Різноранговий синкретизм конструкцій із підрядними компонентами

Дехто з дослідників [5, с. 10; 6, с. 85; 4, с. 296-297] зараховує до перехідних між простим і складним реченнями інфінітивні цільові конструкції, що є складні за формою, але прості функційно, оскільки заповнюють позицію присудка і впливають на ситуативне призначення денотата. В.М. Бріцин справедливо вважає, що в таких інфінітивних конструкціях послаблене власне-цільове значення й посилена якісно-характеризувальна семантика, з огляду на те що підрядні мети, виражаючи призначення предмета-підмета, функціюють у ролі присудка до цього підмета [4, с. 296-297]. Сполучним засобом у таких конструкціях слугує щоб, напр.: І пояснить нам, що вишиваний рушник - це ж не для будня, не для того, щоб ним утиратися після вмивання, а щоб у день світлий, весільний з милим на рушничок стати, як співається в пісні... (О. Гончар).

2. Різноранговими перехідними утвореннями є конструкції, до складу яких уходить поєднання підрядної частини та однорідного члена речення. Це т. зв. речення неоднорідного складу [17, с. 223224], де підрядний компонент поєднується з однорідним членом речення, напр.: Мене цікавив не сам факт, а що про це думають мої друзі (З усного мовлення); Важливо знати не те, що тебе люблять, а що люблять саме тебе (А. Бондар); Кажи мені ці слова, повторюй їх кожну хвилину, кожну мить, зараз і завжди, у вічності, і коли нас не буде серед живих (Ю. Покальчук).

Дослідники акцентують увагу на подвійній природі підрядної частини, що формально тотожна окремому реченню й водночас виконує роль аналітичного імені, функціюючи як особливий еквівалент іменних класів слів. Саме тому можливі сурядні поєднання підрядної частини із субстантивними, ад'єктивними та адвербіальними словоформами [Там само, с. 234].

Речення неоднорідного складу не можна ототожнювати ні з простим, ні зі складним реченнями, у лінгвістичних дослідженнях переважно акцентовано на близькості таких конструкцій до простих речень [20, с. 107; 1, с. 519 та ін.] або їх названо контамінованими структурами [17, с. 223-224]. Такі синтаксичні одиниці належать до синкретичних утворень, оскільки, маючи позиційну модель простого речення, містять не тільки словоформи, словосполучення та їхні аналоги, але й підрядні частини, що втілюють ті чи ті позиційні ланки моделі [Там само].

У реченнях неоднорідного складу будь-яка підрядна частина, співвідносна із членом речення, може бути поєднана сурядним зв'язком з іменними словоформами, що виконують різноманітні синтаксичні функції, тобто можливі поєднання «другорядний член - підрядна частина», «підмет - підрядна частина», «присудок - підрядна частина» [Там само, с. 236].

У граматичних і стилістичних посібниках «поєднання» підрядних з однорідними їм членами речення кваліфіковані як ненормативні. «Дефектність» таких конструкцій убачають у різнотипності компонентів. Однак, як зауважує Ш. Баллі, структурна неоднотипність функційно еквівалентних одиниць не може слугувати підставою для визнання синтаксичної побудови неправильною, такою, що суперечить «духові мови», оскільки функційна еквівалентність не передбачає тотожності будови синтаксичних одиниць [2, с. 149].

3. Особливий різновид синтаксичних конструкцій різнорангової перехідності становлять формально поліпредикативні структури, компонентами яких є означально-описові конструкції, напр.: На ній [світлині] - усміхнена школярка, смішні кіски з пишними білими бантами, немов величезні сніжні метелики на голові (Дара Корній); Тьху ти, певне з дурки втік: босий, вбраний у полотняні штани, полотняна довга сорочка, типу тога, на голові - стрічка, також кольору, як усе решта (Дара Корній); А кішка руда, зелені очі, пухнастий хвіст (З усного мовлення).

У таких конструкціях в одному синтаксичному ряду з членами речення вжито предикативні одиниці з однорідною синтаксичною функцією - описовою. Вони однофункційні переважно з означеннями (перше речення), обставинами (друге речення) та з іменними складеними присудками (третє речення), що сприяє виконанню ними якісно-описової функції.

Наявність перелічувальної інтонації, яка поєднує члени речення і предикативні одиниці, що перебувають у тій самій позиції, та семантична співвіднесеність обох конструкцій із підметом першого формально простого речення сприяють функційному зближенню членів речення та предикативних одиниць, функційній асиміляції останніх [18, с. 173-174].

Означально-описові конструкції логічно кваліфікувати як різнорангові синкретичні утворення, що синтезують ознаки простого і складного речень. Їхня однофункційність виявляється не на рівні зв'язку предикативних одиниць, а на рівні членів простого речення. Такі синтаксичні одиниці не можна вважати складними реченнями, оскільки вони побудовані за синтаксичною схемою простого, водночас ці конструкції не є простими реченнями в традиційному розумінні [Там само, с. 175], оскільки виконують описову функцію.

Ступінь вияву диференційних ознак різних типів речень в означально-описових конструкціях залежить від низки чинників, основними з яких є: логічний зв'язок предикативних одиниць та підмета першого речення й наявність перелічувальної інтонації, що поєднує члени речення та предикативні одиниці. Важливу роль відіграють також лексико-семантичне і морфологічне вираження предикативних одиниць, синтаксичний тип простого речення, у формі якого вони представлені, їхня позиція щодо спільнофункційних членів речення, обсяг предикативних одиниць, їх поширеність. Найбільше уподібнилися до члена речення предикативні одиниці, що виражають значення якості, зовнішньої ознаки, а не дії. Такому уподібненню сприяє бездієслівне, іменне оформлення предикативних одиниць, наявність у їхньому складі іменників, прикметників, дієприкметників із якісно-описовим значенням [18, с. 176]. Наприклад, речення Так, горнятка справді красиві - сліпучо-білосніжна порцеляна, розцяцькована ніжними бузковими незабудками (Дара Корній) є периферією простого речення; натомість у конструкціях Яків дивиться на кота - старого, облізлого, шерсть місцями позлипалася (В. Лис) та Переді мною стояв високий міцний молодик, темноволосий, з каро-зеленими очима, щетина на обличчі й на голові була майже однакової довжини (Т. Гальянова) виразно помітна перевага диференційних ознак складного речення з огляду на синтаксичне оформлення предикативної одиниці, що являє собою формально просте двоскладне речення.

Як стверджує В. К. Покусаєнко, на перехідність таких конструкцій указує і їхнє значення, і їхня структура, тому означально-описові частини являють собою явища гібридного типу [13, с. 95-97]. Дослідниця вважає, що поєднувані компоненти різнофункційні стосовно їхнього комунікативного завдання. Перша частина - власне інформативна: вона містить повідомлення про певну ситуацію, і ця інформація постає як самоціль. Друга частина також інформативна, однак ця інформація виконує службову функцію, оскільки важлива лише з погляду описової репрезентації ознаки особи, предмета, (рідко) дії, названих експліцитно чи імпліцитно в першій частині [12, с. 42-47]. речення, у яких означально-описова частина функціює як означення або обставина; 2) конструкції, де означально-описова частина постає як призв'язкова частина присудка базового речення [Там само, с. 95-97]. В. К. Покусаєнко докладно аналізує означально-описові конструкції в російській мові. За її спостереженнями, продуктивними є речення, у яких означувана та означувальна частини поєднані безсполучниково. Дослідниця виокремлює дві групи: базове речення плюс декілька означально-описових конструкцій і базове речення плюс одна означально-описова частина [13, с. 89]. Їхній статус різний: перше речення перебуває на периферії складного, формально витлумачене як безсполучникове, а друге - належить

Інтерпозитивні предикативні одиниці можуть набувати ознак вставних конструкцій, напр.: Холодний осінній дощ, що робить одежину [...] мокрою, мов хлющ, викручуй не викручуй, набряклою, що от-от розлізеться чи вибухне од тої мокрості (В. Лис).

Означально-описові конструкції зберігають характерні риси розмовного мовлення, основною ознакою якого є синкретизм. Їх зближує суперечливість семантики і побудови, оскільки в них поєднані частини, сформовані відповідно до структурних схем предикативних одиниць, що демонструють подібність до складних речень. Водночас одна з таких частин функціює як розчленована номінація, часто синонімійна до нерозчленованої номінації [13, с. 89]. Означально- описову конструкцію можна трансформувати в складну лексему, напр.: Він [батько] був високий, худий і чоло в нього високе (О. Довженко) - пор.: Т.: Він був високий, худий і високочолий. різноранговий синкретизм речення

4. У науковій літературі немає вичерпної характеристики природи конструкцій структурно- семантичної моделі щодо... то, особливостей їхніх компонентів, комунікативного навантаження. На стилістичні функції цих речень уперше в українському мовознавстві звернув увагу С. С. Смеречинський [14, с. 181]. Конструкціям моделі щодо... то властиві такі ознаки, як її усталеність загалом, відтворюваність за різного лексичного наповнення, стабільність позиції компонентів, семантична цілісність та ін., що дає підстави дослідникам кваліфікувати її як фразеологізовану модель на рівні висловлення [23, с. 70].

Препозитивна частина речень моделі щодо. то та варіантів а щодо... то; що ж до... то; (а) щодо... - ... формально схожа на підрядну частину, однак самостійно не виражає повідомлення, оскільки таку функцію реалізує постпозитивна частина. Перша привертає увагу до певної особи чи до предмета, тобто акцентує на темі висловлення, а також дає змогу повернутися до попередньо висловленого, забутого чи навмисне залишеного предмета думки, щоб зупинитися на його висвітленні докладніше [Там само]. Сполучник а, що може бути вжитий на початку речення, виконує функцію зв'язку з попередньою частиною складного синтаксичного цілого, частка ж посилює увагу до теми висловлення, а нульовий варіант структурно обов'язкового компонента то, навпаки, увиразнює рему, напр.: Що ж до шантажистки, то тут буде все простіше... (Л. Конончук); А щодо тодішніх виходів із «НУ», то багатьох перед тим із фракції виключили... (Газета по-українськи, 30.03.2007); Що ж до воєнних дій, то вони там далеко (Л. Костенко); А щодо інтриги, то це вони даремно, інтрига скрізь і у всьому (Л. Костенко); А от щодо курива - погано (Г. Тютюнник).

Конструкції моделі щодо... то та варіантів а щодо... то; що ж до... то; (а) щодо... - ... своєрідні за своєю структурно-семантичною сутністю: складними вони є лише за формальним показником, а семантично - ближчі до простого речення. З огляду на це їх логічно кваліфікувати як перехідні утворення між простим і складним реченнями.

5. Варті уваги з погляду перехідності структури, у яких наявні стягнені підрядні частини, що функціюють у ролі головних чи другорядних членів речення. У таких «реліктових залишках розмитого підрядного речення» [22, с. 60-61] руйнування його структури є наслідком композиційного стягнення. Стягнена підрядна частина постає не як компонент складного цілого, а як ланка простого речення, репрезентуючи приклад структурно-синтаксичного переродження. Лише деякі зовнішні ознаки збережені як натяк на власне-підрядну частину [там само], зокрема це займенникові прислівники, що формально співвідносні зі сполучними словами складнопідрядних речень, напр.: Хлопчик багато часу проводить невідомо де, невідомо з ким, не приходить ночувати, встряє у бійку... (С. Андрухович); ...піднапружишся, зореш землиці скільки видно оком, засієш - і лежи горілиць, чекай врожаю, милуйся зоряним небом... (Л. Романчук); Любов Прохорівна [...] намагалася виправити ту недоречність скільки могла... (Іван Ле); Писала як уміла, як могла... (http://www.miok.lviv.ua/) - пор.: Може, я грішила, Може, Бог за те й карає, Що я полюбила, - Полюбила стан високий І карії очі, Полюбила, як уміла, Як серденько хоче (Т. Шевченко). Наявність коми перед сполучним засобом, як в останньому прикладі, засвідчує, що це складне речення.

Різновидом різноранговосинкретичних конструкцій є речення, у яких наявні поєднання сполучних слів як результат еліпсису двох або кількох підрядних частин, причому абсолютно до дифузної зони проміжних явищ (структура - як у складного, а семантика - як у простого ускладненого речення). Серед конструкцій, побудованих за типом складносурядних, виокремлено два різновиди: ¹ однакового характеру й одного плану, напр.: Саме його хлопці з легкістю перестрибнули, розбилися на маленькі групки та розбіглися хто куди (https://tsn.ua/ukrayina/).

Уживання дієслова після другого сполучного засобу та пунктуаційне оформлення як підрядної частини перетворюють конструкцію в складнопідрядне речення, пор. Т.: Саме його хлопці з легкістю перестрибнули, розбилися на маленькі групки та розбіглися, хто куди хотів.

6. Синтаксичними одиницями, що репрезентують опозицію «просте речення / складне речення», можна вважати конструкції зі «вставним головним реченням», у яких наявний компонент, що має ознаки вставного слова (або словосполучення) і головної частини [21, с. 26-27]. Словоформи, що функціюють у ролі «вставного головного речення», не прогнозують загального значення підрядної частини. Вилучення сполучного засобу як показника підрядного зв'язку перетворює т. зв. головну частину у звичайну вставну одиницю, напр.: Можливо, що підемо обхідним варіантом (Іван Ле) - пор. Т.: Можливо, підемо обхідним варіантом; Імовірно, що від завтра у Перемишлянах не буде води на невизначений термін (http://galinfo.com.ua/news/17720.html) - пор. Т.: Імовірно, від завтра у Перемишлянах не буде води на невизначений термін; Втім, здається, що над дідовою хатою завжди були літо або зима, а в хаті тепло і спокій... (Л. Голота) - пор. Т.: Втім, здається, над дідовою хатою завжди були літо або зима, а в хаті тепло і спокій...; Звісно, що за цією показною чемністю ховалося таке собі боярське поплескування по плечу і хвилинна «прихоть» покровителя (С. Процюк); Кажуть, що тебе читають більше, ніж інших, що ти модний і сенсаційний письменник (С. Процюк).

7. Речення зі вставленими одиницями перехідного типу, що формально та пунктуаційно подібні до предикативних частин складнопідрядних речень. Перехідність між складнопідрядними реченнями і простими реченнями зі вставленими конструкціями, на думку Р. О. Христіанінової, постає на функційно-семантичному рівні. Виокремлені за допомогою ком підрядні предикативні частини, зміст яких стосовно змісту головної частини постає як побіжний, такий, що виражає додаткове повідомлення, зауваження, пояснення, уточнення, тяжіють до вставлених конструкцій [19, с. 289-290]. Констатовано перехідні типи між вставленими конструкціями і складнопідрядними реченнями, у яких вставлена підрядна частина лише частково зберігає функцію предикативної одиниці складного речення, оскільки не має безпосередньої семантико-синтаксичної сполучуваності з формально головною частиною, а виражає додаткову, дотичну до основної інформацію. В. В. Щеулін до інтеральних речень зараховує конструкції, що містять компоненти, у яких синтезовано ознаки вставного (у широкому розумінні, куди зараховано і вставлені одиниці) та підрядного речень, - т. зв. вставно-підрядні речення (рос. вводно-придаточные предложения) [22, с. 56-57; 643, с. 25-26].

У структурно-семантичному та функційному вимірах аналізовані речення співвідносні зі складнопідрядними присубстантивно-означальними (напр.: Піп Атанасій був полохливий чоловічок, яким я його собі уявляю, бо спершу чомусь не захотів про те говорити як про річ давноминулу... (В. Шевчук), атрибутивно-просторовими (напр.: Покінчити з собою на берегах Середземного моря, де людство живе вічно і вічно мучиться, - що може бути прекрасніше? (П. Загребельний) та різними обставинними (умови, порівняння, мети, допусту, наслідку тощо), які часто лише формально подібні до підрядної частини (з огляду на сполучний засіб), а в логіко-значеннєвому аспекті репрезентують випадкове зауваження до єдиного плану повідомлення, напр.: Усі статеві комплекси покійної Таїсії Шуліки, якщо такі мали місце, не позначились на стосунках її сина з Ларисою (Є. Кононенко); Не гукали сичі, не шаленіла буря, не лискотіли блискавки, як це міг би уявити перестрашений розум, - звуків не було ніяких (В. Шевчук); І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої (Т. Шевченко); Обдурюючи пацієнта, залякуючи, вимагаючи, хай не прямо, замасковано, завуально, але так, що не викрутиться, даватиме й носитиме (Л. Романчук); Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали (Л. Глібов); Ця збірка, хоч про це ще ніхто не здогадувався, зробилася вступом до твого літературного безсмертя (С. Процюк); Тоді вона раптом стала, аж мало не наскочив на неї, і подивилася дивними, гейби мертвими очими (В. Шевчук).

Підрядні частини порівняно більше тяжіють до вставлених конструкцій в інтерпозиції та за умови імплікації однієї з предикативних частин [див.: 19, с. 291]. Аналізуючи вставлені конструкції, А.П. Загнітко виокремлює речення-тексти, що становлять перехідну площину між власне- текстовим утворенням і структурованою за усталеними синтаксичними законами реченнєвою побудовою. Особливістю таких синтаксичних утворень слугує «поліінформативна насиченість і концентрація різноґатункових об'єктивних смислів» [8, с. 261].

Висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок

Отже, репрезентантами різнорангового синкретизму в площині протиставлення «просте речення // складне речення» є конструкції з підрядними компонентами як поширювачами простого та предикативними частинами складного речень. Кваліфікація їх як синкретичних утворень умотивована тим, що вони формально подібні до складних, а за семантикою близькі до простих речень. Типологія різнорангововосинкретичних утворень охоплює такі різновиди: речення, присудок яких має структуру підрядної частини; означально-описові конструкції; речення неоднорідного складу; конструкції структурно-семантичної моделі щодо... то; стягнені підрядні частини; конструкції зі «вставним головним реченням»; речення зі вставленими одиницями перехідного типу. Пропонована студія вможливлює розширення спектру дослідження інших комбінацій диференційних ознак у межах напівскладних речень. З огляду на це, вивчення синкретичних утворень перспективне для подальших наукових пошуків.

Список використаної літератури

1. Бабайцева В.В. Явление переходности в грамматике русского языка / В. В. Бабайцева. - М. : Издательский дом «Дроффа», 2000. - 638 с.

2. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Ш. Балли. - М. : Издательство иностранной литературы, 1955. - 416 с.

3. Белошапкова В.А. Сложные предложения в современном русском языке: некоторые вопросы теории / В. А. Белошапкова. - М. : Высшая школа, 1967. - 160 с.

4. Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке / В.М. Брицын. - К. : Наукова думка, 1990. - 319 с.

5. Глазунов М.В. Об инфинитивных придаточных предложениях целевого типа / М.В. Глазунов // Синтаксис предложения : актуальные проблемы. Межвузовский сб. статей. - Орел, 2001. - С. 7-11.

6. Гон Сон Мен. Выражение смысла «цель» в сложноподчинённых и бессоюзных предложениях русского языка / Сон Мен Гон // Русский язык в школе. - 1998. - № 3. - С. 81-86.

7. Городенська К. Г. Сполучники української літературної мови : [монографія] / К. Г. Городенська. - К. : Інститут української мови : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2010. - 208 с.

8. Загнітко А. П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис : [монографія] / А. П. Загнітко. - Донецьк : ДонНУ, 2001. - 662 с.

9. Колосова Т. А. Русские сложные предложения асимметричной структуры / Т. А. Колосова. - Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1980. - 164 с.

10. Лущай В. В. Заполнение позиционного состава предложения по принципу функциональной эквивалентности: интроспективный анализ в русле экспликационной грамматики : [монография] /

В. В. Лущай. - Донецк : ДонНУ, 2010. - 255 с.

11. Пауль Г. Принципы истории языка / Г. Пауль. - М. : Изд-во иностр. л-ры, 1960. - 500 с.

12. Покусаенко В. К. Переходные конструкции в области сложного и простого предложения / В. К. Покусаенко. - Ростов н/Д : Изд-во Ростов. ун-та, 1983. - 143 с.

13. Покусаенко В. К. Переходные конструкции в сфере сложного и простого предложения /

B. К. Покусаенко // Явления переходности в грамматическом строе современного русского языка. - М., 1988. - С. 88-97.

14. Смеречинський С. Нариси з української синтакси (У зв'язку з фразеологією та стилістикою) /

C. Смеречинський. - Харків : Рад. школа, 1932. - 283 с.

15. Уханов Г. П. Двусоставные конструкции с придаточным во второй части / Г. П. Уханов // Мысли о современном русском языке : сб. статей / [под ред. В. В. Виноградова]. - М., 1969. - С. 105-117.

16. Уханов Г. П. О грамматической природе «придаточного предложения» / Г. П. Уханов // Вопросы языкознания. - 1961. - № 2. - С. 74-87.

17. Уханов Г. П. Придаточное в сочетании с однородным ему членом предложения / Г. П. Уханов // Синтаксис и стилистика [Отв. ред. Г. А. Золотова]. - М. : Наука, 1976. - С. 217-237.

18. Хамзина Г. К. Синтаксические конструкции, совмещающие черты простого и сложного предложения / Г. К. Хамзина // Переходность в системе сложного предложения современного русского языка. - Казань, 1982. - С. 172-179.

19. Христіанінова Р. О. Складнопідрядні речення в сучасній українській літературній мові : [монографія] / Р. О. Христіанінова. - К. : Інститут української мови ; Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. - 368 с.

20. Чередниченко И. Г. Особые случаи придаточности в современном русском языке / И. Г. Чередниченко // Вопросы славянского языкознания. Кн. 1. - Львов, 1948. - 256 с.

21. Щеулин В. В. Сложноподчинённые предложения и область промежуточных отношений и структур / В. В. Щеулин // Вопросы синтаксиса русского языка : сб. статей / [под общей ред. В. М. Никитина]. - Вып. 1. - Рязань : Рязан. гос. пед. ин-т, 1974. - С. 24-31.

22. Щеулин В. В. Структура сложного предложения / В. В. Щеулин. - Ростов н/Д : Изд-во Ростовского ун-та, 1968. - 99 с.

23. Явір В. В. Своєрідність речень моделі щодо..., то... в сучасній українській мові / В. В. Явір // Питання синтаксису української мови : Тези доповідей і повідомлень Республіканської наукової конференції до 100-річчя від дня народження Сергія Смеречинського; 19-20 березня 1993 р. / [укладач : Т. Г. Шевченко]. - Запоріжжя : ЗДУ, 1993. - С. 70-71.

Размещено на Allbest.ru