язана з іншою семантикою поруб “пасовище”, “ділянка вирубленого лісу”, “таємне вирубування дерева” [6, 2, с. 711; 8, с. 53; 9, с. 169].

У російській мові як архаїзм фіксовано в XVIII ст.: порубъ “старов. темниця, острог” [14, 5, с.15], те саме в XIX-XX ст. порубъ застар. “яма, в значенні сибірки, блошниці, каталажка, тюрма, острог, темниця” [5, 3, с. 324]; поруб 2. “В Древній Русі - місце ув'язнення, темниця” [16, 10, с. 1413].

Вважають, що слово існувало в старобілоруській мові поруБъ “тюрма” [3, с. 179, прикладу з пам'яток не наведено], в сучасній білоруській мові відсутнє.

Вражає відсутність будь-яких продовжень у діалектах при достатньо великій кількості фіксацій в давній писемності, до того ж у літописних оповіданнях, котрі за жанром значною мірою відбивають народно-розмовну стихію. Проста заміна реалій разом з появою нової назви в процесі історичного розвитку суспільства до повного витіснення старої, як правило, не приводить. На нашу думку, прояснює це питання висновок, зроблений А. С. Львовим відносно різниці у семантиці слів порукъ і погрекъ: “Таким чином, було два види споруд для ув'язнення винних: порубъ для князів та погребъ для всіх інших. Напевне, погребъ був ямою, оскільки там в'язні задихалися” [10, с. 120 (переклад наш)]. Зважаючи на це припускаємо, що у слова поруБъ первісним було абстрактне значення “щось збудоване” на відміну від погреБъ “щось викопане”, а значення “спеціальне приміщення для ув'язнення”, або “тюрма для князів” (за А. С. Львовим) спеціалізоване, вторинне. Та обставина, що абстрактна лексика є переважно породженням літературної мови, мабуть, і вплинула на специфіку історичної долі цього слова.

Погревъ. За походженням праслов'янський віддієслівний префіксально- суфіксальний дериват із семантикою результату дії, утворений від дієслова *grebti “копати”, “ховати”, “грести” - праслов'янське індоєвропейського характеру [21, 1, с. 454, 455]. У спеціалізованому значенні “в'язниця” - східнослов'янський. З іншими значеннями (наприклад, “комора”) вживають у писемності рідко, хоча це співвідношення може бути зумовлене тематичною спрямованістю власне пам'яток, переважно літописів і не відповідає справжньому стану речей в тогочасній живій мові.

Зафіксовано в оригінальній писемності різних жанрів, починаючи зі списків XIII ст. зі слідами вживання в XI-XII ст.: “Н^мминл не сажати в погревъ Нов^город^, ни новгородца в Н^МЦЬХ^” (Гр. Новг. и Псков., XIII~1189-1199, c. 56); “Стоплъкъ князь въсадилъ вяше въ погревъ два мужл, Hh в которой вине XYAh окована” (Усп. зб. XII-XIII, c. 66); “внезлпу кдинь вы(сть)ею вн^ nh па погрев^тк спа оукужьшеСА видh с# простъ wTb оковъ” (Іак. Бор. Гл., XIV~XI, л. 137г); “Прияша новгородьци Ростиславиця Святослава, и поправиша и въ Ладо^, а княгиню въпYСтиша въ манастырь святця Варвары, а дpYжинY его въ погревъ въсажаша” (ЛН1, XIII~XIV/1160, c. 30); “и phша поидем высадим дpYжинY свою ис погрева и разд^ишася надвоє пoлoвинY нихъ иде к погревY' (ЛЛ, 1377/1068, с. 171); “а Ростиславича Святослава выгнаша, зане sh Ростиславъ отець его, изморилъ вратью их в погреве, а многых им^ие взялъ” (РадЛ, XV-XII/1160, с. 130); “еще же и по вся cy^^i въ пoтpeEY вYЗь хлhБ0вь иже в погрев^тк СYЩим” (К-П Пат XV~ XII, с. 57); “и мчнїа въ погревах ^т онов(о) извавльше” (Прол. КДАП 1643-XII, л.150зв.: Перенесення мощей Бор. і Гл.).

Можна погодитися з А. С. Львовим, що лексему погревъ уживали із значенням “масова в'язниця” (10, с. 120). У сучасних східнослов'янських мовах це слово (укр. погріб, рос., блр. погреб) вживають з основним значенням “льох, погріб” і багатьма іншими значеннями, спеціалізованими на цій основі. З досліджуваним нами значенням уживаність у писемності з часом помітно знижується і поступово зникає, маємо лише дві староросійській фіксації у Псковському літописі під 1414 р. погревъ [19, 2, с. 1022] і погревъ з документу про повстання С. Разіна 1670 р. [15, 15, с. 198]. Російські лексикографи з XVIII ст. і до нашого часу подають його з позначкою застаріле [14, 4, с. 1212 (приклад з Новгородського літопису); 17, 3, с. 518; 5, 3, с. 157; 16, 10, с. 194], сучасні українські та білоруські словники це значення не фіксують. Відсутнє воно і в діалектах.

Таким чином, можна зробити висновки, що проаналізовані лексичні одиниці, маючи певні народно-розмовні джерела, належали до літературної мови давньокиївської доби.

Лексема тьмьница старослов'янського походження зазнала долі, схожої з долею інших старослов'янізмів, втративши компонент конкретного значення, набула максимально узагальнюючого, книжного, навіть поетичного характеру семантики.

Лексичні одиниці погреБЪ, і пор^ЕЪ, утворені лексико-семантичним шляхом за однаковою словотворчою схемою від прадавніх твірних основ з семантикою абстрактного іменника, протягом історичного розвитку східнослов'янських мов втрачають спеціалізоване значення і переходять до пасивного складу лексики не стільки через зміну денотату, скільки в зв'язку з недостатньою інтенцією твірної основи, на що вказує зокрема відсутність продовжень у народно-розмовному мовленні.

Перспективою подальшого дослідження є всебічне вивчення історії решти лексем даної тематичної групи у писемних пам'ятках давньокиївської доби та їх подальшої долі в східнослов'янських мовах.

Література

1. Барутчева Е. А. Из истории русской зодческой лексики (XI-XVIII вв.) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук / Елена Александровна Барутчева. - М., 1984. - 18 с.

2. Бернштейн С. Б. Болгарско-русский словарь / Самуил Борисович Бернштейн. - М. : Русский язык, 1975. - 768 с.

3. Гістарьічная лексікалогія беларускай мовы / [Рэд. А. Я. Баханькоу, А. І. Жураускі, М. Р. Суднік]. - Мн. : Навука і тэхшка, 1970. - 340 с.

4. Гринченко Б. Д. Словарь украинского языка : в 4 т. / Борис Дмитриевич Гринченко. - К., 1907-1909.

5. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Владимир Иванович Даль. - М., 1955.

6. Желехівський Є. Малорусько-німецький словар : в 2 т. / Є. Желехівський, С. Недільський. - Львів, 1886. - Т. 2. - 632 с.

7. Історія української мови : Лексика і фразеологія / [В. О. Винник, В. Й. Горобець, В. Л. Карпова та ін.] ; під ред. В. М. Русанівського. - К. : Наук. думка, 1983. - 742 с.

8. Лисенко П. С. Словник діалектної лексики середнього і східного полісся / Панас Силович Лисенко. - К. : Вид-во АН УРСР, 1961. - 72 с.

9. Лисенко П. С. Словник поліських говорів / Панас Силович Лисенко. - К. : Наук. думка, 1974. - 260 с.

10. Львов А. С. Лексика “Повести временных лет” / Андрей Степанович Львов. - М. : Наука, 1975. - 368 с.

11. Марченко В. С.Украинская строительная терминология : систематизация, образование, нормирование (на материале макросистемы “Терминология жилищно-гражданского строительства”) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук / Василий Степанович Марченко. - К., 1992. - 17 с.

12. Miklosich F. Lexikon palaeoslovenico-graeco-latinum / Franc Miklosich. - Vindobonae, 1862-1865.

13. Носович И. И. Словарь белорусского наречия / Иван Иванович Носович. - СПб., 1870. - 811 с.

14. Словарь Академии Российской. - Ч. 1 - 6. - СПб., 1789 - 1794.

15. Словарь русского языка XI-XVII вв. - Вып. 1-29. - М. : Наука, 1975-2011.

16. Словарь современного русского литературного языка : в 17 т. / [Под ред. В. И. Чернышева]. - М. : Изд-во АН СССР, 1950-1965.

17. Словарь церковнославянского и русского языка, составленный Вторым отделением АН. - Т. 1-4, изд. 2. - СПб., 1867-1868.

18. Словник української мови : в 11 т. / [за ред. І. К. Білодіда]. - К. : Наук. думка, 1970-1980.

19. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка [Репр. изд.] : Т. 1-3 / Измаил Иванович Срезневский. - М., 1989.

20. Тимченко Є. Матеріали до словника писемної та книжної української мови XV- XVIII ст.:книги 1-2 /[підгот.до вид.В.В.Німчук таГ.І.Лиса]/ Євген Тимченко. - Київ-Нью-Йорк : НАН України, Укр. Вільна Академія Наук у США, 2002-2003.

21. Фасмер М. Этимологический словар русского языка : в 4 т. / Макс Фасмер. - М., 1973.

22. Филин Ф. П. Лексика русского литературного языка древнекиевской эпохи (по материалам летописей) / Федот Петрович Филин. - Л., 1949. - 288 с.

23. Хмелинская Р. М. Архитектурная лексика русского языка. Развитие структуры и семантики: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук / Р. М. Хмелинская. - К., 1983. - 23 с.

24. Цыцылкина Л. А. Лексика церковного деревянного зодчества Северной Руси XVI-XVII вв. : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук / Л. А. Цыцылкина. - Вологда, 1988. - 18 с.

Археографічні джерела :

1. ГА - Хроніка Георгія Амартола. Цит. за вид. : Истрин В. М. Хроника Георгия Амартола в древнем славянорусском переводе : в 3 т. - Пг., 1920. - Т. 1. - С. 3-572.

2. Гриб. Іст. - Історія Грибоєдова Федора 1669 р. Цит. за вид. : Грибоедова Федора История о царях и великих князьях земли Русской, Сообщение С. Ф. Платонова и В.В. Майкова. - СПб., 1896 (ПДТ, № 121).

3. Гр. Новг. і Псков. - Грамоти Новгорода і Пскова. Цит. за вид. : Грамоты Великого Новгорода и Пскова / под ред. С. Н. Валка. - М.-Л., 1949.

4. Іак. Бор. Гл. - “Сказание страстотерпьцю Бориса и Гл^ба” ченця Іакова, за Сильвестрівським списком. Цит. за вид. : 19, 2, с. 1020.

5. ІД - Ходіння Ігумена Данила, XV~XII. Цит. за вид. : Памятники литературы древней Руси : XII. - М., 1980. - С. 24-114.

6. Ізб 1076 - Ізборник князя Святослава 1076 р. Цит за вид. : 19, 3, с. 1083.

7. К-П Пат - Києво-Печерський Патерик. Цит. за вид. : Абрамович Д. Києво-Печерський Патерик. - К., 1991. - С. 1-211.

8. ЛІп - Іпатіївський літопис. Цит. за вид. : Ипатьевская летопись. - М., 1962. - С. 1-938. ЛЛ - Лаврентіївський літопис. Цит. за вид. : Полное собрание русских летописей. - Т. 1. Лаврентьевская и Суздальская летопись по Академическому списку. - М., 1962. - с. 1-539.

9. ЛН1 - Новгородський перший літопис. Цит. за вид. : Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / под ред. А. Н. Насонова. - М.; Л., 1950. - С. 15-100.

10. Мр. - Євангеліє від Марка. Цит. за вид. : 19, 3, с. 1083; 12, c. 1022.

11. ОЄ - Остромирове євангеліє. Цит. за вид. : 19, 3, с. 1083.

12. Панд. Ант. XI - Пандект Антіоха за сп. XI ст. Воскресенського Новоієрусалимського монастиря. Цит. за вид. : 19, 3, с. 1083.

13. Прол. КДАП - Пролог Київської духовної академії, 1643~XIII ст. - Інститут рукописів НБУ ім.. В. І. Вернадського. Фонд 301 (КДА № 178/1П).

14. РадЛ - Радивилівський літопис. Цит. за вид. : Полное собрание русских летописей. Т. 38. Радзивилловская летопись. - 1989. - С. 11-162.

15. Син. Пат. - Синайський патерик, XT-XTT ст. Цит. за вид. : Синайский патерик : Изд. подгот. В. С. Голышенко, В. Ф. Дубровина. - М., 1967. - С. 41-400.

16. Соф. - Сказання про Софійський храм Царгороду в XTT ст. новгородського архієпископа Антонія. Цит. за вид. : Срезневский И. И. Сведения и заметки о малоизвестных и неизвестных памятниках : XLT-LXXX. - СПб. : ИАН, 1876. - С. 340349.

17. СС - Синоніма славеноросская. Цит. за вид. : Лексис Лаврентія Зизанія. Синоніма славеноросская / підгот. текстів та пам'яток і вступ. статті В. В. Німчука. - К., 1964. - 201 с.

18. Супр. - Супрасльський рукопис. Цит. за вид. : 12, с. 1022; 19, 3, с. 1083.

19. Фл. - Історія Іудейської війни Йосифа Флавія. Цит. за вид. : Мещерский Н. А. История Иудейской войны Иосифа Флавия в древнерусском переводе. - М.; Л., 1958. - С. 168467.

20. Усп. зб. - Успенський збірник XTT-XTTT ст. Цит. за вид. : Успенский сборник XTT- XTTT вв. / под ред. С. И. Коткова. - М., 1971. - 770 с.

Размещено на Allbest.ru