Особливості мови першого українського молитовника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут української мови НАН України

Особливості мови першого українського молитовника

Наталія Пуряєва

Анотація

Ключові слова: народномовний молитовник, переклад молитов, Іван Пулюй.

Annotation

Analysis of the language of the I. Pului “Prayer book for Russ people” (Vienna, 1871) clearly demonstrates the intention of the translator to embody the concept of the new Ukrainian literary language that would organically combine its two regional versions the Dnieper and Galician. That very approach was subsequently implemented in the translation of the Bible, on which I. Pului worked together with P Kulish. We can assume that herewith I. Pului has directly followed the prescriptions of P. Kulish, or the translation has been edited by the writer. Thus, the language of “The prayer book” combines the features of different Ukrainian dialects (north and eastern (prepositions and prefixes од, зо-, надо-, відо-; soft group of adjectives: вічній, гріховній; form of third person of pronouns with adverbs without opening н (до іого, в іому), south-eastern forms of nouns in Dative case with -ові, -еві as opposed to western -ови, -еви); western features [і] instead of [о], [е], [и] (пімстою, трівожать, крівавих), огонь and derivatives without prosthesis, comparatives with suffix -іщwithout й (чесніщу, славніщу), etc.

The impact of P. Kulish is also noticeable in the use of linguistic techniques to create high style, suitable for liturgic and prayer texts. This was contributed by the consistent use of archaic, morphological and grammatical forms, vocabulary typical to Old Ukrainian language and partially preserved in some dialects. Thus, the distinctive feature of this translation is the consistent use of archaic forms: active participles of present and past time (животворящий, плачущий; родивша, явившийся), passive past participle (приносимі, славимий, поклоняємий); personal archaic form of the verb to be (єси, єсть) and forms of perfect (полюбив єси, обдарив єси, явив єси) archaic imperative forms of verb (умножи, исправи, умоли; прийдіте, хваліте). Among the most expressive morphological and phonetic signs there are forms without phonetically expected sound-change of [o], [e] into [i] in the newly created closed syllables and unstressed open syllables (бісовська, рек, немочним), formants -енн(гріхопаденнє, воскресеннє), -ость (милость, марностю, благость, etc.).

Keywords: The first Prayer Book in Ukrainian, I. Pului.

Перед опублікуванням першої в історії української літературної мови молитовної збірки українською мовою («Молитовник для руського народу») Докладніше про історію створення, опублікування та особливості видання «Молитовника для руського народу» (Відень, 1871) див. у статті: Пуряєва Н. Перший молитовник українською мовою («Молитовник для руського народу» Івана Пулюя 1871 року) // Українська мова. -- 2016. -- №3. -- С. 130-141. перекладач І. Пулюй у полемічній статті «Лист без коверти» у відповідь на звинувачення свого рецензента о. М. Малиновського в прагненні «сорватисъ нашою малорускою литературою, но также съ нашими церковными книгами ... на користь оукраинщиныЯк спостеріг М. Мозер, у Галичині на позначення літературної мови традиційно вживали окреслення руський язик, тоді як українською називали переважно мову Наддніпрянщини [10: 390]. Припускаємо, що для М. Малиновського було актуальним таке розрізнення. и кулишовки» [8: 3] окреслив свій мовний ідеал і мету. Аудиторія його перекладу -- це 15-мільйоннийукраїнський народ, до якого він прагне звернутися «всенародньою» мовою: «Тим то и наше писменьство має бути всенароднім, зрозумілим цілому 15-міліоновому народові. Читаючи Оновяненка, Шевченка, Куліша, Шашкевича, Федьковича и других, розуміють их люде в Галичині и на Украіні. Их бесіда всенародня. И в кого охота и снага заходитися коло просвіти, той и пише тою ж мовою, що ті писателі, а котра у Вас єсть “так званна оукраинщина” [8: 7--8].

Заведено вважати, що переклад Святого Письма, здійснений П. Кулішем разом із І. Пулюєм, був першим втіленням проекту творення соборної української літературної мови, який, за слушним визначенням А. Даниленка, полягав у спробі «поєднати два регіональні варіанти української писемної мови, які розвивалися за різних суспільно-політичних умов у двох частинах України» [3: 90; 1: 51]. Проте, ще до перших публікацій спільного перекладу книг Біблії І. Пулюй у «Молитовнику» намагався реалізувати окреслену мовну концепцію -- очевидно спираючись на засади авторитетного для себе мовотворця П. Куліша.

Слідування виробленим П. Кулішем настановам прозирає також і в арсеналі засобів творення високого стилю молитовно-богослужбових текстів, більшість із яких згодом були застосовані і в перекладі Біблії. Але якщо переклад Святого Письма Куліша -- Пулюя з різних причин не набув великої популярності в Галичині -- ні серед церковної ієрархії, ні серед освіченої верстви галицького суспільства, що представляла народовецький табір, ні серед пересічних християн-греко-католиків, то «Молитовник народний руський» згодом все ж таки став зразком для подальших наслідувань [12: 178].

Зрозуміло, що в умовах, коли переклад здійснюється із церковнослов'янської мови, цілком закономірною буде наявність у ньому архаїчних церковнослов'янських елементів. Переклад І. Пулюя засвідчує прагнення перекладача творчо засвоїти різнорівневий церковнослов'янський мовний матеріал, українізувати його, не стираючи цілком зв'язку з оригіналом.

Зокрема, послідовно і без винятків І. Пулюй вживає форми іменників сер. роду з подовженням, що є виразною рисою східноукраїнських говорів на противагу західним та північним [15: 15], та закінченням є як континуанти віддієслівних іменників із суфіксом -ник. Імовірно, це було настановою П. Куліша, який віддавав перевагу зазначеній формі, вбачаючи в ній слідування давньоукраїнській літературній традиції [3: 94; 6: 27]: Миропомазание, Покаянне, Єлеопомазаннє (31) ³, одчаяннє (34), недбаннє (38), провидіннє (42), благословеннє (43), видержаннє в горю (46), впокоєннє і воскресеннє (49), прощеннє гріхів (78), получив єси з діланнєм и мисленнє про Бога (123), мовчаннє і бореннє з помислами (123), недуг сціленнє (122) та багато ін. Тут і далі ми посилатимемося на видання [13], у дужках вказуючи лише номер відповідної сторінки.

При цьому в перекладі відсутні стилістично марковані церковнослов'янські форми на -іє (цсл. -ие) типу житіє, зачатіє, милосердіє, що їх широко вживали галицькі письменники того часу. І. Пулюй натомість уживає їхній українізований варіант з -є: Господи, у Твоіх руках здоровє и житє наше (42), коли виділи безбожне іх життє (89), милосердє (45), Исусе, покриттє радости (95), поглядають на славу и величчє Твоє (81) та ін.

Слідуванням книжній традиції були також форми без фонетично закономірного переходу [о], [е] в [і], як у новоутворених закритих складах, так і в ненаголошених відкритих, -- архаїчна риса північноукраїнських говорів, носієм яких був П. Куліш [15: 13]:

а)і прогнана хитрість бісовська (95), просвіти очі моі до познання правди Твоєі (59), наділив мене добром и оберегав від усёго злого (38), принади остерегатись (48), Ти бо рек єси через Пророка (62), радуйся, носивша в утробі Избавителя невольників (103), вірою в Тройцю поломя в печі погасили (114), немочним охорона и заступниця (116), провидівши доброплодну роботу (119) та ін.

б)серед них, зокрема, Пулюй послідовно вживає форми іменників із суфіксом -ость (незначні винятки справляють враження недоглядів): як же дякувати Тобі за Твою милость (66), надіюся з повною довірностю (4), осліплений марностю сёго світа (46), дай з пильностю, любовю ... до кінця Служби Божоі пробути (51), из превеликоі добрости ... принявши тіло (62), славлять і величають благость Твою невимовну (81), премудрость недослідиму зрозуміти хотівши (93) та ін. При цьому: смуток сей переміниться в радість (42), допустив єси слабість на любого отця мого, то вчини милость (42) тощо.

Перекладач послідовно зберігає книжний, архаїчний формант -еннбез переходу [е] в [і] незалежно від наголосу в віддієслівних іменниках, якими рясніють церковно-релігійні тексти: вихопи мене від гріхопадення (49), тобі подобає честь, слава і поклоненнє (49), пригадати собі святе Твоє зъявленж (52), задля роспяття на хресті и погребення (54), на спомин ... воскресення и вознесення на небо (61), прародителів збавленнє (92), роспочинаючи ... се недостойне моє моленнє (99), несучи избавленнє (121) тощо. Виняток становить лише іменник створіннє у предметному значенні: створіннє рук Твоіх (62), бувши створіннєм Твоім (62).

Як засіб творення високого стилю в перекладі І. Пулюя присутні форми з цсл. рефлексом *djжд-, але традиційно лише в лексиці, пов'язаній з народженням Божого Сина -- цсл. рождение, рождество: від Отця рожденного перш усіх віків (29), рожден, а не сотворен (29), рожденного по тілі від Тебе Бога (116). Пор. також у колядках, вміщених у молитовнику: Новорожденому цареві (145), Рожденому поклонімся (145), Тебе хвалити Нарожденого (148). Але тут також і українізовані варіанти з південно-західним континуантом дж: родженнє від богоприємноі Діви (103), радуйся, дівоцтво і родженнє получивша (103), Діва Сина роджає (147). В усіх інших випадках -- послідовно тільки дж: ліствице, Богом утверджена (123), попереджуючи помагаєш (121), всяке прошеннє випереджуючий (123), ліки, що осолоджують душі наші (123) та ін.

При тому що нестягнені форми повних прикметників та дієприкметників трапляються в перекладі І. Пулюя вкрай рідкоЦі форми на той час були живими, без стилістичних коннотацій у наддніпрянських говірках, пор. у Тараса Шевченка [16: ]. І. Пулюй міг вважати їх вузькоговірковими. (напр.: покажи на міні недостойнім великое багацтво милости (59), дивноє різдво видівши (103), Пресвятая Богородице, спаси нас (110), архаїчні короткі форми прикметників, а особливо дієприкметників є доволі частими і становлять виразну ознаку цього перекладу: Боже милостив будь мені грішному (31), радуйся, храме Господень (116), Ти благословен повіки (37), він терпів муки і погребен (55), я недостоєн неба (61), достоєн скоріщ вшнёго прокляття ніж Твого помилування (64), яко вівця на заколеннє веден був єси Христе (75), від Бога истиного рожден а не сотворен (29) тощо.

Надзвичайно широковживаним засобом архаїзації мови перекладу І. Пулюя є активні дієприкметники теперішнього часу, вживання яких було дуже поширеним у Галичині. При цьому можна помітити непослідовність уживання форм із цсл. суфіксами -ущ, -ющ, -ащ, -ящ та їхніх народномовних варіантів із -уч, -юч, -ач, -яч, з виразною перевагою останніх: животворячі Тайни (81), Духа святого, Господа животворящого (29), всемогущий (40), всемогучого Бога (41), спасеннє прибігаючих до Тебе (44), одрада і потіха плачущих (44), спасеннє погибаючих (44), [дай бути] роботячим в моєму стані (46), голос, призиваючий Тебе (51), правоправлячих слово правди Твоєі (57), мати Тебе у міні домуючого і пробуваючого з Отцем і святим духом (62), правдивий цілющий хліб и живущий напиток спасення (80), мою душу воскреси взиваючу: Алилуя (92), руку спасаючу (93), Исусе, правдо, хитрість проганяюча (95), радуйся, премудрих розум перевисшаюча (100), гріхи молячихся до Тебе одпусти (115), корме негиблющий голодним правди (124), Радуйся, зоре ссяюча в ночі гріховній блудячим; радуйся, росо з неба падаюча на трудячихся в поті (123) тощо.

З цією ж таки метою мова перекладу, особливо акафистів, насичена активними дієприкметниками минулого часу: дав минувшу ніч ... в спокою прожити (38), помилуй мене впавшого умом (44), чудесноє показав створіннє явившийся нам Творець (95), видячи дивно вчоловічившогося Бога (95), радуйся невимовно родивша світло (100), радуйся, різдво і дівоцтво получивша (103), радуйся, ... Христа показавша (102), світлоприємну свічку, явившуся тим, що в темряві (104), радуйся, умудривший своїми словами немудрих (123) та ін.

У перекладі присутні також пасивні дієприкметники теперішнього часу (їх уживання допускав Я. Головацький [4: 63]): приносимі дари (53), слава Богу ... в Тройці Святій славимому (83), сповідаюся Тобі, Господи... славленому и покланяємому (87), радуйся незмдаємий хлібе голодуючих (121).

Однак зауважимо, що випадки трансформації церковнослов'янських дієприкметникових форм в українські конструкції з дієсловом у перекладі І. Пулюя все ж таки переважають, пор.: (цсл.) И возшедшаго на небеса и сідящаго одесную Отца, и паки грядущаго со славою -- (укр.) И знісся на небо, и сидить по правиці в Отця. И знов прийде в славі (29), (цсл.) и Сына ... иже со Отцемъ и Сыномъ спокланяема и сославима, глаголавшого Пророки -- (укр.) від Сина, котрому з Отцем и Сином однаково поклоняємось и славимо, и що глаголав через пророки (29), (цсл.) безъ истлінія Бога Словорождшую -- (укр.) що породила єси без зотління Бога Слово (30) тощо.

Дуже активно зі стилістичною метою І. Пулюй застосовував архаїчні дієслівні форми перфекта: бо якби схотів єси жертви, певно я приніс би Тобі (28), се бо правду полюбив єси, и втаєні речі премудрости Твоєі явив єси міні (27), за те, чим обдарив єси мене сієі ночі на душі і тілі (36), Боже мій, що відкупив єси мене чесною Твоєю кровю (36), Ти... приняв єси тіло, щоб усіх спасти (38), а також архаїчні форми дієслова бути: єси, єсть: Царю Небесний... що всюди єси (26), Отче наш, що єси на небесах (26); той не сам з собою єсть, а з Тобою, мій Христе (79), прийшов Той... що єсть украситель вселенноі (104), заслона єси дівицям, Богородице Діво (104) та ін.

Перекладач послідовно зберіг архаїчні форми наказового способу дієслова на -іте, -и: прийдіте, поклонімся Цареві нашому, Богу (27), усі Небесні Сили... моліте Бога за нас грішних (30), хваліте Бога у святих Іого (113), хваліте і превозносіте по всі віки (114), умножи в серці любов (36), Господи, избави мене од вічних мук (37), Боже ... исправи молитву уст моіх (51), Исусе ... не осороми ... мене (94), по материнськи Іого умоли (60), так зволи и тепер покластись в яслах убогоі душі моєі (77) тощо.

Книжне походження мають також форми род. в. іменників світа, гніва: дивноє різдво видівши, усторонімося від світа (103), радуйся, бо тобою ужили світа (122), від потопу гніва избавившись (122), щоб не прихилитись міні серцем до сёго світа (47), Тобі від усёго світа слава, честь и поклоненнє (48) тощо.

В перекладі ужито лексеми з цсл. формантами -тель, -изн-: радуйся, помрачителю неправди (122), радуйся, виявителю правди (122), свободитель, кормитель и лікарь (123), ангел предстатель (99), Радуйся... приказів Іого главизно (100) та ін.

Крім того, І. Пулюй послідовно зберігає церковнослов'янські лексеми-композити (ними насичені насамперед тексти акафистів), що також сприяє архаїзації мови перекладу: радуйся, хитромовців ... докоряюча (104), радуйся, бо знікчемніли баєтворці (104), прийшов самообіцяний Той, що єсть украситель вселенноі (104), світлоприємну свічку явившуся тим, що в темряві (104), Ти многотекучу ріку виливаєш (105) тощо.

Безперечно, творенню високого стилю сприяло збереження в перекладі численних лексичних церковнослов'янізмів: человіколюбно -- змилосердився человіколюбно (36), хоч далі послідовно уживано лексеми з основою чоловік«людина»: я згрішив яко чоловік, Ти же яко Бог... помилуй мене (37), Син Божий стався чоловіком (40), споглянь на мене чоловіколюбно (52), воплотився від Духа святого и Мариі Діви, и вчоловічився (55), бачиш неміч чоловічоі истоти (59); відчини уста моі навчатись словес Твоїх (36); воплотився від Духа святого и Мариі Діви (29), и прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим (27), О... защитнице роду людського (44), благаю Тебе, якого мого милостивого защитника (45); одверни... ледачі мислі від серця мого (39), відкинь усі марні мислі (53), але подекуди -- думки: віджени нечисті думки від серця мого (51); заступи іх од всякоі пригоди, болести и смутку (41), удостоїв сторони правоі з усіма Святими (44), з вірою припадають до твого заступлення (44), помилуй же й мене упавшого умом (44), благослови нам страву и напиток сей (50), жерело напитку, що дає життя вічнє (59), приклони ухо Твоє (51), исправити (піднести) -- исправи молитву уст моіх (51), благословенна єси між женами (57), не жадай жени ближнёго твого (90), животний «життєвий» -- Радуйся, хлібе животний [про Ісуса Христа] (59), воздушний «повітряний» -- од воздушних духів и злоби іх заступи мене (61), Іому же належить всяка слава, честь і держава (86), многими напастями окружений (110), бесідників многомовних як безголосі риби видимо (96), дай налюбуватись райським кормом горшнёго того города (99), Радуйся, невісто неневістная (99), радуйся ... утробо Божого воплощення (100), голос твій непонятий для душі моєі являється (100), розум непонятий зрозуміти хотячи (100), радуйся, ліствице небесна [про Богородицю] (100), муж «чоловік» -- сила Вишнёго отінила тоді до зачаття незнаючу мужа (100), доброплодне лоно Іі, як ниву роскішну, показала всім (100), даруй оставленнєусіх гріхів моіх (51), заслоно світа ширша над облаки (102); більшати ... разумом (36), зглянься на немощ душі моєі (37), простри руки Твоі (113), засяяв єси світлом животним (121), єси всім помощником, богоносний Николаю (122), умудривший своїми словами (123), піддвигнувший своіми обичаями (123), пісню умильну приношу Тобі (97), з болізні душевноі ... вибави мене (99), мисленні очі серця мого (94), відкупив єси нас днедавно від законноі клятви (94), зодягни і мене обнаженого (93), многоцінне пахуще миро (93), Исусе, услиши мене (93); займенники яко, якож: памятаєш яко Отець (41), достойно якож и право єсть (30) тощо. молитовник мовний куліш літературний

Більшість із них, проте, належала до галицького літературного узусу, функціонувала в текстах інших стилів -- художнього, публіцистичного та зафіксована у словнику Є. Желехівського, пор.: днесь [9 І: 187], довг [9 І: 189], довжники [9 І: 190], защита [9 І: 282], корм [9 І: 367], мисль [9 І: 440], напиток [9 І: 486], невіста [9 І: 504], неневістна (церк. знач. [9 І: 515], оставити «відпустити» [9 І: 580], облачний «хмарний» [9 І: 542], побіда, побідитель [9 ІІ: 665], погибель, погибнути, погибший [9 ІІ: 672], чоловік «людина» [9 ІІ: 1075] тощо.

Про вплив П. Куліша на лексичну палітру перекладу І. Пулюя може свідчити присутність у ньому «улюблених» церковнослов'янізмів останнього: глагол, глаголати, ректи, грядущий, пор.: обнявши в серці моім глаголи Твоі (49), поклоняюся и славлю, глаголючи: Радуйся (59), взиваючого до Тебе и глаголючого (94), що глаголав через Пророки (85), Ти бо рек єси через пророка Твого (62), рече свята Гавришу сміло (100), взиваючого до Тебе и глаголючого (94) [11: 97--98].

Перераховані вище способи та засоби архаїзації молитовних текстів вичерпують їх арсенал у перекладі І. Пулюя. Натомість тут виразно простежується також схильність до послідовної адаптації (українізації) церковнослов'янських елементів різних рівнів: фонетичної, словотвірної, морфологічної, лексичної, синтаксичної.

Наприклад, перекладач послідовно уникає неповноголосся: Бог неперемінний (= непременный), і чоловік звершений (98), охорони ... від нападу чужосторонців (98), хлопятко ... пізнавши Іі поздоровленнє, радувалося (100), дивноє різдво видівши, усторонімося від світа (103), схопленого у ворожі сіті (117) та ін. Виняток становить лише лексема хранитель, ужита як термін на позначення ангела-охоронця: Ангеле святий, хранителю мій (39), Святий Ангеле Хранителю, не відступай від мене (87). Пор. в інших контекстах: Отче мій небесний ... будеш моім хоронителем (66), Исусе, хоронителю мій предобрий (93).

Послідовно і без винятків зберігаючи церковнослов'янські префікси всета пре-: Діво ... Всенепорочная (110), Бога Отця вседержителя (29), славні и всехвальні Пророки (30), всемилостивий Боже мій (38); Ти наш преблагий Отець (36), пресвятий троєдиний Боже (36) -- І. Пулюй активно вводить паралельні українізовані форми лексем із цсл. префіксами воз-, из-, со-, во-:

из-, ис// з-, с-: рани... перетерпіти зволив єси (54), родила єси Христа, Спаса Избавителя душам нашим (57), избави мене од всякоі спокуси (37), збаваляючи мене від нападу и злоби (53), Святий одвідай и исціли немочі наші (26), сціляєш немочі людські (62) та ін.;

воз// з-, в-: и зрадуються кості впокорені (28), И знісся на небо, и сидить по правиці Отця (55), знісшись на небо, Христе Боже... піднеси наш розум (60), уста моі звістять хвалу Твою (29), на спомин... воскресення і вознесення на небо (61), достигши непостижимого, зрадувалися співаючи Іому (101), Радуйся ... вінче вдержання (= воздержанія) (102);

со// с-, з-: Тобі єдиному согрішив (27), рожден, а не сотворен (29), В имя Бога Отця мого Сотворителя (36), я згрішив яко чоловік (37), и сотвори ім вічню память (44), ти даєш силу всякому створінню (57), створіннє рук Тоіх (62), Боже мій ... безконечно звершений (= совершенный) (40), Отче Николаю ... взоре життя і звершеньства християньского (118);

во// в-: славлячи Твоє вчоловіченнє (97), утроба Божого воплощення (100). При цьому Пулюй вживає лише укр. прийменник в на місці цсл. во: В имя Отця и Сина и Святого Духа (26), и в єдиного Господа Исуса Христа (29) тощо.

Попри те, що переклад молитов доволі насичений церковнослов'янізмами, помітною є тенденція до заміни їх українськими відповідниками. Наприклад, І. Пулюй послідовно усуває шляхом перекладу ті традиційні церковнослов'янізми (так звані «церковні слова»), розуміння яких очевидно не викликало жодних труднощів у молільників. Адже на відміну від Святого Письма -- релігійної лектури, переважно недоступної для пересічного вірянина, церковнослов'янські молитви (щоденні, ранішні, вечірні, на різні потреби, до та після сповіді й причастя тощо) -- це тексти, що їх уживали всі вірні без винятку; мало того, віряни знали їх напам'ять, щодня або доволі часто відтворювали їх, ці тексти формували церковнослов'янський узус великої кількості людей незалежно від їхньої освіти і рівня освіченості.

Ідеться насамперед про лексеми истина (истина, истиний), присно, кріпкий, мир. При цьому якщо истина та кріпкий присутні в перекладі Пулюя як варіанти, то присно і мир він уникає послідовно і без винятків. Пор.:

истино (истина, истиний) / правдиво (правда, правдивий): Царю Небесний, Утішителю, Душе правди (26), се бо правду полюбив єси (27), правдиве слово Господа и Бога мого (79), визнаю, що Ти истино Христос (79), Ти єси єдине правдиве бажаннє (81), правоправлячих слово правди Твоєі (57), Ти єси правдивий Бог мій (59), Він Бог истиний від Бога истиного (55), Ти истино Христос, Син Бога живого (56) тощо;

присно «завжди», «до і після» / все: нині, все і по вічні віки (26) (пор. цсл.: и нынЪ и присно и во віки вЬковъ) (26); Преславна Вседіво Мариє [=Приснод^во] (30), Достойно якож и право есть славити Тебе Богородицю, всеблаженну [присноблаженную] (30) тощо;

кріпкий / сильний: Святий Боже, святий кріпкий, святий бессмертний, помилуй нас (26 -- щоденні молитви), Святий Боже, святий сильний, святий бессмертний, помилуй нас (52). Поява лексеми сильний у Трисвятому могла бути зумовлена польським перекладом, до якого вдавався І. Пулюй, де вона перекладена словом mocny [17: 5];

мир / спокій, впокій, покій, упокій: благовіщення святих Апостолів, що благовістили нам впокій (53), поможи міні... кермуючи у спокою життє моє (77), нехай просвітяться очі душі моєі, постане спокій душевних сил (81). Пор. у польських перекладах: spokoj ⁵ [Там само: 27].

Крім того, хоч і непослідовно, І. Пулюй перекладає також лексеми з основою благ(переважно у складі композитів): скарбе всего добра (= сокровище вллгихъ) (26), и даруй конець щасливий (= Благий) (37), покропи серце моє росою ласки (= Благодаті) Твоєі (37), окрий, Господи, ласкою [= Благоволешемъ] Твоїм Сіона (28), Пошли ласку, дай гріхи моі оплакувати (45), Господи, дай міні думку добру [благую], але в блаженствах: блаженні вбогі духом (32). Цсл. благодарити, благодарення у Пулюя -- тільки дякувати, дякуваннє: Тобі приношу моє покірне дякуваннє (38), дякую Тобі, блаже мій (38).

⁵ Згодом цю тенденцію продовжить один із найзнаніших перекладачів молитовно-богослужбових текстів І. Огієнко, чиї переклади виявляють виразну настанову на максимальне використання ресурсів української мови та мінімалізацію присутності церковнослов'янських елементів. Зокрема, Огієнко також відмовився у своєму перекладі від цсл. лексем істина і похідних, присно, мир, віддавши перевагу укр. відповідникам правда (і похідні), завжди, спокій [14].

Це також стосується лексем: цсл. исціли -- виздорови, вилічи: виздорови тільки душу мою, Отче вселаскавий (43), вилічи всі наші духовні і тілесні немочі (53), виліченнє душі и тіла (78), хоч далі: на сціленнє душі і тіла (80); оставити, оставление (про гріхи) -- прощення: на оставленнє всіх гріхів моіх (80), але: ослаби, остави, прости [отпусти], Боже, гріхи наші (30); пом'яни -- спогадай: спогадай мене, Господи, в царстві Тоім (80); безсіменна -- вийшовши з безнасінноі утроби (102) // Радуйся оселе бессіменного уневіщення (104); раб -- слуга: спаси від всякоі пригоди слуг Твоіх (115), фразеологічних сполучень: неопалима купина -- неспалимий куще (116) та ін.

Переклад І. Пулюя містить також русизми: радуйся, лінивих піддвигнувший своїми обичаями (123), постигне мене кара Божа (86), жалую за моі лукаві поступки (87), віджени від мене униваннє (96), воскресення образ объясняюча (103), Атенські сплетні розриваюча (104), яко яркий промінь (124), сумніваннєм обгорнуті (125), радуйся, кришо, Богом збудована (123); всяке движеннє душі і тіла мого (49), подужати злі принади и склонності (45).

Значне місце в перекладі посідають полонізми, частина з яких є спадщиною староукраїнської мови, частина була зумовлена тим, що І. Пулюй спирався на польські літургійні переклади: виєднай для мене отвертий вхід до царства Божого (99), вислухай, всемилостива Владчині, мене стоячого перед Тобою (99), О Пресвята Владчині, пречиста Діво Богородице (99), Прийми, предобра пречиста Пані Владчині Богородице (106), радуйся, поправо людей (про Богородицю) (102), радуйся, бо через Тебе односиться побіду (105), почув я, Господи, тайну заряду Твого (111), просвіти нас приказами Твоіми (111), Тобою знівечилось поклоненнє створам (124), Ти ніколи мене не опустив; Ти всюди єси зо мною (43), навчи мене хоронити завсіди чистоту серця (46), Пане над панами, Исусе, Христе Боже (58), дай у всі дні життя мого споминати ласку Твою (61), вихопи мене від нового гріхопадення (61), не трачу нещасний надіі на спасеннє моє (62), щиро бажаю ... нагородити, що тільки кому лихого заподіяв (63), стратив через них [гріхи] небо (64), щоб я хоронив заповіді Твоі (77), душу мою обмий з невіжі (79), спаси нас од всякоі пригоди и напасти (86), узнаю себе перед Тобою за винного (87), ніч озорив огнистими зорями (86), вернулись мудрці у Вавилон (102), Ти ніколи мене не опустив (43) (пор. в іншому місці: нікого не оставив Бог, про кого Ти благала (45)), міні ласку Твою зьєднати (66), спасенні муки Твоі, які задля мене підняв єси (59), радуйся, правестоячих утвердженнє (120), потрібних Твоєі помочі не погордуй, Діво (114) тощо.

У перекладі трапляються поодинокі випадки вживання розмовної лексики побутового характеру: ділениця «частка» -- нехай вона дасть міні діленицю вічжі Твоєі слави (38) (пор. також у перекладі Псалтиря: Господь -- пай мій, займанщина, ділениця моя чиста [Грінч. І: 391]), переперти «подолати, перемогти» -- богомудрий Отче Николаю, Ария бо хулителя ... перепер, а нас в православю укріпив єси (123), подорожне «квиток на проїзд» -- дай ... неосудно приймати часть святощів Твоіх ... на подорожнє до життя вшнёго (63); брехню як павучину розриваєш (122).

Як ми вже зазначали, у перекладі молитов І. Пулюй демонструє дотримання Кулішевої концепції синтетичного характеру літературної мови. З цією метою він намагається поєднати різноговіркові форми, зокрема послідовно вживає:

1) форми 3-ої особи займенників у сполученнях із прийменниками без характерного для наддністрянського говору початкового н (до, на, за, коло іого), що є рисою північних говорів та, очевидно, з'явилися в перекладі під впливом П. Куліша: постав на сторожі коло іого ангелів Твоіх (41), зглянься на іого і на мене (42), вЪхав на осляті в Єрусалим, и в іому рани... перетерпіти зволив (54), Ти же до іого (93) тощо;

2) відімінкові форми присвійних займенників мого, твого, свого (а не мойого, твойого, свойого), які були притаманні східноукраїнським говорам; форми означального займенника весь: усёго, хоч паралельно і південно-західний варіант всего: творця ... всего видимого и невидимого (29);

3) коротку форму вказівного займенника з початковим с (а не ц) -- сей, ся, се, сі, які, зрештою, були характерні для південно-західних говірок та західноукраїнського варіанту літературної мови, а в зазначений період їх вважали літературно-книжною нормою і для наддніпрянців [16: 119--126]: в сёму домі (51), се приступаю до Божеського Причастя (80), Ти подарив нам сі страшні і животворячі Тайни (81), заступи мене сієї ночі (87), бо й задля сёго зійшов Бог на землю (95);

4) форми іменників-назв осіб сер. і чол. р. у дав. відмінку на -ові, -еві, що є новими південно-східними формами на противагу галицьким -ови, -еви, ймовірно, також під упливом П. Куліша [Кумеда : 28]: Тобі бо подобає слава, честь і поклони Отцеві, Синові і Святому Духові нині, все і по вічні віки (48), Тобі, нашому Творцеві (50). При цьому в перекладі паралельно присутні книжні цсл. форми з закінченням -у, -ю, часто з метою уникнення морфологічної тавтології: Слава Отцю и Сину и Святому Духу нині, все і повічні віки (26), Жертва Богу дух впокорений (29), служитиму Тобі, Господеві і Богові моєму, Исусу Христу (38), Прийдіте поклонімся Христу Цареві, нашому Богу (83), Жертва Богу дух впокорений (84), Симеонові... подався єси яко дитятко (102), оддавали славу ... одному Богу і всіх речей Творцеві (106) тощо;

5) східноукраїнський варіант прийменника і префікса од (галицьке від «проскочило» лише кілька разів), якому також надавав перевагу П. Куліш [Кумеда, автор., с. 7]: одрада (42), од вічних мук спастися (46), любоприємний одвіт на страшному суді Твоєму (63), не одвернись од мене (63), од віку угодили Тобі (77), увесь оддаюсь на святу волю Твою (79), Пресвята Богородице ... одрадо, пристане и охороно (82), Святий, одвідай и исціли немочі наші (83) тощо;

6) прийменники і префікси зо, надо, префікса відо(східноукраїнська риса [15: 11--12]): зогнити у багні гріховному (43), Ти всюди єси зо мною (43), людей зобіжати (46), хто мене чим зобідить (47); здолів відорвати мене від руки Твоєї (38), умилосердися надо мною (93) тощо;

7) м'якість прикметників із суфіксом -н-: вічній, благальній, благодатній, гріховній, бідолашній, притаманна східнополіським говорам [1: 61]: благодатня Мариє, Господь с Тобою (30), Ти, Господи, вічня єси правда (40), не дай зогнити у багні гріховне'му (43), і сотвори ім вічню память (44), зглянься на мене бідолашне'го (38) та ін.

З іншого боку, переклад Пулюя послідовно відображає й окремі південно-західні діалектні риси:

1) і на місці [о], [и], [е]: ні в чім не прогнівити любов Твою (49), пішли міні до помочі ласку Твою (37), запалало гнівом або пімстою (47); избави мене від крівавих гріхів (84), пристрасті моі трівожать мене (110), я потрібую помочі ... поможи ж потрібуючому (118) тощо;

2) огонь і похідні без протетичного [в]: та огняна жертва не люба Тобі (28) та ін.;

3) ф на місці звукосполучення [хв]: звели утихомиритись филюючому морю думок (82);

4) форми місц. відм. іменників чол. і сер. р. з прийменником в на -у (-ю): се бо в беззаконню почався я (84), щедра в милосердю (113), не скарай мене, Боже, у Тоєму гніву (42), в горю, в нещастю, в щастю (46), [дай] побожність в бажанню (48), в православю укріпив (123), вроскаянню сердечному співали (97), співати Тобі у визнаванню серця (36), лежачого в одчаянню (36) тощо;

5) форми компаративів із суфіксом -іщ(без й), що були рисою подільського говору (рідного для І. Пулюя) та які також належали до вподобань П. Куліша [2: 77; 5: 14]: чесніщу над Ангели Херувими (30), славніщу без рівнання над Серафими (30), хто ж вірніщ стане мені до помочі, як не Ти, Господи (43), ще твердіще вірувати (45), певніще надіятись (45), сердечніще любити (45), пресвятіщі Тайни твоі (47), заступи мене, над усі люде грішніщого (61), мого Бога, наймилостивіщого Отця (63), достоєн скоріщ вшнёго прокляття (63--64);

6) флексія -м у дієсловах теперішнього часу 1 ос. мн.: під Твою милість прибігаєм (30), про них слухаєм або читаєм (90), коли радо стаєм до огидноі... бесіди, або притакуєм, додаємо охоти, або звертаємо на се чию увагу (90), приглядаємся безстидним образам (90);

8) архаїчні форми стеречися, відречися: дай ... гріха стеречися (45), дай ... себе відречися (46);

9) лексичні риси: завсіди, усе «завжди», увесь «цілий»: нині, все і по віки вічні (46); З усёго серця бажаю приготовитись (79), увесь оддаюсь на святу волю Твою (79), хочу через усе життє по закону Твоєму ... жити (79-80).

Синтаксис перекладу І. Пулюя зорієнтований на архаїчний синтаксис церковнослов'янського оригіналу, пор.: воскрес в третій день по писаннях (29), помилуй мене Боже по великій милості Твоій (27), Тіло Твоє ... нехай буде міні в життє вічне, а Кров Твоя чесна в оставленнє гріхів (82) тощо. Однак, тут доволі часто трапляються випадки трансформації, «українізації» церковнослов'янських синтаксичних моделей або ж уживання польських синтаксичних конструкцій. Пор.: Іого распято за нас під Понтийським Пилатом (29), не о здорове молю Тебе (43), молю... о правдиве переданнє на волю Твою (43), не опали мене задля недостойної участи (80), задля причастя Твого пречистого Тіла и чесноі Крови, пройди все тіло моє и дух (82), спас мене задля діл моіх (38), я бо згрішив на небо і перед Тобою (62), що тільки кому лихого заподіяв на душі, тілі, добрі і славі (63), дай міні зрозуміти, як поникле і низьке все земне (46), так величне Твоє милосердє (44), тобі одному відомо... як слабі сили моі (48), стану перед справедливого суддю (57), одчаяннє про ласку Божу (34), пішли міні до помочі ласку Твою (37) тощо.

«Молитовник для руського народу» І. Пулюя -- перша спроба перекладу молитов українською мовою. Незважаючи на неуспіх цієї спроби серед сучасників перекладача, «Молитовник» відіграв значну роль у становленні літургійного жанру української мови, оскільки слугував зразком для інших перекладачів. Заслуга І. Пулюя полягала в тому, що він намагався створити варіантні ряди засобів творення високого стилю літературної мови: книжне, архаїчне // народне -- на всіх рівнях: фонетичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному. Крім того, у «Молитовнику» здійснено спробу поєднати риси регіональних варіантів української літературної мови. Ці принципи згодом будуть послідовно втілені в його перекладі Псалтиря [17] та здійсненому у співавторстві з П. Кулішем перекладі Святого Письма.

Література

1. Горбач О. Мовостиль новітніх перекладів Св. Письма на українську мову 19--20 вв. // Наук. записки Укр. Вільного Ун-ту. Ч. 13. Філософ. ф-т: Зб. Мовознавчої комісії Наукового Конгресу в 1000-ліття Хрищення Руси-України. -- Мюнхен, 1988. -- С. 29--98

2. Гриценко П.Ю. Основні риси подільського говору // Поділля: історико-етнографічне дослідження. -- К. : Доля, 1994. -- С. 74--81.

3. Даниленко А. Перші переклади Нового Заповіту новоукраїнською мовою: Антоній Кобилянський проти Пантелеймона Куліша // У силовому полі мови. Інні Петрівні Чепізі. -- К., 2011. -- С. 86-101.

4. Даценко І. Українська адміністративна мова Галичини та її термінологія (1894-1895) [Ел. ресурс] -- Відень 2012 / Режим доступу: http://othes.univie.ac.at/22625/1/2012-0905_0749159.pdf

5. Кумеда О.П. Ідіолект П. Куліша на тлі східнополіського діалекту: Автореф. дис. ... к. філол. н., спеціальність 10.02.01 -- українська мова. -- К., 2011. -- 22 с.

6. Кумеда О.П. Мовні погляди П. Куліша і мова його творів // Науковий часопис Націон. педагог. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. Серія 10: Проблеми граматики і лексикології української мови. -- К. : Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010. -- Вип. 6. -- С. 27-31.

7. Лесюк М. Мова Псалтиря в перекладі І. Пулюя на тлі сучасної української літературної мови // Романо-слов'янський дискурс: збірник наук. праць. Т 678. -- Чернівці : Чернівецький націон. ун-т, 2013. -- С. 65-70.

8. Лист без коверти яко одповідь Впр. Крилошанину Малиновському на реферат молитовника. Написав Иван Пулюй. -- Відень, 1871. -- 15 с.

9. Малоруско-нїмецкий словар: У 2 т. / Уложили Євгений Желеховский та Софрон Недїльський. -- Львів, 1886. -- Т І. -- 590 с; Т ІІ. -- 632 с.

10. Мозер М. Причинки до історії української мови. -- Харків, 2008. -- 848 с.

11. Мороз Т. Спільні риси українських перекладів Біблії 1903 року та мови творів Івана Франка: лексика високого стилю // Дослідження з лексикології та граматики української мови. -- Вип. 12. -- 2012. -- С. 95--103.

12. Німчук В.В. Іван Пулюй -- перший перекладач молитов сучасною українською мовою // Біблія і культура: зб-к наук. статей. -- Вип. 1. -- Чернівці: Рута, 2000. -- С. 174--178.

13. ПулюйІ. Молитовник. Псалтир / Зазаг. ред. В. Шендеровського. -- К.: Вид-во «Рада». 1997. -- 272 с.

14. Свята Служба Божа св. отця нашого Іоана Золотоустого мовою українською. На українську мову з грецької переклав професор Іван Огієнко. Ч. І. Текст. -- Львів, 1922. -- 96 с.

15. Синявський О. Елементи Шевченкової мови, їх походження й значення // Культура українського слова. -- Зб. № 1. --1931. -- С. 7--51.

16. Тимошенко П.Д. Студії над мовою Тараса Шевченка. -- К. : КММ, 2013. -- С. 199 --126.

17. Swi^ta Liturgia Swi^tego Jana Zlotoustego. -- Warszawa: Drukamia Synodalna, 1936. -- 86 s.

Размещено на Allbest.ru