Синтаксичні засоби афористичності в українських прислів’ях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Мукачівський державний університет

Анотація

прислів'я афористичність речення предикатний

У статті на основі аналізу визначень прислів'їв було виділено їхні облігаторні риси, зокрема афористичність. Афористичність досягається шляхом несподіваного поєднання двох пропозицій. Цей спосіб побудови реалізується не тільки в складних реченнях, він представлений і в простих реченнях завдяки актуалізації згорнутих предикатних виразів.

Ключові слова: прислів 'я, синтаксична і семантична будова речення.

Аннотация

Паук М. М. Синтаксические средства афористичности в украинских пословицах.

В статье на основе анализа определений пословиц были выделены их облигаторные черты, в частности афористичность. Афористичность достигается путем неожиданного сочетания двух пропозиций. Этот способ построения реализуется не только в сложных предложениях, он представлен и в простых предложениях благодаря актуализации свернутых предикатных выражений.

Ключевые слова: пословицы, синтаксическое и семантическое строение предложения.

Annotation

Pauk M. V. Syntactical techniques to achieve aphoristic in Ukrainian proverbs.

Keywords: proverbs, the syntactic and semantic structure of sentences.

Прислів'я як традиційний для всіх мов і культур витвір народної творчості заслужено виступають об'єктом найрізноманітніших досліджень, у тому числі й мовознавчих. Зокрема, серед останніх праць, присвячених їм, можна виділити великі монографічні праці З. К. Тарланова [20], Н. М. Семененко й Г. М. Шипіциної [17], О. І. Селіверстової [14; 15]. Тим не менш, багато питань, що стосується структури паремій, їхнього образного й експресивного потенціалу, ще не знайшли свого належного висвітлення. До недостатньо вивчених належить і питання про роль синтаксичної будови паремій у досягненні ними виражальних можливостей. Такій важливій для пареміології проблемі і присвячено це дослідження, виконане на матеріалі українських прислів'їв.

Мета статті - проаналізувати й охарактеризувати синтаксичні засоби афористичності в українських прислів'ях.

Порівняння різноманітних визначень прислів'їв (див. [2, с. 341; 4; 10, с. 389; 11, стб. 763; 13, с. 338-339; 19, т. 8, с. 24; 21, с. 530; 23, с. 680-683]) дає підстави для виділення таких важливих і облігаторних ознак зазначених одиниць: це стійкий вираз у формі речення (простого чи складного), який узагальнює народний досвід і має образний, афористичний характер.

Вказані риси прислів'їв дозволяють погодитися з висновком, що в строгому лінгвістичному розумінні семантика прислів'їв є за своєю природою афористичною, оскільки дійсність у них виражається в узагальненій, універсальній формі, а це означає, що прислів'я мають ті ж семантичні ознаки і диференціюватися на такі ж семантичні типи, що й афоризми.

Визначення афоризмів досить різноманітні. Зазвичай їх тлумачать як короткі, оригінальні, влучні вислови, узагальнення, глибокі думки, виражені в лаконічній формі, інколи несподівано парадоксальній. Я. Я. Іванов до цих ознак додає і таку визначальну характеристику, як те, що в афоризмах, на відміну від всіх інших висловлювань, виражаються закономірності існування і зв'язків неодиничних реалій [9]. Як показує аналіз прислів'їв, їм властива нереферентність як аргументів ситуацій, названих у них, так і всієї ситуації загалом (див. ознаки референтності у викладі Н. Д. Арутюнової [1, с. 179-- 204]), часова нелокалізованість використовуваних у них предикатів (див. обґрунтування думки про семантичну специфіку цих предикатів в колективній праці “Семантичні типи предикатів” [16]), специфічна модальність, що тяжіє до модальності переповідності (див. теоретичні засади опису модальності в дослідженнях В. М. Бріцина [6; 7]).

Визнання прислів'їв одним з типів афоризмів робить актуальною відповідь на запитання про місце реалізації в структурі прислів'я афористичної семантики, пов'язаної з вираженням типових відношень навколишньої дійсності.

Звернення до фактичного матеріалу дає підстави для дещо несподіваних висновків. Як свідчать українські прислів'я, до цих типових відношень афористичного характеру не належать у переважній більшості відношення між підметом і присудком, або ж, якщо розглядати прислів'я на семантичному рівні, між центральним аргументом і предикатом. Прислів'я на зразок Бідність не гріх [22, с. 16]; Бідність показує приятелів [22, с. 16] становлять вражаючу меншість у збірці “Українські прислів'я та приказки” [22]. Це дає підстави для висновку, що афористичність прислів'я, яка полягає у вираженні в образній формі типових відношень дійсності, формується, як правило, не всередині елементарного речення, а за його межами.

У складному реченні афористичність досягається шляхом різноманітних поєднань його частин. У складносурядних і безсполучникових реченнях частотним є смислове протиставлення частин. Наприклад: До бідного приятеля іди коли хоч, а до багатого - коли кличе [22, с. 16]; Бідний носить, що може, а багач, що хоче [22, с. 16]; Бідному википить, а багатому накипить [22, с. 16]; Бідний у праці рветься, багатому черево дметься [22, c. 16]; Бідний робить - багатому родить [22, с. 16]; Слабий з сильним не борися, бідний з багатим не дружися [22, с. 16]. У наведених ілюстраціях прислів'їв протиставлення банальних ситуацій призводить до афористичного подання типових за народною уявою відношень.

У складнопідрядних і синонімічних їм безсполучникових реченнях також спостерігається смислова невиразність частин, поява ефекту афористичності й образності тут також є результатом поєднання двох або більшого числа предикативно організованих одиниць. Наприклад, ці властивості характерні для прислів'їв, утворених такими складнопідрядними реченнями і синонімічними ним безсполучниковими реченнями:

- з підрядними умови: Якби не хлоп та не віл, то би пан не жив [22, С. 17]; Як ні з чим у млин, то порожняком додому [22, с. 18]; Не замісиш густо, як у коморі пусто [22, с. 20]; Як хліба ні куска, то у хаті тоска [22, с. 20]; Як хліба край, так і в хліві рай, а як хліба ні куска, так і в горниці тоска [22, с. 20]; Якби Хомі гроші, був би і він хороший, а нема - всяк мина [22, с. 20]; Як товста шия в бика, так тоненька в мужика [22, с. 20];

- з підрядними причини: Бідак живе обачно: раз на тиждень обідає, та й то не смачно [22, с. 16]; Бідний і на тім світі на панів робить: пани будуть у смолі кипіти, а бідним дрова носить [22, с. 16]; Біда бідному - і вмерти не дають [22, с. 16]; Бідняк, що грак - з долини та в байрак [22, с. 16]; Бідному вареників не їсти: як є мука, то нема сиру [22, с. 16]; З хлопа усі живуть, тому його й скубуть [22, с. 17]; Не втне Панько тіста, бо ячмінне [22, с. 19];

- з підрядними часу: Тоді любить і сват, як добре мається брат, а коли бідний, то забуде і брат рідний [22, с. 16]; У бідного тоді неділя, коли сорочка біла [22, с. 17]; Як умер біднячок - тільки піп та дячок [22, с. 17]; Поки жнемо, поти й їмо, а як скосили, то все поїли [22, с. 18]; Як мені пшениця родила, то мене й родина любила [22, с. 18]; Тягни лямку, поки викопають ямку [22, с. 17]; Доки сонце зійде, роса очі виїсть [22, с. 22]; Як наймити роблять, у хазяїна дух радується, а сядуть їсти - серце болить [22,с. 21];

- з підрядними мети: Ні за що рук зачепити, щоб було як жити [22, с. 16]; Треба працювати, аби шматок хліба мати [22, с. 22];

- з підрядними допустовими: Хоч бідно жив, та в пана допомоги не просив [22, с. 17];

- з підрядними образу та способу дії: На світі так ведеться, що вбогий перед багатим гнеться [22, с. 17];

- з підрядними означальними: Який кінь тягне, на того й кладуть [22, с. 17]; Котрий віл тягне, того ще й б'ють [22, с. 17]; Це той пан, що в соломі спить [22, с. 19];

- з підрядними з'ясувальними: Бідаку не первина, що ні з чим до млина [22, с. 16]; Ніхто не відає, що бідний обідає [22, с. 16]; Він знає, почім ківш лиха [22, с. 21];

- з підрядними підметовими: Хто тягне, того ще й б'ють [22, с. 17]; Хто нічого не має, того ніхто не знає [22, с. 19]; Хто служить з ласки, у того мішок плаский [22, с. 21]; Хто везе, того й поганяють [22, с. 22];

- з підрядними місця: Де сила панує, там правда мовчить [22, с. 45].

Узагальнюючи відношення, що спостерігаються між частинами цих

складнопідрядних і безсполучникових речень, можна констатувати належність їх до двох основних розрядів. У більшості випадків між частинами спостерігаються уточнювально-обмежувальні відношення. Вони властиві як реченням з прислівними підрядними, так і частині речень, у яких підрядна частина пов'язана зі всією головною частиною (реченням з підрядними умовними, часу, допустовими). Інший різновид відношень можна умовно позначити як пояснювальний. Він спостерігається в реченнях з підрядними причини, мети, які у складі прислів'я використовуються для розкриття причини судження, сформульованого в головній частині.

У прислів'ях, виражених простими реченнями, афористичність також досягається шляхом поєднання смислу предикативного центру з смисловим наповненням окремих другорядних членів. При цьому, як засвідчує фактичний матеріал, незважаючи на конкретне смислове наповнення цих другорядних членів, усі вони демонструють ряд граматичних і семантичних ознак, що відрізняють їх від традиційних характеристик, притаманних другорядних членам речення.

Основною формальною ознакою цих другорядних членів, що нейтралізують смислову примітивність, незрозумілість або ж і неправильність думки, вираженої в основі речення, є їхня препозитивність. Наприклад: У старця у торбі не поживишся [22, с. 23]; Багата дівка робить від суботи до понеділка [22, с. 24]; Від багача не жди калача [22, с. 24]. Приклади, що порушують зазначене правило, є поодинокими. Наприклад: Прийде на пса мороз [22, с. 34]. Цю препозитивність не можна розглядати як тільки формальну ознаку паремій, про що свідчить хоча б той факт, що в багатьох випадках зміна місця розташування міняє смислову структуру вислову, призводить до руйнування його афористичності. Пор., наприклад, Сіттю голого не прикриєш [22, с. 19] - Голого не прикриєш сіттю; Голого пояс не гріє [22, с. 19] - Пояс не гріє голого. Трансформація другого прислів'я призвела не тільки до зміни смислової орієнтації думки, але й зумовила появу логічно немотивованого вислову, з якого випливає що пояс гріє неголих.

Винятки з цього правила поодинокі. Наприклад: Доброго вола у ярмі пізнають [22, с. 87]; Діло майстра величає; Він і за косою мерзне [22, с. 117].

Спостереження дають підстави для висновку, що абсолютна препозиція словоформ, які перетворюють малоінформативне предикативне ядро прислів'їв в складову афористичної семантики паремійних висловів, є засобом надання другорядним членам деяких унікальних властивостей, що відрізняють їх від звичайних означень, додатків або обставин. Ця особливість полягає, як свідчать численні приклади, в тому, що препозитивні другорядні, але облігаторні в смисловому відношенні, компоненти речень-прислів'їв, набувають ознаки бути засобом характеристики всього предикативного мінімуму. Вони, як правило, позначають умовний простір, у якому є дійсною думка, виражена в предикативному центрі речення.

Зазначена функція другорядних облігаторних членів речення, як правило, реалізується шляхом розвитку в них умовної семантики. Наприклад, у прислів'ї Жебраним хлібом не запоможешся [22, с. 23] прикметник жебраний, зберігаючи усі формальні риси узгодженого означення, разом з тим демонструє здатність актуалізувати самостійні предикатні властивості. Про це свідчить регулярні синонімічні зв'язки подібних речень з складнопідрядними реченнями з підрядними умови: Якщо хліб жебраний, то ним не запоможешся. Пор.: У багатої молодої горба не видно [22, с. 25] - Якщо молода багата, то у неї (у молодої) горба не видно; Білі руки чужу працю люблять [22, с. 28] - Якщо ручки білі, це означає, що вони (ручки) чужу працю люблять; У доброї господині і півень несеться [22, с. 86] - Якщо господиня добра, то в неї (в господині) і півень несеться. Посилення смислової самостійності препозитивних означень, тяжіння їх до первинної предикатної функції призводить до логічного поєднання двох предикатних виразів: один з них виражений актуалізованим означенням і пояснюваним іменником, а інший - основою речення. У результаті цього смислового об' єднання, перша ситуація виконує функцію встановлення меж прояву другої ситуації. При цьому спостерігається дійсно несподіване і образне поєднання ознак цих ситуацій: жебраний - не запоможешся, багатий - не видно горба, білий - любити чужу працю, добрий - несеться півень. Іншим результатом предикатної актуалізації препозитивних означень є зняття за їх допомогою смислових парадоксів, так характерних для предикативних основ прислів'їв: (горба) не видно; ручки чужу працю люблять; півень несеться.

Аналогічні зміни, пов'язані з набуттям властивості характеризувати увесь предикативний мінімум, демонструють і додатки, які в своїх первинних функціях є членами речення, керованими присудком і залежними від присудка. Наприклад: З кишені коня не нагодуєш [22, с. 89]; Без праці не проживеш [22, с. 103]; Без муки нема науки [22, с. 110]; У ледачого і чоботи з ніг вкрадуть [22, с. 113]. Причиною набуття такими препозитивними додатками смислової самостійності, ознак предикатних функцій є зазначене вище позачасове прочитання використовуваних у прислів'ях присудків, у тому числі й присудків дієслівних. Денотати цих присудків не лежать на часовій осі, а виражають постійні ознаки денотатів, названих підметом. Ця властивість - перехід дієслівних присудків із зони позначення дій у зону вираження ознак - зумовлює певні трансформації у сполучуваності присудків з другорядними членами. Останні набувають властивості послаблювати свої зв'язки з дієслівним присудком і актуалізувати через умовну семантику зв'язки з усім висловлюванням загалом. Про це, зокрема, можуть свідчити лінгвістичні експерименти з трансформації паремій. Наприклад, паремія У багатого і бики теляться [22, с. 25] допускає трансформацію Якщо людина багата, то в неї і бики теляться. Зміна позачасового значення присудка на актуалізоване значення теперішнього часу призводить не тільки до появи парадоксального твердження, але й стає на перешкоді подальшій трансформації в речення з підрядним умовним: *У багатого зараз бики теляться - *(?)Якщо людина багата, то в неї зараз бики теляться.

Позачасове значення присудків у прислів'ях призводить і до змін семантики препозитивних актуалізованих обставин. Вони теж розвивають більшу смислову самостійність і демонструють появу умовної семантики, яка обмежує семантичний простір дійсності судження, вираженого в предикативній основі прислів'я. Наприклад: В ополонці вогонь не страшний [22, с. 55]; В зимовий холод кожний молод [22, с. 58]; За морем і синиця птиця [22, с. 63]. Про видозміни семантики свідчать такі синонімічні зближення наведених прислів'їв: Якщо вогонь в ополонці, він не страшний; Якщо зимовий холод, то в тих умовах кожний молод; Якщо це за морем, то там і синиця - птиця.

Таким чином, аналіз прислів'їв показує, що ця форма афористичного відбиття типових, а тому позачасових відношень між явищами і властивостями в навколишній дійсності зумовлює характерні особливості семантичної і граматичної структури цієї народної форми відбиття народного досвіду. Переважна більшість прислів'їв семантично можна витлумачити як поєднання двох чи навіть більшої кількості пропозицій, а значить, як поліпредикатні утворення. На синтаксичному рівні ця двопропозитивність реалізується або в формі складних речень, або ж простих речень. Останні при цьому демонструють актуалізацію семантичних предикатних властивостей у другорядних членів речення, які, як правило, мають абсолютне препозитивне розташування. Між цими семантично актуалізованими другорядними членами речення і предикативною основою прислів'я виникають семантичні зв'язки, які, зазвичай, є зв'язками умови і наслідку. Другорядні члени при цьому виступають умовно-обмежувальними синтаксемами і визначають ситуативний або ознаковий простір, у межах якого є справедливим зміст судження, вираженого предикативною основою прислів'я. А отже, афористичність прислів'я приховується не в складі предикативної основи речення, її зміст, як правило, або тривіальний, або ж логічно хибний; вона не міститься і в змісті другорядних членів, вона виникає в результаті несподіваного об'єднання в рамках вислову двох пропозицій: одна з них представлена експліцитно в предикативній основі, а інша існує імпліцитно і маніфестується актуалізованими препозитивними членами речення. Як свідчить фактичний матеріал, інвентар таких членів речення досить значний і різноманітний, як і відношення між семантичними предикатами об'єднуваних пропозицій.

Література

1. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл : логико-семантические проблемы / Нина Давидовна Арутюнова. - М. : Едиториал УРСС, 2005. - 384 с.

2. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / Ольга Сергеевна Ахманова. - М. : Сов. энциклопедия, 1966. - 608 с.

3. Бирюкова Е. А. К вопросу о семантико-грамматическом потенциале русских пословиц / Е. А. Бирюкова // Вестник Новгородского государственного университета. - 2014. - № 77. - С. 137-139.

4. Бібліотека школяра [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

// www.ukrtvory.com.ua/ prislivia.htm.

5. Большой энциклопедический словарь : [А-Я] / Гл. ред. А. М. Прохоров ; 2-е изд., перераб. и доп. - М.-СПб. : БРЭ; Норинт, 1997. - 1408 с.

6. Бріцин В. М. Модальна граматика як новий напрямок семантико-синтаксичного вивчення мови / В. М. Бріцин // Мовознавство. - 2006. - № 2-3. - С. 101-110.

7. Бріцин В. М. Когнітивні аспекти теорії модальності (на матеріалі

східнослов'янського художнього дискурсу) / В. М. Бріцин, В. В. Мозгунов // Мовознавство. - 2013. - № 2-3. - С. 128-148.

8. Джелалова Л. А. Структура и семантика паремий тематической группы “человек” : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / Л. А. Джелалова. - Волгоград, 2014. - 20 с.

9. Іваноу Я. Я. Праблемы уласна лінгвістьічнага вызначэння паняцця “афарызм” / Я. Я. Іваноу // Славянская фразеология и паремиология в ХХІ веке / [под ред. Е. Е. Иванова, В. М. Мокиенко]. - Мн. : Змицер Колас, 2010. - С. 237-247.

10. Лингвистический энциклопедический словарь. - М. : Сов. энциклопедия, 1990. - 686 с.

11. Литературная энциклопедия терминов и понятий / [под ред. А. Н. Николюкина]. - М. : НПК “Интелвак”, 2001. - 1600 стб.

12. Малый энциклопедический словарь. Т. 2. Вып. 3 : Кигн - Початок. - СПб. : Брокгауз-Ефрон, 1909. - 1055 с.

13. Русский язык. Энциклопедия. - М. : Дрофа, 1997. - 721 с.

14. Селиверстова Е. И. Пространство русской пословицы : постоянство и изменчивость / Елена Ивановна Селиверстова. - СПб. : ООО “Мирс”, 2009. - 270 с.

15. Селиверстова Е. И. Русская пословица в паремиологическом пространстве : стабильность и вариативность (лингвистический аспект) : автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / Е. И. Селиверстова. - СПб., 2010. - 47 с.

16. Семантические типы предикатов. - М. : Наука, 1982. - 365 с.

17. Семененко Н. Н. Русская пословица : функции, семантика, системность / Н. Н. Семененко, Г. М. Шипицына. - Белгород : Изд-во БелГУ, 2005. - 170 с.

18. Слоунік лінгвістьічньїх тэрмшау. - Мн. : Вышэйшая школа, 1990. - 222 с.

19. Словник української мови : в 11 т. - К. : Наукова думка, 1970-1980.

20. Тарланов З. К. Русские пословицы : Синтаксис и поэтика / Замир Курбанович Тарланов. - Петрозаводск : Изд-во ПГУ, 1990. - 448 с.

21. Українська мова. Енциклопедія. - К. : Вид-во “Укр. енциклопедія” ім.

М. П. Бажана, 2004. - 822 с.

22. Українські народні прислів'я та приказки. - К. : Дніпро, 1984. - 391 с.

23. Энциклопедический словарь / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. - Т. XXIVa. - СПб, 1898. - 958 с.

References:

1. Arutyunova N. D. Predlozheniye i yego smysl : logiko-semanticheskiye problemy [The proposal and its meaning : the logical-semantic problems] / Nina Davidovna Arutyunova. - M. : Editorial URSS, 2005. - 384 s.

2. Ahmanova O. S. Slovar lingvisticheskikh terminov [Glossary of linguistic terms] / Olga Sergeyevna Akhmanova. - M. : Sov. entsiklopediya, 1966. - 608 s.

3. Biryukova E. A. K voprosu o semantiko-grammaticheskom potentsiale russkikh poslovits [On the question of semantic and grammatical potential of Russian proverbs] / E. A. Biryukova // Vestnik Novgorodskogo gosudarstvennogo universiteta. - 2014. - № 77. - S. 137-139.

4. B^hoteka shkolyara [Students library] // www.ukrtvory.com.ua/prislivia.htm/

5. Bolshoy entsiklopedicheskiy slovar : [A-YA] [Great Encyclopedic Dictionary] / Gl. red. A. M. Prohorov ; 2-e izd., pererab. i dop. - M.- SPb. : BRE ; Norint, 1997. - 1408 s.

6. Britsyn V. M. Modalna gramatyka yak novyy napryamok semantiko-sintaksychnogo vyvchennya movy [Modal grammar as a new line of semantic and syntactic language learning] / V. M. Britsyn // Movoznavstvo. - 2006. - №3. - S. 101-110.

7. Britsyn V. M. Kogrntyvrn aspekty teoru modalnosri (na materiah skhMnoslovyanskogo hudozhnyogo diskursu [Cognitive aspects of the theory of modality (based on Eastern Slavic artistic discourse] / V. M. Bricin, V. V. Mozgunov // Movoznavstvo. - 2013. - № 2-3. - S. 128-148.

8. Dzhelalova L. A. Struktura i semantika paremiy tematicheskoy gruppy “chelovek” [The structure and semantics of proverbs thematic group “man”] : avtoref. dis. na soiskaniye uch. stepeni kand. filol. nauk : spets. 10.02.01 “Russkiy yazyk” / L. A. Dzhelalova. - Volgograd, 2014. - 20 s.

9. Ivanoy Ya. Ya. Prablemy ylasna lingvistychnaga vyznachehnnya panyaccya “afaryzm” [Problems proper linguistic definition of “aphorism”] / Ya. Ya. Ivanoy // Slavyanskaya frazeologiya i paremiologiya v ХХІ veke / [pod red. E. E. Ivanova, V. M. Mokienko]. - Mn. : Zmicer Kolas, 2010. - S. 237-247.

10. Lingvisticheskiy entsiklopedicheskiy slovar [Linguistic Encyclopedic Dictionary]. - M. : Sov. entsiklopediya, 1990. - 686 s.

11. Literaturnaya entsiklopediya terminov i ponyatiy [Literary Encyclopedia of Terms and Concepts] / [pod red. A. N. Nikolyukina]. - M. : NPK “Intelvak”, 2001. - 1600 stb.

12. Malyy entsiklopedicheskiy slovar [Small Encyclopedic Dictionary]. T. 2. Vyp. 3 : Kign

- Pochatok. - SPb. : Brokgauz-Efron, 1909. - 1055 s.

13. Russkiy yazyk. Ehnciklopediya [Russian language. Encyclopedia]. - M. : Drofa, 1997.721 s.

14. Seliverstova E. I. Prostranstvo russkoy poslovitsy : postoyanstvo i izmenchivost [Space Russian proverb : constancy and variability] / Elena Ivanovna Seliverstova. - SPb. : OOO “Mirs”, 2009. - 270 s.

15. Seliverstova E. I. Russkaya poslovitsa v paremiologicheskom prostranstve : stabilnost i variativnost (lingvisticheskiy aspekt) [Russian proverb in paremiological space: stability and variability (linguistic aspect)] : avtoref. dis. na soiskaniye uch. stepeni d-ra filol. nauk : spets. 10.02.01 “Russkiy yazyk” / E. I. Seliverstova. - SPb., 2010. - 47 s.

16. Semanticheskiye tipy predikatov [Semantic types of predicates]. - M. : Nauka, 1982. - 365 s.

17. Semenenko N. N. Russkaya poslovitsa : funkcii, semantika, sistemnost [Russian proverb : function, semantics, system] / N. N. Semenenko, G. M. Shipitsyna. - Belgorod : Izd-vo BelGU, 2005. - 170 s.

18. Sloynik lingvistychnyh tehrminay [Glossary of linguistic terms]. - Mn. : Vysheyshaya shkola, 1990. - 222 s.

19. Slovnyk ukrainskoi movy : v 11 t. [Ukrainian dictionary]. - K. : Naukova dumka, 1970-1980.

20. Tarlanov Z. K. Russkiye poslovitsy : sintaksis i poetika [Russian proverb : Syntax and Poetics]. / Zamir Kurbanovich Tarlanov. - Petrozavodsk : Izd-vo PGU, 1990. - 448 s.

21. Ukrainska mova. Entsiklopediya [Ukrainian language. Encyclopedia]. - K. : Vyd-vo “Ukr. entsiklopediya” im. M. P. Bazhana, 2004. - 822 s.

22. Ukrainski narodni pryslivya ta prykazky [Ukrainian folk proverbs]. - K. : Dnipro, 1984. - 391 s.

23. Entsiklopedicheskiy slovar [Encyclopedic Dictionary] / F. A. Brokgauz, I. A. Efron ; t. XXIVa. - SPb., 1898. - 958 s.

Размещено на Allbest.ru