Політична метафора в системі політичної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 81'373.612.2:81'272

ПОЛІТИЧНА МЕТАФОРА В СИСТЕМІ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

А. ГАВРИЛЮК

Київ, Україна

Політична метафора межує з низкою понять: політичний, політична комунікація, політичний дискурс, політична лексика та політика.

За визначенням Великого тлумачного словника сучасної української мови, який дає загальні визначення понять, термін «політичний» означає той, «який базується на політиці, пов'язаний з питаннями політики, пов'язаний із проведенням політики у життя» [4: 849].

Термін «політика» визначається як:

1. Загальний напрямок, характер діяльності держави, певного класу або політичної партії.

2. Напрямок діяльності держави або політичної партії у тій чи іншій галузі у певний період.

3. Події та питання внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя [4: 849]. Політологічний енциклопедичний словник дає дещо інше, більш конкретне визначення цього терміну, згідно якого:

«Політика (від грец. politiko - державні і суспільні справи) - організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними группами задля здійснення власних запитів і потреб» [8: 258].

Отже, можна по-різному тлумачити поняття «політика», і тому поняття «політичний» позначає напрямок та характер діяльності держави, політичної сили, партії, громадської організації, стосується подій та питань внутрішньодержавного і міжнародного суспільного життя та спрямований на досягнення, утримання та реалізацію влади.

Передумовою створення політичної метафори в системі мови та розвитку в системі мовлення є тексти як комунікативні одиниці та їхні жанрові різновиди. Ці поняття тісно взаємопов'язані між собою, вони функціонують у тісній взаємодії. Політична комунікація є процесом обміну інформації між державною владою, високопосадовцями, членами політичних сил, громадських організацій та населенням, яка стосується політичної сфери суспільного життя. Під текстом розуміють

Відомим лінгвістом, який досліджував текст є Гальперін І.Р. Вчений приділив дослідженню тексту особливої уваги в його праці «Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження». Основним авторським визначенням тексту є наступне «Текст - це витвір мовленнєвотворчого процесу, який відзначається завершеністю, є об'єктивованим у вигляді письмового документа, літературно обробленим у відповідності до типу цього документа, твір, який складається з назви (заголовка) і ряду особливих одиниць (надфразних єдностей), об'єднаних різними типами лексичного, граматичного, логічного, стилістичного зв'язку, та який має певну цілеспрямованість і прагматичну настанову» [5: 21]. Цікавим є твердження автора, що текст можна розглядати як рівень мовлення, оскільки текст на його думку представляє собою свідомо організований результат мовленнєвотворчого процессу та підкорюється визначеним для нього закономірностям організації [5: 3]. Одночасно автор висуває гіпотезу, згідно якої текст - поєднання організованого, упорядкованого, запрограмованого та випадкового, незапрограмованого, того, що виникає в процесі його створення [5: 4].

Будь-який текст, а особливо політичний має комунікативну мету. На думку Золіної Г.Д., яка вивчала мовні та жанрові особливості політичного тексту, характерними відмінностями політичного тексту є завдання, які мають на меті маніпуляцію свідомістю аудиторії, політичні установки та погляди автора, а також наявність своїх лексичних, граматичних, стилісничних особливостей та системи своєрідних мовленнєвих прийомів у політичному тексту [7: 1]. Політичний текст, так само як і мовлення має свою прагматичну мету, проте на відміну від усного мовлення, де прагматика яскраво виражається за допомогою інтонації, міміки та жестів, у політичному тексті особливу прагматичну роль грають стилістичні засоби, зокрема політична метафора. політичний метафора текст жанровий

У процесі політичної комунікації неможливо використовувати мову нейтрально, оскільки однією із найважливіших ознак політичної комунікації є прагнення до переконання, впливу. Зазвичай для досягнення більшого ефекту впливу на комуніканта мовець застосовує різноманітні мовні засоби. На думку Баранова А.М. використання політичних метафор особливо цікаве з огляду на те, що метафора є не лише мовною категорією, але й феноменом мислення, тому вона дозволяє виявити способи осмислення політичної ситуації, які є характерними для політичних текстів та для політичних суб'єктів [3: 10]. Дослідниця Чокою Анка-Михаела стверджує, що політична метафора не лише вказує на спосіб політичного мислення, а й може спрогнозувати процеси прийняття рішень [9: 16]. Згідно авторського визначення політичні метафори задають ту множину можливих виходів з кризи, яку розглядає політик в процесі прийняття рішень. На думку автора на це вказує когнітивна теорія метафори, згідно якої метафоричне осмислення дійсності дозволяє сформувати множину альтернатив вирішення проблемної ситуації.

Отже, політична метафора є невід'ємною складовою політичного тексту, вона використовується у політичній комунікації та навіть входить до складу політичної лексики (базові метафори). Політичною називають метафору, яка є присутньою в політичному тексті, має політичний характер і виражає ту чи іншу політичну ситуацію. Метафору можна назвати політичною лише тоді, коли її оточує певний політичний контекст. Згідно Баранова А.М. та Караулова Ю.М. політична метафора - це мовленнєвий вплив, який має на меті формування у реципієнта (частіше у суспільства) або позитивної, або негативної думки стосовно тієї чи іншої політичної одиниці [2: 189]. Таким чином можна стверджувати, що однією із найважливіших ознак політичної метафори є її прагматичний потенціал. На думку Анісімової А.А. окрім того, що політична метафора вносить до офіційного тексту елемент образності, виконуючи при цьому естетичну функцію, вона привертає та затримує увагу читача, насичує його виразними образами, які ще надовго залишаються в пам'яті, слугує ефективним засобом вираження особистої позиції автора, виконує функцію ущільнення інформації та впливає на асоціативне мислення, виступаючи в якості інструмента впливу та маніпуляції свідомістю та процесом мислення [1: 42].

Проблема визначення метафори є дискутивною і досі. Наразі існують різні підходи до вивчення метафори. Традиційну метафору можна визначити як спосіб пізнання, номінації та мислення, а також як стилістичний засіб. Політична метафора так само може виконувати різні функції, а тому може визначатись відповідно по-різному. Проте головною її відмінністю у порівнянні із традиційною є те, що політична метафора обов'язково стосується політичної сфери життя суспільства, тобто сфери життя «пов'язаної з діяльністю і відносинами індивідів і соціальних спільнот, створених ними політичних інститутів для виявлення інтересів соціальних суб'єктів, а також боротьба за їх реалізацію через посередництво політичної влади у процесі політичного розвитку» [8: 269]. Політична метафора пов'язана з питаннями напрямку та характеру діяльності держави, політичної сили, партії та інших політичних суб'єктів, спрямованої на досягнення, утримання та реалізацію влади. Важливою ознакою політичної метафори є те, що вона стосується цілей і завдань, що їх ставлять суспільні класи в боротьбі за свої інтереси, а також методів та засобів досягнення цих цілей і завдань.

Тобто до політичної метафори можна віднести:

1. Метафори, авторами яких є суб'єкти політичної сфери: члени органів державної влади, політичні діячі, члени політичних партій та громадських організацій);

2. Метафори, які стосуються політичної тематики, тобто політичних подій, рішень та будь- яких процесів державного управління та боротьби за владу (виборів, реформ, ухвалення законів, призначення на державні посади тощо);

3. Метафори, які вживаються стосовно суб'єктів політичної сфери суспільного життя та відображають особисте або суспільне ставлення до них.

На думку Дацишин Х.П., яка досліджувала метафору в українському політичному дискурсі за матеріалами сучасної періодики, політична метафора - це окремий тип метафори, вона лежить «на перетині індивідуального світосприйняття та загальноприйнятого, колективного інтерпретування політичних процесів, подій, явищ та особистостей» [6: 432]. Автор вважає, що однією із характерних рис політичної метафори є наявність ознаки колективності, тобто використання журналістами статичних, нейтральних в емоційному плані та рецентних, тих, які зберігають емоційно-оцінне навантаження, політичних метафор в якості готових мовних конструкцій. Оскільки індивідуального акту метафоризації не відбувається, політична метафора в такому випадку є результатом колективного світосприйняття.

Необхідно зазначити, що одним із найширших джерел для практичного дослідження застосування політичної метафори є тексти преси. На думку Баранова А.М. розробка та застосування сучасних методів аналізу політичних текстів ЗМІ дозволяють отримати адекватні данні стосовно стану суспільної свідомості, стосовно домінуючих політичних установок відносно актуальних суспільно-політичних проблем [3: 4]. Автор стверджує, що політичний дискурс можна визначити сукупністю тем обговорення і водночас мовними засобами обговорення цих тем, а отже, на формування політичних установок впливає не лише коло тем, а й те, як саме описуються політичні події. Лінгво-статистичний аналіз метафорики політичних текстів, згідно Баранова А.М. дає можливість зробити висновок щодо мовних засобів обговорення політичних тем, а також щодо того, як вони впливають на формування колективних політичних диспозицій громадян. З точки зору впливу, застосування метафор як в усному, так і в писемному мовленні, дозволяє в тій чи іншій мірі впливати на сприйняття людини, на її розуміння тих чи інших соціальних подій та явищ, а також формувати оцінку стосовно них [3: 39].

Отже, однією із особливостей політичної метафори є її прагматичний потенціал, тобто те, із якою метою той чи інший мовний засіб був застосований, яке імпліцитне значення ховається в ньому та яким чином він впливає на репецієнта. До того ж політична метафора дає можливість проаналізувати не лише прагматичний вплив, а й водночас наслідки такого впливу, тобто результат того, як протягом певного проміжку часу були застосовані політичні метафори певної тематики, які повторювались або видозмінювались, проте передавали одну прагматичну ціль. Таким чином політична метафора бере участь у формуванні політичної свідомості суспільства. При цьому політична метафора є і засобом, і відображенням впливу, а отже аналіз політичної метафори може дати відповідь на питання хто, яким чином і з якою метою здійснює політичний вплив, а також яким є ставлення громадян до політичних подій, проблем, діячів тощо.

Бібліографія

1. Анисимова А.А. Роль метафоры в структуре политического дискурса / А.А.Анисимова // III Международные Бодуэновские чтения: труды и материалы: в 2 т. / Казан. гос. ун-т.- Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2006.- Т.1. - C.42-44.

2. Баранов А.Н. Очерк когнитивной теории метафоры. // Анатолий Николаевич Баранов, Караулов Юрий Николаевич // Русская политическая метафора. Материалы к словарю . - М., 1991. - С. 184 - 193.

3. Баранов А.Н., Михайлова О.В., Сатаров Г.А., Шипова Е.А. Политический дискурс: методы анализа тематической структуры и метафорики / Баранов А.Н., Михайлова О.В., Сатаров Г.А., Шипова Е.А. - М.: [Фонд ИНДЕМ], 2004. - 94 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - 1440 с.

5. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин / Изд. 4-е, стереотипное. М.: КомКнига, 2007. - 144 с.

6. Дацишин Х.П. Політична метафора в індивідуальній мовотворчості журналіста / Вісник Львівського Університету. Серія журналістики. - Вип. 25. - 2004. - С. 427- 433.

7. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ.навч.закладі / Упорядн: В.П.Горбаненко, А.Г.Саприкін. - К.: Генеза, 1997. - 400 с.

8. Чокою Анка-Михаела Роль эмоционально-экспрессивных средств в современном политическом газетном тексте (на материале метафоры и прецендентных языковых единиц): Автореф. дис. канд. филол. н. / Государственный институт русского языка имени А.С.Пушкина. - М., 2007. - 23 с.

Анотація

У статті розглядаються проблеми визначення політичної метафори. Визначається місце політичної метафори в системі політичної комунікації, досліджується зв'язок між політичною метафорою та політичним текстом, а також її прагматичний потенціал.

Ключові слова: політична метафора, політичний текст, політична комунікація, прагматичний потенціал.

The article deals with the problems of the definition of political metaphor It defines the place of political metaphor in the political communication system, examines the relation between political text and political metaphor as well as its pragmatic potential.

Keywords: political metaphor, political text, political communication, pragmatic potential.

Размещено на Allbest.ru