Ономатопея як об'єкт вивчення фоносемантики

Размещено на http://allbest.ru

6

Київський національний лінгвістичний університет

УДК 811.521'373.613

Ономатопея як об'єкт вивчення фоносемантики

Віталій Охріменко аспірант кафедри східної філології

Київ, Україна

Постановка проблеми й завдань дослідження. Для сучасної лінгвістики з її антропоцентричною спрямованістю характерним є прагнення до якомога повної й адекватної інтерпретації процесу мовного віддзеркалення уявлень людини, що формуються залежно від типу перцептуального каналу отримання інформації. За допомогою даних п'яти модусів перцепції людина сприймає об'єкти і явища, що потрапляють до сфери її когніції, а потім відображує своє сприйняття світу у мові шляхом комбінування звуків [7: 3]. Пропонована стаття є частиною дослідження ономатопеїчної лексики сучасної корейської мови. Оскільки наше інтегроване дослідження буде присвячене комплексному аналізові звуконаслідувальних слів корейської мови в структурному, семантичному і функціональному аспектах, вважаємо за потрібне окремо розглянути явище ономатопеї у сучасній лінгвістиці, а також проаналізувати наявні на сьогодні теорії дослідження ономатопеїчної лексики.

Аналіз останніх публікацій і актуальність дослідження. Проблема зв'язку звуку зі значенням повсякчасно привертала увагу лінгвістики. У світовій гуманітарній науці акумулювалася значна кількість знань про звуконаслідування. Велика кількість статей і десятки дисертаційних праць у багатьох країнах світу присвячені цій проблематиці. Питання звуконаслідування у своїх працях розглядали такі видатні лінгвітсти як Е. Бенвеніст, Л. Блумфілд, О.І. Бодуен де Куртене, В. фон Гумбольдт, О. Єсперсен, О.М. Пєшковський, О.О. Потебня, Ф. де Соссюр, М.С. Трубецькой, Л.В. Щерба, Р. Якобсон та ін.

У слов'янському мовознавстві дослідженням проблем ономатопеї займалися такі лінгвісти як: Г.Г. Білфельдт, Д. Боранич, І.О. Гаценко, О.І. Германович, О. Гуйєр, Ю.Ф. Касим, Л.І. Мацько, Ю.В. Юсип-Якимович та ін. Осмисленню даної проблеми в романо-германському мовознавстві сприяли роботи С.В. Вороніна, Є.А. Глухарьова, Г. Зоммера, Х. Марчанда, Т.А. Оришечко, Г. Пауля, Т. Шіппана та ін.

У сучасній лінгвістиці і досі не існує єдиної, спільної для всіх мов класифікаційної системи лексичних одиниць, що належать до ономатопоеїчного шару лексики. Незважаючи на спроби зазначених вище видатних лінгвістів проаналізувати деякі аспекти даного мовного явища, слід відзначити, що проблема ономатопеї у сучаному мовознавстві вивчена ще далеко не в повному обсязі.

Зважаючи на викладене вище, актуальність нашого дослідження визначається загальною тенденцією сучасної лінгвістики до аналізу лексичного складу мови з точки зору її зв'язку з мисленням. Окрім цього, актуальність зумовлюється комунікативною значимістю та частотністю використання ономатопеїчної лексики у сучасній корейській мові, ступенем її представленості в національній картині світу.

Методологічні передумови пропонованого в цій статті дослідження мають комплексний характер, що зумовило паралельне застосування цілої низки відповідних методів наукового дослідження мовного матеріалу. Зокрема - описового методу, який дав змогу висвітлити таксономічний аспект проблематики, а також методів контекстуального, компонентного, аналізу, використання яких уможливило здійснення дослідження корейської ономатопеїчної лексики в семасіологічному та функціональному аспектах.

Мета - проаналізувати дослідження, які присвячено проблемі мотивованості мовного знака, а саме явищу ономатопеї у сучасному мовознавстві загалом, і в корейській лінгвістиці зокрема.

Об'єкт і предмет дослідження Як стає зрозуміло із вступної частини, об'єктом дослідження є явище ономатопеї у сучасному світовому і корейському мовознавстві. Предметом дослідження в пропонованій статті є особливості наявних на сьогодні теорій звуконаслідування.

Основний матеріал і наукові результати дослідження

Фоносемантика - наука, предмет якої полягає в звукозображувальної системі мови, а основною властивістю якої є звукозображальність, або фонетична мотивованість. Ціль полягає в вивченні звукозображальності як необхідного, істотного, відносно стійкого недовільного зв'язку між фонемами слова та ознакою об'єкта-денотата, що лежить в основі номінаціі [1: 6].

Основні поняття фоносемантики - звуконаслідування (ономатопея) та звукосимволізм. Ономатопея носить закономірний недовільнии фонетично мотивований характер і є умовною вербальною імітацією звучань оточуючого світу.

У звуконаслідуванні більш чітко прослідковується зв'язок між позначуваним та знаком, адже існує пряма залежність ономатопу від денотата. Звуконаслідувальні основи в споріднених та неспоріднених мовах є досить продуктивними та носять універсальний характер [8: 78].

Незважаючи на зростання уваги до явища ономатопеї у сучасному мовознавстві, а також на спробу розглядати його як один з фундаментальних принципів мовної організації, брак задовільних теорій дається взнаки.

Вивчення ономатопеї посідає значне місце для вирішення надзвичайно важливих мовознавчих проблем, зокрема пов'язаних з питаннями походження мов, розвитку їхніх фонетичних систем, наявності вмотивованого взаємозв'язку між фонемами та семантикою в окремих мовах світу, дослідженням вокального та консонантного звукосимволізму тощо.

Особливості культури та географічного середовища існування певної нації визначають склад характерних для мови звуконаслідувальних слів. Оскільки кожна мова індивідуально опановує звучання навколишнього світу, ономатопеїчна лексика різних мов не співпадає, хоча нерідно може бути схожою.

Беззаперечним є той факт, що одна з причин розбіжності звуконаслідувальних слів полягає в тому, що звуки, які є джерелом ономатопа, як правило, мають складну природу і оскільки точна імітація їх засобами мови неможлива, кожна мова обирає як зразок для наслідування якусь одну або декілька зі складових цього звука.

Згідно з сучасним розумінням, термін звуконаслідування, або ономатопея, вживається на позначення безпосередньої звукової імітації звуків нелінгвістичної природи шляхом комбінації відповідних сегментів, які добираються з інвентарю фонем певної мови.

Внаслідок цього виникають мовні одиниці, проблема визначення статусу яких, є доволі складною.

У спеціальній науковій літературі ономатопея як мовне явище, характерне практично для всіх мов світу (від грец.: «ім'я», лот - «творю», тобто «словотворчість» через звуконаслідування), визначається як «закономірний фонетично мотивований зв'язок між звуковим складом слова (фонемами) й акустичною ознакою позначеного (денотатом)» [3: 165]. Знаходимо й більш спрощене пояснення для цього явища: «ономатопея - це словотвір шляхом звуконаслідування» [6: 494].

Відомий український лінгвіст О.О. Селіванова визначає ономатопею як «умовну імітацію різноманітних звуків природного довкілля фонетичними засобами даної конкретної мови (звуків тварин, неживих предметів, явищ природи тощо)» [5: 431].

Перші лінгвістичні розвідки, присвячені вивченню явища ономатопеі в англійській мові, з'явилися в кінці XIX - на початку XX століття. Проте, самостіиним об'єктом дослідження звуконаслідувальна лексика стала, практично, лише в останні десятиліття ХХ століття.

Осмисленню даної проблеми в мовознавстві сприяли праці Л. Блумфілда, Д. Вестермана, Е. Вінклера, В. Вундта, Г. Гемпля, Х. Марчанда, Г. Пауля, Л. Сміта, А. Фреліха, Г. Штреле та інших дослідників.

На матеріалі романо-германських мов ономатопеїчна лексика ставала об'єктом дослідження таких відомих лінгвістів, як: З. Віттох (румунська мова), К.Ґ.Н. де Воойс (голландська мова), С.В. Воронін (англійська мова), В. Вундт (німецька та інші германські мови), Ґ. Ґілмер (німецька та інші германські мови), Є.А. Глухарьова (німецька мова), М. Ґраммон (французька мова), А. Ґраур (латинська та румунська мови), В. Дієґо (іспанська мова), Г. Зоммер (німецька мова), Й. Йордан (румунська й інші романські мови), Є. Корді (французька мова), В. Косов (німецька мова), А. Мірамбела (новогрецька мова), А. Нурен (шведська мова), Т.А. Оришечко (англійська мова), Г. Пауль (німецька та інші германські мови), А. Россеті (румунська мова), К. Стюттерхейм (голландська мова), Т. Шіппан (німецька та інші германські мови), Л. Шпітцер (італійська мова).

Ономатопеїчну лексику слов'янських та балтійських мов у різний час досліджували: Г.Г. Білфельдт (слов'янські мови), Д. Боранич (слов'янські мови), А.І. Германович (російська мова), О. Гуйєр (чеська мова), В.Н. Добровольський (російська мова), Л.А. Капанадзе (російська мова), С.А. Карпухін (російська мова), Ф. Копечний (слов'янські мови), А. Лескін (литовська мова), Л.І. Мацько (українська мова), Р.С. Смаль-Стоцький (українська та інші слов'янські мови), С.М. Толстая (слов'янські мови), І.С. Торопцев (російська мова), Ю.В. Юсип-Якимович (українська мова) та ін.

Значну увагу явищу ономатопеї приділяли дослідники не лише індо- європейських, а й багатьох інших мов світу. Так, явище ономатопеї в мовах, що належать до фіно-угорської мовної сім'ї, досліджували: Д.В. Бубрих (карельска і вепська мови), А.С. Кривощокова-Гантман (комі- перм'яцька мова), К. Майтинська (угорська мова), В. Скалічка (угорська мова), Л. Хакулінен (фінська мова).

Ґрунтовний лінгвістичний аналіз ономатопеїчної лексики багатьох семітських мов був здійснений А.М. Газовим-Гінзбергом. Загальний комплексний аналіз явища ономатопеї в алтайських мовах уперше був виконаний Г.Й. Рамстедтом.

Явище ономатопеї в тюркських мовах досліджували також Н.І. Ашмарін (чуваська мова та фіно-угорські мови), М. Бітнер (турецька мова), В.К. Дмітрієв (тюркські мови), А.Н. Кононов (турецька мова), Г.Є. Корнілов (чуваська мова та її діалекти), С. Кудайбергенов (киргизька мова), Р. Кунгуров (узбецька мова), Л.З. Лапкіна (башкирська мова), К.В. Сундуєва (монгольські мови) М. Худайкулієв (туркменська мова) та ін.

На матеріалі японської мови дослідження ономатопеїчної лексики проводилося Є.Д. Полівановим, О.І. Кобелянською, Є.М. Колпакчі, М.Й. Конрадом, Н.Г. Румак, О.П. Фроловою, К.Є. Черевко, С.Н. Чироновим.

Аналізуючи існуючу лінгвістичну літературу, натрапляємо на поодинокі роботи, виконані на теренах Радянського Союзу, які розглядають ономатопеїчну лексику корейської мови.

Найгрунтовнішою серед них можна вважати дисертаційну роботу Пак Г.А. [4], присвячену ономатопам в корейській мові. Подекуди розглядає проблему ономатопеї корейської мови відомий російський кореїст Л.Р. Концевич [2]. Ономатопея неодноразово привертала увагу корейських лінгвістів, найбільш ґрунтовними з яких є роботи Кім Хонг Пану [14], Чо Чанг Кю [15], Кім Ха Мйонгу [16], Кім Йонг Соку [9].

Праці цих та інших фахівців тією чи іншою мірою слугували теоретичною базою для нашого комплексного дослідження ономатопеїчної лексики корейської мови і стали своєрідним зразком для аналізу явища ономатопеї в корейській мові в цілому, оскільки у вітчизняній орієнталістиці ономатопеїчна лексика корейської мови фактично не досліджувалася.

У сучасній кореїстиці ономатопеїчна лексика розглядається в межах поняття звуконаслідувальних слів [11: 179]. Такого типу лексика, винятково широко представлена в корейській мові, і досі не була предметом детального дослідження в корейському мовознавстві.

Як ми вже відзначали вище, відомості, що представлені з цього питання деякими лінгвістами, досить уривчасті і не можуть заповнити відсутність спеціального дослідження звуконаслідувальних слів. У корейському мовознавстві зазначена група слів не піддавалася спеціальному дослідженню, проте деякі особливості цих слів вже були відзначені й раніше висвітлювались у роботах корейських мовознавців [12; 13].

Широкого поширення набула думка про те, що звуконаслідувальні слова корейської мови мають лексичне значення. Однак існує й інша думка, яка полягає в тому, що звуконаслідувальні слова хоча і не мають граматичних функцій, все ж таки мають лексичне значення і є повноцінними словами. Як носії звукової інформації, вони використовуються як засоби спілкування.

Звуконаслідувальні слова в системі частин мови виступають як особливі, самостійні розряди слів. Тобто до уваги ми беремо ті звуконаслідувальні слова, що вже увійшли в мовну систему і стали фактом мови.

У нашому дослідженні ми не враховуємо індивідуально-авторські новоутворення, які часто відображають лише суб'єктивне сприйняття звукових явищ творцем цих самих новоутворень. Такі слова не відповідають загальномовним нормам оформлення звуконаслідувань: вони ще не набули колектичного усвідомлення.

Як вже було відзначено, у попередніх дослідженнях вчені часто розглядали всю систему звуконаслідувальної лексики недиференційовано. Але останні дослідження корейських лінгвістів доводять, що вся система складається з 2-х підсистем:

а) звукосимволічна (з неакустичним денотатом);

б) звуконаслідувальна (з акустичним денотатом).

Висловлювання окремих авторів щодо питання структури звуконаслідувальних слів уривчасті і досить суперечливі. Одні відносять звуконаслідувальні слова до прислівників, інші - розглядають їх як особливий розряд слів [9: 445].

Існують навіть припущення про їх виключення з розряду прислівників і включення до розряду вигуків (особливо це стосується звуконаслідувань, прототипом створення яких стає жива природа).

Але це не зовсім вірно, оскільки вигуки - це розряд слів, який слугує для найкоротшого вираження почуттів і вольових імпульсів без найменування цих почуттів.

А звуконаслідування не виражають певних почуттів, виявів волі і т.і, хоча і володіють великим стилістичним різноманіттям експресій. У дисертаційній роботі ономатопеїчні слова будуть досліджені в складі прислівника, оскільки функціонально-граматичні відмінності звуконаслідувальних слів від прислівників є недостатніми, щоб виділити їх у самостійну частину мови [15: 65].

Можемо констатувати, що ситуація в сучасній корейській лінгвістиці свідчить про брак чітко визначених критеріїв у вирішенні питання виокремлення ономатопеїчної лексики. І одним із яскравих доказів такого стану справ є непослідовність фахівців при відборі та включенні до реєстру ономатопоеїчних словників тих чи інших корейських ономатопів.

Висновки

Фоносемантика - досить давня наука, ставлення до якої протягом іі існування було неоднозначним. Іі головний принцип, що стосується мотивованості звуковоі одиниці, а отже и правомірності явища звукового символізму, неодноразово ставився під сумнів, але зараз цей принцип вважається діючим та науковим. Проте продовжуються наукові дискусії щодо універсальності та національності явища звукового символізму.

Ономатопеїчні або звуконаслідувальні слова є дуже специфічним пластом лексики. І не можна сказати, що з точки зору лінгвістичної науки дане явище повністю досліджене і розроблене. На сучасному етапі ономатопеїчна лексика неодноразово ставала об'єктом дослідження в європейській та вітчизняній лінгвістиці, проте досі немає комплексного дослідження ономатопеїчної лексики в сучасній корейській мові.

Перспектива нашого подальшого дослідження полягатиме у студіюванні структурно- семантичних особливостей ономатопеїчної лексики в сучасній корейській мові.

Бібліографія

1. Воронин С. В. Фоносемантические исследования / Станислав Васильевич Воронин // Межвуз." сб. научных трудов. -Вып. 1. - Пенза, 1990. - С. 5 - 24.

2. Концевич Л.Р. Корееведение. Избранные работы / Лев Рафаилович Концевич. - М. : Издательский дом «Муравей-Гайд», 2001. - 608 с.

3. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред. Вероника Николаевна Ярцева. - М. : Советская энциклопедия, 1990. - 685 с.

4. Пак Г.А. Изобразительные слова в корейском языке: автореф. дис. на оискание ученой степени канд. филол. наук / Г.А. Пак. - Л., 1958. - 15 с.

5. Селіванова О.О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. - Полтава : Довкілля-К., 2006. - 716 с.

6. Словарь иностранных слов / под ред. И.В. Лехина, С.М. Локшиной, Ф.Н. Петровой. - М. : Гос. Изд-во иностр. и национальных словарей, 1968. - 856 с.

7. Сундуева Е.В. Звуки и образы: фоносемантическое исследование лексем с корневыми согласными [r/m] в монгольских языках: Моногр. // Е.В. Сундуева. - Улан-Удэ : Изд. Бурятского науч. центра СО РАН, 2011. - 344 с.

8. Чернікова О.І. Теор. основи фоносемантики: загальна характеристика / О.І. Чернікова // Наук. праці Кам'янець-Подільськ. нац. ун-ту: Філолог. науки. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2009. - Вип. 18. - С. 76-81.

9. Kim Young-Seok. Ideophones in Korean: A non-linear analysis / Yong-Seok Kim // Linguistic Society of Korea (ed.) Linguistics in the Morning Calm 2. - Seoul : Hanshin Publishing Co, 1988. - P. 443-466.

10. Lee Jin-Seong. Phonology and Sound Symbolism of Korean Ideophones / Jin-Seong Lee // Ph. D. dissertation. Indiana University, Bloomington, 1992. - 189 p.

11. Martin S. E. Phonetic symbolism in Korean / Samuel E Martin // Poppe, N. (ed.) American Studies in Altaic Linguistics 13. - Bloomington, 2005. -P. 177-189.

Анотація

УДК 811.521'373.613

Ономатопея як об'єкт вивчення фоносемантики. Віталій Охріменко аспірант кафедри східної філології Київського національного лінгвістичного університету. (Київ, Україна). Наукові інтереси: фоносемантика, психолінгвістика, етнолінгвістика.

Статтю присвячено вивченню ономатопеїчної лексики в сучасному вітчизняному, європейському та корейському мовознавстві. У роботі здійснено ретроспективний аналіз наявних досліджень звуконаслідування. Особливу увагу приділено дослідженням ономатопеїчної лексики в сучасній корейській мові.

Ключові слова: фоносемантика, ономатопея, ономатопеїчна лексика, звуконаслідування, корейська мова.

ономатопея лінгвістичний фоносемантика корейський мова

Annotation

The article is dedicated to the study of onomatopoeic lexis in a modern national, European and Korean linguistics. A hind-sight analysis of existing onomatopoeic studies has been carried out. Special attention was paid to the analysis of onomatopoeic lexis in a modern Korean linguistics.

Keywords: phonosemantic, onomatopoeia, onomatopoeic lexis, sound symbolism, Korean language.

Размещено на Allbest.ru