Статтю присвячено вивченню ідеологічно мотивованої асиметрії радянських перекладів творів західних письменників, присвячених громадянській війні в Іспанії. У статті описуються причини, способи і наслідки ідеологічної адаптації текстів перекладів.

Ключові слова: переклад, ідеологія, асиметрія, адаптація, цензура

В статье рассмотрена идеологически мотивированная асимметрия советских переводов произведений западных писателей, посвященных гражданской войне в Испании. Описаны причины, способы и последствия идеологической адаптации текстов переводов.

Ключевые слова: перевод, идеология, асимметрия, адаптация, цензура.

The article deals with ideologically motivated asymmetry of soviet translations of works by Western writers about the Spanish Civil War. There have been described causes, methods and consequences of ideological adaptation of translated texts.

Keywords: translation, ideology, asymmetry, adaptation, censorship.

Основний зміст дослідження

Одним із перших державних документів більшовиків став Декрет про друк (1917), адже контролю за розповсюдженням інформації нова влада надавала велике значення. О. Федотова виділяє наступні ознаки, властиві для радянської держави: " // /класовий підхід щодо визначення цінності інформації в будь-яких сферах життя; пресинг офіційної ідеологічної лінії; боротьба з політичними опонентами державного устрою" [13, с.3]. Перед публікацією література проходила процес ретельного і суворого контролю на предмет відповідності панівній ідеології; доцільність і особливості перекладу також визначалися, перш за все, ідеологічними чинниками. Дослідженню впливу останніх на переклад приділяють увагу як зарубіжні, так і вітчизняні дослідники (зокрема, Р. Зорівчак [3], Л. Коломієць [6], М. Стріха [12], М. Такс Чолдін [19], С. Шеррі [18]). Недостатньо висвітленими наразі залишається явище ідеологічно мотивованої асиметрії перекладів, спричиненої наявністю в оригіналах творів західних письменників матеріалів певної тематики, небажаної з точки зору радянських ідеологів. Це і визначає актуальність цієї розвідки, мета якої полягає у вивченні ідеологічно мотивованої асиметрії перекладів творів західних письменників, присвячених громадянській війні в Іспанії. Об'єктом дослідження виступає явище ідеологічно мотивованої асиметрії радянських перекладів, а предметом - причини, способи і наслідки цензурного втручання у процес підготовки перекладу художніх творів зазначеної тематики. Матеріалом дослідження виступають роман Е. Гемінґвея "For Whom the Bell Tolls" і його переклади українською і російською мовами та роман Дж.Г. Престона "The Liberals" і його переклад російською.

Оскільки ідеологічному контролю перекладу в Радянському Союзі надавалося велике значення, поступово склалася ціла система контролю на всіх етапах перекладу - від відбору твору для перекладу до публікації останнього. Головним механізмом цієї системи була радянська політична цензура, яка реалізовувалася через державні органи - Головне управління в справах літератури і видавництв (Головліт) і Головний репертуарний комітет (Головрепертком), а також партійні структури. Згідно з положенням про діяльність Головліту, укладеним при створенні останнього у 1922 р., серед завдань цього органу була заборона видання і розповсюдження творів, що містили:

1) агітацію проти радянської влади;

2) розголошення військової таємниці;

3) збурення суспільної думки;

4) сприяння національному та релігійному фанатизму;

5) матеріали порнографічного характеру [4, с.71].

На практиці результатом діяльності радянської цензурної системи була не лише "заборона видання і розповсюдження творів" небажаної тематики, але й цензурування, тобто вилучення або заміна відповідних фрагментів перекладених текстів. Зіставний аналіз радянських перекладів творів іноземної літератури дозволяє визначити, що політичне цензурування виконувалося для забезпечення бажаної інтерпретації перекладених творів читачами і відбувалося через вилучення з тексту перекладу таких матеріалів:

критики радянської ідеології, актуальної політики, економіки, науки, культури, суспільного життя у СРСР, комунізму як суспільного ладу, дій і особистостей комуністів та ідейних вождів Докладніше див. статтю "Заборонені теми радянського перекладу" [11].;

інформації, пов'язаної з окремими (забороненими) особами;

релігійного змісту;

позитивних образів "класових ворогів" і "буржуазного суспільства" в цілому;

радянських ідеологем, використаних автором оригіналу в "неортодоксальному" значенні;

національно-свідомого змісту;

окремих тем (громадянської війни в Іспанії, фашизму, антисемітизму і сіонізму).

Громадянська війна та військова інтервенція третіх країн (Італії, Німеччини та СРСР) в Іспанії (1936-1939) викликали великий резонанс; ці події привертають увагу літераторів різних країн. У СРСР наприкінці 1930-х та у 1940-х р. р. тема громадянської війни в Іспанії вилучалася з перекладів творів зарубіжних письменників. Так, у романі Дж.Г. Престона "The Liberals" герої час від часу згадують війну в Іспанії. У наступному фрагменті описується політична дискусія між головним героєм і членами його родини:

"Tonight world affairs took on an importance they had not had for weeks. If the Loyalists won in Spain would it be democracy as we knew it or a newer and truer form? Even in an agrarian country, Marston said, it had probably gone beyond the stage where it could be developed along the agrarian lines which Jefferson envisioned" [17, c. 191].

У перекладі Н. Волжиної та Н. Дарузес 1938 р. вилучене друге речення:

"К международному положению в этот вечер был проявлен интерес, который не наблюдался уже много недель. Даже в земледельческих странах, говорил Марстон, демократия, очевидно, миновала ту стадию развития, на которой прогресс еще может совершаться в направлении, предугаданном Джефферсоном" [10, c.52].

В результаті такого вилучення не лише втрачено авторську думку, хоча вона не суперечить радянській позиції, але й викладення стає нелогічним: "интерес к международному положению" не підкріплений змістом наступного речення.

Наступний фрагмент - суперечку між членами родини - вилучено повністю:

"He wants Franko to take Madrid so the Spaniards can cultivate white beets".

"I didn't say that. But I get sick of your bloody talk. I said I wished the whole damn mess was over".

"No, he wants Franco to win the war. He's really a damned Phalangist at heart. He sent a gold collar button to the defence of the Alcazar. He wasn't using it any more".

"Come on", Ann said. "You might lay off'.

"If you think the world's going to end in Spain, why the hell don't you go over there and do something about it?" Will asked [17, c.28].

Треба зазначити, що вилучені й ті фрагменти тексту, що не мають експлікованого політичного забарвлення, але змальовують трагічні наслідки війни. Так, наступний фрагмент також вилучено повністю:

"It was a travel book about Spain with many photographs and had all the vulgar innocence of praise before tragedy. It had an atmosphere of death about it and thin and rotten dying. Spain now was not a traveller's country. They would not write for a long time about the architecture of Granada and men who made photographs would make them of other things. Now Spain's grandeur was the grandeur of men fighting for those things which did not photograph well and were unfit for travel books" [17, c.12].

У цілому, з вилученням згадок про громадянську війну в Іспанії з перекладу зникає одна з основних тем роману; смислова ємність твору не відтворюється у перекладі.

Тема громадянської війни в Іспанії є основною в романі Е. Гемінґвея "For Whom the Bell Tolls" (1940), що спричинило 28-річний інтервал між часом створення твору і оприлюднення першого перекладу на теренах СРСР (ідеологічно адаптованого перекладу Н. Волжиної та Є. Калашнікової російською мовою, 1968 р.). За свідченням Р. Орлової, перший варіант перекладу було підготовлено ще 1941 р., але у значно скороченому вигляді (з 43 розділів до перекладу включено лише 22, причому значно адаптовані [9, с.5]. Як зазначає Є. Кузнєцова, "у першу чергу вилучаються всі натяки на те, що доля партизанського загону якимось чином повПязана з помилками командування. В результаті такої правки втрачаються не лиш окремі висловлювання або сюжетні ходи, але й ціла низка персонажів (власне, у редакції 1941 р. відсутні всі персонажі-комуністи, залишаються лише Гольц і Кашкін) [8, с.158]. Не зважаючи на ідеологічну адаптацію, переклад не було опубліковано; за словами А. Долі - ніної, у 1940-х роман Гемінґвея не могли не заборонити в СРСР, де іспанську війну "намагалися скоріш забути і де вже був розстріляний прототип цинічного розумника Каркова з "По кому подзвін", автор "Іспанського щоденника" М. Кольцов, а сотні інших славетних ветеранів було відправлено до таборів" [1, с.239].

Як відомо, у Радянському Союзі видатні твори світової літератури, оприлюднення яких вважалося ідеологічно недоцільним, перекладалися і видавалися малим накладом (до 300 копій) для обмеженого кола осіб. За свідченням Р. Орлової, таке "закрите" видання повного перекладу гемінґвеєвого роману було здійснене 1965 р. [8, с.52].

1968 р. роман нарешті було опубліковано в ідеологічно адаптованому перекладі Н. Волжиної та Є. Калашнікової. Порівняно з редакцією 1941р. переклад був менш спотворений, але і в ньому наявні численні купюри ідеологічного характеру. Як зазначає

І. Коханська, такі купюри "включають вилучення (чи скорочення) епізодів, які містять критику:

1) Радянського Союзу та його політики;

2) комунізму як суспільного ладу;

3) методів ведення громадянської війни в Іспанії;

4) іспанських військових лідерів;

5) росіян та їхньої військової резиденції у Мадриді" [7, с.14]. 1969 р. був опублікований переклад українською, з аналогічними ідеологічно мотивованими змінами (як наголошують С. Ковганюк та І. Коханська, це було розповсюдженою практикою у радянських видавництвах - звіряти український переклад, навіть виконаний з оригіналу, з російським [5, с.40; 7, с. 19].

Відповідно, тотожні вилучення і заміни бачимо в перекладі 1968 р. російською і в перекладі українською М. Пінчевського у виданні 1981 р. Промовистим є вилучення фрагменту, в якому зазначається про небажаність розголосу інформації щодо "російської інтервенції":

"But there was another story that Karkov had not written. He had three wounded Russians in the Palace Hotel for whom he was responsible. They were two tank drivers and a flyer who were too bad to be moved, and since, at that time, it was of the greatest importance that there should be no evidence of any Russian intervention to justify an open intervention by the fascists, it was Karkov's responsibility that these wounded should not fall into the hands of the fascists in case the city should be abandoned" [16, c.131] (виділення наше. - Н. Р.);

"Но были и такие вещи, о которых Карков не писал. В "Палас-отеле" находились тогда трое тяжело раненых русских - два танкиста и летчик, оставленных на его попечение. Они были в безнадежном состоянии, и их нельзя было тронуть с места. Кар - кову необходимо было позаботиться о том, чтобы эти раненые не попали в руки фашистов в случае, если город решено будет сдать" [15, c.406];

"Але були й такі речі, про які Карков не писав. У "Палас - готелі" лежали тоді троє поранених росіян - два танкісти і льотчик, яких залишили під його опікою. Вони були в дуже тяжкому стані, і їх не можна було перевозити; Карков мав подбати про те, щоб ці поранені не потрапили до рук фашистів, якщо місто доведеться здати" [14, с. 209].

Так само не підлягали відтворенню в перекладах описи жорстокості, притаманної як керівним кадрам, так і простим воякам іспанської народної армії, як у наступному фрагменті. В оригіналі дається яскравий опис:

"They were Communists and they were disciplinarians. The discipline that they would enforce would make good troops. Lister was murderous in discipline. He was a true fanatic and he had the complete Spanish lack of respect for life. In few armies since the Tartar's first invasion of the West were men executed summarily for as little reason as they were under his command. But he knew how to forge a division into a fighting unit" [16, c.129].

ідеологічний контроль радянський союз

У перекладах виділений фрагмент підлягає значній адаптації: відтворено лише ту частину, яка дає позитивну характеристику іспанських генералів; яскравий поширений опис Лістера - жорстокого фанатика, який не мав поваги до життя як такого - переданий одним реченням:

"Они были коммунистами и сторонниками железной дисциплины. Дисциплина, насаждаемая ими, сделает из испанцев хороших солдат. Листер был особенно строг насчет дисциплины, и он сумел выковать из дивизии настоящую боеспособную единицу" [15, c.279]. Крім вилучення двох речень замінено епітет: негативне "murderous" стає "строг"; об'єднання ж останніх речень ще більше підсилює позитивне враження читача перекладу про суворість як невід'ємну якість воєначальника. Абсолютно ідентичною є адаптація перекладу М. Пінчевського:

"Вони комуністи і прихильники залізної дисципліни. Дисципліна, яку вони запроваджують, зробить іспанців добрими солдатами. Лістер особливо суворо вимагає дисципліни, і він знає, як викувати з дивізії справжню боєздатну одиницю" [14, c. 206].

З текстів перекладів вилучаються навіть дрібні деталі, що сприяли б створенню чи наголошували б на небажаній характеристиці іспанської народної армії та партизан. Так, у наступному фрагменті автор описує розправу загону Пабло з пораненими солдатами, і це справляє неприємне враження:

"Pablo and the others went in to finish the wounded.

After they had done this and there was no longer any noise of the wounded, neither groaning, nor crying out, nor the noise of shooting in the barracks, Pablo and the others came out." [16, c.65] (виділення наше. - Н. Р.).

У перекладі виділене словосполучення, що наголошує на тому, що розстрілювали саме поранених, вилучене:

"Пабло со своими пошел приканчивать раненых.

Когда это было сделано и из казарм уже не доносилось ни стона, ни крика, ни выстрела, Пабло вышел оттуда." [15, c.299];

" Пабло з іншими пішов добивати поранених.

Коли вони скінчили і з казарми вже не долинали ні стогін, ні зойки, ні постріли, Пабло вийшов надвір." [с.92].

Цілком очевидно, що метою зазначених вище і подібних їм вилучень і замін є приведення перекладених текстів у відповідність до ідеологічних настанов. Але внаслідок такої адаптації спотворюються як образи роману, так і позиція автора; як зазначає І. Коханська, "втручання в ідеологічний контекст роману девальвують нонконформістську позицію Хемінгвея стосовно політики Радянського Союзу, провідних іспанських військових діячів, їхніх методів боротьби тощо" [14, c.14].

Для забезпечення бажаної читацької інтерпретації радянськими видавництвами постійно використовувалися також паратекс - тові засоби (критично-літературні статті, переднє слово та післямова перекладача або редактора, примітки і коментарі). Так, переднє слово до перекладу гемінґвеєвого роману українською завжди скеровує читача у потрібному напрямку.Д. Затонський вміло нейтралізує небажані складові авторської позиції, експліковані за допомогою думок і дій головного героя Роберта Джордана, принижуючи цінність цього образу у порівнянні з образами іспанських партизан і представників СРСР: "І ті люди, яких він наслідує - інші. Це Ансельмо, Пілар, Ель Сордо, Агустін, російські комуністи Гольц і Карков. Джордан навчається в них - у синів і дочок народу, для яких честь, справедливість, віра в себе і в кращий світ є природне похідне від соціального статусу, і в стратегів громадянської війни та революції, що свідомо присвятили себе великій, загальнолюдській меті" [2, c. 19]. Втім, як відомо, незалежно від особистої позиції критика, "правильна" з ідеологічної точки зору інтерпретація була в Радянському Союзі необхідна для отримання дозволу на друк суперечливого твору.

Тож у СРСР ідеологічний чинник виступав визначальним у процесі підготовки до друку перекладів творів, що торкалися теми громадянської війни в Іспанії. Наслідком цензурного втручання є не лише асиметричність оригінального і перекладеного текстів, але й асиметрія у статусі перекладених творів порівняно з культурою оригіналу: твори заборонялися або адаптувалися відповідно до вимог політичної цензури, що спотворювало їх ідейні та змістовні ознаки. Цензурування включало такі операції, як вилучення фрагментів тексту, лексичні заміни (заради вилучення небажаного референта), вилучення або заміну окремих образів. Ефективним засобом забезпечення бажаної з ідеологічної точки зору читацької інтерпретації слугували паратекстові засоби.

Список використаних джерел

1. Долинина А. Эрнест Хемингуэй. 1940/А. Долинина // Памятные книжные даты. - М.: Книга, 2000. - C.239-244.

2. Затонський Д. Ернест Хемінгуей - письменник і людина / Дмитро За - тонський // Ернест Хемінгуей Твори в чотирьох томах. Т.1. - К.: Дніпро, 1979. - С.5-25.

3. Зорівчак Р. Художній переклад в Україні як чинник формування нації: Спроба історико-літературного осмислення / Р.П. Зорівчак // Мовні і концептуальні картини світу / Зб. Наук. Праць: Спец. Випуск: Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва. - К., 2001. - С.129-132.

4. История советской политической цензуры. Документы и комментарии. 1917-1993 [отв. сост. Т.М. Горяева]. - М.: РОССПЭН, 1997. - 672 с.

5. Ковганюк С. Практика перекладу (з досвіду перекладача) / C. Ковганюк. - К.: Дніпро, 1968. - 275 с.

6. Коломієць Л.В. Український художній переклад та перекладачі 1920-30-х років: матеріали до курсу "Історія перекладу": навчальний посібник / Л.В. Коломієць. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2013. - 559 с.

7. Коханська I.С. Літературна репутація роману Е. Хемінгвея "По кому подзвін" в американському, російському та українському літературознавстві [Автореф. дис. канд. філол. наук] / І.С. Коханська. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. - Тернопіль, 2007. - 24 с.

8. Кузнецова Е. Способы идеологической адаптации переводного текста (о переводе романа Э. Хэмингуэя "По ком звонит колокол" / Екатерина Кузнецова // Логос. - 2012. - № 3. - С.153-171.

9. Орлова Р. Хемингуэй в России: роман длиною в полстолетия / Раиса Орлова. - Энн Арбор: Ardis. - 86 с.

10. Престон Дж. Либералы [пер.Н. Волжиной и Н. Дарузес] / Дж.Х. Престон // Интернациональная литература. - 1938. - № 12. - С.23-109.

11. Рудницька Н. Заборонені теми радянського перекладу / H. Рудницька // Вісник ХНУ імені В.Н. Каразіна. Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. - 2014. - № 77 (1102). - С. 198-204.

12. Стріха М. Український художній переклад: між літературою і націєтво - ренням / Максим Стріха. - К.: Факт, 2006. - 344 с.

13. Федотова О.О. Політична цензура друкованих видань в УСРР - УРСР: становлення, технологія, еволюція. 1919-1990 рр.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора іст. наук: спец.07.00.01 "Історія України" / Оксана Олегівна Федотова. - Переяслав-Хмельницький, 2009. - 36 с.

14. Хемінгуей Е. По кому подзвін [пер. с англ.М. Пінчевський] / Ернест Хемінгуей // Твори в чотирьох томах. Т.3. - К.: Дніпро, 1981. - С.5-404.

15. Хэмингуэй Э. По ком звонит колокол [пер. с англ.Н. Волжиной, Е. Калашниковой] / Эрнест Хэмингуэй // Прощай, оружие! По ком звонит колокол. Старик и море. - Алма-Ата: Казахстан, 1986. - С.219-594.

16. Hemingway, Ernest. For Whom the Bell Tolls / Ernest Hemingway. - Scribner Books, 1995. - 480 p.

17. Preston J. H. The Liberals / John Hyde Preston. - NY: John Day, 1938. - 237 p.

18. Sherry, Samanta. Censorship in Translation in the Soviet in the Stalin and Khrushchev Eras / Samanta Sherry. Doctor of Philosophy thesis. - University of Edinburg, 2012. - 318 p.

19. Tax Choldin, Marianna. Censorship via Translation: Soviet Treatment of Western Political Writing // The Red Pencil: Artists, Scolars, and Censors in the USSR / ed. by Marianna Tax Choldin and Maurice Friedberg. - Boston: Unwin Hyman, 1989. - P.21-52.

Размещено на Allbest.ru