Лінгвокультурні особливості німецьких прислів’їв, які містять найменування ремісничих професій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лінгвокультурні особливості німецьких прислів'їв, які містять найменування ремісничих професій

Ліліана Кінах

Постановка наукової проблеми та її значення. У сучасній лінгвокультурології зв'язок мови і культури розглядають як структурно гомоморфний: не все, що існує в культурі, знаходить своє відображення у мові, але все що є у мові, тим чи іншим чином існує в культурі [3, 357]. У мові відзеркалюються і загальні, універсальні компоненти загальнолюдської культури, і своєрідність матеріальної та духовної культури окремого народу. Відлуння давніх часів збережено, зокрема, у прислів'ях, приказках, фразеологізмах. Вони є безцінним джерелом інформації про менталітет народу, його моральні цінності, звичаї, традиції, ритуали, норми поведінки, побут, виробничі практики тощо.

Аналіз досліджень цієї проблеми. Дослідженню взаємодії мови і культури присвячено роботи В.В. Воробйова, В.А. Маслової, В.М. Телії, В.М. Шаклеїна [1; 2; 4; 5] та інших лінгвістів. Вони розглядають мову як засіб фіксації та відображення культури народу, а мовні одиниці - як засіб вираження мовного і позамовного (культурного) змісту. Культурна інформація може бути представлена в мові й мовленні у вигляді культурних сем, культурного фону, культурних концептів і культурної конотації як оцінних, емоційних, експресивних і функціонально-стилістичних відтінків значення мовних одиниць, зумовлених культурними пріоритетами та настановами [3, 355].

Мета наукової розвідки - з'ясувати лінгвокультурні особливості німецьких прислів'їв, які містять найменування ремісничих професій. Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) виявити лексико-семантичні особливості найменувань ремісничих професій у німецьких прислів'ях; 2) розкрити культурно-історичний зміст, зафіксований у цих прислів'ях.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів дослідження.

Серед великої кількості ремісничих професій, традиції яких і досі зберігаються у багатьох європейських країнах, є чимало таких, які сягають своїм корінням у часи раннього середньовіччя. Ще наприкінці VIII ст. Карл Великий зобов'язав управителів королівських маєтків відшуковувати і залишати при дворах старанних ремісників, передусім золотарів і сріблярів, ковалів, шевців, теслярів, різьбярів та інших вправних у своєму ремеслі людей [6, 161].

Дрібне виробництво за допомогою примітивного знаряддя слугувало задоволенню передусім власних побутових і господарських потреб. XIII-XIV століття у Західній Європі означене бурхливим розвитком міст та їх поступовим перетворенням на осередки промисловості. Ремісники оселялися у містах і містечках, самостійно виготовляли і продавали там свою продукцію та об'єднувалися для захисту своїх інтересів у цехи [9, 187]. Потреби щораз більшої кількості міського населення в цілому та запити багатих міщан зокрема, а також нові технічні можливості зумовлюють подальшу спеціалізацію ремісників - з'являються годинникарі, скульптори, майстри, які виливають вироби з олова та ін. [6, 165].

Уміння власноруч виготовляти якісний товар високо цінувалося, а саме ремесло давало змогу забезпечувати відносний добробут власної родини (Handwerk hat goldenen Boden), проте, як свідчить німецька народна мудрість, вправно ремісник може володіти якоюсь однією справою, а не багатьма (Viele Handwerke verderben den Meister; Neunerlei Handwerk, achtzehnerlei Unglbck).

Назви предметів, що виготовляли ремісники в часи середньовіччя, ставали найменуваннями чи компонентами найменувань тогочасних професій: Lederer, Nadler, Plattner, Sattler, Seiler, Tischler, Ti^pfer, Ziegler, Bogenmacher, Bbchsenmacher, Filzmacher, Glasmacher, Handschuhmacher, Hutmacher, Kammmacher, Kerzenmacher, Knopfmacher, Panzerhemdenmacher, Paternostermacher, Radmacher, Schuhmacher, Uhrmacher, Bbrstenbinder, Drahtzieher, GlockengieЯer, Seifensieder, Klingen- und Messerschmied, Helmschmied, Nagelschmied, Pfannenschmied, Waffenschmied, Schwertfeger, Mьnzprдger, Brotbbcker, Bettdeckenweber, Leineweber, Wollenweber та ін. Низка інших найменувань містить назви матеріалів, із якими працювали ремісники: Eisenschmied, Goldschmied, Silberschmied, Kupferschmied, Elfenbeinschneider, GelbgieЯer, ZinngieЯer, Zuckerbbcker, Steinmetz, Strohdecker та ін.

Матеріалом дослідження стала суцільна вибірка із паремійних збірок та інтернет- ресурсів [7; 8; 10]. Загальна кількість аналізованих прислів'їв, у яких ужито найменування ремісничих професій, становить 683. Найбільш уживаними виявилися такі найменування професій: Schneider (97), M^ler (96), Schmied (80), Schuster (53) /Schumacher (14), Bhcker (45), Barbier (25), Zimmermann (26), Metzger (15), Maurer (14), Fleischer (13), ^pfer (12), hler (10), Gerber (9), Seiler (9), Schornsteinfeger (8), Schreiner (8), Weber (8), ^rschner (7), Schlosser (6), Brauer (5), Glaser (4), Goldschmied (4), Tischler (4). Всього проаналізовано 52 найменування. Очевидно, що найпотужніше представлено найменування професій, представники яких своєю працею забезпечували населення найнеобхіднішими в повсякденному житті речами: одягом, взуттям, продуктами харчування, хатнім начинням.

На позначення ремісничих професій в прислів'ях ужито, зазвичай, іменники чоловічого роду в однині, що зумовлено сингулярним генералізуючим використанням чоловічого роду. Однак нами було зафіксовано чотири випадки вживання відповідних номінацій жіночого роду, а саме: пекарка, млинарка, прядильниця, швачка: Der Brauer und die Bdckerin haben nicht einerlei Sinn. Die Mbllerin hat mehlige Hdnde. Einer fleiHigen Spinnerin fehlt's nie an Hemden. Eine Ndherin, die keinen Knoten in den Faden macht, verliert den Stich. Основним завданням жінки у часи середньовіччя традиційно було ведення домашнього господарства і виховання дітей, проте в містах проживало чимало таких жінок, які мусили працювати, щоб заробити собі на прожиття (зазвичай, це були неодружені жінки чи вдови), або ж які допомагали своїм чоловікам у виробництві та збуті всіляких речей. Жіночими руками виготовлялися ґудзики, голки, щітки, ключі, віники, кошики, майже вся текстильна продукція (рукавички, капелюхи, сумки тощо), пряжа, зокрема золоті та шовкові нитки [9, 205].

Використання прикметника у функції узгодженого означення в межах короткого, лаконічного висловлення, яким, як правило, є прислів'я, не поширене явище, проте в окремих випадках необхідним є уточнення, конкретизація предмета за допомогою певної ознаки. З найменуваннями професій зафіксовано використання якісних прикметників, що виражають фізичні якості людини, особливості її характеру і професійні характеристики, часто у формі антонімічних пар (позитивна ознака - негативна ознака): Ein geschickter Maurer baut sein Haus. - Einem ungeschickten Zimmermann taugt kein Beil. Ein guter Maurer verwirft keinen Stein. Ein guter Barbier hat mehr als ein Schermesser. - Ein schlechter Barbier nimmt Haar und Haut. Ein guter Metzger duldet keine Scharten im Messer. Ein fleiHiger Spinner hat ein langes Hemde. Einem faulen Zimmermann rostet das Beil. Ein ehrlicher Mbller hat einen goldenen Daumen. Auch ein alter Weber verwirrt sich zuweilen das Garn. В окремих випадках спостерігаємо найвищий ступінь вияву таких ознак: Dem geschicktesten Weber bricht zuweilen ein Faden.

Серед проаналізованих прислів'їв виокремлюємо низку таких, у яких за допомогою наказового способу дієслова виражається адресована співрозмовникові вимога до належного виконання своїх професійних обов'язків (Bdcker, backe tbchtig, richtig, gewichtig! - один із 16 написів, які були зроблені на стелі зала засідань Берлінської ратуші) або ж спонукання до заняття виключно якимось одним видом ремесла чи іншої діяльності (Der Zimmermann fahre die Hack' und der Mbller falle den Sack; Der Schmied hbmmere das Eisen, der Hirt acht' auf die Geisen; Der Schuster geh' zu seinem Leder und der Schreiber behalte die Feder). Особливістю таких конструкцій є наявність адресата мовлення, вираженого іменником у називному відмінку однини.

Прислів'я - невичерпне джерело знань про життя людей у давнину, організацію їхнього побуту тощо. Проаналізований матеріал дає змогу довідатися про особливості професійної діяльності гончарів, ковалів, млинарів, броварів, кравців, мулярів, теслярів та ін., зокрема про:

а) знаряддя праці, якими користувалися ремісники: Dafar hat der Schmied die Zange, dass er sich die Finger nicht verbrennt; Der Schmied spricht gern von Hammer und Amboss; Der Schlosser fahre die Feil' und der Metzger sein Beil; Wenn der Zimmermann lange mit dem MaЯstab ums Holz herumgeht, so fbllt doch kein Span davon; Der Schreiner muss ьЬєшіі den Hobel fahren; Wenn der Schuster nicht beim Leisten bleibt, so bleiben die Kunden nicht beim Schuster;

б) матеріали, з якими ремісники працювали: Wie der Tu,pfer will, so bekommt der Ton die Form; Beim Kbrschner kommen alle Fuchsbblge zusammen; Der ist kein guter Maurer, der einen Stein anzunehmen verweigert; Wer ein Schreiner werden will, muss auch harte Bretter bohren lernen; Ein wackerer Schmied hat far jeden Huf ein besonderes Eisen;

в) виготовлену ремісниками продукцію: Jeder Tu,pfer lobt sein Geschirr, das besonders, was einen Riss hat; Was soll dem Schneider das Tuch, wenn er keinen Rock daraus machen kann;

Ein Schuster, der schlechte Stiefel macht, kommt in die Нцііе; Wenn der Mbller nicht vom Mehl spricht, so spricht er von Sdcken; Wie der Schmied, so das (Huf-)Eisen;

г) історичні одиниці виміру: Ein Mbller hat zwei Scheffel, den einen zum Ein-, den andern zum Ausmessen (der Scheffel - четверик (старовинна міра об'єму сипучих матеріалів, яка дорівнює 26,239 л);

д) особливості зовнішнього вигляду ремісника, предметів одягу: Fdrber erkennt man an den Hdnden; Schmiede haben harte Hdnde; Es ist nicht jeder ein Hufschmied, der ein schwarzes Gesicht hat; Wo der Bdcker sitzt, kann der Brauer nicht liegen (про традиційно гладких пекарів); Es ist nicht jeder Schmied, der ein Schurzfell trdgt; Zu einem Mbller geh-цН mehr als ein weiHer Rock;

е) умови праці: Wer mit КцМєгп umgeht, der wird ruH.ig; Wer mit einem Mbller umgeht, wird staubig; Wer bei einem Gerber gewesen, riecht den ganzen Tag danach (від майстерень чинбарів, котрі вичиняли й обробляли шкіри тварин, поширювався сильний сморід);

є) послідовність етапів виробничого процесу: Wenn die Drahtzieher sterben, legen die Heftelmacher Trauer an (Heftelmacher - ремісники, що виготовляли металеві гачечки для застібання одягу); Wenn der Maurer gesbndigt, soll man nicht den Zimmermann hdngen; Der Schlosser sbndigt und der Schmied wird gehdngt;

ж) взаємозалежність діяльності ремісників: Schmied und КцМєг finden sich (окремі випадки вживання найменувань професій у межах одного прислів'я можна розглядати як контекстуальну синонімію (Schmieds Tochter nimmt gern einen Kohlenhdndler zum Mann) чи контекстуальну антонімію (Man kann nicht КцМєг und Bleicher zu gleicher Zeit sein);

з) спадкову передачу ремесел: Mbllers Kind macht, wenn es geboren, schon krumme Finger; Schmiedssohn ist der Funken gewohnt;

и) цехову організацію праці: Da kommt auch einer aus unserer Zunft, sagte der КцМєг zum Schornsteinfeger, als er einen Priester sah; Mancher will Meister sein und ist kein Lehrjunge gewesen; Wer einen Gesellen bei sich hat, der hat auch einen Meister bei sich.

Прислів'я є загальновизнаним джерелом народної оцінки особистісних рис людини та морально-етичних норм її поведінки в суспільстві. В усі часи пошановували професійні якості людини (Ein geschickter Maurer bringt jeden Stein auf den besten Platz; Der Goldschmied kennt das Gold, auch wenn es unter Messing liegt; MaurerschweiЯ steht hoch im Preis), засуджували непрофесійність і лінощі (Ein schlechter Schmied, der die Funken fbrchtet; Wenn der Schneider feiert, so verrosten die Nadeln; Einem faulen Zimmermann rostet das Beil), високо цінували досвід роботи майстра (Ein erfahrener Steinmetz kann alle Steine zusammenfbgen, dass ein Haus daraus wird; Man geht besser zum Schmied als zum Schmiedlein), хоча й допускалося його право на помилку (Auch einem alten Zimmermann kann das Beil einmal abfahren; Der beste Brauer macht einmal schlechtes Bier; Dem geschicktesten Weber bricht zuweilen ein Faden). Народна мудрість каже про те, що кожен повинен займатися своєю справою (Der Maurer halte die Kelle und der Gerber schabe seine Felle; Der Schuster bleib' bei deinem Leisten; Der Schreinerfbhre den Hobel und der Kbrschner verarbeite den Zobel; Der Maurer bleib' auf dem Gerbst und der Knecht bei seinem Mist).

Низка проаналізованих одиниць відповідає українському прислів'ю “Швець без чобіт, а тесля без воріт”: Die Schuhmacher haben die schlechtesten Schuhe. Des Zimmermanns Haus hat keine Bank. Des Schreiners Familie isst an einem wackeligen Tische; Der Schneider trdgt zerrissene Kleider; Wagner haben die zerbrochensten Wdgen та ін. Жартівливо-іронічне вживання таких прислів'їв стосується людини, яка майстерно виконує свою роботу для інших, а сама залишається при цьому без результатів такої діяльності.

У прислів'ях зафіксовано і чимало негативних характеристик окремих представників ремісничих професій, зокрема йдеться про заздрість, зловтіху, схильність до пияцтва, вчинення крадіжок (Ein Schmied neidet den andern; Der T^fer lacht wohl bber zerbrochene Тцpfe, aber nur, wenn sie nicht auf seinen Markt geh^en; Was die Maurer in der Woche gewinnen, muss am Sonntag durch die Gurgel rinnen; Ein trunkener Тцр/er macht schiefe Hdfen; Er ist wie jener Kupferschmied; denn, was er sieht, das nimmt er mit), засуджується шахрайство ремісників, обман покупця чи замовника з метою власного збагачення. Передусім це стосується кравців, шевців, млинарів і ткачів: Hundert Schneider, hundert Mbller und hundert Weber sind zusammen dreihundert Diebe; Mbller und Bdcker stehlen nicht, man bringt's ihnen; Mbller, Schneider und Weber werden nicht gehdngt, das Handwerk ginge sonst aus; Beim Fleischer sind alle Kbhe Ochsen, beim Gerber sind alle Ochsen ^he (м'ясник не цурався видавати м'ясо корови за м'ясо бика, яке вважалося смачнішим і було відтак дорожчим, а чинбар - шкіру бика за шкіру корови, яка вважалася міцнішою і кращою за якістю).

Особливо великими шахраями вважали млинарів. Міщани і селяни, які користувалися їхніми послугами, постійно нарікали на обман та інші темні справи представників цієї професії. Старе прислів'я каже: Neben jeder Mьhle steht ein Sandberg, а наступне ще красномовніше: In der Mьhle ist das beste, daЯ die Sbcke nicht reden Ецппєп. У німецьких сагах млинарі традиційно були персонажами, які мали чаклунські здібності й відтак дурну славу, а самі млини, які, зазвичай, розміщувалися на околицях міст і сіл, часто ставали місцем розбійних нападів і убивств. Лише у 1577 році, що є значно пізніше, порівняно з іншими ремісниками, німецькі млинарі отримали право утворювати цехи, і аж до 1700 року за ними зберігалася ганебна повинність допомагати у спорудженні шибениць [6, 182].

Млинарі, ткачі, сажотруси, а також кати, шкуродери, копачі могил, вівчарі, банщики й інші належали в часи середньовіччя до особливої групи так званих нечесних професій, професій «поза законом» (“unehrliche / verfemte Berufe”) [6, 179]. Вони перебували на узбіччі тогочасного суспільства, їм забороняли контактувати з «нормальними» людьми і на них зневажливо дивилися навіть представники найбідніших верств населення [6, 181]. Наприклад, людина, яка випадково доторкнулася до коня чи воза шкуродера, вже й сама ставала «нечесною» і не мала більше права займатися своїм ремеслом (Die Zьnfte leiden nichts Unehrliches; Die Zьnfte m^sen so rein sein, als wbren sie von den Tauben gelesen).

Висновки та перспективи подальшого дослідження. Чимало ремісничих професій, про які було згадано, вже повністю зникли чи втратили свою популярність, проте вони продовжують жити у влучних і мудрих прислів'ях, які передають нащадкам культурно - історичний досвід німецького народу. Доцільним видається у цьому зв'язку подальше лінгвокультурологічне дослідження паремійного фонду німецької мови.

Джерела та література

лінгвокультурний німецький прислів'я ремісничий

1. Воробьев В.В. Лингвокультурология (теория и методы) / В.В. Воробьев. - М.: РУДН, 1997. - 331 с.

2. Маслова В.А. Лингвокультурология: учебное пособие / В.А. Маслова. - М.: Академия, 2001. - 208 с.

3. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія / О.О. Селіванова. - Полтава: Довкілля-К, 2010. - 844 с.

4. Телия В.Н. Культурно-национальные коннотации фразеологизмов / В.Н. Телия // Славянское языкознание: XI Междунар. съезд славистов: доклады рос. делегации (Братислава, сент. 1993 г.) / отв. ред. Н.И. Толстой. - М.: Наука, 1993. - С. 308.

5. Шаклеин В.М. Лингвокультурная ситуация и исследования текста / В.М. Шаклеин. - М.: О-во любителей рос. словесности, 1997. - 184 с.

6. Deutsche Geschichte. Band 5: Das ausgehende Mittelalter 1378-1517 / [Hrsg.: H. Pleticha]. - GHersloh: Bertelsmann / LEXIKOTHEK, 1982. - 383 S.

7. Deutsches Sprichwnrter-Lexikon: in 5 Bdn. Ein Hausschatz br das deutsche Volk / [Hrsg.: K.F. Wander]. - Nachdr. d. Ausg. Leipzig 1867. - Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 1964. - 9252 S.

8. Sammlung der Sprichwnrter [Electronic resource]. - Access mode: http://www.alle-sprichwoerter.de/.

9. Waas A. Der Mensch im deutschen Mittelalter / A. Waas. - Wiesbaden: VMA, 1996. - 233 S.

10. 4000 Sprichwnrter und Zitate / Hg.: E. Gerr. - Berlin : Langenscheidt, 2001. - 319 S.

Размещено на Allbest.ru