Маркери негативної та позитивної полярності у загальнопитальних висловленнях модального поля індикатива і кондиціоналу (на матеріалі сучасної французької мови)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Терміни негативної та позитивної полярності вживаються у поляризованих (розчленованих) [1, с. 48] загальнопитальних висловленнях (далі - ЗПВ) модального поля індикатива і кондиціоналу для ілокутивного скерування таких конструкцій у передбаченому напрямі з метою отримати ймовірну ствердну або заперечну відповідь адресата.

Недостатнє вивчення у сучасному мовознавстві проблеми функціонування прагматичних операторів, що змінюють комунікативну перспективу загальних питань, обумовило актуальність цієї наукової розвідки.

Метою роботи є аналіз ролі маркерів негативної та позитивної полярності в ілокутивному спрямуванні загальних питань у сучасній французькій художній прозі.

Предметом аналізу є позитивні та негативні поляризатори в індикативних та умовних загальнопитальних висловленнях.

Об'єкт дослідження становлять власне- та невласне-питальні конструкції модального поля індикатива та кондиціоналу сучасного французького художнього дискурсу.

Матеріалом статті слугували 15 прикладів загальнопитальних висловлень сучасної французької художньої прози.

Поляризовані власне-питальні (побудови, що передбачають відповідь oui чи non або їхні семантичні аналоги: je ne sais pas, peut-etre, c'est vrai тощо) та невласне-питальні (декларативно-питальні та спонукально-питальні структури, що потребують підтвердження, спростування, пояснення тощо висловленої інформації або спонукають адресата до вербальної/невербальної дії) ЗПВ з негативною атракцією містять номінальні, займенникові або прикметникові замінники (personne, rien, aucun, jamais тощо), які конкурують між собою у межах питального висловлення (наприклад: pas quelqu'un на противагу personne). Учені Ж. Шентук і К. Уайз убачають у негативній атракції вираження більшого контролю з боку мовця, що дозволяє йому підсилити об'єктивний характер висловленого ним заперечення [2, с. 551].

Порівняємо такі власне-питальні висловлення модального поля індикатива:

(1) Vous n'avez apergu personne qui corresponde a ce qu'on cherche? (Vargas, L'homme aux cercles bleus, 150) і Vous n'avez pas apergu quelqu'un qui corresponde a ce qu'on cherche?

У першій конструкції спостерігаємо більш категоричне судження, що спрямовує співрозмовника на негативну відповідь, тоді як друге ЗПВ є неорієнтованим питанням (з альтернативою відповідей oui/non).

Дуже цікавими видаються питальні конструкції модального поля індикатива із сильним запереченням jamais, що виступає маркером позитивної атракції в позитивних інверсивних та інтонаційних (з прямим порядком слів) ЗПВ, наприклад: Tu n'es jamais triste? (Kristof, La preuve, 16), As-tu jamais aime un autre homme? (Franck&Vautrin, Les noces de Guernica, 343)

Наведені ЗПВ є прикладами власне-питальних орієнтованих побудов, перша з яких (2) потребує ймовірної відповіді «non», а у другій (3), скерованій на ймовірну позитивну відповідь, комунікативна функція поляризатора jamais є аналогічною функції лексеми un jour (Tu as un jour aime un autre homme?).

Отже, для ЗПВ із поляризацією з такими «негативними» словами, як personne, rien, au- cun, jamais, plus і навіть non plus, що легко втрачають свій заперечний характер, позитивна інтерпретація залишається можливою, оскільки вона виходить за межі досяжності заперечення pas. Уживання таких негативних лексем піддається впливу прагматичних умов використання ЗПВ.

Утім заперечні замінники nul, point, guere, nullement, aucunement доречно визначити як такі, що не піддаються впливу та є несумісними з pas. їхня присутність надає негативним питальним структурам орієнтації Confirm-non (спростування) та створює умови неможливості появи інверсивних конструкцій: Ils ne veulent point que tu viennes ce week-end pour leur repas en famille? (Kehrer, Poudre d'Afrique, 276)

У наведеному прикладі наявність «сильного» заперечення point надає орієнтованому ЗПВ негативного ілокутивного спрямування та унеможливлює інверсивну побудову такого питання.

У деяких поляризованих ЗПВ наявні терміни позитивної полярності, з-поміж яких aus- si, une fois, faire mieux, valoir mieux, aimer mieux тощо, що є несумісними із предикативним запереченням (вираженням заперечної інтерогативності):

(2) Ne valait-il mieux l'affronter? (Frison-Roche, La derniere migration, 33)

Термін позитивної полярності valoir mieux уживається мовцем у цій індикативній конструкції з аргументативним запереченням (негативному питально-декларативному ЗПВ з позитивним змістом: Il valait mieux l'affronter) для спрямування співрозмовника на відповідь Confirm-oui (підтвердження).

З-поміж термінів позитивної атракції виділяють також варіанти неозначеного і часткового артиклів: un, une, des, du, de l', de la, ужитих при запереченні. Стосовно таких форм граматисти зазначають, що заперечення не завжди приводить до скорочення артикля до de (вводячи додаток у вигляді номінальної синтагми або послідовність безособових форм дієслова) [8, c. 63]:

термін індикатив адресат атракція

(3) Il n'a pas fait du theatre a cette epoque-la? (Vargas, Pars vite et reviens tard, 172)

У наведеному прикладі du вживається у негативному контексті, оскільки мовець виражає невпевненість стосовно театральної діяльності особи, про яку йдеться. Отже, ЗПВ такого типу контекстуально інтерпретується співрозмовником. Тут можна провести аналогію з прагматичним використанням англійських прислівників some та any, описаним Ж. Лічем [9, c. 415]. Позитивний частковий артикль du, наводячи опосередковано на думку про можливість ствердної відповіді, пом'якшував би соціально зневажливий відтінок, якого набувало б ЗПВ Confirm-oui в протилежному разі.

В іншій поляризованій парі aussi - non plus перший поляризатор являє собою прислівник позитивної полярності, тоді як другий спрямовує питання на негативну відповідь. Порівняємо:

(4) Est-ce qu'il ne faisait pas, lui aussi, un effort considerable pour ne plus aller passer ses journees a guetter? (Clavel, Celui qui voulait voir la mer, 403).

(5) Vous n'avez pas d'enfants non plus? (Arnothy, La piste africaine, 197).

У власне-питальному негативному висловленні (7) спостерігаємо рідкісний випадок «низхідного» [8, c. 65] заперечення, підсиленого прислівником із негативною атракцією plus. Приклад (8) є власне-питальною конструкцією, спрямованою на негативну відповідь адресата, шляхом уживання елемента негативної полярності non plus.

У ЗПВ модального поля кондиціоналу поляризатори зустрічаються у мітігованих (пом'якшених) конструкціях у журналістському кондиціоналі [13, с. 13] (кондиціоналі гіпотетичної інформації) і в кондиціоналі пом'якшеного бажання.

З-поміж позитивних поляризаторів у ЗПВ модального поля кондиціоналу виділяємо:

1) терміни позитивної полярності il faudrait, il vaudrait mieux тощо, використовувані в заперечних питальних структурах;

2) варіанти неозначеного артикля: un, une, des, ужитого при запереченні;

3) прислівник позитивної полярності aussi.

(6) Ne faudrait-ilpas decamper au plus vite? (Jacq, La justice du vizir, 81).

У прикладі (9) невласне-питального ЗПВ у журналістському кондиціоналі з аргументативним запереченням (= Il faudrait decamper au plus vite) маркер позитивної полярності il faudrait орієнтує співрозмовника на відповідь Confirm-oui. Уживання цього позитивного поляризатора в такому разі є еквівалентним терміну позитивної полярності ilfaut, оскільки перший являє собою пом'якшену версію другого у «дискурсивних оточеннях, які передбачають два типи представлення процесу» [15, c. 70].

Еквівалентність цих двох поляризаторів є систематичною у модальному полі кондиціоналу, за винятком випадків з конструкціями на (mime) si, де заміна одного терміна іншим спричинить зміну семантики загального питання.

(7) Ne vaudrait-ilpas mieux connaitre sa destination? (Jacq, ibid, 243).

У прикладі (10) ЗПВ у журналістському кондиціоналі з аргументативним запереченням (= Il vaudrait mieux connaitre sa destination) термін позитивної полярності il vaudrait також ілокутивно спрямовує адресата на відповідь Confirm-oui. Лінгвісти визначають поляризатори типу faire mieux de + інфінітив, valoir mieux + інфінітив з дієсловами faire або valoir у кондиціоналі як «маркери ступеня» порівняння і вважають, що «процес, виражений предикатом в інфінітиві, подається як протиставлений реальності мовця» [15, с. 62-63].

(8) Mon c&ur saigne, Therese, t'aurais pas un sparadrap, quelque chose? (Pennac, La fee carabine, 295).

У поданому інтонаційному власне-питальному ЗПВ у кондиціоналі пом'якшеного бажання мовець ілокутивно орієнтує свій запит інформації на ствердну відповідь співрозмовника вживанням при запереченні неозначеного артикля un, що надає питанню позитивної полярності.

(9) Et celles-ci, les aurais-tu gardees aussi, Isaksen? (Frison-Roche, ibid, 250).

Ця інверсивна побудова є орієнтованим власне-питальним висловленням у журналістському кондиціоналі, що характеризується подвійною позитивною поляризацією: маркером ступеня порівняння aussi та конектором експресивності et, що підсилює позитивну ілокутивну спрямованість питання у поданому контексті.

З-поміж маркерів негативної атракції, які характеризують ЗПВ модального поля кондиціоналу, виокремлюємо:

1) прислівникові й займенникові замінники plus, rien тощо;

2) маркер інтенсифікації si.

(10) Ne serais-je plus digne de la tienne? (Jacq, Ramses, Le fils de la lumiere, 62)

У цій невласне-питальній конструкції у журналістському кондиціоналі запитувач ілокутивно спрямовує питання на заперечення своєї підозри, підсилюючи негативну орієнтацію ЗПВ маркером негативної полярності plus.

(11) Et elle n'aurait rien fait pour le retenir? (Vargas, Coule la Seine, 49)

Наведений приклад орієнтованого інтонаційного власне-питального висловлення у журналістському кондиціоналі має подвійну негативну поляризацію: займенниковий замінник rien та сполучник et, що в цій конструкції виконує експресивну контекстуальну функцію, спрямовують співрозмовника на відповідь Confirm-non.

(12) Est-ce que tu serais si malhonnete? (Giono, Les ames fortes, 76)

Таке перифрастичне (з морфемою est-ce que) риторичне ЗПВ є ілокутивно орієнтованим на заперечну відповідь адресата. При цьому маркер інтенсифікації si виступає підсилювачем негативної орієнтації наведеного питання, створюючи подвійну негативно спрямовану структуру.

Отже, проведений аналіз маркерів позитивної та негативної атракції у ЗПВ дозволяє зробити висновок, що найбільша кількість досліджуваних поляризованих ЗПВ модального поля індикатива мають у своєму складі терміни негативної полярності. Утім поляризовані загальнопитальні конструкції модального поля кондиціоналу найчастіше характеризуються позитивною полярністю. Цей феномен пояснюється тим, що мовець використовує мітіговані (пом'якшені) конструкції з метою отримати позитивну реакцію адресата.

Перспективним є дослідження функцій модалізаторів у декларативних та імперативних висловленнях сучасного французького художнього дискурсу.

Література

1. Fauconnier G. Questions et actes indirects / G. Fauconnier // Langue frangaise. L'interro- gation. - 1981. - № 52. - Р. 44-55.

2. Sheintuch G. On the Pragmatic Unity of the Rules of NEG-Raising and NEG-Attraction / G. Sheintuch, K. Wise. - Papers from the 12-th Regional Meeting of the Chicago Linguistics Society. - Chicago: Chicago Linguistics Society Publ., 1976. - Р. 548-557.

3. Vargas F. L'homme aux cercles bleus / F. Vargas. - P.: Viviane Hamy, 1996. - 255 p.

4. Kristof A. La preuve / A. Kristof. - P.: Seuil, 1988. - 187 p.

5. Franck D. Les noces de Guernica / D. Franck, J. Vautrin. - Р.: Librairie Artheme Fayard, 1994. - 637 р.

6. Kehrer B. Poudre d'Afrique / B. Kehrer. - P.: L'Harmattan, 2012. - 416 p.

7. Frison-Roche R. La derniere migration / R. Frison-Roche. - Р.: B. Arthaud, 1975. - 328 p.

8. Callebaut B. La negation en frangais contemporain. Une analyse pragmatique et discursive / B. Callebaut // Paleis der Academien. - Brussel. - 1991. - № 137. - 196 p.

9. Vargas F. Pars vite et reviens tard tard / F.Vargas. - Р.: Magnard, 2006. - 400 p.

10. Leech G. Pragmatics and Conversational Rhetoric / G. Leech // Possibilities and Limitations of Pragmatics (Proceedings of the Conference on Pragmatics, Urbino, 1979). Parret

G. , Sbisa, Marina, Verschueren J. (Eds.). - Amsterdam: J. Benjamins, 1981. - Р. 413-441.

11. Clavel B. Celui qui voulait voir la mer / B. Clavel. - P.: Robert Laffont, 1983. - 348 p.

12. Arnothy Ch. La piste africaine / Ch. Arnothy. - P.: Club France Loisirs, 1997. - 501 p.

13. Soliman L.T. Modalisation dans l'interview scripturalisee: l'emploi du «conditionnel de la mitigation» / L.T. Soliman // Synergies. - 2009. - № special. - Р. 125-135.

14. Jacq Ch. La justice du vizir / Ch. Jacq. - P.: Librairie Plon, 1994. - 379 p.

15. Haillet P.P. Le conditionnel en frangais: approche polyphonique / P.P. Haillet. - P.: Ophrys, 2002. - 172 p.

16. Pennac D. La fee carabine / D. Pennac. - P.: Gallimard, 1987. - 320 p.

17. Jacq Ch. Ramses. Le fils de la lumiere / Ch. Jacq. - P.: Robert Laffont, 1995. - 441 p.

18. Vargas F. Coule la Seine / F. Vargas. - P.: Librio, 2010. - 126 p.

19. Giono J. Les ames fortes / J. Giono. - P.: Gallimard, 1987. - 448 p.

Размещено на Allbest.ru