Ороніми в онімному просторі Черкащини

Останнім часом значно зросло наукове зацікавлення саме онімним простором регіонів, адже пропріативна лексика - своєрідний елемент кожної говірки. Переваги регіональних досліджень учені вбачають у можливості докладного вивчення всіх власних географічних найменувань, які функціонують (або функціонували) на цій території; звернення до носіїв і знавців цих назв; у здатності здійснювати порівняння ономастиконів кількох говірок (чи діалектів); насамкінець, такі дослідження цінні не лише для ономастів і для діалектологів, але й для істориків, етнографів та ін.

Для лінгвіста важлива багатогранна інформація, яку можна здобути внаслідок вивчення пропріативів окремого регіону. Це дає можливість правильно визначити принципи номінації ономів, їхні мотиваційні засади, з'ясувати походження, виокремити народну географічну номенклатуру, на основі якої постала більшість назв географічних об'єктів земної поверхні, особливо тієї, якої немає в доступних джерелах, але яку можна відновити в процесі спеціального аналізу тощо. Регіональне вивчення ономастикону дає змогу ознайомитися з народною етимологією, яка часто сприяє науковим розвідкам власних назв.

Актуальність аналізу місцевої ономії зумовлена багатьма чинниками. Так, чимало пропріативів упродовж історичного розвитку втрачено, оскільки для місцевих жителів переважним є топонімне, а не історичне значення географічних назв. Іноді ж мікротопоніми зазнали змін (як значеннєвих, так і формальних) чи перейменувань. Відходить старше покоління представників тих чи тих говірок і знавців місцевих ономів. Зникає немало об'єктів - носіїв власного імені - унаслідок господарського освоєння відповідного ландшафту, вирубування лісів, промислового й приватного будівництва тощо. Тому запропоноване дослідження є важливим доповненням у сучасну українську регіональну ономастику.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасна ономастична наука має значний теоретичний доробок. Проблему топонімії, зокрема й мікротопонімії, активно вивчають такі провідні ономасти, як Г. А. Аркушин, О. О. Белей, Д. Г. Бучко, С. О. Вербич, Т. О. Гаврилова,

І.М. Желєзняк, О. П. Карпенко, Ю. О. Карпенко, Н. І. Лісняк, О. І. Михальчук, І. В. Муромцев, С. Є. Панцьо, Т. І. Поляруш, Я. О. Пура, Н. В. Сокіл, М. М. Торчинський, Є. О. Черепанова, П. П. Чучка, В. П. Шульгач та ін. Більшість праць цих науковців ґрунтується на аналізі назв дрібних географічних об'єктів і частин великих об'єктів конкретних територій. Комплексне дослідження мікротопонімів Черкаської області здійснено лише частково (праці О. Б. Василик, Т. О. Гаврилової, І. С. Гонци, З. М. Денисенко, І. М. Желєзняк, О. П. Карпенко, В. В. Лободи, В. В. Лучика, Л. Т. Масенко, О. Н. Трубачова, В. П. Шульгача та ін.).

Ороніми як назви природних географічних об'єктів досліджують Н. І. Бицко [1], Г. Є. Бучко [2], Д. Г. Бучко [2; 3], С. О. Вербич [5], М. М. Ґаборак [6], Ю. О. Карпенко [7], В. В. Лобода [9], В. В. Лучик [10], Б. Ф. Лящук [11], Т. О. Марусенко [12] та ін.

У дисертаціях Н. І. Лісняк [8], О. І. Михальчук [13], Н. В. Сокіл [17] та інших дослідників описано мікротопоніми, серед яких багато номінацій об'єктів рельєфу.

Визначення раніше не вивчених частин загальної проблеми або напрямів дослідження. Оронім - це вид топоніма: власна назва будь-якого об'єкта рельєфу земної поверхні - як позитивного (гора, гірський хребет, горб, долина, яр, впадина, ущелина), так і негативного (долина, котлован) [20, с. 407]. Сукупність власних найменувань об'єктів рельєфу, наявних у мові або характерних для окремих територій чи періодів, становить оронімікон. Оронімія - один із секторів онімного простору.

У працях російських ономастів Є. М. Мурзаєва [14], В. А. Никонова [15], О. В. Суперанської [18] та ін., спеціальних оронімічних дослідженнях українських науковців, зокрема й словнику- довіднику М. М. Габорака «Назви гір Івано-Франківщини» [6], не представлено достатніх теоретичних засад дослідження оронімії, у них ороніми не мають докладної градації, причому часто до оронімії зараховано лише назви гір і хребтів [див.: 14, с. 24].

Розгорнуту типологію оронімів розробив М. М. Торчинський [19], доповнивши чинну терміносистему оронімічними поняттями, що ґрунтуються на загальних категоріях ономастики. Він запропонував денотатно-номінативне структурування власних назв об'єктів рельєфу, що складається із загальнооронімічних понять і позначень окремих різновидів оронімів.

Системних студій оронімікону Черкащини досі немає, з огляду на це метою нашої розвідки є насамперед визначити типологічні особливості власних назв об'єктів ландшафту і рельєфу земної поверхні Черкаської області, а також схарактеризувати мотиви їхньої номінації.

Джерелом фактичного матеріалу слугував «Словник мікротопонімії Черкащини», укладений Т. О. Гавриловою і З. М. Денисенко [16].

Виклад основного матеріалу. Черкащина - надзвичайно мальовничий край. Розташована на правому та лівому березі Дніпра, вона має різноманітні ландшафти. Правобережну частину області, розміщену в межах Придніпровської височини, характеризує підвищене плато, розчленоване глибокими ярами, балками і річковими долинами. У прилеглій до Дніпра частині правобережжя розташована заболочена Ірдино-Тясминська низовина. Східну околицю Придніпровської височини уздовж долини Дніпра займає Канівсько-Мошногірський кряж. Канівські гори - це своєрідна гірська країна в мініатюрі. Вражає також рельєф урочища Холодний Яр, який називають «другими Карпатами», оскільки ця місцевість горбиста, із великою кількістю глибоких балок із крутими схилами. Низинний, подекуди заболочений рельєф має лівобережна частина області, яка розташована в межах Придніпровської низовини.

У зв'язку з тим, що Черкаська область має багату, розгалужену й різнохарактерну систему об'єктів рельєфу земної поверхні, в ономастиконі досліджуваного регіону превалюють найменування дрібних топооб'єктів, які характеризують ландшафтно-рельєфні особливості.

Власне денотатно-номінативну структуру оронімікону насамперед відображають три групи номінацій об'єктів рельєфу, які розташовані вище або нижче від рівня моря (навколишньої місцевості) [19, с. 264 ]:

1) мінус-оронім (від лат. minus - «менше» + оронім) - це власна назва об'єкта рельєфу (провалля, ущелини, яру тощо), що розташований нижче від рівня моря або довкілля, напр.: Глибокий яр (с. Іваньки Ман., с. Свинарка Ум., с. Хмільна Кан.), Безодня (яр с. Нестерівка Ман.) тощо.

2) нуль-оронім (від лат. nullus - «ніякий» + оронім) - це власна назва об'єкта рельєфу, що розташований на рівні моря або довкілля: Придніпровська низовина, Ірдино-Тясминська низовина.

3) плюс-оронім (від лат. plus - «більше» + оронім) - це власна назва об'єкта рельєфу (горба, гір, скелі тощо), що розташований вище від рівня моря або довкілля, напр.: Канівські гори, Мошногір 'я, Родіонова скеля (смт Буки Ман.) тощо.

Більшу кількість денотатно-номінативних різновидів власних назв об'єктів рельєфу засвідчено серед плюс-оронімів, зокрема серед них:

1) агеронім (від лат. agger - «насип», «вал», «насипна дорога», «земляне підвищення», «курган», «горб» + онім) - це власна назва валу, насипу, дамби, горба, кургану, греблі, насипної дороги, напр.: Великий Рижанівський курган (с. Рижанівка Звен.), Монастирський вал (с. Мельники Чиг.) тощо;

2) монтонім (від лат. mons, montis - «гора», «гори» + онім) - це власна назва гори (перевалу, полонини або іншого подібного гірського об'єкта, що має плоску вершину: Богданова гора (м. Чигирин), Плоске (гора с. Хмільна Кан.), Коса гора (с. Журавка Гор.) тощо;

3) петронім (від грец. petra - «скала», «камінь» + онім) - це власна назва скелі (великого каменя): Спас (скеля смт Стеблів К-Шевч.), Пушкінська скеля (м. Кам'янка );

4) реміґатіонім (від лат. remigatio - «гребля», «дамба» + онім) - це власна назва греблі (дамби): Гребля (гребля смт Маньківка); Висока Гребля (урочище с. Журавка Гор.);

5) скопулонім (від грец. scopulys - «гірська вершина», «пік»; «скала», «стрімчак» + онім) - це власна назва гірського піку (стрімчака, гори із гострою вершиною): Пластунка (гора м. Канів), Гостра гора, Хом (гора с. Хмільна Кан.);

6) тумулонім (від лат. tumulus - «горб», «пагорб»; «могильний пагорб», «курган»; «купа» + оронім) - це власна назва горба (кургану, пагорба або іншого невеликого підвищення), напр.: Висока могила (с. Стецівка Звен.), Тупа могила (с. Бирлівка Драб.), Кругляк (горб с. Полствин Кан.) тощо.

Із-поміж мінус-оронімів виокремлено:

1) гіатонім (від лат. hiatus - «глибокий отвір», «щілина», «ущелина», «провалля», «тріщина» + онім) - це власна назва глибокої ями (отвору, провалля, тріщини): Безодня, Прірва (яри с. Нестерівка Ман.), Глибоке (провалля с. Івківці Чиг.) тощо;

2) каньйононім (від ісп. canon - «ущелина» + онім) - це власна назва каньйону (глибокого яру або долини): Буцький каньйон (смт Буки Ман.), Тясминський каньйон (м. Кам'янка), Глибока долина (с. Мельники Чиг.), Глибокий яр (с. Іваньки Ман.) тощо;

3) препунтонім (від лат. praepunta - «круте місце», «обрив», «круча» + онім) - це власна назва кручі (кар'єру, крутосхилу, обриву, урочища): Крутий яр (с. Хмільна Кан.), Ламане урочище (смт Стеблів К-Шевч.), Різаний яр (с. Виграїв К-Шевч.).

Нуль-оронімію репрезентує лише один різновид: - планонімом (від лат. planum - «рівне місце», «рівнина», «площина» + онім) - це власна назва рівнинної території: Ірдино-Тясминська низовина, Придніпровська низовина тощо.

Мотиваційний аналіз оронімікону ґрунтується на семантиці твірних слів: ороніми, утворені від апелятивів, та ороніми, утворені від онімів. Назви, що утворені від апелятивів, складаються з лексем, які вказують на об'єкти натурогенного чи андрогенного походження.

Мікротопонімний матеріал Черкащини засвідчує значну кількість відапелятивних назв. Відапелятивні одиниці в мікротопонімії посідають важливе місце. Д. Г. Бучко зазначає, що «дослідження відапелятивних топонімів допомагає більш повно вивчати словниковий склад певного діалекту і мови в цілому попередніх століть, оскільки в топонімах краще, ніж у живій розмовній мові, зберігаються давні лексеми» [4, с. 11].

Семантичний зв'язок між апелятивом й оронімною основою може бути як безпосереднім - сам об'єкт цілком реально відповідає лексичному значенню апелятива, так і опосередкованим - в основу номінації мікрооб'єкта покладено принцип близькості номінованого об'єкта до певної реалії. Важливим під час лексико-семантичного аналізу оронімів є з'ясування можливої участі того чи того апелятива в називанні географічного об'єкта. Майже всі реалії рельєфу мають власні назви-ономи або ж онімізовані географічні терміни. Багатство географічної номенклатури зумовлює те, що в оронімії часто вказано не на якусь ознаку об'єкта, а названо сам об'єкт, тобто апелятиви використані у функції оронімів без будь- яких слоовотвірних змін, напр.: Безодня, Прірва (яр с. Нестерівка Ман.), Байрачки (яри с. Княжа Звен. і с. Москаленки Чорн.), Балка (с. Богодухівка Чорн.), Вали (горб с. Полствин Кан.), Завалля (урочище смт Стеблів К-Шевч.), Луг (урочище смт Стеблів К-Шевч.), Левада (урочище с. Сидорівка К-Шевч.) тощо. Ці назви походять від географічної термінології, більшість їх - це географічні терміни, які позначають географічні об'єкти, указують на елементи рельєфу досліджуваної території.

Найменування оронімних об'єктів різні за часом виникнення - від праслов'янського періоду до наших днів. Щодо мовної належності - питомі та запозичені. Основу оронімії Черкаського краю становлять номінації слов'янського походження. Більшість оронімів мають прозору етимологію, вони є пізніми утвореннями на ґрунті української мови і відображають основні лексичні особливості сучасної української мови. Засвідчено також утворення запозичені, напр.: Спас (скеля с. Стеблів К-Шевч.), Скіфський курган (с. Матусів Шпол.).

Назви більшості великих чи загальновідомих рельєфних реалій мають наукове пояснення, регіональні ороніми ще потребують його. Мотивацією для ороніма може бути низка ознак. Переважно це розмір, форма, колір об'єкта, наявність рослинності тощо [26, с. 407].

Основи оронімів досліджуваного регіону, які використані для найменування об'єктів натурогенного походження, за мотивами номінації співвіднесені з лексемами тематичних груп, які характеризують рельєф, структуру чи властивості ґрунту, особливості флори, фауни тощо.

Багато найменувань мотивовані фізико-географічними особливостями об'єктів. Такі мікротопоніми найчастіше вказують на найбільш примітні ознаки денотата, які вирізняють його з-поміж інших Їх найменування пов'язані з формою рельєфу, загальними обрисами, розміром, висотою чи глибиною географічного об'єкта. До пропріативів, які вжито на окреслення рельєфу, належать: Висока гребля (урочище с. Журавка Гор.), Висока могила (с. Стецівка Звен.), Глибока балка (с. Білозір'я Черк.), Глибока долина (с. Мельники Чиг.), Глибокий яр (с. Криві Коліна Тал., с. Сахнівка К-Шевч.), Гостра гора (с. Хмільна Кан.), Довгий яр (с. Вітове Чиг.), Коса гора (с. Журавка Гор.), Кривий яр (с. Вереміївка Чорн.), Круглик (гора с. Хмільна Кан.), Крута гора (с. Старосілля Гор.), Крута балка (с. Виграїв К-Шевч.), Крутий яр (с. Хмільна Кан.), Куца балка (урочище с. Тальянки Тал.), Ламані гори (смт Стеблів К-Шевч.), Малий яр (с. Тіньки Чиг.), Плоске (гора с. Хмільна Кан.), Різаний яр (с. Виграїв К-Шевч.), Тупа могила (с. Бирлівка Драб.), Шпиль (урочище с. Мала Маньківка Ман.).

Ороніми, пов'язані з особливостями геологічної будови, відображають механічний склад порід, якості ґрунтів, геологію орооб'єктів, напр.: Камінна гора (с. Хмільна Кан.), Камінний яр (с. Гребля Христ.), Кам'яне урочище (с. Мельники Чиг.), Кам'януха (гора с. Студенець Кан.), Глинище (пагорб м. Монастирище; урвище с. Бузівка Жашк.), Мули (улоговина м. Чигирин), Пісковий яр (с. Мельники Чиг.), Пісочки (яр с. Івківці Чиг.), Солонці (низина с. Демки (затоплене) Чорн.), Водяне (урочище с. Оксанина Ум.), Гнилий яр (с. Бирлівка Драб.).

Засвідчено найменування, мотивовані ознакою, що пов'язана з кольоровою гамою ґрунту, рослинності, або візуальним чи термальним сприйняттям географічного об'єкта, напр.: Біла гора (с. Лубенці Кам.), Білий Шпиль (гора с. Мельники Чиг. - весною там розквітають підсніжники), Біла гора (с. Хмільна Кан. - гора з білого піску), Червона гора (с. Лубенці Кам. - гора з червоної глини), Темна балка (смт Маньківка), Чорний яр (с. Москаленки Чорн. - у ньому дуже темно), Холодний Яр (урочище с. Мельники Чиг.), Холодний яр (с. Набокове Гор.).

Характер, порядок розташування чи час виникнення об'єкта є мотивами виникнення назв Кут (урочище смт Стеблів К-Шевч.), Другий, Третій яри (м. Корсунь-Шевченківський), Третяки (гори с. Ганжалівка Лис.), Старі рови (с. Петропавлівка Гор.).

Значна група оронімів з основами від фітономенів знайшла своє відображення в топонімії Черкаського краю. У їхній основі закладено найменування основних порід дерев, кущів, трав тощо, що культивуються на відповідній території. Усі мікротопоніми відфітографічного походження пов'язані з назвами: порід дерев та кущів, напр.: Берези (долина с. Руська Поляна Черк.), Березина (с. Полствин Кан.), Березине (урочище с. Березине Жашк.), Березова гора (м. Канів), Березовий яр (с. Придніпровське Чорн.), Берестовецький яр (м. Канів), Вербовий луг (с. Студенець Кан.), Грабове урочище (смт Стеблів К-Шевч.), Густа Липа (урочище с. Мліїв Гор.), Дубина (урочище с. Хмільна Кан.), Дубове урочище (с. Бузівка Жашк.), Дубовий яр (с. Вітове Чиг.), Липове (яр с. Полствин Кан.), Яблучний яр (с. Москаленки Чорн.), Глодове (яр с. Полствин Кан.), Калинове урочище (смт Лисянка), Теренов яр (с. Старосілля Гор.); трав'яних рослин; напр.: Барвінкова гора (с. Велика Бурімка Чорн.), Вовча долина (с. Домантове Зол. - на ній росте вовча ягода), Долина Глечиків (с. Зорівка Зол.), Ковиловий схил (м. Чигирин), Маковий пагорб (с. Стецівка Звен.), Омелисте урочище (с. Домантове Зол.), Петрові Батоги (пагорб с. Богодухівка Чорн.), Реп 'яхів яр (с. Матусів Шпол.), Тростянка (урочище м. Кам'янка), Чорнобривка (урочище с. Мельники Чиг.); на позначення збірних понять рослинності, напр.: Діброва (балка с. Жаботин Кам.) тощо.

Відсутність рослинного покриву географічних об'єктів репрезентують мікроназви Лиса гора (м. Канів, смт Лисянка, с. Васильків Шпол., с. Дубіївка Черк., с. Моринці Звен., с. Петропавлівка Гор., с. Хрущівка, Зол.), Лисенький яр (с. Москаленки Чорн.).

Серед мікротопонімів Черкащини виявлено ороніми, похідні від назв тварин, птахів, риб, плазунів, комах тощо, напр.: Баранячий яр (с. Хрущівка Зол.), Вовча балка (с. Нечаївка Черк.), Вовча гора (с. Лубенці Кам.), Вовчий Шпиль (пагорб с. Суботів Чиг.), Куницьке урочище (с. Полствин Кан.), Лисицине провалля (с. Івківці Чиг.); Гадюче урочище (с. Хмільна Кан.), Зміїний яр (смт Тальне; с. Великі Канівці Чорн.); Гусинова гора (с. Лубенці Кам.), Канючиха (с. Балаклея Сміл.), Куряча гора (с. Хмільна Кан.), Снігоровий яр (с. Івківці Чиг.), Сорочий яр (м. Канів), Шпаковий яр (с. Суботів Чиг.); Комашиний яр (м. Канів), Муравейка (гора с. Дубіївка Черк.), Осове урочище (смт Стеблів К-Шевч.), Рибинщина (урочище с. Домантове Зол.).

Є низка назв географічних мікрооб'єктів, що відображають особливості розвитку господарства регіону, суспільно-економічного життя населення тепер і в минулому. Серед фактичного матеріалу цієї групи зафіксовано ороніми, пов'язані з поселеннями, будівлями і спорудами, й ороніми, пов'язані з ремеслом і промисловістю. Першу підгрупу репрезентують найменування Городище (с. Хмільна Кан., с. Івківці Чиг.), Замкова гора (м. Чигирин), Замковище (с. Кононча Кан.), Замчище (с. Водяне Шпол.), Зруби (гора с. Івківці Чиг), Колодязь (урочище с. Дмитрушки Ум.), Кринички (яр с. Студенець Кан.), Криничове (урочище с. Хмільна Кан.), Льохи (яр с. Суботів Чиг.), Монастирок (гора м. Канів), Звіринець (урочище в м. Умань).

Другу підгрупу становлять назви географічних мікрооб'єктів, що є цінним джерелом інформації про розвиток промислів, напр.: Броварки (урочище с. Жаботин Кам.), Будківка (урочище с. Дирдин Гор.), Гамарня (урочище с. Телепине Кам. - на його території стояла панська кузня), Гуральня (урочище смт Стеблів - у ньому розташовувся спиртзавод), Гута (урочище с. Мельники Чиг. - колись на території цього урочища виробляли скло), Пасічнянське урочище (с. Журавка Гор. - у ньому найкраще місце для пасіки); Поташний яр (с. Мельники Чиг.), Тартак (урочище с. Лубенці Кам.).

Зафіксовано найменування орооб'єктів, що зорієнтовують їхнє розташування відносно інших природних або будованих людьми об'єктів, якими є споруди, певні установи тощо, напр.: Кирпична гора (с. Васильків Шпол. - під нею цегляний завод); Лікарняна гора (с. Сагунівка Черк. - там розташована лікарня).

Часто ороніми утворюють від інших онімів, зокрема від гідронімів та ойконімів, напр.: Ірдино-Тясминська низина, Тясминський каньйон (м. Кам'янка), Дніпровська гора (м. Канів), Буцький каньйон (смт Буки Ман.), Звенигородська гора (м. Звенигородка), Хмільнянський яр (с. Хмільна Кан.), Зеленьківський яр (с. Зеленьки Чиг.), Іваньківська гора (с. Іваньки Ман.), Калинівська гора (с. Калинівка Гор.), Капустянська гора (с. Капустине Шпол.).

Мікротопоніми, утворені шляхом метафоричної онімізації, яскраво виражають зв'язок людини з навколишнім середовищем. Такі назви виникли на основі образного сприйняття географічних об'єктів, їхньої подібності з речами, які оточують людину. Їхнім підґрунтям є асоціативне мислення, досвід номінатора тощо, напр.: Бабине Пузо (гора, смт Стеблів К-Шевч.),

Близнеці (могили с. Зорівка Зол.), Буханівка (гора м. Канів), Ведмежа Паща (гора смт Стеблів К- Шевч.), Вовче горло (балка с. Студенець Кан.), Глобус (пагорб с. Моринці Звен.), Гроші (урочище с. Самгородок Сміл.), Кам 'яний Звір (скеля смт Стеблів К-Шевч.), Кам 'яні Ворота (урочище смт Стеблів К-Шевч.), (скеля смт Стеблів К-Шевч.), Макітра (балка с. Гончариха Кат.), Макітерка (балка м. Городище), Паляниця (кар'єр с. Набокове Гор.), Підкова (балка с. Лука Кан.), Скажений Кущ (урочище с. Журавка Гор.), Стрілиця (гора с. Івківці Чиг.), Шапка (гора с. Полствин Кан.).

Відантропонімні мікротопоніми Черкаського краю репрезентовані продуктивно, оскільки багато урочищ, гір, ярів, балок у регіоні тісно пов'язані з життям і діяльністю конкретних осіб. Основними одиницями, від яких утворювали ороніми цієї групи на досліджуваній території, є імена, прізвища та прізвиська людей, а також апелятивні означення особи, її етнонімічна й соціальна характеристики.

Значна частина оронімів мотивована іменами, прізвищами чи прізвиськами людей. До мікротопонімів, ґрунтом для яких стало ім'я, належать Альошчине урочище (с. Тіньки Чиг.), Богданова гора (м. Чигирин), Василикова гора (смт Маньківка), Василівські Перші, Василівські Другі яри (с. Смільчинці Лис.), Васьки (яр с. Вереміївка Чорн.), Гапчина долина (с. Заячківка Ум.), Гулий яр (с. Кищенці Ман.), Дениси (урочище с. Ташлик Сміл.), Йованчиха (гора с. Хмільна Кан.), Мар 'їна гора, Мар 'їн яр (м. Канів), Тарасова гора (м. Канів), Терешки (урочище с. Буда-Орловецька Гор.), Юрова гора (м. Сміла), Янок (урочище смт Стеблів К-Шевч.), Янталка (гора м. Корсунь-Шевченківський).

Мотивацію за прізвищем і прізвиськом яскраво відображають ороніми Баб'якова гора (с. Лука Кан.), Бадьорова балка (с. Тіньки Чиг.), Бакаївські гори (м. Золотоноша), Бакумова гора (с. Івківці Чиг.), Барабашиха (яр, м. Сміла), Басівський яр (с. Худяки Черк.), Батура (гора м. Канів), Безносове урочище (с. Хмільна Кан.), Беймалка (низина, с. Першотравневе Чиг.), Бретчина долина (смт Стеблів К-Шевч.), Бубликова гора (с. Старосілля Гор.), Вергунів яр (с. Хлистунівка Гор.), Золотів яр (м. Канів), Квоччине урочище (с. Лубенці Кам. - прізвисько Квочка мав ватажок Холодноярської республіки Пономаренко), Колісник (урочище с. Журавка Гор.), Пелехівка (гора м. Канів), Родіонова скеля (смт Буки Ман.).

На території Черкащини зафіксовано ороніми, що відображають етнічний і соціальний склад місцевого населення, здебільшого в минулому. Зокрема від етнонімної лексики утворені ороніми Грецька гора (м. Канів), Жидівка (гора, м. Канів), Жидівське (яр, с. Ганжалівка Лис.), Турок (урочище м. Умань), Чеховка (урочище с. Домантове, Зол.), Цигановий яр (с. Пастирське Сміл.).

До оронімів, основою для творення яких стала соціальна характеристика людини, належать скеля Багача (с. Петропавлівка Гор.), Бандитське провалля (с. Заріччя К-Шевч.), Бурлачка (скеля с. Стеблів К-Шевч.), Гайдамачий Яр (урочище с. Топильне Шпол.), Гайдамацька гора (с. Лубенці Кам.), Гайдамацький яр (с. Мельники Чиг.), Запорожцеве урочище (с. Суботів Чиг.), Княжа балка (с. Суботів Чиг.), Княжа гора (м. Канів), Московка (гора м. Канів), Крамарський яр (с. Суботів Чиг.), Панська Круча (урочище с. Криві Коліна Тал.), Панська рівнина (с. Піщана Зол.), Пастушка (гора с. Сахнівка К-Шевч.), Попова гребля (с. Кузьмина Гребля Христ.), Попова могила (с. Заячківка Ум.), Цареві Яри (урочище с. Набокове Гор.), Чернеча гора (м. Канів).

Апелятивне означення особи репрезентують основи мікротопонімів Мельники (урочище смт Стеблів К-Шевч. - там стояв водяний млин), Гончарське урочище (с. Жаботин Кам.).

Зафіксовано відантропонімні мікротопоніми, мотивовані апелятивами й онімами гендерного характеру. Імена гендерного зразка реалізовано в основах баб(а), дід, дівчин(а), напр.: Бабина гора (смт Стеблів К-Шевч.), Бабусин яр (с. Матусів Шпол.), Дідова гора (с. Журавка Гор.), Дівиця (гора м. Канів), Дівич-гора (м. Корсунь-Шевченківський).

Ороніми Черкащини є невід'ємними компонентами місцевої онімної системи. Мотивувальна база регіонального оронімікону засвідчила фізико-географічні, біонімічні, господарсько-історичні особливості краю, а також тісний зв'язок людини з простором. Оніми антропогенного характеру відтворюють у своїй основі головні онтологічні аспекти: соціальний, етнічний, гендерно- особистісний тощо. Перспективою дослідження є лексико-дериваційний аналіз місцевих оронімів.

регіональний онімний лексика мікротопонім

Список використаної літератури

1. Бицко Н. Мікрогідроніми (назви ярів) Тернопільщини (лексико-семантичний аспект) / Н. Бицко // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 354355. - Слов'янська філологія. - С. 95-98.

2. Бучко Г. Ороніми Бойківщини: мотиваційна і словотвірна характеристика [Текст] / Г. Бучко, Д. Бучко // Історична та сучасна українська ономастика: вибрані праці. - Чернівці: Букрек, 2013. - С. 242-248.

3. Бучко Д. Г. Отапелятивные топонимы Верхнего Поднестровья // Proceedings of the thirteenth international congress of Onomastik Sciences. Vol. I. 1981. Vol. II. 1982. - Wroclaw-Warszawa-Krakow. - S. 259-265.

4. Бучко Д. Словник української ономастичної термінології / Дмитро Бучко, Наталія Ткачова. - Харків: Ранок-НТ, 2012. - 256 с.

5. Вербич С. Оронімія Українських Карпат: перспективи дослідження, збереження та впорядкування / С. Вербич // Українська мова. - 2010. - № 3. - С. 135-140.

6. Габорак М. М. Назви гір Івано-Франківщини: словник-довідник / М. М. Габорак. - Івано- Франківськ, 2005. - 136 с.

7. Карпенко Ю. Людність Українських Карпат у гідронімах та оронімах [Текст] / Ю. Карпенко // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Мовознавство. - 2004. - Вип. 2(12). - С. 102-119.

8. Лісняк Н. І. Мікротопонімія Західного Поділля: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н. І. Лісняк. - Київ, 1998. - 20 с.

9. Лобода В. В. Севернопричерноморская топонимия (общие и региональные проблемы украинской топонимической системы): автореф. дисс. на соискание науч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.02 - «Языки народов СССР (укр. язык)» / В. В. Лобода. - К., 1979. - 52 с.

10. Лучик В. В. Проблеми порівняльно-історичного вивчення карпатської оронімії / В. Лучик // Оронімія Українських Карпат: дослідження, упорядкування, збереження: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., Чернівці, 18-19 березня 2010 р. / [редкол.: Мельничук С. В. та ін.]; Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича [та ін.]. - Чернівці, [Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича], 2010. - C. 22-24.

11. Лящук Б. Ф. Географічні назви Українських Карпат і прилеглих територій / Б. Ф. Лящук. - К.: ВІЮЛ, 1993. - 203 с.

12. Марусенко Т. О. Українські назви рельєфів і реконструкція праслов'янської лексики / Т. О. Марусенко // Питання топоніміки та ономастики. - К.: Вид-во АН УРСР, 1962. - С. 142-147.

13. Михальчук О. І. Мікротопонімія Підгір'я: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / О. І. Михальчук. - Київ, 1998. - 20 с.

14. Мурзаев Э. М. Очерки топонимики / Э. М. Мурзаев. - М.: Мысль, 1974. - 382 с.

15. Никонов В. А. Введение в топонимику / В. А. Никонов. - М.: Издательство: ЛКИ Г, 2011. - 184 с.

16. Словник мікротопонімії Черкащини / Укладачі: Т. О. Гаврилова, З. М. Денисенко. - Черкаси: Вид. Ю. Чабаненко, 2010. - 494 с.

17. Сокіл Н. В. Мікротопонімія Сколівщини: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Н. В. Сокіл. - Львів, 2007 - 25 с.

18. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного / Отв. ред. A. A. Реформатский. Изд. 3-е, испр. - М.: Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2009. - 368 с.

19. Торчинський М. М. Денотатно-номінативна структура оронімії як складник української ономастичної терміносистеми [Текст] / М. М. Торчинський // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2010. - Вип. 23. - С. 261-264.

20. Шульгач В. П. Оронім / В. П. Шульгач // Українська мова: Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - С. 407.

Список скорочених назв районів

Драб. - Драбівський,

Гор. - Городищенський,

Жашк. - Жашківський,

Звен. - Звенигородський,

Зол. - Золотоніський, Кам. - Кам'янський,

Кан. - Канівський, Кат. - Катеринопільський,

К-Шевч. - Корсунь- Шевченківський,

Лис. - Лисянський,

Ман. - Маньківський,

Сміл. - Смілянський,

Тал. - Тальнівський,

Ум.- Уманський,

Христ. - Христинівський,

Черк. - Черкаський,

Чорн. - Чорнобаївський,

Чиг. - Чигиринський,

Шпол. - Шполянський.

Размещено на Allbest.ru