До питання теоретичних основ семантичного опису емотивної лексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України

До питання теоретичних основ семантичного опису емотивної лексики

Л.І. Ніколаєнко

Анотація

У статті представлено основні підходи до вивчення емотивної лексики у межах семантики. Семантичний опис лексики на позначення емоцій може здійснюватися шляхом аналізу словникових дефініцій як достатньо повного й об'єктивного джерела змістової структури слова, а також за допомогою використання прийому моделювання прототипних сценаріїв емоційних станів людини.

Ключові слова: семантичний опис, емотивна лексика, словникові дефініції, семантичні примітиви, прототипні сценарії.

Аннотация

В статье представлены основные подходы к изучению эмотивной лексики в пределах семантики. Семантическое описание лексики для обозначения эмоций может осуществляться путем анализа словарных дефиниций как достаточно полного и объективного источника содержательной структуры слова, а также с помощью использования приема моделирования прототипических сценариев эмоциональных состояний человека.

Ключевые слова: семантическое описание, эмотивная лексика, словарные дефиниции, семантические примитивы, прототипические сценарии.

Annotation

The author discusses principal approaches to the study of emotive lexis semantics. The semantic description of words denoting emotions can be fulfilled by means of the analysis of dictionary definitions. Such words present considerable difficulties to lexicographical interpretation. In dictionaries, their meaning is often explained by the reference to synonymous items alone, without indicating their individual distinctive features. In semantic description an important role belongs to the use of prototypical scripts. Emotional states are modeled using universal semantic primitives. Script representation of emotive lexis meaning is widely employed in modern descriptive and comparative studies of the linguistic image of human emotions. Indepth research of this lexis must also take into account its contextual usage as well as lexical- semantic combinability.

Keywords: semantic description, emotive lexis, dictionary definitions, semantic primitives, prototypical scripts.

Емоції належать до психічного світу людини, який недоступний прямому спостереженню. Можна описувати тілесні, фізіологічні прояви емоцій, однак передавати словесно наші внутрішні переживання, те, що відчуває наша душа, досить складно. “Ця онтологічна складність породжує складність лінгвістичну: слову, що позначає емоцію, майже неможливо дати пряме лексикографічне витлумачення” [2, с. 27].

Метою нашої розвідки є репрезентація основних підходів до семантичного опису емотивної лексики у слов'янському мовознавстві.

Дослідження семантики будь-яких лексичних одиниць починається з аналізу словникових дефініцій як достатньо повного та об'єктивного джерела змістової структури слова. Лексика на позначення емоцій є досить складним об'єктом для лексикографічної інтерпретації. Значення слів, що позначають емоції, у лексикографічних джерелах часто розкриваються через синонімічні одиниці без виділення диференційних ознак кожної з них, пор. тлумачення іменникових репрезентантів емоцій семантичного поля “Співчуття” у “Словнику української мови”: співчуття - “чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхось переживань; почуття жалю, викликане чиїм-небудь нещастям, горем; жаль, висловлений усно або письмово з приводу нещастя, горя, що спіткали кого-небудь”; жалість - “співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль 2, жалощі”; жаль - “2) співчутливе ставлення до чийого-небудь горя, переживання; жалість, співчуття”; жалощі - “2) те саме, що жаль 2; жалість, співчуття” [12]. Ю. Д. Апресян цілком слушно лексеми типу сострадание - жалость називає неточними синонімами. Він говорить, що у словниках ці та інші подібні слова, які описують емоційний стан людини, часто тлумачаться одне через одне, хоча, через розвиненість наївно-психологічних уявлень, вони рідко бувають точними синонімами, зокрема, між іменниками сострадание і жалость є тонка семантична відмінність, що виявляється при їх систематичному зіставленні: співчувають (рос. сострадают) тому, хто страждає сам, а жаліють того, чиє становище або стан видається суб'єкту жалості небажаним, навіть якщо сам об'єкт жалості ніяких негативних емоцій не відчуває і нічого поганого в своєму становищі не бачить [3, с. 100].

Лексикографічні тлумачення, на думку Ю. Д. Апресяна, повинні відповідати двом основним вимогам: 1) значення, що тлумачиться, має визначатися через простіші значення і в кінцевому підсумку зводитися до невеликого набору елементарних значень - слів семантичної мови, що дозволяє уникнути тавтологічного кола в тлумаченнях; 2) повинні бути перераховані всі семантичні компоненти визначуваного, визначення повинно бути точною синонімічною перифразою визначуваного [3, с. 95]. У руслі інтегрального підходу до опису мови, на думку вченого, мікросвіт лексеми має бути представлений у словнику з урахуванням усіх тих зв'язків і взаємовпливів, які визначають її життя у мові і її поведінку в складі висловлювання. Таку вичерпну характеристику усіх лінгвістично істотних властивостей лексеми він називає “лексикографічним портретом” [4, с. 504]. Тут доречно пригадати, що у свій час іще В. В. Виноградов писав про те, що “значення слова визначається не лише відповідністю його тому поняттю, яке виражається за допомогою цього слова, воно залежить від ... суспільно усвідомлених і відстояних контекстів його вживання, від конкретних лексичних зв'язків його з іншими словами” [8, с. 6].

Поряд з традиційним дефініційним аналізом значну роль у семантичному описі лексичних репрезентантів емоцій відіграє також використання прийому моделювання прототипних ситуацій чи сценаріїв емоційних станів людини за допомогою універсальних семантичних примітивів. Цей метод почала запроваджувати у своїх ранніх працях польська дослідниця А. Вежбицька. Лінгвістка стверджувала, що почуття - це те, що можна відчувати, а не передавати словами, почуття можна описувати лише через пов'язані з ними ситуації [14, с. 31], напр.:

X жаліє Y = думка: “Y гірше, ніж повинно нам бути” викликає у X почуття, схоже на те, яке викликає у нас контакт з кимось, кого ми кохаємо [14, с. 268].

У своїх пізніших працях А. Вежбицька вказує на необхідність включення до експліцитного тлумачення слів на позначення емоцій прототипного когнітивного сценарію - впізнаваного ланцюжка думок, у термінах якого визачається певне впізнаване почуття. Оскільки, як стверджує авторка, “індивідуальні емоційні реакції на певні думки можуть бути різними у різних людей, лише цей прототипний сценарій визначає, яке почуття описує дане емоційне слово” [6, с. 172]. Так, зокрема, А. Вежбицька доводить, що, використовуючи тлумачення подібного типу, можна показати семантичну відмінність навіть дуже близьких емоцій, таких, як pity `жалість' і compassion `співчуття', пор.:

pity `жалість' (Хвідчув жалість) =

(a) Хвідчув щось, тому що Хподумав щось

(b) іноді людина думає так про когось іще:

(c) “щось погане відбулося з цією людиною

(d) це погано

(e) щось подібне не відбувається зі мною ”

(f) коли ця людина думає так, ця людина відчуває щось погане через це

(g) Х відчув щось таке, тому що Хподумав так compassion `співчуття' (Х відчув співчуття) =

(a) Хвідчув щось, тому що Хподумав щось

(b) іноді людина думає так про когось іще:

(c) “щось погане відбулося з цією людиною

(d) ця людина відчуває щось погане через це

(e) я не хочу, щоб ця людина відчувала так ”

(f) коли ця людина думає так

ця людина відчуває щось погане через це

(g) Хвідчув щось таке, тому що Хподумав так [6, с. 174-175].

Різницю між цими двома почуттями, за версією А. Вежбицької, експлікують компоненти когнітивного сценарію d-e. Відстоюючи важливість свого принципу у дослідженні лексичної семантики, А. Вежбицька разом з тим визнає, що “прототипи не можуть врятувати нас від строгого лексикографічного дослідження, однак вони можуть допомогти нам побудувати кращі, глибші визначення, орієнтовані на людську концептуалізацію реальності, яка відображена і втілена у мові” [7, с. 226].

Окрім А. Вежбицької, розробленням семантичної метамови для експлікації лексичних одиниць на позначення емоцій займалася також російська лінгвістка Л. М. Іорданська. На її думку, тлумачення аналізованих слів повинні складатися з двох частин: з внутрішньої характеристики емоційного стану і з причини його виникнення. Основними внутрішніми ознаками емоційних переживань авторка вважає: 1) стан “піднесення” (вказує на наявність емоції) на відміну від “спокійного” емоційного стану; 2) позитивний (приємний) / негативний (неприємний) стан; 3) активний / пасивний стан. Другою і головною частиною тлумачення, за Л. М. Іорданською, є причина виникнення почуття, яка фактично є певною оцінкою якоїсь події з позиції суб'єкта емоції, тобто його загальна думка про цю подію, його позиція стосовно того, чи ця подія є бажаною, чи ні [13, с. 107]. Відмінність російських назв емоцій жалость, сострадание і сочувствие, з точки зору Л. М. Іорданської, полягає саме у причині виникнення почуттів, що є головною частиною тлумачення, пор.:

А відчуває жалість стосовно С [з приводу В] = А засмучений з приводу В, що викликане тим, що В є злом для С

А відчуває сострадание (наше - укр. співчуття) стосовно С [з приводу В] = А засмучений з приводу В, що викликане тим, що В є причиною того, що С страждає

А співчуває С через В = А засмучений з приводу В, що викликане тим, що

В неприємне для С [13, с. 116].

Натомість за внутрішньою характеристикою ці емоційні стани авторка розглядає як однакові - пасивно-негативні, розташовуючи їх у загальній групі “Огорчение” - `смуток', пор.:

А засмучений через В = А відчуває пасивно-негативний емоційний стан, викликаний тим, що: 1) А впевнений, що сталося В, 2) В є небажаним для А

[13, с. 115].

“Принцип типової ситуації” знайшов своє місце і в дослідженнях з семантики предикатів внутрішнього стану А. А. Залізняк. Як стверджує мовознавець, “оскільки ми не можемо, залишаючись у рамках лінгвістики, описати субстанціональні властивості внутрішніх станів, пропонується інше рішення: ідентифікувати емоції через співвіднесення з певною стандартною, або типовою, ситуацією їх виникнення у "середньої людини". Таким чином, вираз типу Х відчуває Z тлумачиться як "Х відчуває те, що відчуває людина, коли ..."” [9, с. 20]. Тлумачення, які використовує дослідниця у семантичному описі, являють собою певним чином організований набір семантичних компонентів, більшість з яких характеризує типову ситуацію виникнення емоційного стану [9, с. 21]. До основних компонентів семантичної структури предикатів внутрішнього стану А. А. Залізняк відносить епістемічний (оцінка підрядної пропозиції з точки зору її істинності або ймовірності того, що відповідна ситуація має чи буде мати місце) і оцінний (оцінка цієї ситуації за параметрами “добре/ погано”). Основними ці компоненти дослідниця вважає через те, що у значеннях, що описують власне внутрішні стани, асертивним, тобто головним, може бути лише один з них [9, с. 49]. Користуючись прийомом семантичних примітивів,

А. А. Залізняк пробує одночасно описувати семантичну структуру іменникових і дієслівних репрезентантів емоційних явищ. Так, у значеннях слів сочувствие і сочувствовать російська лінгвістка виділяє кілька семантичних компонентів, чи простіших смислів, які можуть виступати у різних комбінаціях і мати різну відносну значимість у різних типах вживання:

Співчуття Х-а до У-а; Xспівчуває Y-y:

(а) X відчуває щось хороше стосовно Y-а

(б) Xможе уявити, що відчуває те, що відчуває Y

(в) Xможе уявити, що вважає те, що вважає Y

(г) X вважає, що Y-у погано

(д) Х-у погано через те, що погано Y-у

(е) Xхоче, щоб Y-у було добре

За словами дослідниці, перераховані компоненти мають різний потенціал, головним асертивним компонентом у конкретному вживанні слова сочувствие або сочувствовать можуть бути лише (б), (в), (г) або (д); компонент (д) при цьому може з'являтися лише при наявності (г) [10, с. 223].

Трохи іншу інтерпретацію прототипного опису жалості знаходимо у дослідженнях В. Ю. Апресян:

Xдумає, що Y знаходиться у поганій ситуації;

X не хоче, щоб Y був у поганій ситуації;

X відчуває щось погане через це;

Xможе відчувати щось хороше до Y-а;

Xможе хотіти зробити щось хороше для Y-а [1, с. 76].

На думку В. Ю. Апресян та Ю. Д. Апресяна, принцип зведення до прототипу дуже цінний, однак його одного недостатньо для повного і адекватного лексикографічного представлення емоційної лексики [2, с. 28]. Тому вчені пропонують прототипний сценарій емоцій доповнювати так званою “тілесною метафорою станів душі”, застерігаючи однак, що останню варто включати до тлумачень лише тих емоцій, для яких її можна підтвердити достатньо представленим і послідовно організованим матеріалом, напр.:

Жалість X-а до Y-а = почуття, що порушує душевну рівновагу X-а і викликане у X-а Y-м; таке почуття буває у людини, коли вона думає, що хтось знаходиться у поганій ситуації і що ця ситуація гірша, ніж він заслуговує; душа людини відчуває щось подібне до того, що відчуває тіло людини, коли їй боляче; тіло людини реагує на таке почуття як на біль; людині, яка переживає це почуття, хочеться змінити стан іншої істоти так, щоб він став менш поганим [2, с. 35].

Подібний принцип опису семантики емотивної лексики використано в “Новому пояснювальному словнику синонімів російської мови” за ред.

Ю. Д. Апресяна, де, зокрема, подається загальна дефініція лексем жалость, сострадание, сочувствие, участие:

почуття по відношенню до іншої людини, яке буває, коли, вважаючи, що цій людині погано, суб'єкт відчуває від цього душевний біль і бажання полегшити її ситуацію [11, с. 107].

Ці синонімічні репрезентанти емоцій у словнику розрізняються за наступними смисловими ознаками: 1) якими причинами викликане почуття; 2) наскільки дана емоція стихійна і непідконтрольна суб'єкту, яка доля власне почуття і раціональної оцінки у її складі; 3) яким є об'єкт почуття; 4) чи проявляється почуття зовні; 5) як воно пов'язане з оцінкою об'єкта почуття; 6) як співвідноситься стан суб'єкта почуття зі станом об'єкта; 7) якими є прагматичні властивості синонімів [11, с. 107].

Спираючись на здобутки філософів, психологів, мовознавців у спробах реконструювати наївну картину емоційного світу людини, Ю. Д. Апресян запропонував універсальний сценарій системного опису мовної репрезентації розвитку емоцій, у якому виділяє наступні фази:

1. Першопричина емоції - зазвичай фізичне сприйняття або ментальне споглядання певного стану речей.

2. Безпосередня причина емоції - як правило, інтелектуальна оцінка цього стану речей як імовірного чи неочікуваного, бажаного або небажаного для суб'єкта.

3. Власне емоція, або стан душі, зумовлений станом речей, який людина сприйняла або споглядала, і її інтелектуальною оцінкою цього стану речей.

4. Бажання продовжити чи припинити існування причини емоції, зумовлене тією чи іншою інтелектуальною оцінкою чи власне емоцією.

5. Зовнішні прояви емоції, які мають дві основні форми: а) неконтрольовані фізіологічні реакції тіла на причину, що викликає емоцію, або на саму емоцію; б) контрольовані рухові і мовні реакції суб'єкта на чинник, що викликає емоцію, або на його інтелектуальну оцінку [5, с. 51-53].

Підсумовуючи, хочемо наголосити, що наша розвідка мала на меті проаналізувати основні підходи до вивчення емотивної лексики саме у межах семантики, хоча сучасні лінгвістичні студії емоцій виходять далеко за її межі, зокрема, у сферу лінгвоконцептології. Семантичний опис лексики на позначення емоцій може здійснюватися шляхом аналізу словникових дефініцій як достатньо повного та об'єктивного джерела змістової структури слова, а також за допомогою використання прийому моделювання прототипних ситуацій чи сценаріїв емоційних станів людини. Слід зазначити, що сценарна репрезентація лексики емоцій широко використовується у сучасних описових і порівняльних дослідженнях мовної картини емоційного світу людини. Ґрунтовніше вивчення семантики лексичних одиниць потребує обов'язкового аналізу їх контекстного вживання та лексико-семантичної сполучуваності.

емотивний лексика семантичний словниковий

Література

1. Апресян В. Ю. Опыт кластерного анализа : русские и английские эмоциональные концепты. Ч. 2 / В. Ю. Апресян // Вопросы языкознания : [науч. журн.] / [гл. ред. Т. М. Николаева]. - М. : Наука, 2011. - № 2. - С. 63-88.

2. Апресян В. Ю. Метафора в семантическом представлении эмоций / В. Ю. Апресян, Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания : [науч. журн.] / [гл. ред. Т. В. Гамкрелидзе]. - М. : Наука, 1993. - № 3. - С. 27-35.

3. Апресян Ю. Д. Избранные труды : в 2 т. Т. I. Лексическая семантика / Юрий Дереникович Апресян. - М. : Языки русской культуры, 1995. - 472 с.

4. Апресян Ю. Д. Избранные труды : В 2 т. Т. II. Интегральное описание языка и системная лексикография / Юрий Дереникович Апресян. - М. : Языки русской культуры, 1995. - 767 с.

5. Апресян Ю. Д. Образ человека по данным языка : попытка системного описания / Ю. Д. Апресян // Вопросы языкознания : [науч. журн.] / [гл. ред. Н. И. Толстой]. - М. : Наука, 1995. - № 1. - С. 37-67.

6. Вежбицкая А. Универсальные семантические примитивы как ключ к лексической семантике (сфера эмоций) / А. Вежбицкая // Жанры речи : [науч. журн.] / [гл. ред. В. В. Дементьев]. - Саратов : Колледж, 2005. - Вып. 4. - С. 157-183.

7. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание / Анна Вежбицкая. - М. : Русские словари, 1996. - 416 с.

8. Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова / В. В. Виноградов // Вопросы языкознания : [науч. журн.] / [гл. ред. В. В. Виноградов]. - М. : Изд-во АН СССР, 1953. - №5. - С. 3-29.

9. Зализняк А. А. Исследования по семантике предикатов внутреннего состояния / Анна Андреевна Зализняк // SlawistischeBeitrage, Bd. 298. - Munchen : OttoSagner, 1992. - 201 s.

10. Зализняк А. А. Любовь и сочувствие : к проблеме универсальности чувств и переводимости их имен // Ключевые идеи русской языковой картины мира / А. А. Зализняк, И. Б. Левонтина, А. Д. Шмелев. - М. : Языки славянской культуры, 2005. - С. 205-225.

11. Новый объяснительный словарь синонимов русского языка / под общ. рук. Ю. Д. Апресяна. - М. : Языки русской культуры, 1997. - Вып. 1. - 511 с.

12. Словник української мови / [за ред. І. К. Білодіда] : в 11 т. - К. : Наук. думка, 1970-1980.

13. Jordanskaja L. Proba leksykograficznego opisu znaczen grupy rosyjskich slow oznaczaj^cych uczucia / L. Jordanskaja // Semantyka i slownik / red. A. Wierzbicka. - Wroclaw : Zaklad Narodowy im. Ossolinskich, 1972. - S. 105-123.

14. Wierzbicka A. Kocha - lubi - szanuje. Medytacje semantyczne / Anna Wierzbicka. - Warszawa : Wiedza Powszechna, 1971.- 280 s.

Размещено на Allbest.ru