Мова і жести

Ознайомлення з гіпотезою жестового походження мови. Дослідження та характеристика особливостей міміко-жестового мовлення, як знакової системи. Визначення сутності жестів, як способу спілкування з іншими культурами. Аналіз ролі жестів у комунікації.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 10.12.2017
Размер файла 62,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Факультет іноземних мов

Реферат з мовознавства

Тема: «Мова і жести»

Студентки 1 курсу

групи 1ДН

факультету іноземних мов

ВДПУ ім. М. Коцюбинського

Фаліштинської Анастасії Романівни

Вінниця - 2016

План

Вступ

1. Гіпотеза жестового походження мови

2. Жести у комунікації

3. Особливості міміко-жестового мовлення як знакової системи

4. Жести, як спосіб спілкування з іншими культурами

Висновок

Література

Вступ

Окрім вербальних засобів спілкування, люди використовують і невербальні. До них належать міміка і жести.

Тому метою мого реферату є дослідити важливість використання жестів у процесі комунікації, функції мови жестів, а також дізнатися про відмінності використання жестів у різних культурах.

Актуальність

Кожна людина в своєму житті достатньо широко користується жестикуляцією, що є невід'ємною частиною спілкування. Будь-які слова завжди супроводжуються мімікою і діями : рук, пальців, голови. Різні жести в різних країнах, як і розмовна мова, унікальні і трактуються багатогранно. Один лише знак або порух тіла, вироблене без будь-якого злого умислу, здатне вмить зруйнувати тонку грань розуміння і довіри. Тому варто цікавитися відмінностями мови жестів у різних країнах світу.

1. Гіпотеза жестового походження мови

Гіпотеза жестів. Деякі лінгвісти вважають, що первісно мова була не звуковою, а кінетичною і виражалася жестами, передусім порухами рук. Гіпотезу жестів відстоював російський лінгвіст Микола Марр (1864-- 1934). Нині її прихильником є російський мовознавець В'ячеслав Іванов (нар. 1929). Він вказує на паралель мовного розвитку дитини і людства (жестова комунікація -- однослівні позначення предметів -- сполучення слів у короткі речення). На думку В. Іванова, жести були основним засобом спілкування гомінідів, які жили приблизно 3 млн. років тому. (5)

2. Жести у комунікації

У статті Цимбалистої О. А. детально описано походження і значення слова жест, проаналізовано, які функції виконують жести в процесі комунікації, виділено основні семіотичні класи жестів.

Роль, яку відіграють жести в людському спілкуванні, давно викликала інтерес із боку вчених. Ще майже дві тисячі років тому Цицерон учив ораторів правильно жестикулювати, а перший словник жестів, очевидно, належав римському риторові Квінтіліану, який жив у I столітті до нашої ери. Жести у спілкуванні є носіями різного типу інформації, яка пов`язана з емоційними станами комунікантів. (2)

Ось, що пише О. А. Цимбалиста:

«У XX столітті вийшло кілька десятків робіт про вивчення способів і засобів позначення жестів. Своїми роботами вчені фактично довели, що ми можемо за допомогою генетичного коду одержувати й передавати в спадщину деякі основні реакції. Ми породжені з елементами безсловесного зв'язку. Таким чином, безсловесна мова є результатом почасти інстинктів, почасти навчання, почасти наслідування. Зрозуміло, це не виключає того, що потрібно враховувати вплив тієї або іншої національної культури, що міняє значення того самого жесту (О.С. Ахманова, Г.В. Колшанський, М. Коццоліно, Г.Ю. Крейдлін, А.А. Мельник, М. Непп, Р. Хорст). Отже, розглянемо походження і значення слова жест. Щодо джерел походження в мові тіла, то всі жести, подібно словам або фразеологічним одиницям природної мови, діляться на два класи - питомі (вклонитися до землі) і запозичені (реверанс)». (9)

Найбільш широке визначення жесту дали такі вчені:

М. Непп: «Жести (gestures) - це рух тіла (або деякої його частини), використовувані для передачі думки, намірів або почуттів. Такі дії часто відбуваються руками, однак у жестикуляції також задіяні обличчя й голова» (8)

О.С. Ахманова: «Жести (англ. signs, gestures) - це система різного роду рухів тіла, особливо рухів рук, як частина комунікативного акту і як предмет кинесики» (1)

Отже, досліджуючи походження і значення слова жест, можна сказати, що люди спілкуються між собою не тільки за допомогою слів, але й за допомогою рухів тіла.

У ході дослідження Крейдлін Г.Ю. виділив 6 основних функцій жестів:

1) вони можуть повторювати, або дублювати, актуальну мовну інформацію. Наприклад, показувати пальцем, очами або навіть головою;

2) жести й кінетична поведінка можуть суперечити мовному висловленню. Так, людина, яка говорить, що вона, мов, абсолютно спокійна, але при цьому ламає руки й переміщається кімнатою в досить безладних і рвучких рухах, суперечить собі й т.п.; жестовий мовлення комунікація

3) жести можуть заміщати мовне висловлення. Прикладом ситуації заміщення є жест кивок, часто використовуваний як еквівалент позитивної відповіді на загальне питання або мовленнєвого акту згоди;

4) жест може підкреслювати або підсилювати якісь компоненти мови;

5) жести можуть доповнювати мову в змістовому відношенні. Слова погрози дивися на мене нерідко доповнюються в актуальній комунікації жестами погрожувати пальцем;

6) жести можуть виконувати роль регулятора мовного спілкування, зокрема бути засобом підтримки мови; порівн. періодично повторюваний кивок одного з учасників комунікації. (7)

Основні семіотичні класи жестів виділив Г.Ю. Крейдлін. Серед кінем можна виділити три семіотичні класи:

а) кінеми, що мають самостійне лексичне значення й здатні передавати зміст незалежно від вербального контексту;

б) кінеми, що виділяють якийсь мовний або інший фрагмент комунікації;

в) кінеми, які керують рухом комунікативного процесу, тобто, встановлюють, підтримують або завершують комунікацію.

Перший вид кінем назвали емблематичними, або емблемами. Бувають емблеми - невербальні аналоги слів, але для російської мови жестів більш типовими емблемами - аналоги мовних висловлень. Більшість емблематичних жестів у межах однієї жестової мови автономні від мови й можуть виступати в комунікативному акті ізольовано від неї, хоча існують також емблеми, що вимагають мовного або звукового супроводу.(7)

«Отже, охарактеризувавши основні методи вивчення людських жестів, можна зробити висновок, що завдяки ним людина може передати таку кількість інформації, яку вона не змогла б передати за допомогою одного слова. За допомогою жесту можна виразити елементи досвіду або переживання, які важко адекватно передати словами. Перспектива подальшого дослідження вбачається в виявленні еволюційних тенденцій у семантизації лексем, що позначають жести людини, відповідно до розвитку соціокультурних традицій носіїв мов.» (9)

За визначенням Р. Краєвського, міміко-жестове мовлення - специфічна невербальна його форма, яка дає змогу позначати цілі слова, а іноді й вирази та є різновидом невербальної комунікації, окрім дактильного мовлення.

Міміко-жестове мовлення, на відміну від словесного, яке має звукову (артикуляційну) основу, реалізується через візуальну (просторово-рухову) основу. Основною його одиницею є жест, що характеризується наявністю трьох основних структурних елементів: конфігурація пальців руки (рук), яка може бути “дактильна”, “недактильна”, “числова”; місце виконання жесту відповідно тіла мовця; характеристика руху руки (рук), а саме: рух всією рукою, рух обома руками, якість руху, рух пальцями руки. Додатковими структурними елементами є артикуляція (одночасне промовляння повідомлення) і міміка обличчя (вираз обличчя, сигнали, що не здійснюються руками та артикуляція, які є необхідною складовою, так як виконують функцію уточнення змісту жестів). (6)

3. Особливості міміко-жестового мовлення як знакової системи

«Міміко-жестове мовлення - це система кінетичних знаків, що передають характерологічні особливості предметів, явищ оточуючої дійсності за допомогою визначених структурних елементів. Жестове позначення слова - певний кінетичний знак, за яким закріплено певне значення предмета або явища навколишньої дійсності.

Доведено, що міміко-жестове мовлення, на відміну від словесного, яке має звукове (артикуляційне) підґрунтя, реалізується через інший, а саме візуальний (просторово-руховий) шлях. Запропонована класифікація міміко-жестового мовлення складається з трьох основних структурних елементів, які мають наступне змістове наповнення: місце творення (над головою, голова, шия, верхня частина тулуба, середня частина тулуба, перед тулубом, район живота, район пояса, район ніг), рухові органи творення (включення в рух: активні, пасивні; назва органу творення: рука, пальці, частини голови, частини тулуба) і спосіб творення (наявність - відсутність руху у творенні: статичні, динамічні; взаємне розташування частини тіла стосовно одна одної (поєднання органів): кисть, пальці, рука, руки, частини тулубу - руки (рука) - кисть, частина голови - руки (рука) - кисть; види рухів: напрям, ритм, форма, циклічність). Додатковими структурними елементами є артикуляція і відповідна міміка обличчя.» (3)

4. Жести, як спосіб спілкування з іншими культурами

Стаття Шевченко О. В. присвячена використанню жестів, як способу спілкування з іншими культурами в ході вивчення французької мови.

Мета статті - дослідити та розглянути культурні жести в ході вивчення іноземної мови.

Спілкуючись з носієм іншої мови та подорожуючи закордон, ми можемо не лише дізнатися про рівень різноманітності жестів але й їх використання.

Перед усім потрібно зважати на мову знаків, як мову повноцінну, кодовану та стилізовану. Ця мова є повністю незалежною від вербальних виразів. Жести утворилися спонтанно співрозмовником для супроводження своєї речі і відображають та часто вказують на його думки. Наприклад, людина каже «Залишаємось на зв'язку?» імітуючи клацання на клавіші означає, що контакт підтримуватиметься не телефоном, а електронною поштою або смс. Жест буде незрозумілим, якщо не супроводжуватиметься словом. За межами цього контексту, він може означати: друкувати на друкарській машині або грати на фортепіано.

Деякі жести є універсальні і більшість з них характеризує якийсь один регіон. Часто один і той самий знаковий жест має різне значення в двох різних культурах. Широко використовуваний в одній культурі і може бути взагалі невідомим для іншої. Наприклад, манера рахувати на пальцях варіюється відповідно до культур: французи часто використовують палець та індекс, щоб показати цифру 2 тоді, як в Китаї цей жест означає 8. Саме в таких ситуаціях і виникає проблема інтерпретації. Кивнути головою (dodeliner) зліва на право є використовуваним знаком в таких регіонах світу як: Болгарія, Греція, Індія, Пакистан, а у Франції він більше використовується для позначення «не зовсім так». Серед жестів рукою, зібрані пальці разом відвести на відстань потім приблизити кілька разів, у Франції і у Бельгії означає «боятися». В деяких регіонах світу, таких, як південна Америка, цей жест означає «багато», що і часто призводить до плутанини . Розглянемо інший приклад відмінності, який видно в самому акті: щоб когось покликати, французи (як англійці, американці) ляскають пальцями, долонею вгору, тоді коли в Італії, Іспанії, Тунісі крутять долонею донизу.

У сучасному суспільстві, в епоху загальноєвропейського розвитку змінюється і зростає статус іноземної мови як навчального предмета. Оволодіння іноземною мовою нерозривно пов'язане з оволодінням національною культурою, яка передбачає не тільки засвоєння культурологічних знань (фактів культури), а й формування здатності і готовності розуміти ментальність носіїв мови, а також особливості комунікативної та некомунікативної (тобто жести, міміка, пози і т.д.) поведінки народу цієї країни. (10)

Багатозначне трактування примушує знову звернути увагу на те, наскільки обережними потрібно бути при інтерпретації окремого зовнішнього прояву (жесту).

Представники всіх народів і культур виявляють свої емоції схожим виразом обличчя. На це звернули увагу ще мореплавці-першовідкривачі далеких земель. В усіх краях аборигени, незнайомі з мімікою білих, зустрічали пришельців або посмішками, або агресивними гримасами -- залежно від свого ставлення, яке було зрозумілим з першого погляду без слів.

Звичайно, існують культурні відмінності в мімічних проявах. Наприклад, для китайців підняті брови -- знак гніву, а для американців -- властива їм манера здивування.

Найбільш виразною мімічною структурою є посмішка, за допомогою якої передається широкий спектр почуттів і відносин -- від іронії до захвату.

Американський психолог Пол Екман вважає, що посмішка -- це "складніше явище, ніж думають зазвичай", і визначає 18 типів посмішок, більшість із яких фальшиві.

Великий палець, піднятий угору. У Британії, Австралії та Новій Зеландії великий палець руки, піднятий угору, має декілька значень. Він використовується автостоперами при голосуванні на дорозі; означає, що все в порядку; а коли палець піднімають різко, то цей жест набуває образливого сексуального значення. У Греції, наприклад, цей жест має значення "та пішов ти!". Уявляєте собі австралійського автостопера, який вимагає зупинити грецьку машину таким чином. Поширене значення цього жесту в нашій країні -- це "все в порядку", "дуже добре", "клас". Великий палець також використовується в поєднанні з іншими жестами для визначення влади і переваги, а також у ситуаціях, коли хтось пробує показати співрозмовникові, що той повністю під його владою.

Знак "V". В Австралії, Великій Британії цей знак має образливе значення. Черчілль використовував його в якості символу перемоги (victory) під час Другої світової війни, але при цьому його долоня була повернута від співрозмовника. У багатьох європейських країнах цей жест означає цифру "2". Для бармена це означає принести два бокали пива тощо.

"Підробити" мову тіла можна на короткий час. Наприклад, кожну учасницю конкурсу краси спеціально навчають необхідним рухам тіла з метою справити якнайкраще враження на журі та глядачів. Але і в цей час їхнє тіло може подавати мікросигнали, які не залежать від свідомості і заперечують завченим рухам.

Багато політиків талановито користується мовою тіла, щоб переконати електорат повірити їх словам. Часто неправду приховують виразом обличчя (посмішка, кивок голови, підморгування).

Уміння читати мову тіла дає можливість розуміти істинні значення слів того, хто говорить. Уміння користуватися деякими відкритими жестами підвищує ефективність процесу спілкування. (4)

Висновок

Отже, досліджуючи цю тему, я змогла дізнатися різні визначення, що стосуються поняття жестів, їх класифікацію. Я побачила актуальність даної теми в аспекті вивчення іноземних мов. Важливою є заувага щодо різного значення жестів серед культур світу, вартує розуміти значення жестикуляції, аби не потрапити в незручну ситуацію.

Уміння читати мову тіла дає можливість розуміти істинні значення слів того, хто говорить. Навичка користуватися деякими відкритими жестами підвищує ефективність процесу спілкування.

Література

1. Ахманова О. С. «Словарь линвистических терминов» - 2005 - с. 576.

2. Бацевич Ф. С. «Основи комунікативної лінгвістики» - 2004. - с. 342.

3. Горлачов О. С. «Особливості міміко-жестового мовлення як знакової системи» -Науковий часопис. Корекційна педагогіка - 2014.

4. Гриценко Т. Б. «Етика ділового спілкування» - 2007 - пункт 3.5.

5. Карпенко Ю. О. «Вступ до мовознавства»- 2006 - с. 72.

6. Козинець О. В. «ПОГЛЯДИ РУДОЛЬФА КРАЄВСЬКОГО НА МІМІКО-ЖЕСТОВЕ МОВЛЕННЯ»

7. Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика: язык тела и естественный язык / Григорий Ефимович Крейдлин. - М.: Новое литературное обозрение, 2002. - 592 с.

8. Непп М. «Невербальное общение : мимика, жесты, движения, позы и их значение» - 2007 - с. 512.

9. Цимбалиста О. А. «ЖЕСТ І ЙОГО МОВНІ ЗАСОБИ В ПРОЦЕСІ КОМУНІКАЦІЇ» - Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. - Вип. 26. - 2014.

10. Шевченко О. В. «ЖЕСТИ, ЯК СПОСІБ СПІЛКУВАННЯ з ІНШИМИ КУЛЬТУРАМИ В ХОДІ ВИВЧЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ» - Наукові записки Національного університету «Острозька академія» - ст. 234.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Походження мови як засобу спілкування. Гіпотеза звуконаслідувального походження мови. Сучасна лінгвістична наука. Зовнішні, внутрішні фактори, що зумовлюють зміни мов. Спорідненість територіальних діалектів. Функціонування мов у різні періоди їх розвитку.

    реферат [34,0 K], добавлен 21.07.2009

  • Дослідження та характеристика знакових систем, як предмету наукових досліджень. Ознайомлення з основними способами вираження невербальної мімічної семіотики в мові. Визначення й аналіз знакових форм кинесики: жестів, міміки, пози, рухів тіла і манер.

    курсовая работа [48,8 K], добавлен 21.08.2019

  • Загальна характеристика основних гіпотез виникнення мови, у тому числі теорії божественності її появи. Історичні відомості про проведення "царських експериментів" з визначення природної, "першої правильної" мови. Аналіз походження та джерел Адамової мови.

    реферат [27,2 K], добавлен 11.09.2010

  • Культура як визначення змісту знакової системи мови. У семантиці мови відображаються загальні, універсальні компоненти загальнолюдської культури і своєрідність культури конкретного народу. Соціолінгвістика: предмет, завдання і проблеми. Інтерлінгвістика.

    реферат [29,1 K], добавлен 15.08.2008

  • Усна і писемна форма спілкування. Граматична правильність мовлення. Досконалість звукового оформлення. Мовний етикет та виразність мовлення. Багатство і різноманітність мовлення, культура діалогу. Основа орфоепічних або вимовних норм літературної мови.

    реферат [32,5 K], добавлен 17.12.2010

  • Комунікативні характеристики української мови. Дослідження Смаль-Стоцьким стилістики офіційного й розмовного спілкування. Стилістика усної літературної мови: святкова, товариська, дружня. Особливості усного та писемного, діалектного та книжного мовлення.

    курсовая работа [46,1 K], добавлен 13.10.2012

  • Поняття про знак і знакову систему мови: типологія, структура, специфіка мовних знаків. Своєрідність мови як знакової системи, знаковість і одиниці мови. Семіотика як наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем та символів.

    реферат [24,5 K], добавлен 14.08.2008

  • Визначення поняття, сутності та ролі другорядних членів речення. Лінгвістичне тлумачення обставини причини та мети. Аналіз синтаксичних особливостей фахової мови. Дослідження засобів вираження обставини мети та причини у сучасній німецькій мові.

    курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.10.2015

  • Історія вивчення проблеми мови і мовлення та сучасні уявлення про їх співвідношення. Погляди лінгвістів та їх шкіл на мову і мовлення: молодограматизму, лінгвальна діяльність, соссюрівська класифікація, трихотомічна концепція М.І. Черемисіної.

    реферат [21,5 K], добавлен 14.08.2008

  • Фігури мовлення в художній літературі, засоби при їх перекладі. Мовленнєва виразність тропів та фігур. Іронія в мовленнєвій комунікації. Система семантико-синтаксичних відносин, що складається між фігурами мовлення та їх функцією текстоутворення.

    курсовая работа [105,9 K], добавлен 13.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.