Засоби вираження категорійної семантики інтенсивності у змісті дієслів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова

Засоби вираження категорійної семантики інтенсивності у змісті дієслів

Плющ М.Я. д.філол.н., професор

Рецензент д.філол.н., професор Назарець В. М.

Київ

Анотація

Ключові слова: інтенсивність, функційно-семантичні категорії, пропозиційна настанова автора, модус, модальність, конотація.

Аннотация

В статье исследованы языковые способы выражения семантики категории интенсивности, количества и других «скрытых» категорий в разных лексико-грамматических группах глаголов с позиций коммуникативных интенций говорящего, его отображения объективных реалий мира и оценочно-эмоциональных субъективных коннотаций.

Ключевые слова: интенсивность, функционально-семантические категории, пропозициональная установка автора.

Annotation

Keywords: intensity, functional-semantic categories, propositional setting of author, modus, modality, connotation.

Важливою проблемою теоретичної граматики на сьогодні є з'ясування взаємодії лексичної і граматичної семантики слів на синтаксичному рівні (як категорійної системи синтаксису) і в актах мовлення (як категорії тексту) (Ф. С. Бацевич, І. Р. Вихованець, А. П. Загнітко, М. В. Мірченко та ін.). З погляду лінгвістичної стилістики увагу дослідників привертає проблема комунікативно-прагматичних характеристик висловлювань та модифікацій у структурі дієслів відповідно до настанови (наміру) мовця.

Когнітивна психолінгвістика грунтується на положенні про те, що в своїй діяльності людина набула досвіду орієнтації в реальній дійсності, створила систему образів світу і виробила вербальну базу мовлення. Специфіка різних типів комунікативних процесів відповідає типовим ситуаціям і корелює із фрагментами образів світу у мисленні людей [1, с. 169-174].

Дослідники комунікативного синтаксису (Дж. Остін, Дж. Серль), визначають мовленнєвий акт як складний процес, який полягає в тому, щоб виголосити членоподільні звуки, побудувати зі слів висловлення за правилами граматики, надавши йому смислу і референції [2, с. 179-202]. Мовленнєві акти (дискурс, текст) спрямовані до адресата.

Модальність речення вчені витлумачують як позначення суб'єктно- модальних, модально-оцінних значень або всі смисли, що йдуть від автора. За словами В. Д. Шинкарука, модальність «прямо залежить від інтенції мовця і має прямий стосунок до прагматичного аспекту речення» [3, с. 20]. Основним модальним значенням речення (тексту) є мета, отже, дослідникові синтаксису необхідно враховувати ще й такі параметри, як оцінка мовцем змісту реальності/ірреальності, оцінка ситуацій, відтворених у тексті. До категорії модусу входять також емоційно-оцінні смисли й схвалення/ несхвалення життєвих, соціальних, моральних та інших нашарувань компонентів, властивих побудовам певного етносу, що знаходять вираження в конотативних семах.

Метою нашої статті є з'ясування особливостей стилістично маркованих засобів вираження категорійної семантики інтенсивності у змісті дієслів.

Категорія інтенсивності виявляє найтісніший зв'язок із категорією оцінки. Оцінка ґрунтується на протиставленні значень: посилення / послаблення (релаксація) дії, пов'язаних між собою третім (середнім) членом як точкою відліку від норми на шкалі розгортання характеристик дій, подій, явищ, сталих ознак у свідомості мовця. Категорійну семантику інтенсивності виражають одиниці усіх мовних рівнів. Так, на фонетичному рівні вона реалізується за шкалою гучності; на морфологічному (у прикметнику й прислівнику) - на шкалі ступеня, градації ознак, у дієслові - на шкалі розгортання, тривання дії в часі, кількісного вияву та інших характеристик; на рівні речення і тексту - як додаткова (конотативна) семантика, ускладнена експресивними, емоційними індивідуально-авторськими смислами. У семантико-синтаксичній структурі речення одночасно з реалізацією внутрішнього значення лексем (оцінної градації динамічної ознаки) стилістично маркуються емотивно-оцінні конотації мовця.

Дієслова з семантичною інтенсивності поділяють на три класи: 1) дієслова- інтенсиви (або інтенсифікатори), які семантично не самодостатні і призначені для підсилення ознаки іншими словами (плакати - ревіти, голосити - ридати, рюмсати - пхикати); 2) внутрішні інтенсиви - слова, які передають інтенсивність метафорично, зокрема в усталених зворотах (вовком вити, чухрати чимдуж, скалити зуби); 3) дієслова-інтенсифікати, які вже містять сему інтенсивності, експліковану коренем слова та доповнені словотворчими префіксами (набратися, висидіти, запанувати, об'їстися, розсміятися, наснитися та ін.).

Інтенсивність із погляду мовного - це різновид оцінки в широкому розумінні, бо прагматичне значення, слово набуває у мовленні. На думку Н. Д. Арутюнової, оцінка становить «баланс позитивних і негативних чинників» [4, с. 7]. Оцінний компонент змісту дієслова співвіднесений із його номінативним значенням і має статус семи як оцінки мовцем ступеня (міри) вияву дії, процесу, стану понад норму чи нижчого від норми.

У структурі дієслів-інтенсифікатів значення інтенсивності передають префікси: ви-, від-, до-, за-, на-, о-, об-, пере-, роз- та конфікси (поєднання префікса з постфіксом -ся), реалізуючи цілу гаму категорійної аспектуальної семантики як ступеня (міри) вияву динамічної ознаки. Наприклад, у поетичному тексті Тараса Шевченка значення інтенсивності переважає у варіантах надмірності, вичерпності дії:

Во дні фельдфебеля - царя

Добра таки чимало натворили.

Чимало люду оголили.

Дієслова із семою ступеня вияву дії передають інтенсивно-процесне значення (виблагати, вимолити, випросити), результативно-тотальне (видушити, вилягти, вистраждати) та ін., денотативна співвіднесеність змісту яких доповнена частковим виявом категорії кількості та смислами ефективності, експресивності тощо.

Закладена в семантиці дієслова здатність виражати інтенсивність дії засобом афіксів (префіксів, конфіксів, суфіксів) взаємодіє з категорією виду, зокрема з одновидовими (переважно доконаного виду) утвореннями. Інтенсивність дії, процесу, стану в семантиці дієслів представлена семами - показниками ступеня вияву динамічної ознаки, процесуальності («сильно, з усією силою», дуже, «найдужче»/«слабо, ледве-ледве»; «швидко - дуже швидко/повільно») та іншими, що відображають емоційно-оцінні характеристики, які йдуть від мовця. .

Характерною ознакою текстових фрагментів, формування яких передбачає вираження категорійної семантики інтенсивності, є всеохопність матеріальних засобів її вираження: фонетичних, лексичних, словотвірних, прийомів лексичного і синтаксичного повтору, нагромадження питальних, спонукальних, окличних речень, фігур еліпсису, антитез, питальних і спонукальних побудов із відповідним інтонаційним оформленням тощо.

У семній структурі дієслів інтенсивність переважає у дієсловах дії, стану і руху переміщення. Наприклад, у лексико-семантичній групі дієслів із префіксом роз - та конфіксомроз-... ся наявні семи, що характеризують фізичний та психічний стан людини, конкретні дії, рух і переміщення. Це семи:

- «сильно, дуже сильно, найсильніше»: розболітися, розкричатися, розридатися, розгніватися, роздратуватися, розвередуватися; розспіватися, розбурхатися (про річку, море), розбунтуватися, але розвіюватися, розморожуватися (потроху);

- «зазнавати швидких змін внаслідок реакції на щось»: розчервонітися, розсміятися, розплакатися, розгніватися (з якоїсь причини); пор.: розприндитися (поступово, через невдоволення чимось);

- «рухатись швидко, багато»: розбігтися (швидко, в різні боки), розгасатися, розступитися (швидко, в різні сторони), розкошелитися (витратитися), розбігтися (швидко, враз, у різні сторони);

- «виявляти розслаблення, небажаність до роботи»: розлягтися, розсістися (сісти, розвалившись, зайнявши багато місця);

- «позначати цілковиту зміну (втрату) попереднього стану, вигляду упродовж певного часу»: розламатися, розпанахати (на окремі частини), розбитися (відразу, з розмахом), але розгорітися (поступово), розлитися (по краплі), розвіятися (поступово, зовсім);

- «дати негативну оцінку поведінки особи»: розгордитися (синонім загордитися),

- «охопити дією багатьох»: розкланятися, розцілуватися, розпитатися, розбовтати (розповісти заборонене, таємне багатьом) та ін.

Дієслова-інтенсифікати завжди передають категорійну семантику в широкому контексті у єдності з різними мовними засобами. Наприклад:

Може, зійдуть [мої слова правди] і виростуть Ножі обоюдні, Розпанахають погане, Гниле серце, трудне... І вицідять сукровиту, І наллють живої Козацької тії крові, Чистої, святої!!! (Т. Шевченко).

Посилює інтенсивність вияву дії чи стану лексичний і синтаксичний повтор дієслів-інтенсивів: ... Ридать, Ридать і долю проклинать, і сивіть, кленучи (Т. Шевченко).

Лексико-семантична група дієслів із префіксами за та конфіксом за...ся передає переважно емоційно-оцінні значення інтенсивності, що виступають предикатами характеризації осіб.

Наприклад: забалакатися (захопитися розмовою, розмовляти довго, охоче); забігти (на короткий час куди-небудь, мимохідь), забурлити (почати бурлити із великою силою, синонім до забурхати), завалувати (заклубитися) (про дим), завзятися (енергійно взятися, дуже діяльно, вперто виконувати якесь діло (за що-небудь), наприклад: Чекай же, думаю собі, завзялася ти, завізьмусь і я (Л. Костенко), завихритися - підніматися вихором, вихрити з великою силою, завмерти - мліти, ціпеніти від сильних переживань; загодувати (надмірно годуючи, даючи багати їсти, довести до перенасичення, ожиріння); заголосити, загорювати (тяжко);

загратися (захопитися чим-небудь), загризтися (з ким-небудь, дуже посваритись, кусати, гризти один одного); закохатися (перейнятися почуттям кохання до когось, пристрастю); заніміти, наприклад: Хлопець занімів від здивування (М. Ткач); заскиглити, наприклад/ Дитина заскиглила, потім захрипіло трохи (А. Тисленко).

Дієслова руху і переміщення вербалізують модальну семантику способу дії, ступеня вияву дії: зігнати (когось масово в одне місце), залякатися (означає раптовість дії від переляку), наприклад: Як гуси, заверещали, заметались на тротуарі дівчата, ховаючись хто куди (Я. Баш.).

Стосовно предикатних характеристик дій і стану можна говорити про конотації, які зосереджують увагу на індивідуальному сприйнятті й оцінці їх. Наприклад, у дієсловах: зганьбити (ся) (покрити ганьбою, знеславити), знишкнути (притихнути). Інтенсифікацію процесів передають, наприклад, дієслова захряснути, затопити (водою), запродати, загарбати та ін.

Отже, семи функціонально-семантичних категорій взаємодіють (категорії оцінки, інтенсивності, кумулятивності, кількісності, міри вияву), що своєрідно відображає семна структура дієслів різних аспектуальних класів. Дієслівна лексема вміщує в своєму змісті і конотації, які вербалізуються як додаткові семи на фоні й інших засобів у контексті, що передає конкретну ситуацію.

Література

1. Штерн І. Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник / І. Б. Штерн. - К. : Артек, 1998. - 335 с.

2. Серль Дж. Референция как речевой акт / перевод с англ. Т. В. Радзиевской // Новое в зарубежной лингвистике. - М : Радуга, 1982. Вып. 13. Логика и лингвистика (Проблемы референции). - С. 179-202.

3. Шинкарук В. Д Категорії модусу і диктуму у структурі речення / В. Д Шинкарук. - Чернівці : «Рута», 2002. - 271 с.

4. Арутюнова Н. Д. Прагматика / Н. Д. Арутюнова // Лингвистический энциклопедический словарь. М. : Сов. энциклопедия, 1990. - С. 389-390.

Размещено на Allbest.ru