Експліцитно виражена оцінка в контексті німецькомовного діалогічного дискурсу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Експліцитно виражена оцінка в контексті німецькомовного діалогічного дискурсу

Постановка проблеми. Сучасна комунікативна лінгвістика вирізняється пріоритетними дослідженнями тих наукових феноменів, що постають із міждисциплінарних знань комунікантів. Постійне вивчення мови як засобу міжособистісної взаємодії спонукає до пошуку нових можливостей для з'ясування ключових принципів і механізмів уведення лінгвістичних засобів у інтерактивний контекст. Розкриття прагматичного потенціалу оцінної мовленнєвої діяльності, вивчення експліцитних смислів у контексті ситуації пов'язано, фактично, з усіма модусами мови, перш за все складниками комунікативної діяльності людей: адресантом, адресатом, їхніми стосунками, контекстом і ситуацією спілкування, каналами комунікації тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Експліцитність неодноразово привертала до себе увагу науковців, стаючи об'єктом їхніх численних розвідок [1; 2; 8; 9; 10]. Особливе місце в сучасному мовознавстві посідає проблема дослідження природи оцінки, її характеру й типів (О. М. Вольф, С. Г. Воркачьов, Г. Г. Кошель), а також мовних засобів її вираження (М. О. Арська, С. М. Іваненко, С. Ю. Ільїна, О. В. Петрочук, В. М. Телія, О. В. Яшенкова, S. Hunston). Об'єктом наукових пошуків сучасних лінгвістів були логіка оцінок (Н. Д. Арутюнова, В. Г. Гак, О. А. Івін), оцінна модальність (І. Ю. Капічнікова), оцінка в різних типах висловлень (І. А. Бєляєва, Н. В. Вишивана, Т. А. Крисанова), що свідчить про безперечну актуальність вивчення дискурсивних особливостей процесу оцінювання (О. М. Вольф, Т. В. Писанова). На основі досліджень встановлено, що експлікація завжди повинна мати вид точної дефініції та бути відображенням логічної еквівалентності [5, с. 218]. У контексті часто трапляються висловлення, самі значення яких нам зрозумілі, а їхній прагматично маркований аналіз - ні. Інакше кажучи, експліцитний смисл має місце, якщо денотат і сигніфікат збігаються, імпліцитний - якщо не збігаються [2, с. 21-22]. Отже, експліцитними можуть бути тільки значення, а не смисли.

Визначення раніше не вивчених частин загальної проблеми. Проблема експліцитно вираженої оцінки в контексті саме німецькомовного діалогічного дискурсу залишається і до сьогодні актуальною, оскільки не достатньо вивчена сучасними лінгвістами. Поодинокі дослідження визначення експліцитності опираються на праці Б. Мюллера, де експліцитність - це ознака сигніфіката, пов'язаного з денотатом, коли з жодної іншої ознаки не може бути логічно виведений той самий сигніфікат [9, с. 21].

Мета статті - дослідити та проаналізувати експліцитно виражену оцінку в контексті німецькомовного діалогічного дискурсу. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань: виявити основу експліцитного змісту в структурі висловлення; виокремити експліцитно марковані лексеми, на основі яких і базується увесь процес оцінювання.

Інформація, закодована у висловленнях діалогічного дискурсу мовними засобами, не однорідна за ступенем легкості її декодування. Певна частина оцінних повідомлень у мовленні представлена експліцитно, за допомогою лексичних засобів (часто оцінні або ті, які містять оцінну семантику), спеціально призначених для безпосереднього передавання оцінки. Саме на оцінній частині висловлення, на думку адресанта, і має бути зосереджена увага його співрозмовника. Експліцитно подана оцінна інформація в діалогічному дискурсі сприймається адресатом як думка, заради вираження якої й було вжито певний вислів [7]. Залежно від ситуації спілкування та емоційного стану комунікантів експліцитні висловлення в контексті діалогічного дискурсу можуть використовуватися як свідомо, так і несвідомо. Усе залежить від того, у якому розумінні вони вживаються, що є підґрунтям для цього та які особливості мовленнєвого акту демонструються в усій своїй повноті й конкретності.

Основою експліцитного змісту висловлення в контексті постає його пропозиційний зміст - пропозиція, під якою розуміють структуру репрезентації знань про певну ситуацію (подію), що характеризується істинністю й несуперечливістю [11, с. 501]. Поняття пропозиції перейшло в лінгвістику з логіко-філософських досліджень, зокрема з логіки предикатів, та є конфігурацією лексичних найменувань, взаємопов'язаних семантико-синтаксичними відношеннями в єдине смислове ціле, і є номінацію певної комунікативної ситуації, абстрагованою щодо конкретних граматичних форм. Мовні одиниці з експліцитним оцінним значенням, функція яких полягає в передаванні результатів процесу оцінювання в системі мови, представлені зазвичай лексемами з оцінним компоненом, це так звані оцінні слова: gut, mittelmafiig, schlecht та ін. [6, с. 73]. Експліцитні оцінні номінації у фрагментах німецькомовних діалогічних дискурсів представлені експресивами, до яких входять не лише імена, а і форми їхніх уживаних предикатів. Представлені оцінні номінації мають особливий референційний потенціал і виконують предикативну функцію. Напр.:

«Er ist verruckt», sagte ich. «Das macht er oft», erwiderte Pat. «Er ist grenzenlos leichtsinnig. Damit halt er hier durch. Sonst ware er nicht immer guter Laune» (Remarque, DK, 426).

Негативна експліцитна оцінка стосується власне адресата, знайомого обох комунікантів (Патриції та Роберта). Вираження емоційної оцінки представлено не тільки окремими лексемами з негативним значенням, а й інтенсифікатором grenzenlos, що вводиться в контекст з наміром підсилення оцінного значення.

Експліцитна оцінка в дискурсі може бути виражена іменниками, значення яких розкривається в дискурсі. Наведемо приклади:

«Ich bin ein Verruckter, ich bin ein hoffnungsloser Idealist. Ich habe vor Jahren dieses Buch geschrieben und mir damit den Doktortitel erworben. Ich habe mir den Wind der Welt um die Ohren wehen lassen, in Spanien, in Frankreich und anderswo. Aber, dass ich nun nach Jahren noch immer im dunkeln stehe, dass es mir noch immer nicht gelungen ist, reines, schlierenfreies Glas nach bestimmten Gesetzen zu schaffen - das ist zum Verzweifeln» (Sponsel, MiG, 225).

Раціональність експліцитної оцінки з негативною маркованістю (ein Verruckter, ein hoffnungsloser Idealist) підсилена в цій комунікативній ситуації предикатом sein, що указує на переконання комуніканта щодо своєї дослідницької діяльності. Така негативна оцінка виражена під впливом емоцій та відчаю комуніканта через невдалі спроби завершення проведеного ним дослідження. Ужита оцінна лексика при передаванні емоційної самооцінки носить суб'єктивний характер і стосується безпосередньо професора, який її висловлює. Експліцитно виражена самооцінка представлена іменниками ich (я) - ein Verruckter (божевільний) - ein hoffnungsloser Idealist (безнадійний ідеаліст), оцінне значення яких повністю передає настрій та емоційні переживання комуніканта. У ситуації відчаю комунікант зосереджує увагу на собі (ich), а потім переходить і до емоційно забарвлених висловлень: ein Verruckter, ein hoffnungsloser Idealist, що відповідають оцінці зі знаком «-».

Експліцитне вираження оцінки за допомогою прикметників:

«... Ich bin arm, ich bin ein merkwurdiger Kauz, ich bin kein guter Gesellschafter. Ich kann mir nicht denken, wen Sie meinen... » (Sponsel, MiG, 100).

Семантичний зв'язок оцінних характеристик особи (arm, merkwurdig, nicht gut) здійснений на базі «аспекту оцінки» [3, с. 13], за ознаками якого й визначено експліцитний об'єкт. Представлена в контексті діалогічного дискурсу оцінна лексика має негативне значення й на шкалі оцінок може бути подана зі знаком «-». Прикметники arm - бідний та merkwurdig - дивний ужиті у їхньому прямому значенні. Вираз kein guter Gesellschafter рівноцінний до ein schlechter Gesellschafter і сприймається як негативно оцінний. Однак саме в цьому висловленні поряд з експліцитним вираженням оцінки спостерігаємо ще й імпліцитну. Імпліцитність сказаного розкривається в тому, що обом комунікантам зрозуміло, що Ернст майже ні з ким не спілкується, не вміє вести розмову. Оцінні означення у фрагменті діалогічного дискурсу якнайкраще передають характеристику особи, у цьому разі - при самооцінці.

Експліцитність вираження оцінки в німецькомовних художніх діалогічних дискурсах може підсилюватися предикатами думки, такими, як:

finden, glauben, meinen та ін., напр. : «Wie auch immer - ich meine, es ist naturlich schon, dass es Ihrer Tochter nicht ganz so schlecht geht wie ... wie ...»; «Erhofft?», bot sie spitz an.; «Befurchtet», korrigierte er bose. «Aber das erklart in keiner Weise, warum Sie nichts von Ihren Sohnen gesagt haben... » (Raabe, KuK, 47).

У діалогічному контексті оцінювання спровоковано об'єктом (у наведеному фрагменті - здоров'ям дитини). Характер оцінки залежить від певних якостей цього об'єкта на фонових знань суб'єкта. Виражену за допомогою предиката думки оцінку розглядають як суб'єктивну [3, с. 22]. Дієслово meinen супроводжується позитивною оцінкою, у ситуації спілкування розкривається її прагматично маркований потенціал - емоційна підтримка матері, у якої хворіє дитина, напр.:

«Ich glaube, Sie sind der einzige Mensch zwischen Nordsee und Alpen, zwischen Rhein und Memel, der heute arbeitet»; «Wieso? Weshalb soll ich denn ausgerechnet heute nichts tun?» (Sponsel, MiG, 164).

Уживання предиката думки glauben є підтвердженням суб'єктивно висловленої оцінки об'єкта. Сутність оцінного висловлення підсилюється названим предикатом і відповідає оцінці із знаком «+». Саме так адресант (професор Снель) оцінює адресата (Ернста Аббе), коли той працює навіть у велике свято, підкреслює його старанність та наполегливість.

Передавання експліцитної оцінки за допомогою прислівників:

«Jeder in der Umgebung ist entsetzt uber soviel Unkultur», sagte sie, «aber niemand mochte den Leuten schaden»; «Wer weifi», meinte Heinz, «ob eine Anzeige Sinn hat»; Und dann sahen sie sich alle zusammen die Bescherung noch einmal an; «Scheufilich, wirklich scheufilich!» sagte Marianne Bergmann... (Becker, FS, 129).

Реалізація експліцитно вираженого негативного значення прислівника scheufilich (огидно) підсилена комунікантом у ситуації міжособистісного спілкування інтенсифікатором wirklich, аби не тільки підкреслити значення прислівника, а й для того, щоб більш влучно показати безкультурність сусідів. Негативно виражена оцінка розкриває суть ситуації спілкування. Навіть без інтенсифікатора адресатові була б зрозуміла думка адресанта.

Передавання оцінки за допомогою вигуків:

«Vielleicht verliebt sich heute abend ihr Chef in sie», schlug Herr Mackensen hoffnungsvoll vor; «Aber der ist ja verheiratet»; «Ach so. Na ja, dann. Die Manner, die im Alter zu ihr passen, sind meist verheiratet. Das ist eben diese Generation. Die Frauengeneration mit dem Mannermangel. Man hat ja genug daruber gelesen» (Danella, TadR, 45).

Згадану функцію спостерігаємо при висловленні оцінки в діалогічному контексті, де представлений вигук ach є власне мовним сигналом емоцій, що пройшли крізь призму свідомості й утворили значення [4, с. 62]. Значення експліцитно вираженої оцінки залежить передусім від настрою, світосприйняття, характеру та інших факторів, які впливають на комуніканта під час здійснення мовленнєвої інтеракції. Із ach у відібраних діалогічних контекстах пов'язана негативна оцінка, де вигук насамперед передає емоційне розчарування та підсилює значення оцінного висловлення. Експресія підсилює прагматичний потенціал оцінки, інтенсивно впливаючи на реципієнта. Її слід розуміти як об'єктивно існуючу властивість мовних засобів підсилювати прагматичний потенціал висловлення, надаючи йому відповідної спрямованості.

Висновки дослідження

експліцитний німецькомовний оцінний дискурс

Експліцитна оцінка в контексті діалогічного дискурсу може бути представлена номінаціями, що виконують предикативну функцію, іменниками, прикметниками, предикатами думки, прислівниками й навіть вигуками. Усі вони мають прагматично маркований оцінний компонент. Крім експліцитної інформації, велика кількість висловлень містить ще й імпліцитну, яка наділена також важливим комунікативним значенням, оскільки імпліцитна інформація безпосередньо стосується адресата і, на відміну від експліцитної, менше контрольована його свідомістю.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у вивченні експліцитних та імпліцитних смислів у різних типах дискурсів.

Cписок використаної літератури

1. Анохіна Т. О. Експліцитні та імпліцитні засоби позначення мовчання в англомовному та україномовному художньому дискурсах / Т. О. Анохіна // Проблеми семантики слова, речення та тексту : зб. наук. праць / [відп. ред. Н. М. Корбозерова]. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2005. - Вип. 15. - С. 7-10.

2. Безугла Л. Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі : [моногр.] / Лілія Ростиславівна Безугла. - Х. : Харк. нац. ун-т ім. В. Н Каразіна, 2007. - 332 с.

3. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки : [моногр.] / Елена Михайловна Вольф. - [2-е изд., доп]. - М. : Едиториал УРСС, 2002. - 280 с.

4. Гамзюк М. В. Емотивні характеристики лексичних одиниць сучасної німецької мови / М. В. Гамзюк // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ LINGUAPAX - VIII : Філологія - Педагогіка - Психологія : [зб. наук. праць]. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 14. - С. 61-65.

5. Грайс Г. П.Логика и речевое общение [пер. с разн. яз. / общ. ред. Е. В. Падучевой] / Г. П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. - М. : Прогресс, 1985. - Вып. XVI. - С. 217-237.

6. Іваненко С. М. Оцінний компонент значення мовної одиниці як один із засобів експлікації тональності тексту / С. М. Іваненко // Проблеми семантики слова, речення та тексту : зб. наук. статей / [відп. ред. Н. М. Корбозерова]. - К. : Вид. центр КДЛУ, 2001. - Вип. 5. - С. 72-79.

7. Кобозева И. М. «Теория речевых актов» как один из вариантов теории речевой деятельности // Новое в зарубежной лингвистике. Теория речевых актов : [сост. и вступ. ст. Н. М. Кобозевой, В. З. Демьянкова / общ. ред. Б. Ю. Городецкого]. - М. : Прогресс, 1986. - Вып. 17. - С. 7-21.

8. Яшенкова О. В. Оценочные номинации в английской диалогической речи: дис. ... кандидата филол. наук : 10.02.04 / Яшенкова Ольга Владимировна. - К., 1995. - 213 с.

9. Muller B. L. Der Sprechakt als Satzbedeutung : Zur pragmatischen Grundform der naturlichen Sprache / B. L. Muller. - Bern et al. : Lang, 2003. - 359 S.

10. Pelz H. Linguistik. Eine Einfuhrung / Heidrun Pelz. - Hamb. : Hoffman und Campe Verlag, 2007. - 352 S.

Список довідкової літератури

1. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія / Олена Олександрівна Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2006. - 716 с.

Список джерел ілюстративного матеріалу

1. Becker, FS : Becker Rolf und Alexandra. Familie Scholermann / Rolf und Alexandra Becker. - Dusseldorf : Bartelsmann Lesering, 1970. - 240 S.

2. Danella, TadR: Danella U. Tanz auf dem Regenbogen / Utta Danella. - Munch. : Franz Schneekluth Verlag, 1974. - 448 S.

3. Raabe, KuK: Raabe А. Kinder und Kegel / Alix Raabe. - Munch. : Wilhelm Heyne Verlag, 2001. - 224 S.

4. Remarque, DK: Remarque E. M. Drei Kameraden / Erich Maria Remarque. - M. : Verlag fur fremdsprachige Literatur, 1960. - 453 S.

5. Sponsel, MiG: Sponsel H. Made in Germany: die dramatische Geschichte des Hauses Zeiss / Heinz Sponsel. - Gutersloh : C. Bertelsmann Verlag, 1957. - 336 S.

Размещено на Allbest.ru